ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року м. Рівне Справа № 918/273/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Саврій В.А.
секретар судового засідання Кравчук О.В.
за участю представників сторін:
позивача: Голубєва З.В.
відповідача: Манчук І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 30.07.2026, повне рішення складено 03.08.2026,
у справі № 918/273/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"
до відповідача ОСОБА_1
про стягнення заборгованості у розмірі 90 178,84 грн
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до фізичної особи-підприємця Манчук Валентини Степанівни про стягнення 90 178,84 грн, у тому числі 77 597,14 грн основного боргу, 549,49 грн пені, 9 050,92 грн інфляційних втрат та 2 981,29 грн 3 % річних, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати послуг з постачання теплової енергії за договором № 1430 від 01.10.2013 та надалі за умовами Типового індивідуального договору «Про надання послуги з постачання теплової енергії» /т. 1 а.с. 1-6/.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
30.04.2025 представником відповідача подано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 .
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.05.2025 провадження у справі зупинено до залучення правонаступника первісного відповідача.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17.03.2026 провадження у справі поновлено, витребувано у приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Самсонюк О.А. належним чином засвідчену копію спадкової справи ОСОБА_2 та повторно зупинено провадження до надходження документів від нотаріуса.
12.06.2026 до суду надійшов лист приватного нотаріуса на виконання ухвали від 17.03.2026.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.06.2026 провадження поновлено, заяву позивача про процесуальне правонаступництво задоволено та замінено відповідача ФОП Манчук Валентину Степанівну на правонаступника ОСОБА_1 .
Господарський суд Рівненської області рішенням від 30.07.2026 у справі № 918/273/25 позов задовольнив.
Присудив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Рівнетеплоенерго» 77 597,14 грн основного боргу, 549,49 грн пені, 9 050,92 грн інфляційних втрат, 2 981,29 грн 3 % річних та 2 422,40 грн судового збору /т. 1 а.с. 193-198/.
19.08.2026 ОСОБА_1 , не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 30.07.2026 у справі № 918/273/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову про стягнення 90 178,84 грн відмовити /т. 2 а.с. 1-6/.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, зокрема, про недоведеність фактичного обсягу постачання теплової енергії та правильності здійснених нарахувань, відсутність окремих температурних графіків та доказів направлення паперових рахунків, а також про необґрунтованість покладення на нього як спадкоємця обов`язку зі сплати заявленої заборгованості.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 19.08.2026 для розгляду справи № 918/273/25 визначено колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Саврій В.А.
Листом № 918/273/25/4303/26 від 19.08.2026 матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.
26.08.2026 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2026 відкрито апеляційне провадження за аеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 30.07.2026 у сраві № 918/273/25 та призначено розгляд апеляційної скарги на 14.10.2026 о 10:00 год. /т. 2 а.с. 16/.
08.09.2026 (вх. № 7598/26) через систему «Електронний суд» від ТОВ «Рівнетеплоенерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечує проти її доводів та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін /т. 2 а.с. 21-36/.
В судовому засіданні 14.10.2026 відповідач підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення скасувати з підстав викладених в апеляційній скарзі, представник позивача надав заперечення щодо апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
01.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» (підприємство, позивач) та фізичною особою-підприємцем Манчук Валентиною Степанівною (споживач) укладено договір № 1430 на постачання теплової енергії, за змістом пункту 1.1 якого підприємство зобов`язалося надавати споживачеві теплову енергію, а споживач, у свою чергу, зобов`язався прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами у строки, передбачені договором.
Пунктом 1.4 договору визначено місце постачання теплової енергії - м. Рівне, вул. Фабрична, 1а.
Згідно із загальними відомостями про об`єкти споживача (додаток № 2 до договору № 1430 від 01.10.2013, у редакції додаткової угоди № 1430/2 від 16.01.2014), що є невід`ємною частиною договору, загальна площа продмагазину «Зірка» за адресою: м. Рівне, вул. Фабрична, 1а, становить 100,00 кв. м.
Розділом V договору № 1430 визначено порядок розрахунків за теплову енергію.
Згідно з пунктом 5.1 договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.
Пунктом 5.3 договору передбачено, що споживач здійснює оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства та самостійно отримує рахунок для проведення розрахунків.
Відповідно до пункту 5.4 договору розрахунковим періодом є календарний місяць, а строк внесення плати визначено не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Пунктом 5.6 договору передбачено, що наявність розбіжностей щодо суми, зазначеної у платіжному документі, не є підставою для затримки проведення розрахунків.
За змістом пункту 5.7 договору при проведенні оплати споживач повинен зазначати номер і дату договору та період, за який здійснюється платіж; у разі відсутності такого призначення отримані кошти зараховуються в погашення раніше виниклої заборгованості.
Пунктом 5.9 договору передбачено проведення перерахунку у випадку відхилення якості або параметрів теплової енергії від нормативних за наявності належно оформлених документів, якими підтверджено відповідне порушення.
01.05.2021 набрав чинності Закон України від 03.12.2020 № 1060-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг», яким, зокрема, внесено зміни до статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та запроваджено публічні договори приєднання про надання комунальних послуг.
Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції Закону № 1060-IX визначено, що договори про надання комунальних послуг із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії». Постанова № 1022 опублікована в офіційному виданні «Урядовий кур`єр» 01.10.2021.
Текст типового договору ТОВ «Рівнетеплоенерго» розмістило на своєму офіційному вебсайті 28.09.2021.
Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» публічні договори приєднання вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір іншої моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Оскільки станом на 29.10.2021 іншої моделі договірних відносин обрано не було, з 01.11.2021 до правовідносин сторін підлягав застосуванню Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно до пункту 4 Типового індивідуального договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу або факт отримання послуги.
За пунктом 5 Типового договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу у строки і на умовах, визначених договором.
Цим же пунктом передбачено, що обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Такий обсяг складається з: обсягу теплової енергії на безпосереднє опалення приміщення споживача; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, у тому числі на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень; обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Пунктом 6 Типового індивідуального договору визначено критерії якості послуги. До них, зокрема, віднесено відповідність температури теплоносія у подавальному трубопроводі затвердженому температурному графіку теплової мережі та тиску теплоносія встановленому гідравлічному режиму. Таким чином, умови Типового договору передбачають можливість перевірки якості послуги за відповідними параметрами, однак саме порушення таких параметрів повинно бути належним чином зафіксоване у встановленому договором і законодавством порядку.
Відповідно до частини шостої статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, розподіляється також на власників приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення.
Згідно з пунктом 11 Типового договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої у будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.
Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії, обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).
Відповідно до пункту 30 Типового договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу і обсягу споживання, а також плати за абонентське обслуговування у визначеному виконавцем розмірі, але не вище граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 31 Типового договору передбачено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. У разі зміни тарифу протягом строку дії договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити оприлюднення нового тарифу на своєму офіційному вебсайті та у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення нового тарифу в дію, повідомити про це споживача з посиланням на рішення відповідного органу.
Пунктом 32 Типового договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця, а у разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу також нараховується щомісяця.
Відповідно до пункту 34 Типового договору споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом. Саме цей день є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Пунктом 38 Типового договору встановлено, що споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору.
Новими договорами, які вступили в дію 01.11.2021, було змінено підхід до розподілу обсягів спожитої у будівлі теплової енергії та передбачено застосування Методики розподілу № 315.
За Методикою загальний обсяг спожитої теплової енергії, визначений за допомогою вузла комерційного обліку, складається з обсягу теплової енергії на опалення приміщення, визначеного за показаннями лічильника; обсягу теплової енергії, донарахованого до мінімальної частки середнього питомого споживання для приміщень з індивідуальними лічильниками; обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень; обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Розподіл обсягів спожитої у будинку послуги здійснюється між споживачами житлових і нежитлових приміщень, у тому числі вбудованих, вбудовано-прибудованих, прибудованих та обладнаних окремим входом, а співвласники будівлі беруть участь у відповідних витратах пропорційно займаній площі.
Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради № 98 від 12.10.2021 для категорії споживачів «інші споживачі» встановлено тариф на послугу з постачання теплової енергії у розмірі 4 704,48 грн/Гкал з ПДВ.
Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради № 127 від 21.12.2021 внесено зміни до рішення № 98 від 12.10.2021 та для категорії «інші споживачі» встановлено тариф у розмірі 8 526,96 грн/Гкал з ПДВ.
Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради № 151 від 28.10.2022 протягом дії воєнного стану та шести місяців після місяця, у якому воєнний стан буде припинено чи скасовано, накладено мораторій на підвищення тарифів та застосовано тариф 8 526,96 грн/Гкал з ПДВ.
Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради № 125 від 19.12.2023 строком дії з 01.10.2023 по 30.09.2024 для категорії «інші споживачі» встановлено тариф у розмірі 5 347,07 грн/Гкал з ПДВ.
Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради № 140 від 05.11.2024 строком дії з 01.10.2024 по 30.09.2025 для категорії «інші споживачі» встановлено тариф у розмірі 5 603,18 грн/Гкал з ПДВ.
Відповідно до пункту 12 розділу IV Методики № 315 обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі, включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, пропорційно до загальних/опалюваних площ або об`ємів їх житлових чи нежитлових приміщень.
За відсутності у виконавця даних щодо площ місць загального користування і допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби, може бути визначений спрощено як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будинку.
Для 6-10-поверхової будівлі така частка становить 20 %. Саме за таким розрахунком з 01.02.2022 проводилися нарахування за приміщенням продмагазину «Зірка» по вул. Фабричній, 1а.
До 01.02.2022 нарахування проводилися за правилами Методики у редакції від 22.11.2018: обсяг теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень для шестиповерхової та вище будівлі визначався у розмірі 10 % загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі, а обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення - у розмірі 5 % загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі за відповідних умов подачі теплоносія.
Продмагазин «Зірка» обладнаний індивідуальним лічильником теплової енергії. Разом з тим у зв`язку з непереданням показань лічильника та переданням показань, які свідчили про споживання теплової енергії менше мінімальної частки середнього питомого споживання, розрахунок проводився на мінімальну частку використання теплової енергії, передбачену Методикою № 315.
За правилами Методики для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії у розрахунку на 1 кв. м площі (1 м3 об`єму) приміщення не може бути меншим за мінімальну частку питомого споживання теплової енергії.
Мінімальна частка середнього питомого споживання визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку, і використовується для перевірки дотримання теплового режиму протягом опалювального періоду. Якщо фактичне споживання, визначене за показаннями приладу розподільного обліку, є меншим за мінімальну частку середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується відповідний обсяг теплової енергії.
Матеріалами справи також підтверджується, що 16.01.2014 індивідуальний лічильник теплової енергії марки «Apator», заводський № 0594/0413, установлений у нежитловому приміщенні продмагазину «Зірка», був прийнятий ТОВ «Рівнетеплоенерго» на абонентський облік.
17.05.2022 ФОП Манчук В.С. звернулася до ТОВ «Рівнетеплоенерго» із письмовим зверненням (вхідний № 968/1176), у якому порушувала питання щодо методики визначення обсягу теплової енергії та складових нарахувань за приміщенням магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по вул. Фабричній, 1а, посилаючись на показання встановленого в приміщенні теплового лічильника та використання інших джерел тепла. Зміст цього звернення свідчить, що споживач був обізнаний як із самим фактом здійснення нарахувань, так і з порядком обліку теплової енергії та ставив перед виконавцем питання саме щодо правильності методики їх визначення.
Листом від 02.06.2022 № 04-05/1359/1362 ТОВ «Рівнетеплоенерго» надало споживачу розгорнуте пояснення щодо переходу з 01.11.2021 на публічний індивідуальний договір та застосування Методики № 315. У листі наведено вихідні технічні показники будинку: загальна площа - 5 496,6 кв. м, опалювальна площа - 5 444,8 кв. м, а також місячні показники загальнобудинкового споживання та обсягу загальнобудинкових потреб.
Зокрема, у відповіді від 02.06.2022 зазначено, що за листопад 2021 року обсяг теплової енергії на загальнобудинкові потреби становив 9,866293 Гкал, а споживання за загальнобудинковим лічильником - 55,908995 Гкал; за грудень 2021 року - відповідно 16,910746 Гкал та 95,827558 Гкал; за січень 2022 року - 13,220966 Гкал та 74,91881 Гкал. Після зміни Методики з лютого 2022 року у цьому ж листі наведено відповідні показники за лютий, березень та квітень 2022 року.
У листі від 02.06.2022 виконавець також навів приклад розрахунку за березень 2022 року: із загального обсягу споживання будинку 39,374848 Гкал 20 % (7,874970 Гкал) віднесено до загальнобудинкових потреб; після розподілу на загальну площу будинку 5 496,6 кв. м частка на 1 кв. м становила 0,0014327 Гкал, а на приміщення площею 100 кв. м - 0,14327 Гкал. Окремо здійснювалося донарахування до мінімальної частки середнього питомого споживання.
Отже порядок формування нарахувань не зводився до застосування лише кінцевої суми у рахунках. Матеріали справи містять підписаний та скріплений печаткою розрахунок заборгованості за договором № 1430, у якому помісячно зазначено показники обліку, складові загальнобудинкових потреб, мінімальної частки споживання, застосований тариф, нарахування та оплати. За наслідками такого помісячного розрахунку залишок основного боргу визначено у сумі 77 597,14 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що за період з жовтня 2021 року по січень 2025 року ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснило постачання теплової енергії до спірного приміщення загальною вартістю 78 078,17 грн, що підтверджується довідками про кількість використаної теплової енергії, наявними у матеріалах справи.
Позивачем для споживача в інформативному порядку виставлялися рахунки за послуги з постачання теплової енергії за відповідні розрахункові періоди: - 31.10.2021 - 122,32 грн; - 30.11.2021 - 5 765,54 грн; - 31.12.2021 - 7 051,72 грн; - 31.01.2022 - 3 803,18 грн; - 28.02.2022 - 3 026,05 грн; - 31.03.2022 - 346,60 грн; - 30.04.2022 - 2 005,56 грн; - 30.11.2022 - 2 439,28 грн; - 31.12.2022 - 5 922,80 грн; - 31.01.2023 - 5 514,86 грн; - 28.02.2023 - 7 055,10 грн; - 31.03.2023 - 4 654,87 грн; - 30.04.2023 - 1 519,42 грн; - 31.10.2023 - 609,94 грн; - 30.11.2023 - 4 133,37 грн; - 31.12.2023 - 2 534,43 грн; - 31.01.2024 - 3 961,85 грн; - 29.02.2024 - 2 968,56 грн; - 31.03.2024 - 2 595,73 грн; - 31.10.2024 - 916,19 грн; - 30.11.2024 - 3 280,01 грн; - 31.12.2024 - 4 037,50 грн; - 31.01.2025 - 3 813,29 грн;
Договірні зобов`язання з оплати наданих послуг у повному обсязі виконані не були, у зв`язку з чим за ФОП Манчук В.С. утворилася основна заборгованість у розмірі 77 597,14 грн.
У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач також нарахував 549,49 грн пені, 9 050,92 грн інфляційних втрат та 2 981,29 грн 3 % річних.
На підтвердження цих нарахувань до матеріалів справи подано окремі розрахункові таблиці: розрахунок 3 % річних із зазначенням розміру простроченого платежу та кількості днів прострочення, загальний підсумок якого становить 2 981,29 грн, та розрахунок інфляційних втрат за відповідними місячними індексами інфляції на суму 9 050,92 грн.
Згідно з пунктом 6.3.3 договору № 1430 споживач несе відповідальність за порушення порядку розрахунків за теплову енергію, передбаченого пунктом 5.4 договору, шляхом сплати пені у розмірі не менше подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, а також боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3 % річних від простроченої суми.
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 10.06.2025 ОСОБА_1 з 10.06.2025 є власником у порядку спадкування нежитлового приміщення (групи приміщень) за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт постачання теплової енергії до спірного нежитлового приміщення, порядок і підстави визначення обсягів споживання відповідно до Типового договору та Методики № 315, застосовані тарифи, а також розмір заборгованості.
Місцевий господарський суд виходив із того, що обов`язок споживача оплачувати фактично отриману теплову енергію виникає з договору та закону, а згідно з пунктом 34 Типового договору оплата має здійснюватися щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом.
Суд також установив, що після смерті первісного відповідача ОСОБА_1 прийняв спадщину та набув право власності на нежитлове приміщення за адресою: м. Рівне, вул. Фабрична, 1а, у зв`язку з чим відповідно до статей 1216, 1218, 1268 та 1282 Цивільного кодексу України відповідає за зобов`язаннями спадкодавця у межах вартості одержаного у спадщину майна.
При цьому місцевий господарський суд послався на правовий висновок Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 640/6274/16-ц про те, що обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця.
З огляду на те, що позивач виконав зобов`язання з постачання теплової енергії, а відповідач, який прийняв спадщину, доказів повного розрахунку не подав, суд визнав обґрунтованими вимоги про стягнення 77 597,14 грн основного боргу.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, місцевий господарський суд також визнав обґрунтованими вимоги про стягнення 549,49 грн пені, 9 050,92 грн інфляційних втрат та 2 981,29 грн 3 % річних.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу постачальник зобов`язується надавати споживачеві енергетичні ресурси, а споживач - оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму їх використання.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до статей 525, 526, 530, 610, 612 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а невиконання зобов`язання у визначений строк є простроченням.
Щодо правової природи договірних відносин сторін після 01.11.2021 та застосування Типового індивідуального договору колегія суддів зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 09.04.2024 у справі № 908/710/23 сформовано висновок про те, що за відсутності рішення співвласників багатоквартирного будинку про вибір моделі договірних відносин та після спливу 30-денного строку з дня опублікування виконавцем тексту публічного договору приєднання правовідносини з надання послуги з постачання теплової енергії регулюються Типовим індивідуальним договором. Верховний Суд також звернув увагу, що фактом приєднання споживача до такого договору є, зокрема, сплата рахунка або фактичне отримання послуги.
Подібний підхід щодо укладення публічного індивідуального договору в силу закону застосовано Верховним Судом у постановах від 18.11.2021 у справі № 908/3233/20 та від 14.12.2023 у справі № 908/2078/22.
У постанові Верховного Суду від 25.05.2026 у справі № 920/1061/23(920/656/25) також зазначено, що відсутність підписаного сторонами примірника типового договору сама по собі не спростовує обов`язку споживача оплатити надані комунальні послуги, якщо індивідуальний публічний договір приєднання вважається укладеним відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Наведені правові висновки є релевантними до спірних правовідносин, оскільки текст Типового індивідуального договору ТОВ «Рівнетеплоенерго» оприлюднено 28.09.2021, доказів прийняття співвласниками будинку іншої моделі договірних відносин матеріали справи не містять, а тому з 01.11.2021 правовідносини з постачання теплової енергії до спірного нежитлового приміщення регулюються саме Типовим індивідуальним договором.
Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність обсягу постачання теплової енергії та неправильність розрахунку заборгованості.
Верховний Суд у постанові від 25.05.2026 у справі № 920/1061/23(920/656/25) вказав, що навіть відключення окремого приміщення від централізованого опалення не звільняє його власника від участі у витратах теплової енергії на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем.
Методика № 315 передбачає різні алгоритми розрахунку залежно від фактичної категорії приміщення, стану його приєднання до системи та наявності транзитних мереж, а сам виконавець повинен довести правильність обраного способу розрахунку; показання лише загальнобудинкового приладу обліку не замінюють такого доказування. Разом з тим у справі № 908/438/25 встановлено, що нежитлове приміщення правомірно відключене від централізованого опалення, опалювальні прилади демонтовані, а через приміщення проходять теплоізольовані транзитні трубопроводи, тому до нього підлягав застосуванню спеціальний порядок Методики для такої категорії приміщень (постанова Верховного Суду від 20.08.2026 у справі № 908/438/25).
Згідно з матеріалами справи № 918/273/25 приміщення магазину «Зірка» обладнане прийнятим виконавцем на абонентський облік індивідуальним теплолічильником, доказів належного відключення приміщення від внутрішньобудинкової системи опалення не подано. Матеріали справи містять довідки про кількість використаної теплової енергії, рахунки за спірні розрахункові періоди, рішення органу місцевого самоврядування про встановлення тарифів та розрахунок заборгованості, що свідчить про застосування позивачем алгоритму формування нарахувань з урахуванням приписів Типового договору та Методики № 315.
Щодо температурних графіків колегія суддів зазначає наступне.
Сам по собі факт відсутності у матеріалах справи окремого температурного графіка не підтверджує, що у спірний період теплова енергія фактично не постачалася, постачалася неналежної якості або що нарахування проведені з порушенням встановленого порядку.
Апелянтом не надано доказів невідповідності параметрів теплоносія нормативним вимогам та не доведено, яким саме чином можливі відхилення вплинули на розмір нарахованої плати.
При цьому Верховний Суд у постанові від 14.07.2026 у справі № 920/1061/23(920/759/25) звернув увагу, що питання кількості та якості послуги вирішується з урахуванням умов договору, показань вузлів обліку та встановленої процедури фіксації невідповідної якості послуги. Методика № 315 передбачає коригування розподілених обсягів у разі наявності обґрунтованих претензій щодо якості послуги.
Матеріали цієї справи не містять доказів складання у спірний період актів-претензій, результатів перевірок чи інших належних доказів, якими було б зафіксовано ненадання послуги, її надання не в повному обсязі або з відхиленням температури чи тиску теплоносія від установлених параметрів. При цьому пункт 6 Типового договору прямо визначає відповідність температурному графіку та гідравлічному режиму критеріями якості, а пункт 5.9 договору № 1430 передбачає перерахунок у разі документально підтвердженого відхилення якості або параметрів теплової енергії. Таких документів у матеріалах справи немає.
Щодо доводів про відсутність доказів направлення паперових рахунків.
Обов`язок споживача оплатити фактично отриману теплову енергію виникає з договору та закону і не ставиться у залежність від вручення окремого паперового рахунку. Крім того, наявні у справі часткові оплати, письмове звернення ФОП Манчук В.С. від 17.05.2022 щодо методики нарахувань підтверджує фактичну обізнаність споживача з рахунками, нарахуваннями та підставами їх формування.
Подібний за змістом загальний підхід до правової природи рахунку-фактури викладений у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15 та від 02.07.2019 у справі № 918/537/18. Верховний Суд виходив із того, що ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому саме по собі не звільняє боржника від обов`язку оплатити фактично отримане майно чи послугу, якщо строк і порядок оплати визначені договором або законом.
У спірних правовідносинах пунктом 34 Типового договору прямо встановлено граничний строк щомісячної оплати - не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом.
Отже виникнення прострочення не поставлено у залежність від вручення споживачу паперового рахунку.
Щодо доводів апелянта про відсутність підстав для покладення на нього відповідальності за борги спадкодавця.
Відповідно до статей 1216, 1218, 1268 Цивільного кодексу України прийняття спадщини означає перехід до спадкоємця прав та обов`язків спадкодавця, які не припинилися внаслідок смерті.
Частиною першою статті 1282 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Матеріалами справи підтверджено прийняття ОСОБА_1 спадщини та набуття ним права власності на нежитлове приміщення, до якого здійснювалося постачання теплової енергії. Апелянтом не подано доказів вартості успадкованого майна, які б давали підстави для висновку про перевищення заявлених до стягнення сум меж його відповідальності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі № 916/617/17 дійшла висновку, що наявність у спадкодавця статусу фізичної особи-підприємця не впливає на можливість заміни боржника його правонаступником - фізичною особою, оскільки майнові зобов`язання фізичної особи-підприємця, які не припинилися внаслідок смерті, входять до складу спадщини.
Зі смертю боржника ті його майнові обов`язки, які не припинилися внаслідок смерті, переходять до спадкоємців, що прийняли спадщину, а їх відповідальність обмежується вартістю одержаного у спадщину майна. Верховний Суд характеризує таке правонаступництво як транслятивне, тобто таке, що переносить відповідні права та обов`язки на нового боржника (постанови Верховного Суду від 27.05.2026 у справі № 761/3887/25, від 24.06.2026 у справі № 646/5147/20).
Водночас Верховний Суд у постанові від 18.09.2019 у справі № 640/6274/16-ц зазначив, що відповідальність спадкоємця за боргами спадкодавця обмежена вартістю отриманого у спадщину майна. При цьому, якщо спадкоємець заперечує проти вимог кредитора, саме на нього з огляду на принцип змагальності покладається обов`язок довести обсяг спадкового майна та його вартість; разом із тим суд повинен встановити межі відповідальності спадкоємця з урахуванням установлених у справі обставин.
У цій справі документально підтверджено набуття ОСОБА_1 у порядку спадкування права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач не навів і не довів, що вартість отриманого ним у спадщину майна є меншою за розмір заявленої до стягнення заборгованості, а тому підстав для обмеження присудженої суми матеріали справи не дають.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Тому нарахування за послугу, фактично надану після смерті попереднього власника до нежитлового приміщення, що увійшло до складу спадщини, оцінюються не лише як складова правонаступництва за зобов`язаннями спадкодавця, а й з урахуванням обов`язків особи, яка прийняла право власності на відповідне приміщення. Це не змінює встановленого судом загального розміру заборгованості за об`єктом, але уточнює правову підставу відповідальності за період після відкриття спадщини.
Враховуючи викладене вище, суд ершої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 77 597,14 грн основного боргу.
Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено право кредитора у разі прострочення грошового зобов`язання вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних.
Пунктом 6.3.3 договору № 1430 сторони огодили відовідальність споживача за порушення порядку розрахунків у вигляді пені у розмірі не менше подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день рострочення.
Оскільки судом встановлено порушення відовідачем порядку оплати за теплову енергію, тому вимоги про стягнення 549,49 грн пені, 9 050,92 грн інфляційних втрат та 2 981,29 грн 3 % річних є підставними та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних по суті висновків місцевого господарського суду та не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке могло призвести до ухвалення неправильного рішення. А тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 30.07.2026 у справі № 918/273/25 - без змін.
На підставі статті 129 ГПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги понесені скаржником витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 30.07.2026 у справі № 918/273/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Справу № 918/273/25 повернути до Господарського суду Рівненської області.
Повну постанову складено "16" жовтня 2026 р.
Головуючий суддя Крейбух О.Г.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Саврій В.А.