ПОСТАНОВА
Іменем України
16 жовтня 2026 року м. Кропивницький
справа № 391/269/26
провадження № 22-ц/4809/1570/26
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковський О. Л., Карпенка О. Л.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2026 року у складі судді Ревякіної О. В. і
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст вимог позовної заяви
В квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі - ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором № 1446-1585 від 11.09.2024 в розмірі 96 502 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 11 вересня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 1446-1585, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 22 000 грн строком на 300 днів зі сплатою процентів, комісії та інших передбачених договором платежів.
Договір було належним чином укладено шляхом використання одноразового ідентифікатора, а кредитні кошти перераховано ОСОБА_1 через платіжну систему LiqPay на вказану нею банківську картку.
Відповідачка свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 18 березня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 96 502 грн, з яких 22 000 грн - основна сума кредиту, 65 692 грн - проценти, 4 400 грн - комісія та 4 410 грн - штраф.
Оскільки ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором не виконує та заборгованість не погашає, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом порушених прав.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2026 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1446-1585 від 11.09.2024 в розмірі 87 692 грн та судовий збір у розмірі 2 422 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що між сторонами належним чином укладено електронний кредитний договір, відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 22 000 грн, однак свої зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів не виконала.
Суд першої інстанції визнав обґрунтованими вимоги про стягнення 22 000 грн основного боргу та 65 692 грн процентів, оскільки відповідачем не надано доказів їх сплати, а укладення договору з використанням одноразового ідентифікатора відповідає вимогам законодавства та прирівнюється до письмової форми договору.
Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення 4 400 грн комісії, суд першої інстанції виходив з того, що умова про сплату 20 % комісії за надання кредиту є несправедливою та створює істотний дисбаланс прав і обов`язків сторін.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що кредитний договір укладено в період дії воєнного стану, коли позичальник звільняється від сплати неустойки за прострочення, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідачки 4 410 грн штрафу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не укладала кредитного договору з ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а договір та отримання коштів стали наслідком шахрайських дій третіх осіб, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Також позивач не довів належними доказами отримання ОСОБА_1 22 000 грн, належність їй банківської картки, на яку перераховано кошти, а також обґрунтованість нарахованих процентів та інших платежів.
Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу
Від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2026 року без змін.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.
За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки ціна позову становить 96 502 грн, тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2026 становить 99 840 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що 11.09.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1446-1585 у вигляді електронного документа, згідно якого відповідач отримала кредит в розмірі 22 000 грн, строком кредитування 300 днів, дата повернення 07.07.2025, з базовим періодом 14 календарних днів, зі сплатою зниженої процентної ставки - 0,9 % за кожен день користування кредитом, стандартної процентної ставки - 1,0 % в день.
Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - Веб-сайту ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (https://navse.in.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.
Позивач надав відповідачу кредит шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача, однак, відповідачкою борг за кредитним договором не повернуто.
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором відповідно до розрахунку заборгованості загальна сума станом на 18.03.2026 становить 96 502 грн, що складається з простроченої заборгованості за кредитом - 22 000 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 65 692 грн, залишок штрафів 4 410 грн та залишок комісій 4 400 грн.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Оскільки зі змісту апеляційної скарги слідує, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитом та нарахованими процентами, суд згідно зі статтею 367 ЦПК України в іншій частині його не переглядає.
Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).
Так, за ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.
В силу ст. ст. 509, 525-526, 598, 610, 611, 622 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Сторони по зобов`язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Особа, яка порушила зобов`язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.
При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов`язання в натурі.
Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов`язань, які не виконані належним чином.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Матеріалами справи, наявними в підсистемі «Електронний Суд», підтверджується, що 11.09.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1446-1585 (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 22 000 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період 14 календарних днів; комісія за видачу кредиту - 20,00% від суми кредиту; знижена процентна ставка 0,90% в день; стандартна процентна ставка 1,00% в день.
Кредитний договір, а також додатки до нього підписано одноразовим цифровим ідентифікатором A4466.
Згідно п. 3.5. Договору, до укладення цього договору між сторонами, кредитодавцем було здійснено дистанційну ідентифікацію та верифікацію позичальника з метою надання фінансових послуг та був використаний наступний спосіб ідентифікації та верифікації позичальника, з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом НБУ з питань здійснення установами фінансового моніторингу: отримання через систему BankID НБУ ідентифікаційних даних позичальника.
Реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає 5 835,45 % річних (п. 4.10 Договору).
Позичальник зобов`язується повертати кредитодавцю отриманий кредит у останні дні останніх 8 базових періодів строку кредитування згідно графіку платежів за Договором за зниженою ставкою, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному у правилах. Кредит вважається повернутим кредитодавцю з моменту зарахування суми грошових коштів у повному розмірі виданого кредиту на банківський рахунок кредитодавця (п.5.1. Договору).
Відповідно до п. 8.1. Договору, позичальник несе відповідальність перед кредитодавцем за порушення своїх зобов`язань за цим Договором відповідно до вимог законодавства України, умов цього Договору та Правил.
Позивачем на підтвердження перерахування відповідачці кредитних коштів за договором № 1446-1585 від 11.09.2024 надано довідку про видачу кредиту, відповідно до якої 11.09.2024 через платіжну систему LiqPay перераховано 22 000 грн на картку № НОМЕР_1 .
Також надано квитанцію про виплату, з якої вбачається проведення 11.09.2024 о 11:44 операції на суму 22 000 грн із призначенням платежу «Видача кредитних коштів за договором 1446-1585»; платником зазначено ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а отримувачем - картку VISA №444111*09.
Тобто, перерахування кредитних коштів у розмірі 22 000 грн відповідно на картку, вказану ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору та додаткових угод до нього є успішним.
Згідно розрахунку станом на 18.03.2026 загальний розмір заборгованості відповідача за Договором становить 96 502 грн, а саме: основний борг - 22 000 грн, залишок відсотків - 65 692 грн, залишок комісій - 4 400 грн, залишок штрафів - 4 410 грн.
Суд приходить до висновку, що наведені докази у своїй сукупності свідчать про виникнення між сторонами кредитних правовідносин, оформлених шляхом укладення електронного договору відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».
Надані позивачем довідка про видачу кредиту та квитанція про виплату у сукупності з кредитним договором та розрахунком заборгованості підтверджують факт успішного перерахування кредитних коштів на банківську картку, зазначену відповідачем під час укладення договору.
Підписавши кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідачка погодилась з усіма їх умовами, зокрема щодо розміру кредиту, порядку його повернення, розміру процентної ставки та обов`язку сплачувати проценти за користування кредитними коштами.
Відповідачка не подала суду доказів, які б спростовували факт отримання кредитних коштів, підтверджували погашення заборгованості або свідчили про недійсність чи неукладеність кредитного договору.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами факт укладення між сторонами кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів та наявність у нього непогашеної заборгованості за основною сумою кредиту й нарахованими відповідно до умов договору процентами.
Таким чином, оскільки відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, відповідно до статей 526, 530, 610, 611, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування кредитом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В апеляційній скарзі відповідач просить в ході апеляційного розгляду даної справи дослідити мій відзив на позов у даній справі та усі додані до нього письмові та електронні докази, а також всі докази, додані до даної апеляційної скарги.
Клопотання мотивоване тим, що внаслідок технічного збою відзив відповідача та додані до нього докази не були належним чином подані до суду першої інстанції.»
Відповідачка зазначає, що у відзиві містилися заперечення щодо укладення кредитного договору та отримання коштів, а також докази шахрайських дій третіх осіб і матеріали кримінального провадження, які вона просить дослідити апеляційним судом.
За змістом частини першої та другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17 (провадження № 61-41031св18) вказано, що дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.
З огляду на наведене, суд вважає, що посилання ОСОБА_1 на технічний збій під час направлення відзиву не свідчить про наявність об`єктивних причин, які унеможливлювали подання відповідних доказів до суду першої інстанції.
З наданих відповідачкою доказів слідує, що вона особисто сформувала та підписала відзив у системі «Електронний суд», однак не перевірила належність його направлення до суду, хоча мала можливість пересвідчитися у статусі поданого документа та, за необхідності, повторно його направити до закінчення встановленого судом процесуального строку.
Отже, зазначені обставини не свідчать про об`єктивну неможливість подання доказів до суду першої інстанції. Тому причини їх неподання не можуть бути визнані поважними, а передбачені частиною другою статті 367 ЦПК України підстави для прийняття та дослідження цих доказів судом апеляційної інстанції відсутні.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка не укладала кредитного договору та не виявляла волі на його укладення, є необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджено укладення електронного кредитного договору №1446-1585 від 11.09.2024 із використанням одноразового ідентифікатора, а доказів недійсності такого договору чи спростування факту вчинення відповідних електронних дій відповідачем не надано.
Посилання відповідачки те, що кредитний договір було укладено внаслідок шахрайських дій третіх осіб, не підтверджені належними та допустимими доказами, а самі по собі обставини звернення відповідачки до правоохоронних органів та проведення кримінального провадження не підтверджують відсутності її волевиявлення при укладенні договору та не встановлюють факту вчинення шахрайства саме щодо спірного кредиту.
Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про ненадання ТОВ «Укр Кредит Фінанс» належних доказів перерахування кредитних коштів спростовуються наявною у справі довідкою про видачу кредиту та платіжною квитанцією, відповідно до яких 11.09.2024 на картку № НОМЕР_1 перераховано 22 000 грн із призначенням платежу «Видача кредитних коштів за договором 1446-1585».
При цьому відповідач, посилаючись на те, що зазначена картка їй не належить, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цієї обставини не надала, а тому такі доводи не спростовують факту перерахування позивачем кредитних коштів.
Доводи щодо необґрунтованості нарахованих процентів, комісії та штрафних санкцій не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки обґрунтованість стягнення основної суми кредиту та процентів підтверджена матеріалами справи.
При цьому, суд першої інстанції вже надав належну правову оцінку наявності підстав для стягнення комісії у розмірі 4 400 грн, яку визнано несправедливою умовою договору, а також у стягненні 4 410 грн штрафу, нарахованого в період дії воєнного стану.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи в оскаржуваній частині.
За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в частині, що оскаржується, без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2026 року в частині, яка оскаржується, без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді О. Л. Дуковський
О. Л. Карпенко