ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року м. Одеса Справа № 916/1324/26
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючої судді: Принцевської Н.М.;
суддів: Лічмана Л.В., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартус"
на рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2026 (суддя Бездоля Д.О.)
у справі №916/1324/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартус"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс 36' 6"
про стягнення 138 757,24 грн,
(суддя першої інстанції: Бездоля Д.О., дата та місце ухвалення рішення: 06.07.2026, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29),
У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тартус" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс 36' 6" (далі - Відповідач), в якій просив суд стягнути з останнього грошові кошти у розмірі 138 757,24 грн, з яких: основний борг в сумі 126 000,00 грн; інфляційні втрати в сумі 10 401,00 грн; 3% річних в сумі 2 356,24 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на обставину несплати Відповідачем, як власником земельної ділянки № 158, площею 0,0799 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:1367, розташованої в межах рекреаційного комплексу "Тартус", внесків за обслуговування комплексу, яке забезпечується Позивачем.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.07.2026 у даній справі у задоволенні позову відмовлено повністю; судові витрати покладено на Позивача.
Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із недоведеності обставин, на які Позивач посилався як на підставу своїх вимог.
Суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами письмового договору, перебування земельної ділянки Відповідача в межах рекреаційного комплексу "Тартус", а також замовлення Відповідачем відповідних послуг у Позивача чи їх фактичного надання, зокрема актів, рахунків та інших підтвердних документів.
При цьому, незважаючи на пропозицію суду надати відповідні письмові пояснення та докази, Позивач таких не надав.
За наведених обставин суд дійшов висновку про недоведеність виникнення у Відповідача зобов`язання зі сплати заявлених до стягнення 126 000,00 грн вартості послуг, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні цієї вимоги. Оскільки вимоги про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є похідними від вимоги про стягнення основного боргу, суд також відмовив у їх задоволенні, дійшовши висновку про відмову в позові в повному обсязі.
Не погоджуючись з таким рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тартус" звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2026 у справі № 916/1324/26 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Тартус" в повному обсязі, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс 36'6" заборгованість за послуги з комплексного обслуговування рекреаційного комплексу "Тартус" за період з 01.11.2022 по 01.03.2026 у розмірі 126 000,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 10 401,00 грн та 3 % річних у розмірі 2 356,24 грн, а всього - 138757,24 грн.
Крім того, Апелянт просить стягнути з Відповідача судові витрати, понесені у судах першої та апеляційної інстанцій, зокрема витрати зі сплати судового збору, витрати на професійну правничу допомогу та витрати на копіювання документів.
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки суд першої інстанції не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Скаржник зазначає, що Відповідач є власником земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:1367, адреса якої містить вказівку на її розташування в межах рекреаційного комплексу. На підтвердження цього посилається на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та загальнодоступну інформацію Державного земельного кадастру, відповідно до якої земельна ділянка належить до земель рекреаційного призначення.
На думку Апелянта, суд першої інстанції не врахував зазначених відомостей і не надав їм належної оцінки, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність доказів розташування земельної ділянки Відповідача в межах рекреаційного комплексу "Тартус".
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність факту надання Позивачем послуг із комплексного обслуговування рекреаційного комплексу, не врахувавши сукупності поданих доказів. Зокрема, Позивач посилається на рішення органів місцевого самоврядування, технічні умови, акти приймання та обстеження інженерних мереж, технічний паспорт каналізаційної насосної станції, договори з постачальниками комунальних послуг, електроенергії, вивезення побутових відходів, охоронних та інших послуг, а також документи щодо належних йому об`єктів інфраструктури рекреаційного комплексу "Тартус".
На переконання Апелянта, зазначені докази в сукупності підтверджують здійснення ним протягом тривалого часу заходів із забезпечення функціонування та обслуговування комплексу, а їх неналежне дослідження судом першої інстанції призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення заявленої заборгованості.
Позивач вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки протоколам загальних зборів учасників ТОВ "Тартус" від 22.02.2022 та 22.04.2025, якими затверджено вартість послуг із комплексного обслуговування рекреаційного комплексу та порядок її розрахунку залежно від площі земельної ділянки та вважає, що зазначені докази підтверджують обґрунтованість нарахування Відповідачу 126 000,00 грн за період з 01.11.2022 по 01.03.2026, а їх недослідження судом призвело до передчасного висновку про недоведеність позовних вимог.
Апелянт зазначає, що Відповідач, придбавши земельні ділянки в межах закритої території рекреаційного комплексу "ТАРТУС" періодично належним чином виконував свої зобов`язання, а саме сплачував вартість послуги щодо комплексного обслуговування рекреаційного комплексу "ТАРТУС", а тому Відповідач, навіть не уклавши з Позивачем договір щодо надання послуг, вчинив конклюдентні дії щодо прийняття послуг, які надаються Позивачем.
Скаржник також вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність у Відповідача обов`язку сплачувати вартість послуг у зв`язку з неукладенням письмового договору та посилаючись на статтю 11 Цивільного кодексу України, зазначає, що фактичне користування інфраструктурою рекреаційного комплексу та результатами її обслуговування може бути підставою виникнення майнових зобов`язань, а відсутність письмового договору сама по собі не звільняє Відповідача від участі у витратах на утримання комплексу.
На думку Апелянта, суд не врахував фактичного надання Позивачем відповідних послуг, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026 для розгляду справи №916/1324/26 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Принцевська Н.М., судді Лічман Л.В., Савицький Я.Ф.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартус" на рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2026 у справі №916/1324/26 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/1324/26.
03.08.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1324/26.
Водночас, у зв`язку з перебуванням судді зі складу колегії суддів, який не є суддею-доповідачем, Савицького Я.Ф. з 03.08.2026 по 11.09.2026 відповідно до наказу голови суду від 21.07.2026 №193-в у відпустці, за розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 05.08.2026 №139 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/1324/26.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартус" на рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2026 у справі №916/1324/26 прийнято до провадження колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у новому складі: головуюча суддя Принцевська Н.М., судді - Лічман Л.В.., Ярош А.І.; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартус" на рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2026 у справі №916/1324/26; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі; вирішено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартус" на рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2026 у справі №916/1324/26 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, що у відповідності до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на 19.03.2026, Товариство з обмеженою відповідальністю Плюс "36 6" є власником земельної ділянки, площею 0,0799 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:1367. Право власності на цю земельну ділянку за яким зареєстровано в реєстрі 28.10.2022.
В матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за ділянку № 158, щодо місячних обов`язкових внесків та платежів на забезпечення утримання та експлуатації житлового комплексу РК "Тартус" за адресою: с. Ліски, вул. Набережна., відповідно до якого заборгованість становить 126 000,00 грн за період з листопада 2022 року по лютий 2026 року.
Також в матеріалах справи наявний розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, за яким сума 3% річних становить 2 356,24, а сума інфляційних втрат за несвоєчасну сплату - 10 401,00 грн.
Згідно зі Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартус", затвердженим рішенням загальних зборів учасників товариства від 28.02.2025, товариство створено з метою отримання прибутку в процесі своєї господарської діяльності по виконанню робіт, виробництву продукції, наданню послуг, а також при здійсненні іншої не забороненої законодавством України діяльності, у тому числі, зовнішньоекономічної.
Згідно з Протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартус" від 11.01.2010 було вирішено, що з метою забезпечення належного функціонування, безпечної експлуатації, благоустрою, охорони та технічного утримання об?єктів і територій рекреаційного комплексу "ТАРТУС", а також координації надання житлово-комунальних послуг власникам земельних ділянок, які розташовані в межах території рекреаційного комплексу "ТАРТУС" користувачам, визначити, що основним завданням ТОВ "ТАРТУС" є здійснення комплексного обслуговування території Рекреаційного комплексу, яке включає: прибирання місць загального користування, обслуговування набережної (пляжів), контролю технічного обслуговування внутрішніх та зовнішніх інженерних мереж (водопроводу, газопроводу, електромереж за межами земельної ділянки, яка належить Замовнику), обслуговування та утримання у належному стані систем вуличного освітлення (у темний час доби), існуючого зовнішнього огородження, організація цілодобової охорони території Рекреаційного комплексу (по периметру) з контрольно-пропускною системою в?їзду/виїзду з території із поетапним введенням відео спостереження, обслуговування доріг, міжквартальних проїздів, зелених зон (зон відпочинку), догляд за зеленими насадженнями, додаткова висадка нових рослин, організація та контроль за наданими постачальниками (виконавцями) житлово-комунальних послуг таких послуг як постачання електроенергії, холодної води і водовідведення.
Послугу щодо комплексного обслуговування рекреаційного комплексу "ТАРТУС" усім власникам земельних ділянок, які розташовані в межах території рекреаційного комплексу "ТАРТУС" можуть надаватись ТОВ "ТАРТУС" та/або обслуговуючою компанією з якою ТОВ "ТАРТУС" укладе відповідний договір доручення на виконання послуг.
Відповідно до Протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартус" від 22.02.2022 було вирішено затвердити вартість послуги, щодо комплексного обслуговування рекреаційного комплексу "ТАРТУС" з 01.03.2022, за якими за площі ділянки 4,1 -10 соток, вартість послуги складає 3000,00 грн.
Протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартус" від 22.04.2025 було вирішено затвердити вартість послуги, щодо комплексного обслуговування рекреаційного комплексу "ТАРТУС" з 01.05.2025, за якими за площі ділянки 450 - 1000 кв.м, вартість послуги складає 4000,00 грн.
В матеріалах справи наявне рішення Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 28.07.2016 № 272 про затвердження технічних умов на приєднання рекреаційного комплексу "Тартус" до центральної системи водовідведення;
Також наявні технічні умови від 26.06.2016 № 2996-29/1444 на російській мові без перекладу на українську мову; акти від 01.01.2009 та 17.06.2010, які складені на російській мові без перекладу на українську мову;
Відповідно до витягу з рішення Виконавчого комітету Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 31.07.2019 № 154, яким було погоджено проєкт будівництва зовнішньої мережі господарсько-побутової каналізації рекреаційного комплексу "Тартус", розташованого за адресою: Одеська обл., Лиманський район, землі Крижанівської сільської ради (№ проєкту 18.18-НК), в межах населених пунктів с. Крижанівка та с. Ліски, за умови підключення приватних будинків мешканців с. Крижанівка до центрального самопливного колектору на умовах, визначених в угоді на приєднання, яку буде укладено між сторонами за взаємною домовленістю; погоджено будівництво зовнішньої мережі господарсько-побутової каналізації рекреаційного комплексу "Тартус", розташованого за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, землі Крижанівської сільської ради (№ проєкту 18.18-НК), в межах населених пунктів с. Крижанівка та с. Ліски, за умови погодження з усіма зацікавленими землекористувачами та у відповідності до державно-будівельних норм.
Акт від 16.01.2021 на російській мові без перекладу на українську мові.
Технічним паспортом інженерної споруди каналізаційної насосної станції, підтверджено, що остання знаходиться на балансі ТОВ "Тартус".
Також у матеріалах справи наявні договори, укладені Позивачем із третіми особами щодо забезпечення функціонування рекреаційного комплексу "Тартус", зокрема:
- Договори про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення від 12.07.2018 та від 04.03.2025 № 40220, укладені з ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал";
- Договір про постачання електричної енергії від 22.10.2007 № К-769, укладений із ВАТ ЕК "Одесаобленерго", з додатками, та договір купівлі-продажу від 10.04.2011 № 03/11/04 щодо постачання електричної енергії на об`єкт Позивача;
- Договір від 01.03.2025 № 77/25, укладений із ТОВ "Еко-лідер", про надання послуг з управління побутовими відходами та їх вивезення;
- Договір від 01.01.2026 № 556-ОЕМ, укладений з АТ "ДТЕК Одеські електромережі", про оперативно-технічне обслуговування рекреаційного комплексу "Тартус", розташованого за адресою: Одеська область, Лиманський район, Крижанівська сільська рада;
- Договори від 16.09.2024 № 2017/2020/2023/09-1/2024 та № 2017/2020/2023/16-09/2024, укладені з ФОП Кіракосян К. Ж., щодо реагування на сигнал "GSM" стосовно об`єктів за адресами: Одеська область, с. Ліски, вул. Лісна, Соснова, 101 та вул. Набережна, 3;
- Договір від 25.09.2019 № 49, укладений із ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал", про надання послуг із вивезення рідких побутових відходів (стічних вод) щодо рекреаційного об`єкта Позивача.
Крім того, у матеріалах справи міститься акт технічного обстеження водомірного вузла № 4062, складений російською мовою без перекладу українською мовою.
Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами, а також правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
За змістом статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, встановленої законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, установлених законом. Заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, а рішення суду не може ґрунтуватися на показаннях свідків.
Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Як уже було зазначено судовою колегією, Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з Відповідача, як власника земельної ділянки, розташованої в межах рекреаційного комплексу "Тартус", вартості послуг з комплексного обслуговування зазначеного комплексу.
Судовою колегією було встановлено, що згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Тартус" від 11.01.2010 основним завданням товариства визначено комплексне обслуговування території рекреаційного комплексу "Тартус", зокрема утримання місць загального користування, інженерних мереж, доріг, зелених зон, забезпечення охорони території та координацію надання житлово-комунальних послуг власникам земельних ділянок, розташованих у межах комплексу. При цьому такі послуги можуть надаватися товариством самостійно або залученою ним обслуговуючою компанією.
Відповідно до Статуту ТОВ "Тартус" метою діяльності Товариства є отримання прибутку шляхом здійснення господарської діяльності, зокрема надання послуг.
З наведеного вбачається, що Позивач здійснює господарську діяльність, спрямовану на комплексне обслуговування території рекреаційного комплексу "Тартус" та забезпечення належного утримання його інфраструктури, зокрема в інтересах власників земельних ділянок, розташованих у межах зазначеного комплексу.
Апеляційним господарським судом було встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю Плюс "36'6", як за власником, зареєстрована земельна ділянка, площею 0,0799 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:1367. Право власності на цю земельну ділянку за Відповідачем зареєстровано в реєстрі 28.10.2022.
Судова колегія вважає за необхідне дослідити питання щодо належності спірної земельної ділянки до території рекреаційного комплексу "Тартус", комплексне обслуговування якого здійснює Позивач.
Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, інформація про адресу місцезнаходження спірної земельної ділянки відсутня.
Водночас Апелянт у своїй апеляційній скарзі зазначає, що відомості про місцезнаходження земельної ділянки є загальнодоступними та містяться, зокрема, у Державному земельному кадастрі.
Перевіривши наведені доводи шляхом дослідження інформації, розміщеної на вебсайті https://kadastrova-karta.com/, судова колегія встановила, що щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:1367 зазначено таку адресу: Одеська область, Лиманський район, Крижанівська сільська рада, рекреаційний комплекс, ділянка № 158.
Разом із тим наведені відомості самі по собі не дають можливості достеменно встановити, що спірна земельна ділянка розташована саме в межах рекреаційного комплексу "Тартус", комплексне обслуговування якого здійснює Позивач. При цьому Позивачем не надано належних доказів, які б дозволяли визначити межі зазначеного рекреаційного комплексу та підтвердити належність до них спірної земельної ділянки.
Враховуючи наведене, судова колегія відхиляє доводи Апелянта в цій частині та вважає, що висновок суду першої інстанції про неможливість встановлення факту розташування земельної ділянки Відповідача в межах рекреаційного комплексу "Тартус" є обґрунтованим та не спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
Крім того, судова колегія зауважує, що матеріали справи не містять доказів укладення між Позивачем та Відповідачем відповідного договору про надання послуг із комплексного обслуговування рекреаційного комплексу "Тартус", який би визначав перелік і обсяг таких послуг, порядок їх надання, вартість та умови оплати.
Водночас наявність у матеріалах справи договорів, укладених Позивачем з іншими суб`єктами господарювання щодо забезпечення водопостачання та водовідведення, постачання електричної енергії, вивезення побутових відходів, охорони й технічного обслуговування, сама по собі не підтверджує виникнення у Відповідача обов`язку відшкодовувати Позивачу відповідні витрати.
Крім того судова колегія відхиляє доводи Позивача про те, що Відповідач періодично сплачував вартість наданих послуг, а відтак фактично визнав як факт їх надання, так і обов`язок з їх оплати, оскільки матеріали справи не містять належних доказів здійснення Відповідачем таких платежів. Зокрема, Позивачем не надано банківських виписок, рахунків, актів наданих послуг, платіжних інструкцій чи інших документів, які б підтверджували факт оплати Відповідачем відповідних послуг.
Більше того, у наданих Позивачем розрахунках заборгованості в графі "Сплачено" відсутні будь-які відомості про здійснення Відповідачем платежів за період із листопада 2022 року, тобто з моменту державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, до лютого 2026 року. Отже, твердження Позивача про періодичну оплату Відповідачем послуг не узгоджуються з поданими ним же розрахунками та не підтверджені іншими матеріалами справи.
Судова колегія зауважує, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували фактичне споживання Відповідачем заявлених до оплати послуг, зокрема отримання ним відповідних послуг у межах належної йому земельної ділянки або використання результатів таких послуг. Сам по собі факт здійснення Позивачем витрат на утримання рекреаційного комплексу та укладення ним договорів із постачальниками відповідних послуг не свідчить про те, що такі послуги фактично надавалися Відповідачу або споживалися ним.
За таких обставин судова колегія доходить висновку, що Позивачем не доведено наявності правових підстав для покладення на Відповідача обов`язку з оплати заявлених до стягнення сум. Зокрема, Позивачем не підтверджено факту оплати Відповідачем відповідних послуг у попередні періоди, їх фактичного надання та отримання Відповідачем, а також зв`язку вказаного рекреаційного комплексу із належною йому земельною ділянкою.
Судова колегія відхиляє доводи Апелянта про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки протоколам загальних зборів учасників ТОВ "Тартус" від 22.02.2022 та 22.04.2025, якими затверджено вартість послуг із комплексного обслуговування рекреаційного комплексу та порядок її розрахунку залежно від площі земельної ділянки, оскільки наявність зазначених протоколів сама по собі не підтверджує виникнення у Відповідача обов`язку з оплати таких послуг.
А тому, з огляду на те, що Позивачем не доведено правових підстав для покладення на Відповідача відповідного обов`язку, фактичного надання та отримання ним заявлених послуг, а також зв`язку таких послуг із належною Відповідачу земельною ділянкою, дослідження питання правильності розрахунку їх вартості, зокрема нарахування 126 000,00 грн за період з 01.11.2022 по 01.03.2026, не впливає на вирішення спору по суті.
Відтак недослідження судом першої інстанції зазначених протоколів у частині визначення вартості послуг та порядку її розрахунку не спростовує правильності висновку про недоведеність позовних вимог.
Враховуючи все наведене в сукупності, судова колегія не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з Відповідача вартості послуг із комплексного обслуговування рекреаційного комплексу "Тартус", що узгоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність заявлених позовних вимог.
Водночас апеляційний господарський суд зазначає, що оскільки вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є похідними від вимоги про стягнення основної заборгованості, а виникнення у Відповідача основного грошового зобов`язання перед Позивачем не було доведено, то і правові підстави для стягнення зазначених нарахувань також відсутні. Відтак судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).
Позивачем в порушення вимог ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, висновків суду першої інстанції не спростовано, а його посилання, викладені в апеляційній скарзі є такими, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, а тому судова колегія доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Судова колегія наголошує, що саме Позивач несе ризик настання негативних процесуальних наслідків у зв`язку з недоведенням обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому недоведеність факту виникнення у Відповідача обов`язку з оплати заявлених послуг є підставою для відмови в задоволенні позову.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи Скаржника викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на остаточний висновок.
В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартус" на рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2026 по справі №916/1324/26 слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2026 по справі №916/1324/26 - залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на Апелянта.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартус" на рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2026 по справі №916/1324/26 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2026 по справі №916/1324/26 - залишити без змін.
3. Матеріали справи №916/1324/26 повернути до Господарського суду Одеської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Л.В. Лічман
А.І. Ярош