ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
19 жовтня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 733/2179/25
Головуючий у першій інстанції - Овчарик В. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1636/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Любчика О.В.,
суддів Разгуляєвої О.В., Шитченко Н.В.,
сторони справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс»,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 01 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
В С Т А Н О В И В:
у жовтні 2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 35029429 від 09 жовтня 2024 року в розмірі 18 520 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 9 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 09 жовтня 2024 року між ТОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 35029429, відповідно до умов якого ТОВ «Еко Фін» надало останній кредит у розмірі 4000 грн строком на 365 днів. 02 жовтня 2025 року між ТОВ «Еко Фін» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 35029429 від 09 жовтня 2024 року. Внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором, утворилась заборгованість у сумі 18 520 грн, з яких: 4 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 14 520 грн - заборгованість за нарахованими процентами. У зв`язку із чим ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.
Заочним рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 01 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 35029429 від 09 жовтня 2024 року у розмірі 18 520 грн 00 коп., з яких 4000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 14 520 грн 00 коп. - заборгованість по процентам. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 2 422 грн 40 коп. судового збору та 9 000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 15 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 01 грудня 2025 року залишено без задоволення.
Не погодившись із вказаним заочним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що заочне рішення суду є незаконним.
Апелянт посилається на неповне з`ясування фактичних обставин справи. Судом не надано належної оцінки обставинам виникнення заборгованості та її розміру, не перевірено правильність та обґрунтованість розрахунку, наданого позивачем.
Зазначає, що розмір заявленої заборгованості по процентам є спірним, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами правильність їх нарахування, періоди їх нарахування, порядок розрахунку та відповідність умовам договору.
Також вказує на відсутність доказів переходу права вимоги позивача до відповідача, а також не підтвердження обсягу переданих прав.
ТОВ «Факторинг Партнерс» у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а заочне рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 01 грудня 2025 року - без змін. Посилається на необґрунтованість апеляційної скарги.
Згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною першою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ухвали апеляційного суду від 19.06.2026 перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 09 жовтня 2024 року між ТОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 35029429, відповідно до умов якого ТОВ «Еко Фін» надало останній кредит у розмірі 4000 грн строком на 365 днів (а.с. 7-27).
Договір кредиту підписаний від імені позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором YmYwYm15.
Умовами договору передбачено, що строк користування кредитними коштами складає 365 днів, який починається з 09.10.2024 та закінчується 08.10.2025 (включно) та складається з дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду (п. 2.3-2.5 Договору).
Відповідно до п. 2.6, 2.7 Договору проценти за користування кредитом протягом дисконтного періоду нараховуються за дисконтною процентною ставкою в розмірі 3,65 % річних (денна процентна ставка - 0,01% за один день). Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою процентною ставкою в розмірі 365 % річних (денна процентна ставка 1 %).
Додатком № 1 до Договору кредиту передбачений графік розрахунків (платежів), в якому відображено порядок нарахування процентів за користування кредитом (а.с. 34-41).
Аналогічні умови кредитування передбачені і у паспорті споживчого кредиту, який також підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором YmYwYm15 (а.с. 23-27).
Договором кредиту передбачено, що укладення цього договору здійснюється в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, створеному в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Еко Фін», доступ до якої забезпечується через веб-сайт товариства. Відповідачка зареєструвалась у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Еко Фін» та пройшов процедуру ідентифікації, надавши кредитору копії паспорта громадянина України та витягу з реєстру територіальної громади (а.с. 28-30).
На виконання умов договору кредиту ТОВ «Еко Фін» 19.10.2024 здійснило надання кредитних коштів в сумі 4 000,00 грн шляхом грошового переказу на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (а.с. 19).
Укладення кредитного договору та отримання коштів у користування відповідачем не оспорюється.
Відповідно до виписки ТОВ «Еко Фін» за кредитним договорм № 35029429, станом на 02.10.2025 розмір заборгованості складає 18 360,00 грн, з яких 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 14 360,00 грн - заборгованість по відсоткам (а.с. 31-32).
Згідно інформації ТОВ «Факторинг Партнерс» за договором кредиту загальна заборгованість станом на 07.10.2025 становить 18 520,00 грн, з яких 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 14 520,00 грн - заборгованість по процентам. Позивачем нараховано проценти за користування коштами у розмірі 160 грн за період з 03.10.2025 по 06.10.2025 (а.с. 33).
02 жовтня 2025 року між ТОВ «Еко Фін» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір про відступлення прав вимоги №02-10/25, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідачки за договором № 35029429 від 09 жовтня 2024 року (а.с. 42- 51, 54-56).
Відступлення права вимоги також підтверджується копією платіжної інструкції кредитового переказу коштів №[номер приховано] від 07.10.2025 (а.с.54).
Відповідно до реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги № 02-10/25 від 02 жовтня 2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в загальній сумі 18360,00 грн, з яких 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 14360,00 грн - заборгованість по процентам (а.с. 57-59).
07 жовтня 2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» направлено ОСОБА_1 засобами електронної пошти письмову вимогу про дострокове погашення заборгованості зі сплати суми боргу та нарахованих процентів за користування кредитом у розмірі 18 520,00 грн (а.с. 52-53).
Спірні правовідносини щодо виконання зобов`язань за договором кредиту, які виникли між сторонами, врегульовані положеннями Цивільного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац другий цієї частини статті ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як убачається з матеріалів справи, кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем укладений в електронній формі у відповідності до вимог Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідачем з метою укладення договору вчинено електронний підпис одноразовим ідентифікатором, як особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, який надісланий іншій стороні цього договору - первісному кредитору.
Підписавши електронний договір у зазначений вище спосіб, відповідач висловила свою згоду зі всіма умовами договору.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Згідно ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання, кредитні кошти не повернула та не сплатила нараховані проценти за користування ними, у зв`язку із чим утворилася заборгованість у розмірі 18520 грн. Розрахунок загальної суми заборгованості відповідача по кредитному договору відповідає умовам договору та вимогам законодавства, не спростований останньою, та доказів належного виконання взятих відповідачем зобов`язань перед позивачем суду не надано.
Також, врахувавши категорію справи, обсяг виконаних робіт та наданих адвокатським об`єднанням послуг, значення справи для сторони позивача, а також взявши до уваги відсутність заперечення відповідачки в частині стягнення судових витрат за надання правничої допомоги або їх зменшення, суд визнав вказані ТОВ «Факторинг Партнерс» витрати на правничу допомогу співмірними, які підтверджуються матеріалами справи, та визначив розмір витрат в сумі 9 000 грн.
Із висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача заборгованості апеляційний суд погоджується повністю з огляду на наступне.
Частиною першою ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України).
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та враховуючи вищенаведені норми права, апеляційний суд уважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про укладення між ТОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 кредитного договору № 35029429 від 09 жовтня 2024 року в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора YmYwYm15, що відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію» та не заперечується відповідачем.
Відповідачем 09.10.2024 отримано на банківський рахунок кредитні кошти від ТОВ «Еко Фін» у розмірі 4000 грн, що також не заперечується нею.
Отже, після отримання кредитних коштів у відповідача виникли зобов`язання перед первісним кредитором щодо сплати процентів за користування кредитом, періодичним їх погашенням та повернення всієї суми кредиту у строки, визначені вищенаведеним договором.
Правомірним є також нарахування первісним кредитором процентів за користування кредитними коштами у розмірі 1 % на день у межах строку, визначених умовами договору 365 днів та у відповідності до обмежень стосовно денної відсоткової ставки (1% на день), встановлених Законом України «Про споживче кредитування» (ч. 5 ст. 8 Закону).
Отже, розмір заборгованості, станом на 02.10.2025 становив 4000 грн заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 14360 грн за нарахованими процентами, загальна сума 18360 грн.
Крім того, позивачем нараховано проценти в розмірі 160 грн за 4 дні користування відповідачем кредитними коштами у межах строку дії договору кредиту.
Таким чином, загальний розмір заборгованості становить 18520 грн (4000+14360+160), яку обґрунтовано стягнув із відповідача суд першої інстанції.
Правильності нарахування заборгованості за кредитним договором відповідач не спростувала, контррозрахунок не надала.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, відповіді на відзив, заяві на відсутність доказів переходу права вимоги від ТОВ «Еко Фін» до ТОВ «Факторинг Партнерс» не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються договором №02-10/25 про відступлення прав вимоги від 02.10.2025 (а.с.42-46), платіжною інструкцією, що підтверджує оплату за цим договором (а.с.54) та додатком №3 до цього договору, що становить реєстр боржників де під №2 вказано відповідача як боржника, її розмір заборгованості перед ТОВ «Еко Фін», а також наявністю у позивача оригіналів кредитного договору, розрахунку заборгованості щодо відповідача.
Стосовно вимоги позивача від 07.10.2025 про дострокове погашення відповідачем заборгованості, в якій повідомляється про відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит, то вона направлена на електронну адресу відповідача у спосіб, визначений п. 8.1 договору кредиту, а тому не викликає сумнів щодо її отримання відповідачем, який заперечуючи про відсутність доказів направлення вимоги не наводить зворотних доказів.
Крім того, відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Касаційним цивільним судом Верховного Суду, у постанові від 06.02.2018, справа №278/1679/13-ц (провадження №61-2269св18) викладено правову позицію: «наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.
Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань».
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №361/2105/16-ц.
За змістом висновку Верховного Суду сформульованого у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язань за договором про споживчий кредит первісному кредитору.
Безпідставними є також твердження відповідача, про те, що їй не надсилався договір №02-10/25 про відступлення права вимоги між первісним кредитором і позивачем, оскільки як вірно зазначив у запереченнях позивач, ОСОБА_1 не є стороною цього договору.
Посилання відповідача на непомірний розмір відсотків не заслуговує на увагу, оскільки на час укладення кредитного договору вона була обізнана з процентною ставкою за користування кредитними коштами, орієнтовним розміром кредиту, загальною вартістю кредиту. Проте свої зобов`язання у визначений договором строк щодо повернення кредиту, сплати процентів не виконувала.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Умови укладеного між сторонами кредитного договору не є нікчемними в силу положень ч. 2 ст. 215 ЦК України.
ОСОБА_1 не оспорювала умови договору про споживчий кредит у судовому порядку.
Умови укладеного між первісним кредитором та відповідачем договору про споживчий кредит є чіткими та не містять двозначних положень.
Судом першої інстанції вірно визначено розмір необхідних до стягнення відсотків за користування кредитом у відповідності до вимог законодавства про споживче кредитування, що узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), з чим і погоджується апеляційний суд.
Апеляційна скарга не містить нових фактів чи обставин, яким суд першої інстанції не надав належної оцінки та які б спростовували його висновки у цій частині.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів на власну користь та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції, а тому, не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Суд першої інстанції вірно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті спору, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, заочне рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 01 грудня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, слід залишити без змін.
Разом із тим, заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 щодо не співмірності розміру стягнутих з неї витрат позивача на правничу допомогу в суді першої інстанції.
Вирішуючи вказане питання, місцевий суд дійшов висновку, що витрати в розмірі 9 000 грн з урахуванням складності справи, обсягу виконаних робіт та наданих адвокатським об`єднанням послуг, значенням справи для сторони позивача, відсутністю заперечення відповідача щодо їх розміру, є обґрунтованими, співмірними та доведеними.
Апеляційний суд частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу на користь позивача, приймаючи до уваги критерії реальності, необхідності та співмірності, складності справи, характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи, керуючись принципами розумності та справедливості, враховуючи те, що представник товариства не брав участі у розгляді даної справи в суді першої інстанції, розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження, справа не є складною, а також, враховуючи розмір заборгованості відповідача, колегія суддів дійшла висновку про зменшення їх розміру з 9 000 грн до 4 000 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для зміни рішення є порушення норм процесуального права.
За таких обставин, заочне рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 01 грудня 2025 року слід змінити в частині вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 26 червня 2026 року зупинено дію оскаржуваного заочного рішення суду.
Також, слід поновити дію заочного рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 01 грудня 2025 року в незміненій його частині.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заочне рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 01 грудня 2025 року - змінити, зменшивши розмір стягнутих витрат на правничу допомогу з 9 000 грн до 4 000 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Поновити дію заочного рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 01 грудня 2025 року в незміненій його частині.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: