Справа № 177/3705/25
Провадження № 2-о/177/2/26
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
16 жовтня 2026 року м.Кривий Ріг
Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Коваль Н. В.
присяжних Полюхович А.А., Гайдарь М.М.
за участі секретаря Кулініч Ю.А.
представника заявника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Криворізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Виконавчий комітет Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, про оголошення особи померлою,
В С Т А Н О В И В:
Представник заявника - ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною заявою, в якій просить суд оголосити померлою громадянку України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Новий Стародуб, Петриківський район, Кіровоградська область, РНОКПП НОМЕР_1 , яка у грудні 2022 року зникла в с. Велика Лепетиха, Каховського району, Херсонської області, за обставин, що загрожували її життю у зв`язку зі збройною агресією РФ та зобов`язати Криворізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) видати дочці ОСОБА_2 свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування своїх вимог заявник посилалася на те, що заявник ОСОБА_2 та заінтересована особа ОСОБА_3 є рідними доньками ОСОБА_4 .
Вказує, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала в Дніпропетровській області. 23.02.2022 за день до початку повномасштабного вторгнення російської федерації, вона виїхала до с. Велика Лепетиха, Каховського району Херсонської області, з метою працевлаштування. З грудня 2022 року, тобто вже в умовах активних бойових дій, окупації та відсутності стабільного зв`язку, вона перестала виходити на контакт. Будь-які відомості про її місцезнаходження відсутні. С. Велика Лепетиха було однією з територій ще тривали активні бойові дії, діяли війська РФ та їх окупаційні структури, відбувалися примусові депортації цивільних, фіксувалися випадки насильницьких зникнень фізичних осіб.
Дочки ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з моменту втрати зв`язку з матір`ю самостійно здійснювали її пошуки: телефонували знайомим матері, які проживали на окупованій території (зв`язок відсутній); зверталися через соцмережі до жителів Великої Лепетихи; перевіряли списки евакуйованих; зверталися до органів влади після деокупації сусідніх територій; постійно перевіряли можливий вихід матері на зв`язок (всі телефони відключені).
За даним фактом заявницею ОСОБА_2 написано заяву до поліції про зникнення матері, відомості які внесені до ЄДРДР за №12025041730000180 за ст. 115 ч. 1 КК України, відділенням поліції № 3 Криворізького РУП ГУ НП у Дніпропетровський області.
Крім того, вказує, що заявниця та її сестра намагалися знайти матір через запити до різних установ, підприємств, організацій та волонтерів. Шукали через різні сайти в соціальних мережах, однак пошук не дав результату. Місцезнаходження (перебування) ОСОБА_4 так і не було встановлено. За весь цей час мати не дала про себе знати. Тому вони вважають, що остання померла чи загинула і її смерть не викликає сумніву.
Визнання ОСОБА_4 померлою потрібно для подолання невизначеності у громадянському стані, яка породжує для її доньок низку проблем у суспільстві, та від даного факту залежать їх права обов`язки, у зв`язку з чим вона змушена звернутися до суду.
Ухвалою суду від 12.12.2025 провадження по даній справі відкрито та справу призначено до судового розгляду (а.с. 25).
Представник заявника - ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове зсідання не з`явилася, надала письмові пояснення, в яких просила справу розглядати за її відсутності, заявлені вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити (а.с. 13).
Представник заінтересованої особи - Криворізького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в судове засідання не з`явився, надали заяву про розгляд справи за відсутності їх представника, при вирішенні спірного питання покладаються на розсуд суду (а.с. 152).
Представник заінтересованої особи - Виконавчого комітету Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, надали заяву про розгляд справи за відсутності їх представника, при вирішенні спірного питання покладаються на розсуд суду (а.с. 146).
Суд, вислухавши представника заявника, дослідивши матеріали справи дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_2 та заінтересована особа ОСОБА_3 є доньками ОСОБА_6 , що підтверджується копіями про народження серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 (а.с. 12,14) та копією паспорта ОСОБА_6 серії НОМЕР_4 , в якому міститься запис, що вона 02.07.2009 уклала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 (а.с. 8-9).
Крім того, у ОСОБА_4 є неповнолітній син ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 (а.с. 137) та актовим записом про народження № 12 від 13 жовтня 2011 року з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 0[телефон приховано] від 18.08.2026 (а.с. 148-151).
Рішенням виконавчого комітету Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області № 15 від 19.01.2026 неповнолітньому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , надано статус дитини позбавленої батьківського піклування. Згідно змісту вказаного рішення видно, що місцезнаходження матері дитини ОСОБА_4 не відоме, відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин вона набула статус особи, зниклої безвісті за особливих обставин. Батько дитини ОСОБА_7 рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 03.11.2025 позбавлений батьківських прав відносно сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 135).
Рішенням виконавчого комітету Зеленодольської міської ради № 26 від 29 січня 2026 року над неповнолітнім ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено піклування та ОСОБА_3 призначено піклувальником над неповнолітнім (а.с. 136).
Як вказувала в заяві представник заявника мати заявника ОСОБА_4 23.02.2022 за день до початку повномасштабного вторгнення російської федерації виїхала до с. Велика Лепетиха, Каховського району, Херсонської області з метою працевлаштування. З грудня 2022 року вона перестала виходити на зв`язок, на теперішній час її місцезнаходження не відоме. При намаганнях знайти матір через різні установи, підприємства, організації та волонтерів, пошуки ніяких результатів не дали, про що також вказувала у своїх письмових поясненнях заінтересована особа по справі ОСОБА_3 (а.с. 13).
За фактом зникнення безвісти ОСОБА_4 внесено відомості до ЄРДР за № 12025041730000180 від 10.02.2025 з правовою кваліфікацією ч.1 ст. 115 КК України, яке перебуває в провадженні відділення поліції №3 Криворізького РУП ГУ НП у Дніпропетровській області (а.с. 17).
Згідно витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин №20251127-4156 від 25.11.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набула статус особи зниклої безвісті за особливих обставин (а.с.16).
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Згідно ч. 2 ст. 46 ЦК України, фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.
Рішення про оголошення фізичної особи померлою може бути прийняте судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців; 3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.
Особливістю цієї категорії справ, є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" судам роз`яснено, що громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.
Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.
Тобто особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи (правова презумпція).
Вказаний висновок висловлено в постанові ВС від 07.07.2021 у справі № 390/1443/19-ц.
Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою. Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц.
У постанові від 7 листопада 2023 року у справі № 607/159/23 КЦС Верховний суд акцентував на тому, що в суду наявне саме право, а не обов`язок оголосити особу померлою за умови відсутності в місці її постійного проживання відомостей про місце її перебування протягом трьох років, на що прямо вказує ч. 1 ст. 46 ЦК України. При розгляді справ цієї категорії судам необхідно, крім іншого, з`ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.
Заявник вказує, що відсутність контактів із матір`ю ОСОБА_4 станом на 2025 рік понад 2 роки і 8 місяців, а саме з кінця грудня 2022 року, тобто вже в умовах активних бойових дій та відсутності стабільного зв`язку, дає підстави констатувати її ймовірну смерть.
При цьому слід взяти до уваги, що підставою для оголошення особи померлою є обставини, які дають юридичну підставу суду припускати смерть такої особи.
Визнання фізичної особи померлою у випадках, коли така особа переховується від розшуку або про яку вірогідно відомо, що вона жива, але немає точних відомостей про її місце перебування, потребує достатніх та переконливих доказів для подальшої констатації наявності правових підстав для встановлення такого факту.
У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.
Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.
Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).
Разом із тим суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою (постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24).
Заявник не надала суду жодних доказів, що свідчать про те, що ОСОБА_2 дійсно може вважатися померлою, як доказів, які б давали достатньо підстав зробити вірогідність припущення про смерть ОСОБА_2 ..
Із огляду на встановлені обставини, надані та досліджені докази, беручи до уваги вимог закону, суд дійшов висновку, що при розгляді справи не встановлено наявності юридичного складу для оголошення ОСОБА_4 померлою.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Обов`язок щодо доказування обставин, що підтверджують відсутність відомостей про місце перебування особи, яку заявник просить оголосити померлою, покладається чинним законодавством України саме на заявника.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.
Суд зазначає, що саме на заявника покладено обов`язок, із урахуванням предмету і підстав заяви, довести в суді ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Однак, заявником не надано належних та допустимих доказів, які б у достатній мірі надавали змогу підтвердити ймовірне припущення смерті ОСОБА_4 .
Таким чином, аналізуючи наявні у справі докази у їх сукупності, виходячи із системного тлумачення норм чинного законодавства, які регулюють дані правовідносин у контексті з`ясованих судом обставин справи, суд вважає, що заявник не надала суду належних, допустимих та переконливих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 можливо оголосити померлою, а інші матеріали справи таких доказів не містять, а тому не доведені обставини, що давали б суду підставу припускати смерть цієї особи, або обставини, що загрожували смертю цій фізичній особі. Суд приходить до висновку, що за встановлених обставин, не вичерпано всі можливі заходи для одержання відомостей про місце перебування ОСОБА_4 , що в сукупності з даними щодо перебування ОСОБА_4 на території проведення бойових дій, відсутності достовірних даних про її зникнення, не дає суду юридичних підстав для задоволення заяви про визнання ОСОБА_4 померлою.
Оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявником не надано належних доказів на підтвердження факту смерті ОСОБА_4 або наявності обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 .
Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 81, 249, 263-265, 268, 305, 309 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
В задоволені заяви ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Криворізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Виконавчий комітет Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, про оголошення особи померлою- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя:
Присяжні: