Справа № 505/3477/26
№ 2-а/505/113/2026
УХВАЛА
01 жовтня 2026 року м. Подільськ
суддя Подільського міськрайонного суду Одеської області Ващук О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі відокремленого підрозділу - ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
в с т а н о в и л а:
До суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі відокремленого підрозділу - ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Дослідивши матеріали позову та додані до нього документи, суд приходить до висновку, що позовну заяву необхідно залишити без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Разом з тим, надані матеріали позовної заяви не містять доказів сплати судового збору за подання до суду зазначеної вище позовної заяви в розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір».
У адміністративному позові ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.09.2026 р. №10-р(ІІ)/2026, Закон України «Про судовий збір» не передбачає сплати судового збору за подання позовної заяви про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, тому він повністю звільнений від обов`язку сплачувати судовий збір за подання даного позову на підставі прямої дії норми Конституції України та рішення Конституційного Суду України.
Стосовно доводів позивача, що судовий збір за оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності не сплачується слід зазначити наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №543/775/17 (оприлюднено 28.04.2020) відступила від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 (провадження № 21-1410а16), та зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України "Про судовий збір", які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, Другий сенат Конституційного Суду України 9 вересня 2026 року на пленарному засіданні розглянув справу та ухвалив Рішення № 10-р(ІІ)/2026 щодо конституційності абз. 7 пп. 1, пп. 5 п. 3, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674VI зі змінами (справа про судовий збір у справах про адміністративні правопорушення).
Суд установив, що Закон України «Про судовий збір» не передбачає сплати судового збору за подання позову про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, а також відповідних апеляційних скарг.
Розглядаючи справу, Суд виходив із того, що право на судовий захист охоплює реальний та дієвий доступ до правосуддя. Особливого значення ця гарантія набуває у спорах між особою і державою, коли особа звертається до суду для захисту від застосованого до неї публічно-владного примусу. Суд наголосив, що оскарження постанови про адміністративне правопорушення є реалізацією гарантованого ч. 2 ст. 55 Конституції України права на судове оскарження актів органів публічної влади.
Суд підкреслив, що визначення об`єктів, ставок, умов і порядку справляння судового збору належить до виключної компетенції Верховної Ради України. Судовий збір має бути домірним, а його розмір та умови справляння не повинні становити для особи надмірного тягаря або створювати фактично нездоланні перешкоди для звернення до суду.
Проаналізувавши структуру та зміст Закону України «Про судовий збір», Суд установив, що законодавець передбачив лише один спеціальний випадок справляння судового збору у сфері адміністративної відповідальності - у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Водночас Закон не встановлює окремого обов`язку сплачувати судовий збір за оскарження постанови про адміністративне правопорушення.
Суд звернув увагу на те, що обов`язок сплачувати судовий збір у таких справах виник у судовій практиці на підставі правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої у постанові від 18.03.2020 року у справі № 543/775/17. Конституційний Суд України наголосив, що визначення обов`язку сплачувати судовий збір та розміру його ставки належить до сфери законодавчого регулювання: порядок визначення ставки судового збору має бути встановлений саме законом.
Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд визнав такими, що відповідають Конституції України, абзац сьомий підпункту 1, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674VI зі змінами, надавши їм конституційно узгоджене тлумачення, відповідно до якого ці приписи не передбачають справляння судового збору у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення.
Конституційний Суд України закрив конституційне провадження у справі щодо перевірки на відповідність Конституції України пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674VI зі змінами на підставі пункту 4 статті 62 Закону України «Про Конституційний Суд України» неприйнятність конституційної скарги.
Як встановлено з мотивувальної та резолютивної частин Рішення Конституційного Суду України № 10-р(ІІ)/2026, Конституційний Суд України закрив конституційне провадження в частині перевірки на відповідність Конституції України положень Закону України «Про судовий збір» щодо норми, яка визначала ставки збору, та не визнавав відповідні положення закону неконституційними.
Конституційним Судом України було застосовано інструмент конституційно-правового тлумачення норм права.
Водночас, Конституційний Суд України наголошував, що «забезпечення сталості та єдності судової практики є основоположною функцією Верховного Суду (частина 1 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), яку не може здійснювати інший орган державної влади, зокрема Конституційний Суд України» [абзац четвертий пункту 8 мотивувальної частини Рішення від 22 червня 2022 року № 6-р(II)/2022]. Висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду, є обов`язковими для врахування іншими судами і самим Верховним Судом."
З урахуванням наведеного та з огляду на приписи ч. 5 ст.242 КАС України, до спірних правовідносин належить застосувати висновки, які Велика Палата Верховного Суду висловила у постанові від 18.03.2020 у справі №543/775/17 . Так, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287,288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, позивачем за подання до суду позовної заяви про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, має бути сплачено судовий збір або надані докази звільнення від його сплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», з 1 січня 2026 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328,00 гривні.
Приймаючи вищевикладене, за подання до суду позовної заяви про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, приймаючи ставку судового збору визначену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17, тобто 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає сплаті судовий збір в сумі 665,60 грн.
Таким чином, позивачеві необхідно усунути недоліки адміністративного позову, котрі зазначені в даній ухвалі та надати належні докази сплати судового збору за подання адміністративного позову або надані докази звільнення від його сплати.
Згідно з ч. ч. 1, 2ст. 169 КАС України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, наведенні обставини унеможливлюють вирішити питання про відкриття провадження у справі, а тому позовну заяву належить залишити без руху та встановити позивачу строк для усунення її недоліків.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169 КАС України, Законом України «Про судовий збір» суддя,
постановила:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі відокремленого підрозділу - ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення вищезазначених недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії даної ухвали.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу разом зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.В. Ващук