ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 187/278/25
2-о/0187/4/26
У Х В А Л А
про залишення заяви без розгляду
15 жовтня 2026 року селище Петриківка
Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі: судді Говорухи В.О., за участі секретаря судового засідання Неймак М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного піклування над бабусею за рішенням виконавчого комітету та відсутності інших осіб, які можуть здійснювати вказаний догляд, заінтересовані особи: Петриківська селищна рада, ІНФОРМАЦІЯ_1
В С Т А Н О В И В:
26.06.2025 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області з Дніпровського апеляційного суду надійшла цивільна справа за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного піклування над бабусею за рішенням виконавчого комітету та відсутності інших осіб, які можуть здійснювати вказаний догляд, заінтересовані особи: Виконавчий комітет Лобойківської сільської ради, правонаступником якої є Петриківська селищна рада, ІНФОРМАЦІЯ_1 , для продовження розгляду.
Заявник просить суд встановити факт, що ОСОБА_1 є єдиним піклувальником своєї бабусі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка постійно хворіє і потребує постійного нагляду та піклування за станом здоров`я на підставі Рішення № 25 від 18.02.2004 Виконавчого комітету Лобойківської сільської ради, інші особи, які можуть здійснювати відповідний догляд відсутні.
З урахуванням положень ч.3 ст. 14 ЦПК України справа передана для розгляду головуючому судді Говорусі В.О.
Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 20.08.2025 провадження в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного піклування над бабусею за рішенням виконавчого комітету та відсутності інших осіб, які можуть здійснювати вказаний догляд, заінтересовані особи: Петриківська селищна рада, ІНФОРМАЦІЯ_1 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 214/3475/24.
06 квітня 2026 року Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ухвалила у цій справі постанову по суті.
Ухвалою судді від 10.08.2026 провадження у справі відновлено.
Заявник будучи повідомленим про час місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суду не повідомив та жодних клопотань щодо його подальшої участі в судовому засіданні до суду не недходило.
В судовому засідання судом поставлено на обговорення питання про залишення заяви без розгляду, оскільки заявник будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у судові засідання не одноразово не з`явився.
Представник заінтересованої особи - ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не з`явився.
В судовому засіданні представник заінтересованої особи - Петриківської селищної ради Левечко О.А. не заперечувала проти залишення заяви без розгляду.
Суд, заслухавши представника заінтересованої особи та дослідивши матеріали справи виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Особливістю правового регулювання справ окремого провадження є наявність норм бланкетного та відсильного характеру, так як вказує на дотримання загальних положень, встановлених ЦПК (ч. 3 ст. 294), а також відсилає до інших нормативно-правових актів, якими можуть визначатися порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення (ч. 2 ст. 315).
З наведеної норми вбачається, що за наявності підстав, зазначених у ст. 257 ЦПК, суд залишає заяву без розгляду незалежно від того, що у вказаних нормах законодавець в більшості випадків оперує категоріями, притаманними позовному, а не окремому провадженню («позовна заява», «позов», «позивач» тощо), оскільки ці норми процесуального права є загальними й підлягають застосуванню на всіх стадіях цивільного судочинства та під час розгляду справ за правилами всіх провадженнях.
Так, в судові засідання, призначені на 25.08.2026, 17.09.2026 та 15.10.2026 заявник не прибув.
Суд зазначає, що матеріали справи містять відомості про отримання заявником судової повістки про виклик до суду на 25.08.2026 на 13-00 годину, на 17.09.2026 на 10-00 годину, на 15.10.2026 на 10-30 годину, що підтверджується відповідними довідками про доставку повідомлення у додаток «Viber».
Вказані повідомлення направлені заявнику на повідомлені ним засоби зв`язку, зазначені в заяві при зверненні до суду.
Жодних заяв про зміну засобів зв`язку заявником не подано.
Крім того, заявник повідомлений про виклик до суду на 15.10.2026 на 10-30 год. шляхом направлення судової повістки рекомендованим поштовим відправленням на адресу місця реєстрації заявника ( АДРЕСА_1 ), зазначену в заяві. Поштове відправлення, згідно трекінгу АТ «Укрпошта» повернулось на адресу суду із відміткою - «закінчення встановленого терміну зберігання».
Відповідно до правил вручення судових повісток, визначених п. 3 ч. 8 статті 128 і ч. ст. 130 ЦПК України, заявник вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 3 статті 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Частиною 3 статті 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
За правилами ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України визначено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Системний аналіз наведених норм процесуального права (ч. 5 ст. 223, п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України) свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.
Беручи до уваги, що дана справа перебуває в судовому провадженні тривалий проміжок часу, заявник неодноразово в судові засідання не прибув та жодних клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надавав, керуючись принципом диспозитивності, у зв`язку із повторною неявкою в судові засідання заявника, без поважних причин, суд вважає, що заяву ОСОБА_1 , слід залишити без розгляду.
Згідно ч. 2 ст. 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Керуючись ст.ст. 2, 62, 131, 223, 257, 258, 260, 294 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ :
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного піклування над бабусею за рішенням виконавчого комітету та відсутності інших осіб, які можуть здійснювати вказаний догляд, заінтересовані особи: Петриківська селищна рада, ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без розгляду.
Роз`яснити заявнику його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подано протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення особі відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду буде складено 19.10.2026.
Суддя В.О. Говоруха