СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року м. Харків Справа № 636/10/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Жельне С.Ч. , суддя Плахов О.В.
за участю секретаря судового засідання Березки О.М.,
та представників учасників справи:
прокурор - Хряк О.О. ( в залі суду);
позивач - не з`явився;
відповідач-1 - Пекаренін А.А ( в залі суду);
відповідач-2 - не з`явився;
третіх осіб - не з`явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№1702Х/1-43) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.07.2026 (суддя Мужичук Ю.Ю., повний текст рішення складено 21.07.2026) у справі №636/10/25
за позовом Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача:
1) Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації, м. Харків;
2) Регіональний ландшафтний парк "Печенізьке поле", Чугуївський р-н, Харківська обл., с. Мартове;
до 1) ОСОБА_1 , м. Харків;
2) Фермерського господарства "Новосел", Чугуївський р-н, Харківська обл., с. Мартове;
про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою в межах об`єкту природно-заповідного фонду, -
ВСТАНОВИВ:
Керівник Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області звернувся з позовом до Чугуївського міського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Новосел", треті особи, які не заявляє самостійних вимог Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації, Регіональний ландшафтний парк "Печенізьке поле" в якому просив усунути перешкоди власнику державі в особі Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області (вул. Незалежності, буд. 48, смт Печеніги, Чугуївський р-н Харківська обл., 62801, код ЄДРПОУ:04396992) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природо-заповідного фонду шляхом:
- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 2 від 07.06.2024, укладеного між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Фермерським господарством "Новосел" (код ЄДРПОУ 23766472);
- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:005:0043, загальною площею 3,083 га, розташованої на території Печенізької територіальної громади Чугуївського району Харківської області, з припиненням усіх речових прав на неї;
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та права оренди за Фермерським господарством "Новосел" (код ЄДРПОУ 23766472) на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:03:005:0043, загальною площею 3,083 га, розташованої на території Печенізької територіальної громади Чугуївського району Харківської області з припиненням усіх речових прав на неї із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Фермерське господарство "Новосел" (код ЄДРПОУ 23766472) повернути державі в особі Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області (вул. Незалежності, буд.48, смт Печеніги, Чугуївський р-н Харківська обл., 62801, код ЄДРПОУ:04396992) земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:03:005:0043, загальною площею 3,083 га, розташованої на території Печенізької територіальної громади Чугуївського району Харківської області.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.07.2026 у справі №636/10/25 позов задоволено повністю.
Усунуто перешкоди власнику державі в особі Печенізької територіальної громади Чугуївського району Харківської області вул. Незалежності, буд.48, смт Печеніги, Чугуївський р-н Харківська обл., 62801, код ЄДРПОУ:04396992) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом:
Визнано недійсним договору оренди земельної ділянки № 2 від 07.06.2024, укладеного між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Фермерським господарством "Новосел" (код ЄДРПОУ 23766472).
Скасовано в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:005:0043, загальною площею 3,083 га, розташованої на території Печенізької територіальної громади Чугуївського району Харківської області, з припиненням усіх речових прав на неї.
Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та права оренди за Фермерським господарством "Новосел" (код ЄДРПОУ 23766472) на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:03:005:0043, загальною площею 3,083 га, розташованої на території Печенізької територіальної громади Чугуївського району Харківської області з припиненням усіх речових прав на неї із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Зобов`язано ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Фермерське господарство "Новосел" (62820, Україна, Чугуївський р-н, Харківська обл., с. Мартове, вул. Весняна, 3; код ЄДРПОУ 23766472) повернути державі в особі Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області (вул. Незалежності, буд.48, смт Печеніги, Чугуївський р-н Харківська обл., 62801, код ЄДРПОУ:04396992) земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:03:005:0043, загальною площею 3,083 га, розташованої на території Печенізької територіальної громади Чугуївського району Харківської області.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, м.Київ, код 820172, рахунок IIА178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету -0901010) 4844,80 грн. витрат по сплаті судового збору.
Стягнуто з Фермерського господарства "Новосел" (62820, Україна, Чугуївський р-н, Харківська обл., с. Мартове, вул. Весняна, 3; код ЄДРПОУ 23766472) на користь Харківської обласної прокуратури (код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, м.Київ, код 820172, рахунок IIА178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету -0901010) 4844,80 грн. витрат по сплаті судового збору.
ОСОБА_1 з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся 07.08.2026 до Східного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" з апеляційною скаргою, в якій просить суд:
1. Прийняти до розгляду апеляційну скаргу на Рішення Господарського суду Харківської області від 17 липня 2026 року у справі № 636/10/25 за позовом Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі позивача: Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області до ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Новосел", треті особи на стороні позивача: Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації, Регіональний ландшафтний парк "Печенізьке поле" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.
2. Задовольнити апеляційну скаргу на Рішення Господарського суду Харківської області від 17 липня 2026 року у справі №636/10/25 за позовом Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі позивача: Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області до ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Новосел", треті особи на стороні позивача: Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації, Регіональний ландшафтний парк "Печенізьке поле" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.
3. Рішення Господарського суду Харківської області від 17 липня 2026 року у справі № 636/10/25 за позовом Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі позивача: Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області до ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Новосел", треті особи на стороні позивача: Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації, Регіональний ландшафтний парк "Печенізьке поле" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою- скасувати.
4. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі позивача: Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області до ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Новосел", треті особи на стороні позивача: Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації, Регіональний ландшафтний парк "Печенізьке поле" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою по справі №636/10/25 відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що висновок суду першої інстанції про входження спірної ділянки до складу Регіонального ландшафтного парку (РЛП) «Печенізьке поле» є передчасним і не ґрунтується на належних та допустимих доказах. Межі заповідного об`єкта в натурі (на місцевості) не встановлені, а відомості про них не внесені до Державного земельного кадастру (ДЗК) відповідно до вимог статті 43 Земельного кодексу України.
На думку Скаржника, місцевий господарський суд безпідставно надав статус достатніх доказів документам, які за своєю юридичною природою не є правовстановлюючими та землеупорядними. Карта-схема парку має виключно загальний інформаційний характер, не містить координат поворотних точок та не відображає точну площу «накладення». Публічна кадастрова карта є лише електронним ресурсом і не може самостійно визначати правовий режим земель. Листи Департаменту ХОВА та селищної ради також не здатні підмінити собою документацію із землеустрою. У матеріалах справи відсутні витяги з ДЗК, затверджений проєкт організації території або генеральний план розвитку парку, які б безсумнівно доводили заповідний статус саме спірної ділянки.
Суд першої інстанції формально послався на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте не здійснив належної оцінки балансу інтересів. Відповідач-1 є добросовісним набувачем, який понад 19 років відкрито й безперешкодно володів земельною ділянкою на підставі законного державного акта, виданого у 2005 році уповноваженим органом влади (Печенізькою РДА). Чинне законодавство не покладає на приватну особу обов`язок перевіряти законність дій держорганів (принцип «розумної обачності»). Будь-який ризик помилки державного органу має покладатися на саму державу, а позбавлення особи права власності без вини та без належної компенсації покладає на неї індивідуальний і надмірний тягар.
Вважає, що заявлені прокурором вимоги про вилучення землі та припинення речових прав без оскарження базового розпорядчого акта (розпорядження Печенізької РДА №193 від 26.07.2005) прямо суперечать чинній практиці Верховного Суду (зокрема, у справі №924/74/24). Неможливо скасувати похідні правові наслідки (державну реєстрацію прав), залишаючи чинним саме першоджерело виникнення таких прав.
Зазначає, що прокурор звернувся до суду в інтересах Печенізької селищної ради, яка сама є правонаступником органу, що ініціював вказані правовідносини, офіційно заявила про відсутність претензій до Відповідача-1 та відмовилася вживати заходи щодо повернення землі. За таких обставин прокурор штучно імітує правовий конфлікт за відсутності реального спору про право між Позивачем та Відповідачем, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2026 у справі №636/10/25 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 17.07.2026 у справі №636/10/25. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №636/10/25. Встановлено строк учасникам справи для подання відзивів на апеляційну скаргу. Призначено справу до розгляду на "09" вересня 2026 р. о 10:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.
19.08.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №636/10/25 (вх.№9127).
25.08.2026 від Чугуївської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№9312), просить відмовити в повному обсязі в задоволенні апеляційної скарги відповідача-1, а рішення Господарського суду Харківської області від 17.07.2026 у справі №636/10/25 залишити без змін.
Прокурор наголошує, що твердження Скаржника про відсутність меж Регіонального ландшафтного парку (РЛП) «Печенізьке поле» у натурі суперечать ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Законом чітко встановлено, що до винесення кордонів заповідних об`єктів на місцевість їхні межі визначаються відповідно до проєктів їх створення. Факт повного розташування спірної ділянки в межах РЛП належним чином підтверджується картою-схемою, яка є невід`ємним додатком до Положення про парк, а також офіційними відомостями Публічної кадастрової карти (із заповідним шаром ПЗФ) та даними профільного Департаменту ХОВА.
Правовий режим та заповідний статус відповідних територій виникають безпосередньо з моменту ухвалення рішення про їх створення уповноваженим органом (Рішення Харківської обласної ради від 23.02.1999), і незавершення процедури землеустрою чи відсутність запису про категорію ПЗФ у Державному земельному кадастрі не змінює їхнього природоохоронного призначення. Це повністю узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, у справі №910/2323/18).
Спірна земельна ділянка на момент її передачі у приватну власність ОСОБА_2 у 2005 році вже належала до земель ПЗФ. Відповідно до п. «г» ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), землі під об`єктами природно-заповідного фонду є державною власністю і взагалі не могли передаватися у приватну власність громадян чи для ведення фермерського господарства. Наявність чинного охоронного зобов`язання від 10.07.2000 додатково підтверджує виключний заповідний статус усього масиву площею 4997,6 га, куди входить і спірна ділянка.
Прокурор зазначає, що у даній категорії справ суспільний інтерес у збереженні національного надбання, безпечному довкіллі, захисті екосистеми та недопущенні ведення сільськогосподарської діяльності на заповідних землях (ст. 13, 50 Конвенції та Конституції України) суттєво переважає приватний інтерес окремого громадянина щодо володіння майном. Посилання Скаржника на статус добросовісного набувача не можуть братися до уваги, оскільки незаконне заволодіння заповідною землею всупереч імперативним заборонам закону порушує права всієї територіальної громади.
Прокурор спростовує доводи Скаржника про необхідність оскарження розпорядження Печенізької РДА № 193 від 26.07.2005. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду (справи № 183/1617/16, № 911/3681/17), самостійне оспорювання рішень органів влади не є ефективним способом захисту, оскільки не призводить до реального повернення майна власнику. Рішення органу влади, яке суперечить закону, не тягне правових наслідків, і суд зобов`язаний самостійно надати йому правову оцінку в мотивувальній частині, незалежно від того, чи заявлено вимогу про його скасування споживачем чи прокурором. Тому вимоги про визнання недійсним договору оренди та повернення землі громаді є належними та законними.
03.09.2026 від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення (вх.№9629), просить долучити їх до матеріалів справи та враховувати їх при прийнятті рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на Рішення Господарського суду Харківської області від 17.07.2026 у справі №636/10/25. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Скаржник наголошує, що посилання прокурора на загальну заповідність масиву є безпідставними, оскільки за первісним рішенням Харківської обласної ради від 23.02.1999 площа РЛП «Печенізьке поле» становила 4 997,6 га, а рішенням від 19.12.2013 № 919-VI межі парку були змінені (розширені) до 5 166,13 га (збільшення на 168,53 га). За відсутності винесення меж парку в натуру та технічних координат поворотних точок, прокурор не довів, чи спірна ділянка площею 3,083 га входила до складу земель ПЗФ у 2005 році, чи була включена до нього пізніше, під час зміни меж у 2013 році. Сучасні дані вебресурсу kadastr.live та шари Публічної кадастрової карти відображають лише поточний стан і не доводять конфігурацію парку станом на 1999- 2005 роки.
Набуття ОСОБА_1 права власності у 2005 році відбулося за активної участі Печенізької РДА та органів Держгеокадастру. Чинне законодавство України не покладає на громадянина обов`язку перевіряти законність дій, правомірність та внутрішні процедури органів влади при виділенні землі. Відповідач-1 понад 19 років відкрито й добросовісно володів ділянкою. Намагання прокурора виправити ймовірну «помилку» органу влади через 19 років суперечить принципу «належного урядування» (рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України») та покладає на приватну особу надмірний індивідуальний тягар, безпідставно руйнуючи стабільність цивільного обороту.
Скаржник наполягає, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту, оскільки вимоги про вилучення та скасування речових прав (оренди та реєстрації) заявлено в обхід оскарження джерела їх виникнення - розпорядження РДА №193 від 26.07.2005, яке залишається чинним. Також Скаржник зазначає, що прокурором не доведено факт поширення загального охоронного зобов`язання від 10.07.2000 саме на спірну ділянку, як і не надано доказів порушення Відповідачем-1 екологічного чи заповідного режиму цієї території.
В судове засідання 09.09.2026 з`явились прокурор та представник відповідача-1 ОСОБА_3 та надали пояснення по справі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2026 в судовому засіданні оголошено перерву до "14" жовтня 2026 р. о 10:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132. Повідомлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Позивачі, відповідач-2 та треті особи не скористались своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
В судове засідання 14.10.2026 з`явились прокурор та представник відповідача-1 ОСОБА_3 та надали пояснення по справі.
Позивачі, відповідач-2 та треті особи не направили своїх представників в судове засідання, хоча були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання.
Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників учасників справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення Харківської обласної ради V сесії XXIII скликання від 23.02.1999 "Про оголошення нових територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення", зі змінами, внесеними рішенням Харківської обласної ради від 19.12.2013 №919-VI "Про зміну меж регіонального ландшафтного парку "Печенізьке поле" у Печенізькому районі оголошено регіональний ландшафтний парк "Печенізьке поле" (РЛП "Печенізьке поле") загальною площею 5166,13 га.
Відповідно до охоронного зобов`язання від 12.07.2000 Держуправління екобезпеки в Харківській області під охорону дирекції РЛП "Печенізьке поле" передало РЛП "Печенізьке поле" землю площею 4997.6 та., що розташована на території Печенізького району, і яка входять до складу природно-заповідного фонду України та охороняється як національне надбання і є складовою частиною світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.
На заповідній зоні забороняється:
А) проведення будь-якої господарської діяльності яка може завдати шкодити заповідному об`єкту та порушити екологічну рівновагу,
Б) самочинна зміна меж. зміна охоронного режиму, забруднення території;
В) знищення видового складу рослин, розорювання цілинних земель, будь-яке будівництво;
Г) геологорозвідування, меліоративні роботи, розведення вогнищ.
Відповідно до п. п. 1.1. Положення про регіональний ландшафтний парк "Печенізьке поле", затвердженого начальником державного управління екологічної безпеки в Харківській області 08.12.1999 (далі Положення) РЛП "Печенізьке поле" оголошений рішенням обласної ради від 23.02.1999 на території Печенізького району Харківської області на загальній площі 4997,6 га, що включається до його складу без вилучення у землекористувачів.
Згідно з п. п. 1.3, 1.4 Положення РЛП "Печенізьке поле" є природоохоронною рекреаційною установою регіонального значення. РЛП "Печенізьке поле" входить до складу природно-заповідного фонду України.
У відповідності до п. 2.1 Положення РЛП "Печенізьке поле" створений з метою збереження в природному стані типових лісостепових ландшафтів Східноєвропейської провінції, типової для регіону балкової системи, врізаної у підвищене плато на межі степової, лісостепової зон з притаманним їм рослинним та фауністичним комплексом, забезпечення багатопланових наукових досліджень, охорони та раціонального використання природних ресурсів Печенізького району, відтворення біологічного різноманіття, забезпечення умов для організованого відпочинку населення.
За змістом п. 2.2 Положення РЛП "Печенізьке поле" є природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою місцевого значення, належить до природно-заповідного фонду України.
На РЛП "Печенізьке поле" покладається виконання таких завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об`єктів; створення умов для ефективного режиму охорони заповідних природних комплексів і об`єктів; сприяння екологічній освітньо-виховній роботі.
Матеріали справи містять карту-схему регіонального ландшафтного парку "Печенізьке поле" , яка є додатком до Положення про РЛП "Печенізьке поле".
На підставі розпорядження Печенізької районної державної адміністрації № 193 від 26.07.2005 ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ХР № 021469 від 20.09.2005, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:03:005:0043 площею 3,083 га для ведення фермерського господарства на території Мартівської сільської ради Печенізького району Харківської області, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
На підставі вказаного державного акту на земельну ділянку державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Зоткіним С.В. 17.08.2017 прийнято рішення №36655993 про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 , про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності №21912393 (номер об`єкта нерухомого майна 1329123963246).
На підставі договору оренди землі № 2 від 07.06.2024 ОСОБА_1 передав в оренду Фермерському господарству "Новосел" строком на 15 років земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:03:005:0043 загальною площею 3,083 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Мартівської сільської ради Чугуївського району Харківської області, про що 13.06.2024 державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради Перебоєвою Т.І. внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер рішення 73677030, номер запису про речове право 55476345.
Отже, з матеріалів справи вбачається, а сторонами не заперечується, що на час розгляду справи земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:03:005:0043 площею 3,0830 га перебуває у власності ОСОБА_1 та в користуванні Фермерського господарства "Новосел".
З відповіді Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної адміністрації № 04.01-22/2617 від 26.09.2024 вбачається, що межі територій об`єктів природно-заповідного фонду в натурі (на місцевості) не встановлені. Враховуючи відомості наявних картографічних матеріалів проєктів створення об`єктів природно-заповідного фонду та фільтру "заповідний фонд" на сайті відкритих даних земельного кадастру України встановлено, що земельні ділянки, зокрема з кадастровим номером [номер приховано]:03:005:0043 повністю знаходиться в межах РЛП "Печенізьке поле". Землевпорядна документація щодо відведення земельних ділянок у приватну власність в межах зазначених об`єктів природно-заповідного фонду на розгляд та погодження до Департаменту не надходила.
З відповіді Печенізької селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області від 15.11.2024 № 01-09/2071 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:03:005:0043 площею 3,0830 га розташована в межах території, оголошеної Регіональним ландшафтним парком "Печенізьке поле", та не вилучалася з його складу. При цьому зазначено, що спірна земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, перебуває у приватній власності, а Печенізька селищна рада не є її власником і не вживатиме заходів щодо повернення земельної ділянки до відання територіальної громади.
Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор обґрунтовує заявлені вимоги тим, що спірна земельна ділянка [номер приховано]:03:005:0043, загальною площею 3,083 га, що розташована на території Печенізької територіальної громади Чугуївського району Харківської області вибула з державної (комунальної) власності з порушенням вимог земельного та природоохоронного законодавства, оскільки розташована в межах території Регіонального ландшафтного парку "Печенізьке поле", належить до земель природно-заповідного фонду та не могла бути передана у приватну власність.
На думку прокурора, наявні у матеріалах справи докази, зокрема картографічні матеріали, карта-схема, що є додатком до Положення про Регіональний ландшафтний парк "Печенізьке поле", інформація Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної адміністрації та дані Публічної кадастрової карти у своїй сукупності підтверджують, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:03:005:0043 повністю розташована в межах території Регіонального ландшафтного парку "Печенізьке поле" та належить до земель природно-заповідного фонду.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач-1 зазначив, що прокурором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження встановлення в натурі меж Регіонального ландшафтного парку "Печенізьке поле" та входження до його складу спірної земельної ділянки. На думку відповідача, відсутність затвердженої землевпорядної документації, відомостей Державного земельного кадастру та інших офіційних документів, які б підтверджували належність спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду, виключає можливість застосування до неї спеціального правового режиму таких земель. Крім того зазначає, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту, оскільки заявлені вимоги не спрямовані на оскарження рішення компетентного органу, на підставі якого виникло право власності на спірну земельну ділянку. Водночас вказує, що право власності на спірну земельну ділянку набуте ним на підставі чинного рішення компетентного органу державної влади, яке користується презумпцією правомірності, а тому втручання у його право мирного володіння майном суперечитиме положенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що Чугуївська окружна прокуратура правомірно звернулася до суду в інтересах держави в особі Печенізької селищної ради. Судом встановлено факт бездіяльності компетентного органу: прокуратура належним чином повідомила селищну раду про виявлені порушення земельного та природоохоронного законодавства. Оскільки селищна рада у відповідь зазначила, що не вважає себе власною земельної ділянки та не планує вживати заходів щодо її повернення, прокурор набув субсидіарного права на захист інтересів держави у судовому порядку.
Суд визнав повністю доведеним факт того, що спірна земельна ділянка площею 3,0830 га (кадастровий номер [номер приховано]:03:005:0043) повністю розташована в межах території Регіонального ландшафтного парку «Печенізьке поле».
Суд встановив, що Печенізька районна державна адміністрація при винесенні розпорядження №193 від 26.07.2005 (на підставі якого ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності) та при подальшій реєстрації права приватної власності у 2017 році припустилася грубого порушення вимог земельного та природоохоронного законодавства. Землі в межах об`єктів ПЗФ мають виключний правовий статус, перебувають під особливою охороною держави та не могли бути передані у приватну власність для ведення фермерського господарства. Оскільки ОСОБА_2 набув право приватної власності на заповідну землю незаконно, він не мав права розпоряджатися нею та передавати її в оренду. Відповідно, Договір оренди землі № 2 від 07.06.2024, укладений між ОСОБА_2 та ФГ «Новосел», суперечить вимогам ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та визнаний судом недійсним.
Крім того, суд визнав вимоги про скасування реєстраційних записів у кадастрі (ДЗК) та Реєстрі речових прав із закриттям розділу, а також зобов`язання повернути ділянку державі, належним та ефективним способом захисту порушеного права, що повністю узгоджується з практикою Верховного Суду (постанови у справах № 905/77/21 та № 904/192/22).
Суд констатував, що прокурором заявлено негаторний позов (про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном за ст. 391 ЦК України). Оскільки правопорушення є триваючим (держава в особі селищної ради весь цей час позбавлена можливості належно розпоряджатися заповідною землею), позовна давність до цих вимог не застосовується, а позов може бути пред`явлений упродовж усього часу тривання правопорушення.
Здійснюючи апеляційний перегляд судового рішення у даній справі, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, всебічно дослідивши матеріали справи, заперечення відзиву та додаткові пояснення сторін, проаналізувавши правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 з огляду на таке.
Щодо законності та обґрунтованості підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині заперечень проти права Чугуївської окружної прокуратури на звернення з даним позовом до суду, колегія суддів зазначає, що засади процесуального представництва прокурором інтересів держави в господарському судочинстві чітко регламентовані статтею 131-1 Конституції України, статтею 53 ГПК України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Скаржник у доводах скарги та додаткових поясненнях стверджує, що у даній справі відсутній матеріально-правовий спір про право між Позивачем та Відповідачем, оскільки Печенізька селищна рада (як матеріальний позивач) офіційно заявила про відсутність претензій до ОСОБА_1 та безпосередньо у тексті листа від 15.11.2024 відмовилася вживати заходи щодо повернення земельної ділянки. На думку апелянта, за таких обставин прокурор штучно імітує правовий конфлікт, що є підставою для відмови у позові. Колегія суддів категорично відхиляє вказані твердження Скаржника з огляду на таке.
Велика Палата Верховного Суду у зразковій постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 сформулювала фундаментальний правовий висновок щодо застосування статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Суд зазначив, що прокурор зобов`язаний попередньо (до звернення до суду) повідомити відповідний суб`єкт владних повноважень про виявлені порушення, надавши йому розумний строк для самостійного реагування. Якщо після отримання такого повідомлення компетентний орган відмовляється від захисту інтересів держави, заперечує факт правопорушення або демонструє пасивну процесуальну поведінку (бездіяльність), прокурор набуває законне право діяти субсидіарно та ініціювати судовий процес самостійно.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Чугуївська окружна прокуратура повністю дотрималася визначеної законом процедури:
- на адресу Печенізької селищної ради було направлено офіційне повідомлення (лист від 16.10.2024 № 63-6718ВИХ-24) про виявлений факт протиправного перебування у приватній власності земельної ділянки природно-заповідного фонду.
- у відповідь на вказане повідомлення Печенізька селищна рада листом від 15.11.2024 № 01-09/2071 прямо поінформувала прокурора, що вона не вважає себе власником спірної земельної ділянки, не планує звертатися до суду та не заперечує проти самостійного пред`явлення позову прокуратурою.
Колегія суддів наголошує, що концепція «інтересів держави» є вагомим суспільним та правовим інститутом, який не може бути нівельований чи обмежений виключно суб`єктивною волею або пасивною позицією окремого органу місцевого самоврядування. Заволодіння землями природно-заповідного фонду всупереч імперативним заборонам закону порушує інтереси не лише конкретної територіальної громади, а й усього Українського народу, оскільки об`єкти ПЗФ є загальнонаціональним надбанням (статті 13, 14 Конституції України).
У ситуації, коли орган місцевого самоврядування, будучи уповноваженим на розпорядження та захист земель громади, усувається від виконання своїх обов`язків, заперечує очевидний факт триваючого порушення закону або посилається на неможливість реагування, має місце класична форма процесуальної бездіяльності (неналежного здійснення захисту). У такому разі субсидіарна роль прокурора є єдиним ефективним механізмом відновлення законності та захисту екологічних інтересів держави.
Аналогічні правові висновки щодо обов`язку прокурора реагувати на бездіяльність органів місцевого самоврядування у спорах про повернення заповідних і лісових земель викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 та від 20.06.2023 у справі №554/10517/16-ц.
Таким чином, Чугуївська окружна прокуратура належним чином обґрунтувала та довела наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Печенізької селищної ради, а висновок Господарського суду Харківської області про правомірність відкриття провадження та розгляду справи по суті є законним та процесуально обґрунтованим.
Щодо суті спору.
Відповідно до статті 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі сільськогосподарського призначення.
Згідно зі статтею 43 Земельного кодексу України, землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду
За змістом статті 44 Земельного кодексу України та статті 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).
Статтею 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" передбачено, що регіональні ландшафтні парки належать до природно-заповідного фонду України.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об`єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення. Частиною 4 ст. 23 передбачено, що на регіональні ландшафтні парки покладається виконання таких завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об`єктів; створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об`єктів; сприяння екологічній освітньо-виховній роботі.
Згідно ст. 24 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", на території регіональних ландшафтних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей проводиться зонування з урахуванням вимог, встановлених для територій національних природних парків.
Таким чином, враховуючи приписи ст. ст. 43, 44 Земельного кодексу України, ст. 61 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" регіональні ландшафтні парки належать до природно-заповідного фонду України. Територіям природно - заповідного фонду законодавець надав особливий, виключний статус.
Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 45 Земельного кодексу України).
Відповідно до статті 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд", території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
Згідно з частиною третьою статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд", рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.
З вищезазначеного слідує, що землі природно-заповідного фонду набувають такого статусу внаслідок прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про оголошення/створення території та/або об`єкту природно-заповідного фонду.
Статтею 5 Закону України "Про екологічну мережу України" передбачено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду є складовою екомережі.
Відповідно до ст. 3 вказаного Закону екомережа - це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов`язань України підлягають особливій охороні.
У статті 4 цього Закону зазначено, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до принципів забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України, підлягають особливій державній охороні.
Статтею 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" передбачено, що землі природно-заповідного фонду України це ділянки суші і водного простору, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Предметом судового розгляду у цій справі є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 3,0830 га (кадастровий номер [номер приховано]:03:005:0043) шляхом визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації речових прав та повернення її у комунальну власність Печенізької селищної ради.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач-1 зазначає, що висновок суду першої інстанції про розташування ділянки в межах об`єкта природно-заповідного фонду (ПЗФ) є передчасним, оскільки межі Регіонального ландшафтного парку (РЛП) «Печенізьке поле» в натурі (на місцевості) не встановлені, а відомості про них відсутні в Державному земельному кадастрі. Наведені доводи колегія суддів оцінює критично.
Відповідно до частини 4 статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду неодноразово формулював сталу правову позицію, згідно з якою відсутність проекту землеустрою щодо встановлення меж об`єкта ПЗФ в натурі та відсутність відповідних відомостей у ДЗК не позбавляє такі землі спеціального заповідного статусу та не змінює їхнього цільового призначення (постанови Верховного Суду від 13.08.2019 у справі №910/11164/16, від 26.02.2020 у справі №911/3315/17, від 16.09.2022 у справі №752/3090/19). Правовий режим таких земель виникає з моменту ухвалення рішення компетентного органу про створення заповідного об`єкта.
Як встановлено судом першої інстанції, РЛП «Печенізьке поле» загальною площею 5166,13 га утворений рішенням Харківської обласної ради від 23.02.1999 (із змінами від 19.12.2013 № 919-VI). Факт повного розташування спірної земельної ділянки в межах території ландшафтного парку підтверджується картою-схемою, яка є невід`ємним додатком до Положення про парк від 08.12.1999, офіційною інформацією Департаменту захисту довкілля ХОВА № 04.01-22/2617 від 26.09.2024, охоронним зобов`язанням від 10.07.2000 та картографічними даними Публічної кадастрової карти (kadastr.live) із застосуванням інформаційного шару «Природно-заповідний фонд України».
Колегія суддів відхиляє посилання Скаржника у додаткових поясненнях на зміну меж парку у 2013 році (Рішення Харківської обласної ради від 19.12.2013 № 919-VI), як на джерело невизначеності. Досліджені судом першої інстанції картографічні матеріали та відповіді уповноважені державних органів доводять, що ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:03:005:0043 входила саме до первісного (базового) територіального складу парку площею 4997,6 га, затвердженого ще у 1999 році, а тому розширення меж у 2013 році не вплинуло на її правовий режим.
З огляду на вимоги статті 86 ГПК України, суд першої інстанції надав належну та правомірну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, обґрунтовано визнавши заповідний статус земельної ділянки доведеним.
Щодо незаконності приватної власності на заповідні землі та недійсності договору оренди.
Землі природно-заповідного фонду перебувають під посиленою охороною держави. Відповідно до пункту «г» частини 4 статті 84 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент винесення Печенізькою РДА розпорядження № 193 від 26.07.2005 та видачі державного акта серії ХР № 021469 від 20.09.2005), землі під об`єктами природно-заповідного фонду належать до земель державної власності і взагалі не можуть передаватися у приватну власність для цілей ведення фермерського господарства.
Зважаючи на імперативну законодавчу заборону, винесення Печенізькою РДА розпорядження у 2005 році про передачу спірної заповідної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 відбулося з порушенням норм матеріального права, що нівелює законність самого титулу власності.
Оскільки Скаржник набув право приватної власності на земельну ділянку всупереч закону, він, у розумінні норм статей 317, 319 Цивільного кодексу України, не мав права розпоряджатися нею, у тому числі передавати в оренду. Як наслідок, укладений 07.06.2024 між ОСОБА_1 та ФГ «Новосел» договір оренди землі № 2 строком на 15 років суперечить вимогам статей 203, 215 Цивільного кодексу України та правомірно визнаний судом першої інстанції недійсним.
Щодо належності способу захисту прав та наявності триваючого правопорушення.
Колегія суддів відхиляє аргументи апелянта про те, що прокурор обрав неналежний спосіб захисту, оскільки не заявив вимог про скасування розпорядження Печенізької РДА від 26.07.2005.
Відповідно до правової доктрини, сформованої у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 та від 12.03.2024 у справі №927/1206/21, вимога про визнання рішень органів державної влади недійсними та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою. Суд, незалежно від наявності окремої вимоги про скасування акта, зобов`язаний самостійно надати йому правову оцінку в мотивувальній частині рішення, що й було виконано судом першої інстанції.
Встановивши, що земельна ділянка вибула з розпорядження держави незаконно, а реєстрація права приватної власності за Відповідачем-1 створює триваючі перешкоди для територіальної громади у користуванні національним заповідним надбанням, прокурор правомірно заявив позов про усунення перешкод (негаторний позов) на підставі статті 391 Цивільного кодексу України та статті 152 Земельного кодексу України.
Оскільки негаторний позов може бути пред`явлений упродовж усього часу тривання правопорушення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц та від 12.09.2023 у справі №910/8413/21), позовна давність до спірних правовідносин не застосовується, що спростовує відповідні доводи апеляційної скарги.
Щодо принципу «належного урядування» та пропорційності втручання.
Скаржник зазначає, що позбавлення його права власності на землю, якою він володів понад 19 років, порушує стабільність цивільного обороту, принципи «належного урядування» та покладає на нього надмірний індивідуальний тягар у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Колегія суддів не погоджується з такою інтерпретацією норм конвенційного права.
Відповідно до практики ЄСПЛ (зокрема, у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», «East/West Alliance Limited проти України»), втручання у право на мирне володіння майном повинно відповідати трьохкомпонентному тесту: бути законним, переслідувати легітимну мету («суспільний інтерес») та дотримуватися справедливого балансу (пропорційності) між використаними засобами та метою.
У даній справі захід втручання є законним, оскільки базується на прямих заборонах Земельного кодексу України. Втручання переслідує легітимну мету, яка полягає у забезпеченні екологічної безпеки та збереженні унікального об`єкта ПЗФ, що є фундаментальним суспільним і публічним інтересом усього Українського народу (статті 13, 14, 50 Конституції України).
Оцінюючи критерій пропорційності, колегія суддів наголошує, що в екологічних спорах загальний суспільний інтерес у збереженні заповідних територій та недопущенні їх розорювання суттєво переважає приватний майновий інтерес окремої особи у збереженні ділянки у власності. Захист права власності окремого громадянина не може здійснюватися за рахунок безповоротної втрати та руйнування об`єктів природи.
Принцип «належного урядування» (справа «Рисовський проти України») не може перешкоджати державі у виправленні критичних помилок, пов`язаних із незаконним відчуженням земель заповідного фонду, оскільки протилежне б означало санкціонування неналежного розподілу обмежених державних ресурсів (постанова Верховного Суду від 23.02.2022 у справі №367/2271/15-ц). При цьому ОСОБА_1 не позбавлений права захистити свої майнові інтереси шляхом пред`явлення позову про відшкодування збитків до Печенізької РДА як органу влади, який припустився протиправної недбалості у 2005 році.
З огляду на викладене, справедливий баланс інтересів судом першої інстанції порушено не було, а на Відповідача-1 не покладено надмірного індивідуального тягаря.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги прокурора про зобов`язання ОСОБА_1 та Фермерське господарство "Новосел" повернути державі в особі Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:03:005:0043, загальною площею 3,083 га, розташованої на території Печенізької територіальної громади Чугуївського району Харківської області підлягають задоволенню.
Твердження і доводи апеляційної скарги відповідача-1 не спростовують обґрунтованих висновків місцевого господарського суду та стосуються виключно переоцінки доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Харківської області від 17.07.2026 у справі №636/10/25, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем-1, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст.ст.276, 281, 282 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 17.07.2026 у справі №636/10/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено 19.10.2026.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя С.Ч. Жельне
Суддя О.В. Плахов