Номер провадження: 22-ц/813/137/26
Справа № 522/6817/17
Головуючий у першій інстанції Бочаров А.І.
Доповідач Кострицький В. В.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.10.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),
судді Назарова М.В., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В.,
учасники справи:
правонаступник позивача - ОСОБА_1
представник позивача - ОСОБА_2
відповідач - ОСОБА_3 ,
представник відповідача - ОСОБА_4
відповідач - ОСОБА_5
представники відповідача - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8
відповідач - ОСОБА_9 ,
відповідач - ОСОБА_10 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - державний нотаріус Шостої Одеської державної нотаріальної контори Пенчев Костянтин Леонтійович
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 , в інтересах якої діє адвокат Матвійчук Наталія Вікторівна,
на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 лютого 2023 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний нотаріус Шостої Одеської державної нотаріальної контори Пенчев Костянтин Леонтійович, про визнання права власності в порядку спадкування,-
установив:
Короткий зміст обставин справи
10 квітня 2017 року ОСОБА_11 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що не може реалізувати свої спадкові права як спадкоємець за законом через відсутність у нього правовстановлюючих документів на майно, що залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 , який є сином позивача.
Справа була прийнята до провадження с. ОСОБА_13 ухвалою суду від 11 травня 2017 року.
Одночасно з поданням позовної заяви позивач звернувся до суду з клопотанням про забезпечення доказів шляхом витребування з Шостої Одеської державної нотаріальної контори належним чином засвідченої копії спадкової справи № 462/2016 від 28.09.2016 року, заведеної після смерті ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;в порядку судового доручення направлення до компетентного органу Республіки Польща запиту про отримання офіційних відомостей щодо коштів, які знаходяться/знаходилися з 23 вересня 2016 року по день виконання доручення на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому ОСОБА_12 у банку «BANK HANDLOWY W WARSZAWIE SA», який знаходиться за адресою: Республіка Польща, 00-923, м. Варшава, вул. Сенаторська, 16; усіх банківських транзакцій по рахунку № НОМЕР_1 , відкритому ОСОБА_12 у банку «BANK HANDLOWY W WARSZAWIE SA», який знаходиться за адресою: Республіка Польща, 00-923, м. Варшава, вул. Сенаторська, 16 з зазначенням осіб, що вчиняли такі транзакції.
Відповідне клопотання було задоволено ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2017 року.
19 квітня 2017 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси відкрито провадження у справі та призначено по даній справі судове засідання на 16 травня 2017 року на 14 год. 15 хв. у залі судового засідання № 224 в приміщенні Приморського районного суду м. Одеси, під головуванням судді Ільченко Н.А.
03 липня 2017 року позивач надав до Приморського районного суду м. Одеси уточнену позовну заяву в порядку ст. 31 ЦПК України.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 липня 2017 року цивільну справу за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: Шоста Одеська державна нотаріальна контора (Приморська державна нотаріальна контора у м. Одеса) про визнання права власності в порядку спадкування - передано за підсудністю на розгляд до Овідіопольського районного суду Одеської області.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 березня 2021 року залучено до справи ОСОБА_1 як правонаступника ОСОБА_11 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний нотаріус Шостої Одеської державної нотаріальної контори Пенчев Костянтин Леонтійович, про визнання права власності в порядку спадкування - задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) право власності в порядку спадкування за законом на 1/5 частини земельної ділянки, площею 0.0828 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: [номер приховано]:02:005:0775.
Визнано за ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) право власності в порядку спадкування за законом на 1/5 частини житлового будинку, загальною площею 349.5 м2 , який розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) право власності в порядку спадкування за законом на 1/5 частини квартири, загальною площею 79.1 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Визнано за ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) право власності в порядку спадкування за законом на 1/10 частини квартири, загальною площею 30.3 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 .
Визнано за ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) право власності в порядку спадкування за законом на 1/5 частини квартири, загальною площею 75.2 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 .
Стягнуто пропорційно з кожного відповідача на користь держави судові витрати у наступному розмірі: з ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 2000,00 (дві тисячі гривень нуль копійок) грн.; з ОСОБА_5 судові витрати у розмірі 2000,00 (дві тисячі гривень нуль копійок) грн.; з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , законним представником якої є ОСОБА_5 судові витрати у розмірі 2000,00 (дві тисячі гривень нуль копійок) грн.; з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , законним представником якого є ОСОБА_5 судові витрати у розмірі 2000,00 (дві тисячі гривень нуль копійок) грн.
В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначає, що з наданих матеріалів, квартира, загальною площею 30,3 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , належить ОСОБА_12 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності, що підтверджується й відміткою у Договорі купівлі-продажу квартири від 14 серпня 2012 року, про погодження відповідного правочину дружиною покупця - ОСОБА_5 , що засвідчене у встановленому законом порядку приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фадєєвою Н.О. 14 серпня 2012 року, реєстраційний № 2236. Матеріали справи не містять жодних доказів визнання за ОСОБА_5 права власності на іншу ніж 1/2 частку квартири загальною площею 30,3 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 у порядку поділу спільної сумісної власності подружжя. За таких обставин суд доходить висновку про доцільність внесення до складу спадкового майна, що відкрилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 , та підлягає поділу між спадкоємцями частина квартири АДРЕСА_6 .
Судом також встановлено, що матеріали справи не містять жодних доказів можливості виключення: 1) земельної ділянки, площею 0,0828 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; 2) житлового будинку, загальною площею 349,5 м2, який розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 ; 3) квартири, загальною площею 79,1 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; 4) квартири, загальною площею 75.2 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 зі складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_12 , а тому суд вважає за можливе здійснити виділ частки позивача у спадковому майні виходячи з такого його обсягу.
При цьому суд зауважував, що у зв`язку з відсутністю у матеріалах справи відповідних документів щодо коштів Спадкодавця на рахунку № НОМЕР_2 , відкритому ОСОБА_12 у банку «BANK HANDLOWY W WARSZAWIE SA», який знаходиться за адресою: Республіка Польща, 00-923, м. Варшава, вул. Сенаторська, 16, у суду відсутні підстави для включення відповідних грошових коштів до обсягу спадкового майна, що відкрилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 .
Аналогічні відомості відсутні у суду й щодо транспортних засобів марки HONDA CR-V, 2008 року випуску, марки NISSAN JUKE, 2012 року випуску, що унеможливлює задоволення позовних вимог в цій частині, проте не позбавляє ОСОБА_1 у майбутньому у разі встановлення розміру відповідної грошової суми та можливості її включення до складу спадщини, вартості вказаних транспортних засобів визнати за собою право власності на їх частину.
Суд встановив, що ОСОБА_1 є правонаступником ОСОБА_11 , який будучи батьком померлого є спадкоємцем першої черги після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 .
Судом встановлено, що одночасно з позивачем спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочка померлого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син померлого - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дружина померлого - ОСОБА_5 , та дочка померлого - ОСОБА_3 . Жоден з даних осіб не усунутий від права на спадкування після смерті ОСОБА_12 .
У процесі розгляду справи ІНФОРМАЦІЯ_7 помер один з відповідачів у справі - ОСОБА_11 , про що органом РАЦС москви № 50 Багатофункціонального центру надання адміністративних послуг селища московське складено актовий запис № 66.
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_11 усі права та обов`язки, що належали йому на момент відкриття спадщини, у тому числі й на частку у спадковому майні після смерті сина - ОСОБА_12 , перейшли до його дружини - ОСОБА_1 , таким чином остаточним колом спадкоємців після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 є ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 .
З заявою про прийняття спадщини 22 лютого 2017 року звернувся ОСОБА_11 , яка отримана нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори 24 лютого 2017 року. ОСОБА_3 також звернулася до Шостої Одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини 28 вересня 2016 року. ОСОБА_5 звернулась до нотаріуса Шостої Одеської державної нотаріальної контори 24 січня 2017 року з заявою про прийняття спадщини особисто та в інтересах малолітніх ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Враховуючи факт подання кожним із спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 заяви про прийняття спадщини, подання ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_11 , що встановлено судом, суд доходить висновку, що ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 є таким, що прийняли спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 у встановлений законом строк та спосіб. 10 квітня 2017 року нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори Пенчевим К.Л. складено постанову про відмову у видачі ОСОБА_11 , правонаступником якого є позивач свідоцтва про право на спадкове майно за законом через відсутність у матеріалах спадкової справи правовстановлюючих документів на майно, що включене до складу спадщини ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зумовлює право позивачки на звернення до суду з відповідним позовом.
Суд вважав, що частка у спадковому майні кожного із спадкоємців ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , рівна 1/5. Згідно звіту про незалежну оцінку вартості житлової двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , що належала на момент смерті ОСОБА_12 , складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «УкрПрофі» 18 серпня 2020 року, вартість даного об`єкту нерухомості складає 1 830 500,00 (один мільйон вісімсот тридцять тисяч п`ятсот) грн. Згідно звіту про незалежну оцінку вартості житлової однокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , що належала на момент смерті ОСОБА_12 , складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «УкрПрофі» 18 серпня 2020 року, вартість даного об`єкту нерухомості складає 550 200,00 (п`ятсот п`ятдесят тисяч двісті) грн. Згідно звіту про незалежну оцінку вартості житлової трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , що належала на момент смерті ОСОБА_12 , складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «УкрПрофі» 18 серпня 2020 року, вартість даного об`єкту нерухомості складає 1 570 100,00 (один мільйон п`ятсот сімдесят тисяч сто) грн. Згідно звіту про незалежну оцінку вартості житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що належав на момент смерті ОСОБА_12 , складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «УкрПрофі» 18 серпня 2020 року, вартість даного об`єкту нерухомості складає 3 652 800,00 (три мільйони шістсот п`ятдесят дві тисячі вісімсот) грн. Згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер [номер приховано]:02:005:0775), площею 0,0828 га, власником якої на момент смерті був ОСОБА_12 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_2 , складеного ФОП ОСОБА_14 18 серпня 2020 року, вартість даного об`єкту нерухомості складає 1 774 700,00 (один мільйон сімсот сімдесят чотири тисячі сімсот) грн.Таким чином, на підставі поданих представником Позивачки 01 вересня 2020 року доказів, судом встановлено, що вартість спадкового майна ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить 9 103 200,00 (дев`ять мільйонів сто три тисячі двісті) грн., частка Позивачки як спадкоємця померлого становить 1 820 640,00 (один мільйон вісімсот двадцять тисяч шістсот сорок) грн.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, адвокат Матвійчук Н.В, яка діє в інтересах ОСОБА_5 , звернулася з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного суду, в якій просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 лютого 2023 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Також просили скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 19 квітня 2017 року у справі № 522/6817/17 у вигляді арешту на квартиру АДРЕСА_7 , загальною площею 79.кв.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що в порушення ч. 2 ст. 211 ЦПК України Овідіопольський районний суд Одеської області не повідомив відповідача ОСОБА_15 , у тому числі, її представників, про місце, дату та час відкритого судового засідання, у якому суд першої інстанції 21 лютого 2023 року прийняв рішення.
Вважали, що суд першої інстанції встановив коло спадкоємців та склад спадщини за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів, а саме: заяв спадкоємців ОСОБА_12 (далі - ОСОБА_12 ) про прийняття спадщини та матеріалів спадкової справи ОСОБА_12 , що є неповнотою судового розгляду справи.
Зазначали, що суд обґрунтував рішення документами, які: - не були долучені до матеріалів справи у встановленому порядку - відсутня ухвала суду чи навіть інформація про призначення судового засідання щодо розгляду судом клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи доказів; не повинні були братися судом до уваги відповідно до ч. 9 ст. 83 ЦПК України, оскільки копії доказів не були направлені або надані ОСОБА_5 чи її представникам; - не є письмовими доказами в розумінні ст. 95 ЦПК України, оскільки колії документів не засвідчені належним чином та не зазначено, у кого знаходяться оригінали таких документів.
Вважали, що суд встановив розмір частки позивача як спадкоємця на підставі звітів оцінки, які втратили термін дії.
Зазначали, що суд не врахував, що ОСОБА_12 та ОСОБА_5 перебували у шлюбі з 24 вересня 2010 року, та визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частини житлового будинку, право власності ОСОБА_12 на який було зареєстровано 03 червня 2014 року, що свідчить про те, що 1/2 цього будинку належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 ..
Вважали, що суд допустив порушення норм процесуального права: - суд залучив до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_1 за відсутності підстав - документи щодо смерті ОСОБА_11 та його правонаступника відсутні в матеріалах справи державною мовою або із належним перекладом та були отримані та витребувані судом за клопотанням, поданим з грубим порушенням вимог ст. ст. 84, 95 та ч. 2 ст. 183 ЦПК України без підпису заявника такого клопотання; - суд першої інстанції не врахував неможливість одночасного представництва одним представником інтересів відповідача та позивача та не перевірив, чи дійсно ОСОБА_2 у 2019 році укладав договір про надання правової допомоги із громадянкою рф ОСОБА_1 , тоді як наявний очевидний сумнів щодо реального існування такого договору; -матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження повноважень представника ОСОБА_11 , який підписав та подав до суду позовну заяву у даній справі, що не було враховано судом та, як результат, протиправно не застосовано пункт 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України у даній справі;
- суд не перевірив електронний підпис представника Позивача, яким нібито підписана заява від імені Позивача щодо розгляду даної справи без її участі та, як результат, безпідставно не вчинив дії, визначені ч. 2 або ч. 5 ст. 223 ЦПК України.
Зазначали, що визнання за громадянкою держави-агресора російської федерації ОСОБА_1 права власності на майно, яке знаходиться на території України, не відповідає принципам справедливості та верховенства права, оскільки російська федерація розв`язала і веде проти України та Українського народу повномасштабну агресивну війну, підтримує тероризм, знищуючи населення та майно України.
Також зазначали, що суд вирішив стягнути судові витрати з відповідачів не зазначивши, який саме вид судових витрат підлягає стягненню та на підставі чого та яким саме чином визначено розмір таких судових витрат.
Позиція позивача у справі.
Не погодившись з вимогами та доводами апеляційної скарги, адвокат Колесніков Іван Леонтійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся із відзивом на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу зазначали, що рішення суду першої інстанції прийнято на підставі об`єктивно встановлених обставин, які підтверджено належними доказами.
Зазначали, що судом першої інстанції надано належного доступу до правосуддя ОСОБА_5 , та доводи апеляційної скарги спростовуються наявними матеріалами справи, крім того вважали, що останньою умисно затягувався процес розгляду справи в суді першої інстанції, що підтверджується заявленням з її боку чисельних клопотань, що не стосувались суті спору.
Вважали, що судом першої інстанції витребувано належну інформацію щодо спадкової справи первісного позивача.
Інші доводи апеляційної скарги вважали необґрунтованими та такими, що не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин справи та висновків викладених в оскаржуваному рішенні.
Щодо явки сторін.
Сторони були повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання, а також надавали свої пояснення у судових засіданнях.
Позиція апеляційного суду.
Колегія суддів дослідивши обставини справи, ухвалену постанову Верховним Судом у справі №522/15237/22 від 15 липня 2026 року, заслухавши сторони, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України).
За приписами частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України).
Колегією суддів встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Після смерті ОСОБА_12 відкрилася спадщина, до якої увійшли усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до інформації, яка знаходиться у спадковій справі, заведеної нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Пенчевим К.Л., спадщина ОСОБА_12 складається з:
- земельної ділянки, площею 0,0828 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;
- житлового будинку, загальною площею 349,5 м2, який розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 ;
- квартири, загальною площею 79,1 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;
- квартири, загальною площею 30,3 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ;
- квартири, загальною площею 75.2 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_8 ;
- автомобіля, марки HONDA CR-V, 2008 року випуску;
- автомобіля, марки NISSAN JUKE, 2012 року випуску.
- коштів, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 , відкритому ОСОБА_12 у банку «HANDLOWY W WARSZAWIE SA», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 .
Також встановлено, що право власності ОСОБА_12 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартиру, загальною площею 30,3 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , виникло у померлого на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фадєєвою Н.О., зареєстрованого у реєстрі за № 2237, укладеного 14 серпня 2012 року, у період перебування ОСОБА_12 та ОСОБА_5 у шлюбі, укладеному 24 вересня 2010 року та зареєстрованому Другим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції (актовий запис № 471).
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Таким чином, квартира, загальною площею 30,3 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , належить ОСОБА_12 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності, що підтверджується й відміткою у Договорі купівлі-продажу квартири від 14 серпня 2012 року, про погодження відповідного правочину дружиною покупця - ОСОБА_5 , що засвідчене у встановленому законом порядку приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фадєєвою Н.О. 14 серпня 2012 року, реєстраційний № 2236.
За приписами ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Матеріали справи не містять жодних доказів визнання за ОСОБА_5 права власності на іншу ніж 1/2 частку квартири загальною площею 30,3 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 у порядку поділу спільної сумісної власності подружжя. За таких обставин суд першої інстанції вважав про доцільність внесення до складу спадкового майна, що відкрилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 , та підлягає поділу між спадкоємцями частина квартири АДРЕСА_6 .
Крім того, Верховним Судом у складі третьої судової палати Касаційної цивільного суду у справі № 522/15237/22 ухвалено постанову 15 липня 2026 року, визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частку квартири, загальною площею 79,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , як на майно, набуте під час проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0828 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , як на майно, набуте під час проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
За таких обставин судова колегія вважає про доцільність внесення до складу спадкового майна, що відкрилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 , та підлягає поділу між спадкоємцями частини земельної ділянки, площею 0,0828 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та частини квартири, загальною площею 79,1 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Судом першої інстанції також встановлено, що матеріали справи не містять жодних доказів можливості виключення: житлового будинку, загальною площею 349,5 м2, який розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 ; квартири, загальною площею 75.2 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 зі складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_12 , а тому суд вважає за можливе здійснити виділ частки позивача у спадковому майні виходячи з такого його обсягу.
При цьому суд зауважує, що у зв`язку з відсутністю у матеріалах справи відповідних документів щодо коштів Спадкодавця на рахунку № НОМЕР_2 , відкритому ОСОБА_12 у банку «BANK HANDLOWY W WARSZAWIE SA», який знаходиться за адресою: Республіка Польща, 00-923, м. Варшава, вул. Сенаторська, 16, у суду відсутні підстави для включення відповідних грошових коштів до обсягу спадкового майна, що відкрилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 . Аналогічні відомості відсутні у суду й щодо транспортних засобів марки HONDA CR-V, 2008 року випуску, марки NISSAN JUKE, 2012 року випуску, що унеможливлює задоволення позовних вимог в цій частині, проте не позбавляє ОСОБА_1 у майбутньому у разі встановлення розміру відповідної грошової суми та можливості її включення до складу спадщини, вартості вказаних транспортних засобів визнати за собою право власності на їх частину.
Як визначено ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Право на спадкування ст. 1223 ЦК України закріплене на особами, визначеними у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
ОСОБА_1 є правонаступником ОСОБА_11 , який будучи батьком померлого є спадкоємцем першої черги після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 .
Судом першої інстанції встановлено, що одночасно з позивачем спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочка померлого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син померлого - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дружина померлого - ОСОБА_5 , та дочка померлого - ОСОБА_3 . Жоден з даних осіб не усунутий від права на спадкування після смерті ОСОБА_12 .
У процесі розгляду справи ІНФОРМАЦІЯ_7 помер один з Відповідачів у справі - ОСОБА_11 , про що органом РАЦС москви № 50 Багатофункціонального центру надання адміністративних послуг селища московське складено актовий запис № 66.
Відповідно до ст. 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
Судом першої інстанції встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_11 усі права та обов`язки, що належали йому на момент відкриття спадщини, у тому числі й на частку у спадковому майні після смерті сина - ОСОБА_12 , перейшли до його дружини - ОСОБА_1 , таким чином остаточним колом спадкоємців після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 є ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
З заявою про прийняття спадщини 22 лютого 2017 року звернувся ОСОБА_11 , яка отримана нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори 24 лютого 2017 року.
ОСОБА_3 також звернулася до Шостої Одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини 28 вересня 2016 року.
ОСОБА_5 звернулась до нотаріуса Шостої Одеської державної нотаріальної контори 24 січня 2017 року з заявою про прийняття спадщини особисто та в інтересах малолітніх ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Враховуючи факт подання кожним із спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 заяви про прийняття спадщини, подання ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_11 , що встановлено судом, що ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 є таким, що прийняли спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 у встановлений законом строк та спосіб.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
10 квітня 2017 року нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори Пенчевим К.Л. складено постанову про відмову у видачі ОСОБА_11 , правонаступником якого є Позивач свідоцтва про право на спадкове майно за законом через відсутність у матеріалах спадкової справи правовстановлюючих документів на майно, що включене до складу спадщини ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зумовлює право Позивачки на звернення до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.
Виходячи з вищезазначеного судом встановлено, що частка у спадковому майні кожного із спадкоємців ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , рівна 1/5.
Згідно звіту про незалежну оцінку вартості житлової двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , що належала на момент смерті ОСОБА_12 , складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «УкрПрофі» 18 серпня 2020 року, вартість даного об`єкту нерухомості складає 1 830 500,00 (один мільйон вісімсот тридцять тисяч п`ятсот) грн.
Згідно звіту про незалежну оцінку вартості житлової однокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , що належала на момент смерті ОСОБА_12 , складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «УкрПрофі» 18 серпня 2020 року, вартість даного об`єкту нерухомості складає 550 200,00 (п`ятсот п`ятдесят тисяч двісті) грн.
Згідно звіту про незалежну оцінку вартості житлової трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , що належала на момент смерті ОСОБА_12 , складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «УкрПрофі» 18 серпня 2020 року, вартість даного об`єкту нерухомості складає 1 570 100,00 (один мільйон п`ятсот сімдесят тисяч сто) грн.
Згідно звіту про незалежну оцінку вартості житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що належав на момент смерті ОСОБА_12 , складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «УкрПрофі» 18 серпня 2020 року, вартість даного об`єкту нерухомості складає 3 652 800,00 (три мільйони шістсот п`ятдесят дві тисячі вісімсот) грн.
Згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер [номер приховано]:02:005:0775), площею 0,0828 га, власником якої на момент смерті був ОСОБА_12 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_2 , складеного ФОП ОСОБА_14 18 серпня 2020 року, вартість даного об`єкту нерухомості складає 1 774 700,00 (один мільйон сімсот сімдесят чотири тисячі сімсот) грн.
Таким чином, на підставі поданих представником позивачки 01 вересня 2020 року доказів, судом встановлено, що вартість спадкового майна ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить 9 103 200,00 (дев`ять мільйонів сто три тисячі двісті) грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України ухвалюючи законне і обґрунтоване рішення по суті позовних вимог при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд першої інстанції зауважував, що задоволення позовних вимог ОСОБА_1 свідчить про реалізацію нею права на ефективний засіб юридичного захисту, гарантованого ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Україна ратифікувала дану Конвенцію, взявши на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (ст. 1 Конвенції).
Реалізація таких гарантій відбувається шляхом застосування українськими судами під час розгляду справ практики ЄСПЛ як джерела права, що передбачено положеннями ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також закріплено у відповідних процесуальних законах, зокрема в ст. 10ЦПК України.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату, а ухвалення рішень, які безпосередньо не призводять до змін в обсязі прав, та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає змісту цього поняття.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ також вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Верховним Судом у складі третьої судової палати Касаційної цивільного суду у справі № 522/15237/22 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання квартири та земельної ділянки спільною сумісною власністю та визнання права власності на майно, ухвалено постанову 15 липня 2026 року у справі, якою касаційну скаргу ОСОБА_5 , в інтересах якої діє адвокат Нан Дмитро Миколайович, задовольнив частково.
Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 11 грудня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 січня 2025 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та про визнання квартири і земельної ділянки об`єктами спільної сумісної власності змінив, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в резолютивних частинах щодо відмови у задоволенні цих позовних вимог - залишив без змін.
Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 11 грудня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 січня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/2 частку квартири та 1/2 частку земельної ділянки скасував й ухвалив в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Визнав за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частку квартири, загальною площею 79,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , як на майно, набуте під час проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0828 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , як на майно, набуте під час проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Судова колегія зазначає, що встановлене Верховним Судом у вищевказаній постанові впливає на перерозподіл спадкових часток у вказаній справі.
За таких обставин судова колегія вважає про доцільність внесення до складу спадкового майна, що відкрилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 , та підлягає поділу між спадкоємцями частини земельної ділянки, площею 0,0828 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та частини квартири, загальною площею 79,1 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Враховуючи викладене, судова колегія зазначає, що коло спадкоємців ОСОБА_12 складає ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Частиною 1 ст. 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що за ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) слід визнати право власності в порядку спадкування за законом на 1/10 частину земельної ділянки, площею 0.0828 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: [номер приховано]:02:005:0775, а також слід визнати право власності в порядку спадкування за законом на 1/10 частину квартири, загальною площею 79.1 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи за відсутності ОСОБА_5 та її представників колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що представники ОСОБА_5 неодноразово подавали заяви про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції, однак фактично брали участь лише в окремих засіданнях.
Крім того, ними систематично заявлялися клопотання про відкладення розгляду справи, зокрема з посиланням на карантинні обмеження, без належного обґрунтування неможливості участі в судових засіданнях.
При цьому письмову позицію відповідача подано лише 07 жовтня 2022 року, хоча провадження у справі тривало з 2017 року.
Зазначені обставини в сукупності свідчать про недобросовісне користування процесуальними правами та затягування розгляду справи, що суперечить положенням статті 44 ЦПК України.
Відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України», сторони зобов`язані вживати заходів для отримання інформації про стан відомого їм судового провадження та добросовісно користуватися процесуальними правами.
Колегія суддів враховує, що справа перебувала на розгляді суду майже шість років, протягом яких відповідач мала достатньо часу для подання пояснень, заперечень і доказів.
Станом на 21 лютого 2023 року розгляд справи по суті було завершено, а сторонам надано можливість реалізувати свої процесуальні права, за таких обставин наведені доводи не свідчать про порушення прав відповідача, яке могло вплинути на правильність вирішення спору.
Судова колегія вважає, що позивачем були надані достатні докази для встановлення судом першої інстанції факту, що ОСОБА_11 правонаступником якого є ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_12 , натомість скаржником не надано жодних документів на спростування даного факту, не заявлено жодних клопотань по суті справи та не вчинялось жодних дій на встановлення дійсних обставин справи.
Крім того, з метою актуалізації відповідних даних спадкової справи та підтвердження правильності встановлення судом першої інстанції кола спадкоємців, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 - позивачем заявлено до Одеського апеляційного суду клопотання про витребування матеріалів спадкової справи № 462/2016 після смерті ОСОБА_12 23 вересня 2016 року, яке було задоволено, дану спадкову справу витребувано та досліджено під час апеляційного перегляду справи.
Посилання скаржника на відсутність процесуального рішення про долучення доказів, поданих позивачем 06 травня 2021 року, саме по собі не свідчить про їх недопустимість, зазначені документи перебувають у матеріалах справи, а їх належність, допустимість і достовірність підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами.
Доводи про не надсилання відповідачу копій зазначених документів також відхиляються, оскільки матеріали справи містять поштову накладну № 6508007862755 від 05 травня 2021 року, а помилкове зазначення номера квартири в описі вкладення саме по собі не доводить не надсилання документів.
До того ж відповідач мала можливість ознайомитися з ними безпосередньо в суді відповідно до статті 43 ЦПК України, проте заперечень щодо цих доказів у суді першої інстанції не подавала.
Щодо посилань на використання звітів про оцінку майна, строк дії яких закінчився, колегія суддів зазначає, що відповідно до статей 175, 176 ЦПК України вартість майна визначається для встановлення ціни позову та саме по собі закінчення строку дії звітів на момент ухвалення рішення не спростовує встановленої ними вартості майна.
При цьому відповідач не надала доказів іншої вартості спадкового майна.
Доводи щодо відсутності повноважень адвоката Колеснікова І.Л. спростовуються матеріалами справи, оскільки провадження відкрито у 2017 році, коли представництво могло здійснюватися за довіреністю, а надалі до справи долучено свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 21/2116 від 22 червня 2019 року.
Необґрунтованими є також заперечення щодо витребування спадкової справи № 101/2018 після смерті ОСОБА_11 , оскільки відповідна процесуальна дія була необхідною для встановлення його правонаступників.
Спадкові права Занченко М.Л. підтверджуються довідкою нотаріуса № 178 від 13 березня 2018 року про подання нею заяви про прийняття спадщини за заповітом та відкриття спадкової справи № 51/2018 та належних доказів на спростування цих обставин апелянтом не надано.
Посилання на конфлікт інтересів адвоката Колеснікова І.Л. також є безпідставними, оскільки одночасного представництва ним інтересів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не встановлено.
Крім того, остання через свого представника 16 лютого 2023 року визнала позовні вимоги в повному обсязі.
Доводи щодо відсутності особистої участі ОСОБА_1 у справі не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до статті 58 ЦПК України особа має право брати участь у справі через представника, повноваження якого підтверджуються документами, передбаченими статтею 62 ЦПК України, а саме по собі проживання довірителя та представника в різних державах не спростовує наявності представницьких повноважень.
Щодо заяви адвоката Колеснікова І.Л. від 21 лютого 2023 року про розгляд справи за відсутності позивача колегія суддів зазначає, що її подано електронною поштою з використанням електронного підпису.
Відсутність у матеріалах справи протоколу перевірки такого підпису сама по собі не підтверджує його відсутності, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30 листопада 2022 року у справі № 2-317/11 та від 22 березня 2023 року у справі № 755/1549/22.
Щодо доводів про неможливість визнання права власності на спадкове майно за громадянкою російської федерації колегія суддів виходить із того, що відповідно до статті 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» спадкування нерухомого майна, розташованого в Україні, регулюється правом України, а саме по собі іноземне громадянство спадкоємця не виключає можливості судового захисту його майнових прав.
Закон України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності російської федерації та її резидентів» № 2116-IX набрав чинності 07 березня 2022 року, тоді як спірні спадкові правовідносини виникли раніше, а позов пред`явлено у 2017 році.
Відповідно до статті 58 Конституції України закон не має зворотної дії в часі.
Крім того, зазначений Закон регулює спеціальну процедуру примусового вилучення майна, а не встановлює загальної заборони набуття громадянами російської федерації права власності в порядку спадкування.
Тому відповідні доводи апелянта не є підставою для відмови в позові.
Інші доводи апеляційної скарги, оцінені колегією суддів як окремо, так і в сукупності з установленими обставинами справи та дослідженими доказами, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо суті вирішеного спору, не свідчать про допущення судом таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які б зумовлювали необхідність скасування оскаржуваного рішення, та не впливають на законність і обґрунтованість рішення в частині, яка залишається без змін.
Фактично зазначені доводи зводяться до незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та власного тлумачення обставин справи, що саме по собі не є достатньою підставою для скасування судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Ураховуючи викладені обставини, колегія судді вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовної заяви, проте помилився щодо визначення часток між спадкоємцями, тому рішення суду слід змінити в мотивувальній частині виклавши в редакції цієї постанови та в резолютивній частині виклавши її наступним чином: «Визнати за ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) право власності в порядку спадкування за законом на 1/10 частини земельної ділянки, площею 0.0828 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: [номер приховано]:02:005:0775. Визнати за ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) право власності в порядку спадкування за законом на 1/10 частини квартири, загальною площею 79.1 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ». . В іншій частині рішення суду залишити без змін.
На підставі ст. 376 ЦПК України, судова колегія вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу частково та змінити рішення суду першої інстанції.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 2 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , в інтересах якої діє адвокат Матвійчук Наталія Вікторівна - задовольнити частково.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 лютого 2023 року -змінити в мотивувальній частині виклавши в редакції цієї постанови та в резолютивній частині виклавши її наступним чином:
«Визнати за ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) право власності в порядку спадкування за законом на 1/10 частини земельної ділянки, площею 0.0828 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: [номер приховано]:02:005:0775.
Визнати за ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) право власності в порядку спадкування за законом на 1/10 частини квартири, загальною площею 79.1 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ».
В іншій частині рішення без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді М.В. Назарова
Ю.П. Лозко