Справа № 932/8236/23
Провадження № 2/932/2089/24
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
28 вересня 2026 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді - Куцевола В.В.
при секретарі - Юрченко Я.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту нікчемним, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2023 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просила суд, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 31.03.2025 року, застосувати наслідки нікчемного правочину та виключити із Спадкового реєстру відомості про реєстрацію заповіту № 51705425, складеного 15 вересня 2011 року ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Карпенко Світланою Сергіївною, зареєстрованого у реєстрі за № 1797 та стягнути судові витрати.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилалась на те, що вона є рідною сестрою ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . У брата ОСОБА_3 не було дружини та дітей, вони близько спілкувались як рідні люди.
Багато років ОСОБА_3 жив в батьківській квартирі на АДРЕСА_1 з матір`ю - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
20.07.2020 року ОСОБА_3 видав довіреність на ім`я доньки позивача - ОСОБА_5 , яка за його проханням займалася оформленням всіх спадкових справ. На той час частково документи ОСОБА_3 , в тому числі і на квартиру, були загублені. ОСОБА_5 їх відновила, довела всі документальні справи до ладу і брат прийняв рішення, що усі свої документи (в тому числі і на свою квартиру) він буде зберігати у ОСОБА_5 , бо він, як чоловік похилого віку, боявся, що його можуть обдурити шахраї і він знов може їх загубити.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 загинув в пожежі в своїй квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 .На день його смерті при ньому був відсутній його паспорт, який він постійно носив з собою.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді пошкодженої пожежею квартири АДРЕСА_3 . Позивач, як спадкоємиця другої черги за відсутності спадкоємців першої черги відповідно до ст.1262 ЦК України 08 березня 2023 року звернулась до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Меньшикової К.О. із заявою про прийняття спадщини. Від нотаріуса позивач дізналась, що брат ОСОБА_3 начебто щє 15.09.2011 року склав заповіт, на користь невідомого спадкоємця.
Заповіт начебто від імені ОСОБА_3 був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Карпенко Світланою Сергіївною - свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 5872, яка припинила свою діяльність 25.04.2013 року.
Очевидно, що підпис та рукописний напис на заповіті виконав не ОСОБА_3 , бо він багато років працював інженером-конструктором на АТ «Дніпроважмаш», займався кресленням, має специфічний почерк, що відображається у всіх його документах та листах. Також, за життя ОСОБА_3 неодноразово стверджував, що квартира повинна відійти позивачу або його племінницям після його смерті по спадщині за законом.
Ухвалою судді Овчиннікової О.С. від 14.09.2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою від 21.06.2024 року справу прийнято до провадження суддею Куцеволом В.В. та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалами суду від 07.04.2025 року та від 26.12.2025 року було призначено судову почеркознавчу експертизу.
Ухвалою від 01.07.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без участі та не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.
Відповідач належним чином викликався до суду, однак у судове засідання не з`явився, причини неявки до суду не повідомив, письмових заяв чи клопотань не надав. Правом на подання відзиву на позов не скористався.
Через це суд, спираючись на норми ст. 247, 280 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалив заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 07.03.2023 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 13.09.1955 року та серії НОМЕР_3 від 20.07.2020 року.
Згідно копії свідоцтва про право власності на житло виданого Виконкомом міської Ради народних депутатів 17.08.1993 року за № 51273 квартира за адресою: АДРЕСА_2 , перебувала у спільній частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Також у вказаному свідоцтві наявний запис про реєстрацію права власності на 1/2 частину квартири, яка належала ОСОБА_4 , за ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право власності на спадщину за законом.
Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 26.09.1998 року № 2-5167 та свідоцтва про право власності від 17.08.1993 року б/н.
Відповідно до копії спадкової справи №14/2023, заведеної 08.03.2023 року до майна померлого ОСОБА_3 , з заявою про прийняття спадщини за законом 08.03.2023 року звернулась ОСОБА_1 та з заявою про прийняття спадщини за заповітом звернувся ОСОБА_2 27.06.2023 року.
В матеріалах спадкової справи наявний заповіт посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Карпенко С.С. 15.09.2011 року, згідно якого ОСОБА_3 заповів ОСОБА_2 все своє майно.
Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За приписами ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46цього Кодексу).
Відповідно до положень ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ч. 1 ст. 1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Згідно ч. 2 ст. 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2018 року в справі № 756/14304/15-ц (провадження № 61-11896св18) зроблено висновок по застосуванню частини другої статті 1257 ЦК України та вказано, що «для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України».
За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Для з`ясування чи виконано записи та підпис в оскаржуваному заповіті ОСОБА_3 чи іншою особою у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу.
Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи № 373-26 від 09.04.2026 року: підпис від імені ОСОБА_3 у графі «підпис» заповіту від 15.09.2011 року за реєстровим № 177, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою; рукописні записи від імені ОСОБА_3 «заповіт прочитано уголос та підписано особисто мною ОСОБА_3 » в заповіті від 15.09.2011 року за реєстровим № 177, виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою.
За вказаних обставин суд приходить до висновку, що оскаржуваний заповіт від 15.09.2011 року не відповідає вимогам закону щодо його форми, а саме - не підписаний власноруч заповідачем, а тому є нікчемним.
Суд зазначає, що для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
У постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 620/564/19 (провадження № 61-6254св21), від 13 вересня 2021 року у справі № 146/898/20 (провадження № 61-10983св21), від 28 жовтня 2021 року у справі № 498/606/17 (провадження № 61-545св20), у справі за позовом про встановлення нікчемності правочину, суд дійшов висновку про те, що позивач заявив вимогу про встановлення нікчемності заповіту без застосування наслідків недійсності правочину, у зв`язку з чим обрав неналежний спосіб захисту, а отже позов з цих підстав задоволенню не підлягає.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) дійшла висновку про те, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Таким чином, у справі, що переглядається, суд першої інстанції не врахував судову практику та не звернув увагу на те, що заявивши вимогу про встановлення нікчемності заповіту без застосування наслідків недійсності правочину, позивач обрала неналежний спосіб захисту, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області, державного нотаріального архіву Миколаївської області, ОСОБА_3 про встановлення нікчемності правочину (заповіту) слід було б відмовити з цих підстав, зазначивши в мотивувальній частині судового рішення із застосуванням відповідних положень норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Зважаючи на те, що заповіт від 12 жовтня 2018 року є нікчемним, вимога ОСОБА_1 про застосування наслідків нікчемного правочину шляхом виключення із спадкового реєстру про реєстрацію в Спадковому реєстрі заповіту, складеного та підписаного невідомою особою від імені ОСОБА_6 , посвідченого секретарем виконавчого комітетом Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області Мінасян Любов`ю Володимирівною 12 жовтня 2018 року та зареєстрованого у Реєстрі для реєстрації заповітів за № 16, та зобов`язано Державний нотаріальний архів Миколаївської області внести відповідну інформацію до Спадкового реєстру є обґрунтованою. Такого висновку дійшла колегія суддів Верховного Суду у справі № 756/10183/16-ц від 11 листопада 2020 року.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 30.01.2023 року у справі № 472/566/19.
Таким чином, вимога позивача, яка є спадкоємицею другої черги, про застосування наслідки нікчемного правочину та виключення із Спадкового реєстру відомостей про реєстрацію заповіту № 51705425, складеного 15 вересня 2011 року ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Карпенко Світланою Сергіївною, зареєстрованого у реєстрі за № 1797, є належним способом захисту, а тому позов підлягає задоволенню.
Витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат (стаття 133 ЦПК України).
Висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються : у разі задоволення позову - на відповідача.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між учасниками справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1073,60 грн. та витрати за проведення експертизи у розмірі 23680,80 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-82, 89, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту нікчемним - задовольнити.
Виключити із Спадкового реєстру відомості про реєстрацію заповіту № 51705425, складеного 15 вересня 2011 року ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Карпенко Світланою Сергіївною, зареєстрованого у реєстрі за № 1797
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_5 ) судові витрати за проведення експертизи у розмірі 23680,80 грн. та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя В.В. Куцевол