ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
19 жовтня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 748/1789/25
Головуючий у першій інстанції - Ченцова С. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1451/26
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої-судді Мамонової О. Є.,
суддів Луговця О. А., Супруна О. П.,
учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс»,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 квітня 2026 року (повний текст складено 10.04.2026) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
У С Т А Н О В И В:
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (далі по тексту - ТОВ «Свеа Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останньої на свою користь заборгованість за кредитним договором № С02.230.72084 від 24.06.2016 у розмірі 39 435,66 грн та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24.06.2016 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки №С02.230.72084 (кредитний договір), відповідно до умов якої банк надав позичальнику кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку, ліміт кредитної лінії на момент укладення угоди - 10 000 грн, максимальний ліміт - 200 000 грн. Визначення суми кредитної лінії, що може бути доступна клієнту протягом строку дії відновлювальної кредитної лінії, здійснюється банком у межах встановленого угодою максимального ліміту кредитної лінії без будь-яких обмежень. Відсоткова ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48,00% річних.
Заявник зазначав, що підписанням відповідного кредитного договору позичальник також приєднався до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції, що діяла станом на дату укладення договору, яка розміщена за посиланням https://ideabank.ua/uk/about/public-contracts) та підтвердив свою обізнаність про умови та тарифи банку.
Указував, що АТ «Ідея Банк» свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконало повністю, однак відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» і ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва - «Росвен Інвест Україна») укладено договір факторингу №01.02-31/23, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в реєстрі боржників, у тому числі право вимоги за заборгованістю ОСОБА_2 перед АТ «Ідея Банк» за договором №С02.230.72084 від 24.06.2016.
Зазначав, що заборгованість ОСОБА_1 станом на дату подачі позову становить 39 435,66 грн та складається з заборгованості за основним боргом - 15 525,06 грн та заборгованості по відсоткам - 23 910,60 грн.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06.04.2026 позовні вимоги ТОВ «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором №С02.230.72084 від 24.06.2016 у розмірі 39 435,66 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування фактичних обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на момент підписання угоди кредитна картка, на якій банком встановлено ліміт 10 000 грн, ще не була випущена. Жоден з наданих позивачем документів не містить інформації про те, коли ця картка була випущена, коли почався строк дії та коли він закінчився, який кредитний ліміт було встановлено, номер картки. Так само відсутній будь-який документ, який свідчить, що ця картка була дійсно отримана.
Відповідач зазначає, що угода про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки містить інформацію, що строк користування кредитними коштами становить 12 місяців та діє до повного погашення. Згідно з випискою з банку, на карту було зараховано особистих коштів 46 835,80 грн без урахування комісій за поповнення рахунку. Ця сума у декілька разів перевищує тіло кредиту разом з нарахованими відсотками.
Наголошує, що банком було списано на свій власний розсуд безліч різноманітних комісій, які не прописані в угоді (крім комісії за СМС-інформування) та не було списано зараховані на картковий рахунок кошти на погашення кредиту та нарахованих відсотків, а в односторонньому порядку пролонговано кредитну угоду, чим порушено її умови. Ніяких додаткових угод між нею та кредитором підписано не було.
Указує, що виписка, яка була надана для суду, як доказ - це внутрішній документ банку, який був сформований самим кредитором та не підтверджений ніякими платіжними документами. При точному розрахунку кінцева сума зарахувань на 2000 грн більша, ніж сума витрат, що також вказує на неточності в розрахунках банку. Всі ці факти унеможливлюють розрахунок точної суми заборгованості та робить неможливим встановити, чи дійсно ця заборгованість існувала.
Звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутні докази, що кредитор будь-яким чином повідомив її про існування заборгованості та прострочення платежів. Також її не було повідомлено про відступлення прав вимоги згідно з чинним законодавством та у встановлений законом строк. Жодної претензії, а ні первинним кредитором, а ні фактором не було висунуто. Досудового врегулювання спору не відбувалось. Про існування заборгованості вона дізналась тільки після відкриття судового провадження по справі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та доводи відзиву на неї, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з пунктами 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи позовну заяву ТОВ «Свеа фінанс» суд першої інстанції виходив з того, що:
- матеріали справи містять достатні докази, що підтверджують наявність заборгованості позичальника перед первісним кредитором за договором №С02.230.72084 від 24.06.2016 року у сумі 39 435,66 грн;
- ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачений у договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування кредитом не повернула.
Проте повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може, виходячи з наступного.
24.06.2016 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду №С02.230.72084 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, відповідно до п. 2 якої банк відкриває клієнту поточний рахунок НОМЕР_1 у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватись в рамках Угоди та Договору, у тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням електронного платіжного електронного платіжного засобу, та випускає клієнту міжнародну платіжну картку MasterCard World терміном на два роки, з моменту її випуску (а.с. 8).
Відповідно до п. 3.1.-3.3. угоди банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії по рахунку, на наступних умовах. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000 грн. Ліміт Кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 10 000 грн. Враховуючи, що зобов`язання банку щодо встановлення кредитної лінії є для нього відкличними та безризиковими, визначена сума кредитної лінії, що може бути доступна клієнту, протягом строку дії відновлювальної кредитної лінії, здійснюється банком в межах встановленого угодою максимального ліміту кредитної лінії без будь-яких обмежень. Процента ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48,00% річних.
Повернення заборгованості та сплата відсотків за користування кредитною лінією та/або інших платежів за угодою та договором здійснюватимуться згідно умов договору, типового графіку та розрахунку сукупної вартості кредиту, а також тарифів, які розміщені на сайті банку за адресою www.ideabank.ua. Підписанням угоди клієнт підтверджує, що ознайомлений з типовим графіком і розрахунком сукупної вартості кредиту (п. 4 угоди).
Відповідно до п. 5.1. угоди клієнт ознайомлений з умовами договору, що затверджений розпорядженнями Банку із усіма змінами та доповненнями, які оприлюднені на Інтернет-сторінці банку за електронною адресою www.ideabank.ua та які йому роз`яснені, зрозумілі та з якими він цілком згодний.
Сторони погодились, що позовна давність за спорами, що випливають з Угоди, включаючи, але не обмежуючи відшкодування збитків, сплата неустойок (штрафів) тощо, становить 10 років. За повне або часткове прострочення сплати обов`язкового мінімального платежу клієнт зобов`язаний сплатити на користь банку штраф у розмірі 50 гривень за кожний прострочений мінімальний платіж (п. 6 угоди).
Згідно з п. 7 угоди вона є укладеною з дня її підписання сторонами та діє до протягом строку кредитування, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за угодою.
ОСОБА_1 також підписано заяву від 24.06.2016, в якій вона дала згоду ПАТ «Ідея Банк» повідомляти її будь-яким чином та в будь-якій формі, включаючи, але не обмежуючись, шляхом надсилання листів та інших повідомлень (письмових та електронних): на адресу її проживання поштою, кур`єром, нарочно, на її e-mail, на номер її мобільного телефону тощо, з інформацією про банківські продукти і послуги банку пропозиціями скористатися будь-якими банківськими продуктами і послугами банку (а.с. 14).
24.06.2016 ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк» підписано довідку-повідомлення, відповідно до якої ОСОБА_1 підтвердила, що кредитодавець ПАТ «Ідея Банк», 24.06.2016 року, до підписання кредитного договору, надав у письмовій формі інформацію про умови кредитування, також орієнтовну сукупну вартість кредиту. Валюта кредиту - гривня; сума кредиту - 10 000 грн; термін користування кредитом - 12 місяців; погашення основної суми кредиту - щомісячно; сума щомісячного платежу - 1066 грн; термін внесення щомісячного платежу - до 30 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем; орієнтовна реальна процентна ставка, річних - 58,70%; абсолютне значення подорожчання кредиту в рік - 2 736 грн (а.с.15).
Відповідно до інформації АТ «Ідея Банк» від 16.02.2026 №Л-БТ-2026/30, банківський рахунок № НОМЕР_2 було відкрито 24.06.2016 в АТ «Ідея Банк» на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 . Даний рахунок відкритий у межах обслуговування кредитного договору С02.230.72084 від 24.06.2016. Рахунок № НОМЕР_2 закрито 24.07.2018, у зв`язку із зміною плану рахунків банку, згідно з постановою НБУ №89 від 11.09.2017 (а.с. 96).
З виписки від 16.02.2026 по рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) за період з 24.06.2016 по 25.07.2023, наданої АТ «Ідея Банк», вбачається, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами та неодноразово вносила кошти для погашення кредиту та відсотків за кредит (а.с. 97-103а).
Матеріали справи містять довідку-розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №С02.230.72084 від 26.06.2016, складену АТ «Ідея банк», станом на 25.07.2025, згідно якої її розмір складає 39435,66 грн, з яких:
- 15 525,06 грн - заборгованість за основним боргом;
- 23 910,60 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами;
- 0 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями (а.с. 16).
25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» (клієнт) та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (фактор) укладено договір факторингу №01.02-31/23, за цим договором клієнт передає (відступає) фактору свої права вимоги, а фактор набуває права вимоги клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором (п. 2.1. договору) (а.с. 32-38).
Відповідно до п. 2.1. договору права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами, у паперовому вигляді в день укладення цього договору та надсилається клієнтом фактору засобами корпоративного зв`язку у захищеному паролем файлі в день укладення цього договору. Реєстр боржників після належного його підписання вважається невід`ємною частиною цього договору.
Сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення права вимоги за цим договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права клієнта за первинним договором (п. 2.2. договору).
Згідно з п. 4.1. договору фактор зобов`язується сплатити клієнту суму фінансування у розмірі 11 963 508 грн шляхом перерахунку 100% вказаної суми на рахунки клієнта протягом 3 робочих днів після отримання реєстру боржників засобами корпоративного зв`язку у захищеному паролем файлі, та підписання сторонами договору і реєстру боржників в електронному вигляді друкованого реєстру боржників, договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно».
Права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора саме в день підписання відповідного реєстру боржників, за умовами виконання фактором зобов`язань передбачених п. 4.1. цього договору (п. 5.1. договору).
В день підписання реєстру боржників, за умовами виконання фактором зобов`язань передбачених п. 4.1. цього договору клієнт втрачає права на будь-які платежі боржників в оплату їх заборгованостей за первинними договорами, і які було відступлено згідно цього договору. В разі звернення боржників до клієнта з приводу виконання зобов`язань за відступленими факторові правами вимог, клієнт повідомляє про необхідність виконання зобов`язань на користь фактора (п. 5.2. договору).
Пунктом 5.4. договору передбачено, що фактор може відступити або передати всі або будь-які права та/або зобов`язання за цим договором третім особам, які згідно із законодавством мають на це право.
Фактор не бере на себе будь-яких договірних зобов`язань клієнта за первісними договорами, окрім прав вимоги за такими первинними договорами щодо погашення (стягнення, повернення) заборгованості з боржників (п. 5.5. договору).
Згідно з витягом з реєстру боржників №3, що є додатком до договору факторингу від 25.07.2023 №01.02-31/23, клієнт передав, а фактор прийняв на умовах, визначених договором, права вимоги до ОСОБА_1 у сумі 39 928,25 грн, з яких:
- 15 525,06 грн - заборгованість за основним боргом;
- 23 910,60 грн - заборгованість за відсотками;
- 0 грн - заборгованість за комісіями (а.с. 42, 43).
ТОВ «Росвен Інвест Україна» сплачено АТ «Ідея банк» 11 963 508 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 9217 від 26.07.2023, як оплату за фінансування згідно договору факторингу № 01.02-31/23 від 25.07.2023 (а.с. 39).
Рішенням єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна» Свеа Економі Кіпр Лімітед від 25.03.2024 №1 змінено назву товариства українською мовою з ТОВ «Росвен Інвест Україна» на ТОВ «Свеа Фінанс» (а.с. 44).
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Щодо заборгованості за кредитним договором №С02.230.72084 від 24.06.2016
Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України передбачена заборона односторонньої відмови від зобов`язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.
Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Процентна ставка за кредитним договором може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (частина 1 ст. 1056-1 Кодексу).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
У справі, що переглядається, судом першої інстанції встановлено та не оспорюється сторонами, що між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» укладено кредитний договір №С02.230.72084 від 24.06.2016, за умовами якого ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт у сумі 10 000 грн.
У матеріалах справи міститься виписка з рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_6 ( НОМЕР_5 ) за період з 24.06.2016 по 16.02.2026, з якої вбачається, що 24.06.2016 АТ «Ідея Банк» установлено кредитний ліміт у сумі 10 000 грн. З виписки також вбачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами, а саме знімала готівку, розраховувалася у магазинах, здійснювала перекази. При цьому вона вносила кошти на рахунок та здійснювала часткове погашення заборгованості.
Отже, зміст виписки свідчить не лише про встановлення кредитного ліміту, а й про фактичне використання відповідачкою коштів у межах кредитування та здійснення нею операцій за відповідним рахунком.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується виконання АТ «Ідея Банк» зобов`язань у частині надання відповідачці можливості користуватися кредитними коштами, тоді як факт здійснення нею операцій за рахунком спростовує доводи апеляційної скарги про відсутність належних доказів реалізації кредитних правовідносин.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що на момент підписання договору кредитна картка ще не була випущена, а матеріали справи не містять відомостей про дату її випуску, строк дії, номер, установлений за нею кредитний ліміт та отримання картки відповідачкою.
Саме по собі посилання на відсутність окремих документів щодо випуску та вручення платіжної картки не спростовує факту існування кредитних правовідносин і користування кредитними коштами, якщо відповідні обставини підтверджуються іншими належними та допустимими доказами у справі.
У цьому випадку виписка з рахунку відображає встановлення кредитного ліміту 24.06.2016 та подальше здійснення за рахунком операцій, характер яких свідчить про використання відповідачкою кредитних коштів. В апеляційній скарзі не наведено переконливих доводів, які б спростовували достовірність відображених у виписці операцій або підтверджували, що вони здійснювалися іншою особою чи за іншим рахунком.
Водночас сама відсутність у матеріалах справи окремого документа про отримання картки не може розглядатися як безумовна підстава для висновку про відсутність заборгованості за кредитним договором, оскільки вирішальне значення має сукупність доказів, що підтверджують виникнення та виконання сторонами відповідних зобов`язань.
Необґрунтованими є й доводи апеляційної скарги про те, що виписка з банківського рахунку є виключно внутрішнім документом кредитора та не може підтверджувати заборгованість без додаткового подання платіжних документів щодо кожної операції.
Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 №75, виписка з банківського рахунку є первинним документом, що підтверджує здійснені по банківському рахунку операції. Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц наголосив, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки по картковим рахункам можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Такі висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 22.11.2023 у справі №619/1384/21, від 17.12.2020 у справі №278/2177/15, від 28.10.2020 у справі №760/7792/14, від 16.09.2020 у справі №200/5647/18.
Таким чином, саме виписка по картковому рахунку є належним і допустимим доказом, що підтверджує виконання позивачем умов договору в частині встановлення відповідачкою кредитного ліміту та користування відповідачкою кредитними коштами.
Посилання відповідачки на те, що сума зарахованих нею особистих коштів становить 46 835,80 грн і в декілька разів перевищує суму кредиту разом із нарахованими процентами, саме по собі не свідчить про відсутність заборгованості.
Для визначення наявності та розміру заборгованості необхідно враховувати не лише загальну суму зарахувань на рахунок, а й призначення відповідних операцій, суми фактично використаних кредитних коштів, здійснених погашень, нарахованих процентів та інших платежів, передбачених договором. Загальна сума надходжень на рахунок не є тотожною сумі погашення кредитної заборгованості, оскільки рахунок міг використовуватися також для проведення інших операцій із власними коштами відповідачки.
Тому сам по собі факт зарахування на рахунок значної суми особистих коштів не підтверджує належного та повного виконання зобов`язань за кредитним договором. Водночас такі зарахування мають бути враховані під час визначення залишку заборгованості, якщо вони спрямовувалися на її погашення.
Доводи щодо розбіжності приблизно у 2 000 грн між сумами зарахувань і витрат також підлягають оцінці з урахуванням усіх операцій, відображених у виписці, та методики розрахунку заявленої до стягнення заборгованості. Саме по собі перевищення суми надходжень над сумою витрат не доводить помилковості розрахунку.
ОСОБА_1 не довела належного повернення кредитних коштів у розмірах та на умовах, визначених цим договором, презумпція правомірності якого не оспорена. Відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Свеа фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими.
Щодо переходу права вимоги за кредитним договором №С02.230.72084 від 24.06.2016
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.
Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).
Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.
Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №761/33403/17).
Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21).
З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).
ТОВ «Свеа Фінанс» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу до нього права вимоги за кредитним договором №С02.230.72084 від 24.06.2016 до ОСОБА_1 , на підтвердження чого у справі наявні:
- копія договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023, укладеного між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна»;
- копія реєстру боржників №3 від 25.07.2023 та витяг з нього;
- копія платіжної інструкції № 9217 від 26.07.2023 про здійснення оплати фінансування згідно договору факторингу № 01.02-31/23.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано констатував, що до суду звернувся належний позивач.
Не є підставою для відмови в позові посилання відповідачки на відсутність доказів направлення їй повідомлення про відступлення права вимоги.
Так, відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Отже районний суд дійшов правомірного висновку про те, що відповідачка належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним між нею та АТ «Ідея Банк», не виконала, ТОВ «Свеа Фінанс» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу до нього права вимоги від АТ «Ідея Банк», а тому позивач отримав право вимоги до відповідачки за договором факторингу, таким чином правомірно стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором.
Проте колегія суддів не погоджується з визначеним до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс»» розміром заборгованості з огляду на наступне.
В угоді про відкриття кредитної лінії сторони обумовили розмір кредитного ліміту, процентну ставку за користування кредитом, що становить 48,0000% в рік. Стягнення жодних комісій у договору про відкриття кредитної лінії №С02.230.72084 від 24.06.2016 не передбачено.
Однак з виписки з особового рахунку ОСОБА_1 в АТ «Ідея Банк» за період з 24.06.2016 по 16.02.2026 вбачається, що банком неоднорозаво стягувалися комісії, зокрема за обслуговування карткового рахунку, за зняття готівки у банкоматі, за операцію по карті.
Так, хоча у розрахунку заборгованості і не зазначено комісію, однак з виписки з особового рахунку ОСОБА_1 в АТ «Ідея Банк» слідує, що банком стягнуто комісії на загальну суму 2 171 грн.
З огляду на вищевикладене, визначена до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором підлягає зменшенню з 39 435,66 грн до 37 264,66 грн.
Зважаючи на наведене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів уважає, що рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06.04.2026 в частині визначеної до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованості за кредитним договором підлягає зміні, шляхом її зменшення з 39 435,66 грн до 37 264,66 грн.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку з частковим задоволенням позову на суму 37 264,66 грн, що становить 94,49% від суми позову, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» підлягає стягненню 2 288,93 грн (2 422,40 грн х 94,49%) судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, а тому рішення суду в частині визначеного до стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача розміру судового збору підлягає зміні шляхом зменшення суми судового збору з 2 422,40 грн до 2 288,93 грн.
У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги на суму 2 171 грн, що становить 5,51 % від оскаржуваної суми, з ТОВ «Свеа Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 250,26 грн (4 542 грн х 5,51%) судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 квітня 2026 року в частині визначених до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованості за кредитним договором №С02.230.72084 від 24.06.2016 та судового збору - змінити, зменшивши розмір заборгованості за кредитним договором з 39 435 грн 66 коп. до 37 264 грн 66 коп., а розмір судового збору з 2 422 грн 40 коп. до 2 288 грн 93 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» на користь ОСОБА_1 250 грн 26 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуюча О. Є. Мамонова
Судді: О. А. Луговець
О. П. Супрун