ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
УХВАЛА
про відмову в прийнятті додаткового рішення
"16" жовтня 2026 р. Справа № 910/4357/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Євсікова О.О.
Корсака В.А.
розглянувши у письмовому провадженні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення" про ухвалення додаткового рішення
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Вантажна Локомотивна Компанія"
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2026
у справі № 910/4357/26 (суддя Гумега О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Вантажна Локомотивна Компанія"
про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення" (далі - позивач; ТОВ "Залізничні Експрес-Перевезення"; ТОВ "ЗЕП"; заявник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Вантажна Локомотивна Компанія" (далі - відповідач; ТОВ "Українська Вантажна Локомотивна Компанія"; ТОВ «УВЛК»; апелянт; скаржник) про стягнення 82 820,13 грн інфляційних втрат та 21 952,96 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2026 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення" до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4357/26.
До суду першої інстанції від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив зменшити розмір заявлених до стягнення 3% річних, змінивши відповідний період нарахування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 у справі № 910/4357/26 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення" про зменшення позовних вимог, зокрема про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Вантажна Локомотивна Компанія" 104 677,58 грн, з яких: 82 820,13 грн інфляційних втрат та 21 857,45 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 у справі № 910/4357/26 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Українська Вантажна Локомотивна Компанія" на користь ТОВ "Залізничні Експрес-Перевезення" 21 875,45 грн (двадцять одну тисячу вісімсот сімдесят п`ять гривень 45 коп.) 3% річних, 82 820,13 грн (вісімдесят дві тисячі вісімсот двадцять гривень 13 коп.) інфляційних втрат та 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) судового збору.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Українська Вантажна Локомотивна Компанія" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2026 апеляційну скаргу ТОВ "Українська Вантажна Локомотивна Компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 у справі № 910/4357/26 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 у справі № 910/4357/26 залишено без змін. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладено на ТОВ "Українська Вантажна Локомотивна Компанія".
Представником ТОВ "Залізничні Експрес-Перевезення" подано до апеляційного господарського суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій він просить суд стягнути з ТОВ "Українська Вантажна Локомотивна Компанія" судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в сумі 30 000 грн. Заявником зазначається, що понесені ним витрати на правничу допомогу є такими, що підтверджені відповідними доказами.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення" щодо ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4357/26 прийнято до розгляду, постановлено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська Вантажна Локомотивна Компанія" надати письмові пояснення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення.
Про апеляційний розгляд заяви представника ТОВ "Залізничні Експрес-Перевезення" про ухвалення додаткового рішення учасники справи повідомлялись належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками від 28.09.2026 про доставку електронного документа до електронних кабінетів сторін.
На адресу апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання, в якому ТОВ "Українська Вантажна Локомотивна Компанія" просить заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізничні Експрес-Перевезення» про ухвалення додаткового рішення у рамках справи № 910/4357/26 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Вантажна Локомотивна компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізничні Експрес Перевезення» витрат на правову допомогу адвоката за договором про надання правничої допомоги в розмірі 30 000,00 грн залишити без розгляду. Зазначає, що позивач повинен був протягом 30-ти днів з дня відкриття апеляційного провадження, тобто до 02.08.2026 включно, подати: заяву про розподіл судових витрат (компенсації витрат на правничу допомогу) та надати відповідні докази або заяву про подання відповідних доказів протягом 5-ти днів з дня ухвалення рішення по справі. Позивачем у період з 03.07.2026 по 02.08.2026 не було подано ні заяви про розподілення судових витрат (компенсації витрат на правничу допомогу) з наданням відповідних доказів ні заяви про подання відповідних доказів протягом 5-ти днів з дня ухвалення рішення по справі як це встановлено нормами ГПК України. У поданому 24.07.2026 відзиві на апеляційну скаргу позивачем, всупереч норм ст. 124 ГПК України, жодним чином не зазначено про судові витрати та витрати на правничу допомогу. Таким чином подана заява про стягнення витрат на правничу допомогу є такою що подана з порушенням строків встановлених ст. 252 ГПК України, а тому у відповідності до норм ч. 2 ст. 124, ч. 8 ст. 129 ГПК України, підлягає залишенню без розгляду.
Також відповідач звернув увагу, що заяву про стягнення витрат на правничу допомогу представником позивача було подано без дотримання строку встановленого апеляційний господарським судом в ухвалі від 03.07.2026, а тому подана заява про стягнення витрат на правничу допомогу є поданою з порушенням строків, встановлених судом та згідно ст.ст. 118, 207 ГПК України підлягає залишенню без розгляду.
Окремо ТОВ "Українська Вантажна Локомотивна Компанія" вказало, що 24.07.2026 з боку позивача та його представника, при поданні відзиву на апеляційну скаргу, як першою процесуальною заявою по суті, не зазначено/визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а також не зазначено та не подано заяви про подання відповідних доказів протягом 5-ти днів з дня ухвалення рішення по справі як це встановлено нормами ГПК України. Так, враховуючи дату укладання додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги - 14.07.2026 та її зміст (фіксована вартість правничої допомоги за розгляд справи у апеляційній інстанції) представником позивача та самим позивачем на дату подання відзиву на апеляційну скаргу була достеменно відома. Втім жодних відомостей та заяв з цього приводу заявлено та зазначено у відповідності до норм ГПК України не було.
Як наголошує відповідач, тільки 11.09.2026 було подано до суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу до якої було тільки тоді було надано докази її надання. Також, всупереч приписам ч. 3 ст. 238 ГПК України, у поданій позивачем 11.09.2026 заяві не зазначено наявність поважних причин не подання позивачем та/або його уповноваженим представником - адвокатом Калініченко Б.І. письмової заяви на виконання приписів ч. 8 ст. 129 ГПК України та ст. 221 ГПК України, щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у даній справі у встановлений ГПК України строк.
Також ТОВ "Українська Вантажна Локомотивна Компанія" подано до суду апеляційної інстанції клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому останній просить у випадку задоволення заяви позивача, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізничні Експрес-Перевезення» до 5 000,00 (п`яти тисяч гривень).
За змістом статті 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши докази, що долучені до матеріалів заяви про прийняття додаткового судового рішення, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для прийняття додаткової постанови про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Зокрема, частинами першою та другою статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у пункті 6.52 постанови від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, з огляду на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, - у відшкодуванні таких судових витрат відмовляється.
При цьому судова колегія враховує, що положення частини другої статті 124 ГПК України передбачають право, а не імперативний обов`язок суду відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників, а сторона не позбавлена права доводити розмір фактично понесених витрат під час розгляду спору. Подібний висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 922/2826/23, від 19.06.2024 у справі № 910/14962/21.
Водночас, оскільки кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому згідно з положеннями статті 124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені. За вказаних обставин вирішення питання стосовно витрат, які сторона понесла в суді апеляційної інстанції, має вирішуватися з урахуванням положень частини другої статті 124 ГПК України, а саме того, чи подавала особа відповідний розрахунок до цього суду (пункт 5.5 постанови Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 908/574/20; постанови Верховного Суду від 18.06.2026 у cправі № 917/1369/25).
Отже, вимоги статті 124 ГПК України щодо обов`язку подати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат повною мірою поширюються на таку особу.
В силу ст.ст. 13, 42 ГПК України учасники справи зобов`язані, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
За ст.ст. 161, 263 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Відзив на апеляційну скаргу має містити, зокрема, у разі необхідності - клопотання особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу.
Таким чином, з огляду на наведені процесуальні приписи у їх сукупності, на учасника справи, який подає до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу (тобто заяву по суті справи), покладається обов`язок зазначити / визначити у такій заяві по суті справи попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що в відзиві на апеляційну скаргу (першій заяві по суті спору) ТОВ "Залізничні Експрес-Перевезення" не заявляло попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.
Поряд із цим, в пізніше поданій до суду апеляційної інстанції заяві про залишення відповіді на відзив на апеляційну скаргу без розгляду від 11.08.2026, позивач вказав, що докази понесення витрат на правничу допомогу, будуть надані протягом п`яти днів після отримання Постанови Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/4357/26.
У той же час, судова колегія звертає увагу, що відзив ТОВ "Залізничні Експрес-Перевезення" на апеляційну скаргу в апеляційному господарському суді не був прийнятий до розгляду, з причин пропуску позивачем строку його подання.
З цих же підстав не підлягала розгляду й заява ТОВ "ЗЕП" про залишення відповіді на відзив на апеляційну скаргу без розгляду, про що зазначено в постанові Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2026 у цій справі.
Судовою колегією враховуються правові висновки Верховного Суду про те, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку з розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
При цьому перевірка відповідних доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Вказані аналогічні за суттю висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 908/574/20, від 18.02.2025 у справі № 910/2990/24, від 18.03.2025 у справі № 910/3675/24, від 20.02.2026 у cправі № 906/1105/22.
Окремо судовою колегією зазначається, що за ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
В силу ст. 252 ГПК України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Апеляційне провадження у цій справі було відкрите 03.07.2026.
Тобто, в межах 30-ти днів з дня відкриття апеляційного провадження, тобто до 02.08.2026 включно, визначеним був строк для вчинення сторонами необхідних процесуальних дій, вчинення яких відповідно до ГПК України обмежено першим судовим засіданням.
У наведеному колегія суддів акцентує, що з боку позивача у період з 03.07.2026 по 02.08.2026 не подавалось відповідної заяви про розподілення судових витрат.
З урахуванням вказаного, у випадку (1) не зазначення відповідних сум судових витрат в попередньому (орієнтовному) розрахунку або ж у випадку (як у цій ситуації) (2) залишення відзиву на апеляційну скаргу, в якому було заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, без розгляду, на переконання судової колегії унеможливленим є розгляд по суті заяви щодо судових витрат, зазначених при цьому надалі в заяві від 11.08.2026, яка, в свою чергу, також не була прийнята до розгляду під час цього апеляційного розгляду.
Тим самим, через залишення відзиву на апеляційну скаргу без розгляду, - відсутні підстави вважати виконанням ТОВ "Залізничні Експрес-Перевезення" вимог статті 124 ГПК України щодо попереднього визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, в строки, визначені процесуальним законом.
Таким чином, оскільки за вказаних вище обставин ТОВ "ЗЕП" є таким, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції разом з першою заявою по суті спору не подало суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат на правничу допомогу, які воно очікує понести у зв`язку з розглядом справи у апеляційному господарському суді, враховуючи передбачене статтею 124 ГПК України право суду відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат, та враховуючи зазначені висновки Верховного Суду щодо дискреційних повноважень суду при застосуванні норм статті 124 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відмову позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 124, 129, 244 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення" про ухвалення додаткового рішення за розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Вантажна Локомотивна Компанія" у справі № 910/4357/26 - відмовити.
2. Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді О.О. Євсіков
В.А. Корсак