Справа № 202/7187/26
Провадження № 2/202/5580/2026
РІШЕННЯ
Іменем України
16 жовтня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого - судді Мачуського О.М.
за участю секретаря судового засідання - Карасьової Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
17 липня2026 року до Індустріального районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 37609 від 21.07.2025 року в загальному розмірі 34200,00 гривень, а також понесених судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 21.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» і ОСОБА_1 , в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, було укладено кредитний договір № 37609 від 21.07.2025 року. За умовами договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 9000 гривень, строком на 730 днів (до 21.07.2027 року), шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану AT «КБ «Приватбанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00 % від суми кредиту за кожен день користування (365,00% річних). Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі й надав відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору. Разом з тим, відповідач порушила вищезазначені умови Кредитного договору, не здійснювала погашення заборгованості за кредитом, у зв`язку з чим станом на 19.06.2026 року загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідача, які виникли на підставі Кредитного договору становлять 43200,00 гривень, з яких: 9000,00 гривень - заборгованість за кредитом; 29700,00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами; 4500,00 гривень - штраф.
Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра Мачуського О.М. від 01 вересня 2025 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні до справи не подавались.
Правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України, щодо подачі відзиву на позовну заяву, відповідач не скористалась.
Представник позивача ТОВ «ФК «Процент» у судове засідання не з`явився, натомість в прохальній частині позовної заяви зазначив,що просить розглянути справу без його участі.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, згідно з вимогами ст. 128 ЦПК України, будь-яких заяв, заперечень, клопотань до суду не надала, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши подані стороною документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» і ОСОБА_1 , з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - веб-сайту ТОВ «ФК «Процент» (https://procent.com.), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «ФК «Процент» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Кредитний договір № 37609 від 21.07.2025 року. (далі - Кредитний договір).
Відповідно до умов Кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу грошові кошти в розмірі 9000 гривень, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором (п. 1.1.); процентна ставка за користування кредитом становить 1,0% від суми кредиту за кожен день (річна процентна ставка становить 365,0 %) користування кредитом. Процентна ставка є фіксованою (п. 1.2.); строк надання кредиту та строк дії договору становить 730 днів, зі сплатою кредиту в кінці строку користування згідно Додатку № 1 до цього Договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п.1.3.); Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 (п. 1.7.).
Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. Кредитного договору Даний Договір укладається в інформаційно-комунікаційній системі на Сайті https://procent.com.ua (далі - ІКС) відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». З метою отримання Кредиту, Позичальник проходить реєстрацію в ІКС, шляхом заповнення всіх необхідних полів (в тому числі ПІБ, РНОКПП, номер телефону, номер електронного платіжного засобу), підтверджує номер телефону за яким буде здійснюватися подальша ідентифікація Позичальника в ІКС, ознайомлюється з Правилами, надає згоду на обробку персональних даних та згоду на отримання та передачу інформації з Бюро кредитних історій шляхом проставлення відповідних відміток. Після проведення реєстрації в ІКС,Позичальнику створюється Особистий кабінет в якому відображаються всі його анкетні дані. Ідентифікація/верифікація Позичальника здійснюється у спосіб передбачений нормативно-правовими актами Національного банку України та залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги використовується один (або декілька) способів ідентифікації та верифікації Позичальника
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
На офіційному веб-сайті ТОВ «ФК «Процент» (https://procent.com.ua) у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «ФК «Процент» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: Договір кредиту (примірний Договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність. Крім того на веб-сайті ТОВ «ФК «Процент» розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції чинній на момент виникнення правовідносин (далі - Закон № 675-VIII) визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. (частина 7 статті 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).
Відповідно до ч. 13 ч. 11 Закону № 675-VIII електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону № 675-VIII).
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року справа № справа № 524/5556/19 (провадження № № 61-16243 св 20) й інших.
Тобто, судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Відповідач пройшла реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Процент» на веб-сайті https://procent.com.ua, та шляхом прийняття (акцепт) договору, на умовах визначених офертою, із використанням одноразового ідентифікатора 365506, який через телекомунікаційну систему направлений позичальнику, ОСОБА_1 підписала електронний кредитний договір № 37609 від 21.07.2025 року, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомилась до моменту укладання.
Слід зазначити, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно не можливим.
Отже, аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що Кредитний договір № 37609 від 21.07.2025 року, укладений в спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору, які регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Уклавши кредитний договір на умовах, викладених в них, сторони тим самим засвідчили свою згоду та взяли на себе зобов`язання виконувати умови, які були в них закріплені.
Відповідно до листа директора ТОВ «Пейтек» вих. № 20260616-75 від 16.06.2026 року, на підставі Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 02.04.2024 року відповідачу на платіжну картку НОМЕР_3 було успішно перераховано кошти в сумі 9000,00 гривень, призначення платежу: Перерахування коштів за договором 37609 від від 2025-07-21 на умовах фінансового кредиту.
Факт надання позичальнику грошових коштів позивачем підтверджується сукупністю наявних у справі доказів, зокрема, самими договором кредитування, який є дійсними в силу статті 204 ЦК України.
Відповідач підтвердила виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти.
Разом з тим, відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання за договором не виконувала у зв`язку з чим, за нею утворилась заборгованість, розмір якої, відповідно до позивачем Детального розрахунку (щоденні нарахування і погашення) станом на 16.06.2026 року складає 43200,00 гривень, з яких: 9000,00 - заборгованість за кредитом; 29700,00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами за період кредитування (строку дії кредитного договору) з 21.07.2025 року по 16.06.2026 року; 4500,00 гривень - штрафні санкції, нараховані з 24.08.2025 року по 02.09.2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як встановлено судом, відповідач отримала та використала кредитні кошти, про що свідчить розрахунок заборгованості, однак взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконувала, у зв`язку з чим допустила виникнення заборгованості по кредиту, розмір якого складає 43200,00 гривень, з яких: 9000,00 - тіло кредиту; 29700,00 гривень - заборгованість за процентами; 4500,00 гривень - штрафні санкції.
Вирішуючи вимогу про стягнення неустойки (штрафу), суд керується наступним.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Окрім того, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22(61-14740св23), зазначив що п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, суд доходить висновку, що на Кредитний договір № 37609 від 21.07.2025 року розповсюджується дія даного пункту, а неустойка (штраф) за невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за даним договом в сумі 4500,00 гривень, нарахована з 24.08.2025 року по 02.09.2025 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, та відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, підлягає списанню кредитодавцем.
При цьому, безпідставними є посилання представника позивача на те, що на правовідносини кредитування за Кредитним договором № 37609 від 21.07.2025 року, не поширюється заборона на нарахування штрафних санкцій встановлених пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Представник позивача зазначає, що у даному випадку підлягає застосуванню пункт 6 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" у новій редакції, який встановлює, що звільнення від неустойки (штрафу, пені) під час воєнного стану стосується виключно договорів, укладених до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX (тобто до 24.01.2024 року).
Суд звертає увагу позивача, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України ( абз. 1 ч. 2 ст. 4 ЦК України).
Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України (абз. 3 ч. 2 ст. 4 ЦК України).
Водночас, пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положення» Цивільного кодексу України, з моменту його внесення до ЦК України не змінювався й дотепер його положення є чинним. У даному випадку, підлягають застосуванню положення саме ЦК України.
Отже, відсутні правові підстави для стягнення суми штрафних санцій з відповідача на користь позивача, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, а також те, що доказів повернення кредиту чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором № 37609 від 21.07.2025 року в розмірі 38700,00 гривень, з яких: 9000,00 гривень - заборгованість за кредитом; 29700,00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Між адвокатом - ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Процент» укладено Договір № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024 року.
Обсяг виконаних робіт визначений в Акті прийому-передачі наданих послуг № 36 від 30.04.2025 року до Договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024 року. Згідно з витягом з реєстру №1 до даного Акту, позивачу надано правову допомогу на суму 10000,00 гривень. Дану суму сплачено позивачем на користь адвоката, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 70 від 30.04.2026 року.
Під час розгляду справи відповідачем не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Також, за звернення до суду з позовною заявою в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» у відповідності до вимог ЗУ «Про судовий збір», позивачем були понесені витрати з оплати судового збору в сумі 2662,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті № 8 від 26 червня 2026 року.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України)
Таким чином, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2385,07 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8541,67 гривень.
Керуючись ст. ст. 16, 526-530, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 141, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», код ЄДРПОУ 41466388, місцезнаходження: 04112, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.4, заборгованість за Кредитним договором № 37609 від 21.07.2025 року в розмірі 38700,00 гривень, з яких: 9000,00 гривень - заборгованість за кредитом; 29700,00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», код ЄДРПОУ 41466388, місцезнаходження: 04112, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.4, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2385,07 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8541,67 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі, якщо повне рішення не було вручено позивачу у день його проголошення або складення, останній право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.М. Мачуський