ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року Справа № 906/388/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Маціщук А.В.
суддя Василишин А.Р.
суддя Бучинська Г.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.07.2026 р.
постановлене у м. Житомир, повний текст складено 07.07.2026 р.
у справі № 906/388/26 (суддя Кудряшова Ю.В.)
за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
до відповідача Комунального некомерційного підприємства "Народницька лікарня" Народницької селищної ради
про стягнення 13 455,83 грн. заборгованості
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до рішення від 07.07.2026 р. у справі № 906/388/26 Господарський суд Житомирської області відмовив у задоволенні позову Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" до Комунального некомерційного підприємства "Народицька лікарня" Народицької селищної ради про стягнення 13455,83 грн. заборгованості.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити повністю.
Вважає, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим через неправильність висновків і неправильне застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Пояснює, що позивач Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Народицьке спеціалізоване лісове господарство» згідно з укладеним 12.04.2023 р. договором № 1 поставило Комунальному некомерційному підприємству "Народицька лікарня" Народицької селищної ради товар на суму 894613,98 грн. з ПДВ, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними. Натомість за отриману продукцію відповідач розрахувався частково в розмірі 881158,15 грн., що підтверджується відповідними виписками з банку.
Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що матеріали справи та банківські виписки нібито підтверджують повну оплату товару на суму 902500,00 грн., тоді як фактична поставка за товарно-транспортними накладними та видатковою накладною № 4256 від 12.12.2023 р. здійснена на суму 894613,98 грн., а часткові оплати відповідача склали 881158,15 грн., внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 13455,83 грн.
Зазначає, що згідно з банківською випискою станом на 06.07.2023 р. обсяг зафіксованих операцій становить 257335,00 грн. Водночас, за даними акту взаєморозрахунків за період з 12.04.2023 р. по 31.12.2024 р. та офіційної бухгалтерської звітності, фактичну суму за вказаний період зараховано у розмірі 236013,15 грн.
Просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 07.07.2026 р. у справі № 906/388/26 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю та стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Народицька лікарня» Народицької селищної ради на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Столичний Лісовий Офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" заборгованість у сумі 13455,83 грн.
Відповідач Комунальне некомерційне підприємство "Народицька лікарня" Народицької селищної ради подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скарги.
Зазначає, що суд першої інстанції детально дослідивши подані відповідачем видаткові накладні, банківські виписки та платіжні інструкції, виснував, що останні підтверджують передачу та отримання відповідачем товару на загальну суму 902500,00 грн. та його повну оплату з зазначенням в графі призначення платежу посилань на договір від 12.04.2023 р. та відповідні видаткові накладні.
Стверджує, що позивач в апеляційній скарзі оплати відповідачем товару на суму 902500,00 грн. не спростував.
Просить відмовити в задоволені апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.07.2026 р. у справі № 906/388/26.
Відповідно до ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і сторони не подавали клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, розгляд апеляційної скарги відбувся в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами згідно з ч.13 ст.8 ГПК України.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено наступне.
12.04.2023 р. Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії «Народицьке спеціалізоване лісове господарство» як постачальник та Комунальне некомерційне підприємство "Народицька лікарня" Народицької селищної ради як покупець уклали договір про закупівлю товарів № 1 /а.с. 35 - 38 у т.1/, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю деревину (дрова для опалення), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.3 договору кількість товарів - 950 метрів кубічних.
Згідно з п. 3.1. договору загальна вартість цього договору становить 902500,00 грн. в тому числі ПДВ: 150416,67 грн., з урахуванням витрат на поставку та розвантаження товару.
Відповідно до п. 4.2 договору розрахунки за поставлений товар здійснюється по безготівковому перерахунку протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання покупцем товару та належно оформлених товаросупровідних документів (накладної, рахунка-фактури, тощо) та документів, що посвідчують якість товару.
Згідно з п. 5.1, 5.2 договору строк (термін) поставки (передачі) та розвантаження товару - з дати укладання договору до 31.12.2023 р. включно. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, які виникли під час дії цього договору. Місце поставки (передачі) та розвантаження товарів здійснюється за адресою та місцезнаходженням Комунального некомерційного підприємства "Народицька лікарня" Народицької селищної ради.
Відповідно до п. 5.5 договору факт передачі товару у власність покупця підтверджується підписанням уповноваженими представниками обох сторін видаткової накладної (накладної).
Відповідно до п. 10.1. договору останній набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2023 р. включно, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.
Договір про закупівлю товарів № 1 від 12.04.2023 р. підписаний представниками Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії «Народицьке спеціалізоване лісове господарство» та Комунального некомерційного підприємства "Народицька лікарня" Народицької селищної ради і скріплений печатками юридичних осіб.
04.04.2025 р. філію "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" закрито та відповідно до наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 31.12.2024 р. № 2334 правонаступником філії "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" є філія "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
Звертаючись з позовом до суду Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" доводить, що на виконання умов договору про закупівлю товарів № 1 від 12.04.2023 р. постачальник здійснив фактичну поставку дров паливних в кількості 941,6 куб. м на загальну суму 894613,98 грн., з ПДВ на підтвердження чого суду надано товарно-транспортні накладні та видаткову накладну № 4256 від 12.12.2023 р. /а.с. 56 - 74 у т.1/.
Також позивач у позові стверджує, що за отриману продукцію Комунальне некомерційне підприємство "Народицька лікарня" Народицької селищної ради розрахувалося частково в розмірі 881158,15 грн., на підтвердження чого суду надані виписки з банку /а.с. 42 - 55 у т. 1/.
Позивач Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» надав суду акт звірки взаємних розрахунків за договором № 1 від 12.04.2023 р. за період з 12.04.2023 р. по 31.12.2024 р., з якого вбачається, що за даними ДСГП «Ліси України» загальна вартість операцій з реалізації товару становить 894613,98 грн, сума відображених оплат - 881158,15 грн, а кінцеве сальдо заборгованості на користь постачальника станом на 31.12.2024 р. визначено у розмірі 13455,83 грн. Зокрема, в акті відображено оплати від 06.07.2023 р. у сумі 236013,15 грн, від 23.08.2023 р. 190000,00 грн, від 27.09.2023 р. 134900,00 грн, від 22.11.2023 р. 104500,00 грн, від 20.12.2023 р. 181450,00 грн та від 26.12.2023 р. 34295,00 грн. /а.с. 111 - 112 у т.1/. Такий акт звірки підписаний з боку ДСГП «Ліси України» в особі філії «Народицьке спеціалізоване лісове господарство» та скріплений печаткою філії, однак з боку КНП «Народицька лікарня» акт не підписаний та печаткою не скріплений.
Оскільки за твердженням позивача відповідач не сплатив 13455,83 грн вартості поставленого товару, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості.
Комунальне некомерційне підприємство "Народицька лікарня" Народицької селищної ради у відзиві на позовну заяву заперечило проти позову та зазначило, що виконало всі умови договору № 1 від 12.04.2023 р., зокрема: отримало товар у повному обсязі та розрахувалося за нього в повному обсязі в розмірі 902500,00 грн., на підтвердження чого суду надано видаткові накладні, платіжні інструкції та виписки з банку /а.с. 130 - 148 у т.1/.
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що договірні зобов`язання сторонами договору від 12.04.2023 р. виконані в повному обсязі у зв`язку з чим виснував про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 13455,83 грн. заборгованості за поставлений товар.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, враховуючи наступне.
Так, на умовах договору про закупівлю товарів № 1 від 12.04.2023 р. між сторонами виникли правовідносини з поставки, які врегульовані нормами глави 54 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до норм ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з нормами ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.
Колегія суддів відзначає, що позивач, стверджуючи про неповну сплату відповідачем за отриманий товар, посилається на виписки з банку /а.с. 42 - 55 у т.1/ та акт вивірки розрахунків за договором № 1 від 12.04.2023 р. за період з 12.04.2023 р. по 31.12.2024 р. /а.с. 111 - 112 у т.1/.
Судом встановлено, що надані банківські /а.с. 42 - 55 у т.1/ підтверджують оплату Комунальним некомерційним підприємством "Народицька лікарня" Народицької селищної ради на користь філії «Народицьке спеціалізоване лісове господарство» 902500,00 грн. з посиланням у 'призначенні платежу' на договір від 12.04.2023 р. № 1, а саме: 06.07.2023 р. було сплачено 257355,00 грн., 23.08.2023 р. було сплачено 190000,00 грн., 27.09.2023 р. було сплачено 134900,00 грн., 22.11.2023 р. було сплачено 104500,00 грн., 20.12.2023 р. було сплачено 181450,00 грн. та 26.12.2023 р. було сплачено 34295,00 грн.
Такі надані позивачем виписки з банку /а.с. 42 - 55 у т.1/ кореспондуються з наданими відповідачем платіжними інструкціями /а.с. 136 - 141 у т.1/, якими також підтверджується сплата відповідачем позивачу 902500,00 грн. з посиланнями у призначеннях платежу на договір від 12.04.2023 р. № 1.
Натомість позивач доводить, що за даними акту взаєморозрахунків за період з 12.04.2023 р. по 31.12.2024 р. /а.с. 111 - 112 у т.1/ на рахунок позивача 06.07.2023 р. було зараховано 236013,15 грн. як оплата відповідачем отриманого за договором від 12.04.2023 р. № 1 товару, а не 257355,00 грн., як про це стверджує відповідач.
Відомості акта взаєморозрахунків за період з 12.04.2023 р. по 31.12.2024 р. /а.с. 111 - 112 у т.1/ щодо здійснення 06.07.2023 р. платежу у сумі 236013,15 грн. не підтверджені первинним платіжним документом.
Колегія суддів відзначає, що відповідно до ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Колегія суддів звертає увагу, що стала практика Верховного Суду грунтується на правовій позиції про те, що акт вивірки розрахунків сам по собі не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом; акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 р. у справі № 905/1198/17, від 04.12.2019 р. у справі № 916/1727/17, від 23.09.2021 р. у справі № 910/866/20 та від 09.06.2026 р. у справі № 910/14613/24, і колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. 4 ст. 236 ГПК України.
Крім того, колегія суддів відзначає, що акт підписаний лише представником ДСГП «Ліси України» в особі філії «Народицьке спеціалізоване лісове господарство» та скріплений печаткою філії, однак представником боку КНП «Народицька лікарня» акт не підписаний і печаткою не скріплений. Отже, такий акт не є достовірним і вірогідним доказом здійснення 06.07.2023 р. оплати у сумі 236013,15 грн., як про це доводить скаржник/позивач.
Натомість суду надано самим позивачем виписку з банку /а.с. 42 - 55 у т.1/, з якої вбачається, що 06.07.2023 р. Комунальне некомерційне підприємство "Народицька лікарня" Народицької селищної ради сплатило 257355,00 грн. на користь філії «Народицьке спеціалізоване лісове господарство» з посиланням у призначенні платежу на договір від 12.04.2023 р. № 1.
Така обставина про сплату відповідачем 06.07.2023 р. 257355,00 грн. на рахунок позивача також підтверджується платіжною інструкцією від 06.07.2023 р. № 199 /а.с. 136 у т.1/ з призначенням платежу «за отриману деревину (дрова для опалення); накладна № 1 від 03.07.2023 р. дог. № 1 від 12.04.2023 р. в т.ч. ПДВ - 42892,50 грн.».
За таких обставин, оскільки первинними платіжними документами підтверджується факт сплати Комунальним некомерційним підприємством "Народицька лікарня" Народицької селищної ради на користь філії «Народицьке спеціалізоване лісове господарство» 902500,00 грн. з посиланням у призначеннях платежів на договір від 12.04.2023 р. № 1, суд першої інстанції правильно встановив, що договірні зобов`язання сторонами договору від 12.04.2023 р. № 1 виконані в повному обсязі, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 13455,83 грн. заборгованості.
Посилання скаржника на товарно-транспортні накладні та видаткову накладну стосуються обсягу та вартості поставленого товару і не спростовують підтвердженого платіжними документами факту перерахування відповідачем на виконання договору № 1 від 12.04.2023 р. коштів у загальній сумі 902500,00 грн. Отже, наведені позивачем докази з урахуванням норм ст.74, 78,79 ГПК України не підтверджують існування заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 13455,83 грн.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції в межах вимог апеляційної скарги встановив, що рішення суду першої інстанції відповідає матеріалам справи і не вбачається порушень норм матеріального і процесуального законодавства. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.Отже , відсутні підстави для скасування чи зміни рішення Господарського суду Житомирської області від 07.07.2026 р. у справі № 906/388/26.
Судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області від 07.07.2026 р. у справі № 906/388/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Справу № 906/388/26 повернути Господарському суду Житомирської області.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.