Постанова № 140697697 у справі № 916/1573/26 від 15.10.2026

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Одеса Справа № 916/1573/26

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Лічмана Л.В., Павленко Н.А.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

секретар судового засідання (за дорученням головуючої судді): Романенко Д.С.;

за участю представників сторін:

від Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича - не з`явився;

від Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2026 (повний текст рішення складено 23.07.2026, суддя Бездоля Ю.С.)

у справі №916/1573/26

за позовом Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича

до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради

про внесення змін до договору,

(суддя першої інстанції Бездоля Ю.С., дата та місце ухвалення рішення: 16.07.2026, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29),

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року Фізична особа-підприємець Урсакі Андрій Григорович (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (далі - Відповідач), в якому просив суд:

- змінити умови Договору на право користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі №УТ-867/25 від 20.11.2025, за адресою: м. Одеса, проспект Князя Володимира Великого, 122, укладеного між Фізичною особою підприємцем Урсакі А.Г. (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) та Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів ОМР (код за ЄДРПОУ: 25830731; 65074, м. Одеса, вул. Косовська, 2д), у зв`язку з істотною зміною обставин та зміною підстави його укладення, а саме - видачею листа-рішення Пересипської районної адміністрації ОМР №01-05 8/1479вх від 23.12.2025, шляхом викладення пункту 8.3 Розділу 8 договору в наступній редакції: " 8.3. Договір діє з 14.11.2025 до 14.11.2030 року на підставі листа-рішення Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради №01-05-8/1479вх від 23.12.2025 року";

- внести зміни до Додатку №1, що є невід`ємною частиною Договору №УТ-867/25 від 20.11.2025, виклавши його в новій редакції, в якій підставою укладення договору зазначити: "Лист-рішення Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради №01-05-8/1479вх від 23.12.2025 року".

В обґрунтування позову Позивач зазначав, що предметом даного позову є зміна істотних умов Договору №УТ-867/25 від 20.11.2025 на підставі статей 651, 652 Цивільного кодексу України, а саме - приведення строку дії договору (пункт 8.3) у відповідність до правовстановлюючого документа (листа-рішення Пересипської районної адміністрації №01-05-8/1479вх від 23.12.2025 та ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 у справі №420/2036/25) шляхом встановлення строку дії Договору (п.8.3) - 5 років; станом на момент подання позову склалася ситуація, за якої чинний адміністративний акт (лист-рішення від 23.12.2025 №01-058/1479вх) передбачає право Позивача на 5 років торгівлі, проте Відповідач відмовляється привести господарський договір у відповідність до цього акта, що створює стан правової невизначеності та порушує майнові права Позивача.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.07.2026 у даній справі позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича - задоволено; внесено зміни до Договору на право користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі №УТ-867/25 від 20.11.2025, укладеного між Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (65022, Одеська обл., м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д, код ЄДРПОУ 25830731) та Фізичною особою-підприємцем Урсакі Андрієм Григоровичем ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), шляхом викладення пункту 8.3 Розділу 8 договору в наступній редакції: " 8.3. Договір діє з 14.11.2025 до 14.11.2030 року на підставі листа-рішення Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради №01-05-8/1479вх від 23.12.2025 року"; внесено зміни до Додатку №1, що є невід`ємною частиною договору №УТ-867/25 від 20.11.2025, зазначивши в частині реквізитів листа-рішення: "Лист-рішення Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради №01-05-8/1479вх від 23.12.2025 року"; стягнуто з Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на користь Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича 5324,80 грн судового збору за подання позовної заяви.

Суд дійшов висновку про доведеність, підставність та необхідність задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича, встановивши наявність одночасно чотирьох умов, визначених у частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, за яких можливе внесення змін до укладеного договору.

Не погоджуючись з таким рішенням, Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2026 у даній справі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича відмовити в повному обсязі.

Скаржник вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність усіх чотирьох обов`язкових умов для зміни Договору у зв`язку з істотною зміною обставин (ст. 652 Цивільного кодексу України), а саме: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Апелянт наголошує на винятковому характері цієї норми та посилається на практику Верховного Суду (зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17), згідно з якою зміна обставин має бути винятковою, зовнішньою щодо правовідносин сторін і не пов`язаною з поведінкою заінтересованої сторони.

Як зазначає Апелянт, поява нового листа-рішення від 23.12.2025 не є «зовнішньою» подією, адже стала наслідком власних активних процесуальних дій Позивача в адміністративній справі (№420/2036/25). Позивач знав про попередні судові рішення, але свідомо підписав Договір 20.11.2025 строком до 14.11.2026, маючи повну можливість контролювати зміст документів.

Апелянт стверджує, що виконання Договору не позбавило Позивача того, на що він реально розраховував у момент укладення (п. 8.3 Договору). Суд першої інстанції помилково ототожнив пізніші очікування Позивача з його початковою волею, адже він беззаперечно погодився на річний строк.

Крім того, Відповідач зазначає, що строк договору є істотною умовою, яка визначається виключно за згодою сторін, а чинне законодавство не передбачає можливості змінювати його

заднім числом лише через видачу нового адміністративного акта. Відсутність хоча б однієї з чотирьох умов повністю виключає застосування статті 652 Цивільного кодексу України.

Отже, на переконання Скаржника, суд першої інстанції помилково визнав наявність усіх чотирьох умов статті 652 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б однієї з них виключає можливість зміни договору на цій підставі.

На переконання Апелянта, суд першої інстанції помилково виходив з того, що лист-рішення районної адміністрації є імперативним щодо строку дії договору. Зокрема, у мотивувальній частині рішення суд фактично поставив новий лист-рішення від 23.12.2025 в основу зміни вже укладеного договору, розглядаючи зазначений у ньому п`ятирічний строк, як обов`язковий для сторін цивільно-правового договору.

Допустивши можливість «автоматичного» приведення договору у відповідність до нового листа-рішення, суд фактично зруйнував стабільність цивільного обороту. Якщо прийняти логіку суду, то будь-яка подальша зміна адміністративного акта могла б слугувати підставою для примусової зміни вже укладеного договору. Такий підхід, на переконання Відповідача, суперечить принципу правової визначеності.

Апелянт також вважає, що суд першої інстанції не надав оцінки цій суперечливій процесуальній поведінці Позивача. Зокрема, судом не досліджено той факт, що в адміністративній справі № 420/2036/25 та під час розгляду скарги в порядку Закону України «Про адміністративну процедуру» Позивач кваліфікував відносини як публічно-правові, а в даній справі наполягає на їх цивільно-правовому характері.

Крім того, на думку Скаржника, суд першої інстанції формально підійшов до питання юрисдикції, не дослідивши справжнього змісту правовідносин і предмета спору. Відмова у закритті провадження у справі (ухвала у протокольній формі від 26.06.2026) позбавила Відповідача права на розгляд справи належним судом.

На переконання Апелянта, судом також порушено норми процесуального права, а саме: незаконно відмовлено у закритті провадження у справі; не надано жодної оцінки Висновку Комісії від 08.04.2026; неповно встановлено обставини щодо поведінки Позивача; не повною мірою оцінено наявні у справі докази; суд відійшов від предмета заявлених позовних вимог, фактично розглянувши спір, як вимогу про зміну договору, тоді як за своєю суттю він стосувався виконання адміністративного акта.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2026 у справі №916/1573/26 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/1573/26.

07.08.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1573/26.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2026 по справі №916/1573/26; встановлено с трок учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі; призначено розгляд справи №916/1573/26 у судовому засіданні на 05.10.2026 року о 12-30 год.

19.08.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Відповідача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач повністю не погоджується з апеляційною скаргою Відповідача та вважає скаргу необґрунтованою. На переконання Позивача, Апелянт не спростував твердження Позивача та аргументи стосовно суті позовних вимог, не надав докази, які б могли спростувати позовні вимоги, а також не довів, що рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Як зазначає Позивач, станом на момент подання позову склалася ситуація, за якої чинний адміністративний акт (Лист-рішення РА від 23.12.2025 року № 01-05 8/1479вх) передбачає право Позивача на 5 років торгівлі, проте Відповідач відмовляється привести господарський договір у відповідність до цього акта, що створює стан правової невизначеності та порушує майнові права Позивача.

Предметом даного позову є зміна істотних умов Договору № УТ-867/25 від 20.11.2025 на підставі статей 651, 652 Цивільного кодексу України, а саме - приведення строку дії Договору (пункт 8.3) у відповідність до правовстановлюючого документа (Листа-рішення Пересипської районної адміністрації № 01-05-8/1479вх від 23.12.2025) та ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 у справі №420/2036/25 шляхом встановлення строку дії Договору (п.8.3.) - 5 років. У зв`язку з тим, що Позивач не згоден з відмовою Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів ОМР від 06.01.2026 за № 04-10/8вх та № 6/0116 від 03.02.2026 по його заявам, щодо відмови внесення змін до Договору на право тимчасового користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі та вважає, що його права порушені, тому звернувся до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, Позивач зазначає, що як за суб`єктним складом сторін спірних правовідносин, так і за предметом спору ця справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Так, Позивач - суб`єкт господарювання (орендар) звернувся до суду з позовом до Відповідача - органу місцевого самоврядування (орендодавця), який здійснює повноваження власника земельної ділянки, з вимогою про поновлення договору оренди земельної ділянки, яка надана для здійснення господарської діяльності, тобто щодо зміни правочину в господарській діяльності.

Позивач звертає увагу, що вимога про зміну істотних умов цивільно-правового договору (зокрема, строку його дії) відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України, як і встановлено практикою Великої Палати Верховного Суду, підлягає розгляду виключно в порядку господарського судочинства. Предметом позову в цій справі є вимога про зміну правочину, а не оскарження рішення чи дій, прийнятих за результатами адміністративного провадження.

На переконання Позивача, Відповідач у апеляційній скарзі безпідставно наполягає на наявності «примушення суб`єкта владних повноважень», ігноруючи цивільно-правову природу правовідносин, що склалися між сторонами.

Позивач зазначає, що предметом даного позову є не «примушення» Відповідача як органу влади, а спонукання до виконання ним договірних обов`язків, як сторони договору. Позивач вимагає привести договір у відповідність до фактичних обставин (отриманого Листа рішення) на підставі пункту 9.4 Договору № УТ-867/25. Підписуючи цей договір, Відповідач добровільно прийняв на себе обов`язок розглядати питання про внесення змін, від чого наразі ухиляється. Отже, Відповідач виступає у даних правовідносинах не як орган місцевого самоврядування, що здійснює владні функції, а як рівноправний контрагент, який зобов`язаний виконувати умови підписаного правочину.

Як вважає Позивач, твердження Управління про підписання Договору без застережень повністю спростовуються правовими висновками Верховного Суду у постанові від 31.08.2022 року у справі № 910/15264/21. Велика Палата та Касаційний господарський суд наголошують, що ст. 652 Цивільного кодексу України регулює саме ті випадки, коли сторона укладає договір добросовісно, але внаслідок настання нових зовнішніх обставин кінцевий результат правочину стає не тим, на який вона розраховувала на початку. На момент укладення договору Позивач розраховував на стабільне довгострокове ведення бізнесу, яке було обмежене строком в один рік виключно через первинну помилку державного органу в його акті від 03.11.2025. Видання після укладення договору нового, виправленого на виконання ухвали суду правовстановлюючого акта від 23.12.2025 із встановленим строком дії на 5 років - є класичним прикладом об`єктивної зовнішньої обставини, яку Позивач не міг самостійно усунути чи змінити на момент підписання договору, і яка докорінно змінює правове підґрунтя правовідносин. Внесення змін до Договору в частині строку його дії не лише не спричиняє негативних наслідків для Відповідача, а навпаки - гарантує стабільне надходження коштів до бюджету територіальної громади протягом 5 років. Зміна строку є виключно технічним приведенням правочину у відповідність до правовстановлюючого документа, що сприяє економічній стабільності та забезпечує безумовне виконання бюджетних зобов`язань Позивачем протягом тривалого періоду.

Позивач звертає увагу суду, що будь-яка відмова Управління приведення умов Договору у відповідність до діючого листа-рішення районної адміністрації є прямим порушенням вимог статті 648 Цивільного кодексу України, оскільки суб`єкт господарювання не може бути заручником ухилення органу місцевого самоврядування від приведення договірних відносин у повну відповідність до обов`язкового адміністративного акта, на підставі якого цей Договір і було укладено.

Також Позивач вважає заперечення Відповідача щодо відсутності чотирьох умов частини другої статті 652 Цивільного кодексу України юридично безпідставними, оскільки вони ґрунтуються на довільному трактуванні процесуальних норм, перекручуванні фактичних обставин справи та правовій позиції Великої Палати Верховного Суду.

На переконання Позивача, заперечуючи проти коригування строку, Відповідач помилково цитує загальні норми щодо стабільності договору та вільного волевиявлення сторін на момент його підписання (статті 631, 638 Цивільного кодексу України), однак свідомо ігнорує існування спеціального юридичного інституту - зміни договору у зв`язку з істотною зміною обставин, передбаченого статтею 652 Цивільного кодексу України. Конструкція статті 652 Цивільного кодексу України якраз і розрахована на випадки, коли договір вже укладений, є чинним, а сторони досягли згоди щодо істотних умов на момент його підписання. Закон імперативно надає право судовим шляхом змінити ці умови (зокрема й таку істотну умову, як строк), якщо обставини, якими сторони керувалися при укладенні правочину, кардинально змінилися з незалежних від них причин, що повністю має місце у даній справі.

Підсумовуючи викладене, Позивач наголошує, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 16.07.2026 є законним, обґрунтованим та прийнятим на підставі всебічного аналізу обставин справи.

У зв`язку з оголошенням у м. Одесі повітряної тривоги, та необхідністю перебування працівників та відвідувачів суду в укритті, судове засідання по справі №916/1573/26 призначене на 05.10.2026 не відбулось, про що помічником судді складено відповідну довідку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2026 повідомлено учасників справи №916/1573/26, що наступне судове засідання з розгляду апеляційної скарги Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2026 відбудеться 15.10.2026 року об 11-30 год.

15.10.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

15.10.2026 у судове засідання представники учасників справи не з`явились. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, враховуючи наявне в матеріалах справи клопотання Позивача про розгляд справи без участі представника, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників учасників справи, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Судовою колегією встановлено, що 16.04.2008 проведено державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця №366603 та відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до яких визначено, зокрема, види діяльності позивача: 47.89 роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами (основний); 56.30 обслуговування напоями; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 47.81 роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.

Як вбачається з ЄДРСР, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №420/2036/25, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2025, адміністративний позов Фізичної особи-підприємеця Урсакі Андрія Григоровича до Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради задоволено; визнано протиправним та скасовано лист-рішення Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради від 23.12.2024 за №01-05-4/515вх щодо відмови Фізичній особі-підприємцю Урсакі Андрію Григоровичу в розміщенні елементу вуличної торгівлі за адресом м. Одеса, пр-т. Князя Володимира Великого, 122; зобов`язано Пересипську районну адміністрацію Одеської міської ради прийняти рішення за заявою Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича від 10.12.2024 з реєстраційним номером №Ф1-281605-ю/л та надати лист-рішення про можливість розміщення елементу вуличної торгівлі за адресою: проспект Князя Володимира Великого, 122.

03.11.2025 за №01-05-8/1291вх Пересипською районною адміністрацією Одеської міської ради видано лист-рішення Фізичній особі-підприємцю Урсакі Андрію Григоровичу, в якому вказано наступне: на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №420/2036/25 за позовом Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича до Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування листа-рішення та зобов`язання вчинити дії, яке набрало законної сили на підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2025, на заяву Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича від 10.12.2024 №Фl-281605-ю/о та доданих до неї графічних матеріалів, які надійшли з Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради, у відповідності до пункту 13.7 Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі, затверджених рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 №3961-VI, районна адміністрація, за умови дотримання суб`єктом господарювання положень діючого законодавства, державних стандартів та актів органів місцевого самоврядування м. Одеси, узгоджує розміщення елементу вуличної торгівлі - лотку, площею не більше 6,00 кв.м, змішаної групи товарів, з режимом роботи: 08.00-20.00, за адресою: м. Одеса, проспект Князя Володимира Великого, 122, за умови укладання договору на право тимчасового користування місцем для розташування елемента вуличної торгівлі з Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради.

20.11.2025 між Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (уповноважений орган, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Урсакі Андрієм Григоровичем (користувач, позивач) був укладений Договір №УТ-867/25 (далі - Договір) на право користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі.

Відповідно до п.2.1 Договору уповноважений орган надає користувачу право за плату тимчасового використовувати місце під розташування елементу вуличної торгівлі (далі за текстом - елемент торгівлі) площею 6,00 кв.м за адресою: м. Одеса, проспект Князя Володимира Великого, 122 (згідно прив`язки до місцевості) на територіях, які є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об`єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організації Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам.

Згідно з п.п. 2.2-2.5 Договору підставою для розміщення елементу торгівлі в межах м.Одеси за цим договором є лист-рішення (позитивна відповідь з печаткою відповідної районної адміністрації Одеської міської ради та підписом її керівника (уповноваженої особи) щодо можливості розмістити елемент торгівлі за заявленою адресою; лист-рішення є невід`ємною частиною цього договору; розташування елементу торгівлі та розрахунок плати за користування місцем для розташування елементу торгівлі здійснюється згідно додатків до цього Договору; користувач використовує надані йому місця за цільовим призначенням з дня укладання сторонами цього договору та сплачує вартість користування цими місцями в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.п. 3.1.2, 3.1.8 Договору уповноважений орган має право у випадку припинення договору з передбачених ним підстав провести демонтаж власними силами або залучити третіх осіб задля проведення демонтажу елементів торгівлі, належних користувачу; у випадку припинення Договору з передбачених ним підстав провести демонтаж власними силами або залучити третіх осіб задля проведення демонтажу ТС належних користувачу.

У п.3.2.1 Договору передбачено, що уповноважений орган зобов`язаний не перешкоджати розміщенню елементів торгівлі на місцях, визначених цим Договором, за умови дотримання користувачем вимог встановленого порядку розміщення елементів торгівлі.

Згідно з п.4.1 Договору користувач має право вимагати передачі йому у встановлений термін місця для розташування елементів торгівлі відповідно до адрес та місць які зазначені у додатках до цього Договору; використовувати елементи торгівлі з дотриманням положень цього Договору та Правил розміщення; користуватись іншими правами, передбаченими чинним законодавством.

У п.п. 8.1, 8.2 Договору передбачено, що Договір набирає чинності з моменту його укладання; Договір є укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками.

Договір діє з 14.11.2025 до 14.11.2026 (п.8.3 Договору).

Договір достроково припиняє свою дію: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду; у випадку припинення однієї зі сторін без правонаступництва або смерті фізичної особи; у випадку розірвання договору уповноваженим органом у односторонньому порядку (п. 8.4 Договору).

Відповідно до п.п. 9.2, 9.4, 9.5, 9.6 Договору у разі виникнення між сторонами суперечок щодо виконання або тлумачення Договору, вони намагатимуться вирішити їх шляхом переговорів; при недосягненні порозуміння, спір передається на розгляд до встановленої законом підсудності; усі зміни, доповнення та додатки до цього Договору мають однакову з ним юридичну силу, якщо вони підписані сторонами або їхніми уповноваженими представниками, і є невід`ємною частиною договору; після підписання договору всі попередні погодження, переговори та листування як в усній, так і в письмовій формі, що стосуються його предмету, втрачають юридичну силу, але можуть братися до уваги при тлумаченні умов цього договору; цей Договір складений при повному розумінні сторонами його умов та термінології українською мовою у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу.

Договір підписано та скріплено печаткою з боку уповноваженого органу та підписано з боку користувача із приміткою - за дорученням Божинська-Урсакі К.О.

Додаток №1 до Договору №УТ-867/25 - лист рішення №01-05-8/1291вх від 03.11.2025 Фотофіксація місця розташування елементу торгівлі з прив`язкою до місцевості.

Додаток №2 до Договору №УТ-867/25 - розмір плати за тимчасове користування місцем для розташування елементу вуличної торгівлі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 у справі №420/2036/25 внесено виправлення у мотивувальну частину рішення та в п.3 резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2025, вірно зазначивши: "Зобов`язати Пересипську районну адміністрацію Одеської міської ради прийняти рішення за заявою фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича від 10.12.2024 з реєстраційним номером №Ф1-281605-ю/л та надати лист-рішення про можливість розміщення елементу вуличної торгівлі лотку площею 6,0 кв.м на період роботи 5 років за адресою: проспект Князя Володимира Великого, 122".

23.12.2025 за №01-05-8/1479вх Пересипською районною адміністрацією Одеської міської ради видано лист-рішення Фізичній особі-підприємцю Урсакі Андрію Григоровичу, в якому вказано наступне: на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №420/2036/25 за позовом фізичної особи - підприємця Урсакі Андрія Григоровича до Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування листа-рішення та зобов`язання вчинити дії, яке набрало законної сили на підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2025, з урахуванням ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2025, на заяву Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича від 10.12.2024 №Фl-281605-ю/о та доданих до неї графічних матеріалів, які надійшли з Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради, у відповідності до пункту 13.7 Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі, затверджених рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 №3961-VI, районна адміністрація, за умови дотримання суб`єктом господарювання положень діючого законодавства, державних стандартів та актів органів місцевого самоврядування м. Одеси, узгоджує розміщення елементу вуличної торгівлі - лотку, площею не більше 6,00 кв.м, змішаної групи товарів, з режимом роботи: 08.00-20.00, на період роботи: 5 років, за адресою: м. Одеса, проспект Князя Володимира Великого, 122, за умови укладання договору на право тимчасового користування місцем для розташування елемента вуличної торгівлі з Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради.

У заяві-вимозі від 31.12.2025 Позивач вимагав у Відповідача на підставі листа-рішення Пересипської РА від 23.12.2025 №01-05-8/1479вх укласти з ФОП Урсакі А.Г. Договір (або додаткову угоду) на право тимчасового користування місцями для розміщення елементів вуличної торгівлі строком на 5 (п`ять) років; вважати попередні домовленості та договори такими, що потребують негайного приведення у відповідність до актуального рішення суду та нового індивідуального акту від 23.12.2025.

У листі від 06.01.2026 Відповідач повідомив Позивача про те, що місце розташування елементів вуличної торгівлі вже використовується на підставі укладеного з уповноваженим органом договору та, враховуючи зазначене, Відповідач повідомив про відмову в задоволенні заяви щодо укладення договору на право тимчасового користування місцями для розміщення елементів вуличної торгівлі за адресою: м. Одеса, проспект Князя Володимира Великого, 122, загальною площею 6,00 кв.м.

12.01.2026 Позивачем було подано скаргу (в порядку адміністративного оскарження) щодо рішення Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради від 06.01.2026, в якій Позивач просив визнати дії Управління щодо скорочення строку користування місцем до 1 року протиправними, скасувати рішення (відмову) Управління від 06.01.2026 та зобов`язати Управління укласти з ФОП Урсакі А.Г. договір про право тимчасового користування місцем строком на 5 років, відповідно до листа-рішення Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради від 23.12.2025 за №01-05-8/1479вх.

У листі від 03.02.2026 щодо розгляду заяви-вимоги Відповідач повідомив Позивача про те, що: правовідносини, що виникають у зв`язку з домовленістю двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, унормовуються главою 52 другого розділу Цивільного кодексу України; станом на тепер між Управлінням та підприємцем наявна діюча угода - договір на право користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі з прив`язкою до будинку АДРЕСА_3 ; строк дії даного договору згідно з п.8.3 розрахований до 14.11.2026; таким чином, узгодження строку дії Договору знаходиться у виключній правовій площині його сторін, якщо інше не передбачено законом або умовами договору; для реалізації права використання місць для розташування елементів вуличної торгівлі у місті Одесі (у разі якщо заплановані до розміщення об`єкти відносяться до елементів вуличної торгівлі), суб`єкт господарювання звертається до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради з відповідним переліком документації; всі зазначені вище обставини свідчать про хибність, безпідставність та необґрунтованість як безпосередніх вимог, зокрема, що полягають у зміні п.8.3 договору №УТ-867/25 від 20.11.2025, так і запропонованого способу виконання даних вимог.

В матеріалах справи наявний висновок комісії з розгляду скарг на адміністративний акт, процесуальне рішення, дію чи бездіяльність адміністративного органу в порядку Закону України "Про адміністративну процедуру" від 08.04.2026 у справі №1/2026, відповідно до якого було залишено скаргу ФОП Урсакі А.Г. від 12.01.2026 без задоволення, а рішення (відмову) Управління від 06.01.2026 без змін.

Листом від 15.04.2026 Відповідачем було повідомлено Позивача про остаточне рішення з розгляду скарги в порядку Закону України "Про адміністративну процедуру".

Супровідним листом від 17.04.2026 щодо приведення Договору №УТ-867/25 у відповідність до чинного листа-рішення районної адміністрації Позивач просив Відповідача привести умови Договору №УТ-867/25 у відповідність до вказаного документа та підписати проєкт додаткової угоди, який є додатком до вказаного листа. Вказаний супровідний лист з додатками був направлений Відповідачу 18.04.2026, про що свідчать наявні матеріали справи (опис вкладення, поштова накладна).

В матеріалах справи наявний наданий Позивачем на підтвердження своїх доводів лист Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради від 04.02.2025, в якому із посиланням на Правила розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі зазначено, що інформація, яка міститься у листах-рішеннях районних адміністрацій, має безпосереднє відношення до договору на право тимчасового користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі і враховується Уповноваженим органом при його укладенні, у тому числі у разі зазначення періоду роботи ЕВТ та (або) режиму його роботи.

Вказуючи про наявність права на укладення Договору №УТ-867/25 від 20.11.2025 терміном на 5 років, Позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом про внесення змін до Договору.

Отже, предметом спору у даній справі є внесення змін до Договору №УТ-867/25 від 20.11.2025 на підставі статей 651, 652 Цивільного кодексу України в частині встановлення строку дії договору (п.8.3) - 5 років.

Як зазначалось раніше, рішенням Господарського суду Одеської області від 16.07.2026 у даній справі позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича - задоволено; внесено зміни до Договору на право користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі №УТ-867/25 від 20.11.2025, укладеного між Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (65022, Одеська обл., м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д, код ЄДРПОУ 25830731) та Фізичною особою-підприємцем Урсакі Андрієм Григоровичем ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), шляхом викладення пункту 8.3 Розділу 8 договору в наступній редакції: " 8.3. Договір діє з 14.11.2025 до 14.11.2030 року на підставі листа-рішення Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради №01-05-8/1479вх від 23.12.2025 року"; внесено зміни до Додатку №1, що є невід`ємною частиною договору №УТ-867/25 від 20.11.2025, зазначивши в частині реквізитів листа-рішення: "Лист-рішення Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради №01-05-8/1479вх від 23.12.2025 року"; стягнуто з Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на користь Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича 5324,80 грн судового збору за подання позовної заяви.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 Цивільного кодексу України).

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 203, ст. 204 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України та відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 639, 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 649 Цивільного кодексу України встановлено, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно зі ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Статтею 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Колегія суддів зазначає, що відносини пов`язані з розміщенням тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі, визначені у Правилах розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі (далі - Правила), затверджені рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 №3961-VI.

Пунктом 1.1 Правил передбачено, що Правила розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі розроблені на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №244 від 21.10.2011 "Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності" та врегульовує питання розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - ТС) та елементів вуличної торгівлі (далі - елементи торгівлі) на території міста Одеси.

Правила регулюють відносини між органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання, незалежно від форм власності, які виникають в процесі розміщення та експлуатації тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та елементів торгівлі (п.1.2 Правил).

У п. 1.4. зазначених Правил вказано терміни, які вживаються у такому значенні:

- договір на право тимчасового користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі - двосторонній договір, укладений між власником (користувачем) елементу торгівлі та Уповноваженим органом, що визначає їх взаємні права та обов`язки щодо користування місцями для розміщення елементів торгівлі, які перебувають у комунальній власності;

- елементи вуличної торгівлі - це окремо розташовані торгівельні автомати, лотки, ємності, торговельне обладнання, низькотемпературні прилавки, інші пристрої для роздрібної торгівлі та іншої підприємницької діяльності, платіжні термінали, паркомати, споруди соціально-культурного чи іншого призначення, що не відносяться до ТС, відкриті (літні) майданчики, у складі яких відсутні помости, огорожі, намети, шатри;

- лист-рішення - письмове повідомлення яке надається особі, яка подала заяву на розміщення елементу торгівлі, відповідною за територіальною ознакою місця розміщення елементу торгівлі районною адміністрацією Одеської міської ради;

- уповноважений орган - управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, виконавчий орган Одеської міської ради, визначений Одеською міською радою для регулювання діяльності з дотримання фізичними та юридичними особами Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у місті Одесі.

Відповідно до п. 2.1. Правил одним із завдань та повноважень Уповноваженого органу є укладання договорів з власниками (користувачами) ТС на право тимчасового користування місцями для розташування ТС, а також елементів торгівлі у випадках, передбачених цими Правилами.

Розділом 13 Правил визначений порядок розміщення елементів вуличної торгівлі.

Так, п. 13.1. Правил визначено, що встановлення та розміщення елементів торгівлі здійснюється на підставі позитивної відповіді у вигляді листа - рішення та договору на право тимчасового користування місцями для розташування елементів торгівлі, який укладається з Уповноваженим органом.

Відповідно до п. 13.4. Правил договір на право тимчасового користування місцями для розташування елементів торгівлі укладається між Уповноваженим органом та заявником (додаток 3).

Умовами п. 13.5. Правил передбачено, що заявник, який має намір встановити елемент торгівлі, звертається до відповідної районної адміністрації Одеської міської ради з заявою про можливість розміщення елемента торгівлі до якої додається фотофіксація місця розташування з прив`язкою до місцевості та інформація про тип, розміри та спосіб розміщення елемента торгівлі, а також реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація та таке інше). У разі надання заяви фізичною особою - підприємцем, або юридичною особою додатково надається витяг або виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно з п. 13.6. Правил підставами для відмови у розміщенні елементу торгівлі є: подача неповного пакету документів, зазначених в п. 13.5. цих Правил; в поданих документах виявлено недостовірну інформацію. Зазначені підстави не є вичерпними.

За умовами п. 13.7. Правил відповідність намірів щодо місця розташування елемента торгівлі положенням діючого законодавства, державним стандартам та актам органів місцевого самоврядування м. Одеси визначає відповідна районна адміністрація Одеської міської ради, яка протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви та доданих до неї документів зобов`язана письмово листом - рішенням проінформувати заявника щодо можливості розміщення елемента торгівлі на запропонованому місці, або надати мотивовану відмову щодо реалізації намірів розміщення елемента торгівлі та повернути всі подані ним документи.

При цьому, п. 13.8. Правил передбачено, що відповідна районна адміністрація Одеської міської ради письмово інформує Уповноважений орган про видачу заявнику листа - рішення про можливість розміщення елемента торгівлі або про відмову в реалізації намірів розміщення елемента торгівлі протягом 2-х робочих днів з дня прийняття відповідного рішення.

Відповідно до п. 13.9. Правил у разі отримання листа - рішення, яке є дійсним протягом тридцяти календарних днів із дня реєстрації заяви про можливість розміщення елементів торгівлі, заявник в межах зазначеного строку звертається до Уповноваженого органу через управління надання адміністративних послуг із заявою про укладання договору на право тимчасового користування місцем для розташування елемента торгівлі.

В свою чергу, п. 13.10. Правил визначено, що на підставі вказаних в п. 13.5. Правил документів між Уповноваженим органом та заявником в розумний строк, який не може перевищувати строк дії листа - рішення, укладається договір на право тимчасового користування місцем для розташування елемента торгівлі.

Згідно з п. 13.11. Правил після укладання договору на право тимчасового користування місцем для розташування елемента торгівлі, заявник може встановити, розміщувати та експлуатувати належний йому елемент торгівлі.

За умовами п. 13.12. Правил визначення розміру плати за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності міста, для розміщення елементів вуличної торгівлі та порядок її перерахування здійснюється у відповідності до розділу 14 Правил, з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Умовами п. 14.1., 14.6. Правил передбачено, що розмір плати за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності міста, для розташування ТС та елементів торгівлі встановлюється виконавчим комітетом Одеської міської ради, а місцями, що перебувають у державній або приватній власності, - на договірних засадах з їх власником або уповноваженим ним органом (особою). При визначенні розміру плати враховуються коригуючі коефіцієнти шляхом їх множення на відповідні тарифи, затверджені виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Додаток №3 до Правил розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності та елементів вуличної торгівлі у місті Одесі визначає текст договору на право користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі.

Зі змісту статті 652 Цивільного кодексу України вбачається, що, укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте під час виконання договору можуть виявлятися обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали би договір або уклали би його на інших умовах.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №910/13557/21, від 16.08.2023 у справі №910/17639/21, від 26.03.2024 у справі №920/475/23.

Застосування статті 652 Цивільного кодексу України є відображенням дії у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору. Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.

Аналогічні висновки, викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 сформулювала такі висновки щодо застосування положень частин 1, 2 статті 652 Цивільного кодексу України:

1) на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору. Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, направлене на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов`язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у статті 652 Цивільного кодексу України;

2) припис абзацу 2 частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України встановлює критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то узагалі не уклали би договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 Цивільного кодексу України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду;

3) істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору (пункт 3 частини 1 статті 3, частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України), є винятковим заходом;

4) для застосування судом відповідного повноваження потрібна як сукупність чотирьох умов, визначених у частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, так і встановлення того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина 4 цієї статті), тобто що таке розірвання буде необґрунтованим згідно з принципом "найменших негативних наслідків" для сторін договору (близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №910/17469/18 (пункти 41, 42), від 19.11.2019 у справі №910/9859/18 (пункти 37, 41-44), від 25.02.2020 у справі №922/2279/19 (пункти 8.8- 8.12), від 19.07.2022 у справі №910/14155/21(пункт 8)).

Істотна зміна обставин є оціночною категорією, водночас вона полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних правовідносин, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.

Як встановлено судовою колегією раніше, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №420/2036/25, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2025, адміністративний позов Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича до Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради задоволено; визнано протиправним та скасовано лист-рішення Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради від 23.12.2024 за №01-05-4/515вх щодо відмови Фізичній особі-підприємцю Урсакі Андрію Григоровичу в розміщенні елементу вуличної торгівлі за адресою: м. Одеса, пр-т. Князя Володимира Великого, 122; зобов`язано Пересипську районну адміністрацію Одеської міської ради прийняти рішення за заявою Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича від 10.12.2024 з реєстраційним номером №Ф1-281605-ю/л та надати лист-рішення про можливість розміщення елементу вуличної торгівлі за адресою: проспект Князя Володимира Великого, 122.

03.11.2025 за №01-05-8/1291вх Пересипською районною адміністрацією Одеської міської ради видано лист-рішення Фізичній особі-підприємцю Урсакі Андрію Григоровичу, в якому вказано наступне: на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №420/2036/25 за позовом Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича до Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування листа-рішення та зобов`язання вчинити дії, яке набрало законної сили на підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2025, на заяву Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича від 10.12.2024 №Фl-281605-ю/о та доданих до неї графічних матеріалів, які надійшли з Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради, у відповідності до пункту 13.7 Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі, затверджених рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 №3961-VI, районна адміністрація, за умови дотримання суб`єктом господарювання положень діючого законодавства, державних стандартів та актів органів місцевого самоврядування м. Одеси, узгоджує розміщення елементу вуличної торгівлі - лотку, площею не більше 6,00 кв.м, змішаної групи товарів, з режимом роботи: 08.00-20.00, за адресою: м. Одеса, проспект Князя Володимира Великого, 122, за умови укладання договору на право тимчасового користування місцем для розташування елемента вуличної торгівлі з Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради.

20.11.2025 між Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (уповноважений орган, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Урсакі Андрієм Григоровичем (користувач, позивач) був укладений договір №УТ-867/25 на право користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі, відповідно до якого: уповноважений орган надає користувачу право за плату тимчасового використовувати місце під розташування елементу вуличної торгівлі (далі за текстом - елемент торгівлі) площею 6,00 кв.м за адресою: м. Одеса, проспект Князя Володимира Великого, 122 (згідно прив`язки до місцевості) на територіях, які є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об`єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організації Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам; підставою для розміщення елементу торгівлі в межах м. Одеси за цим договором є лист-рішення (позитивна відповідь з печаткою відповідної районної адміністрації Одеської міської ради та підписом її керівника (уповноваженої особи) щодо можливості розмістити елемент торгівлі за заявленою адресою; лист-рішення є невід`ємною частиною цього договору; розташування елементу торгівлі та розрахунок плати за користування місцем для розташування елементу торгівлі здійснюється згідно додатків до цього договору; користувач використовує надані йому місця за цільовим призначенням з дня укладання сторонами цього договору та сплачує вартість користування цими місцями в порядку та на умовах, визначених цим договором; договір діє з 14.11.2025 до 14.11.2026; у разі виникнення між сторонами суперечок щодо виконання або тлумачення договору, вони намагатимуться вирішити їх шляхом переговорів; при недосягненні порозуміння, спір передається на розгляд до встановленої законом підсудності; усі зміни, доповнення та додатки до цього договору мають однакову з ним юридичну силу, якщо вони підписані сторонами або їхніми уповноваженими представниками, і є невід`ємною частиною договору; після підписання договору всі попередні погодження, переговори та листування як в усній, так і в письмовій формі, що стосуються його предмету, втрачають юридичну силу, але можуть братися до уваги при тлумаченні умов цього договору; цей договір складений при повному розумінні сторонами його умов та термінології українською мовою у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу.

Додатком №1 до договору №УТ-867/25 є лист-рішення №01-05-8/1291вх від 03.11.2025 Фотофіксація місця розташування елементу торгівлі з прив`язкою до місцевості;

Водночас, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 у справі №420/2036/25 внесено виправлення у мотивувальну частину рішення та в п.3 резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2025, вірно зазначивши: "Зобов`язати Пересипську районну адміністрацію Одеської міської ради прийняти рішення за заявою фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича від 10.12.2024 з реєстраційним номером №Ф1-281605-ю/л та надати лист-рішення про можливість розміщення елементу вуличної торгівлі лотку площею 6,0 кв.м на період роботи 5 років за адресою: проспект Князя Володимира Великого, 122".

23.12.2025 за №01-05-8/1479вх Пересипською районною адміністрацією Одеської міської ради видано лист-рішення Фізичній особі-підприємцю Урсакі Андрію Григоровичу, в якому вказано наступне: на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №420/2036/25 за позовом Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича до Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування листа-рішення та зобов`язання вчинити дії, яке набрало законної сили на підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2025, з урахуванням ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2025, на заяву Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича від 10.12.2024 №Фl-281605-ю/о та доданих до неї графічних матеріалів, які надійшли з Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради, у відповідності до пункту 13.7 Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі, затверджених рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 №3961-VI, районна адміністрація, за умови дотримання суб`єктом господарювання положень діючого законодавства, державних стандартів та актів органів місцевого самоврядування м. Одеси, узгоджує розміщення елементу вуличної торгівлі - лотку, площею не більше 6,00 кв.м, змішаної групи товарів, з режимом роботи: 08.00-20.00, на період роботи: 5 років, за адресою: м. Одеса, проспект Князя Володимира Великого, 122, за умови укладання договору на право тимчасового користування місцем для розташування елемента вуличної торгівлі з Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради.

Судовою колегію встановлено, що Позивачем вчинялись дії щодо приведення договору стосовно строку його дії у відповідність до чинного листа-рішення районної адміністрації після виявлення описки в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №420/2036/25 шляхом надсилання заяв-вимог, скарг з відповідними вимогами, натомість Позивач отримав відмову, яка викладена у листах від 06.01.2026, від 03.02.2026, від 15.04.2026.

Згодом супровідним листом від 17.04.2026 щодо приведення договору №УТ-867/25 у відповідність до чинного листа-рішення районної адміністрації Позивач просив Відповідача привести умови Договору №УТ-867/25 у відповідність до вказаного документа та підписати проєкт додаткової угоди, який є додатком до вказаного листа.

В матеріалах справи відсутні докази внесення змін до Договору №УТ-867/25 щодо строку його дії - терміном на 5 років.

Апелянт у даній справі посилається на відсутність підстав для зміни Договору відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України, а саме щодо відсутності чотирьох умов частини другої статті 652 Цивільного кодексу України.

Як було зауважено судом раніше, законодавство України пов`язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно всіх чотирьох умов, визначених у частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин, а саме:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Щодо першої умови.

Першою умовою є те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. За такої умови події, що нібито викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати "істотною зміною обставин", повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору. Така умова є відсутньою, якщо буде встановлено, що заінтересована у зміні договору сторона знала про ці події і могла прийняти їх до уваги в момент укладення договору.

Згідно з Правилами №3961 встановлення та розміщення елементів торгівлі здійснюється на підставі позитивної відповіді у вигляді листа-рішення та договору на право тимчасового користування місцями для розташування елементів торгівлі, який укладається з Уповноваженим органом; договір на право тимчасового користування місцями для розташування елементів торгівлі укладається між Уповноваженим органом та Заявником.

Так, Позивачем було подано заяву від 10.12.2024 з реєстраційним номером №Ф1-281605-ю/л до районної адміністрації про надання погодження на розміщення елементу вуличної торгівлі лотку площею 6,0 кв.м на період роботи 5 років та отримавши відмову, Позивач оскаржив її до адміністративного суду, за наслідками розгляду адміністративної справи №420/2036/25 Позивач отримав лист-рішення від 03.11.2025 за №01-05-8/1291вх, який дублює резолютивну частину рішення по адміністративній справі про прийняття рішення за заявою №Ф1-281605-ю/л та надання листа-рішення про можливість розміщення елементу вуличної торгівлі та на підставі такого лист-рішення (від 03.11.2025 за №01-05-8/1291вх) був укладений договір №УТ-867/25 від 20.11.2025 із визначенням строку його дії 1 рік (з 14.11.2025 до 14.11.2026).

Поряд з цим, після укладення такого Договору, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 у справі №420/2036/25 внесено виправлення у мотивувальну частину рішення та в п.3 резолютивної частини рішення, додавши умову, яка була заявлена Позивачем у адміністративному позові, проте через описку не була відтворена у резолютивної частини рішення щодо строку дії розміщення елементу вуличної торгівлі - 5 років. З урахуванням виправлення описки в рішенні, районною адміністрацією видано новий лист-рішення від 23.12.2025 за №01-05-8/1479вх з розгляду тієї ж заяви Позивача - від 10.12.2024 №Фl-281605-ю/о, на підставі якої був виданий попередній лист-рішення від 03.11.2025 та на підставі якого і був укладений Договір №УТ-867/25.

Судова колегія зазначає, що оскільки ухвала адміністративного суду, якою виправлено описку в частині зазначення п`ятирічного строку розміщення елементу вуличної торгівлі, датована 15.12.2025, тобто після укладення договору, то на момент укладення Договору №УТ-867/25 від 20.11.2025 така істотна обставина не була відома Позивачу.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що Позивачем доведено першу умову, яка визначена у ч.2 ст. 652 Цивільного кодексу України.

Щодо другої умови.

Другою необхідною умовою є те, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися. Зазначена умова, з одного боку, вказує на характер причин, які зумовили зміну обставин, з іншого - передбачає оцінку поведінки заінтересованої сторони: чи могла вона усунути зазначені причини. Згідно з вимогами добросовісності виконання зобов`язань кожна з сторін договору повинна: вживати заходів щодо досягнення мети зобов`язання; вчиняти дії, направлені на полегшення виконання зобов`язання та уникати вчинення дій, які можуть обтяжити виконання зобов`язанням чи взагалі унеможливити його; не допускати порушення прав іншої сторони тощо. Тобто сторони мають докладати усіх зусиль для належного виконання договірного зобов`язання.

Як вбачається з наявних у справі доказів, Позивач вживав всіх доступних та розумних заходів для приведення укладеного договору у відповідність до чинного листа-рішення щодо строку дії договору терміном на 5 років, зокрема, шляхом: звернення до Відповідача (як сторони договору) із заявою-вимогою від 31.12.2025; подання скарги (в порядку адміністративного оскарження) від 12.01.2026; надіслання листа від 17.04.2026 щодо приведення Договору №УТ-867/25 у відповідність до чинного листа-рішення районної адміністрації із підписаним проєктом додаткової угоди до договору, натомість отримав відмови.

На переконання колегії суддів, Позивачем доведено, що він вживав всіх доступних та розумних заходів, але позитивних результатів щодо внесення змін до договору такі заходи не принесли з незалежних від Позивача причин, а тому Позивачем доведено другу умову, яка визначена у ч.2 ст. 652 Цивільного кодексу України.

Щодо третьої умови.

Третьою необхідною умовою є те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, майнові інтереси сторін мають перебувати в збалансованому стані. Виконання договору за істотної зміни обставин може призвести до порушення цього балансу. При цьому фактор порушення співвідношення майнових інтересів сторін виступає не як суб`єктивний, а як об`єктивний критерій, фіксація якого здійснюється на підставі не стільки оцінки самими сторонами договору балансу своїх інтересів, скільки комплексного аналізу судом питання адекватності такої оцінки в умовах, що склалися.

В даному випадку при поданні заяви №Фl-281605-ю/о для отримання відповідного листа-рішення, а згодом і оскарження відмови позивач розраховував на стабільну господарську діяльність протягом 5 років, натомість отримавши рішення адміністративного суду стикнувся з опискою, яка стала наслідком укладення договору не на той строк, на який він розраховував та після виправлення відповідної описки та отримання нового листа-рішення стикнувся з відмовою приведення договору у відповідність до чинного листа-рішення, проте мета всіх дій позивача зводиться до намагання відновлення ведення стабільної господарської діяльності.

При цьому, проаналізувавши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд погоджується з доведенням Позивачем балансу майнових інтересів сторін, та вважає, що інтересом Відповідача в даному випадку є дотримання завдань уповноваженого органу (Відповідача) щодо забезпечення створення сприятливих умов для здійснення господарської діяльності у сфері розміщення ТС та елементів торгівлі в комерційних цілях з метою поповнення бюджету міста Одеси шляхом отримання сплати від користувачів за укладеним договорами, укладення яких і забезпечується Відповідачем.

Таким чином, майнові інтереси сторін у випадку визначення терміну дії договору у 5 років перебувають в збалансованому стані. За таких обставин строк дії договору у 5 років не порушує співвідношення майнових інтересів сторін, натомість визначення строку дії договору в 1 рік, за наявним чинним листом-рішенням щодо 5 років, позбавляє заінтересовану сторону (Позивача) того, на що вона розраховувала при вчиненні дій, які стали передумовою для укладення такого договору. З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про наявність третьої умови, яка визначена у ч.2 ст. 652 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції дав абсолютно правильну та юридично обґрунтовану оцінку правомірним очікуванням Позивача. При поданні первинної заяви від 10.12.2024 року № Ф1-281605-ю/л про надання погодження на розміщення елементу торгівлі, а згодом і при її оскарженні в адміністративному суді, Позивач виключно розраховував на стабільну господарську діяльність протягом 5 років. Натомість Позивач стикнувся з опискою в рішенні суду, яка стала наслідком укладення Договору не на той строк, і після виправлення цієї описки та отримання нового чинного Листа-рішення від 23.12.2025 року № 01-05-8/1479вх стикнувся з категоричною відмовою Відповідача привести умови Договору у відповідність. Загальна мета всіх дій Позивача зводиться до намагання відновити та забезпечити ведення стабільної, довгострокової господарської діяльності.

Щодо четвертої умови.

Четвертою необхідною умовою є те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Як встановлено колегією суддів, із суті та умов Договору №УТ-867/25 не випливає, що ризик зміни обставин несе Позивач, оскільки зміна/уточнення листа-рішення (що є підставою договору) відбулась не з вини Позивача, а внаслідок описки в судовому рішенні. В даному випадку істотна зміна обставин не пов`язана з будь-яким ризиком власної господарської діяльності Позивача, фактично пов`язана з виправленням помилок, які сталися: відмови від надання листа-рішення, що була скасована адміністративним судом, допущення описки в рішенні адміністративного суду, як наслідок не зазначення в листі-рішенні п`ятирічного строку та не врахування його в умовах Договору, а після отримання нового листа-рішення уповноважений орган (орган місцевого самоврядування) фактично відмовився привести умови договору у відповідність.

Особливої уваги в контексті розподілу ризиків заслуговує застосування практики Європейського суду з прав людини як джерела права (ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України).

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов?язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Доводи Апелянта про те, що строк Договору є наслідком вільного волевиявлення сторін, а лист-рішення не диктує імперативно строк (п. 2.2, 2.3 Договору), повністю спростовуються офіційною відповіддю самого Управління № 96/01-16 від 04.02.2025. У цьому документі Управління чітко визнало, що листи-рішення є невід`ємною частиною Договору, а Управління при укладенні типових договорів зобов`язане враховувати всі викладені в них чинники, у тому числі період роботи елемента торгівлі.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про наявність четвертої умови, яка визначена у ч.2 ст. 652 Цивільного кодексу України.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи вищевикладені висновки суду та обставини справи, встановивши наявність одночасно всіх вищезазначених чотирьох умов, за яких з урахуванням положень ст. 652 Цивільного кодексу України можливе внесення змін до укладеного договору, судова колегія погоджується з вірними висновками суду про доведеність, підставність та необхідність задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича.

При цьому, судова колегія відхиляє, як необґрунтовані доводи апеляційної скарги про те, що Лист-рішення районної адміністрації є лише адміністративно-процедурним документальним узгодженням, яке не диктує строк дії цивільно-правового Договору, є юридично неспроможними, ґрунтуються на помилковому тлумаченні Правил № 3961-VI.

Судова колегія зауважує, що Договір є типовим та укладається відповідно до Правил виключно за наявності Листа-рішення. Відповідно до Правил № 3961-VI, повноваження Управління обмежені виключно оформленням типового цивільно-правового договору на підставі виданого акта. Будь-яка дискреція щодо зміни істотних умов, визначених у Листі-рішенні (зокрема й щодо строку), у Відповідача повністю відсутня, оскільки видача Листа-рішення здійснюється суворо відповідно до намірів самого Заявника щодо розміщення елемента торгівлі.

Згідно з імперативними приписами статті 648 Цивільного кодексу України, зміст договору, який укладається на підставі обов`язкового акта органу місцевого самоврядування, повинен чітко та беззастережно відповідати цьому акту. Оскільки спірний Договір № УТ-867/25 укладений на підставі Листа-рішення районної адміністрації, його зміст (у тому числі пункт 8.3 щодо строку) в силу ст. 648 Цивільного кодексу України зобов`язаний повністю відповідати чинному адміністративному акту від 23.12.2025.

Судова колегія відхиляє посилання Відповідача на принцип свободи договору в якості підстави для відмови у позові, оскільки в даному випадку договірні відносини мають особливий порядок укладення, адже передумовою укладення Договору №УТ-867/25 від 20.11.2025 стали не переговори сторін (як-то в класичному розумінні), а дотримання вимог, які передбачені, зокрема, Правилами розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі №3961 (щодо подання позивачем заяви, отримання листа-рішення, укладення відповідного договору, типові умови якого визначені як додаток №3 до вказаних Правил).

При цьому, посилання Апелянта на те, що новий лист-рішення від 23.12.2025 №01-05-8/1479вх був виданий після укладення договору як наслідок ініційованого самим Позивачем адміністративного оскарження та судового процесу у справі №420/2036/25 - не приймаються судом до уваги в якості підстави для відмови у позові, оскільки процес у справі №420/2036/25 був ініційований Позивачем задля отримання належного (передбаченого законодавством) листа-рішення після неправомірної відмови від його надання районною адміністрацією, а другий (новий) лист-рішення 23.12.2025 №01-05-8/1479вх фактично став наслідком наявності описки в рішенні суду, за що Позивач не відповідав та не міг передбачити.

Доводи Апелянта про те, що Позивач не позбавлений можливості здійснювати підприємницьку діяльність, а отже не перебуває в істотно гіршому становищі, ніж те, на яке він міг розумно розраховувати при підписанні договору, не приймаються судом до уваги, оскільки в даному випадку судом не встановлено порушення балансу майнових інтересів сторін, а порушене право Позивача полягає в невідповідності умов договору в частині строку його дії тим документам, які стали підставою для його укладення, тобто Позивач перебуває в істотно гіршому становищі, ніж те, на яке він міг розумно розраховувати при укладенні договору.

Судовою колегією також відхиляються доводи апелянта стосовно того, що Позивач демонструє суперечливу поведінку, кваліфікуючи відносини в адміністративному суді як публічно-правові, а у даній справі - як цивільно-правові.

Аргументи Відповідача про те, що суд першої інстанції проігнорував суперечливу поведінку Позивача через розмежування публічно-правових та цивільно правових відносин, є юридично неспроможним, оскільки суд першої інстанції об`єктивно не мав жодних підстав вважати поведінку Позивача суперечливою. Позивач дівав виключно в межах належної процесуальної системи та визначеної законом юрисдикції, адже його звернення до адміністративного суду у справі № 420/2036/25 було спрямоване проти Районної адміністрації щодо оскарження факту протиправної відмови у видачі індивідуального акта (Листа-рішення), що належить до суто публічно-правової сфери. Натомість до господарського суду Позивач звернувся вже після укладення Договору безпосередньо до Управління з вимогою про внесення змін до чинного правочину на підставі статті 652 Цивільного кодексу України, що є безумовною господарською юрисдикцією.

Крім того, судова колегія відхиляє доводи Апелянта стосовно того, що дана справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки спір, на його переконання, має публічно-правовий характер через звернення Позивача до адміністративної процедури та оскарження дій органу місцевого самоврядування.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до п.п. 1, 15 ч.2 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між юридичними особами, які здійснюють господарську діяльність, та/або фізичними особами - підприємцями.

При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір господарськими, потрібно керуватися ознаками господарського спору. Зокрема, спір належить до юрисдикції господарського суду за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Поряд з цим, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. При цьому єдиною та необхідною правовою підставою для віднесення спору до публічно-правового є одночасна сукупність наступних умов: 1) однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень, тобто орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи установа, якій державою делеговано виконання відповідних владно-розпорядчих функцій; 2) спірні правовідносини виникли у зв`язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій; 3) перебування сторін спору у відносинах влади-підпорядкування.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у справі №908/299/18 від 26.05.2020, спори, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, де однією зі сторін є орган місцевого самоврядування, підлягають розгляду саме в порядку господарського судочинства. Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що оскільки Позивач (суб`єкт господарювання) звернувся з вимогою щодо зміни правочину до Відповідача (органу місцевого самоврядування), такий спір є господарським за суб`єктним складом та предметом.

Судова колегія звертає увагу, що статус Позивача як суб`єкта господарювання підтверджується відповідними реєстраційними даними (витяг з ЄДРПОУ), що є основою для застосування господарського судочинства.

Предметом спору у даній справі є внесення змін до Договору на право користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі №УТ-867/25 від 20.11.2025, укладеного між Фізичною особою підприємцем Урсакі А.Г. та Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів ОМР, при цьому, за своєю правовою природою даний спір є приватноправовим та позбавлений ознак публічно-правового спору, оскільки виник з правовідносин, у яких орган місцевого самоврядування реалізував свої повноваження як уповноважений орган з надання місць для розташування елементів вуличної торгівлі, а не як суб`єкт владних повноважень, що здійснює управлінські функції. Натомість те, що передумовою для укладення договору стало лист-рішення Пересипської районної адміністрації, не робить даний спір публічно-правовим, оскільки вказаний орган не є учасником договору та даного спору, а адміністративна процедура була завершена наданням відповідного листа-рішення.

Велика Палата Верховного Суду у справі №580/4531/23 у Постанові від 29.02.2024 акцентувала на тому, що за загальним правилом спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за сукупності таких умов: а) участь у спорі суб`єкта господарювання; б) наявність між сторонами, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, іншими актами цивільного і господарського законодавства, та/або спору про право (щодо інтересу, правочину, зобов`язання), що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Умови віднесення цього спору до приватно-правових та таких що підвідомчий господарському суду, повністю співпадають також з постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №580/4531/23 від 29.02.2024.

За таких обставин, судова колегія вважає правомірними висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання Відповідача від 29.04.2026 за вх.№14869/26 про закриття провадження у справі №916/1573/26, оскільки сам факт використання адміністративного порядку оскарження не може впливати на визначення судом юрисдикції вирішення спору; водночас за предметним та суб`єктним критерієм даний спір відноситься до юрисдикції господарського суду.

Означених висновків суду Апелянтом не спростовано.

Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що доводи Апелянта не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та спростовуються викладеними вище висновками суду, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи Скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на остаточний висновок.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2026 у справі №916/1573/26.

За таких обставин, апеляційна скарга Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2026 у справі №916/1573/26 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради задоволенню не підлягає, судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Апелянта.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2026 у справі №916/1573/26 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2026 у справі №916/1573/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено на підписано 19.10.2026.

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Л.В. Лічман

Н.А. Павленко