Рішення № 140695120 у справі № 296/5888/26 від 21.09.2026

Справа № 296/5888/26

2/296/3823/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"21" вересня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі

головуючої судді - Пилипюк Л. М.

за участю секретаря судового засідання Бартащук К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2026 року до Корольовського районного суду м. Житомира надійшла позовна заява ТзОВ «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява подана представником позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) «Електронний суду».

Позов обґрунтований тим, що 02 січня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 25971 (далі по тексту рішення - Кредитний договір), відповідно до умов якого, відповідач отримав кредит у розмірі 7 000 гривень строком на 730 днів (до 02.01.2027 року), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1 % від суми кредиту за кожен день користування (365 % річних). Даний кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайтіhttps://procent.com.ua в мережі Інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».

Представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за Кредитним договором не виконує, заборгованість по нарахованих відсотках не сплачує, що зумовлює необхідність звернення до суду з цим позовом.

Заборгованість відповідача за Кредитним договором по нарахованим та не сплаченим процентам станом на 13.04.2026 року становить 46 200,00 гривень, яка складається з: 32 200 гривень - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом за період з 02.01.2025 року по 07.04.2026 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. кредитного договору за ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом (365,00 % річних) та Графіку платежів; 14 000 гривень - штраф за порушення умов Кредитного договору.

На підставі наведеного представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором №25971 від 02.01.2025 в розмірі 46 200 гривень та понесені судові витрати по справі пов`язані зі сплатою судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 19 травня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Представник позивача ТзОВ «Фінансова компанія «Процент» у судове засідання не з`явився, попередньо заявив про розгляд справи без його участі та надав згоду на заочний розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Установлено, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Матеріали справи містять відомості про те, що позивачем належно виконано вимоги ч. 7 ст. 43 ЦПК України та надіслано відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання копію позовної заяви з додатками. Крім того, відповідачу копія ухвали про відкриття провадження, а також судова повістка надіслані рекомендованим листом на адресу зареєстрованого місця проживання, що відповідає вимогам п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України. Однак, відповідне поштове відправлення повернуте на адресу суду неврученим відповідачу з відміткою пошти про причину повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». А тому, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається таким, що отримав судову повістку. Враховуючи, що судом вжито належних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, а також, беручи до уваги строки розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення.

Відповідач у встановлений судом строк правом на подання письмового відзиву на позовну заяву не скористався.

За наявності всіх умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про здійснення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд установив, що 02 січня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 25971, відповідно до п. 1.1 якого товариство зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в розмірі 7 000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором.

Згідно з п.1.2. Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом становить 1,00 % від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 365,00%). Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою.

Відповідно до п.1.3. Кредитного договору строк надання кредиту та строк дії договору становить 730 днів, зі сплатою кредиту в кінці строку користування згідно з додатком № 1 до цього договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів.

Позичальник зобов`язаний у встановлений договором строк сплачувати нараховані проценти за користування кредитом, штрафні санкції та повернути кредит (п.2.4.1. Кредитного договору).

Згідно з п.4.1.Кредитного договору сума кредиту та проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у пункті 9 цього договору у строки відповідно до графіку визначеному у додатку № 1.

Відповідно до п.4.2. Кредитного договору нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування Кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеної у додатку 1 цього договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства, зазначений у пункті 9 цього Договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Довідкою ТОВ «Пейтек» від 08 квітня 2026 року № 20260408-1421 підтверджено, що на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 відповідно до умов кредитного договору № 25971 від було успішно зараховано грошові кошти в розмірі 7 000 гривень.

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів АТ «Комерційний банк «Глобус» надало відповідь за вих. № 4251-БТ від 19.06.2026 якою підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано банківську картку № НОМЕР_2 , на яку 02.01.2025 зараховано кредитні кошти у сумі 7000 гривень.

У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 має заборгованість за Кредитним договором, яка станом на 13 квітня 2026 року становить: 46 200 гривень, з яких: 32 200 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 02.01.2025 по 07.04.2026 року, що нараховані відповідно до п. 1.2 Кредитного договору за ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом (365,00% річних) та 14 000 гривень - штраф за порушення умов кредитного договору.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач заявляє вимоги про стягнення процентів, нарахованих за період користування відповідачем кредитом з 02.01.2025 по 07.4.2026.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.

Вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 32 200 гривень заборгованості по несплачених процентах за користування кредитом за період з 02.01.2025 року по 07.04.2026 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. кредитного договору за ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом (365,00 % річних) є такою, що підлягає задоволенню. При цьому суд ураховує один із фундаментальних принципів приватноправових відносин - принцип свободи договору. Відповідач, укладаючи Кредитний договір, добровільно погодився з відповідними його істотними умовами, зокрема щодо строку кредитування, процентної ставки, умов повернення кредиту.

Щодо вимог про стягнення штрафу за порушення умов кредитного договору суд зазначає таке.

У частині 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і діє по теперішній час.

Кредитний договір укладений ОСОБА_1 у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняється від обов`язку сплати неустойки на користь позивача, як кредитодавця.

Отже, в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу слід відмовити.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Процент» слід стягнути заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 32200,00 грн.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «ФК «Процент» сплатило 2662,40 гривень судового збору, що підтверджено платіжною інструкцією № 46 від 22 квітня 2026 року, які зараховані до спеціального фонду державного бюджету України. Ціна позову 46 200 гривень.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення заборгованості на загальну суму 32 200 гривень, що становить 69,70 % від ціни позову, отже судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача становить 1855,69 гривень.

Крім того, позивач заявляє до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 гривень. На підтвердження цих витрат позивач надав договір про надання юридичних послуг № 03/06/2024 від 03 червня 2024 року; акт приймання-передачі наданих послуг № 108 до договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 4 лютого 2026 року; витяг з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 108 до договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року; платіжну інструкцію № 4321 від 05.02.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

В частині третій статті 141ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на професійну правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

У постановах від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й необхідності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Врахувавши конкретні обставини цієї справи, в тому числі ціну позову, суд дійшов переконання, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа позовної заяви в справі, яка є нескладною, спірні правовідносини (стягнення кредитної заборгованості) є типовими. Обсяг наданих адвокатом послуг не є великим. В зв`язку з таким суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2 500 гривень.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, ст. ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» 32 200 (тридцять дві тисячі двісті) гривень заборгованості по процентах за користування кредитом за період з 02.01.2025 по 07.04.2026 за кредитним договором № 25971 від 02 січня 2025 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» 1855 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят п`ять) гривень 69 копійок судового збору та 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно-процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», код ЄДРПОУ 41466388, адреса місця знаходження: 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 4.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Дата повного рішення суду - 19.10.2026.

Суддя Корольовського районного суду

міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК