БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
16.10.2026
Справа № 497/76/26
Провадження № 2/497/714/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.10.2026 року Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Кравцової А.В.,
секретар судового засідання Георгієва А.В.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Воронцової Я.В.
розглянувши у приміщенні суду в м.Болград цивільну справу за позовом ОСОБА_1 - представника позивача ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалт солюшенс" про визнання поруки припиненою,
ВСТАНОВИВ:
08.01.2026 року до Болградського районного суду Одеської області надійшов позов ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 , яким він просить визнати поруку за договором від 22.02.2008 року припиненою. В обґрунтування вимог заяви позивач посилається на те, що в провадженні Болградського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального УМЮ (м.Одеса) знаходиться на виконанні виконавчий лист №497/1181/16-ц виданий 30.03.2021року, згідно якого, на користь ТОВ «Консалт Солюшенс» у ВП №69330091 від 05.07.2022 року, стягується солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 139427,16грн. 23.12.2020р. директор ТОВ «Консалт Солюшенс» - Рожко С.В. звернувся до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником (без зазначення, сторони чого) та видачу дублікату виконавчого документу. Ухвалою суду від 06.01.2021 зазначену заяву задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчих листів по справі №497/1181/16-ц, - стягувача ПАТ «Комерційний Банк «Надра» на його правонаступника ТОВ «Консалт Солюшенс». Болградським районним судом Одеської області видано дублікати виконавчих листів у цивільній справі №497/1181/16-ц - відповідно до рішення від 28.08.2017 про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» заборгованості.
Позивач зазначає, що ВП №69330091 було відкрито 05.07.2022р. вперше. Тобто, заявником - ТОВ «Консалт Солюшенс» було подано заяву про заміну сторони неіснуючого виконавчого провадження по справі, розгляд якої закінчено. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
09.02.2026 року через електронний суд надійшов відзив ОСОБА_4 - представника відповідача - на позов, яким він просить відмовити у задоволенні вимог позову, стверджуючи, що укладання між сторанами договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 18.07.2012р. не є ані порушенням зобов`язання, ані моментом настання строку його виконання згідно ст.ст.530,610,612 ЦК України, та вважаючи позовні вимоги необгрунотованими з огляду на наступне.
Щодо доводів позовної заяви про незаконність заміни сторони стягувача на ТОВ «Консалт Солюшенс». Так, 06.01.2021 року ухвалою Болградського районного суду Одеської області заяву ТОВ «Консалт Солюшенс» - задоволено, замінено сторону стягувача виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 497/1181/16-ц, виданого 30.03.2021р. Болградським районним судом Одеської області про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 139427,16грн., а саме, - ПАТ «КБ«Надра» його правонаступником ТОВ «Консалт Солюшенс». Дане судове рішення сторонами не оскаржувалось, а отже є таким, що набрало законної сили.
Щодо доводів позову про смерть одного з солідарних боржників - ОСОБА_3 . Сторона відповідача вважає, що вказані обставини не можуть бути підставою для визнання поруки припиненою, оскільки на момент смерті ОСОБА_3 вже існувало судове рішення про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором. Так, рішенням Болградського районного суду Одеської області від 13.03.2017 у спр. №497/1181/16-ц задоволено позов ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. 28.08.2017 повторним заочним рішенням Болградського районного суду Одеської області у спр. №497/1181/16-ц, позов ПАТ «КБ«Надра» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було задоволено. Вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» загальну суму заборгованості за кредитним договором №130/МК/2008-980 від 22.02.2008 в розмірі 139427,16грн. Надалі, Відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Болградського районного суду Одеської області від 28.08.2017р., і постановою Апеляційного суду Одеської області від 21.02.2018р. ця апеляційна скарга ОСОБА_3 була залишена без задоволення, а рішення Болградського районного суду Одеської області від 28.08.2017р. - залишене без змін. За таких обставин на момент смерті боржника ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , вже існувало законне та таке, що набрало законної сили після перегляду судом апеляційної інстанції, заочне рішення Болградського районного суду Одеської області від 28.08.2017р. у справі №497/1181/16-ц про стягнення заборгованості.
Окремо відповідач зауважує, що у листопаді 2023 ОСОБА_2 зверталась до суду з заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого документа №497/1181/16-ц, виданого відносно неї, яка була задоволена. Надалі, постановою Одеського апеляційного суду від 25.09.2025р. у справі №497/1181/16-ц було задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Консалт Солюшенс» та ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 22.02.2024р. скасовано і ухвалено нове судове рішення: відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Враховуючи вищевикладене, Одеським апеляційним судом у постанові від 25.09.2025р. вже було досліджено обставини щодо смерті ОСОБА_3 , та висловлено позицію, що вказані обставини не є підставою для звільнення від виконання свого обов`язку іншим солідарним боржником - ОСОБА_2 , з огляду на наявність законного судового рішення про стягнення заборгованості з боржників, що повністю узгоджується з положеннями ст.543ЦК України.
Зі змісту заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню вбачається, що Боржником у ВП №69330091 за період з 05.07.2022р. до 31.10.2023р. на виконання рішення Болградського районного суду Одеської області від 28.08.2017 у справі №497/1181/16-ц сплачено 63846,3грн., а, ухвалою Болградського районного суду від 06.01.2021 - заяву ТОВ «Консалт Солюшенс» було задоволено, замінено сторону стягувача виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 497/1181/16-ц, виданого 30.03.2021 року Болградським районним судом Одеської області про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 139427,16грн. а саме ПАТ«КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «Консалт Солюшенс», та видано дублікати виконавчих листів. Дане судове рішення сторонами не оскаржувалось, а отже є таким, що набрало законної сили. 05.07.2022 року відкрито виконавче провадження №69330091. Виходячи з вищевикладеного, ОСОБА_2 не було виконано рішення суду у повному обсязі.
Щодо доводів позивача про незгоду ОСОБА_2 з рішенням суду про стягнення заборгованості. Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 28.08.2017 року та постановою апеляційної інстанції від 21.02.2018р. під час розгляду справи № 497/1181/16-ц вже було оцінено правомірність подання банком позову до поручителя ОСОБА_2 та вирішено, що строк пред`явлення вимоги до поручителя не є пропушеним. В той же час, відповідач зазначає, що ОСОБА_2 була достеменно обізнаною про наявність вказаного судового рішення з 2021р. При цьому, з позовною заявою про визнання поруки припиненою ОСОБА_2 звернулась лише в січні 2026 року. З урахуванням зазначеного, відповідач вважає, що позивачем пропущено позовну давність за вимогами про визнання поруки припиненою, у зв`язку з чим, позовна заява ОСОБА_2 не підлягає до задоволення.
Судами першої та апеляційної інстанції по справі № 497/1181/16-ц вже досліджувалось питання дослідження строків пред`явлення вимоги до поручителя ОСОБА_2 . Так, в рішенні Болградського районного суду Одеської області від 28.08.2017 року у справі № 497/1181/16-ц судом було встановлено наступне: «Посилання відповідача ОСОБА_3 на те, що він має докази, які спростовують доводи позивача стосовно розміру заборгованості за кредитним договором № 130/МК/2008-980 від 22.02.2008 року, що виникла у нього перед банком на дату подання позову до суду та те, що позивачем пропушено строк заявлення вимог до поручителя в судовому засіданні не підтвердилися, так як відповідач так і не надав жодного доказу цього». Крім того, переглядаючи рішення Болградського районного суду Одеської області від 28 липня 2017 року, суд апеляційної інстанції у постанові від 21.02.2018 року також встановив, що оскаржуване судове рішення є законним, та зазначив наступне: «Посилання автора апеляційної скарги на неповне з`ясування судом обставин необхідності застосування строку пред`явлення вимоги до поручителя, необґрунтовано заявлену вимогу до поручителя, яка на думку апелянта є припиненою, що є підставою для відмови у позові до поручителя, неправильний розрахунок суми стягненого боргу, як на підстави для скасування оскаржуваного рішення є необгрунтованими, оскільки спростовані дослідженими судом обставинами, яким дана правильна правова оцінка».
Таким чином, судом першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи №497/1181/16-ц вже було оцінено правомірність подання банком позову до поручителя ОСОБА_2 та вирішено, що строк пред`явлення вимоги до поручителя не є пропущеним.
По-друге , зауважуємо, що ОСОБА_2 не була обмеженою у праві на оскарження заочного рішення Болградського районного суду Одеської області від 28.08.2017 року. В той же час, зазначаємо, що ОСОБА_2 була достеменно обізнаною про наявність вказаного судового рішення щонайраніше з 2021 року, про що свідчать наступні обставини:
В подальшому, пропустивши строк на оскарження судового рішення з власної вини або ж незацікавленості в захисті своїх прав, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання поруки припиненою, фактично ініціювавши новий судовий процес, який порушує принцип остаточності судового рішення та зводиться до перегляду заочного рішення у справі № 497/1181/16-ц, яким вже стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитом.
Окремо зауважує, відповідач, що особиста участь боржниці ОСОБА_2 у судовому процесі про поновлення пропущеного строку пред`явлення до виконання виконавчих документів № 497/1181/16-ц, та відсутність заперечень ОСОБА_2 щодо задоволення заяви ТОВ «Консалт Солюшенс», свідчить про те, що вона принаймні з 2021 року була обізнана про свій обов`язок з повернення боргу за кредитом, встановлений рішенням суду. При цьому, з позовною заявою про визнання поруки припиненою ОСОБА_2 звернулась лише в січні 2026 року.
Щодо неналежного та неефективного способу захисту права позивача, відповідач вважає, що позовна заява ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою є заявленою із застосуванням неналежного способу захисту порушеного права, оскільки відповідно до сталої практики Верховного Суду, ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою. Тому задоволення позову про визнання поруки припиненою в одній справі не є ані підставою перегляду судового рішення в іншій справі за нововиявленими обставинами, ані підставою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (п. 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц).
Щодо доводів про сплив строку пред`явлення вимоги до поручителя. У позовній заяві зазначається, що Договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору, укладений сторонами 18.07.2012 року, був укладений без згоди поручителя на зміну умов договору. Крім того, на думку позивача, фактом укладення вказаного договору було підтверджено порушення основним боржником умов кредитування, і саме з цього моменту кредитор мав шестимісячний строк для пред`явлення вимоги до поручителя. З вказаними доводами сторона відповідача погодитись не може. А) Щодо факту наявності згоди поручителя на укладення даного договору. 18.07.2012 року між ПАТ «КБ «Надра» (попередній кредитор), ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено Договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 130/МК/2008-980 від 22.02.2008 року (копія додається). Позивачка ОСОБА_2 була ознайомлена з умовами вказаного договору, про що свідчить її особистий підпис на останній сторінці договору. Умовами п. 1.1.1. Договору передбачено, що Датою повернення кредиту є 19 лютого 2016 року (вказується дата з урахуванням пролонгації строку , на який Позичальнику надано кредит). Як вбачається з тексту рішення Болградського районного суду Одеської області від 28.08.2017 року, датою звернення Банку до суду з позовом є 09 червня 2016 року. Отже, констатуємо, що кредитором не було пропущено строку звернення до поручителя з вимогою, оскільки строк повернення кредиту було змінено Договором про внесення змін та доповнень до кредитного договору. З умовами вказаного Договору поручитель ОСОБА_2 було достеменно обізнана. За таких обставин, доводи позовної заяви про пропуск кредитором шестимісячного строку для пред`явлення вимоги до поручителя є необґрунтованими та надуманими. Щодо доводів позивача про порушення основним боржником умов кредитування у 2012 році. На думку позивача, сам факт укладення 18.07.2012 року Договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору, свідчить про те, що боржником було порушено умови кредитування та відповідно, строк виконання зобов`язання вже настав. Однак, такі доводи не відповідають дійсності з огляду на наступне. Відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Отже, цивільним законодавством передбачено два випадки настання строку виконання зобов`язання: У разі спливу строку (терміну) виконання зобов`язання, встановленого кредитним договором; У разі пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості.
09.02.2026р. від представника позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, згідно якого заявник просить вимоги позову задовольнити, зазначивши, що наведене в позовній заяві мало на меті не спростування чи поставлення під сумнів рішення суду, а передумовою до позовних вимог з зазначенням хронології подій у спірних правовідносинах та зазначення одного з ключових фактів а саме, дати відкриття виконавчого провадження - 05.07.2022 року вперше. Щодо доводів позову про смерть іншого солідарного боржника ОСОБА_3 позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що на думку позивача, може бути підставою для визнання поруки недійсною. В даному випадку кредитор після обізнаності про смерть основного боржника відповідних заходів щодо звернення до поручителя не вживав. ОСОБА_2 позивач по справі, що розглядається про порушення своїх прав дізналась вже на стадії виконання судового рішення про стягнення заборгованості у ВП №69330091, яке як зазначалось вище було відкрито вперше 05.07.2022р.
Вивчивши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, відмовити у задовленні позовних вимог за наступних підстав.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є порука (частина перша статті 546 ЦК України).
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частини перша статті 554 ЦК України).
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.
Судом встановлено, що у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором та договором поруки, ПАТ КБ «Надра» звертався в суд з позовом про стягнення заборгованості.
Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 13.03.2017 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк Комерційний банк «Надра» задоволено повністю, ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором №130/МК/2008-980 від 22.02.2008 в розмірі 139427,16 коп.
06.01.2021 року ухвалою Болградського районного суду Одеської області заяву ТОВ «Консалт Солюшенс» - задоволено, замінено сторону стягувача виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 497/1181/16-ц, виданого 30.03.2021 року Болградським районним судом Одеської області про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 139427,16грн., а саме ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «Консалт Солюшенс». Дане судове рішення сторонами не оскаржувалось, а отже є таким, що набрало законної сили.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц, де Суд дійшов висновку про те, що після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів поручитель не може окремо ініціювати вирішення спору про визнання відсутності у кредитора права вимоги (про визнання поруки припиненою). Такий окремий позов не є належним способом захисту, а тому його не можна задовольнити . Наявність у поручителя відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування банком боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення коштів. З огляду на вищевикладені висновки Великої Палати Верховного Суду, вважаємо, що обраний ОСОБА_2 спосіб захисту права - подання позову про визнання поруки припиненою, є неправильним та неефективним. Вимоги позову стосуються припинення поруки, що з огляду на існування судового рішення у справі № 497/1181/16-ц, яким вже стягнуто з ОСОБА_2 як з поручителя на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості, по суті є переглядом рішення у справі № 497/1181/16-ц. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 - представника позивача ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалт солюшенс" про визнання поруки припиненою є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 - представника позивача ОСОБА_2 задоволенні не підлягають, судові витрати у справі суд покладає на позивача.
ухвалив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 - представника позивача ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалт солюшенс" про визнання поруки припиненою.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області з дотриманням вимог ст.356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин. Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Повний текст рішення складений 16.10.2026 року.
Суддя А.В. Кравцова