ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" жовтня 2026 р. Справа№ 910/14944/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Владимиренко С.В.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н. М.
за участю представників:
від позивача: Павлов Р. В.
від відповідача: Журкевич М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на ухвалу господарського суду міста Києва від 14.08.2026 (про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову)
у справі № 910/14944/25 (суддя Ломака В. С.)
за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат-2005"
про стягнення 2 062 670, 07 грн
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У грудні 2025 року Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент, позивач, скаржник) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат-2005" (далі - Товариство, відповідач) про стягнення 1 607 256, 00 грн безпідставно збереженого пайового внеску, 101 851, 60 грн 3 % річних та 347 167, 30 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовано не сплатою відповідачем пайового внеску у сумі 1 607 256, 00 грн на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, розрахованого позивачем на підставі наявної в нього технічної документації з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо технічної інвентаризації ТІ01:0531-6757-1370-0878 щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єкта - "Завершення будівництва готельно-адміністративної будівлі по вул. Гончарна, 9 у Подільському районі м. Києва". Також позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 101 851,60 грн 3 % річних та 347 167,30 грн інфляційних втрат, нарахованих внаслідок несвоєчасної оплати вищенаведеного пайового внеску в період з 17.10.2023 по 26.11.2025.
13.08.2026 Департамент звернувся до господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти ТОВ "КАРАТ - 2005" як в національній валюті (гривня), так і в іноземній, що розміщені на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ "КАРАТ - 2005" в межах суми позовних вимог на загальну суму 2 056 274,90 грн (без ПДВ).
Заяву про забезпечення позову обґрунтовано не сплатою пайового внеску та відсутністю виконання відповідачем обов`язку протягом тривалого часу, а невжиття заходів забезпечення позову, на переконання позивача, що, на переконання позивача, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, стягнення значної суми коштів - 2 056 274, 90 грн.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.08.2026 у справі № 910/14944/25 провадження у справі № 910/14944/25 поновлено. Відмовлено у задоволенні заяви Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.08.2026 про забезпечення позову в справі № 910/14944/25. Зупинено провадження у справі № 910/14944/25 на час проведення судової експертизи.
Ухвалу суду мотивовано тим, що позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено переконливих обґрунтувань та не доведено жодними доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи поновлення порушених й оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також не надано жодного доказу на підтвердження обґрунтованості інших викладених у заяві від 13.08.2026 доводів позивача.
Крім того, суд зауважив, що у заяві про забезпечення позову від 13.08.2026 Департамент просив суд накласти арешт на грошові кошти Товариства в сумі, що не відповідає актуальній ціні позову в даній справі.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду міста Києва від 14.08.2026 у справі № 910/14944/25, Департамент звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким заяву про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.
При цьому скаржник наголошує на тому, що суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу порушив вимоги статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), частину 6 статті 13, пункт 6 частини 2 статті 36 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та не врахував постанову Верховного Суду від 10.06.2026 у справі № 910/806/26. Також скаржник вказує про те, що законодавство не встановлює вичерпний перелік обставин, якими учасники справи вправі обґрунтовувати заяву про забезпечення позову; відсутній також вичерпний перелік доказів, за допомогою яких можуть бути встановлені ці обставини. Натомість, на переконання скаржника, відповідач може в будь-який момент розрахуватися коштами і доведення позивачем доказами такого його права та, відповідно, можливості не вимагається.
Позиції інших учасників справи
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що апеляційна скарга фактично зводиться до повторення припущень про можливість відповідача розпорядитися власними коштами у майбутньому, посилань на сам факт несплати спірного пайового внеску, публічний характер заявлених до стягнення коштів та тривалість розгляду справи у зв`язку з призначенням судової експертизи. Водночас жодного індивідуалізованого доказу того, що ТОВ "КАРАТ-2005" вчиняє або готується вчинити дії, спрямовані на зменшення активів, виведення коштів, припинення діяльності, ліквідацію чи інше ухилення від виконання можливого рішення суду, Департаментом не наведено.
Також відповідач наголошував на тому, що вимога позивача про арешт коштів на рахунках, які будуть відкриті у майбутньому, виходить за межі належного способу забезпечення.
Зважаючи на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 (колегія суддів: головуючий Ходаківська І.П., судді Владимиренко С.В., Демидова А.М.) продовжено строк розгляду апеляційної скарги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу господарського суду міста Києва від 14.08.2026 у справі № 910/14944/25. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу господарського суду міста Києва від 14.08.2026 у справі № 910/14944/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 14.10.2026 о 10:30.
Ухвалою Північного апеляційного суду від 12.10.2026 задоволено клопотання представника ТОВ "Карат-2005" - Журкевич Михайла Валентиновича про його участь в судових засіданнях у справі № 910/14944/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Постановлено розгляд справи у справі № 910/14944/25 здійснювати в режимі відеоконференції у системі ВКЗ.
У судовому засіданні 14.10.2026 взяв участь представник позивача, який просив задовольнити апеляційну скаргу.
У судовому засіданні 14.10.2026 в режимі відеоконференції взяв участь представник відповідача, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Згідно з частинами 1, 2 статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20, від 20.07.2020 у справі № 914/2157/19, від 14.01.2019 у справі № 909/526/19, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Заяву про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовано не сплатою відповідачем пайового внеску та відсутністю виконаного останнім обов`язку протягом тривалого часу. Отже, на думку позивача, існує обґрунтоване припущення, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Згідно з пунктами 2, 5 частини 3 статті 2 ГПК України одними з основних засад (принципів) господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та диспозитивність.
Суд апеляційної інстанції зважає на те, що заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само, як і не містить документального обґрунтування наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що не сплата відповідачем пайового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва не свідчить про ухилення відповідача від виконання судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог.
Позивачем також не надано суду будь-яких доказів, які б свідчили про дійсний фінансовий стан відповідача, а також доказів, якими б підтверджувалась реальна загроза неможливості виконання судового рішення в зв`язку з відсутністю у відповідача грошових коштів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що у суду відсутні підстави достеменно стверджувати, що проведення у даній справі судової експертизи призведе до зменшення майна (у тому числі грошових сум) або ліквідації юридичної особи відповідача, що вплине на здатність останнього задовольнити майнові вимоги Департаменту.
З огляду на зазначене вище, вмотивованим є висновок господарського суду першої інстанції, що позивачем не наведені достатньо обґрунтовані підстави того, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, а тому правомірно відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Доводи скаржника вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують, а фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, підстав для скасування чи зміни судового рішення не містять.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду міста Києва від 14.08.2026 у справі №910/14944/25 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали оскарження повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повна постанова складена 19.10.2026.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді С.В. Владимиренко
А.М. Демидова