Єдиний унікальний номер: 379/1581/26
Провадження № 2/379/1130/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(ЗАОЧНЕ)
16 жовтня 2026 року м.Тараща
Таращанський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Невгада О.В.,
за участю секретаря судового засідання Бакал О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
УСТАНОВИВ:
20.08.2026, через підсистему «Електронний суд», позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 12 460,00 грн. та судових витрат.
В обґрунтування позову вказано, що 04.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір 04.07.2018-100003372, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 7 000,00 грн. на умовах його строковості, платності і поворотності, а позичальник зобов`язався повернути кредитні кошти, сплачувати проценти та інші платежі встановлені договором.
Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.
Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, утворилася заборгованість у розмірі 12 460,00 грн.
04.02.2022 між ТОВ «Новий Колектор» та ТОВ «Споживчий Центр» укладено договір факторингу № 040222-3 за умовами якого до ТОВ «Новий Колектор» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 04.07.2018-100003372 від 04.07.2018.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2026 головуючим суддею в даній справі визначено суддю Невгада О.В.
26.08.2026 судом з відділу реєстрації місця проживання управління ЦНАП виконкому Таращанської міської ради отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача.
Ухвалою суду від 27.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадженням з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 28.09.2026, а також задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
22.09.2026 до суду від АТ КБ «Приват Банк» надійшли витребувані докази.
Протокольною ухвалою суду від 28.09.2026 у зв`язку з неявкою відповідача, відкладено судовий розгляд та призначено судове засідання на 16.10.2026.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, в прохальній частині позову зазначив клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань не надсилав, правом подати відзив на позовну заяву, у встановлений судом строк, не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 8 ст.178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки відповідач в судове засідання не з`явився, будучи належно повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, причини своєї неявки в судове засідання суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, водночас, позивач не заперечує щодо заочного вирішення справи, є всі передбачені законом підстави для проведення заочного розгляду даної справи.
Зі змісту положень статті 281 ЦПК України вбачається, що заочний розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що 04.07.2018 між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір 04.07.2018-100003372 який складається із пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки кредитного договору та відповіді позичальника про прийняття пропозиції кредитного договору (акцепт), які підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором 4979 (код з смс-повідомлення), який було відправлено, на вказаний ним номер телефону, а також за допомогою цифрового власноручного підпису, шляхом проставляння власноручного підпису на екрані електронного сенсорного пристрою.
В пункті 1.1 пропозиції визначено, що кредитний договір складається з даної пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), розміщеної на сайті кредитора заявки, сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформованої на сайті кредитора, та підписаної позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
Відповідно до п. 1.2 пропозиції, кредит надається для використання позичальником на будь-які законні цілі, включаючи перекредитування, підприємницьку, незалежну професійну діяльність або виконання обов`язків найманого працівника. Сторони погодились, що кредит за даним договором не є споживчим, а даний договір не є договором про надання споживчого кредиту.
Відповідно п. 2.3 пропозиції, надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника.
Відповідно п. 2.4 пропозиції, днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора, а днем погашення кредиту - день зарахування коштів на поточний рахунок кредитора, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитора. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитора, позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку користування Кредитом.
Відповідно п. 2.5 пропозиції, сторони встановлюють, що проценти нараховуються з дня надання коштів позичальнику включно до дати їх фактичного повернення. При цьому у випадку дострокового повернення кредиту розмір процентів зменшується пропорційно дням фактичного користування кредитом.
Відповідно п. 2.8 пропозиції, у разі невиконання та/або неповного виконання Позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту у встановлений строк та/або дострокового часткового повернення кредиту, такий кредит (його неповернута частина) вважається автоматично пролонгованим на строк, що дорівнює строку, на який надавався кредит відповідно до п.1.3 договору у випадку сплати позичальником процентів, штрафу, якщо такі були нараховані. При цьому, позичальник не звільняється від зобов`язання додатково оплатити проценти щодо пролонгованого кредиту, які будуть нараховані з наступного дня від дати пролонгації кредиту.
Згідно з п. 5.4 пропозиції, у випадку невиконання/неналежного виконання Позичальником грошових зобов`язань за договором кредитор залишає за собою право нарахування штрафу, розмір якого щодня зростає на 2%, починаючи від 2% у перший день невиконання. Максимальний розмір штрафу встановлюється законом.
Згідно з п. 8.1 пропозиції, цей договір набирає чинності з дати отримання кредитором у інформаційній системі кредитора від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитора на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитора. Цей договір діє протягом 28 днів. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Пунктом 8.2 пропозиції, встановлено, що кредитор має право відмовитися від надання позичальнику передбаченого цим договором кредиту (його частини) та розірвати цей договір в односторонньому порядку в разі порушення позичальником положень цього договору. У такому випадку договір вважається розірваним з моменту отримання позичальником повідомлення про таке розірвання або з дати відбитку календарного поштового штемпеля про повернення такого повідомлення, якщо воно повернуте в зв`язку з відмовою адресата від одержання чи з закінченням встановленого строку його зберігання.
Відповідно до підтвердження укладення договору, підтверджено укладення електронного кредитного договору № 04.07.2018-100003372 від 04.07.2018 на суму 7 000,00 грн., строком 14 календарних днів з дати отримання з процентами 1 960,00 грн.
Відповідно до заявки на отримання кредиту процентна ставка фіксована незмінювана та становить 28%.
Кредитором виконано свої зобов`язання за договором № 04.07.2018-100003372 від 04.07.2018 в повному обсязі, що підтверджується квитанцією № 97635754 від 04.07.2018 про перерахунок ТОВ «Споживчий Центр» коштів у сумі 7 000,00 грн. на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , призначення платежу - видача за договором № 04.07.2018-100003372.
Водночас, згідно інформації наданої АТ КБ «Приват Банк» за вихідним № 20.1.0.0.0/7-260907/75562-БТ від 14.09.2026, на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку №. НОМЕР_2 та згідно з випискою по рахунку за період з 04.07.2018 по 09.07.2018, вбачається поповнення карткового рахунку 04.07.2018 на суму 7 000,00 грн.
В свою чергу відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, згідно з карточкою субконто боржника (виписка) ТОВ «Споживчий Центр» по кредитному договору № 04.07.2018-100003372 від 04.07.2018, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 12 460,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 7 000,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками -1 960,00 грн. та прострочена заборгованість за штрафом - 3 500,00 грн.
04.02.2022 між ТОВ «Новий Колектор» та ТОВ «Споживчий Центр» укладено договір факторингу № 040222-3 за умовами якого ТОВ «Споживчий Центр» відступив до ТОВ «Новий Колектор» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.
Дана обставина підтверджується копією договору факторингу № 040222-3 вiд 04.02.2022 та копією акту приймання-передачі переліку № 1 до договору факторингу № 040222-3 вiд 04.02.2022 .
Згідно з довідкою про розмір простроченої заборгованості № 10457/26-ДПЗ від 04.03.2026, виданою ТОВ «Новий Колектор», розмір простроченої заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором № 04.07.2018-100003372 від 04.07.2018 за період з 04.07.2018 по 04.03.2026 (включно) складає 12 460,00 грн. з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 7 000,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками -1 960,00 грн. та прострочена заборгованість за штрафом - 3 500,00 грн.
Позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги за договором факторингу № 040222-3 від 04.02.2022, а також вимогу про сплату заборгованості станом 04.02.2022 у розмірі 12 460,00 грн.
Інших доказів матеріали справи не містять та суду не надано.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19.
Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 ст. 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.
Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Із змісту ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або дострокова зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Як передбачено ч. 1 ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст. 514, 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Розглядаючи справу, суд визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює, дослідив подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Позивач в своїй позовній заяві вказує, що загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором № 04.07.2018-100003372 від 04.07.2018 за період з 04.07.2018 по 04.03.2026 (включно) складає 12 460,00 грн. з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 7 000,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками -1 960,00 грн. та прострочена заборгованість за штрафом - 3 500,00 грн.
Водночас, жодних належних доказів на підтвердження переходу від ТОВ «Споживчий Центр» до ТОВ «Новий Колектор» права вимоги за кредитним договором № 04.07.2018-100003372 від 04.07.2018 позивач до суду не надав.
Відповідно до акту приймання-передачі переліку № 1 до договору факторингу №040222-3 вiд 04.02.2022, клієнт передав в паперовому вигляді, а також в електронному вигляді, шляхом направлення даного файлу захищеними каналами зв`язку, а фактор прийняв перелік №l, права грошових вимог за якими відступаються згідно договору, однак даний перелік до матеріалів не долучений, відтак суд позбавлений можливості перевірити, чи було включено до даного переліку право вимоги до відповідача за договором № 04.07.2018-100003372 від 04.07.2018.
Істотною умовою переходу права вимоги є не лише сам факт укладення договору факторингу, а й належне документальне підтвердження того, що конкретне зобов`язання, право вимоги за яким заявляється позивачем, було включене до переліку відступлених вимог, зокрема включене до реєстру боржників, який є складовою договору факторингу.
Сам факт складення та підписання сторонами договору факторингу № 040222-3 вiд 04.02.2022 та акту приймання-передачі переліку № 1 до договору факторингу не свідчить безумовно про фактичний перехід права вимоги до відповідача.
Разом із тим суд звертає увагу, що зазначені документи за своїм змістом та правовою природою є необхідними доказами підтвердження переходу права вимоги до позивача.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29.09.2022 в справі № 857/7/22).
Клопотання про витребування відповідних доказів представником позивача до суду не подавалися.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зазначено, що:
Відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов`язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу.
Отже, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом № 2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.
У постановах Верховного Суду від 02.11.2021 № 905/306/17, від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
В постанові від 18.10.2023 року у справі № 905/306/17 Верховним Судом зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
Отже, суди беруть до уваги належні, допустимі і достовірні докази, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за яким набуває новий кредитор.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Суд також зазначає, що відповідно до загальних засад доказування саме сторона, яка посилається на певні обставини, як на підставу своїх вимог або заперечень, повинна надати належні та допустимі докази на їх підтвердження. Відтак саме на позивача покладається обов`язок довести обставини, на які він посилається як на підставу заявлених позовних вимог, у тому числі факт набуття ним права вимоги до відповідача.
Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. У постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголосила на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.
Позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами щодо доведеності позовних вимог, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 755/18920/18).
Таким чином, сукупність наданих позивачем доказів не дає суду підстав дійти достовірного висновку про те, що саме ТОВ «Новий Колектор» є належним кредитором за кредитним договором № 04.07.2018-100003372 від 04.07.2018 та набуло право вимоги до відповідача у встановленому законом та договором порядку.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Київського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», ЄДРПОУ: 43170298, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13 , офіс 601;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1
Головуючий суддя О.В. Невгад