Судові рішення

Постанова № 140698030 у справі № 910/15499/25 від 19.10.2026

Постанова від 19.10.2026 у господарській справі № 910/15499/25 (категорія «Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000)»). Суд: Північний апеляційний господарський суд, суддя Ходаківська І.П.

Справа№ 910/15499/25
СудПівнічний апеляційний господарський суд
СуддяХодаківська І.П.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваГосподарське
КатегоріяСправи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000)
Дата ухвалення19.10.2026
Надійшло до реєстру19.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140698030

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2026 р. Справа№ 910/15499/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу

Київського обласного центру зайнятості

на рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2026

у справі № 910/15499/25 (суддя Полякова К. В.)

за позовом Київського обласного центру зайнятості

до Спорного Данила Владиславовича

про стягнення 244 600 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

В грудні 2025 року Київський обласний центр зайнятості (надалі - Позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Спорного Данила Владиславовича (надалі - Відповідач) 244 600, 00 грн мікрогранту.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем не виконано договірних зобов`язань щодо попередження позивача про намір припинити підприємницьку діяльність до закінчення трирічного строку реалізації проєкту за власним рішенням, у зв`язку з чим, Спорний Д. В. зобов`язаний повернути мікрогрант у повному обсязі в сумі 244 600, 00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.07.2026 позов задоволено частково. Стягнуто зі Спорного Данила Владиславовича на користь Київського обласного центру зайнятості 122315,93 грн. боргу, 1834,74 грн. витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У задоволенні заяви Спорного Данила Владиславовича про розстрочення виконання рішення відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 122 315,93 грн заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що за період реалізації проєкту мікрогранту відповідачем сплачено податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 122 284,07 грн.

Виходячи з системного аналізу положень Порядку № 738 та умов Договору про надання мікрогранту, судом зазначено, що кошти мікрогранту повертаються до державного бюджету шляхом сплати суб`єктом господарювання обов`язкових платежів, а тому підлягає поверненню лише різниця між отриманим мікрогрантом та фактично сплаченими податками й зборами.

Ураховуючи, що відповідач частково визнав позов у розмірі залишкової різниці в сумі 122 315,93 грн, яка підтверджена належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову саме в цій частині.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, Київський обласний центр зайнятості звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 15.07.2026 у справі № 910/15499/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі № 910/15499/25 ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що судом залишено поза увагою факт порушення умов договору та порядку ліквідації. Так, відповідач, Спорний Д.В. , самостійно прийняв рішення про припинення підприємницької діяльності до закінчення трирічного строку реалізації проєкту (31.12.2024, запис від 10.01.2025) та в порушення вимог пункту 20 Порядку № 738 не повідомив центр зайнятості про намір ліквідації і не здійснив дострокового розірвання договору у визначеному порядку. Через втрату статусу суб`єкта господарювання відповідач фактично припинив реалізацію проєкту раніше встановленого строку та не виконав обов`язкову умову щодо працевлаштування працівників на строк не менш як 24 місяці.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин положення абзацу 11 пункту 20 Порядку № 738 щодо визначення остаточного фінансового зобов`язання у вигляді різниці між сумою мікрогранту та сплаченими податками. На думку апелянта, такий механізм розрахунку різниці застосовується виключно до тих отримувачів, які повністю та сумлінно виконали всі умови договору і завершили трирічний строк реалізації проєкту в статусі суб`єкта господарювання. Оскільки відповідач допустив істотні порушення умов договору та порядку ліквідації, до нього підлягає застосуванню відповідальність, передбачена пунктом 8 розділу VII Договору та пунктом 21 Порядку № 738, яка передбачає стягнення всієї суми мікрогранту (244 600,00 грн) як заборгованості.

Апелянт вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки під час розгляду справи не було залучено до участі у справі Державний центр зайнятості як другу сторону за Договором, чим порушено права та інтереси позивача і унеможливлено належний захист договірних зобов`язань.

Відзив на апеляційну скаргу

09.09.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У зв`язку з тим, що з 27.07.2026 розпочались постійні обстріли та цілодобовий терор засобами нападу (шахеди, ракети, дрони) у період встановленого судом строку на подання відзиву, відповідач просив суд поновити пропущений процесуальний строк.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Так, Відповідач наголошує, що судом першої інстанції встановлено всі фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та фактично зводяться до переоцінки доказів.

Відповідач підтверджує, що отримав мікрогрант, витратив кошти на придбання погодженого обладнання, здійснив працевлаштування працівників і розпочав господарську діяльність. Крім того, матеріалами справи та платіжними інструкціями підтверджено факти сплати податків, зборів та ЄСВ на загальну суму 122 284,07 грн.

Відповідач зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що стягненню підлягає лише залишок несплачених коштів (різниця між сумою мікрогранту та сплаченими податками) у розмірі 122 315,93 грн.

Відповідач заперечує доводи апелянта про порушення норм процесуального права через незалучення Державного центру зайнятості, зазначаючи, що позивач самостійно визначає учасників справи при поданні позову, тому перекладати власну бездіяльність на суд є некоректним.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяв та клопотань

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2026 апеляційну скаргу Київського обласного центру зайнятості у справі №910/15499/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І. П., судді: Демидова А. М., Владимиренко С. В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київського обласного центру зайнятості на рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі № 910/15499/25, розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано матеріали справи № 910/15499/25 з господарського суду міста Києва.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

07 серпня 2022 року Відповідач за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг "Дія" подав до Уповноваженого банку заяву № 250AGR про отримання гранту на створення або розвиток власного бізнесу разом із розробленим бізнес-планом, розрахованим на 36 місяців реалізації проєкту.

Наказом Державного центру зайнятості від 19.08.2022 року № 91 "Про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу", ухвалено надати мікрогранти 136 отримувачам на загальну суму 31 343 589,00 грн.

Згідно з Додатком № 1 до вказаного наказу, до списку заявників, яким погоджено надання мікрогранту, включено заяву відповідача № 250AGR (порядковий номер 87) із підсумковим скоринговим балом 174 та розміром фінансування проєкту в сумі 245 000,00 грн.

30.08.2022 відповідачем до Уповноваженого банку подано заяву про приєднання до Договору про надання мікрогранту.

На виконання умов Договору, Уповноваженим банком 18.11.2022 на банківський рахунок відповідача зараховано суму мікрогранту в розмірі 245000,00 грн.

Згідно з випискою по рахунку фізичної особи - підприємця Спорного Д.В., відкритому в АТ "Ощадбанк", відповідачем використано кошти мікрогранту в загальному розмірі 244 600,00 грн. Залишок невикористаних грантових коштів у сумі 400,00 грн 19 травня 2023 року повернуто на рахунок Уповноваженого банку.

Як встановлено судом першої інстанції, наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 № 1969 затверджено форму договору про надання мікрогранту, який є договором приєднання у розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання АТ "Ощадбанк" Заяви про приєднання до умов цього договору в порядку, передбаченому цим договором, який укладається між Державним центром зайнятості та суб`єктом господарювання, щодо якого прийнято рішення про надання мікрогранту.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу III договору розмір мікрогранту, який надається отримувачу обумовлений бізнес-планом, визначається відповідно до прийнятого ДЦЗ рішення про надання мікрогранту та зазначається у заяві про приєднання. Мікрогрант надається у безготівковому вигляді у національній валюті України шляхом зарахування коштів на рахунок отримувача через Уповноважений банк у строки та порядку, визначені договором про взаємодію та Порядком. Уповноважений банк забезпечує оплату витрат отримувача на цілі, визначені у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V договору та передбачені бізнес-планом.

Згідно з визначеннями, наведеними у розділі І договору, Уповноваженим банком є АТ "Ощадбанк", який діє на підставі договору про взаємодію згідно з Порядком, і забезпечує укладення цього договору, а також окрему взаємодію його сторін у процесі виконання умов договору.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу IV договору про надання мікрогранту використання коштів мікрогранту здійснюється за цільовим призначенням, яке обумовлене умовами його надання, визначається бізнес-планом та повинно відповідати цілям, визначеним у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору. Отримувач використовує кошти мікрогранту за цільовим призначенням протягом шести місяців з дати його отримання (зарахування на рахунок отримувача).

Відповідно до пункту 1 розділу V договору про надання мікрогранту обов`язковою умовою є створення отримувачем протягом строку дії цього договору робочих місць залежно від розміру мікрогранту відповідно до умов Порядку, кількість яких визначається з урахуванням бізнес-плану та рішення ДЦЗ про надання мікрогранту і зазначається у заяві про приєднання, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як на 24 місяці.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 розділу VІ договору отримувач зобов`язується повернути до Уповноваженого банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, суму отриманого мікрогранту в повному обсязі в разі невиконання обов`язкової умови.

Відповідно до пункту 4 розділу VІ договору ДЦЗ має право: через регіональні, міські, районні, міські районні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості, а також із залученням відповідних центральних та/або місцевих органів влади (у разі необхідності), здійснювати моніторинг та контроль виконання умов договору (зокрема, шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача) відповідно до Порядку; вимагати від отримувача необхідну інформацію та документи, зокрема стосовно сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та створених робочих місць тощо; вимагати повернення коштів мікрогранту та розірвати цей договір у випадках, передбачених його умовами.

Пункт 8 розділу VІІ договору передбачає, що в разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється ДЦЗ та/або регіональним центром зайнятості в судовому порядку.

Відповідно до розділу ІХ договору про надання мікрогранту договір може бути розірваний достроково за згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього договору. У такому випадку кошти мікрогранту підлягають поверненню отримувачем. Цей договір може бути розірваний достроково ДЦЗ в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного повідомлення отримувачу у випадках: неможливості встановлення в процесі моніторингу та контролю за додержанням умов цього Договору факту цільового використання мікрогранту; встановлення в процесі моніторингу та контролю за додержанням умов цього договору факту нецільового використання мікрогранту. У разі дострокового розірвання цього договору ДЦЗ в односторонньому порядку отримувач зобов`язаний повернути кошти мікрогранту на умовах визначених цим договором та Порядком. Договір вважається розірваним після повернення таких коштів.

Судом першої інстанції встановлено, що датою закінчення трирічного строку реалізації проекту за Договором та відповідно до розробленого відповідачем бізнес-плану є 19.11.2025 року.

Згідно з актом від 08 серпня 2024 року № 110 перевірки дотримання умов договору про надання мікрогранту, за період з 01.01.2024 по 08.08.2024 ФОП Спорним Д.В. сплачено податки, збори (обов`язкові платежі) та єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 92 434,55 грн, що відповідає вимогам Договору та Порядку.

Водночас перевіркою встановлено порушення умов Договору та пункту 20 Порядку в частині працевлаштування працівників, оскільки у період з 19 січня 2024 року по 31 липня 2024 року у відповідача працювала лише 1 особа.

Відповідач у наданих до вказаного акта письмових поясненнях зазначив, що звільнення однієї з працівниць стало вимушеним заходом у зв`язку із падінням рівня продажів, обумовленим загальною супільно-політичною та економічною ситуацією в країні.

На підтвердження сплати за період з 02.07.2024 по 10.01.2025 податків, зборів (обов`язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 29 849,52 грн. відповідачем долучено до матеріалів справи копії відповідних платіжних інструкцій.

Також, відповідачем сплачено 92 434,55 грн. податків, зборів (обов`язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2024 по 08.08.2024 року.

Як підтверджується матеріалами справи, 10.01.2025 відповідачем припинено підприємницьку діяльності за власним рішенням (дата припинення 31.12.2024), що підтверджується записом №201035006[телефон приховано] в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань.

Рішенням комісії з розгляду порушень умов договорів про надання мікрогрантів від 25.06.2025 констатовано недотримання ФОП Спорним Д.В. положень пункту 20 Порядку, на підставі чого наказом директора Київського ОЦЗ від 26.06.2025 № 237/01-28.01 вирішено стягнути з відповідача кошти мікрогранту в сумі 244 600,00 грн.

У порядку досудового врегулювання спору позивачем 02 липня 2025 року надіслано відповідачу (рекомендованим листом АТ "Укрпошта" № 021[телефон приховано]) та на його електронну пошту ([пошта прихована]) копію наказу від 26.06.2025 № 237/01-28.01 "Про стягнення коштів мікрогранту" і претензію від 01.07.2025 № 2115/07.02/01-36 із вимогою про повернення коштів. Проте поштове відправлення було повернуто позивачеві у зв`язку із закінченням терміну його зберігання.

За результатами розгляду заяви відповідача від 28.07.2025 № 8791/26-25 Державним центром зайнятості листом від 22.08.2025 №33/1123/7427-25 роз`яснено відповідачу про необхідність повернення коштів мікрогранту в повному обсязі в зв`язку з ліквідацією суб`єкта господарювання шляхом припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем Спорним Д.В. за власним рішенням без попередження позивача.

У зв`язку з викладеним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач визнав позовні вимоги лише частково - у сумі 122 315,93 грн (як залишок коштів мікрогранту).

В іншій частині (щодо стягнення повної суми мікрогранту в розмірі 244 600,00 грн) він позов не визнає, посилаючись на положення абз. 10 п. 20 Порядку №738. Відповідач зазначив, що він зобов`язаний повернути лише різницю між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими податками, зборами й ЄСВ. За його розрахунками, загальна сума сплачених ним податків і зборів становить 122 284,07 грн, а отже, залишок до повернення дорівнює 122 315,93 грн.

Також, відповідач зазначає, що він повністю виконав обов`язкову умову договору щодо працевлаштування працівників та використав кошти мікрогранту виключно за цільовим призначенням, що підтверджується актами перевірок.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 16 Господарського кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підстави та порядок застосування засобів державної підтримки суб`єктів господарювання визначаються законом.

Статтею 48 Господарського кодексу України визначено, що з метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом, зокрема, сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці кадрів; подають підприємцям інші види допомоги. Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього.

Частинами 1, 2 статті 12 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" визначено, що державна підтримка надається суб`єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною третьою статті 55 Господарського кодексу України. Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб`єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.

Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб`єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.

Пунктом 6 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738 (далі - Порядок, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що надання мікрогрантів здійснюється Мінекономіки через АТ "Ощадбанк" (далі - уповноважений банк) на підставі рішень Державного центру зайнятості, включених до подання про надання мікрогрантів (далі - подання), відповідно до договору про взаємодію між Мінекономіки, уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (далі - договір про взаємодію).

Пунктом 17 Порядку передбачено, що рішення про надання мікрогранту приймається Державним центром зайнятості не пізніше ніж протягом десяти робочих днів з дня кінцевого строку подання заяв на основі інформації уповноваженого банку, яка включає оцінку бізнес-плану та результати перевірки ділової репутації отримувача, а також оцінку співбесіди з отримувачем, проведеної регіональними центрами зайнятості. Порядок обміну та передачі документів між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості визначається договором про взаємодію.

Відповідно до пункту 20 Порядку (у редакції, чинній станом на 26.12.2024) для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання.

У договорі мікрогранту обов`язково зазначаються обрані з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, напрями витрат, на покриття яких використовується мікрогрант, а також умови, невиконання або неналежне виконання яких є підставою для повернення отримувачем отриманих коштів.

Обов`язковою умовою договору мікрогранту, крім надання мікрогранту отримувачам, визначеним абзацами другим та п`ятим пункту 4 цього Порядку, є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту. У разі призову отримувача на військову службу під час мобілізації або укладення контракту на проходження військової служби, що підтверджується відповідними документами та заявою на ім`я керівника регіонального центру зайнятості, виконання обов`язкової умови договору мікрогранту тимчасово зупиняється та продовжується після демобілізації отримувача. Під виконанням обов`язкової умови щодо створення робочих місць у цьому Порядку слід розуміти створення робочих місць понад штатну чисельність працівників на дату подання заяви на отримання мікрогранту або створення робочих місць у зв`язку з утворенням нового суб`єкта господарювання.

Для виконання обов`язкової умови не може бути працевлаштована особа, яка перебувала у трудових відносинах з отримувачем мікрогранту протягом 180 календарних днів, що передують дню її працевлаштування відповідно до вимог цього Порядку, крім надання мікрогранту отримувачам, визначеним абзацом другим пункту 4 цього Порядку.

Для виконання отримувачем обов`язкової умови договору щодо працевлаштування міський, районний, міськрайонний центр зайнятості, філія регіонального центру зайнятості (далі - центр зайнятості) за місцем укладення договору мікрогранту інформує суб`єкта господарювання про можливість укомплектування робочих місць особами з числа зареєстрованих безробітних. Центр зайнятості та суб`єкт господарювання вживають спільних заходів для добору працівників із числа зареєстрованих безробітних.

За відсутності у центрі зайнятості зареєстрованих безробітних, які можуть бути працевлаштовані на робочі місця, створені суб`єктом господарювання, комплектування таких робочих місць здійснюється суб`єктом господарювання самостійно.

У разі звільнення працівників, працевлаштованих відповідно до абзацу третього цього пункту, до закінчення 24-місячного строку з дня працевлаштування на їх робочі місця у межах зазначеного строку працевлаштовуються інші особи. Суб`єкт господарювання протягом п`яти календарних днів після звільнення працівника, працевлаштованого на умовах цього Порядку, повідомляє відповідному центру зайнятості про наявність або відсутність наміру комплектування ним робочого місця особами з числа зареєстрованих безробітних. За наявності такого наміру у роботодавця та у разі відсутності протягом п`яти днів з дня отримання такого повідомлення у центрі зайнятості зареєстрованих безробітних, які можуть бути працевлаштовані на умовах цього Порядку, комплектування таких робочих місць здійснюється суб`єктом господарювання самостійно.

У разі невиконання обов`язкової умови договору мікрогранту, зокрема нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами цього Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.

Для виконання визначеної абзацом третім цього пункту умови договору мікрогранту щодо працевлаштування осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту отримувач зобов`язаний сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із заробітної плати осіб, з якими трудові договори було укладено протягом зазначеного трирічного строку, у розмірі, не меншому, ніж розмір єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, розрахований за 24 місяці з мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня року, в якому отримано мікрогрант, за кожне робоче місце, визначене відповідно до пункту 4 цього Порядку. У разі невиконання такої умови отримувач зобов`язаний не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому закінчується трирічний строк реалізації проекту, повернути уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, різницю між зазначеними розмірами.

У разі розірвання договору мікрогранту до завершення трирічного строку реалізації проекту отримувач зобов`язаний протягом одного місяця з дня подання заяви про розірвання договору мікрогранту повернути різницю між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими на дату розірвання договору мікрогранту податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, сплаченим за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників або за себе для отримувачів, визначених абзацом другим пункту 4 цього Порядку.

У разі коли отримувачем протягом трирічного строку реалізації проекту сплачено податки та збори, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівників, працевлаштованих на умовах цього Порядку, або за себе для отримувачів, визначених абзацами другим та п`ятим пункту 4 цього Порядку, в сумі, що є меншою, ніж отриманий мікрогрант, різниця між сумою мікрогранту і сплаченими податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників або за себе для отримувачів, визначених абзацами другим та п`ятим пункту 4 цього Порядку, повертається отримувачем не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому закінчується трирічний строк реалізації проекту.

Для цілей цього Порядку:

до фактично сплачених податків і зборів належать: податок на прибуток підприємств, екологічний податок, рентна плата, єдиний податок, податок на доходи фізичних осіб, сплачений з доходу, отриманого від провадження господарської діяльності такої фізичної особи, та податок на доходи фізичних осіб, сплачений за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників;

до фактично сплаченого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування належить єдиний внесок, сплачений за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників або за себе для отримувачів, визначених абзацами другим та п`ятим пункту 4 цього Порядку.

Відповідні рішення про повернення приймаються регіональними центрами зайнятості.

У разі документального підтвердження уповноваженими державними органами руйнації, повної втрати майна, придбаного отримувачем за кошти мікрогранту, що унеможливлює його подальше використання внаслідок збройної агресії Російської Федерації, сума мікрогранту не підлягає поверненню. В такому разі отримувач може подати заяву на отримання мікрогранту повторно.

Уповноважений банк протягом п`яти робочих днів повертає зазначені кошти на:

реєстраційний рахунок загального фонду Мінекономіки, відкритий у Казначействі, для подальшого їх перерахування до державного бюджету в установленому порядку - для коштів, наданих із загального фонду державного бюджету;

спеціальний реєстраційний рахунок Мінекономіки, відкритий у Казначействі, - для коштів, наданих із спеціального фонду державного бюджету;

на рахунок Фонду - для мікрогрантів, наданих за рахунок коштів Фонду.

Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до вимог законодавства.

У разі неможливості повернення коштів мікрогранту в установлені строки отримувач може звернутися до Державного центру зайнятості із заявою щодо розстрочення повернення коштів мікрогранту. У заяві зазначається сума коштів, яку отримувач просить розстрочити, а також обґрунтування причин, що свідчать про неможливість повернення коштів мікрогранту в установлені строки. Державний центр зайнятості має право укласти з отримувачем договір щодо розстрочення повернення коштів мікрогранту строком до 12 календарних місяців з дня укладення відповідного договору. При цьому отримувач до моменту укладення такого договору повинен повернути не менше 20 відсотків суми отриманого мікрогранту одноразово.

Розстрочення повернення коштів мікрогранту надається пропорційно належній до повернення сумі коштів мікрогранту у розмірі:

до 25 відсотків суми отриманого мікрогранту - строком до трьох місяців;

до 50 відсотків суми отриманого мікрогранту - строком до шести місяців;

до 80 відсотків включно від суми отриманого мікрогранту - строком до дев`яти місяців;

від 80 до 100 відсотків суми отриманого мікрогранту - строком до 12 місяців.

У разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) суб`єкта господарювання, який отримав мікрогрант, усі права та обов`язки, що виникають у зв`язку з виконанням цього Порядку та договору мікрогранту, переходять до його правонаступника.

У разі ліквідації суб`єкта господарювання, який отримав мікрогрант, повернення коштів мікрогранту здійснюється відповідно до законодавства.

Суб`єкт господарювання зобов`язаний попередити центр зайнятості за місцем укладення договору мікрогранту про намір здійснити реорганізацію, ліквідацію.

У пункті 21 Порядку вказано, що Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості здійснює моніторинг та контроль виконання умов договору шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача протягом трьох років з дня укладення отримувачем договору мікрогранту або до повного виконання обов`язкової умови договору, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку. Для здійснення моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту отримувачем центр зайнятості може залучати відповідні центральні та/або місцеві органи влади. У разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 цього Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку.

Відповідно до наказу Міністерства економіки України від 06.07.2022 № 1969 затверджена форма договору про надання мікрогранту (далі по тексту - договір).

Спірний договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання АТ "Ощадбанк" заяви про приєднання до умов цього договору в порядку, передбаченому цим договором.

При укладанні договору ДЦЗ діє на виконання договору про взаємодію, укладеного між Міністерством економіки України, ДЦЗ та АТ "Ощадбанк" (далі - Договір про взаємодію), та Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2022 року № 738 (далі - Порядок).

Місцевим господарським судом встановлено, що відомості про припинення відповідачем підприємницької діяльності за власним рішенням внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 10.01.2025, станом на яку пункт 20 Порядку передбачав обов`язкову умову про попередження центру зайнятості про намір здійснити ліквідацію.

Водночас, відповідач у відзиві на позовну заяву наголошував, що повідомляв позивача про припинення господарської діяльності заявою за вх. № 8791/26-25 від 28.07.2025 (оригінал якої у відповідача не зберігся).

Разом з тим, факт отримання даної заяви та надання на неї відповіді позивачем підтверджується листом Державного центру зайнятості № 33/1123/7427-25 від 22.08.2025.

Судом першої інстанції вказано, що надсилання заяви про розірвання договору відбулося у липні 2025 року, тобто вже після фактичного внесення до ЄДР запису про ліквідацію (10.01.2025) і таке звернення не може вважатися попередженням про намір здійснити ліквідацію в розумінні пункту 20 Порядку.

Водночас, проаналізував матеріали справи, та умови Порядку та спірного договору, місцевий господарський суд правильно зазначив, що фінансова допомога у вигляді мікрогранту за своєю правовою природою повертається до державного бюджету не шляхом прямого повернення отриманої суми за відсутності порушень цільового використання, а через сплату суб`єктом господарювання обов`язкових податків, зборів та єдиного внеску.

Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що за період реалізації проєкту відповідачем сплачено до державного бюджету податкові платежі на загальну суму 122 284,07 грн, тому стягненню підлягає лише залишок несплачених коштів у розмірі 122 315,93 грн.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Крім цього, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що положення Порядку № 738 та умови договору не містять імперативних норм, які б визначали порушення порядку чи строків повідомлення про намір припинити підприємницьку діяльність як самостійну підставу для стягнення всієї суми мікрогранту в повному обсязі

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем подано заяву про часткове визнання позовних вимог на суму 122 315,93 грн.

Відповідно до положень статті 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження.

Перевіривши вказану процесуальну дію на предмет її відповідності вимогам закону та відсутності порушень прав чи інтересів інших осіб відповідно до частини 2, 4 статті 191 ГПК України, суд першої інстанції вірно вказав, що остаточна сума заборгованості відповідача з урахуванням фактично сплачених до бюджету податків і зборів становить 122 315,93 грн. Оскільки вказана сума підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав документальних доказів погашення цього залишку перед позивачем, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про законність позовних вимог саме в межах цієї суми, правомірно задовольнивши позов частково.

Колегія суддів апеляційного господарського суду повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні обставин справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права і спростовує доводи апеляційної скарги про необхідність стягнення коштів у повному обсязі.

Водночас, колегія суддів зазначає, що механізм надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу врегульовано Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2022 р. № 738.

Аналіз норм Порядку свідчить, що надання мікрогранту має цільовий та стимулюючий характер, а його безповоротність обумовлена виконанням отримувачем обов`язкових умов щодо здійснення підприємницької діяльності протягом трирічного строку реалізації проєкту, створення робочих місць та сплати належних податків, зборів і єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ).

Згідно з абзацом одинадцятим пункту 20 Порядку, у разі коли отримувачем протягом трирічного строку реалізації проекту сплачено податки та збори, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівників, працевлаштованих на умовах цього Порядку, або за себе в сумі, що є меншою, ніж отриманий мікрогрант, різниця між сумою мікрогранту і сплаченими податками та зборами, єдиним внеском повернутися отримувачем не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому закінчується трирічний строк реалізації проекту.

Відповідач отримав кошти мікрогранту в розмірі 244 600, 00 грн. Проте до закінчення трирічного строку реалізації проєкту Відповідач припинив підприємницьку діяльність (здійснив державну реєстрацію припинення ФОП), що унеможливило подальше виконання умов договору та подальше виконання обов`язкових умов Порядку.

Відповідно до абзацу двадцятого пункту 20 Порядку, у разі ліквідації суб`єкта господарювання, який отримав мікрогрант, повернення коштів здійснюється відповідно до законодавства. При цьому, застосовуючи системний аналіз норм абзаців 10 та 11 пункту 20 Порядку, дострокове припинення суб`єкта господарювання (ліквідація/припинення ФОП) має наслідком виникнення обов`язку повернути різницю між отриманою сумою мікрогранту та фактично сплаченими податками, зборами та ЄСВ за період здійснення діяльності.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про необхідність стягнення з відповідача всієї суми мікрогранту через недотримання умови про інформування про ліквідацію ФОП, оскільки це не спростовує факту реального виконання відповідачем основної мети грантового проєкту.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач цільово використав кошти, створив робочі місця та сплатив до державного бюджету податки, збори й ЄСВ на загальну суму 122 284,07 грн.

Застосування до відповідача санкції у вигляді стягнення мікрогранту в повному обсязі за відсутності прямого законодавчого застереження щодо втрати права на залік сплачених податків призвело б до порушення балансу інтересів сторін та перетворення державної підтримки на штрафну санкцію.

Оскільки Порядок № 738 чітко визначає наслідком припинення реалізації проєкту розрахунок остаточного зобов`язання у вигляді різниці між сумою гранту та фактично сплаченими податками (абз. 10- 11 п. 20), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову саме на суму залишку - 122 315,93 грн.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та є лише власним тлумаченням позивачем умов укладеного з відповідачем договору та норм чинного законодавства.

Таким чином, дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Інші доводи, на які посилається скаржник під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 15.07.2026 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів також погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта, оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Київського обласного центру зайнятості залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі №910/15499/25 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
17.08.2026 Ухвала № 139050450 Північний апеляційний господарський суд
15.07.2026 Рішення № 138259428 Господарський суд міста Києва
28.01.2026 Ухвала № 133663785 без тексту Господарський суд міста Києва
17.12.2025 Ухвала № 132690578 без тексту Господарський суд міста Києва