Постанова № 140698094 у справі № 903/248/26 від 24.09.2026

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року Справа № 903/248/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В.

суддя Василишин А.Р.

суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Степанчук С.Ю.

за участю представників сторін:

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВолиньБудКомфорт" - адв. Грушецький І.Л.

відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Лісові репродуктивні ресурси" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Лісові репродуктивні ресурси" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 22.07.2026 р.

постановлене у м. Луцьк, повний текст складено 03.08.2026 р.

у справі № 903/248/26 (суддя Бідюк С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВолиньБудКомфорт"

до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Лісові репродуктивні ресурси" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про стягнення 1 129 730,14 грн. заборгованості з урахування інфляційних втрат і 3% річних, пені та штрафу

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до додаткового рішення від 22.07.2026 р. у справі № 903/248/26 Господарський суд Волинської області частково задоволив заяву позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВолиньБудКомфорт" про ухвалення додаткового рішення та ухвалив про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Лісові репродуктивні ресурси" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" 57657,67 грн. витрат на правничу допомогу адвоката. Суд відмовив у стягненні 112815,34 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Лісові репродуктивні ресурси" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні заяви позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВолиньБудКомфорт" про ухвалення додаткового рішення.

Вважає, що додаткове рішення в частині задоволення витрат на професійну правничу допомогу ухвалене із порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні обставинам справи.

Вважає, що при зменшенні розміру заявленого позивачем «гонорару успіху», суд першої інстанції обмежився висновком «про зменшення стягнення з відповідача на користь позивача "гонорару успіху" втричі» при цьому не навів жодного обґрунтування, чому саме такий коефіцієнт (втричі) у розмірі 37657,67 грн. відповідає складності справи, обсягу фактично наданих послуг та критеріям, визначеним ч. 4 ст. 126 і ч. 5 ст. 129 ГПК України.

Зазначає, що суд першої інстанції не встановив, які саме додаткові послуги адвоката охоплюються зазначеною сумою, який обсяг професійної правничої допомоги вона компенсує та яким чином ця сума співвідноситься зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи та часом, необхідним для її виконання.

Зауважує, що задоволення позову в повному обсязі є процесуальним результатом розгляду справи, а не самостійною підставою для покладення на відповідача додаткового фінансового тягаря у вигляді «гонорару успіху», а обов`язок відповідача відшкодувати позивачу судові витрати обмежується компенсацією реально та обґрунтовано понесених витрат на правничу допомогу, а не домовленістю позивача зі своїм адвокатом щодо розподілу отриманого результату розгляду справи. У зв`язку з цим вважає, що вимога про стягнення «гонорару успіху» в будь-якому розмірі підлягає залишенню без задоволення в повному обсязі.

Також окремо відзначає про необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо стягнення фіксованого гонорару у розмірі 20000,00 грн., оскільки суд першої інстанції обмежився висновком щодо поглинання консультаційних послуг, підготовкою позовної заяви та визначив підсумкову суму фіксованого гонорару в розмірі 20000,00 грн, що дорівнює сумі, вказаній позивачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку витрат при поданні позовної заяви без жодного обґрунтування складових цієї суми. Таке визначення суми, на думку скаржника, має довільний характер.

Просить додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 22.07.2026 р. у справі № 903/248/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВолиньБудКомфорт" про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ВолиньБудКомфорт" подав відзив на апеляційну скаргу в якому вважає скаргу необґрунтованою, а додаткове рішення законним, таким, що ухвалене з правильним застосуванням статей 126, 129 ГПК України.

Звертає увагу, що ні ГПК України, ні Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не встановлюють методики або формули обчислення розміру компенсації витрат на правничу допомогу, а ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України визначають критерії оцінки, а не арифметичний алгоритм.

Зауважує, що суд першої інстанції, у додатковому рішенні зазначив критерії, якими він керувався при зменшенні гонорару успіху втричі, а саме: результат розгляду справи, клопотання відповідача про зменшення витрат, співмірність розміру витрат зі складністю справи та обсягом фактично наданих правничих послуг, а також реальність, необхідність, розумність і співмірність.

Просить апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Лісові репродуктивні ресурси» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 22.07.2026 р. у справі № 903/248/26 залишити без змін.

В судовому засіданні 22.09.2026 р. представник відповідача/скаржника просила задоволити апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній. Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні 22.09.2026 р. було відкладено ухвалення та проголошення постанови у справі до 24.09.2026 р. Відповідач не забезпечив участь представника в судовому засіданні 24.09.2026 р. у зв`язку з технічними проблемами.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного додаткового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

11.03.2026 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВолиньБудКомфорт" подало до Господарського суду Волинської області позовну заяву про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Лісові репродуктивні ресурси" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" 987443,58 грн. заборгованості. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 5031,90 грн. 3 % річних, нарахованих за період прострочення з 07.01.2026 р. по 09.03.2026 р., 6912,11 грн. інфляційних втрат, нарахованих за січень 2026 року, а також на підставі п. 9.2 договору 61221,50 грн. пені в розмірі 0,1 % від суми неоплачених, але прийнятих робіт та 69121,05 грн. штрафу у розмірі 7 % від суми неоплачених, але прийнятих робіт.

Одночасно в позовній заяві позивач заявив про орієнтовний розрахунок суми витрат на забезпечення професійної правничої допомоги, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи, - 20000,00 грн. та додаткової винагороди у формі «гонорару успіху» у розмірі 10 відсотків від задоволених позовних вимог. Просив суд за результатом розгляду справи стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати та повідомив, що докази, які підтверджують розмір витрат позивача на правничу допомогу будуть подані суду в порядку та строки, визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України /а.с. 1 - 12 у т.1/.

Відповідно до рішення від 08.07.2026 р. у справі № 903/248/26 Господарський суд Волинської області задоволив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВолиньБудКомфорт" та ухвалив про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Лісові репродуктивні ресурси" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" 987443,58 грн. заборгованості, 5031,90 грн. 3% річних, 6912,11 грн. інфляційних втрат, 61221,50 грн. пені та 69121,05 грн. штрафу.

13.07.2026 р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ВолиньБудКомфорт" подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій зазначив, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у даній справі в сумі 170473,01 грн., з яких 57500,00 грн. фіксований гонорар та 112973,01 грн. додаткова винагорода (гонорар успіху) /а.с. 158 - 161 у т.2/, і на підтвердження таких витрат надав суду договір про надання правничої допомоги від 20.02.2026 р. /а.с. 162 - 164 у т.2/, акт приймання передачі правничої допомоги від 08.07.2026 р. /а.с. 168 у т.2/ та платіжні інструкції про часткову оплату за правничу допомогу на суму 32500,00 грн. /а.с. 165 - 166 у т.2/.

17.07.2026 р. відповідач Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Лісові репродуктивні ресурси" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" подав до суду першої інстанції клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в обґрунтування якого зазначив, що заявлений у акті приймання-передачі позивачем перелік послуг фактично містить дублювання, внаслідок чого одна й та сама робота була врахована декілька разів при визначенні загального розміру витрат на професійну правничу допомогу, заявлені до відшкодування витрати на участь адвоката у судових засіданнях у розмірі 17500,00 грн є явно завищеним та не є співмірним з фактичним обсягом наданих послуг та заявлений до компенсації «гонорар успіху» у сумі 112973,00 грн майже удвічі перевищує розмір фіксованого гонорару адвоката 57500,00 грн., тоді як сама справа не відзначалася підвищеною складністю, не вимагала значного обсягу процесуальних дій чи проведення експертиз.

Суд першої інстанції, зазначивши, що ТОВ «ВолиньБудКомфорт» не обґрунтувало понесення витрат на правничу допомогу в іншому (більшому) розмірі, ніж це було вказано у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат, викладеному в позовній заяві та враховуючи клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, вважав підставними та доведеними витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн, заявлені як фіксований гонорар.

Також врахувавши результат розгляду справи у суді першої інстанції, клопотання відповідача про зменшення "гонорару успіху", надавши оцінку співмірності розміру цих витрат зі складністю справи та об`ємом наданих правничих послуг позивачу, суд першої інстанції виснував про зменшення стягнення з відповідача на користь позивача "гонорару успіху" втричі, а саме до 37657,67 грн, що відповідає критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності у цій справі.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується, враховуючи наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

У відповідності до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України), що не позбавляє суд обов`язку перевірити достовірність доказів наданих відповідачем.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2023 р. у справі № 903/378/22, від 02.05.2023 р. у справі № 915/1788/21, та від 15.08.2023 р. у справі № 914/2848/20.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, у відповідності до норм ст..126 та ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до ч.1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору (у позовній заяві) подав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, в т.ч. витрат на правничу допомогу. Одночасно у позові позивач заявив про стягнення судових витрат з відповідача та про те, що докази на підтвердження витрат будуть надані позивачем суду в порядку, визначеному ч.8 ст.129 ГПК України.

Представництво позивача у даній справі здійснювалось адвокатом Грушецьким Іваном Леонідовичем на підставі договору про надання правничої допомоги від 20.02.2026 р. /а.с. 162 - 164 у т.2/ та ордеру на надання правничої допомоги від 10.03.2026 р. /а.с. 180 у т.1/.

Відповідно до п. 1.1 договору про надання правничої допомоги, укладеного 20.02.2026 р. Адвокатським об`єднанням «АФК» та клієнтом ТОВ «ВолиньБудКомфорт», Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання по виконанню функцій представника (захисника) у господарському процесі, у інших справах з участю клієнта та наданню правничої допомоги для захисту прав, свобод та законних інтересів клієнта, в т.ч. у судах усіх інстанцій, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», третейських судах, правоохоронних органах та органах досудового розслідування, підприємств, установ та організацій всіх форм власності, органах влади та місцевого самоуправління, органах нотаріату, банківських установах, у всіх судових процесах, які виникли чи можуть виникнути з правовідносин клієнта щодо захисту його прав та законних інтересів, а клієнт зобов`язується виплатити адвокатському об`єднанню винагороду (гонорар) за надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 1.3 договору правнича допомога надається щодо стягнення на користь клієнта заборгованості за договором підряду № 12/12-01 від 12.12.2023 р. з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Лісові репродуктивні ресурси».

Згідно з п. 4.1, 4.2 договору за надання правничої допомоги клієнт зобов`язується виплатити Адвокатському об`єднанню гонорар за домовленістю, згідно з обсягом наданої правничої допомоги, відповідно до підписаних сторонами актів приймання-передачі, незалежно від гіпотетично досягнутого результату у справі. Розмір гонорару визначається у додатку до договору з розрахунку 2500,00 грн за одну годину роботи/судове засідання.

Пунктом 4.6 договору сторони додатково погодили виплату Адвокатському об`єднанню додаткової винагороди - «гонорару успіху» у розмірі 10 відсотків від суми задоволених позовних вимог (без урахування судових витрат) після надходження відповідних коштів від боржника.

У додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги від 20.02.2026 р. сторони узгодили зміст правничих послуг, ціну за одиницю (2500 грн), орієнтовну кількість необхідного часу та орієнтовну вартість послуг. Також погодили додаткову винагороду «гонорар успіху» у розмірі 10 відсотків від суми задоволених позовних вимог (без урахування судових витрат) /а.с. 164 у т.2/.

На виконання умов договору 08.07.2026 р. Адвокатське об`єднання «АФК» та ТОВ «ВолиньБудКомфорт» підписали акт приймання-передачі правничої допомоги /а.с. 168 у т.2/, згідно з яким Адвокатське об`єднання «АФК» надало, а клієнтом прийняв без зауважень правничу допомогу у справі № 903/248/26, а саме:

- зустрічі з клієнтом для надання консультацій по договору підряду № 12/12 01 від 12.12.2023 р., ознайомлення з наданими клієнтом договором, бухгалтерськими та банківськими документами, актами приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в), довідками ф. КБ-3, іншими документами по справі та документами листування з боржником, роз`яснення клієнту його процесуальних прав і обов`язків - 12500,00 грн;

- підготовка та подання до суду позовної заяви (з додатками) про стягнення коштів з боржника, розрахунок штрафних санкцій, інфляційних втрат і річних відсотків, сканування документів та формування додатків до позову в електронному кабінеті - 20000,00 грн;

- участь у судових засіданнях суду, у тому числі в режимі відеоконференції - 17500,00 грн;

- підготовка відповіді на відзив - 7500,00 грн;

- додаткова винагорода «гонорар успіху» у розмірі 10 відсотків від суми задоволених позовних вимог (без урахування судових витрат) - 112973,00 грн. Всього по акту 170473,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем в процесі розгляду справи у суді першої інстанції були подані позовна заява з додатками, відповідь на відзив та додаткові письмові пояснення. Також представник позивача адвокат Грушецький І.Л. брав участь у судових засіданнях 22.04.2026 р., 30.04.2026 р., 07.05.2026 р., 14.05.2026 р., 10.06.2026 р., 17.06.2026 р. та 08.07.2026 р. безпосередньо в залі суду.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та успішного для позивача результату розгляду справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 р. у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 р. у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 р. у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 р. у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 р. у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 р. у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 р. у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 р. у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 р. у справі № 915/237/18).

При цьому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постановах від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц, від 12.05.2020 р. у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 р. у справі № 912/1025/20. Верховним Судом на практиці неодноразово зазначено, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору, і суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Такі правові висновки Верховного Суду враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст.236 ГПК України.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів встановила, що такі надані адвокатом послуги як підготовка та подання до суду позовної заяви, відповіді на відзив та додаткових письмових пояснень, а також участь представника в судових засіданнях були необхідними відповідно до вимог господарського процесуального законодавства та реальними.

Суд першої інстанції надав належну оцінку розрахунку заявленої до відшкодування суми витрат на правничу допомогу, керуючись такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, врахувавши норми ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України та врахувавши заперечення відповідача щодо співмірності заявленого позивачем розміру витрат на оплату послуг адвоката.

Так, суд першої інстанції правомірно та з урахуванням заперечень відповідача відзначив, що розмір витрат, які ТОВ «ВолиньБудКомфорт» просить стягнути (57500,00 грн фіксований гонорар), не відповідає розміру витрат, які товариство заявило у попередньому (орієнтовному) розрахунку (20000,00 грн), тоді як ТОВ «ВолиньБудКомфорт» не було обмежено у доведенні суду іншої суми витрат, а у заяві про постановлення додаткового рішення не вказало та не довело, що саме зумовило значне збільшення розміру витрат на правничу допомогу, понесену у суді з 20000,00 грн до 57500,00 грн.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що ТОВ «ВолиньБудКомфорт» не обґрунтувало понесення витрат на правничу допомогу в іншому (більшому) розмірі, ніж це було вказано у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат, викладеному в позовній заяві.

З огляду на необхідність застосувати критерій розумності розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів звертає увагу на правомірність доводів відповідача про те, що заявлений у акті приймання-передачі позивачем перелік послуг фактично містить дублювання, внаслідок чого одна й та сама робота була врахована декілька разів при визначенні загального розміру витрат на професійну правничу допомогу, а заявлені до відшкодування витрати на участь адвоката у судових засіданнях у розмірі 17500,00 грн є явно завищеним та не є співмірним з фактичним обсягом наданих послуг. Так, з акта приймання-передачі правничої допомоги /а.с. 168 у т.2/ вбачається, що такі роботи як зустрічі з клієнтом для надання консультацій по договору підряду № 12/12 01 від 12.12.2023 р., ознайомлення з наданими клієнтом договором, бухгалтерськими та банківськими документами, актами приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в), довідками ф. КБ-3, іншими документами по справі та документами листування з боржником, роз`яснення клієнту його процесуальних прав і обов`язків оцінені у сумі 12500,00 грн, тоді як такі роботи очевидно поглинаються підготовкою/поданням до суду позовної заяви (з додатками) про стягнення коштів з боржника, розрахунку штрафних санкцій, інфляційних втрат і річних відсотків, сканування документів та формування додатків до позову в електронному кабінеті, і такі роботи оцінені в сумі 20000,00 грн, яка і була заявлена позивачем як попередній розрахунок.

Така сума узгоджується із обсягом виконаної роботи у справах відповідної категоріі, тому колегія суддів погоджується із висновком суду про доведеність розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн як обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі.

Доводи скаржника про відсутність обґрунтування суми 20000,00 грн спростовуються актом приймання-передачі правничої допомоги від 08.07.2026 р. /а.с. 168 у т.2/, у якому вартість підготовки та подання позовної заяви, здійснення відповідних розрахунків, сканування документів та формування додатків до позову визначена саме у сумі 20000,00 грн., про що зазначено вище. Колегія суддів встановила, що докази, надані суду на підтвердження заявленої до відшкодування суми, відповідають характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі.

Крім того, суд першої інстанції, керуючись критеріями розумності та співмірності у даній справі, врахував результат розгляду справи, клопотання відповідача про зменшення "гонорару успіху", надав оцінку співвідношення розміру цих витрат зі складністю справи та предметом спору обґрунтовано виснував про зменшення стягнення з відповідача на користь позивача "гонорару успіху" втричі, а саме до 37657,67 грн.

При цьому є необґрунтованими доводи скаржника про те, що суд не навів жодного обґрунтування чому застосував саме такий коефіцієнт зменшення (втричі) у розмірі 37657,67 грн. Колегія суддів відзначає, що саме по собі зменшення «гонорару успіху» втричі не свідчить про довільність визначеної суми, оскільки суд мотивував свої висновки, тоді як норми статей 126, 129 ГПК України передбачають застосування оціночних критеріїв, а не формули розрахунку розміру компенсації.

Також є необґрунтованими доводи скаржника про те, що вимога про стягнення «гонорару успіху» в будь-якому розмірі підлягає залишенню без задоволення в повному обсязі, оскільки норми статей 126, 129 ГПК України не виключають можливості відшкодування «гонорару успіху», а вимагають перевірки реальності, необхідності та розумності будь-яких судових витрат, що і було здійснено судом першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів керується нормами ст.129 ГПК України і погоджується із висновком суду першої інстанції про покладення на відповідача витрат на правничу правову допомогу у сумі 57657,67 грн., яка підтверджена матеріалами справи та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що та обставина, що за результатами апеляційного перегляду рішення по суті спору у стягненні 10280,23 грн. пені було відмовлено, не зумовлює необхідності зміни додаткового рішення, оскільки визначена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу 57 657,67 грн., з урахуванням фактичного обсягу наданих послуг та загального результату розгляду спору, залишається обґрунтованою, розумною та пропорційною предмету спору.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 22.07.2026 р. у справі № 903/248/26 ґрунтується на матеріалах справи, відповідає чинному законодавству, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування. Доводи викладені у апеляційній скарзі відповідача не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Лісові репродуктивні ресурси" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" залишити без задоволення, додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 22.07.2026 р. у справі № 903/248/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Справу № 903/248/26 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений 16.10.2026 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.