Постанова № 140697941 у справі № 910/1305/26 від 22.09.2026

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2026 р. Справа № 910/1305/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Гурай-Рацун О.В. (у режимі відеоконференції)

від відповідача: Підлипенський Д.В. (у режимі відеоконференції)

від третьої особи: Аландаренко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Котрис"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 (повне рішення складено 23.07.2026) (суддя Грєхова О.А.)

у справі № 910/1305/26 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котрис"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України",

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна аудиторська служба України,

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Котрис" (далі також - ТОВ "Котрис", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі також - ТОВ "Оператор ГТС України", відповідач) про визнання договору недійсним.

Позовні вимоги мотивовано укладенням договору № [номер приховано] від 24.06.2022 (далі також - Договір) з порушенням процедури закупівлі, передбаченої Законом України "Про публічні закупівлі", у зв`язку із чим вказаний договір підлягає визнанню недійсним на підставі частини першої статті 215, частини першої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 у справі № 910/1305/26 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що в іншій судовій справі № 910/9645/25 за участю як сторін тих самих осіб, що і в цій справі, за вимогами про стягнення з ТОВ "Котрис" штрафних санкцій за порушення зобов`язань за Договором, і в якій ТОВ "Котрис" було пред`явлено зустрічний позовом про стягнення 3 020 976,00 грн збитків та 65 000,00 грн упущеної вигоди, заподіяних у зв`язку з неможливістю виконання Договору та його розірванням із вини ТОВ "Оператор ГТС України", жодних доводів про недійсність або ж нікчемність Договору ТОВ "Котрис" не зазначало, що свідчить про непослідовність та суперечливість поведінки та аргументів позивача у цій справі стосовно недійсності Договору. Тобто позивач, звернувшись із позовом у цій справі та заявивши вимогу про недійсність Договору, діяв у порушення принципу добросовісності, заперечуючи дійсність Договору після його фактичного визнання та часткового виконання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 у справі № 910/1305/26, ТОВ "Котрис" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Зокрема, скаржник вказує, що спірний договір укладено внаслідок проведеної з порушенням процедури закупівлі UA-2021-12-17-001202-a, про що свідчить Висновок Державної аудиторської служби України (далі також - Держаудитслужба, ДАСУ, третя особа) про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-12-17-001202-a, який було складено 29.06.2022 та про наявність якого позивачу стало відомо лише у 2026 році після ознайомлення з матеріалами адміністративної справи № 640/11690/22, яка перебуває на розгляді у Київському окружному адміністративному суді. Вказані обставини, на переконання скаржника, спростовують висновок суду першої інстанції щодо непослідовної чи суперечливої поведінки ТОВ "Котрис".

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Котрис" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 у справі № 910/1305/26; розгляд апеляційної скарги призначено на 15.09.2026 о 10:40; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 04.09.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2026 у розгляді апеляційної скарги ТОВ "Котрис" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 у справі № 910/1305/26 оголошено перерву до 22.09.2026 о 09:50.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2026 задоволено заяву ТОВ "Оператор ГТС України" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2026 задоволено заяву ТОВ "Котрис" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позиції учасників справи. Клопотання учасників справи

Відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вказуючи, зокрема, що відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" ТОВ "Оператор ГТС України" як замовник було зобов`язане укласти Договір; проведення Державною аудиторською службою України моніторингу процедури закупівлі не зупиняє процедуру закупівлі та не забороняє замовнику і переможцю укладати Договір; під час укладення Договору 27.06.2022 ТОВ "Котрис" не висловлювало жодних заперечень, зауважень чи застережень стосовно можливості укладення Договору; висновок про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-12-17-001202-a було опубліковано 29.06.2022, тобто після укладення сторонами Договору, та такий було оскаржено ТОВ "Оператор ГТС України" до адміністративного суду з мотивів безпідставності та незаконності висновку, а також невідповідністі критеріям пропорційності заходу реагування їх наслідкам і підставам; ні Договором, ні чинним законодавством не передбачена підстава одностороннього розірвання договору - наявність висновку ДАСУ, а тому одностороннє припинення ТОВ "Оператор ГТС України" виконання договірних зобов`язань із підстав, наведених ДАСУ, є безпідставним, необґрунтованим та таким, що суперечить інтересам як покупця, так і інтересам підрядника; оскільки наявна беззаперечна обставина виконання ТОВ "Котрис" частково Договору, визнання його недійсним без одночасного застосування наслідків недійсності правочину не призведе до поновлення майнових позивача, а тому в задоволенні позову ТОВ "Котрис" мало б бути відмовлено з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Також відповідач наголошує на тому, що дії позивача є суперечливими, оскільки ним були вчинені всі дії для укладення та виконання Договору, однак по отриманню вимоги та позовної заяви про сплату штрафних санкцій за порушення його умов позивач намагається уникнути таких наслідків шляхом подання до суду позову в цій справі.

Третя особа також подала до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вимоги апеляційної скарги підтримує і просить суд її задовольнити, а оскаржуване рішення - скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, вказуючи, зокрема, що позивач уклав Договір за результатами проведеної процедури закупівлі, яка проведена з порушеннями вимог Закону України "Про публічні закупівлі", а тому такий договір має бути визнаний недійсним.

Окрім того, в апеляційній скарзі скаржником заявлено клопотання про долучення доказів на спростування висновків суду першої інстанції про наявність суперечливої поведінки ТОВ "Котрис", а саме копій: ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2022 у справі № 640/11690/22 та картку руху документу (вказаної ухвали); ухвали Київського окружного адміністративного суду від 31.12.2025 у справі № 640/11690/22 та картку руху документу (вказаної ухвали); заяви представника ТОВ "Котрис" від 06.01.2026 про ознайомлення з матеріалами справи № 640/11690/22.

З приводу зазначеного клопотання колегія суддів зазначає таке.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 91 ГПК України).

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 1-3 ст. 80 ГПК України).

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно із ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована. При цьому докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (постанови Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 27.06.2023 у справі № 910/161/181/18 та інші).

Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій (див. постанову від 08.12.2022 у справі № 990/102/22).

Частина перша статті 43 ГПК України передбачає, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Однією із засад судочинства в силу приписів ст. 129 Конституції України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Верховний Суд у постанові від 01.07.2021 у справі № 46/603 визнав незаконним прийняття доказів в апеляційній інстанції, оскільки такі дії допускаються у "виняткових випадках", якщо учасник надав докази неможливості їх подання з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Верховний Суд наголосив на вже існуючій правовій позиції відносно того, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і, виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку на відповідача).

Отже, колегія суддів зазначає, що при поданні учасником справи нових доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає. Клопотання повинне містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Відтак, додані скаржником до апеляційної скарги докази судом апеляційної інстанції не приймаються до розгляду в силу ч. 8 ст. 80 ГПК України та ст. 269 ГПК України, у зв`язку з ненаведенням документально підтверджених обґрунтувань винятковості випадку, неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Явка представників учасників справи

У судовому засіданні 22.09.2026 взяли участь представник позивача (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду), представник відповідача (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду) та представник третьої особи (в залі суду).

У судовому засіданні представники позивача (скаржника) та третьої особи вимоги апеляційної скарги підтримали і просили суд її задовольнити.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, за результатами проведення процедури публічної закупівлі UA-2021-12-17-001202-a, умови якої із тендерною документацією розміщені на сайті за посиланням: https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2021-12-17-001202-a, 24.06.2022 між ТОВ "Оператор ГТС України" (замовник) та ТОВ "Котрис" (підрядник) укладено договір № [номер приховано], за умовами якого підрядник за завданням замовника зобов`язується на свій ризик надати послуги: Послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки (Ремонт систем контролю вібрації ГПА) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (зі змінами та доповненнями), норм ЦК України та Господарського кодексу України, далі іменуються - Роботи), а замовник - прийняти та оплатити такі Роботи відповідно до умов цього Договору.

Склад, обсяги, вартість Робіт та строки визначені Технічними, якісними та кількісними характеристиками (Додаток № 1), Договірною ціною (Додаток № 2) та Графіком виконання робіт (Додаток № 3), які є невід`ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість виконуваних робіт за цим Договором, що є ціною Договору згідно із Договірною ціною (Додаток № 2) становить: 30 003 100,32 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 5 000 516,72 грн.

Згідно з п. 4.1 Договору підрядник зобов`язується виконати Роботи протягом 730 календарних днів з дати укладання цього Договору з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником Графіка виконання робіт (Додаток № 3), що додається до цього Договору та є невід`ємною його частиною.

У пункті 4.4 Договору вказано місце виконання Робіт (надалі - Об`єкти):

Харківське ЛВУМГ:

- КС Первомайська ГПА ГТК-10І ст. № 1 (вул. Центральна, 39, с. Олексіївка, Первомайський район, Харківська обл., 64107);

- КС Первомайська ГПА ГТК-10І ст. № 6 (вул. Центральна, 39, с. Олексіївка, Первомайський район, Харківська обл., 64107);

- КС Первомайська ГПА ГТК-10І ст. № 7 (вул. Центральна, 39, с. Олексіївка, Первомайський район, Харківська обл., 64107);

Богородчанське ЛВУМГ:

- КС Богородчани ГПА ГТК-25І ст. № 3 (Урочище "У гаю" № 1, с. Похівка, Богородчанський р-н., Івано-Франківська обл., 77701);

- КС Богородчани ГПА ГТК-10І ст. № 1 (Урочище "У гаю" № 1, с. Похівка, Богородчанський р-н., Івано-Франківська обл., 77701);

- КС Богородчани ГПА ГТК-10І ст. № 2 (Урочище "У гаю" № 1, с. Похівка, Богородчанський р-н., Івано-Франківська обл., 77701);

- КС Богородчани ГПА ГТК-10І ст. № 3 (Урочище "У гаю" № 1, с. Похівка, Богородчанський р-н., Івано-Франківська обл., 77701);

- КС Долина ГПА-Ц-16С ст. № 2 (вул. Ровенька, 8, с. Княжолука, район Долинський, область Івано-Франківська, 77540);

- КС Долина ГПА-Ц-16С ст. № 3 (вул. Ровенька, 8, с. Княжолука, район Долинський, область Івано-Франківська, 77540);

- КС Долина ГПА-Ц-16С ст. № 4 (вул. Ровенька, 8, с. Княжолука, район Долинський, область Івано-Франківська, 77540);

Лубенське ЛВУМГ:

- КС Гребінківська ГПА ГТН-6 ст. № 2 (вул. Польова 1а, с. Веселе Лохвицького р-ну, Полтавської обл., 37223);

- КС Гребінківська ГПА ГТН-6 ст. № 4 (вул. Польова 1а, с. Веселе Лохвицького р-ну, Полтавської обл., 37223);

- КС Глушківська ГПА ГТН-6 ст. № 1 (вул. Б. Хмельницького 40/6, с. Нечипорівка, Яготинський р-н, Київська обл., 07751);

- КС Глушківська ГПА ГТН-6 ст. № 3 (вул. Б. Хмельницького 40/6, с. Нечипорівка, Яготинський р-н, Київська обл., 07751);

- КС Глушківська ГПА ГТН-6 ст. № 5 (вул. Б. Хмельницького 40/6, с. Нечипорівка, Яготинський р-н, Київська обл., 07751);

- КС Глушківська ГПА ГТН-6 ст. № 6 (вул. Б. Хмельницького 40/6, с. Нечипорівка, Яготинський р-н, Київська обл., 07751);

- КС Диканька ГПА ГПА-Ц-6,3С/41-1,7 ст. № 1 (вул. Куйбишева, 65, смт. Диканька, область Полтавська, 38500);

- КС Диканька ГПА ГПА-Ц-6,3С/41-1,7ст. № 2 (вул. Куйбишева, 65, смт. Диканька, область Полтавська, 38500);

- КС Диканька ГПА ГПА-Ц-6,3С/41-1,7ст. № 3 (вул. Куйбишева, 65, смт. Диканька, область Полтавська, 38500);

- КС Диканька ГПА ГПА-Ц-6,3С/41-1,7ст. № 4 (вул. Куйбишева, 65, смт. Диканька, область Полтавська, 38500);

- КС Диканька ГПА ГПА-Ц-6,3С/41-1,7 ст. № 5 (вул. Куйбишева, 65, смт Диканька, область Полтавська, 38500);

- КС Диканька ГПА ГПА-Ц-6,3С/41-1,7ст. № 6 (вул. Куйбишева, 65, смт Диканька, область Полтавська, 38500);

- КС Диканька ГПА ГПА-Ц-6,3С/41-1,7 ст. № 7 (вул. Куйбишева, 65, смт Диканька, область Полтавська, 38500);

Золотоніське ЛВУМГ:

- КС Гусятин ГПА ГТК-25І ст. № 3 (с. Сидорів, район Гусятинський, область Тернопільська, 48208);

- КС Гусятин ГПА ГТК-25І ст. № 2 (с. Сидорів, район Гусятинський, область Тернопільська, 48208);

- КС Гусятин ГПА ГТК-10І ст. № 1 (с. Сидорів, район Гусятинський, область Тернопільська, 48208);

- КС Гусятин ГПА ГТК-10І ст. № 2 (с. Сидорів, район Гусятинський, область Тернопільська, 48208);

- КС Гусятин ГПА ГТК-10І ст. № 3 (с. Сидорів, район Гусятинський, область Тернопільська, 48208);

- КС Гусятин ГПА ГТК-10І ст. № 4 (с. Сидорів, район Гусятинський, область Тернопільська, 48208);

- КС Гусятин ГПА ГТК-10І ст. № 7 (с. Сидорів, район Гусятинський, область Тернопільська, 48208);

- КС Бар ГПА ГТК-10І ст. № 3 (с. Митки, Барський р-н, Вінницька обл., 23001);

- КС Бар ГПА ГТК-10І ст. № 4 (с. Митки, Барський р-н, Вінницька обл., 23001);

Кременчуцьке ЛВУМГ:

- КС Тальне ГПА ГТК-10І ст. № 2 (с. Білашки, район Тальнівський, область Черкаська, 20400);

- КС Тальне ГПА ГТК-10І ст. № 3 (с. Білашки, район Тальнівський, область Черкаська, 20400);

- КС Тальне ГПА ГТК-10І ст. № 5 (с. Білашки, район Тальнівський, область Черкаська, 20400);

- КС Олександрівка ГПА ГТК-10І ст. № 3 (с. Гайове, Олександрівський р-н, Кіровоградська обл., 27300).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що передача виконаних Робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.

Акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт готує підрядник і надає його замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця (п. 5.2 Договору).

Згідно з пунктом 6.6 Договору Роботи та матеріальні ресурси, що використовуються для їх виконання, повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів у галузі будівництва, технічним, якісним та кількісним характеристикам (Додаток № 1) та Договору.

Відповідно до пункту 6.7 Договору замовник забезпечує контроль, технічний нагляд та приймання виконаних робіт відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України.

Підпунктом 7.1.4 пункту 7.1 Договору визначено, що замовник зобов`язаний надати підряднику необхідну для виконання Робіт інформацію, згідно технічних, якісних та кількісних характеристик (Додаток № 1).

Згідно з підп. 7.3.1 п. 7.3 Договору підрядник зобов`язаний виконати якісно та у встановлені Графіком виконання робіт (Додаток № 3) строки Роботи відповідно до Технічних, якісних та кількісних характеристик (Додаток № 1), ДБН та іншої нормативної документації.

Пунктом 4.1 Додатку № 1 до Договору "Технічні, якісні та кількісні характеристики" передбачено, що Роботи виконуються з дотриманням вимог чинного законодавства (нормативної документації) України, в тому числі з дотриманням вимог нормативних документів, які зазначені в п. 3 даного Додатку.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє 760 календарних днів. Закінчення терміну дії цього Договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за цим Договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (пункти 11.1, 11.2 Договору).

Листом вих. № 57 від 14.06.2023 позивач просив позначити терміни початку монтажних робіт та зазначив, що фахівці позивача готові починати роботи.

09.08.2023 відповідачем надано погодження на залучення позивачем субпідрядної організації для виконання робіт - ВРТП "Укргазенергосервіс" АТ "Укртрансгаз".

Листом за вих. № 89 від 10.08.2023 позивач звернувся до відповідача з проханням підтвердити готовність почати роботи та визначитися з прийнятними для відповідача термінами початку робіт.

Листом за вих. № 90 від 25.08.2023 позивач звернувся до відповідача з проханням підтвердити готовність КС прийняти фахівців позивача та передати їм для проведення ремонтних робіт визначені №№ ГПА. Також, в означеному листі позивач повторно підтвердив готовність до початку робіт на КС Глушківська та КС Гребінківська.

12.10.2023 позивач звернувся до позивача з проханням (лист № 7304ВХ-23-1359) оформити допуск на КС Гребенківська та КС Глушківська Лубенського ЛВУМГ.

Надалі ТОВ "Оператор ГТС України" звернулося з позовом до ТОВ "Котрис" про стягнення пені в розмірі 5 490 567,36 грн та штрафу в розмірі 2 100 217,02 грн у зв`язку з порушенням ТОВ "Котрис" своїх зобов`язань за договором № [номер приховано] від 24.06.2022 в частині дотримання строків виконання робіт.

ТОВ "Котрис", у свою чергу, подало зустрічну позовну заяву до ТОВ "Оператор ГТС України" про стягнення 3 020 976,00 грн збитків та 65 000,00 грн упущеної вигоди, заподіяних у зв`язку з неможливістю виконання Договору та його розірванням із вини ТОВ "Оператор ГТС України".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2025 у справі № 910/9645/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2026, позовні вимоги ТОВ "Оператор ГТС України" задоволено повністю та відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ "Котрис" повністю.

Надалі, постановою Верховного Суду від 02.06.2026 касаційну скаргу ТОВ "Котрис" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 у справі № 910/9645/25 скасовано у частині розгляду первісного позову ТОВ "Оператор ГТС України" до ТОВ "Котрис" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 7 590 784,38 грн, справу № 910/9645/25 у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Поряд з цим, 29.06.2022 Державною аудиторською службою України було складено Висновок про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-12-17-001202-a, відповідно до якого за результатами аналізу питання розгляду тендерної пропозиції ТОВ "Промвітех" та ТОВ "Котрис" установлено порушення абзацу п`ятого пункту 1 частини першої статті 31 Закону України "Про публічні закупівлі". З огляду на встановлені порушення законодавства у сфері публічних закупівель, які (яке) є значущим через необ`єктивне та упереджене визначення переможця процедури закупівлі, керуючись статтями 5 та 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та статтею 8 Закону України "Про публічні закупівлі", Держаудитслужба зобов`язала здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень шляхом припинення зобов`язань за Договором, у тому числі із застосуванням відповідних наслідків недійсності/нікчемності Договору, та протягом п`яти робочих днів із дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів.

ТОВ "Оператор ГТС України" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування висновку Державної аудиторської служби України про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-12-17-001202-a від 29.06.2022.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2022 відкрито провадження в адміністративній справі № 640/11690/22, яка буде розглядатись без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на стороні позивача ТОВ "Котрис".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.12.2025 адміністративна справа № 640/11690/22 прийнята до свого провадження суддею Скрипкою І.М.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "Котрис" зазначило, що незважаючи на чинний Висновок Державної аудиторської служби України, який має бути виконаний відповідачем, ТОВ "Оператор ГТС України" вимагає від ТОВ "Котрис" виконати зобов`язання за Договором, а також намагається стягнути з ТОВ "Котрис" штрафні санкції внаслідок порушення, на його думку, зобов`язань за Договором.

За таких обставин, ТОВ "Котрис" зазначило, що ефективним способом захисту його прав та інтересів є саме визнання недійсним договору № [номер приховано] від 24.06.2022 з метою уникнення заподіяння йому збитків у зв`язку з виконанням цього договору, який у подальшому буде визнаний недійсним за позовом державного органу на підставі припису Державної аудиторської служби України. З огляду на викладене, позивач просив суд на підставі частини першої статті 215 та частини першої статті 203 ЦК України визнати договір № [номер приховано] від 24.06.2022 недійсним.

Відповідач, у свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву вказав, що зазначивши у Висновку про необхідність "припинення зобов`язань за договором, в тому числі із застосуванням відповідних наслідків недійсності/нікчемності договору" ДАСУ не визначено спосіб усунення виявлених під час моніторингу порушень (судовий або позасудовий), не конкретизовано, яку саме за змістом інформацію протягом п`яти робочих днів із дня оприлюднення висновку має оприлюднити ТОВ "Оператор ГТС України" через електронну систему закупівель та/або які саме документи, що свідчать про вжиття таких заходів (рішення суду, яке набрало законної сили; пропозиція третій особі розірвати укладений Договір та ін.), що свідчить про нечіткість та невизначеність оскаржуваного висновку. Відповідач зазначив, що навіть після видання ДАСУ 29.06.2022 Висновку ТОВ "Котрис" на підставі та в межах положень Договору здійснювало дії щодо реалізації його окремих пунктів, і під час виконання робіт жодних зауважень/пропозицій/запитань від позивача щодо розірвання Договору та визнання його нечинним не надходило. Також відповідач зазначив, що як Договором, так і чинним законодавством не передбачена підстава одностороннього розірвання - наявність висновку ДАСУ, а тому одностороннє припинення ТОВ "Оператор ГТС України" виконання договірних зобов`язань із підстав, наведених ДАСУ, є безпідставним, необґрунтованим та таким, що суперечить інтересам як покупця, так і інтересам підрядника. Крім того, відповідач вважає, що оскільки наявна беззаперечна обставина часткового виконання ТОВ "Котрис" Договору, то визнання його недійсним без одночасного застосування наслідків недійсності правочину не призведе до поновлення майнових прав позивача, а тому в задоволенні позову ТОВ "Котрис" має бути відмовлено з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статті 15, 16 ЦК України визнають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Одним із загальних способів захисту цивільного права або інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права особи чи інтересу. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи чи інтерес, за захистом якого позивач звернувся до суду; яке саме право порушено чи інтерес та в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права чи інтересу, якщо воно мало місце.

Відсутність порушеного або оспорюваного права особи чи інтересу є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Зі змісту статей 16, 203, 215 ЦК України вбачається, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці (подібні висновки містяться в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між сторонами укладено договір № [номер приховано] від 24.06.2022, за умовами якого підрядник (позивач) за завданням замовника (відповідача) зобов`язався на свій ризик надати послуги: Послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки (Ремонт систем контролю вібрації ГПА), а замовник - прийняти та оплатити такі Роботи відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд першої інстанції встановив, що в іншій судовій справі № 910/9645/25 за участю тих самих осіб як сторін, що і в цій справі, за вимогами про стягнення з ТОВ "Котрис" штрафних санкцій за порушення зобов`язань за Договором, і в якій ТОВ "Котрис" було пред`явлено зустрічний позов про стягнення 3 020 976,00 грн збитків та 65 000,00 грн упущеної вигоди, заподіяних у зв`язку з неможливістю виконання Договору та його розірванням із вини ТОВ "Оператор ГТС України", жодних доводів про недійсність або ж нікчемність Договору ТОВ "Котрис" не зазначало, що, за висновком місцевого господарського суду, свідчить про непослідовність та суперечливість поведінки та аргументів позивача в цій справі стосовно недійсності Договору.

Заперечуючи проти висновку місцевого господарського суду щодо непослідовної чи суперечливої поведінки, ТОВ "Котрис" в апеляційній скарзі наголошує на тому, що спірний договір укладено внаслідок проведеної з порушенням процедури закупівлі UA-2021-12-17-001202-a, про що свідчить Висновок Державної аудиторської служби України про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-12-17-001202-a, який було складено 29.06.2022 та про наявність якого позивачу стало відомо лише в 2026 році після ознайомлення з матеріалами адміністративної справи № 640/11690/22, яка перебуває на розгляді у Київському окружному адміністративному суді.

Щодо вказаних доводів скаржника колегія суддів зазначає таке.

Проведення публічних закупівель, у першу чергу, направлене на забезпечення потреб держави, територіальних громад або об`єднаних територіальних громад. Отже, укладаючи договір за результатами проведення публічної закупівлі, держава фактично має право контролю за проведенням закупівлі, враховуючи й етап укладення та виконання договору.

Відповідно до приписів Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (далі - Закон № 2939-XII) фінансовий контроль держава здійснює через органи державного фінансового контролю шляхом проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Пунктами 7, 8, 10 статті 10 Закону № 2939-XII визначено, зокрема, право органу державного фінансового контролю:

- пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства;

- порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства;

- у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства;

- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що орган фінансового контролю має право як висувати замовникам обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення порушень шляхом припинення зобов`язань за укладеним договором, так і право на ініціювання питання про визнання договору недійсним. У свою чергу, статтею 43 Закону України "Про публічні закупівлі" регламентовано вичерпний перелік підстав для автоматичного визнання договору закупівлі нікчемним. Також орган фінансового контролю має право звертатися до суду лише у визначених випадках: у разі невиконання підконтрольною установою висунутих вимог або у випадку нездійснення повернення коштів у дохід держави.

Отже, чинним законодавством встановлено дискрецію органу державного фінансового контролю щодо визначення форми усунення встановлених порушень залежно від виду цих порушень. Окрім того, враховуючи, що при укладенні договорів за результатами публічних закупівель використовуються саме бюджетні кошти, то лише держава через свій відповідний орган має повноваження щодо обрання форми припинення нецільового використання цих коштів.

Таким чином, враховуючи сталу практику Верховного Суду в цій категорії справ, Держаудитслужба мала повноваження щодо визначення одного з варіантів усунення встановлених порушень як розірвання договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.02.2024 у справі № 260/3428/21.

Разом із тим, відповідно до частин шостої, сьомої статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі" за результатами моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу процедури закупівлі, що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання.

У висновку обов`язково зазначаються: 1) найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код замовника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, щодо якого здійснювався моніторинг процедури закупівлі; 2) назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником (у разі поділу на лоти такі відомості повинні зазначатися щодо кожного лота) та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі і частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності) та його очікувана вартість; 3) унікальний номер оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель, та/або унікальний номер повідомлення про намір укласти договір про закупівлю у разі застосування переговорної процедури закупівлі; 4) опис порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявленого за результатами моніторингу процедури закупівлі; 5) зобов`язання щодо усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель.

У висновку може зазначатися додаткова інформація, визначена органом державного фінансового контролю.

Форма висновку про результати моніторингу закупівлі та порядок його заповнення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 08.09.2020 № 552.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку заповнення форми висновку про результати моніторингу процедури закупівлі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.09.2020 № 552 (далі - Порядок № 552), висновок складається у формі електронного документа і заповнюється відповідно до затвердженої Мінфіном форми висновку про результати моніторингу процедури закупівлі (далі - форма висновку) в електронній системі закупівель.

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 552 встановлено, що у разі виявлення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель пункт 3 має містити посилання на структурну одиницю компетенційного нормативно-правового акта, на підставі якого орган державного фінансового контролю зобов`язує замовника усунути у встановленому законодавством порядку такі порушення, а також зобов`язання щодо їх усунення.

Відповідно до частини восьмої статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі" протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення органом державного фінансового контролю висновку замовник оприлюднює через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку, або аргументовані заперечення до висновку, або інформацію про причини неможливості усунення виявлених порушень.

При цьому вказаною правовою нормою визначено порядок дій замовника державної закупівлі в разі виявлення за наслідками проведення моніторингу порушень чинного законодавства при здійсненні державної закупівлі. Законодавцем диспозитивно визначено варіанти правомірної поведінки замовника при усуненні порушень, зазначених у висновку, зокрема, шляхом оприлюднення через електронну систему закупівель інформації та/або документів, що свідчать про усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку, або аргументованих заперечень до висновку, або інформації про причини неможливості усунення виявлених порушень.

Тобто, виходячи із структури та змісту частини восьмої статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі", саме замовник публічної закупівлі вправі визначати, яким чином він має намір усунути виявлені правопорушення, обираючи один із визначених законом правомірних варіантів поведінки.

Ураховуючи викладене, Законом України "Про публічні закупівлі" на третю особу покладений обов`язок зазначити варіанти правомірної поведінки, тобто замовнику дається право вибору: вжити заходів щодо розірвання договору та протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про усунення порушення законодавства у сфері публічних закупівель, викладеного у висновку, надати аргументовані заперечення, інформацію про причини неможливості усунення виявленого порушення.

Варіант усунення порушення шляхом розірвання договору направлений на приведення відносин між сторонами у первісний стан. У разі недотримання учасником процедури закупівлі усіх кваліфікаційних вимог, зазначених у тендерній документації замовника, останній на вимогу Закону України "Про публічні закупівлі" повинен відхилити тендерну пропозицію учасника та відмінити закупівлю, що робить укладання договору взагалі неможливим.

Отже, у разі дотримання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" відносини між переможцем закупівлі та замовником взагалі б не виникли та договір не було б укладено.

Таким чином, укладення договорів є завершальною стадією проведення процедури закупівлі, тому невідхилення пропозиції учасника та, як наслідок, укладення договору, є підставою для розірвання такого договору.

Аналогічні висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 29.10.2021 у справі № 160/9990/20, від 26.10.2022 у справі № 420/693/21, від 10.11.2022у справі № 200/100092/20, від 24.01.2023 у справі № 280/8475/20, від 31.01.2023 у справі № 260/2993/21, від 09.02.2023 у справі № 520/6848/21.

Отже, у випадку укладення договору з порушенням Закону України "Про публічні закупівлі" належним способом захисту є розірвання такого договору, а не визнання його недійсним.

Крім того, апеляційний господарський суд наголошує, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частинами другою та третьою статті 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до статей 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Колегія суддів зауважує, що суб`єкти господарювання укладають договори на різних, погоджених між ними умовах. Суб`єкти господарської діяльності здійснюють господарську діяльність на власний ризик, самостійно обирають способи поведінки з контрагентами, способи проведення та оформлення господарських операцій тощо.

Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц викладено такий правовий висновок:

"Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документа (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16 зазначено, що в праві України доктрина "venire contra factum proprium" (заборона суперечливої поведінки) проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи, та базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої - принцип добросовісності.

Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Цей висновок був застосований у пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц (провадження № 14-175 цс 20).

Дослідивши зміст позовної заяви та матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про порушення позивачем принципу добросовісності, з мотивів заперечення дійсності договору після його фактичного визнання та часткового виконання.

Відтак висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є правильними.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати зі сплати судового збору за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Котрис" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 у справі № 910/1305/26 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 15.10.2026.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська