Справа № 405/5673/26
2-а/405/53/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.10.2026 Подільський районний суд міста Кропивницького в складі
головуючої судді: Шевченко І.М.
з участю секретаря: Мишевець Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м. Кропивницький адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2026 ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови в якому просить поновити строк на оскарження постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № НОМЕР_1 від 29.07.2026, визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 11660625 від 29.07.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 17 000 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
В обґрунтування позову вказує на те, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 11660625 від 29.07.2026 його визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 17 000 грн. У оскаржуваній постанові зазначено, що йому сформовано повістку №7560563 та направлено за допомогою оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням за адресою: АДРЕСА_1 (поштове відправлення 11067180816973), відповідно до якої він з`явитися до ТЦК та СП 15.06.2026 року о 09:00.
Оператором поштового зв`язку проставлено відмітку про відстуність адресата за зазначеною адресою на поштовому відправленні - 04.06.2026 року. Він у зазначені у повістці місце та строк не з`явився, про поважні причини не повідомив.
Він вчасно уточнив свої облікові дані у визначений законом строк, що підтверджується його військово-обліковими документами, зокрема вказано місце проживання: АДРЕСА_2 , яке є незмінним з 1999 року.
Жодних повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 за вказаною адресою він не отримував. 25.07.2026 року, одразу з`явився до ТЦК та СП, як дізнався, що перебуває у розшуку.
Строк на оскарження постанови становив до 07.08.2026 року. Оскаржувана постанова отримана мною засобами поштового зв`язку 12.08.2026 року. З огляду на те, що пропуск строку на оскарження постанови відбувся з поважних причин, просить поновити строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Подільського районного суду міста Кропивницького від 14.08.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
28.08.2026 на адресу суду від представника ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачу була направлена повістка сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з вимогою про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 15.06.2026 року, відповідно до підпункту 2 пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 належним підтвердженням оповіщення про виклик є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність адресата за вказаною адресою, а саме 04.06.2026 , в порушення вимог абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за викликом у вказану дату не прибув.
У даній справі позивачу була направлена повістка засобами поштового зв`язку на адресу його місця проживання. Проте поштове відправлення повернулося з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Враховуючи приписи підпункту 2 пункту 41 Порядку, така відмітка є належним підтвердженням факту оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Посилаючись на обставини викладені у відзиві, просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовити в повному обсязі.
08.09.2026 позивачем направлено на адресу суд відповідь на відзив, в якому зазначено, що відповідачем не спростовано факт направлення повістки про виклик до ТЦК не за його задекларованим місцем проживання. Не надано доказів про направлення повістки за адресою АДРЕСА_3 , там де фактично проживає позивач.
Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступне.
25.07.2026 року офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 , старшим лейтенантом ОСОБА_3 відносно Позивача був складений протокол про адміністративне правопорушення № 456.
29.07.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 було винесено постанову № R660625 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
З постанови вбачається, що ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не зявився 15.06.2026 року о 09:00, про поважні причини не повідомив, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Цією постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 000,00 грн.
За правилами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ч. 1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 210-1 КУпАП повторне протягом року вчинення порушення, протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно із абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на час ухвалення рішення судом.
Відповідно до абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Згідно п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 № 3621-IX установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Відповідно до абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону У країни «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Позивач вчасно уточнив свої облікові дані у визначений законом строк, що підтверджується його військово-обліковими документами, зокрема вказано місце проживання: АДРЕСА_2 .
За допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що громадянину ОСОБА_1 сформовано повістку №7560563 та направлено за допомогою оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням за адресою: АДРЕСА_1 (поштове відправлення 11067180816973), відповідно до якої він мав з`явитися до ТЦК та СП 15.06.2026 року о 09:00.
Той факт, що у володінні відповідача наявна адреса позивача АДРЕСА_2 підтверджує текст повідомлення про запрошення до відповідача на 29.07.2026 року для розгляду адміністративного правопорушення від 25.07.2026 року, у якому вказано вже правильну адресу.
Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Притягнення до адміністративної відповідальності повинно мати певне підґрунтя в національному законодавстві. При цьому, закон, яким передбачено таку відповідальність повинен бути доступним для відповідної особи, яка повинна мати можливість передбачити його наслідки, та бути сумісним із верховенством права. Це формулювання передбачає, що національний закон повинен бути достатньо передбачуваним у своїх формулюваннях для надання особам необхідної інформації щодо обставин та умов, за яких органи влади можуть вдатись до заходів, які впливають на їх права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) від 02 листопада 2004 року, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
В справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), Суд наголосив, що "право на справедливий судовий розгляд", яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення - передбаченої нормами права сукупності об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: а) об`єкту; б) об`єктивної сторони; в) суб`єкту; г) суб`єктивної сторони.
Зі змісту ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, яка повинна доводитись шляхом надання доказів.
Відповідно до рішення по справі «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Відповідно до рішення ЄСПЛ по справі «Карелін проти Росії» (20 вересня 2016 року, заява №926/08) зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має право самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.
У пункті 45 рішення у справі «Al-dulimi and Montana management INC. v.tzerland» (заява № 5809/08) ЄСПЛ наголосив, що однією з фундаментальних складових європейського громадського порядку є принцип верховенства права, а свавілля (arbitrariness) є запереченням цього принципу. Навіть у контексті тлумачення та застосування національного законодавства, коли Суд залишає національним органам влади дуже широкі повноваження, він завжди робить це, прямо чи неявно, з урахуванням заборони свавілля (prohibition of arbitrariness) (див. рішення у справах «Garcнa Ruiz v. Spain», заява № 30544/96, пункти 28-29; «Storck v Germany», заява № 61603/00, пункт 98).
Відповідно до Рішення ЄСПЛ по справі «Володимир Поліщук та Світлана Поліщук проти України» вираз «відповідно до закону» покладає на національне законодавство й державу обов`язок дотримання матеріальних і процесуальних норм.
У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтовувалося неотриманням останнім копії оскаржуваної постанови, а отже не ознайомлення з її змістом після прийняття. Разом з тим, позивач послався на те, що про зміст йому стало відомо після направлення адвокатського запиту та отримання відповідної відповіді. Судом не встановлено іншої дати отримання позивачем копії оскаржуваної постанови, а ніж тієї, про яку зазначається позивачем у позові, а відповідачем не спростовано наведеної обставини.
Відповідно до статті 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Оскільки доводи позивача спростовані не були, відповідачем не доведено факту направлення виклику на адресу позивача АДРЕСА_3 , а будь-які сумніви з приводу наявності вини позивача трактуються на користь останнього, а наявні у справі докази не дають суду підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ст. 210-1 ч. 3 КУпАП, а відповідач правильно кваліфікував його дії.
Отже, за таких обставин, оскаржена постанова у справі про адміністративне правопорушення є протиправною, а наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч. 3 КУпАП не доведено, у зв`язку з чим зазначена постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Керуючись ст. 5, 6, 9, 72, 77, 132, 139, 241, 242, 244, 245, 246, 250, 255, 286, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Поновити строк на оскарження постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № НОМЕР_1 від 29.07.2026.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 11660625 від 29.07.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 17 000 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Повернути ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 665,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції, яким є Третій апеляційний адміністративний суд, протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Суддя Подільського
районного суду
міста Кропивницького Ірина Миколаївна Шевченко