МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ
Справа № 210/6211/26
Провадження № 2-з/210/33/26
У Х В А Л А
іменем України
16 жовтня 2026 року
Металургійний районний суд м. Кривого Рогу у складі головуючого судді Скотар Р.Є., розглянувши матеріали заяви адвоката Карнаух Івана Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Комета Інвест», ОСОБА_2 про забезпечення позову (справа № 210/6211/26, провадження № 2/210/33/26),-
ВСТАНОВИВ:
В провадження судді Скотар Р.Є. відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 жовтня 2026 року надійшла вищевказана заява.
Перевіривши матеріали справи, доходжу висновку про необхідність задоволення самовідводу з огляду на наступне.
Питання про відвід судді згідно ч. 1, 9 ст. 40 ЦПК України може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Відповідно до ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Наведені вище обставини в очах стороннього спостерігача дійсно можуть сприйматись як такі, що впливають на здатність судді прийняти відповідне рішення у справі.
Згідно п. 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довір`ям не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довір`я до незалежної судової влади буде підірвано.
Крім того, відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) з'їзду суддів України від 22.02.2013 р., неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 р. (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».
Аналогічна правова позиція закріплена також в п.п. 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 р. (заява № 33949/02), п. 28 рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010 р. (заява № 16695/04).
В пункті 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 р. (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що: «між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності».
Як установлено Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006 р. «об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття».
Проте, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).
Крім того, важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії»).
Підставою заявлення головуючим суддею самовідводу є намір уникнення можливих та вірогідних сумнівів у сторін по справі в неупередженості судді з огляду на те, що відповідач по справі ОСОБА_2 є рідним братом помічника судді Металургійного районного суду м. Кривого Рогу Хлистуненко О.В. - Мєзенцевої Ольги Вячеславівни.
Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.
Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана (пункт 12 Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів).
Інститут відводу - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру; заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
З метою забезпечення справедливого і публічного розгляду справи незалежним і безстороннім судом, а також з метою уникнення будь-яких сумнівів щодо безсторонності суду під час розгляду даної справи, суддя приходить до висновку, що заяву про самовідвід слід задовольнити.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 41 ЦПК України у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 40, 41 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Заяву про самовідвід головуючого судді Скотар Р.Є. по цивільній справі за заявою адвоката Карнаух Івана Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Комета Інвест», ОСОБА_2 про забезпечення позову (справа № 210/6211/26, провадження № 2/210/33/26) - задовольнити.
Матеріали справи за заявою адвоката Карнаух Івана Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Комета Інвест», ОСОБА_2 про забезпечення позову (справа № 210/6211/26, провадження № 2/210/33/26) передати до канцелярії суду для повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Р. Є. Скотар