Справа № 536/1995/26
Провадження №2/524/7158/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.10.2026 року
Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі:
головуючого судді - Ковальчук Т. М.,
за участю секретаря судових засідань - Воблікової І. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
УСТАНОВИВ:
У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду із зазначеною позовною заявою, у якій просило стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) 29200,00 грн заборгованості за договором № 1047255 від 11 лютого 2020 року, а також 2662,40 грн витрат зі сплати судового збору та 8000,00 грн витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вказувало, що 11 лютого 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 1047255, за умовами якого остання отримала кредит на суму 10000,00 грн. Позивач зазначає, що договір про надання кредиту підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора.
29 грудня 2020 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 58-МЛ, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором № 1047255 від 11 лютого 2020 року.
Загальна сума заборгованості за договором № 1047255 від 11 лютого 2020 року становить 29200,00 грн, з яких 10000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 18000,00 грн - заборгованості за нарахованими процентами, 1200,00 грн - заборгованість за комісією за видачу кредиту.
Ухвалою від 31 липня 2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука відкрив провадження у справі для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просив задовольнити позов частково, стягнути з нього заборгованість у сумі 16000,00 грн. Зазначив, що умовами договору передбачено, що кредит надається строком на 30 днів. Отже, за договором позики проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом 30 днів, тобто строку, на який були надані кредитні кошти, нарахування процентів має проводитися на рівні фіксованої процентної ставки 6000,00 грн. Тобто, загальний розмір заборгованості повинен становити 16000,00 грн, що включає в себе: 10000,00 грн - тіло кредиту та 6000,00 грн - відсотки за кредитом. Відповідач також заперечує щодо стягнення з нього комісії за надання кредиту, оскільки пункти укладених між ТОВ «Мілоан» та ним договору про споживчий кредит не містять зазначення переліку банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту. Окрім цього, зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності.
Позивач в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі, позов підтримав у повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється з урахуванням заяв сторін.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
У частині першій статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За правилами частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З урахуванням викладеного, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі з використанням КЕП, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Частинами першою, другою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За правилами частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі - Закон № 675-VIII) електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
За правилами частини дванадцятої статті 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону № 675-VIII, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями статті 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі з використанням КЕП, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Суд установив, що 11 лютого 2020 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 1047255 в електронній формі, за умовами якого остання отримала кредит на суму 10000,00 грн з метою задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника строком на 30 днів із 11 лютого 2020 року, терміном повернення кредиту 12 березня 2020 року і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом. Комісія за надання кредиту становить 1200,00 грн, яка нараховується за ставкою 12 відсотків від суми кредиту одноразово, проценти за користування кредитом становлять 6000,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом пільгового періоду, стандартна базова процентна ставка за користування кредитом становить 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
На виконання зобов`язання ТОВ «Мілоан» перерахувало відповідачу 10000,00 грн на його картковий рахунок, призначення платежу: кошти згідно з договором № 1047255, що підтверджується платіжним дорученням № 15099273 від 11 лютого 2020 року.
29 грудня 2020 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 58-МЛ, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором № 1047255 від 11 лютого 2020 року.
Загальна сума заборгованості за договором № 1047255 від 11 лютого 2020 року становить 29200,00 грн, з яких 10000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 18000,00 грн - заборгованості за нарахованими процентами, 1200,00 грн - заборгованість за комісією за видачу кредиту.
Позивач надав розрахунок заборгованості за договором № 1047255 від 11 лютого 2020 року за період із 11 лютого 2020 року по 22 травня 2020 року та виписку з особового рахунку, відповідно до яких загальний залишок заборгованості за кредитом становить 29200,00 грн.
Як убачається з розрахунку ТОВ «Мілоан», за період із 11 лютого 2020 року до 22 травня 2020 року кредитодавець нараховував відсотки за ставкою 2,00%.
Щодо доводів відповідача про нарахування відсотків поза межами строку кредитування суд зазначає наступне.
Пунктом 2.3.1 договору передбачено пролонгацію кредиту. Позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості.
Докази сплати комісії за продовження кредиту та частки заборгованості у матеріалах справи відсутні. Зокрема, з розрахунку заборгованості не вбачається, що відповідач вчиняв будь-які дії для продовження строку кредитування. Позивач наведених відповідачем доводів щодо відсутності підстав для продовження строку дії договору не спростував.
Ураховуючи наведене, суд погоджується з доводами відповідача щодо неправомірності нарахування процентів поза межами строку кредитування. Проценти за користування кредитом мають бути нараховані за період із 12 лютого 2020 року по 12 березня 2020 року (30 календарних днів), та становити 6000,00 грн.
Окрім того, позовна вимога в частині стягнення заборгованості щодо оплати комісії за видачу кредиту у сумі 1200,00 грн за кредитним договором № 1047255 від 11 лютого 2020 року також не підлягає задоволенню. За правилами Закону України «Про споживче кредитування» встановлення комісій за послуги, які супроводжують видачу та обслуговування кредиту в інтересах самого кредитора без надання окремої платної послуги споживачу, є нікчемним. Позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг, погодження їх зі споживачем під час укладення кредитного договору, зокрема, надання споживачу окремих супутніх послуг, за які встановлено комісію. Матеріали справи не містять доказів того, що у зв`язку з нарахуванням комісії позивач надавав відповідачу будь-які окремі, супутні або додаткові послуги в інтересах споживача, які б за своїм змістом відрізнялися від звичайної процедури видачі та обліку кредиту.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Приписами частини першої статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язань або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
Беручи до уваги досліджені докази, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме вважає доведеними вимоги позивача про стягнення з відповідача 16000,00 грн заборгованості за договором № 1047255 від 11 лютого 2020 року, з яких: 10000,00 грн заборгованість за основним боргом, 6000,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.
За правилами статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві просив також стягнути 8000,00 грн витрат на правову допомогу, на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви копії: договору про надання правової допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, акту наданих послуг № Д/25821 від 14 квітня 2026 року, детального опису наданих послуг до акту № Д/25821 від 14 квітня 2026 року.
Отже, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано всі необхідні докази. Водночас, суд вважає за необхідне врахувати доводи відповідача щодо врахування принципів справедливості, розумності та добросовісності під час визначення розміру судових витрат.
Так, частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, зокрема, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною шостою цієї статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Ураховуючи наведене, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, суд звертає увагу на той факт, що поданий позов про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором не представляє значної складності, є типовим та має шаблонний характер. Про вказане, зокрема, свідчить зміст договору про надання правничої допомоги. Ураховуючи характер діяльності ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», яка стосується надання фінансових послуг та грошового посередництва, позовна заява до ОСОБА_1 не є унікальною за своєю суттю. За таких обставин, суд доходить висновку про неспівмірність заявленої вартості витрат на правничу допомогу і вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», з 8000,00 грн до 3000,00 грн.
Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, відповідно до статті 141 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 12, 13, 76-78, 81, 89, 128, 131, 133, 141, 263-265, 279, 280-284, 352, 354 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором № 1047255 від 11 лютого 2020 року в сумі 16000 (шістнадцять тисяч) грн 00 коп., судовий збір у сумі 1458 (одна тисяча чотириста п`ятдесят вісім) грн 33 коп. та 1458 (одна тисяча чотириста п`ятдесят вісім) грн 33 коп. витрат на правничу допомогу.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Т. М. Ковальчук