ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року м. Одеса Справа № 916/1223/26
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Діброви Г.І.,
Ярош А.І.,
секретар судового засідання - Полінецька В.С.
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: Ніколенко Є.А., за ордером;
від відповідача: не з`явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй енерго інвест"
на ухвалу Господарського суду Одеської області
від 03 вересня 2026 року (повний текст складено 07.09.2026)
у справі №916/1223/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй енерго інвест"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанiя "Бласт i КО"
про стягнення 891 721,64 грн,
суддя суду першої інстанції: Демченко Т.І.,
місце винесення ухвали: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області
Учасники процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 14.10.2026, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Строй енерго інвест" (далі також - позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Компанiя "Бласт i КО" (далі також - відповідач) 891 721,64 грн., з яких: переплата (аванс) за договором субпідряду №В1-М-03082023 від 03.08.2023 в розмірі 289 410,21 грн., штраф за порушення строків виконання робіт у розмірі 234 205,02 грн., штраф за порушення строків виконання робіт більше ніж на 15 календарних днів у розмірі 214 781,51 грн., штраф за порушення строку повернення авансу на 15 календарних днів і більше у розмірі 86 823,06 грн., а також заборгованість за договором про надання послуг генпідряду №ГП-В1-М-03082023 від 03.08.2023 у розмірі 66 501,84 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором субпідряду №В1-М-03082023 від 03.08.2023 та за договором про надання послуг генпідряду №ГП-В1-М-03082023 від 03.08.2023 щодо повного та своєчасного виконання робіт.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.07.2026 позов ТОВ "Строй енерго інвест" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Компанiя "Бласт i КО" на користь позивача:
- переплату (аванс) за договором субпідряду №В1-М-03082023 від 03.08.2023 в розмірі 289 410,21 грн, штраф за порушення строків виконання робіт у розмірі 210 079,93 грн, штраф за порушення строків виконання робіт більше ніж на 15 (п`ятнадцять) календарних днів у розмірі 193 303,36 грн, а також штраф за порушення строку повернення авансу на 15 календарних днів і більше у розмірі 78 140,75 грн, а всього 770 934,25 грн;
- заборгованість за Договором про надання послуг генпідряду № ГП-В1-М-03082023 від 03.08.2023 у розмірі 66 501,84 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Крім того з ТОВ "Компанiя "Бласт i КО" на користь ТОВ "Строй енерго інвест" стягнуто витрати по сплаті судового збору в сумі 10 691,27 грн.
Вказане рішення в апеляційному порядку жодною стороною не оскаржувалось.
17.08.2026 на примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2026 у справі №916/1223/26, яке набрало законної сили 11.08.2026, видано відповідні накази.
Апеляційним судом встановлено, що на примусове виконання цих наказів приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Кузнецовим Олександром Анатолійовичем відкрити виконавчі провадження №81795042, №81794545.
Між тим, 12.08.2026 до місцевого господарського суду від ТОВ "Компанiя "Бласт i КО" надійшла заява про розстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2026 у справі № 916/1223/26 терміном на один рік, згідно плану погашення заборгованості, наданому відповідачем.
В обґрунтування даної заяви, відповідач посилається на те, що одноразове стягнення з Товариства всієї суми заборгованості у розмірі 848 127,36 грн одним платежем на даний час є для Підприємства надмірним фінансовим навантаженням та може істотно ускладнити подальше здійснення господарської діяльності, вплинути на можливість останнього своєчасно виконувати поточні податкові зобов`язання, виконувати укладені з контрагентами договори, оскільки може призвести до блокування грошових коштів на рахунках відповідача. Між тим, маючи діючі договірні відносини з контрагентами, ТОВ "Компанiя "Бласт i КО" має реальну можливість отримувати доходи, за рахунок яких може поступово виконати рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2026 у даній справі.
У зв`язку з цим, відповідач просить розстрочити виконання рішення шляхом затвердження плану погашення наявної заборгованості у загальному розмірі 848 127,36 грн: Вересень 2026 - 70 677, 28 грн, Жовтень 2026 - 70 677, 28 грн, Листопад 2026 - 70 677, 28 грн, Грудень 2026 - 70 677, 28 грн, Січень 2027 - 70 677, 28 грн, Лютий 2027 - 70 677, 28 грн, Березень 2027 - 70 677, 28 грн, Квітень 2027 - 70 677, 28 грн, Травень 2027 - 70 677, 28 грн, Червень 2027 - 70 677, 28 грн, Липень 2027 - 70 677, 28 грн, Серпень 2027 - 70 677, 28 грн та встановити, що останній платіж за наведеним графіком підлягає сплаті не пізніше 10 серпня 2027 року.
При цьому, ТОВ «Компанія «Бласт і КО» наполягає на тому, що воно не ухиляється від виконання рішення суду та не заперечує проти сплати присудженої суми. Навпаки, підприємство просить надати можливість виконати рішення у розумний строк шляхом здійснення регулярних щомісячних платежів.
Позивач заперечував проти задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду першої інстанції у справі №916/1223/26.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.09.2026 у справі №916/1223/26 (суддя Демченко Т.І.):
- заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанiя "Бласт i КО" про розстрочення виконання судового рішення суду у справі № 916/1223/26 - задоволено;
- розстрочено виконання рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2026 у справі № 916/1223/26 строком на 1 рік (12 місяців) шляхом сплати рівними платежами по 70 677, 28 грн. на місяць.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд врахував надані відповідачем докази на підтвердження обґрунтування прохання останнього відстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2026 у справі №916/1223/26; виходив з того, що таке розстрочення не порушує балансу інтересів сторін і не створює для відповідача безпідставно привілейованих умов, а спрямоване на забезпечення фактичного виконання судового рішення та отримання стягувачем присуджених коштів у розумний строк.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Строй енерго інвест" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2026 у справі № 916/1223/26 та винести постанову, якою у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанiя "Бласт i КО" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2026 у справі № 916/1223/26 - відмовити в повному обсязі.
Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, не повним з`ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, недотриманням балансу інтересів сторін, а тому підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги є аналогічними запереченню позивача на заяву про розстрочення виконання рішення у даній справі, яке було надано ТОВ "Строй енерго інвест" в суді першої інстанції, та полягають у тому, що відповідно до положень ст. 331 Господарського процесуального кодексу України відстрочення виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, причому такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення. Проте, у даному випадку, суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, прийняв доводи та докази, якими відповідач обґрунтовував необхідність розстрочення виконання судового рішення, без їх належної правової оцінки за критеріями достатності та обґрунтованості.
Так, за позицією позивача, надані відповідачем докази на підтвердження можливості поступового виконання рішення суду від 15.07.2026 у справі № 916/1223/26, а саме: 3 договори підряду з контрагентами, виконання яких передбачає отримання ТОВ "Компанiя "Бласт i КО" доходу, свідчать про те, що до середини вересня 2026 відповідач отримує дохід зі своєї господарської діяльності у розмірі 2 197 943,08 грн, з яких без надмірного фінансового навантаження на оплату податків, зборів, заробітних плат, внесків тощо, можливо здійснити погашення заборгованості перед позивачем на суму, що буде перевищувати половину загальної суми заборгованості. Однак, суд першої інстанції не врахував дані доводи позивача, та не надав належної оцінки відповідним договорам будівельного підряду, зокрема в частині договірних цін договорів, строків виконання робіт, порядку та строків оплати за ними, а також грошових сум, які є прибутком відповідача.
Також апелянт вказує, що посилання відповідача про те, що одноразове стягнення всієї суми заборгованості може мати негативні наслідки для останнього, вплинути на збереження його господарської діяльності та необхідності виконання інших фінансових зобов`язань, не підтверджується жодними доказами, зокрема такими як фінансові та бухгалтерські документи про фінансовий стан ТОВ "Компанiя "Бласт i КО", наявність або відсутність активів Підприємства, грошових коштів на банківських рахунках, їх рух протягом останніх місяців, наявність іншої дебіторської або кредиторської заборгованості, штатний розпис щодо найманих працівників та фінансові зобов`язання перед ними, фінансовий план діяльності підприємства тощо.
Крім того, апелянт зауважує, що судом першої інстанції взагалі не враховано ступінь вини відповідача у виникненні судового спору зі стягнення заборгованості, а саме те, що затримка виконання робіт та заборгованість у ТОВ "Компанiя "Бласт i КО" виникли більше, ніж 2 з половиною роки тому; останній не вчинив жодних дій для її поетапного погашення для подальшої можливості уникнути судового спору; навіть станом на теперішній час, маючи підтверджену судовим рішенням суму заборгованості, відповідач не вчиняє жодних дій для її поетапної чи часткової оплати, що може свідчити про намагання уникнути його виконання та позбавити законних прав стягувача на отримання належних останньому грошових коштів заборгованості.
Водночас, на переконання ТОВ "Строй енерго інвест", місцевим господарським судом не були враховані інфляційні процеси в державі, а саме з моменту виникнення заборгованості, тобто з грудня 2023 по день ухвалення рішення у справі, а також не взято до уваги складну економічну ситуацію в Україні, яка об`єктивно буде тривати протягом поточного календарного року, що потягне за собою і подальші інфляційні процеси, що значно зменшили і зменшать суму заборгованості в гривневому еквіваленті, за наявності ухвали про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців. Апелянт наполягає на тому, що він буде позбавлений можливості отримати заборгованість у розумний та економічно обґрунтований строк, що відповідно негативно вплине вже на поточну господарську діяльність позивача, його фінансові зобов`язання, сплату податків та зборів до бюджету, виплату заробітних плат тощо.
Таким чином, відповідач переконаний у тому, що судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні були враховані тільки інтереси відповідача, а відтак було порушено принцип дотримання балансу інтересів сторін; суд не поклав в основу свого рішення належні та допустимі докази, які б підтверджували реальну необхідність у розстроченні виконання судового рішення від 15.07.2026 у даній справі на 12 місяців або свідчили б про загрозу господарської діяльності відповідача у випадку погашення заборгованості в загальному порядку без її розстрочення на тривалий строк.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 16.09.2026, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй енерго інвест" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2026 у справі №916/1223/26 та призначено апеляційну скаргу до розгляду на 14.10.2026 об 11:45 год. Крім того, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цій же строк подати до суду заяви чи клопотання стосовно процесуальних питань.
Однак, ТОВ "Компанiя "Бласт i КО" не скористалось своїм правом та не надало суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального ткодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Ухвалою суду від 01.10.2026 задоволено заяву представника ТОВ "Строй енерго інвест" - адвоката Ніколенко Євгена Анатолійовича про надання йому можливість взяти участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв`язку "EasyCon". Вирішено здійснювати розгляд справи №916/1223/26 в режимі відеоконференції.
07.10.2026 ТОВ "Компанiя "Бласт i КО" надіслало до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач не погоджується з доводами останньої, вважає їх безпідставними та помилковими, у зв`язку з чим, аналізуючи апеляційну скаргу та заперечуючи проти наведених в неї аргументів апелянта, просить залишити апеляційну скаргу ТОВ "Строй енерго інвест" без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2026 року у даній справі - без змін.
Узагальнено заперечення відповідача полягають у наступному:
- доводи апеляційної скарги про те, що наявність договорів підряду свідчить про можливість відповідача одноразово погасити заборгованість, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки наявність договорів не означає наявність вільних грошових коштів. Фактичний стан виконання договорів, підтверджений довідкою підприємства, свідчить про значний обсяг витрат на матеріали та використання механізмів, причому сума таких витрат уже перевищує фактично отримані за договорами кошти, а витрати на заробітну плату, податки та збори взагалі не враховані. Отже, кошти, отримані за договорами підряду, не можуть розглядатися як вільний фінансовий ресурс, який може бути повністю спрямований на погашення заборгованості перед апелянтом без порушення інших договірних зобов`язань відповідача;
- надана розстрочка не порушує прав позивача, оскільки не змінює розміру присудженої суми та не звільняє відповідача від її сплати, а лише встановлює порядок поступового виконання рішення. Водночас, скасування розстрочки та необхідність одноразового погашення всієї суми заборгованості може, навпаки, поставити під загрозу подальшу господарську діяльність відповідача та його здатність виконувати як поточні зобов`язання, так і рішення суду;
- саме надання розстрочки у даному випадку забезпечує найбільш ефективний та реальний баланс інтересів сторін і сприяє фактичному виконанню судового рішення, тоді як доводи апелянта ґрунтуються переважно на припущеннях щодо майбутніх надходжень та не враховують фактичні витрати підприємства.
До вказаного відзиву ТОВ "Компанiя "Бласт i КО" долучено довідку від 07.10.2026 №163 про стан виконання укладених договорів підряду.
В свою чергу, ТОВ "Строй енерго інвест" 09.10.2026 надіслало до Південно-західного апеляційного господарського суду відповідь на вказаний відзив ТОВ "Компанiя "Бласт i КО", в якому позивач категорично не погоджується з останнім, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та відмовити у розстроченні виконання рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2026 у справі № 916/1223/26.
Так, позивач зауважує, що надана відповідачем довідка від 07.10.2026 року за вих. № 163 не є первинним документом в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а відтак і не може слугувати належним доказом реальності операцій за господарськими договорами, які в ній відображені.
Крім того, зі вказаної довідки слідує, що за трьома договорами загальна сума фактично отриманих підприємством коштів становить 4 822 014,00 грн., однак витрати на придбання матеріалів та витрати, пов`язані з використанням механізмів, за цими договорами становлять 5 690 565,12 грн., що перевищує фактично отримані за договорами кошти на 868 551,12 грн. Відтак, аргументи апелянта про те, що кошти, отримані відповідачем за договорами підряду, є вільними грошовими коштами, які можуть бути безпосередньо спрямовані на погашення заборгованості перед позивачем, є неспроможними.
Водночас, ТОВ "Строй енерго інвест" звертає увагу на те, що перший платіж у розмірі 70 677,28 грн., згідно наданої судом розстрочки до 30.09.2026, станом на 09.10.2026 сплачений на користь позивача не був.
13.10.2026 ТОВ "Компанiя "Бласт i КО" подало до суду заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в яких відповідач не погоджується із твердженнями позивача про невиконання ТОВ «Компанія «Бласт і КО» зобов`язань щодо сплати присуджених до стягнення коштів, оскільки стягнення коштів вже здійснюється у межах виконавчого провадження, на підтвердження чого відповідач долучив до свого заперечення виписку АТ «Державний ощадний банк України» від 10.12.2026, яка підтверджує списання з рахунку ТОВ «Компанія «Бласт і КО» коштів у розмірі 102 003.87 грн в межах виконання рішення у даній справі, , у тому числі у межах виконавчих проваджень: №81795030 - 16 070,05 грн, № 81794545 - 12 271,10 грн, №81795042 - у сумі 73 662,72 грн.
Відповідач вважає, що наведеним документом підтверджується, що виконання судового рішення здійснюється в примусовому порядку та супроводжується фактичним списанням коштів із рахунку боржника. На переконання ТОВ "Компанiя "Бласт i КО", зазначені обставини мають істотне значення для оцінки доводів апелянта, оскільки під час вирішення питання про розстрочення виконання судового рішення необхідно враховувати реальний стан його виконання, у тому числі суми, фактично стягнуті в межах виконавчого провадження.
У судовому засіданні 14.10.2026 взяв участь в режимі відеоконференції представник ТОВ "Строй енерго інвест", який підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі; заперечував поти позиції відповідача та просив суд задовольнити вимоги апеляційної скарги, скасувати оскаржувану ухвалу про розстрочення виконання рішення суду першої інстанції у даній справі та відмовити у задоволенні відповідної заяви відповідача про відстрочення рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2026 у справі №916/1223/26 з підстав, наведених вище у даній постанові.
Представник ТОВ "Компанiя "Бласт i КО" в судове засідання не з`явився, хоча про розгляд апеляційної скарги повідомлявся належним чином.
Разом з тим, 07.10.2026 від ТОВ "Компанiя "Бласт i КО" до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому зазначено, що представник Товариства - адвокат Нартова Ірина Олегівна у період з 13.10.2026 по 19.10.2026 включно перебуватиме у запланованій відпустці, у зв`язку з чим адвокат об`єктивно не матиме можливості бути присутньою у судовому засіданні, призначеному на 14.10.2026, та здійснювати належне представництво інтересів відповідача. З огляду на зазначене, представник просить відкласти розгляд справи на іншу дату.
Представник ТОВ "Строй енерго інвест" у судовому засіданні заперечував проти задоволення цього клопотання відповідача.
Розглянувши клопотання ТОВ "Компанiя "Бласт i КО" про відкладення розгляду апеляційної скарги у справі №916/1223/26, апеляційна колегія не вбачає підстав для задоволення останнього, з огляду на наступне.
Згідно із нормами ч.ч. 11, 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Посилаючись на перебування у відпустці, представник відповідача будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надає.
Крім цього, апеляційний суд констатує, що відповідач був завчасно (з 29.09.2026) повідомлений про дату, час і місце розгляду справи і, відповідно, мав достатньо часу забезпечити явку в судове засідання іншого представника, оскільки діюче законодавство не обмежує представництво інтересів в суді певним колом осіб (наприклад, в порядку самопредставництва у судовому засіданні міг взяти участь безпосередньо керівник ТОВ "Компанiя "Бласт i КО").
Оскільки учасники справи не обмежені законом в кількості уповноважених осіб для представництва їх інтересів у тому числі і в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд вважає, що відповідач не обґрунтував неможливості розгляду апеляційної скарги за участю іншого його представника.
Крім того, колегія відзначає, що відповідачем у заяві про відкладення розгляду справи не наведено жодних об`єктивних причин, які унеможливлюють такий розгляд за відсутності його представника: суду не заявлено про необхідність надання додаткових доказів, клопотань або інших заяв, які відповідач не мав можливості своєчасно подати суду, та які могли б вплинути на встановлені судом першої інстанції обставини.
При цьому, суд враховує, що свою позицію у даній справі ТОВ "Компанiя "Бласт i КО" вже виклало у своєму відзиві на апеляційну скаргу та запереченнях на відповідь на цей відзив. Також, суд апеляційної інстанції враховує позицію відповідача, наведену в суді першої інстанції.
З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів вважає, що в даному випадку неможливість явки представника ТОВ "Компанiя "Бласт i КО" не позбавляє суд права вирішити спір, з урахуванням того, що відповідно до ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2026, присутність сторони в судовому засіданні 14.10.2026 не визнавалась обов`язковою.
Таким чином, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки повідомлені ним причини неявки судом поважними не визнаються.
Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, а також враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
При цьому, судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.
У судовому засіданні 14.10.2026, яке проводилось в режимі відеоконференції, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Положеннями ст. 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши апеляційну скаргу в межах її доводів та вимог, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи в межах апеляційних вимог, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваної ухвали, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Приписами п.7.1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» роз`яснено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому, слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
У даному випадку під час апеляційного перегляду постало питання щодо наявності правових підстав для розстрочення виконання рішення та дотримання судом першої інстанції балансу інтересів сторін.
Колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що питання розстрочення виконання рішення після видачі наказу на примусове виконання вирішується у межах правового режиму примусового виконання, встановленого Законом України "Про виконавче провадження", а відповідні процесуальні повноваження реалізуються господарським судом, який розглядав відповідне провадження як суд першої інстанції та видав виконавчий документ.
Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Положення наведеної норми кореспондуються з вищезазначеними приписами ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом частини 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", а також ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для розстрочення виконання судового рішення можуть бути обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Закон України "Про виконавче провадження" та Господарський процесуальний кодекс України не встановлюють вичерпного переліку таких обставин, залишаючи їх оцінку суду з урахуванням конкретних даних справи та наявних доказів.
Частинами 4, 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд враховує, зокрема, ступінь вини відповідача у виникненні спору, а також інші надзвичайні події; розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
При цьому, колегія суддів зазначає, що визначення розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду належить до дискреційних повноважень суду. Дискреційне повноваження суду може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №1840/2970/18.
Під час розв`язання питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд має свободу розсуду при врахуванні майнових інтересів сторін, їхнього фінансового стану, ступеня вини кожної сторони у виникненні спору, наявності надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інших обставин.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 06.03.2019 у справі № 2а25767/10/0570.
У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, п. 74).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).
Для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/199/16.
Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, оцінюючи доводи й заперечення сторін та визначаючи розумний строк відстрочки.
Розгляд заяви про розстрочення передбачає оцінку впливу розстрочення на права та інтереси стягувача, а також перевірку обставин, які обґрунтовують потребу боржника у розстроченні, з урахуванням характеру зобов`язання та фактичних можливостей виконання.
Оцінка заяви про розстрочення має ґрунтуватися на встановленні обставин, які об`єктивно ускладнюють виконання рішення у відповідний період, та на перевірці пропорційності строку розстрочення з огляду на необхідність збереження сутності права стягувача на виконання рішення у розумний строк.
У цій справі господарський суд першої інстанції, задовольняючи заяву відповідача, виходив з того, що матеріальний інтерес позивача полягає у виконанні рішення повністю та протягом розумного строку, тоді як матеріальний інтерес відповідача полягає у виконанні рішення у спосіб, що дозволяє продовжити господарську діяльність.
Дослідивши обставини справи, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що одномоментне виконання рішення може призвести до неплатоспроможності відповідача та, як наслідок, його банкрутства; натомість надання розстрочення виконання рішення створює передумови для реального отримання позивачем грошових коштів.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, у зв`язку з чим, суд повинен оцінювати докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, питання розстрочення або відстрочення рішення суду хоча і перебувають в площинні процесуального права, однак підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, залежать від предмету спору.
Оскільки закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи, апеляційний господарський суд враховує наступне.
З огляду на матеріали справи вбачається, що предметом стягнення за рішенням Господарського суду Одеської області від 15.07.2026 у даній справі - №916/1223/26 є 891 721,64 грн, з яких 535 809,59 грн - штрафні санкції, нараховані за неналежне виконання боржником зобов`язань за договором субпідряду від №В1-М-03082023 від 03.08.2023. Отже, предметом виконання рішення є 355 912,05 грн основного боргу та 535 809,59 грн штрафу, що має істотне значення для оцінки співвідношення майнових інтересів сторін, оскільки розстрочення виконання рішення у визначеній судом частині штрафу не призводить до тривалого утримання відповідачем основної суми грошової заборгованості перед позивачем.
Колегія суддів враховує те, що наведені обставини не доводять, що тимчасове відтермінування стягнення штрафу на користь позивача призведе до істотного порушення його майнових прав.
При цьому, колегія суддів також враховує те, що негайне одномоментне виконання рішення про стягнення загальної суми у повному обсязі може створити додаткове фінансове навантаження на відповідача, який також несе фінансові зобов`язання перед іншими контрагентами.
Так, судом першої інстанції, при оцінці доводів сторін, звернуто увагу на те, що наразі господарська діяльність відповідача (а відтак, - отримання доходів, які дадуть йому в майбутньому можливість погасити заборгованість перед позивачем у періоди, які наведені в заяві про відстрочення виконання рішення) залежить від виконання договорів підряду №15/07-2026 від 15.07.2026, №27/07-2026 від 27.07.2026, №28/07-2026 від 28.07.2026.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що запропонований відповідачем спосіб виконання рішення забезпечує баланс інтересів обох сторін: з одного боку, дозволяє боржнику зберегти господарську діяльність та отримувати дохід, а з іншого - гарантує стягувачу поступове та повне отримання присуджених судом коштів.
В свою чергу, апеляційний суд погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, враховуючи наявність доказів списання з рахунку ТОВ «Компанія «Бласт і КО» коштів у розмірі 102 003.87 грн в межах виконання рішення у даній справі, , у тому числі у межах виконавчих проваджень: №81795030 - 16 070,05 грн, № 81794545 - 12 271,10 грн, №81795042 - у сумі 73 662,72 грн.
З огляду на наведені обставини, апеляційний господарський суд констатує, що розстрочення виконання рішення може бути ефективним засобом недопущення паралізації діяльності відповідача, яка, у свою чергу, здатна ускладнити реальне виконання рішення у даній справі на користь позивача.
Разом з тим, негайне виконання рішення із застосуванням заходів примусового виконання (звернення стягнення на кошти) може вплинути на робочий цикл підприємства відповідача, що здатне створити ризик припинення діяльності останнього. За таких умов, параліч господарської діяльності відповідача не гарантуватиме отримання позивачем коштів.
Крім того, колегія суддів зазначає, що за наведених вище обставин, відстрочення виконання рішення для відповідача в даному випадку судом не визнається як інструмент ухилення від виконання рішення, а навпаки, суд вважає, що це буде сприяти можливості підвищення фінансового стану відповідача, недопущенню банкрутства боржника, що призведе до можливості повного виконання рішення суду.
Передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов`язань та виконання безспірних вимог стягувача, проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін, для боржника - загроза неможливості подальшого виконання своїх зобов`язань, а для стягувача - загроза можливості неотримання одразу протягом тривалого часу присудженої до стягнення суми коштів.
Щодо доводів апелянта про наявність у відповідача достатніх коштів для одноразового погашення заборгованості з огляду на те, що виходячи із договірної ціни укладених ТОВ «Компанія «Бласт і КО» договорів підряду №15/07-2026 від 15.07.2026, №27/07-2026 від 27.07.2026 та №28/27-2026 від 28.07.2026, відповідний дохід може бути використаний для погашення заборгованості перед ТОВ "Строй енерго інвест", то апеляційна колегія критично ставиться до останніх, оскільки таки твердження позивача є його власним припущенням, враховуючи те, що договірна вартість робіт не є тотожною чистому доходу або прибутку відповідач та не свідчить про наявність у нього відповідної суми грошових коштів, які можуть бути спрямовані на виконання рішення у даній справі.
Так, за умовами зазначених договорів передбачено здійснення передоплати, яка має конкретне цільове призначення - придбання матеріалів, необхідних для виконання відповідних робіт.
Відтак, відстрочка виконання рішення суду у даному разі є необхідною та здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації відповідача, забезпечення практичної здійсненності виконання рішення та недопущення невиконання рішення суду на користь позивача, що свідчить про дотримання справедливого балансу інтересів сторін у цій справі.
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що відповідачу надається обмежений у часі строк для виконання судового рішення.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що також не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Таким чином, господарський суд першої інстанції, вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, здійснив належну оцінку сукупності обставин справи, врахував характер присуджених до стягнення сум, факт існування джерела доходу Товариства, який буде спрямований на погашення заборгованості перед позивачем, за умови пролонгації строку для цього погашення, а також виходив з інтересів обох сторін.
Суд апеляційної інстанції враховує, що за вказаних умов оцінка балансу інтересів не може здійснюватися як така, що ставить під сумнів сутність права позивача на виконання: мова йде про впорядкування строку виконання зобов`язання у межах, визначених законом, за наявності ризику непропорційної шкоди від негайного стягнення.
Таким чином, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала прийнята відповідно до вимог процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного у справі судового рішення, оскільки їм вже було надано належну оцінку судом першої інстанції, вони не спростовують зроблених судом висновків про наявність підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення, з урахуванням конкретних обставин цієї справи.
З огляду на наведене, у межах доводів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не встановив обставин, які б свідчили про вихід господарського суду першої інстанції за межі наданої йому дискреції або про ухвалення рішення без належної оцінки доводів і заперечень сторін. Надана розстрочка встановлена у межах граничного строку, передбаченого ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, та спрямована на досягнення практичного результату - реального виконання рішення у повному обсязі.
Статтею 275 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За приписами ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй енерго інвест" задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Одеської області від 03.09.2026 у справі №916/1223/26 залишається без змін.
У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй енерго інвест" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2026 про розстрочення виконання рішення від 15.07.2026 у справі № 916/1223/26 залишити без змін.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Повний текст постанови складений та підписаний 19.10.2026.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Діброва Г.І.
Суддя Ярош А.І.