ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" жовтня 2026 р. Справа № 910/5087/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Спаських Н.М.
Яценко О.В.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 15.10.2026
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укрнафта"
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2026
повний текст рішення складено 05.08.2026
у справі № 910/5087/26 (суддя Павленко Є.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Укрнафта"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн"
про стягнення 513 471,77 грн, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Укрнафта" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" (відповідач) про стягнення 513 471,77 грн, з них: основного боргу - 496 512,73 грн, інфляційних втрат - 13 490,25 грн та 3% річних - 3468,79 грн.
Позовні вимоги мотивовано неповерненням відповідачем надлишково сплачених позивачем коштів (переплати) за договорами про постачання електричної енергії споживачу № С-28/03/22-8 від 28.03.2022, № С-28/03/22-9 від 28.03.2022, № С-28/03/22-10 вiд 28.03.2022 та № С-28/03/22-11 від 28.03.2022 у розмірі 496 512,73 грн. Крім того, за прострочення виконання зобов`язання з повернення суми передплати позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 13 490,25 грн та 3% річних у розмірі 3468,79 грн. При цьому, позивач стверджує, що односторонній правочин відповідача щодо припинення зобов`язання в розмірі 496 512,73 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є нікчемним, оскільки суперечить положенням підпункту 3 статті 11 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про критичну інфраструктуру».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5087/26, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2026 у справі № 910/5087/26 у задоволенні позову відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що вчинений відповідачем односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог не є нікчемним у розумінні частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України. Доказів оскарження заяви № 17/03/25-01 від 17.03.2025 про зарахування зустрічних однорідних вимог позивачем, як і визнання відповідного одностороннього недійсним у встановленому законом порядку матеріали справи не містять. За висновком суду, грошове зобов`язання відповідача перед позивачем у розмірі 496 512,73 грн припинено внаслідок вчинення відповідачем правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, недійсність якого не встановлено у визначеному законом порядку, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів в розмірі 496 512,73 грн задоволенню не підлягають. Оскільки грошове зобов`язання відповідача перед позивачем в розмірі 496 512,73 грн припинено, що виключає можливість нарахування інфляційних втрат та 3% річних на вказану суму за заявлений позивачем період.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2026 у справі № 910/5087/26, 21.08.2026 Акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2026 у справі № 910/5087/26 повністю та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що зарахування відповідачем зустрічних однорідних вимог всупереч прямої заборони Закону України «Про критичну інфраструктуру» свідчить про недійсність одностороннього правочину щодо припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Судом першої інстанції не оцінено недійсність одностороннього правочину відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог в аспекті ст. 602 Цивільного кодексу України та Закону України «Про критичну інфраструктуру».
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2026 матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укрнафта" у справі № 910/5087/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Спаських Н.М., Яценко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5087/26.
03.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/5087/26.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/5087/26 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2026 та призначено розгляд справи на 15.10.2026.
22.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що за відсутності рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог (заяви № 17/03/25-01 від 17.03.2025), вчинений відповідачем односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог є дійсним, а зобов`язання - припиненими.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрнафта" слід задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2026 у справі № 910/5087/26 скасувати, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 28.03.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" (надалі - відповідач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (найменування змінено на Акціонерне товариство «Укрнафта») в особі структурної одиниці (філії) "Укрнафта Буріння" (надалі - позивач, споживач) укладено 4 (чотири) договори про постачання електричної енергії споживачу, ідентичних за своїм змістом, а саме: № С-28/03/22-8 від 28.03.2022, № С-28/03/22-9 від 28.03.2022, № С-28/03/22-10 вiд 28.03.2022 та № С-28/03/22-11 від 28.03.2022 (надалі - договори), відповідно до п. 2.1. яких постачальник надає послугу з постачання електроенергії споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача («Укрнафта Буріння» Бориславський РЕМ (база)), а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно з п. 2.4. договорів (в редакції додаткових угод № 5 від 15.02.2023) період постачання електричної енергії з 01.04.2022 до 31.03.2023.
Відповідно до п. 3.1. договорів початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в додатку № 1 до цього договору.
В п. 3.3. договорів визначено, що постачальник не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 3 до договору.
Пунктом 5.1. договорів визначено загальну орієнтовну вартість договорів станом на момент його укладення, разом з тим додатковими угодами № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 пункт 5.1. договорів змінено.
Так, відповідно до додаткових угод № 5 від 15.02.2023 орієнтовна вартість договорів складає: за договором № С-28/03/22-8 від 28.03.2022 - 569 507,49 грн; за договором № С-28/03/22-9 від 28.03.2022 - 1 826 365,17 грн; за договором № С-28/03/22-10 вiд 28.03.2022 - 1 396 498,89 грн; за договором № С-28/03/22-11 від 28.03.2022 - 2 572 511,89 грн.
Відповідно до додатку 2 до договорів «Договірна ціна» (у редакції додаткових угод № 5 від 15.02.2023) фактична вартість поставленої електричної енергії буде перерахована по завершенню розрахункового періоду (п. 3 додатку 2 до договору).
Згідно з п. 5.12. договорів розрахунковий період є періодом звірки остаточних обсягів поставленої електричної енергії, розрахунків за договором за наслідками чого між сторонами складається акт передачі-прийому електричної енергії та акт звірки, у яких фіксується фактичний обсяг та ціна фактичного спожитої електричної енергії, що була поставлена споживачу протягом розрахункового місяця.
В додатку 2 до договорів визначено умови оплати - авансові платежі: до 28 числа місяця попереднього розрахунковому - 35% від заявленого обсягу; до 08 числа розрахункового періоду - 35% від заявленого обсягу; до 18 числа розрахункового періоду - 30% від заявленого обсягу.
Постачальник направляє споживачу у спосіб, передбачений договором для направлення акту передачі-прийому електричної енергії, рахунки на оплату авансових платежів у наступні строки: до 21 числа місяця, що передує розрахунковому - на оплату 35% від заявленого обсягу; до 01 числа розрахункового місяця - на оплату 35% від заявленого обсягу; до 10 числа розрахункового місяця - на оплату 30% від заявленого обсягу.
До 15 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим місяцем, споживач здійснює остаточний розрахунок за поставлену у розрахунковому місяці електричну енергію, вартість якої визначається згідно пункту 2.2. цього додатку.
Датою здійснення оплати є дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на поточний рахунок постачальника.
У разі надходження коштів від споживача понад повну вартість електричної енергії, поставленої споживачу у розрахунковому періоді, сума таких надходжень зараховується як оплата заборгованості попередніх періодів з найдавнішим терміном виникнення, а за відсутності такої, в рахунок оплати наступного розрахункового періоду або за заявою споживача повертається йому на поточний рахунок.
Оплата третього платежу проводиться тільки на підставі акту купівлі-продажу електроенергії за звітний (попередній період, фактичний відпрацьований період). У разі відсутності своєчасно наданого постачальником акту, платіж не проводиться і замовник не несе за це відповідальності.
Розрахунковим періодом є календарний місяць.
Оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем у безготівковому вигляді шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, зазначений у договорі.
Оплата за електричну енергію здійснюється споживачем на підставі завчасно виставлених постачальником рахунків.
На виконання умов договорів № С-28/03/22-8 від 28.03.2022, № С-28/03/22-9 від 28.03.2022, № С-28/03/22-10 вiд 28.03.2022 та № С-28/03/22-11 від 28.03.2022 у період з 01.04.2022 до 31.03.2023 відповідачем поставлено відповідачу електричну енергію на загальну суму 3 489 346,21 грн, з них: за договором № С-28/03/22-8 від 28.03.2022 - на суму 217 936,38 грн, за договором № С-28/03/22-9 від 28.03.2022 - на суму 969 621,03 грн, за договором № С-28/03/22-10 вiд 28.03.2022 - на суму 858 121,39 грн та за договором № С-28/03/22-11 від 28.03.2022 - на суму 1 443 667,41 грн, що підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії за вказаний період, які підписані сторонами без зауважень та заперечень.
За електричну енергії позивачем перераховано відповідачу кошти у розмірі 3 985 858,94 грн, з них: за договором № С-28/03/22-8 від 28.03.2022 - 346 367,83 грн, за договором № С-28/03/22-9 від 28.03.2022 - 1 130 428,61 грн, за договором № С-28/03/22-10 вiд 28.03.2022 - 913 732,34 грн, за договором № С-28/03/22-11 від 28.03.2022 - 1 595 330,16 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.
16.10.2023 сторонами складено та підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.10.2022 по 30.09.2023 за договорами № С-28/03/22-8 від 28.03.2022, № С-28/03/22-9 від 28.03.2022, № С-28/03/22-10 вiд 28.03.2022 та № С-28/03/22-11 від 28.03.2022, відповідно до якого станом на 30.09.2023 у постачальника перед споживачем рахується кінцеве сальдо на суму 496 512,73 грн.
Розмір вказаної переплати за зазначеними договорами відповідачем не заперечується.
Позивач зазначає, що у зв`язку з переходом ПАТ «Укрнафта» (у т.ч. «Укрнафта Буріння») до іншого постачальника електрична енергія у рамках даних договорів постачалась споживачу до 31.03.2023, а з 01.04.2023 ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» припинило постачання електричної енергії по всіх договорах позивачу, однак відповідачем суму переплати 496 512,73 грн позивачу не повернуто.
30.12.2025 АТ «Укрнафта» звернулось з заявою від 30.12.2025 № 01/01/09/24/03/01-02/01/2068 до ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн», в якій просив протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання даної заяви повернути АТ «Укрнафта» переплату за договорами № С-28/03/22-8 від 28.03.2022, № С-28/03/22-9 від 28.03.2022, № С-28/03/22-10 вiд 28.03.2022 та № С-28/03/22-11 від 28.03.2022 в розмірі 496 512,73 грн.
Факт направлення вказаної заяви підтверджується фіскальним чеком від 30.12.2025 та накладною № 175[телефон приховано] від 30.12.2025.
Згідно відомостей з офіційного сайту АТ "Укрпошта" за штриховим кодовим ідентифікатором № 175[телефон приховано] вбачається, що відправлення вручено 26.01.2026.
За доводами позивача, відповідач зобов`язаний був повернути переплату за договорами № С-28/03/22-8 від 28.03.2022, № С-28/03/22-9 від 28.03.2022, № С-28/03/22-10 вiд 28.03.2022 та № С-28/03/22-11 від 28.03.2022 в розмірі 496 512,73 грн у строк до 29.01.2026.
Втім, відповідачем суму переплати в розмірі 496 512,73 грн позивачу не повернуто, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення переплати у розмірі 496 512,73 грн.
Крім того, за прострочення виконання зобов`язання з повернення суми передплати позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 13 490,25 грн та 3% річних у розмірі 3468,79 грн.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що зобов`язання перед позивачем з повернення переплати у розмірі 496 512,73 грн виконано ним після отримання письмової заяви від 30.12.2025 № 01/01/09/24/03/01-02/01/2068 щодо повернення коштів шляхом направлення заяви № 17/03/25-01 від 17.03.2025 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Таким чином, зобов`язання відповідача перед позивачем з повернення переплати у розмірі 496 512,73 грн припинено. У зв`язку з відсутністю правових підстав для стягнення з відповідача коштів у розмірі 496 512,73 грн, вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 13 490,25 грн та 3% річних у розмірі 3468,79 грн, які є похідними від суми основного боргу, задоволенню не підлягають. Крім того, позивачем не доведено наявності в нього статусу оператора критичної інфраструктури, тому положення пункту 3 статті 11 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про критичну інфраструктуру" до спірних правовідносин не підлягають застосуванню.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини 6 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.
Пунктом 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 (надалі - Правила, ПРРЕЕ) передбачено, що електрична енергія (активна) - енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.
Згідно з п. 1.2.7 ПРРЕЕ постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими правилами порядку.
За пунктом 3.1.8 ПРРЕЕ договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником і споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладених між сторонами договорів, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вони є договорами поставки енергоресурсів.
Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктом 6.1.1 ПРРЕЕ визначено, що споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником.
Виходячи з умов пункту 2.4. договорів (в редакції додаткових угод № 5 від 15.02.2023), період постачання за договорами № С-28/03/22-8 від 28.03.2022, № С-28/03/22-9 від 28.03.2022, № С-28/03/22-10 вiд 28.03.2022 та № С-28/03/22-11 від 28.03.2022 до 31.03.2023.
При цьому, споживач (позивач), скориставшись наданим йому пунктом 3.2. договорів правом, змінив постачальника електроенергії.
Припинення договірних зобов`язань за укладеними з позивачем договорами відповідачем не заперечується.
Як вбачається з акту звіряння взаємних розрахунків від 16.10.2023 за період з 01.10.2022 по 30.09.2023 за договорами № С-28/03/22-8 від 28.03.2022, № С-28/03/22-9 від 28.03.2022, № С-28/03/22-10 вiд 28.03.2022 та № С-28/03/22-11 від 28.03.2022 у відповідача перед позивачем станом на 30.09.2023 існує заборгованість на суму 496 512,73 грн, яка утворилась за рахунок сплати позивачем авансових платежів.
Відповідно до абзацу 2, 3 пункту 6.1.21 глави 6.1 розділу VI Правил роздрібного ринку електричної енергії якщо споживачем здійснена переплата за прогнозними даними споживання, попередній електропостачальник має протягом 3 робочих днів з дня отримання заяви повернути споживачу надлишок коштів за реквізитами рахунка, вказаного споживачем у заяві. Зазначені платежі мають бути здійснені сторонами протягом 10 днів після зміни електропостачальника.
Крім того, обв`язок з повернення суми переплати закріплено у постачальника (відповідача) в пункті 4 додатку 2 до договорів.
Матеріалами справи підтверджується, що 30.12.2025 АТ «Укрнафта» звернулось з заявою від 30.12.2025 № 01/01/09/24/03/01-02/01/2068 до ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн», в якій просило протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання даної заяви повернути АТ «Укрнафта» переплату за договорами № С-28/03/22-8 від 28.03.2022, № С-28/03/22-9 від 28.03.2022, № С-28/03/22-10 вiд 28.03.2022 та № С-28/03/22-11 від 28.03.2022 в розмірі 496 512,73 грн.
Направлення вказаної заяви підтверджується фіскальним чеком від 30.12.2025 та накладною № 175[телефон приховано] від 30.12.2025.
Судом встановлено, що згідно відомостей з офіційного сайту АТ "Укрпошта" за штриховим кодовим ідентифікатором № 175[телефон приховано] відправлення вручено 26.01.2026.
Отже, строк повернення переплати відповідачем до 29.01.2026.
Доказів повернення позивачу коштів в розмірі 496 512,73 грн матеріали справи не містять.
Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 Цивільного кодексу України.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.
Тобто, в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого без правової підстави, передбаченої законом, іншими правовими актами чи правочином.
При цьому, Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18).
Відповідно до частини 1 статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача переплати в розмірі 496 512,73 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо зарахування зустрічних однорідних вимог згідно заяви № 17/03/25-01 від 17.03.2025 ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн», то колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судом, 18.03.2025 ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» звернулось до АТ «Укрнафта» (структурної одиниці (філії) «Укрнафта Буріння») із заявою № 17/03/25-01 від 17.03.2025 про припинення зобов`язання за договорами № С-28/03/22-8 від 28.03.2022, № С-28/03/22-9 від 28.03.2022, № С-28/03/22-10 вiд 28.03.2022 та № С-28/03/22-11 від 28.03.2022 в розмірі 496 512,73 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
При цьому, позивач стверджує, що односторонній правочин відповідача щодо припинення зобов`язання в розмірі 496 512,73 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є нікчемним, оскільки суперечить положенням підпункту 3 статті 11 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про критичну інфраструктуру».
Так, згідно з підпунктом 3 статті 11 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про критичну інфраструктуру» не допускається припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за заявами кредиторів до господарських товариств, які відповідають сукупно таким критеріям:
є оператором критичної інфраструктури;
частки (акції, паї) господарського товариства примусово відчужені під час дії воєнного стану;
державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв).
Відповідно до положень Закону України «Про критичну інфраструктуру» визначені наступні терміни:
оператор критичної інфраструктури - це юридична особа будь-якої форми власності та/або фізична особа - підприємець, що на правах власності, оренди або на інших законних підставах здійснює управління об`єктом критичної інфраструктури та відповідає за його поточне функціонування;
об`єкти критичної інфраструктури - об`єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам;
реєстр об`єктів критичної інфраструктури - автоматизована система, що містить перелік найбільш важливої для життєдіяльності суспільства та держави критичної інфраструктури, щодо якої встановлюються особливі вимоги із забезпечення її безпеки та стійкості і здійснюється моніторинг їх дотримання.
Відповідно до пункту 8 Порядку віднесення об`єктів до критичної інфраструктури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 1109, відомості про об`єкти критичної інфраструктури, що містяться у секторальних переліках об`єктів критичної інфраструктури, є інформацією з обмеженим доступом, захист якої забезпечується відповідно до вимог законодавства.
Також, частиною 6 статті 11 Закону України «Про критичну інфраструктуру» визначено, що інформація про об`єкти критичної інфраструктури, що міститься в Реєстрі об`єктів критичної інфраструктури є відкритою, загальнодоступною та безоплатною, крім інформації з обмеженим доступом.
Пунктами 12 та 13 Порядку ведення Реєстру об`єктів критичної інфраструктури, включення таких об`єктів до Реєстру, доступу та надання інформації з нього, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2023 № 415, визначено яка інформація про об`єкт критичної інфраструктури у Реєстрі віднесена до відкритої інформації та до інформації з обмеженим доступом.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету міністрів України від 28.04.2023 № 415 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру об`єктів критичної інфраструктури, включення таких об`єктів до Реєстру, доступу та надання інформації з нього» під час воєнного стану, а також протягом дванадцяти місяців після його припинення чи скасування: безпосередній доступ до інформації, що міститься в Реєстрі об`єктів критичної інфраструктури (далі - Реєстр), в тому числі до інформації, яка розміщується на офіційному веб-сайті уповноваженого органу у сфері захисту критичної інфраструктури України, є обмеженим; інформація з Реєстру надається посадовим/службовим особам суб`єктів національної системи захисту критичної інфраструктури за суб`єктом права чи за об`єктом критичної інфраструктури за письмовим запитом до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження віднесення АТ «Укрнафта» до об`єктів критичної інфраструктури надано лист від 26/1.7-10.2-3111 від 13.02.2025 Міністерства енергетики України, яким підтверджено, що АТ «Укрнафта» є оператором об`єктів критичної інфраструктури, відомості про що внесено до Реєстру об`єктів критичної інфраструктури.
Також позивачем надано лист від 03.04.2026 № 26/1.6-14.2-7162 Міністерства енергетики України, який підтверджує внесення до Секторального переліку об`єктів критичної інфраструктури, оператором яких є АТ «Укрнафта».
За встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку про підтвердження позивачем віднесення АТ «Укрнафта» до категорії «оператор критичної інфраструктури».
Доказів на спростування зазначеного відповідачем не надано.
Таким чином, за висновком суду, до позивача в силу положень підпункту 3 статті 11 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про критичну інфраструктуру» не допускається припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, що відповідно нівелює такий односторонній правочин відповідача в силу його нікчемності.
За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (пункти 94-95 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).
Відповідно до положень статті 202 Цивільного кодексу України заява про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином.
Згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Враховуючи вищевикладене, твердження відповідача про припинення зобов`язання за договорами № С-28/03/22-8 від 28.03.2022, № С-28/03/22-9 від 28.03.2022, № С-28/03/22-10 вiд 28.03.2022 та № С-28/03/22-11 від 28.03.2022 в розмірі 496 512,73 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідності до заяви № 17/03/25-01 від 17.03.2025 є юридично неспроможними, оскільки таке зарахування, як вже зазначалось, в силу положень підпункту 3 статті 11 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про критичну інфраструктуру» є незаконним, а відтак не спростовує обов`язку відповідача повернути позивачу кошти в розмірі 496 512,73 грн.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
З огляду на встановлений судом обов`язок відповідача повернути позивачу у строк до 29.01.2026 переплату за договорами № С-28/03/22-8 від 28.03.2022, № С-28/03/22-9 від 28.03.2022, № С-28/03/22-10 вiд 28.03.2022 та № С-28/03/22-11 від 28.03.2022 в розмірі 496 512,73 грн, а також відсутність доказів повернення таких коштів, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з 30.01.2026.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат вбачається, що позивач здійснює відповідні нарахування з 30.01.2026 по 24.04.2026.
Зважаючи на встановлені фактичні обставини, положення законодавства, колегія суддів, перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення відповідних розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, дійшла висновку, що вони є арифметично правильними та обґрунтованими, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 13 490,25 грн та 3% річних в розмірі 3468,79 грн підлягають задоволенню.
Отже, судом першої інстанції при ухвалені рішення про відмову у задоволенні позовних вимог допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення зокрема є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України).
При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, невірно встановив обставини справи, що призвело до прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду у даній справі - скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову.
Судові витрати
Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) за подачу позову до суду першої інстанції та за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2026 у справі № 910/5087/26 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2026 у справі № 910/5087/26 - скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" (ідентифікаційний код 43231355, адреса: 01001, а/с 87, м. Київ, вул. Євгена Чикаленка, 34) на користь Акціонерного товариства "Укрнафта" (ідентифікаційний код 00135390, адреса: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5) 496 512,73 грн (чотириста дев`яносто шість тисяч п`ятсот дванадцять гривень 73 копійки) основного боргу, 13 490,25 грн (тринадцять тисяч чотириста дев`яносто гривень 25 копійок) інфляційних втрат, 3468,79 грн (три тисячі чотириста шістдесят вісім гривень 79 копійок) 3% річних та 6161,66 грн (шість тисяч сто шістдесят одна гривня 66 копійок) судового збору за подання позовної заяви.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" (ідентифікаційний код 43231355, адреса: 01001, а/с 87, м. Київ, вул. Євгена Чикаленка, 34) на користь Акціонерного товариства "Укрнафта" (ідентифікаційний код 00135390, адреса: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5) 9242,49 грн (дев`ять тисяч двісті сорок дві гривні 49 копійок) судового збору за подання позовної заяви.
5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи № 910/5087/26 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 19.10.2026.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді Н.М. Спаських
О.В. Яценко