Постанова № 140698080 у справі № 910/707/25 від 07.10.2026

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2026 р. Справа №910/707/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача: Костюченко О.В.

від відповідача: Угленко О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейч і ЕС Консалтінг"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 (повний текст складено 01.05.2026)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 (повний текст складено 01.05.2026)

у справі №910/707/25 (суддя Васильченко Т.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр "Подол"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейч і ЕС Консалтінг"

про стягнення 419 521,90 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр "Подол" (далі - ТОВ "Бізнес-Центр "Подол") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейч і ЕС Консалтінг" (далі - ТОВ "Ейч і ЕС Консалтінг") заборгованості у розмірі 419 521,90 грн, з яких: 153 247,50 грн - основний борг, 16 272,42 грн - пеня, 250 001,98 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором оренди нерухомого майна від 01.01.2024 №01.01.2024-303, не у повному обсязі здійснив платежі, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення 137 600,00 грн основного боргу по орендній платі та 15 647,50 грн боргу по компенсаційним витратам.

Крім того, 03.11.2025 через систему "Електронний суд", ТОВ "Бізнес-Центр "Подол" подано заяву про приєднання доказів та ухвалення додаткового рішення у справі №910/707/25, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 68 896,69 грн.

Також, 04.11.2025, через систему "Електронний суд", ТОВ "Ейч і ЕС Консалтінг" надіслало клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, у якому просило суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.

Короткий зміст рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 у справі №910/707/25 позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Ейч і ЕС Консалтінг" на користь ТОВ "Бізнес-Центр "Подол" 137 600,00 грн заборгованості по орендній платі, 15 647,50 грн заборгованості по компенсаційній платі, 16 272,42 грн пені, 15 324,75 грн штрафу та судовий збір у розмірі 2 772,67 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань, в частині повної сплати орендних платежів та відшкодування компенсаційної плати підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в частині стягнення боргу зі сплати орендних платежів у розмірі 137 600,00 грн та заборгованості по компенсаційній платі у загальному розмірі 15 647,50 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. При цьому, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, місцевий господарський суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі. Також, здійснивши власний розрахунок штрафу, судом першої інстанції встановлено, що належним до стягнення є розмір в сумі 15 324,75 грн, що розрахований як десята частина (10%) від 153 247,50 - загальний розмір заборгованості по оренді та компенсаційних платежах, і є таким, що відповідає приписами статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), тоді як в решті заявленого до стягнення штрафу слід відмовити.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 у справі №910/707/25 заяву ТОВ "Бізнес-Центр "Подол" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/707/25 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Ейч і ЕС Консалтінг" на користь ТОВ "Бізнес-Центр "Подол" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду у розмірі 2 598,49 грн.

Клопотання ТОВ "Ейч і ЕС Консалтінг" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/707/25 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Бізнес-Центр "Подол" на користь ТОВ "Ейч і ЕС Консалтінг" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

В інших частинах заяви ТОВ "Бізнес-Центр "Подол" про ухвалення додаткового рішення та клопотання ТОВ "Ейч і ЕС Консалтінг" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/707/25 відмовлено.

Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції, дослідивши надані сторонами докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатами документів, а також їх значення для спору, та висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу позивача в сумі 20 000,00 грн та про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу відповідача в сумі 20 000,00 грн. При цьому, оскільки позовні вимоги у справі №910/707/25 задоволено частково, місцевий господарський суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за отримання технічних записів судових засідань та по сплаті нотаріальних послугу розмірі 2 598,49 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Ейч і ЕС Консалтінг" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 у справі №910/707/25, в частині стягнення з ТОВ "Ейч і Ес Консалтінг" на користь ТОВ "Бізнес-Центр "Подол" 137 600,00 грн заборгованості з орендної плати, 11 659,50 грн заборгованості з компенсаційної плати, 16 272,42 грн пені, 15 324,75 грн штрафу та 2 772,67 грн судового збору та постановити, у цій частині, нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Змінити розподіл судових витрат, присуджених додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 у справі №910/707/25 та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, понесені відповідачем у зв`язку з переглядом справи №910/707/25 Північним апеляційним господарським судом.

Так, скаржник не погоджується з рішенням суду першої інстанції, в частині стягнення з нього орендної плати, штрафних санкцій, а також в частині стягнення компенсаційної плати у розмірі 11 659,50 грн. Відповідач вважає, що місцевий господарський суд невірно тлумачив умови договору, які регламентують право орендаря на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку, не з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, а висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2026 апеляційну скаргу ТОВ "Ейч і ЕС Консалтінг" у справі №910/707/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А., судді: Тарасенко К.В., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

04.06.2026, через систему "Електронний суд", скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги. Також в наведеній заяві скаржник уточнив вимоги своєї апеляційної скарги та виклав їх у наступній редакції:

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 у справі №910/707/25 в частині стягнення з ТОВ "Ейч і Ес Консалтінг" на користь ТОВ "Бізнес-Центр "Подол" 137 600,00 грн заборгованості з орендної плати, 11 659,50 грн заборгованості з компенсаційної плати, 16 272,42 грн пені, 15 324,75 грн штрафу та судового збору у розмірі 2 772,67 грн. Постановити у цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

- скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 у справі №910/707/25 та постановити нове судове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача 34 752,59 грн витрат на професійну правничу допомогу. Відмовити позивачу у задоволенні його клопотання про відшкодування судових витрат.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Ейч і ЕС Консалтінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2025, а також на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 у справі №910/707/25 та призначено її до розгляду на 07.07.2026. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/707/25.

25.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/707/25.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 задоволено заяву представника ТОВ "Бізнес-Центр "Подол" адвоката Костюченка О.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Розгляд справи призначений на 07.07.2026 не відбувся, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці з 06.07.2026 до 07.07.2026 включно.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Ейч і ЕС Консалтінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 у справі №910/707/25 призначено на 13.08.2026.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2026, у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 30.07.2026 про звільнення судді Кравчука Г.А. з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2026 справу №910/707/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Ейч і ЕС Консалтінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 у справі №910/707/25 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В., та призначено її до розгляду на 07.10.2026.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

23.06.2026, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Ейч і ЕС Консалтінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 у справі №910/707/25.

Так позивач зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки оскаржуваного рішення Господарського суду м. Києва від 30.10.2025 як і додаткового рішення суду від 27.01.2026 у справі №910/707/25, зі змісту яких вбачається, що судом першої інстанції надавалася оцінка вагомим і ключовим доводам та доказам сторін, в тому числі відповідача, якими останній обґрунтовував підстави для відмови в задоволенні позову. Апеляційна скарга не містить будь-яких доводів щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та/або неправильного застосування норм матеріального права, як і не містить доводів, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним. Місцевий господарський суд, керуючись передбаченими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) стандартами доказування при оцінці доказів, як важливим елементом змагальності процесу, дослідив наявні у матеріалах справи докази, відповідно до статті 86 ГПК України, надав їм належну оцінку та ухвалив обґрунтоване та законне рішення без порушення норм матеріального чи процесуального права.

Узагальнені доводи, заперечення та пояснення учасників справи

29.06.2026, через систему "Електронний суд", відповідачем подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій останній надає письмові пояснення по суті спору.

Слід зазначити, що нормами ГПК України не передбачено подання такої процесуальної заяви, однак, колегія суддів враховує те, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

07.08.2026, через систему "Електронний суд", позивачем подані додаткові письмові пояснення по суті спору.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 07.10.2026 з`явилася представники сторін.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.01.2024 між ТОВ "Бізнес-Центр "Подол" (орендодавець) та ТОВ "Ейч і ЕС Консалтінг" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №01.01.2024-303, за умовами пункту 2.1 якого, на підставі взаємної згоди сторін, орендодавець зобов`язується передати орендарю у тимчасове користування (в оренду) приміщення за плату на обумовлений строк і надати супутні послуги на умовах цього договору, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування приміщення та оплачувати орендодавцю орендну плату, інші обов`язкові платежі і супутні послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з пунктом 2.1 договору, в оренду за цим договором передається приміщення, визначене в пункті 1.7 цього договору, технічні характеристики якого, його загальна площа та технічний стан визначається цим договором та актом приймання-передачі, які підписуються сторонами та є невід`ємними частинами цього договору.

За цим договором приміщення передається в оренду для використання виключно з метою ведення господарської діяльності, а саме для розміщення орендарем офісу (пункт 2.3 договору).

Відповідно до пункту 2.6 договору опис технічного стану приміщення на дату його передачі орендарю зазначається в акті прийому-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору.

Підписанням цього договору орендар підтверджує розуміння того факту, що він орендує приміщення (що складається зі стін, стелі, підлоги, дверей, вікон). Підписанням цього договору орендар розуміє вказаний факт і у нього будуть відсутні будь-які претензії до орендодавця щодо якості або/та кількості комунальних послуг (електропостачання, водопостачання, водовідведення, теплопостачання, вивіз сміття тощо), крім фактичної оренди самого приміщення (що складається зі стін, стелі, підлоги, вікон, дверей) (пункт 2.7 договору).

За умовами пункту 2.8 договору, пункт 2.7 цього договору не застосовується, коли відсутність або неякісне надання послуг спричинене наявністю фінансової заборгованості орендодавця перед виконавцем послуг, з чим пов`язано припинення надання відповідних послуг виконавцем. У такому випадку орендодавець несе повну відповідальність перед орендарем за припинення надання комунальних послуг протягом відповідного періоду.

Згідно з пунктом 3.1 договору передача орендарю приміщення в оренду, здійснюється в день укладення цього договору або в інший строк обумовлений сторонами.

За змістом пункту 3.2 договору приміщення передається орендодавцем та приймається орендарем, а також повертається орендарем орендодавцю за актом приймання-передачі. Факт передачі приміщення орендарю підтверджується актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін, скріплюється їх печатками (за наявності) і з моменту його підписання сторонами стає невід`ємною частиною цього договору.

У разі припинення/закінчення або дострокового розірвання цього договору орендар зобов`язується звільнити приміщення та повернути його орендодавцю за актом прийому (повернення) - передачі, який орендар має підписати та передати орендодавцю не пізніше 3 (трьох) календарних днів з моменту його отримання від орендодавця (пункт 3.3 договору).

За умовами пункту 3.4 договору повернення орендарем приміщення оформлюється двостороннім актом приймання (повернення) - передачі, який підписується сторонами, скріплюється їх печатками (за наявності) із зазначенням його (приміщенням) стану та з урахуванням його нормального природного зносу та здійснених орендарем поліпшень. Цей акт, з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками (за наявності) стає невід`ємною частиною цього договору, а приміщення вважаються повернутими орендодавцю.

Пунктом 3.6 договору встановлено, що у випадку, якщо орендар добровільно не повертає орендодавцю приміщення та/або ухиляється від підписання акта прийому-передачі, сторони погодили та орендар підтверджує свою безумовну згоду на наступний порядок повернення орендодавцю об`єкта: орендодавець направляє на електронну пошту орендаря, що вказана в цьому договорі, заповнений зі своєї сторони акт прийому-передачі в форматі Word (підпункт 3.6.1 договору). Протягом 3 (трьох) календарних днів, з моменту відправлення такого листа, орендар зобов`язаний з`явитися (направити свого представника до офісу орендодавця) за адресою: м. Київ вул. Нижньоюрківська буд. 9 з 10.00 до 17.00 з понеділка по п`ятницю) і підписати акт приймання-передачі і передати комплект ключів від приміщення (підпункт 3.6.2 договору). У разі якщо орендар не підписав та/або не надав підписаний зі своєї сторони акт приймання-передачі орендодавцеві протягом 3(трьох) днів з моменту відправлення останнім орендарю листа з цим актом, сторони погоджують що приміщення вважається повністю переданим орендодавцю без підписання акта приймання-передачі, і орендар безумовно втрачає будь-які права на приміщення та не має прав в ньому знаходитися та/або розміщувати там речі (підпункт 3.6.3 договору). У разі, якщо орендар продовжує користуватися приміщенням (зберігає там будь-які речі, перебуває в приміщенні сам або його довірені особи чи будь-які інші особи зі сторони орендаря), з моменту повернення приміщення орендодавцю відповідно до п. 3.6.3 цього договору, орендар надає свою згоду на застосування примусового звільнення приміщення, в тому числі видворення будь-яких осіб та речей, а орендодавець має право самостійно прийняти приміщення у зворотне користування та змінити всі дверні замки за рахунок орендаря і не допускати останнього до приміщення. У такому випадку речі орендаря, що знаходяться у приміщенні, описуються комісією у складі не менше двох представників орендодавця, та вважаються прийнятими орендодавцем на оплатне відповідальне зберігання. Зберігання речей здійснюється за рахунок орендаря. Сторони погодити, що плата за відповідальне зберігання майна складає 3 656,00 грн, в тому числі ПДВ в розмірі 609,33 грн за кожну добу зберігання майна орендодавцем та повинна бути сплачена орендарем протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту виставлення рахунку орендодавцем. У разі якщо орендар протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту припинення або дострокового розірвання договору не забирає майно, яке йому належить, або відмовляється від оплати коштів за зберігання його майна орендодавцем, орендодавець має право знищити, утилізувати або реалізувати майно орендаря за ціною на власний розсуд. Грошові кошти отримані орендодавцем від реалізації майна повертаються орендарю за відрахування орендодавцем плати за зберігання майна (підпункт 3.6.4 договору).

Згідно з пунктом 3.7 договору, у разі припинення/закінчення або дострокового розірвання цього договору, орендар зобов`язаний здійснити усі виплати та провести розрахунки, передбачені цим договором і сплатити заборгованість якщо така є, перед орендодавцем. При цьому орендна плата, компенсаційна плата та оплата супутніх послуг, пов`язаних з використанням приміщення сплачуються орендарем по день фактичної передачі приміщення орендодавцю за актом приймання (повернення) - передачі.

Відповідно до пункту 4.1 договору розмір орендної плати за цим договором визначено із знижкою та становить 17 200,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 2 866,67 грн на місяць, що на дату укладення цього Договору еквівалентно 468 доларів США за курсом НБУ, встановленим на день укладання договору. Остаточний розмір орендної плати за відповідний календарний місяць визначається в гривні України відповідно до грошового еквіваленту в доларах США за курсом НБУ, встановленого на дату виставлення орендодавцем відповідного рахунку.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що орендна плата у розмірі, визначеному згідно з пунктом 4.1 цього договору, починає нараховуватися з дати підписання сторонами факту приймання-передачі і застосовується за цим договором протягом всього терміну дії воєнного стану на території міста Києва, але не більше ніж до 01.01.2025. Орендодавець залишає за собою право встановити розмір орендної плати за цим договором без застосування знижки, про що орендодавець письмово повідомляє орендаря поштою за місцезнаходженням орендаря або на електронну пошту, не менше ніж за 30 (тридцять) календарних днів та надає на підпис орендарю 2 (два) примірника відповідної додаткової угоди, яку орендар має підписати та протягом 3 (трьох) календарних днів надати на підпис орендодавцю.

За умовами пункту 4.3 договору орендар щомісячно здійснює перерахування суми орендної плати у національній валюті України (гривні) до 20 (двадцятого) числа календарного місяця, який передує розрахунковому періоду на підставі відповідних рахунків-фактур орендодавця (у разі неможливості своєчасного отримання рахунку-фактури, орендар сплачує орендну плату у розмірі не меншому ніж за попередній місяць) шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок орендодавця, що вказаний у цьому договорі або в разі зміни рахунку - на інший рахунок, про який належним чином та завчасно повідомлений орендодавцем.

Ціну цього договору складає загальна сума орендної плати та інших обов`язкових платежів, сплачених орендарем за весь строк фактичного користування приміщенням на підставі цього договору (пункт 4.4 договору).

Відповідно до пункту 4.6 договору окремо від орендної плати, орендар щомісячно за весь строк фактичного користування приміщенням, зобов`язаний сплачувати орендодавцю компенсаційну плату на підставі виставлених рахунків орендодавця. Компенсаційна плата повинна бути сплачена орендарем не пізніше 3 (трьох) банківських днів, з дня отримання від орендодавця відповідних рахунків-фактур поштою або за допомогою засобів електронного зв`язку.

Згідно з пунктом 4.9 договору сторони щомісяця до 10 (десятого) числа наступного за розрахунковим періодом складають акт наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін, скріплюється їх печатками (за наявності) та які є підтвердженням виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором у відповідному календарному місяці. У тому разі, якщо орендар протягом 5 (п`яти) календарних днів, з дня надання орендарю актів наданих послуг не отримає підписаний орендарем примірник акта наданих послуг або обґрунтованої відмови, акт наданих послуг вважається підписаним, а послуги такими що надані належним чином.

Пунктом 4.10 договору встановлено, що загальна вартість послуг орендодавця за договором складається з вартості орендної плати, компенсаційної плати та вартості супутніх послуг, що надаються орендодавцем за цим договором протягом терміну його дії та зафіксовані сторонами в актах наданих послуг, який підписується сторонами та скріплюється печатками сторін (у разі їх наявності).

Умовами пункту 4.11 договору передбачено, що усі рахунки для здійснення орендарем платежів за цим договором передаються орендарю поштовим зв`язком або нарочно під розпис за адресою вказаною в цьому договорі або за адресою об`єкта оренди або електронною поштою, зазначеною в реквізитах цього договору. При цьому сторони погодились, що всі рахунки які надіслані орендарю електронною поштою на електронну адресу орендаря, зазначену в цьому договорі вважаються належним чином вручені орендодавцем орендарю, таким чином обов`язок щодо сплати цих рахунків виникає у орендаря в строки та в порядку визначеному цим договором.

За умовами пункту 5.1 договору орендодавець має право, зокрема, достроково розірвати договір за своєю ініціативою, без застосування до нього штрафних санкцій з підстав та в порядку передбачених цим договором (підпункт 5.1.5 договору); у випадку, якщо орендар не звільнив об`єкт оренди по закінченню строку оренди або в інших випадках, передбачених цим договором, орендодавець має право входу до об`єкту оренди та виселення орендаря за рахунок останнього та недопущення його в приміщення (підпункт 5.1.7 договору).

Орендодавець зобов`язується, зокрема, передати орендареві в користування об`єкт оренди згідно з цим договором за актом приймання-передачі протягом строку, визначеного цим договором (підпункт 5.2.1 договору).

Відповідно до пункту 6.1 договору орендар має право, зокрема, користуватися об`єктом оренди відповідно умов цього договору та мати безперешкодний доступ до об`єкту оренди власного персоналу, клієнтів та відвідувачів, з урахуванням правил поведінки та режиму відвідування території за місцем розміщення будівлі, затверджених рішенням орендодавця (підпункт 6.1.1 договору); достроково розірвати договір в порядку передбаченому договором та за умови письмового попередження про це орендодавця за 30 календарних днів до дати припинення дії договору (підпункт 6.1.5 договору).

Згідно з пунктом 6.2 договору орендар зобов`язується, зокрема, своєчасно і в повному обсязі вносити орендодавцю оренду плату, компенсаційну плату, плату за розміщення рекламних матеріалів (якщо такі рекламні матеріали будуть встановлені), забезпечувальний платіж, а також інші платежі передбачені цим договором (підпункт 6.2.2 договору); підписувати та повертати орендодавцю по одному примірнику, підписаних орендарем актів наданих послуг, не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання відповідних актів наданих послуг від орендодавця (підпункт 6.2.12 договору); у разі припинення або розірвання цього договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором або чинним законодавством, упродовж 3 (трьох) календарних днів повернути орендодавцю ключі від об`єкту оренди та об`єкт оренди за актом приймання (повернення) - передачі у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в користування, з урахуванням природного зносу та відшкодувати орендодавцю збитки, у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкту оренди з вини орендаря або третіх осіб зі сторони орендаря (підпункт 6.2.14 договору); належним чином виконувати інші зобов`язання, визначені цим договором (підпункт 6.2.21 договору).

У разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за цим договором оренди сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (пункт 7.1 договору).

Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі прострочення орендарем строків здійснення платежу передбаченого цим договором, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення відповідного платежу, а з 10 дня прострочення додатково - штраф у розмірі 10% від розміру відповідного платежу за кожні 10 календарних днів такого прострочення.

Відповідно до пункту 7.5 договору сторони домовились про збільшення строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за цим договором до 1 (одного) року.

Згідно з пунктом 7.7 договору, у разі односторонньої відмови орендаря від договору до закінчення строку дії договору шляхом залишення об`єкта оренди без належного попередження орендодавця, сплачений орендарем гарантійний платіж не повертається та залишається у власності орендодавця.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення підписів печатками (за їх наявності) і діє до 01.01.2025. У випадку не повідомлення однією з сторін поштою або за допомогою засобів електронного зв`язку про розірвання та/або припинення взаємовідносин за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії договору, визначеного в цьому пункті, договір кожного такого разу автоматично пролонгується та/або продовжує свою дію на 12 (дванадцять) календарних місяців (пункт 8.1 договору).

Пункт 8.5 договору встановлює, що даний договір може бути розірваний, зокрема, по ініціативі орендаря достроково з підстав та в порядку, передбачених цим договором. У випадку дострокового розірвання цього договору за ініціативою орендаря сторони укладають додаткову угоду до цього договору про розірвання договору протягом 3 (трьох) днів після виконання орендарем в повному обсязі дій, передбачених пунктом 8.9 цього договору (підпункт 8.5.3 договору).

Відповідно до пункту 8.8 договору, у випадку попередження орендарем про намір розірвання договору оренди менше чим за 30 календарних днів, забезпечувальний платіж не повертається.

За умовами пункту 8.9 договору, у випадку дострокового розірвання або припинення терміну дії цього договору, протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту настання однієї із зазначених обставин, орендар зобов`язаний провести розрахунки з орендодавцем за цим договором, включаючи сплату штрафних санкцій передбачених договором, звільнити приміщення та передати його за актом прийому (повернення) - передачі орендодавцю вільним від власного майна та майна третіх осіб.

Згідно з пунктом 8.10 договору закінчення строку дії цього договору або його дострокове розірвання не звільняє сторони від зобов`язань та відповідальності за їх порушення, що виникли під час дії договору до повного виконання зобов`язання відповідною стороною.

Підписуючи цей договір сторони також погодили використання електронного кваліфікованого цифрового підпису в документообігу в межах виконання цього договору, в тому числі при складанні первинних документів. Сторонами погоджено використання такого кваліфікованого електронного підпису, в порядку і на умовах визначених законодавством України (пункт 11.11 договору).

На виконання умов договору, сторонами 01.01.2024 складено акт прийому-передачі до договору оренди нерухомого майна №01.01.2024-303 за умовами пункту 1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в користування на умовах оренди об`єкт оренди - нежитлове приміщення №303, загальною площею 43 кв.м, розміщене в складі групи нежитлових приміщень "Б-3", загальною площею 345,2 кв.м, що знаходиться на 3-му поверсі будівлі, розташованій за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, буд. 9.

За умовами пунктів 2, 3 акта прийому-передачі, об`єкт оренди передається для використання орендарем за цільовим призначенням, визначеним умовами договору. Сторони засвідчують, що об`єкт оренди передається в належному та задовільному технічному стані, відповідає умовам договору та придатний для використання у цілях визначених у договорі. До даного акту також можуть додаватися фотознімки об`єкту оренди, що вказують та підтверджують його технічний стан та візуальний вигляд.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору, у період з березня 2024 року до грудня 2024 року (включно), направлено відповідачу засобами електронного зв`язку (шляхом направлення на електронну пошту) підписані електронно-цифровим підписом акти надання послуг (оренда) від 31.03.2024 №81 на суму 17 200,00 грн, від 30.04.2024 №101 на суму 17 200,00 грн, від 31.05.2024 №148 на суму 17 200,00 грн, від 30.06.2024 №179 на суму 17 200,00 грн, від 31.07.2024 №220 на суму 17 200,00 грн, від 31.08.2024 №275 на суму 17 200,00 грн, від 30.09.2024 №302 на суму 17 200,00 грн, від 31.10.2024 №343 на суму 17 200,00 грн, від 30.11.2024 №381 на суму 17 200,00 грн, від 31.12.2024 №417 на суму 17 200,00 грн та акти надання послуг (компенсаційна плата) від 31.03.2024 №100 на суму 8 910,00 грн, від 30.04.2024 №137 на суму 718,00 грн, від 31.05.2024 №175 на суму 709,00 грн, від 30.06.2024 №212 на суму 746,50 грн, від 31.07.2024 №252 на суму 767,50 грн, від 31.08.2024 №288 на суму 768,25 грн, від 30.09.2024 №327 на суму 769,00 грн, від 31.10.2024 №363 на суму 769,00 грн, від 30.11.2024 №401 на суму 769,00 грн, від 31.12.2024 №438 на суму 771,25 грн.

Крім актів надання послуг з оренди та компенсаційної плати, позивачем у період з березня 2024 року до грудня 2024 року (включно) також виставлено відповідачу рахунки на оплату від 01.03.2024 №82 на суму 17 200,00 грн, від 31.03.2024 №101 на суму 8 910,00 грн, від 01.04.2024 №102 на суму 17 200,00 грн, від 30.04.2024 №142 на суму 718,00 грн, від 01.05.2024 №153 на суму 17 200,00 грн, від 31.05.2024 №186 на суму 709,00 грн, від 01.06.2024 №190 на суму 17 200,00 грн, від 30.06.2024 №221 на суму 746,50 грн, від 01.07.2024 №230 на суму 17 200,00 грн, від 31.07.2024 №262 на суму 767,50 грн, від 01.08.2024 №285 на суму 17 200,00 грн, від 31.08.2024 №299 на суму 768,25 грн, від 01.09.2024 №313 на суму 17 200,00 грн, від 30.09.2024 №338 на суму 769,00 грн, від 01.10.2024 №354 на суму 17 200,00 грн, від 31.10.2024 №374 на суму 769,00 грн, від 01.11.2024 №392 на суму 17 200,00 грн, від 30.11.2024 №414 на суму 769,00 грн, від 01.12.2024 №430 на суму 17 200,00 грн та від 31.12.2024 №450 на суму 771,25 грн.

Однак, як зазначає позивач, відповідач з 04.04.2024, в порушення умов договору, перестав сплачувати орендну та компенсаційну плати за користування приміщенням за період з березня 2024 року до грудня 2024 року (включно), у зв`язку з чим за відповідачем рахується заборгованість у загальному розмірі 153 247,50 грн, а саме: 137 600,00 грн - заборгованість з орендної плати; 15 647,50 грн - заборгованість з компенсаційної плати.

З метою досудового врегулювання спору, ТОВ "Бізнес-Центр "Подол" засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта" звернулося до ТОВ "Ейч і ЕС Консалтінг" з претензією від 18.10.2024 №18/10/2024-1 та претензією-вимогою від 06.12.2024 №2, у якій вимагало сплатити наявну заборгованість по договору оренди нерухомого майна від 01.01.2024 №01.01.2024-303. Крім того, позивач направляв відповідачу для підпису проєкт акта прийому (повернення) - передачі від 14.11.2024 до договору оренди нерухомого майна №01.01.2024-303.

У відповідь на претензію-вимогу №2 позивача від 06.12.2024, відповідач листом від 06.01.2025 №VL060125 повідомив, що з 27.03.2024 орендарем повністю звільнено приміщення і ні майна, ні працівників товариства у вказаному приміщенні не знаходилось. Відповідач наголосив, що про своє рішення достроково розірвати договір повідомляв орендодавця усіма доступними способами, зокрема, особисто у розмові, листуванням у месенджері WhatsApp, електронним та поштовим листуваннями, а тому за умовами пункту 6.1.5 договору, укладений між сторонами договір оренди є розірваним, а вимоги ТОВ "Бізнес-Центр "Подол" про сплату заборгованості є необґрунтованими.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "Бізнес-Центр "Подол" стверджує про порушення ТОВ "Ейч і ЕС Консалтінг" умов договору оренди нерухомого майна від 01.01.2024 №01.01.2024-303, в частині належної сплати орендних платежів та компенсаційної плати, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення заборгованості по оренді у розмірі 137 600,00 грн, по компенсаційним витратам у розмірі 15 647,50 грн, а також пені у розмірі 16 272,42 грн та штрафу у розмірі 250 001,98 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна.

Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до частини 1 статті 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (частина 1 статті 761 ЦК України).

Згідно з частинами 1-5 статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (частина 6 статті 762 ЦК України).

За приписами частини 1 статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 ЦК України).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 01.01.2024 між ТОВ "Бізнес-Центр "Подол", як орендодавцем та ТОВ "Ейч і ЕС Консалтінг", як орендарем, укладено договір оренди нерухомого майна №01.01.2024-303, за умовами пункту 2.1 якого, на підставі взаємної згоди сторін орендодавець зобов`язується передати орендарю у тимчасове користування (в оренду) приміщення за плату на обумовлений строк і надати супутні послуги на умовах цього договору, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування приміщення та оплачувати орендодавцю орендну плату, інші обов`язкові платежі і супутні послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором.

За умовами договору об`єкт нерухомості - це група нежитлових приміщень "Б-3" (3-й поверх), загальною площею 345,6 кв.м в будівлі, розташованій за адресою: місто Київ, вулиця Нижньоюрківська, будинок №9, приміщення "Б-3" реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 245[телефон приховано], який належить орендодавцю на праві власності, згідно з витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №273876030 (пункт 1.2 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення підписів печатками (за їх наявності) і діє до 01.01.2025. У випадку не повідомлення однією із сторін поштою або за допомогою засобів електронного зв`язку про розірвання та/або припинення взаємовідносин за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії договору, визначеного в цьому пункті, договір кожного такого разу автоматично пролонгується та/або продовжує свою дію на 12 (дванадцять) календарних місяців (пункт 8.1 договору).

При цьому, як встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов договору, сторонами 01.01.2024 складено акт прийому-передачі до договору оренди нерухомого майна №01.01.2024-303, за умовами пункту 1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в користування на умовах оренди об`єкт оренди - нежитлове приміщення №303, загальною площею 43 кв.м, розміщене в складі групи нежитлових приміщень "Б-3", загальною площею 345,2 кв.м, що знаходиться на 3-му поверсі будівлі, розташованій за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, буд. 9.

З аналізу наведених умов договору оренди та акта прийому-передачі слідує, що між позивачем та відповідачем укладено договір оренди, яким визначено, зокрема, об`єкт оренди, строк дії договору, а актом прийому-передачі сторони засвідчили факт передачі приміщення у користування відповідача.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "Бізнес-Центр "Подол" стверджує про порушення ТОВ "Ейч і ЕС Консалтінг" умов договору оренди нерухомого майна від 01.01.2024 №01.01.2024-303, в частині належної сплати орендних платежів та компенсаційної плати.

Відповідач, у свою чергу, стверджує про те, що з кінця березня 2024 року не займав орендованого приміщення про що повідомив директора ТОВ "БЦ "Подол" у особистій розмові, а ключі від орендованого приміщення передав (повернув) службі охорони та наголосив на безумовному праві на дострокове розірвання договору оренди, що передбачено пунктами 6.1.5 та 7.7 договору, яке ним і було реалізовано.

Позивач з такими доводами не погодився, вказавши, що право на одностороннє розірвання договору, передбачене пунктом 6.1.5 договору, взаємопов`язане з виконанням умов пункту 8.5.3 договору, яке полягає у необхідності вчинення ряду дій з метою належного оформлення факту припинення відносин по оренді та розірвання правочину, а оскільки такі дії зі сторони відповідача вчинені не були, то договір оренди не може вважатися розірваним, лише з посиланням на дотримання пункту 6.1.5 такого договору.

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що фактично спір між сторонами існує в частині дотримання порядку припинення зобов`язань по договору оренди шляхом розірвання договору оренди в односторонньому порядку і як наслідок наявності підстав для сплати заявлених позивачем коштів.

Згідно зі статтею 781 ЦК України договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

Відповідно до статті 784 ЦК України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймодавець передав річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; 2) наймодавець не виконує свого обов`язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Частинами 1, 2 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому, припинення зобов`язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Відповідно до частин 1 і 4 статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним чинним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).

Згідно з частинами 1-3 статті 291 ГК України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.07.2019 у справі №916/1684/18 наголосила, що за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (частин 1, 2 та 3 статті 202 ЦК України).

Правочин є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин. До односторонніх правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору. При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Між цим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може виступати видання довіреності двома та більше особами, спільний заповіт подружжя та ін. Аналіз розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків).

Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини, відповідно, поділяються на: суворо односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особами. До них відноситься, зокрема, відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини; такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 3 статті 651 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №727/898/19 зазначено, що "у цивільному законодавстві закріплено конструкцію "розірвання договору" (статті 651-654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання "відмова від договору" (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків".

Аналіз норм цивільного законодавства свідчить, що вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з`ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору, як вид одностороннього правочину, розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору. При цьому слід розмежовувати підстави недійсності цього одностороннього правочину (зокрема, суперечність імперативній цивільно-правовій нормі) від підстав для односторонньої відмови від договору.

Як встановлено судом першої інстанції, умови підпункту 6.1.5 договору визначають, що орендар має право достроково розірвати договір в порядку передбаченому договором та за умови письмового попередження про це орендодавця за 30 календарних днів до дати припинення дії договору.

Підпункт 8.5.3 договору встановлює, що даний договір може бути розірваний по ініціативі орендаря достроково з підстав та в порядку, передбачених цим договором. У випадку дострокового розірвання цього договору за ініціативою орендаря сторони укладають додаткову угоду до цього договору про розірвання договору протягом 3 (трьох) днів після виконання орендарем в повному обсязі дій, передбачених пунктом 8.9 цього договору.

Умовами пункту 8.9 договору встановлено, що у випадку дострокового розірвання або припинення терміну дії цього договору, протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту настання однієї із зазначених обставин, орендар зобов`язаний провести розрахунки з орендодавцем за цим договором, включаючи сплату штрафних санкцій передбачених договором, звільнити приміщення та передати його за актом прийому (повернення) - передачі орендодавцю вільним від власного майна та майна третіх осіб.

За змістом частини 1 статті 637 ЦК України, тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. Аналіз положень статті 213 ЦК України свідчить, що тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін).

Проаналізувавши приписи спірного договору у їх сукупності, зокрема, в тому числі, але не виключно, підпунктів 6.1.5, 8.5.3, пункту 8.9 договору та наведені вище положення чинного на момент виникнення спірних правовідносин господарського та цивільного законодавства у їх нерозривному поєднанні з умовами спірного правочину, з урахуванням взаємозв`язку із загальноприйнятим у відповідній сфері відносин значенням термінів, суд першої інстанції керуючись в певній мірі правом на тлумачення умов договору, встановив, що сторонами спірного договору оренди нерухомого майна від 01.01.2024 №01.01.2024-303 передбачено право ТОВ "Ейч і ЕС Консалтінг", як орендаря, на одностороннє його розірвання, що випливає з положень підпункту 6.1.5 договору. Однак, таке право на одностороннє розірвання договору оренди прямо залежить від виконання підпункту 8.5.3 та пункту 8.9 договору.

Зміст підпункту 8.5.3 договору, який знаходиться у пункті 8.5 в розділі 8 "Дія договору", визначає порядок дій сторін правочину у разі його розірвання, у даному випадку, по ініціативі орендаря, тобто відповідача у даній справі.

Вказаний підпункт договору встановлює необхідність сторін належного оформлення факту припинення зобов`язань за договором оренди, шляхом укладення відповідної додаткової угоди про його розірвання. При цьому можливість укладення такої додаткової угоди напряму залежить від виконання умов пункту 8.9 договору, які покладають на орендаря обов`язок протягом 3 (трьох) календарних днів провести розрахунки з орендодавцем за договором, включаючи сплату штрафних санкцій передбачених договором, звільнити приміщення та передати його за актом прийому (повернення) - передачі орендодавцю вільним від власного майна та майна третіх осіб.

Отже, для реалізації права на одностороннє розірвання договору належною поведінкою відповідача, як орендаря, є повідомлення позивача, як орендодавця, про розірвання договору щонайменше за 30 календарних днів, у подальшому, протягом 3 календарних днів з моменту настання дати розірвання договору (що визначена у повідомленні), провести розрахунки з орендодавцем за договором, включаючи сплату штрафних санкцій передбачених договором, звільнити приміщення та передати його за актом прийому (повернення) - передачі орендодавцю вільним від власного майна та майна третіх осіб та укласти додаткову угоду про розірвання договору оренди за наслідками належного виконання наведених вище дій.

При цьому, з огляду на зміст положень спірного правочину, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність посилань відповідача на необхідність тлумачення умов договору через принцип Contra proferentem.

Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem) - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний із неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не лише щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча й були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the dominant influence of one of the party).

Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, у невигідне становище, оскільки саме вона допустила таку двозначність. Це правило спрямоване на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (зокрема під час вибору мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь у процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов у договорі, складала проєкт усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проєкт договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №910/16011/17, від 15.05.2019 у справі №917/803/18, від 17.02.2021 у справі №916/3948/19, від 18.03.2021 у справі №910/9525/19, від 29.06.2021 у справі №910/6838/20, від 21.12.2021 у справі №910/17027/20.

У даному випадку, аналіз умов підпунктів 6.1.5, 8.5.3 та пункту 8.9 договору, у їх нерозривному трактуванні з іншими умовами спірного правочину, свідчить про відсутність у їх умовах двозначності, вказані умови договору є зрозумілими та однозначними і не мають на меті поставити будь-яку зі сторін у завідомо невигідне становище.

З долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що відповідач 13.05.2024 електронним листом звертався до позивача, в якому запитував: "Доброго дня. Прошу пояснити логіку виставлення рахунку за травень за користування офісом та рахунок за компенсацію експлуатаційних послуг за квітень, якщо офісним приміщенням ми не користуємось з 25.03.2024, про що у нас була розмова та ви були попереджені, про те що компанія HES GROUP припиняє договір оренди, та не буде використовувати офісне приміщення за адресою вул. Нижньоюрківська 9. Запис даної розмови є збережений.".

У відповідь на електронний лист відповідача від 13.05.2024, позивач того ж дня направив на електронну адресу відповідача лист, в якому зазначив, що: "Доброго дня. Логіка дуже проста: ТОВ "БЦ Подол" у своїй діяльності керується чинним законодавством України і діє виключно відповідно до його положень, своєї компетенції та повноважень. 01.01.2024 між ТОВ "Ейч і ЕС Консалтінг" та ТОВ " БЦ Подол" (далі - Товариство) укладено договір оренди №01.01.2024-303 (далі - Договір) згідно якого Товариством передано орендарю в оренду приміщення №303 терміном до 01.01.2025 р. Факт передачі приміщення в оренду підтверджується підписаним сторонами договору Актом приймання передачі від 01.01.2024 р. У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Станом на даний час Договір залишається чинним, і законні підстави для його дострокового припинення відсутні. Тож зобов`язання за Договором мають виконуватись ТОВ "Ейч і ЕС Консалтінг" належним чином відповідно до умов Договору.".

У подальшому, електронним листом від 13.05.2024, відповідач повідомив позивачу наступне: "Чудова позиція. Підкажіть будь ласка, куди нам краще вкласти кошти в вашу пропозицію проплачувати офісне приміщення, яким ми не користуємось і про здачу якого повідомили директору ТОВ "БЦ Подол" чи закупити генератор для 72 бригади ЗСУ, закупівля запланована на 15.05.2024р. Тип генератора - https://vinur.com.ua/products/diesel-generators/ml10000-de1-otkrytyj. Якщо ви вважаєте, оплатити вам рахунок, гаразд, ми так відпишемо командиру, якому пообіцяли надати даний генератор, що не можемо виконати свою обіцянку, бо виконуємо зобов`язання, які вважає має виконати директор ТОВ "БЦ Подол" перед БЦ "Подол". Підкажіть будь ласка чи можу надати контакт директора, щоб його набрав представник бригади і поспілкувався з цього приводу. Ми розуміємо, особистий інтерес вище інтересу зберегти Україну і допомагати Збройним Силам України. Відпишіть будь ласка, як нам правильно поступити, згідно чинного законодавства і бажання перемогти і зберегти Україну, інвестуючи в перемогу.".

Електронним листом від 20.05.2024 відповідач звернувся до позивача, у якому зазначив: "Доброго дня! Підкажіть будь ласка в якому форматі ми повинні надати вам акт, чи заяву про розірвання договору від 25.03.2024 р., щоб це було офіційним підтвердженням розірвання договору оренди приміщення за адресою м. Київ вул. Нижньоюрківська 9 офіс 302. По можливості складіть цей акт прийому-передачі, щоб підписати його. ТОВ "Ейч і ЕС Консалтінг" не використовує приміщення за вказаною вище адресою від 25.03.2024р., внесло оплату за квітень і залишило гарантійний платіж.".

Електронним листом від 17.07.2024 відповідач звернувся до позивача: "Доброго дня, шановні орендодавці, повторно повідомляємо про дострокове розірвання договору оренди".

Відповідачем також до відзиву на позовну заяву долучено лист (без зазначення дати його складення, адресата листа, ініціалів та посадового становища особи підписанта листа), який був направлений на адресу позивача 15.08.2024, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист №0408034159407 та накладної АТ "Укрпошта" №0408034159407, у вказаному листі відповідач просив позивача документально зафіксувати дострокове розірвання договору з 23.03.2024, надіслати акт приймання-передачі приміщення та не надсилати в подальшому рахунки на оплату оренди приміщення.

12.11.2024 відповідач повторно звернувся до позивача з повідомленням про дострокове розірвання договору оренди нерухомого майна №LD-398/11 від 01.11.2024, в якому просив вважати останнім днем оренди приміщення 27.03.2024, а 28.03.2024, відповідно, датою припинення договору; анулювати всі попередньо надіслані на адресу ТОВ "Ейч і ЕС Консалтінг" рахунки-фактури за період травень-листопад 2024 року; підписати додаткову угоду про розірвання договору нерухомого майна у 2 примірниках та підписати акт приймання-передачі (повернення) приміщення у 2 примірниках.

У відповідь на вказаний лист відповідача, позивач листом №14/11/2024-1 від 14.11.2024 вказав, що стурбований неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди, водночас просив ТОВ "Ейч і ЕС Консалтінг" підписати акт прийому (повернення)-передачі від 14.11.2024 до договору оренди нерухомого майна №01.01.2024-303.

Втім, як вірно встановлено судом першої інстанції, за наслідками проведених між сторонами перемовин, сторонами додаткової угоди про розірвання договору оренди нерухомого майна №01.01.2024-303 від 01.01.2024 не укладено, як і не підписано акта приймання-передачі (повернення) спірного приміщення.

Статті 525, 526 ЦК України встановлюють, що зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалось вище, згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведеної норми розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього.

За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору.

Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитися в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Здійснивши аналіз змісту листування між сторонами щодо виконання зобов`язань по договору оренди нерухомого майна від 01.01.2024 №01.01.2024-303, судом першої інстанції встановлено, що відповідач дійсно прагнув розірвати спірний договір в односторонньому порядку, однак належних дій, як того вимагають умови підпунктів 6.1.5, 8.5.3 та пункту 8.9 договору не вчинив, а тому у суду відсутні підстави вважати, що укладений між сторонами договір оренди був розірваний в односторонньому порядку з кінця березня 2024 року.

У той же час, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1 та 5 статті 762 ЦК України).

Приписами частини 1 статті 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 4.3 договору орендар щомісячно здійснює перерахування суми орендної плати у національній валюті України (гривні) до 20 (двадцятого) числа календарного місяця який передує розрахунковому періоду на підставі відповідних рахунків-фактур орендодавця (у разі неможливості своєчасного отримання рахунку-фактури, орендар сплачує орендну плату у розмірі не меншому ніж за попередній місяць) шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок орендодавця, що вказаний у цьому договорі або в разі зміни рахунку - на інший рахунок, про який належним чином та завчасно повідомлений орендодавцем.

Згідно з пунктом 4.6 договору окремо від орендної плати, орендар щомісячно за весь строк фактичного користування приміщенням зобов`язаний сплачувати орендодавцю компенсаційну плату на підставі виставлених рахунків орендодавця. Компенсаційна плата повинна бути сплачена орендарем не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дня отримання від орендодавця відповідних рахунків-фактур поштою або за допомогою засобів електронного зв`язку.

Однак, відповідач у визначений договором строк за період з березня 2024 року до грудня 2024 року (включно), повної та своєчасної оплати орендної плати не здійснив як і не відшкодував компенсаційної плати.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань, в частині повної сплати орендних платежів та відшкодування компенсаційної плати, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог, в частині стягнення боргу зі сплати орендних платежів у розмірі 137 600,00 грн та заборгованості по компенсаційній платі у загальному розмірі 15 647,50 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги, в цій частині, підлягають задоволенню.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі прострочення орендарем строків здійснення платежу передбаченого цим договором, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення відповідного платежу, а з 10 дня прострочення додатково - штраф у розмірі 10% від розміру відповідного платежу за кожні 10 календарних днів такого прострочення.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення зі сплати орендних платежів та компенсаційної плати, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 7.2 договору позивачем нараховано і заявлено до стягнення пеню у розмірі 16 272,42 грн та штраф у розмірі 250 001,98 грн за кожні 10 календарних днів прострочення платежів.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача, в цій частині, підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Крім того, здійснивши власний розрахунок штрафу, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що належним до стягнення є його розмір в сумі 15 324,75 грн, що розрахований як десята частина (10%) від 153 247,50 - загальний розмір заборгованості по оренді та компенсаційних платежах, і є таким, що відповідає приписами статті 3 ЦК України, тоді як в решті заявленого до стягнення штрафу слід відмовити.

При цьому, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача про те, що безумовним доказом невикористання та розірвання ним договору оренди в односторонньому порядку є значне зниження споживання комунальних послуг у спірному приміщенні, оскільки сам по собі факт невикористання приміщення у період дії строку оренди визначеного договором є правом орендаря, яке, у свою чергу, не нівелює його обов`язку належним чином виконувати умови укладеного договору та належним чином оформляти правовідносини, що виникли між сторонами такого правочину у процесі його виконання.

Крім того, суд першої інстанції також відхилив, як необґрунтовані, посилання сторін на відомості наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як на підтвердження факту перебування або не перебування орендаря у спірному приміщенні у спірний період, адже за своїм змістом та суттю, відомості наявні у згаданому реєстрі, зокрема, щодо місцезнаходження орендаря, як юридичної особи, у повній мірі ні підтверджують, ні спростовують обставин фактичного користування спірним приміщенням.

Щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 у справі №910/707/25 колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Так, у поданій заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі 68 896,69 грн.

У свою чергу, відповідач у зв`язку частковим задоволенням позову, у поданому до суду клопотанні просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.

За приписами частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення судових витрат, в тому числі на правову допомогу, позивачем надано копії договору про надання правової допомоги від 10.01.2022 №10/01/2022-01 (далі - договір №10/01/2022-01), укладеного між Адвокатським бюро "Костюченко І Партнери" (далі - адвокатське бюро) та ТОВ "Бізнес-Центр "Подол" (далі - клієнт); додаткової угоди №1 від 24.07.2023 до договору №10/01/2022-01; акта приймання-передачі наданих послуг від 03.02.2025 №25 до договору №10/01/2022-01 на суму 18 400,00 грн; акта приймання-передачі наданих послуг від 03.03.2025 №26 до договору №10/01/2022-01 на суму 17 600,00 грн; акта приймання-передачі наданих послуг від 04.04.2025 №27 до договору №10/01/2022-01 на суму 12 000,00 грн; акта приймання-передачі наданих послуг від 03.11.2025 №29 до договору №10/01/2022-01 на суму 27 000,00 грн; рахунку на оплату від 08.01.2025 №08/01/2025-1 на суму 16 000,00 грн; рахунку на оплату від 06.02.2025 №06/02/2025-1 на суму 16 000,00 грн; рахунку на оплату від 07.03.2025 №07/03/2025-1 на суму 16 000,00 грн; рахунку на оплату від 07.04.2025 №07/04/2025-1 на суму 4 000,00 грн; рахунку на оплату ПНКМНО Пшенична В.Р. від 16.05.2025 №194 на суму 2 125,00 грн; рахунку на оплату ПНКМНО Пшенична В.Р. від 24.07.2025 №38 на суму 3 500,00 грн; рахунку на оплату від 31.10.2025 №31/10/2025 на суму 27 000,00 грн; платіжної інструкції від 08.01.2025 №1041 на суму 16 000,00 грн; платіжної інструкції від 19.02.2025 №1071 на суму 16 000,00 грн; платіжної інструкції від 11.03.2025 №1089 на суму 16 000,00 грн; платіжної інструкції від 08.04.2025 №1112 на суму 4 000,00 грн; платіжної інструкції від 16.05.2025 №1136 на суму 2 125,00 грн; платіжної інструкції від 22.05.2025 №1142 на суму 90,84 грн; платіжної інструкції від 24.07.2025 №1196 на суму 3 500,00 грн; платіжної інструкції від 28.07.2025 №1197 на суму 90,84 грн; платіжної інструкції від 29.08.2025 №1226 на суму 90,84 грн; платіжної інструкції від 31.10.2025 №1276 на суму 27 000,00 грн; ордеру на надання правничої допомоги, серії АІ №1791128 від 17.01.2025; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, серії КС №6440/10 від 15.02.2018.

Відповідно до пункту 1.1 договору №10/01/2022-01 клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору №10/01/2022-01 обсяг, зміст та умови надання юридичної допомоги, визначаються в розділі 2 цього договору та додаткових угодах до цього договору.

Пунктом 4.1 договору №10/01/2022-01 встановлено, що вартість юридичної допомоги, що надається адвокатською компанією за цим договором складає 10 000,00 грн без ПДВ за календарний місяць.

Відповідно до пункту 4.2 договору №10/01/2022-01 вартість юридичної допомоги за цим договором клієнт оплачує на користь адвокатської компанії щомісячно до 20 числа відповідного календарного місяця в національній валюті України (гривні), що складає обсяг 20 (двадцять) годин роботи адвоката, співробітника адвокатської компанії протягом одного календарного місяця в якому надається юридична допомога за цим договором. У разі, якщо обсяг юридичної допомоги адвокатської компанії збільшився за кількість годин, зазначену в цьому пункті договору, клієнт зобов`язаний зробити доплату за додатково надану адвокатською компанією юридичну допомогу на підставі акту, зазначеного в пункті 4.4 цього договору.

Оплату юридичної допомоги клієнт здійснює на підставі виставленого адвокатською компанією рахунку, який адвокатська компанія направляє клієнту (пункт 4.3 договору №10/01/2022-01).

Згідно пункту 4.4 договору №10/01/2022-01 за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатською компанією юридичної допомоги і її вартість. Загальна вартість наданої адвокатською компанією юридичної допомоги за цим договором визначається відповідно до складених сторонами актів за результатами наданої юридичної допомоги протягом всього терміну дії цього договору.

24.07.2023 між ТОВ "Бізнес-Центр "Подол" та АБ "Костюченко І Партнери" укладено додаткову угоду №1 до договору №10/01/2022-01, пунктом 1 якої сторони дійшли згоди внести зміни до пункту 4.1 договору, виклавши даний пункт в наступній редакції: "Вартість правової допомоги, що надається адвокатською компанією за цим договором складає 16000 (шістнадцять тисяч) гривень без ПДВ за календарний місяць, що складає обсяг 20 (двадцять) годин часу надання правової допомоги клієнту адвокатом/адвокатами адвокатської компанії протягом календарного місяця, в якому така правова допомога надається".

03.02.2025 між ТОВ "Бізнес-Центр "Подол" та АБ "Костюченко І Партнери" підписано акт приймання-передачі наданих послуг №25 до договору №10/01/2022-01, за яким адвокатською компанією надано клієнту наступні послуги: 1) Збір доказів та формування правової позиції позивача у справі №910/707/25 за позовом ТОВ "БЦ Подол" до ТОВ "Ейч І ЕС Консалтінг" про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 01.01.2024 №01.01.2024-303, кількістю 4 години, вартістю 3 200,00 грн; 2) Підготовка позовної заяви ТОВ "БЦ Подол" до ТОВ "Ейч І ЕС Консалтінг" про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 01.01.2024 №01.01.2024-303 у справі №910/707/25, кількістю 16 годин, вартістю 12 800,00 грн; 3) Оформлення матеріалів позовної заяви у справі №910/707/25, направлення позовної заяви з додатками відповідачу, ТОВ "Ейч І ЕС Консалтінг", та до Господарського суду міста Києва, кількістю 2,5 годин, вартістю 2 400,00 грн. Всього обсяг витраченого часу 22,5 години, вартість наданих послуг 18 400,00 грн.

03.03.2025 між ТОВ "Бізнес-Центр "Подол" та АБ "Костюченко І Партнери" підписано акт приймання-передачі наданих послуг №26 до договору №10/01/2022-01, за яким адвокатською компанією надано клієнту наступні послуги: 1) Договірна робота, кількістю 5 годин, вартістю 4 000,00 грн; 2) Консультування з правових питань в процесі ведення клієнтом господарської діяльності, кількістю 5 годин, вартістю 4 000,00 грн; 3) Підготовка та подання до Господарського суду міста Києва заяви про усунення недоліків позовної заяви ТОВ "БЦ Подол" у справі №910/707/25, кількістю 1,5 годин, вартістю 1 200,00 грн; 4) Ознайомлення та правовий аналіз доводів заяви відповідача ТОВ "Ейч І ЕС Консалтінг" про продовження процесуального строку у справі №910/707/25, кількістю 2,5 годин, вартістю 2 000,00 грн; 5) Підготовка та подання до Господарського суду міста Києва заперечень ТОВ "БЦ Подол" на заяву відповідача ТОВ "Ейч І ЕС Консалтінг" про продовження процесуального строку у справі №910/707/25, кількістю 8 годин, вартістю 6 400,00 грн. Всього обсяг витраченого часу 22 години, вартість наданих послуг 17 600,00 грн.

04.04.2025 між ТОВ "Бізнес-Центр "Подол" та АБ "Костюченко І Партнери" підписано акт приймання-передачі наданих послуг №27 до договору №10/01/2022-01, за яким адвокатською компанією надано клієнту наступні послуги: 1) Консультування з правових питань в процесі ведення клієнтом господарської діяльності, кількістю 5 годин, вартістю 4 000,00 грн; 2) Ознайомлення та правовий аналіз доводів клопотання відповідача ТОВ "Ейч І ЕС Консалтінг", про поновлення строку на подання заперечення щодо розгляду справи №910/707/25 у спрощеному провадженні, кількістю 2 години, вартістю 1 600,00 грн; 3) Підготовка та подання до Господарського суду міста Києва заперечень ТОВ "БЦ Подол" на клопотання відповідача ТОВ "Ейч І ЕС Консалтінг" про поновлення строку на подання заперечень щодо розгляду справи №910/707/25 у спрощеному позовному провадженні, кількістю 8 годин, вартістю 6 400,00 грн. Всього обсяг витраченого часу 15 годин, вартість наданих послуг 12 000,00 грн.

03.11.2025 між ТОВ "Бізнес-Центр "Подол" та АБ "Костюченко І Партнери" підписано акт приймання-передачі наданих послуг №29 до договору №10/01/2022-01, за яким адвокатською компанією надано клієнту наступні послуги: 1) Представництво інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва у справі №910/707/25 адвокатом Костюченко О.В.: участь представника в судовому засіданні у справі 08.05.2025, кількістю 1 година, вартістю 800,00 грн; 2) Підготовка та подання до Господарського суду міста Києва клопотання про стягнення з відповідача з витрат на професійну правничу допомогу та приєднання доказів до матеріалів справи №910/707/25, кількістю 3,5 години, вартістю 2 800,00 грн; 3) Підготовка та подання до Господарського суду міста Києва відповіді на відзив ТОВ "Ейч І ЕС Консалтінг" у справі №910/707/25, кількістю 10 годин, вартістю 8 000,00 грн; 4) Представництво інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва у справі №910/707/25 адвокатом Костюченко О.В.: участь представника в судовому засіданні у справі 08.07.2025, кількістю 0,5 годин, вартістю 400,00 грн; 5) Підготовка та подача від імені та в інтересах клієнта письмових пояснень від 23.07.2025 у справі №910/707/25, кількістю 4 години, вартістю 3 200,00 грн; 6) Представництво інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва у справі №910/707/25 адвокатом Костюченко О.В.: участь представника в судовому засіданні у справі 24.07.2025, кількістю 1 годину, вартістю 800,00 грн; 7) Підготовка від імені клієнта клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи №910/707/25, кількістю 3 години, вартістю 2 400,00 грн; 8) Підготовка та подача від імені та в інтересах клієнта додаткових письмових пояснень від 28.08.2025 у справі №910/707/25, кількістю 7 годин, вартістю 5 600,00 грн; 9) Представництво інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва у справі №910/707/25 адвокатом Костюченко О.В.: участь представника в судовому засіданні у справі 28.08.2025, кількістю 0,5 годин, вартістю 400,00 грн; 10) Підготовка заяви про надання згоди позивачем на розгляд справи по суті в судовому засіданні 18.09.2025, кількістю 0,5 годин, вартістю 400,00 грн; 11) Представництво інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва у справі №910/707/25 адвокатом Костюченко О.В.: участь представника в судовому засіданні у справі 18.09.2025, кількістю 1 година, вартістю 800,00 грн; 12) Представництво інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва у справі №910/707/25 адвокатом Костюченко О.В.: участь представника в судовому засіданні у справі 30.10.2025, кількістю 0,5 годин, вартістю 400,00 грн; 13) Підготовка процесуальних документів під час розгляду судом справи №910/707/25 (заяви про видачу технічного запису судового засідання, зауваження по протоколах судових засідань у справі від 08.05.2025, від 28.08.2025, заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції від 08.07.2025, від 24.07.2025, від 28.08.2025, судові дебати у справі), кількістю 1,25 години, вартістю 1 000,00 грн. Всього обсяг витраченого часу 33 години 45 хвилин, вартість наданих послуг 27 000,00 грн.

Виконуючи зобов`язання по договору №10/01/2022-01, адвокатським бюро виставлено позивачу рахунки на оплату від 08.01.2025 №08/01/2025-1 на суму 16 000,00 грн; від 06.02.2025 №06/02/2025-1 на суму 16 000,00 грн; від 07.03.2025 №07/03/2025-1 на суму 16 000,00 грн; від 07.04.2025 №07/04/2025-1 на суму 4 000,00 грн; від 31.10.2025 №31/10/2025 на суму 27 000,00 грн, які сплачені позивачем, що підтверджується платіжними інструкціями від 08.01.2025 №1041, від 19.02.2025 №1071, від 11.03.2025 №1089, від 08.04.2025 №1112, від 31.10.2025 №1276.

Також позивач просить покласти на відповідача витрати по сплаті грошових коштів за отримання копій технічних записів судових засідань у справі №910/707/25 в сумі 272,52 грн, які сплачені позивачем на підставі платіжних інструкцій від 22.05.2025 №1142 на суму 90,84 грн, від 28.07.2025 №1197 на суму 90,84 грн та від 29.08.2025 №1226 на суму 90,84 грн.

Крім того, позивачем сплачено на користь ПНКМНО Пшеничної В.Р. грошові кошти у загальному розмірі 5 625,00 грн за нотаріальні послуги з посвідчення заяв директора ТОВ "БЦ "Подол" відповідей на питання відповідача, в порядку статті 90 ГПК України, що підтверджується платіжними інструкціями від 16.05.2025 №1136 на суму 2 125,00 грн та від 24.07.2025 №1196 на суму 3 500,00 грн, які позивач просить покласти на відповідача.

У свою чергу, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, відповідачем надано копії договору про надання правничої допомоги від 01.10.2024 №LS-105/01-10/24 (далі - договір №LS-105/01-10/24), укладеного між ТОВ "Ейч І ЕС Консалтінг" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Армадум Груп" (далі - виконавець), додаткової угоди №1 від 13.02.2025 до договору №LS-105/01-10/24, акта приймання-передачі наданих послуг від 03.11.2025 №1/11-25 до договору №LS-105/01-10/24, платіжних інструкцій від 23.05.2025 №419 на суму 15 000,00 грн, від 03.07.2025 №433 на суму 15 000,00 грн, ордеру на надання правничої допомоги, серії ВА №1106281 від 28.02.2025.

Відповідно до пункту 1.1 договору №LS-105/01-10/24 у публічно-правовому аспекті цей договір є угодою клієнта з виконавцем про надання правничої допомоги, відповідно до якої виконавець за дорученням клієнта надає в його інтересах певні види юридичної (правничої) допомоги за певну винагороду та з відшкодуванням певних витрат.

Умовами пункту 1.2 договору №LS-105/01-10/24 сторони погодили, що від імені виконавця на підставі цього договору можуть діяти адвокати, які перебувають з виконавцем у трудових відносинах.

Згідно з пунктом 2.1 договору №LS-105/01-10/24 за дорученням клієнта виконавець зобов`язується надати юридичні послуги (правничу допомогу), а клієнт зобов`язується оплатити їх.

За умовами пункту 2.4 договору №LS-105/01-10/24 після надходження від клієнта доручення на надання юридичних послуг (правничої допомоги) сторони укладають письмову додаткову угоду про це, у якій визначають юридичну послугу, за якою звертається клієнт, її обсяг, вартість, порядок та умови оплати тощо.

Відповідно до пункту 4.1 договору №LS-105/01-10/24 юридичні послуги, що надаються виконавцем, оплачуються клієнтом на підставі виставленого виконавцем рахунку.

Пунктом 4.2 договору №LS-105/01-10/24 встановлено, що факт надання послуг за договором підтверджується відповідними актами, що підписуються повноважними представниками сторін. В акті сторони зазначають перелік послуг, що були надані, та їх вартість, що підлягає оплаті. У разі, якщо юридичні послуги, що були надані полягають у вчиненні виконавцем значної кількості дій, виконавець може відобразити перелік цих послуг в окремому документі - звіті, який підписується виконавцем, долучається до акта приймання-передачі наданих послуг та становить його невід`ємну частину.

13.02.2025 між ТОВ "Ейч І ЕС Консалтінг" та Адвокатським об`єднанням "Армадум Груп" укладено додаткову угоду №1 від 13.02.2025 до договору №LS-105/01-10/24, пунктом 2 якої сторони домовилися, що цією додатковою угодою клієнт доручає виконавцю представляти інтереси клієнта у Господарському суді міста Києва під час розгляду справи №910/707/25 за позовом ТОВ "Бізнес-Центр "Подол" до ТОВ "Ейч І ЕС Консалтінг" про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 01.01.2024 №01.01.2024-303.

За умовами пункту 3 додаткової угоди №1 виконавець зобов`язується надати клієнту юридичну послугу, зазначену у пункті 2 додаткової угоди, у наступному обсязі: ознайомитися з матеріалами судової справи №910/707/25; здійснити збір, опрацювання та подання доказів, на підставі яких клієнт заперечує щодо задоволення позовних вимог, заявлених у справі №910/707/25; підготувати від імені та в інтересах клієнта заяви по суті спору, які необхідні для викладу заперечень відповідача проти заявлених позовних вимог у справі №910/707/25; підготувати від імені та в інтересах клієнта заяви, клопотання, письмові пояснення, інші процесуальні документи, у разі виникнення потреби у їх поданні; з метою представництва інтересів відповідача брати участь у судових засіданнях з розгляду справи №910/707/25; вчиняти від імені та в інтересах клієнта інші процесуальні дії, необхідні для захисту клієнта під час розгляду Господарським судом м. Києва справи №910/707/25.

Відповідно до пункту 4 додаткової угоди №1 вартість юридичних послуг, які передбачені пунктами 2 та 3 додаткової угоди, складає 50 000,00 грн. Вказана вартість охоплює представництво інтересів клієнта виключно у Господарському суді міста Києва. На здійснення представництва інтересів клієнта в інших судових інстанціях сторони укладають додаткову угоду про це.

03.11.2025 між ТОВ "Ейч І ЕС Консалтінг" та Адвокатським об`єднанням "Армадум Груп" підписано акт приймання-передачі наданих послуг №1/11-25 до договору №LS-105/01-10/24, за умовами пункту 1 якого у період з 13.02.2025 до 30.10.2025 виконавець надав клієнту, а клієнт прийняв у повному обсязі комплекс юридичних (правничих) послуг із вчинення виконавцем дій щодо представництва та захисту інтересів клієнта, як відповідача, під час розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/707/25 за позовом ТОВ "Бізнес-Центр "Подол" до ТОВ "Ейч І ЕС Консалтінг" про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 01.01.2024 №01.01.2024-303.

Пунктом 2 акта №1/11-25 встановлено, що до послуг, що надані виконавцем на замовлення клієнта, увійшли наступні процесуальні дії виконавця та виконана ним робота: ознайомлення виконавцем з матеріалами електронної справи №910/707/25 в підсистемі Електронний суд; подання у справі №910/707/25 заяви про продовження процесуального строку на подання відзиву і доказів (подано через підсистему Електронний суд 28.02.2025); подання у справі №910/707/25 відзиву на позовну заяву та доказів, на підставі яких клієнт заперечує щодо заявлених позовних вимог (подано через підсистему Електронний суд 07.03.2025); подання у справі №910/707/25 заперечень на відповідь на відзив (подано через підсистему Електронний суд 26.05.2025); подання у справі №910/707/25 додаткових письмових пояснень (подано через підсистему Електронний суд 25.08.2025); подання у справі №910/707/25 заяви про поновлення процесуального строку на подання доказу - копії договору оренди №01.07.2023-303 від 01.07.2023 (подано через підсистему Електронний суд 25.08.2025); забезпечення участі у судових засіданнях з розгляду справи №910/707/25 у приміщенні Господарського суду м. Києва, що відбулися: 08.05.2025; 08.07.2025; 24.07.2025; 28.08.2025; 18.09.2025; 16.10.2025.

Відповідно до умов пункту 2.4 договору №LS-105/01-10/24 та пункту 4 додаткової угоди, сторонами визначено фіксовану вартість послуг у розмірі 50 000,00 грн (пункт 3 акта №1/11-25).

Згідно з пунктом 4 акта №1/11-25 враховуючи, що на виконання умов пункту 4.1 додаткової угоди клієнтом здійснено часткову оплату послуг у розмірі 30 000,00 грн (платежі від 23.05.2025 та 03.07.2025), вартість послуг, що неоплачена та підлягає оплаті на підставі цього акта складає 20 000,00 грн.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру; - погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №904/9441/21 наголошено на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та 2суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №910/429/21 та від 11.11.2022 у справі №909/50/22.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №922/2666/21.

В той же час, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем та відповідачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що заявлені до стягнення розміри витрат на оплату послуг адвоката позивачем та відповідачем не є обґрунтованими та пропорційними до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (пункт 2 частини 5 статті 129 ГПК України).

Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, оскільки позовні вимоги у справі №910/707/25 задоволено частково, то з позивача та відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судом першої інстанції враховано, що даний спір відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договорів, регулюються нормами ЦК України, ГК України, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а предмет доказування у справі №910/707/25 охоплює незначну кількість обставин та фактів, які підлягають дослідженню.

Крім того, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність відшкодування відповідачем вартості наданої адвокатом позивача роботи у вигляді "підготовка та подання до суду заяви про усунення недоліків позовної заяви", оскільки наслідки неналежного оформлення та подання позовної заяви не може обтяжувати відповідача у фінансовому аспекті.

Як і не можуть покладатися в обтяження відповідача, надані адвокатом позивача послуги з "договірної роботи" та "консультування з правових питань", оскільки зі змісту таких послуг не вбачається, яким чином останні направлені на вирішення даного спору, та як саме такі послуги вплинули на розгляд даної справи та чи взагалі такі послуги пов`язані з правничою допомогою адвоката позивача в рамках представництва інтересів позивача в межах даної справи.

Разом з цим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат через призму приписів частини 5 статті 129 ГПК України, судом першої інстанції враховано, що включення окремо до складу наданих адвокатом позивача послуг, таких як "збір доказів та формування правової позиції" та "оформлення матеріалів позовної заяви" не можуть бути виділені в окремий вид послуг, позаяк є обов`язковою передумовою здійснення представництва та захисту інтересів клієнта у справі, а відтак поглинаються послугами "підготовка позовної заяви" у даній справі. Вищезазначене стосується і таких послуг, як "ознайомлення та правовий аналіз доводів заяв/клопотань відповідача", адже такі послуги у повній мірі поглинаються послугами з написання різного роду заперечень на відповідні заяви відповідача.

У той же час, також відсутні підстави для виділення в окремий вид правничої допомоги і послуги відповідача з "ознайомленням з матеріалами", оскільки така послуга є обов`язковою передумовою для подання до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву.

Слід наголосити, що правнича допомога є комплексною діяльністю, спрямованою на захист прав та законних інтересів замовника шляхом застосування спеціальних юридичних знань. Відповідно до положень Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність включає підготовку процесуальних документів, представництво інтересів клієнта в судах, а також надання інших видів правової допомоги.

Виокремлення окремих етапів підготовки процесуальних документів, таких як аналіз документів, формування пакету документів, в самостійні види послуг, є несумісним із сутністю професійної правничої діяльності.

Розгляд окремих дій, пов`язаних із складанням заяв по суті спору, як самостійних видів правничої допомоги, виявляє надмірний формалізм та фрагментацію єдиного процесу, адже підготовка заяв по суті спору є багатоступеневим процесом, що включає аналіз правової бази, актуальної судової практики та інших матеріалів, а тому переривання цього процесу шляхом виокремлення окремих етапів знижує ефективність правничої допомоги та суперечить меті забезпечення належного захисту інтересів клієнта.

Водночас, як вбачається із актів приймання-передачі наданих послуг позивача та відповідача, значною частиною правової допомоги є подання до суду різного роду заяв та клопотань з процесуальних питань (продовження строку, поновлення строку, заперечення на продовження/поновлення, зауваження на протоколи судових засідань, залишення без розгляду, приєднання доказів, видачу технічного запису судового засідання, участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції).

В контексті означеного слід зауважити, що подання до суду процесуальних заяв та клопотань є важливим, але не визначальним елементом правничої допомоги. Судом враховано, що подача таких заяв та клопотань спрямована на уточнення процесуальної та правової позицій сторони, втім їх значення є вторинним у співвідношенні із значенням заяв по суті спору, які містять основні аргументи, способи захисту, підкріплені відповідними доказами, на які сторона покладається для захисту своїх прав та інтересів.

На переконання суду, ефективність правничої допомоги визначається, передусім, якістю формування заяв по суті спору, які виступають основою для оцінки судом матеріально-правової позиції сторін, а тому саме ґрунтовність, системність і правова обґрунтованість таких заяв мають вирішальний вплив на результативність судового розгляду, у той час як процесуальні заяви та клопотання виконують лише допоміжну роль.

Таким чином, суд першої інстанції, розподіляючи витрати, понесені позивачем та відповідачем на професійну правничу допомогу адвоката, дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом фактичні обставини справи не є безумовною підставою для стягнення судом витрат на професійну правничу допомогу у заявлених сторонами розмірах, адже ці розміри мають бути документально обґрунтовані, відповідати критерію розумної дійсності та необхідності таких витрат та ринковим цінам на правничу допомогу і адвокатські послуги.

Відтак, беручи до уваги те, що суду необхідно надати оцінку розмірам витрат сторони на правничу допомогу з урахуванням всіх аспектів і категорії складності справи, враховуючи предмет спору та заявлені позовні вимоги та подані на них заперечення у співвідношенні до заявлених витрат на правову допомогу, приймаючи до уваги надані позивачу та відповідачу послуги та зважаючи на обсяг і зміст наданих сторонами під час судового розгляду справи №910/707/25 процесуальних документів, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що зменшення розмірів витрат сторін на професійну правничу допомогу до розміру 20 000,00 грн від попередньо заявлених сум, які є завищеними, відповідатиме критерію пропорційності і розумності.

Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як вбачається зі змісту поданої позивачем заяви про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення у справі, останній просить суд стягнути з відповідача також витрати по сплаті судового збору за отримання технічних записів судових засідань та по сплаті нотаріальних послуг у загальному розмірі 5 897,52 грн.

З системного аналізу положень ГПК України вбачається, що будь-які дії учасника господарської справи, пов`язані із її розглядом судом - в т.ч. отримання електронних копій протоколів судових засідань (шляхом сплати судового збору у відповідній підсистемі ЄСІТС) та нотаріальне засвідчення заяв свідка, як відповідей на питання в порядку статті 90 ГПК України, є процесуальними діями в розумінні пункту 4 частини 3 статті 123 ГПК України, а відтак і витрати понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.

При цьому, розмір витрат, пов`язаних з нотаріальними послугами, є доведеним належними доказами, а тому вони підлягають задоволенню з урахуванням положень статті 129 ГПК України.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки позовні вимоги у справі №910/707/25 задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати у розмірі 2 598,49 грн, в решті вимог в цій частині слід відмовити.

Заперечення відповідача проти заявлених позивачем до стягнення витрат на нотаріальне засвідчення заяв свідка, як відповідей на питання в порядку статті 90 ГПК України, судом першої інстанції правомірно відхилені як необґрунтовані, оскільки ініціатором отримання відповідей виступав сам відповідач, який зазначив відповідний перелік питань у першій заяві по суті спору та у подальшому клопотав перед судом про зобов`язання позивача надати відповіді на такі питання.

Посилання відповідача на можливість подання заяви свідка без нотаріального засвідчення підпису та/або звернення щонайменше до державного нотаріуса за отриманням аналогічних послуг за більш сприятливими цінами, за своїм змістом є неспроможними, оскільки це є диспозитивним правом позивача, який, виконуючи обов`язок з надання відповідей на питання в порядку статті 90 ГПК України, діяв в межах процесуального Закону.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи позивача про те, що відповідачем, в порушення приписів ГПК України, не додано до заяви докази, які підтверджують фактичну повну сплату гонорару адвоката, оскільки згідно з висновками об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, судові витрати у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позову та часткове задоволення заяви ТОВ "Бізнес-Центр "Подол" та клопотання ТОВ "Ейч і ЕС Консалтінг" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 у справі №910/707/25 ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Ейч і ЕС Консалтінг" задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 у справі №910/707/25, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейч і ЕС Консалтінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 у справі №910/707/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 у справі №910/707/25 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 у справі №910/707/25 залишити без змін.

4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

5. Матеріали справи №910/707/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 19.10.2026.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран