Справа № 167/911/26
Номер провадження 2/167/818/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
16 жовтня 2026 року м. Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області у складі:
головуючої судді Шептицької Н.В.,
з участю:
секретаря судового засідання Ващук О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (далі - позивач, ТОВ) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
1.Стислий виклад позовних вимог.
16.07.2026 року ТОВ звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 30.01.2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» (далі - первісний кредитор) та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №129665 (далі - Кредитний договір, Договір) про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора.
Згідно умов Кредитного договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором:
- сума виданого кредиту: 4 000,00 грн,
- дата надання кредиту: 30.01.2025 року,
- строк кредиту: 90 днів,
- валюта кредиту: UAH,
- відсоткова ставка: 0,72% на добу.
30.01.2025 року Первісним кредитором на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 4000,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .
19.12.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» укладено договір факторингу №19122025/2, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників від 19.12.2025 року до договору факторингу №19122025/2 ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Згідно виписки з особового рахунку за Кредитним договором, станом на 20.02.2026 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 7620,80 грн, яка складається з:
- прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4 000,00 грн,
- прострочена заборгованість за відсотками - 2620,80 грн,
- послуги за надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п.1.4. Договору - 1000,00 грн,
яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача, а також судові витрати по справі, понесені при сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.
Позовна заява з додатками подана через систему «Електронний суд».
2. Рух справи в суді.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2026 року, справа передана на розгляд головуючому судді Шептицькій Н.В. (ас 35).
З ЄДДР встановлено місце реєстрації відповідача (ас 36), оскільки це має значення для вірного визначення територіальної підсудності даної категорії справ, згідно ч.1 ст.27 ЦПК України.
Ухвалою головуючої судді від 23.07.2026 року позовна заява була залишена без руху і ТОВ наданий строк для усунення недоліку (ас 37-39), яка була виконана позивачем 31.07.2026 року (ас 43-45).
Ухвалою головуючої судді від 03.08.2026 року позовна заява прийнята до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (ас 46-47).
Ухвалою суду від 02.09.2026 року розгляд справи відкладено (ас 65-66).
3. Правова позиція сторін під час судового розгляду.
Представник позивача і відповідач в судове засідання не з`явились.
Представник позивача в позовній заяві зазначила про розгляд справи у його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (ас 6зв).
Відповідач була вчасно і належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи. Відзиву на позовну заяву не подала.
Суд ухвалив: проводити заочний розгляд справи у відсутності учасників справи, згідно, ч.ч.1, 4 ст.223, ч.1 ст.279 ЦПК України, на підставі ст.280 ЦПК України.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч.ч.4, 5 ст.268 ЦПК України,у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття рішення у цій справі є 16.10.2026 року - дата складення повного судового рішення.
4. Встановлені в судовому засіданні обставини та досліджені докази на їх підтвердження.
Дослідивши і об`єктивно оцінивши наявні у справі письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, суд встановив наступне.
В судовому засіданні встановлено, що 30.01.2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №129665 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора.
Згідно умов Кредитного договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором:
- сума виданого кредиту: 4 000,00 грн,
- дата надання кредиту: 30.01.2025 року,
- строк кредиту: 90 днів,
- валюта кредиту: UAH,
- відсоткова ставка: 0,72% на добу,
- за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за
обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язанні з наданням та обслуговування кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту.
Відповідач підписала Договір електронним цифровим підписом - одноразовим ідентифікатором КL4697.
30.01.2025 року Первісним кредитором на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 4000,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .
19.12.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» укладено договір факторингу №19122025/2, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників від 19.12.2025 року до договору факторингу №19122025/2 ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Згідно виписки з особового рахунку за Кредитним договором, станом на 20.02.2026 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 7620,80 грн, яка складається з:
- прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4 000,00 грн,
- прострочена заборгованість за відсотками - 2620,80 грн,
- послуги за надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п.1.4. Договору - 1000,00 гривень.
Встановлені обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами: вимогою про виконання зобов`язань за кредитним договором від 20.03.2026 року (ас 9), випискою з особового рахунка за Кредитним договором №129665 (ас 10-11), витягом з реєстру боржників до договору факторингу №19122025/2 (ас 11), довідкою №81/4628 від 03.12.2025 року (ас 12), довідкою про ідентифікацію (ас 13), індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту №129665 від 30.01.2025 року (ас 16-21) з додатком (ас 21), договором факторингу №19122025/2 від 19.12.2025 року (ас 22-24), платіжними інструкціями (ас 28-29), підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів (ас 30).
5. Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань перед первісним кредитодавцем, правонаступником якого є ТОВ, за Договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.
6. Надаючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні фактичним обставинам справи, суд керується такими нормами права.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
За змістом ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст.203 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.627 ЦК України та ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ч.1 ст.212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).
Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно п.6 ч.1 ст.3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону).
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).
Згідно ч.6 ст.11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно ст.64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.
Згідно частиною першою ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч.1 ст.1056-1 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
7. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що 30.01.2025 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та відповідачем було укладено Договір у формі електронного документу з використанням відповідачем електронного підпису одноразового ідентифікатора, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 4000,00 грн, який вона зобов`язалася повернути та сплатити відсотки за користування ним на визначених у кредитному Договорі умовах
Відповідачу кредитні кошти були перераховані шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти.
Первісний кредитор ТОВ «ФК «Авіра Груп» відступило своє право грошової вимоги ТОВ.
Відтак, ТОВ, як правонаступник та новий кредитор, вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом стягнення з боржника заборгованості за укладеним ним Договором.
Враховуючи те, що відповідач отримала кредитні кошти та користувалася ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення усієї суми отриманих в кредит коштів ні на рахунки ТОВ, ні на рахунки попереднього кредитора не надала, а відтак позов необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь ТОВ заборгованість за Договором в розмірі 7620,80 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 2620,80 грн - заборгованість по відсоткам, 1000,00 грн заборгованості за послуги за надання, обслуговування і повернення кредиту, слід відмовити, виходячи з наступного.
8. Розподіл між сторонами судових витрат.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (2662,40 грн).
Позовна заява з доданими до неї матеріалами позивачем подано через систему «Електронний суд» та сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 гривень.
Крім того, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).
Згідно ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст.137 ЦПК України).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.
Сторона позивача на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надала: договір №09/04/2026 про надання правової допомоги від 09.04.2026 року (ас 14-15), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (ас 32), акт про отримання правової допомоги від 25.08.2026 року (ас 58), платіжну інструкцію №5116 від 25.08.2026 року (ас 60), рахунок від 25.08.2026 року (ас 61).
Виходячи із встановленої реальності участі адвоката та його необхідності, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п.6 ч.3 ст.2 ЦПК України і усталеній практиці у рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 3 000,00 гривень.
Враховуючи зазначене, результат розгляду справи у суді, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат, предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, поведінку сторони під час розгляду справи, суд вважає що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає стягненню у сумі 3000,00 грн, що відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.
Крім того, суд звертає увагу, що вимога про стягнення витрат на правничу допомогу не є позовними вимогами в розумінні вимог ст. 4 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.12,13,19,77,81,83,141, 223,247, 258,259,263,264,265,268,274-279,280-282 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №129665 від 30.01.2025 року в розмірі 7620 (сім тисяч шістсот двадцять) гривень 80 (вісімдесят) копійок, з яких: 4000,00 (чотири тисячі) гривень - заборгованість по тілу кредиту, 2620 (дві тисячі шістсот двадцять) гривень 80 (вісімдесят) копійок - заборгованість по відсоткам, 1000,00 (одну тисячі) гривень заборгованості за послуги за надання, обслуговування і повернення кредиту,
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» 3000,00 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте Рожищенським районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою до Рожищенського районного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається відповідачем протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», місце знаходження: 03115, місто Київ, вул.Львівська, 23, офіс 703, код ЄДРПОУ: 43561872.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Дата складення повного тексту рішення суду: 16.10.2026 року.
Головуючий суддя Шептицька Н.В.