Справа № 205/14693/25
2/296/30/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 жовтня 2026 року м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі головуючої судді Петровської М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулось до Новокодацького районного суду міста Дніпра із позовною заявою, відповідно до змісту якої, з урахуванням заяви, поданої 31.12.2025 в порядку усунення недоліків позовної заяви, просить:
- стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №102693618 від 10.08.2021 у розмірі 21 075,00 грн;
- у порядку розподілу судових витрат стягнути із відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн;
- стягнути із відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 10 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №102693618, який підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 5 000,00 грн і зобов`язався повернути його, а також сплатити проценти за його користування. Також вказує, що 29 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" було укладено договір відступлення прав вимоги №11Т, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» право грошової вимоги за кредитним договором №102693618 від 10.08.2021. Оскільки відповідач не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за зобов`язанням, у нього виникла заборгованість, яка становить 21 075,00 грн та складається з наступного: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 15 125,00 грн - заборгованість за відсотками; 950,00 грн - заборгованість за комісійними винагородами.
Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра Остапенко Н.Г. від 27 жовтня 2025 року цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - передано на розгляд до Корольовського районного суду м. Житомира.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира у даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву не подавав. Ухвала про відкриття провадження у справі двічі направлялась на адресу відповідача за зареєстрованим місцем його проживання, у відповідності до приписів ЦПК України, однак поштові відправлення повернулись на адресу суду не врученими, з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Також відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі судової влади України.
Постановою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року в справі № 910/1730/22 визначено, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Згідно ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 31 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - Кредитодавець або Товариство) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) укладено договір про споживчий кредит №102693618 (індивідуальна частина).
Відповідно до п.1.1. договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4. договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.
Пунктами 1.2, 1.3, 1.4. договору передбачено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000,00 грн. Кредит надається строком на 1 днів з 10.08.2021. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 11.08.2021.
Відповідно до п. 1.5.1 договору, комісія за надання кредиту становить 950,00 грн та нараховується за ставкою 19,00% від суми кредиту одноразово.
Згідно п.1.5.2 договору, проценти за користування кредитом 125,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п.2.1).
Пунктом 3.3.2. договору передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.6. та п. 2.4. цього договору.
Відповідно до графіку платежів (додаток № 1 до договору) позичальник в строк до 11.08.2021 має сплатити кредит у загальному розмірі 6 075,00 грн, що складається з суми кредиту 5 000,00 грн, комісії за надання кредиту - 950,00 грн та процентів 125,00 грн.
З платіжного доручення №30903186 від 10.08.2021 вбачається, що ТОВ «МІЛОАН» на виконання умов договору №102693618 перерахувало на платіжну карту № НОМЕР_2 відкриту на ім`я ОСОБА_1 кошти у розмірі 5 000 грн.
Згідно з наявним в матеріалах справи розрахунком, проведеним ТОВ «МІЛОАН», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №102693618 від 10.08.2021 станом на 10.10.2021 становила 21 075 грн, в тому числі: 5 000 грн - заборгованість за кредитом; 15 125 грн - відсотки; 950 грн - комісія.
29 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальності «Мілоан» (далі - Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - Фактор) укладено договір факторингу №11Т.
Відповідно до умов п.2.1 розділу 2 договору, Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату.
Фінансування - належна до сплати Клієнту сума грошових коштів, яка встановлюється актом погодження мінімальної ціни, якого визначена додатком №3 до цього договору, але не менше 18,5 % від основної суми заборгованості (тіло кредиту) по реєстрах вчиненим в рамках даного договору (п.п.3.1.1)
Відповідно до п.4.1 розділу 4 договору, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання цього Договору.
За відступлення прав вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілоан" було сплачено грошові кошти в сумі 97 004,86 грн згідно платіжної інструкції №3020 від 03.01.2023, в сумі 102 886,50 грн згідно платіжної інструкції №2835 від 02.12.2022, в сумі 100 955,86 грн згідно платіжної інструкції №2687 від 03.11.2022, в сумі 88 591,86 грн згідно платіжної інструкції № 1941 від 03.02.2022, в сумі 117 900,00 грн згідно платіжної інструкції №4423 від 03.08.2023, в сумі 85 742,00 грн згідно платіжної інструкції №3601 від 04.04.2023, в сумі 101 931,36 грн згідно платіжної інструкції №3805 від 04.05.2023, в сумі 91 455,89 грн згідно платіжної інструкції №3606 від 04.04.2023, в сумі 90 504,86 грн згідно платіжної інструкції №3344 від 02.03.2023, в сумі 88 341,00 грн згідно платіжної інструкції №4020 від 04.06.2023, в сумі 70 393,97 грн згідно платіжної інструкції №3604 від 04.04.2023, в сумі 53 156,80 грн згідно платіжної інструкції №3173 від 02.02.2023, в сумі 104 791,40 грн згідно платіжної інструкції №6 від 29.06.2022, в сумі 58 963,36 грн згідно платіжної інструкції №2836 від 02.12.2022, в сумі 87 935,00 грн згідно платіжної інструкції №4218 від 04.07.2023, в сумі 64 845,00 грн згідно платіжної інструкції №3019 від 03.01.2023, в сумі 78 847,00 грн згідно платіжної інструкції №4598 від 05.09.2023, в сумі 108 693,06 грн згідно платіжної інструкції №3174 від 02.02.2023, в сумі 44 169,56 грн згідно платіжної інструкції №4797 від 03.10.2023, в сумі 60 894,00 грн згідно платіжної інструкції №2688 від 03.11.2022, в сумі 116 941,30 грн згідно платіжної інструкції №11 від 10.01.2022, в сумі 59 918,50 грн згідно платіжної інструкції №3804 від 04.05.2023, в сумі 73 508,86 грн згідно платіжної інструкції №4021 від 04.06.2023, в сумі 70 144,00 грн згідно платіжної інструкції №4796 від 03.10.2023, в сумі 119 710,25 грн згідно платіжної інструкції №5 від 03.12.2021, в сумі 73 914,86 грн згідно платіжної інструкції №4219 від 034.07.2023, в сумі 43 949,86 грн згідно платіжної інструкції №4424 від 03.08.2023, в сумі 71 345,00 грн згідно платіжної інструкції №3343 від 02.03.2023.
Відповідно до витягу реєстру прав вимог до договору факторингу № 11Т від 29 жовтня 2021 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 21 075,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - сума заборгованості за тілом; 15 125,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 950,00 грн - сума заборгованості за комісією.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Положеннями частин 1, 3 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч.1 ст.633 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.599 ЦК України).
Судом встановлено, що при укладенні договору про споживчий кредит №102693618 від 10 серпня 2021 року ОСОБА_1 погоджено всі істотні умови кредитування. При цьому, факт отримання кредитних коштів ОСОБА_1 підтверджується платіжним дорученням №30903186 від 10.08.2021.
Враховуючи вищевикладене, оскільки отримані за договором про споживчий кредит №102693618 від 10 серпня 2021 року кошти в добровільному порядку відповідачем ОСОБА_1 не повернуті, а також беручи до уваги те, що заборгованість по тілу кредиту та відсотках за користування кредитними коштами нараховані в межах строку дії договору, тому, суд погоджується, що позивач, якому відступлено право вимоги, вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, відсотків, що становить 20 125,00 грн.
Щодо стягнення комісії в сумі 950,00 грн, суд зазначає наступне.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження№61-4202сво22).
Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту, яка є одноразовим платежем, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.
Відтак, наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості за комісією у розмірі 950,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку із задоволенням позовних вимог, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
На підтвердження витрат на правову допомогу під час розгляду даної справи, позивачем до суду договір про надання правової допомоги №42649746 від 05.05.2025, акт №102693618 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 29.07.2025, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Міньковською А.В., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості від 29.07.2025, додаткову угоду №102693618 до договору №42649746 про надання правової допомоги від 05 травня 2025 року від 29.07.2025, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Згідно п.2.1 договору, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу (правничу допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами.
Відповідно до п.4.1. вказаного договору, загальна вартість послуг складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження), згідно тарифної сітки, вказаної у п. 4.7 даного договору, а також гонорар, який зазначений у п.4.8 даного договору.
У п.4.7 Договору сторони погодили послуги та їх вартість.
Згідно з п.4.9 Договору у разі прийняття судом по матеріалах позовної заяви позитивного рішення клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар у розмірі 5 000 грн.
Відповідно до Акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 29 липня 2025 року та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Міньковською А.В., необхідний для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості від 29 липня 2025 року, вбачається, що правова допомога полягала у правовому аналізі обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» (1 година) вартість 1 000 грн.; складення позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (2 години) вартість 3 000 грн.; формування додатків до позовної заяви (0,5 годин) вартість 500 грн; консультація щодо документів та доказів надання юридичних консультацій щодо правильності оформлення і подачі документів, оцінка їх сили у судовому процесі (0,5 годин) вартість 500 грн.
Так, за надання правових послуг щодо кредитного договору №102693618 згідно акту та детального опису, вартість послуг становить 5 000,00 грн.
У відповідності до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) від 5 липня 2012 року, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно статті 19 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч.4 ст.137ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи наведені приписи, категорію справи, яка є нескладною та розгляд якої проведено в порядку спрощеного позовного провадження без фіксації судового/судових засідань за допомогою технічних засобів, обсягу наданих позивачем доказів, сталої судової практики щодо розгляду справ даної категорії, cуд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, що на думку суду, є достатнім та справедливим.
Керуючись статтями 141, 142, 258, 259, 263-265, 268, 279, 352, 353 Цивільного процесуального кодексу України, -
ухвалив:
Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 81, код ЄДРПОУ 42649746) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №102693618 від 10 серпня 2021 року в розмірі 21 075,00 грн (двадцять одна тисяча сімдесят п`ять гривень).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судових витрат по сплаті судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн (три тисячі гривень).
В задоволенні решти вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 16.10.2026.
Суддя М. В. Петровська