СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року м. Харків Справа № 917/377/26
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Плахов О.В. , суддя Слободін М.М.,
розглянувши в порядку спрощеного (без виклику представників сторін) провадження апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вх. №1685 П/1) на рішення ухвалене Господарським судом Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М. 27.07.2026 без виклику учасників справи
у справі №917/377/26
за позовом заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області, м. Кременчук, Полтавська область
в інтересах держави в особі:
1. Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, с. Кам`яні Потоки, Кременчуцький район, Полтавська область
2. Державної екологічної інспекції Центрального округу, м. Полтава
до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м. Київ, в особі філії "Слобожанський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України", м. Полтава
про стягнення 272151,85грн
УСТАНОВИВ:
Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області звернувся до Господарського суду Полтавської області в інтересах держави в особі: 1. Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, 2. Державної екологічної інспекції Центрального округу з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", в особі філії "Слобожанський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" про стягнення 272 151,85 грн збитків, завданих державі у зв`язку з порушенням норм лісового та природоохоронного законодавства внаслідок незаконної вирубки дерев.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що 13.03.2025 працівниками Крюківського лісництва Миргородського надлісництва Філії "Слобожанського лісовий офіс" ДП "Ліси України" виявлено незаконну рубку сироростучих дерев невстановленими особами в кварталі 58 виділ 1, 7 Крюківського лісництва за межами населеного пункту на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, що входять до складу Державного лісового фонду України, землі яких перебувають у постійному користуванні ДП "Ліси України". За доводами позивача, шкода, завдана навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного вирубування дерев має бути відшкодована постійним лісокористувачем - ДП "Ліси України".
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.07.2026 у справі №917/377/26 позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Слобожанський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь позивача - Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища на р/р [рахунок приховано], ГУК у Полтавській області /ОТГ К.Потоки/24062100, МФО 831019 збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів в сумі 272 151,85 грн.
Стягнуто з відповідача на користь Полтавської обласної прокуратури судовий збір в сумі 2662,40 грн.
Суд дійшов висновку про неналежне здійснення повноважень щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах Державною екологічною інспекцією Центрального округу та сільською радою, внаслідок чого у прокурора виникає право на звернення із позовною заявою до суду з метою захисту її інтересів.
Ухвалюючи рішення суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач допустив самовільну вирубку лісу, внаслідок чого лісовому фонду України заподіяно матеріальної шкоди, а отже, не виконав покладених на нього обов`язків щодо охорони та захисту лісових насаджень, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що не було спростовано відповідачем, як і не доведено відсутності своєї вини у заподіянні шкоди у повному розмірі.
Суд дійшов висновку про належне підтвердження протиправної поведінки відповідача у формі бездіяльності, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.
Суд також зазначив, що шкода, завдана внаслідок незаконної порубки дерев в адміністративних межах Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району підлягає стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району на розподільчий казначейський рахунок за кодом класифікації доходів бюджету.
Судом досліджено розрахунок суми завданої шкоди, наданий прокурором до позову, який здійснений самим відповідачем та в якому фактично містяться відомості про точну кількість, види зрубаних сироростучих дерев та інші складові розрахунку та врахувавши, що саме відповідач фіксував кількість дерев, їхні параметри та ознаки, зафіксовані внаслідок незаконної рубки (з урахуванням того, що вказані відомості наведено у протоколі огляду) суд дійшов висновку, що розрахунок шкоди, завданий державі внаслідок самовільної рубки дерев, здійснено правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства.
06.08.2026 Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" подало до Східного апеляційного господарського суду через підсистему Електронний суд апеляційну скаргу, в якій просить:
1. Скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 27.07.2026 у справі №917/377/26 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
2. Стягнути з позивача на користь апелянта сплачений судовий збір.
Апелянт зазначає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, враховуючи наступне.
1.Матеріали справи не містять належних доказів, які б достовірно свідчили про порушення норм Закону саме відповідачем та не містять доказів протиправної бездіяльності відповідача. Лісогосподарське підприємство зобов`язано здійснювати охорону лісів, в тому числі і від незаконних рубок, проте, лісокористувач не є "страхувальником" або "гарантом" від будь-яких злочинних посягань третіх осіб.
Законодавством не встановлено безальтернативного правового припису, відповідно до якого сам по собі факт виявлення незаконної порубки невстановленими особами є безумовною підставою для автоматичного покладення відповідальності на постійного лісокористувача.
ДП "Ліси України" невідкладно після виявлення незаконної рубки звернулось із відповідним повідомленням та надало наявні матеріали, необхідні для встановлення та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. Тобто, як зазначає відповідач, саме завдяки діям відповідача факт незаконної рубки був офіційно зафіксований та став предметом кримінального провадження.
2. Судом не враховано, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, обов`язковим є встановлення всіх чотирьох елементів делікту: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку та вини.
На переконання відповідача, постійний лісокористувач не несе відповідальності за шкоду, завдану третіми особами, якщо він довів вжиття всіх належних заходів для охорони лісу. Виявлення, повідомлення про незаконну рубку правоохоронних органів, вжиття заходів реагування та участь в слідчих діях свідчить про активну, а не пасивну позицію лісокористувача.
Апелянт вважає, що в діях ДП "Ліси України" (Філія "Слобожанський лісовий офіс") відсутній склад цивільного правопорушення, а отже вимоги прокуратури про стягнення збитків є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, що судом першої інстанції не взято до уваги.
3. Судом першої інстанції залишено поза увагою, що розрахунок шкоди заподіяної лісу, котрий наданий відповідачем, повинен бути підтверджений експертизою.
4. Судом першої інстанції безпідставно не взяті до уваги пояснення відповідача, що підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" в даній справі відсутні. Разом з тим, судом першої інстанції відхилено як не обґрунтоване клопотання відповідача від 20.03.2026 про залишення позовної заяви без розгляду.
Апелянт посилається на те, що судом не було досліджено питання про застосування норми прямої дії ст. 131-1 Конституції України відповідно до повноважень суду згідно з ч. 6 ст. 11 ГПК України (якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України, як норми прямої дії).
Скаржник вважає, що прокурор не довів наявності виключних обставин, які відповідно до норми прямої дії п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України надавали б йому право на звернення до суду в інтересах держави у даних правовідносинах.
Крім того відповідач зазначає, що у позовній заяві зазначено відомості: "23 пні від незаконно спиляних дерев", а не "30 дерев різних порід"; "розрахунок проведено працівниками Філії "Слобожанський лісовий офіс", а не "Уповноваженими особами Державної екологічної інспекції Центрального округу"; висновок експертизи в матеріалах справи відсутній, сума збитків, згідно позову, становить 272 151,85 грн, а в листі прокурор зазначає про шкоду в розмірі 251931,92 грн. Беручи до уваги, що Державна екологічна інспекція Центрального округу надала відповідь від 16.02.2026 №06-08/866, то вона ознайомилась з даним листом та своїм листом підтвердила шкоду в розмірі 251 931,92 грн. Проте, ціна позову становить 272 151,85 грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2026 справу №917/377/26 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Плахов О.В., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/377/26; відкладено вирішення питань щодо руху апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.07.2026 у справі №917/377/26 до надходження матеріалів справи.
24.08.2026 справа №917/377/26 надійшла до східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2026 апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.07.2026 у справі №917/377/26 залишено без руху. Встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду докази доплати судового збору у сумі 905,14грн.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2026, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.07.2026 у справі №917/377/26; установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; установити строк до 22.09.2026 для подання заяв та клопотань; справу постановлено розглядати без повідомлення учасників справи.
Копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2026 про відкриття апеляційного провадження була доставлена всім сторонам у справі в електронні кабінети у підсистемі "Електронний суд", користувачами якої вони є.
Позивачі не скористались правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 та ч. 8 ст. 252 ГПК України, у разі здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами, досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, судове засідання не проводиться.
За приписами ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що ціна позову у даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд апеляційної інстанції розглядає дану справу за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.
На час ухвалення цієї постанови клопотання будь-якого із учасників справи про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до Східного апеляційного господарського суду не надходили.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, під наглядним Кременчуцькій окружній прокуратурі слідчим відділенням ВнП № 2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №1202517[телефон приховано] від 13.03.2025 за ч.1 КК України, відомості про яке внесені до ЄРДР за результатами опрацювання інформації Крюківського лісництва Миргородського надлісництва Філії "Слобожанський лісовий офіс" ДП "Ліси України".
Під час досудового розслідування встановлено, що 13.03.2025 працівниками Крюківського лісництва Миргородського надлісництва Філії "Слобожанського лісовий офіс" ДП "Ліси України" виявлено незаконну рубку сироростучих дерев невстановленими особами в кварталі 58 виділ 1, 7 Крюківського лісництва за межами населеного пункту на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, що входять до складу Державного лісового фонду України, землі яких перебувають у постійному користуванні ДП "Ліси України".
Дана інформація також відображена у заяві філії ДП "Ліси України" до Відділення поліції № 2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області про вчинення кримінального правопорушення (арк. справи 17-18).
До вказаної заяви було додано розрахунок шкоди, заподіяної лісу, та розрахунок обсягу (об`єму) завданої в наслідок незаконної порубки, відповідно до яких загальна сума шкоди - 272 151,85 грн.
За вказаним фактом 13.03.2025 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження №1202517[телефон приховано] за ч. 1 ст. 246 КК України та розпочато досудове розслідування. Під час досудового розслідування з метою підтвердження фактів порушення вимог природоохоронного законодавства та розміру завданих державі збитків, слідчим із залученням представників Філії "Слобожанський лісовий офіс" ДП "Ліси України" проведено огляд місця події кварталу 58 виділу 1, 7 Крюківського лісництва, Миргородського надлісництва за межами населеного пункту на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району де виявлено 23 пнів від незаконно спиляних дерев, з них 14 сироростучих та 9 сухостійних дерев наступних видів: в`яз, дуб, ясен, липа, груша.
Вищевказаний лісовий масив, де виявлено самовільну рубку, знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні Філії "Слобожанський лісовий офіс" ДП "Ліси України".
Відповідно до розрахунку проведеного працівниками Філії "Слобожанський лісовий офіс", згідно постанови КМУ № 665 від 23.07.2008 року "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" внаслідок незаконної порубки 23 дерев в кварталі 58 виділу 1, 7 Крюківського лісництва, Миргородського надлісництва ДП "Ліси України" нарахована шкода на загальну суму 272 151,85 грн, яка на даний час не відшкодована.
Звертаючись до господарського суду першої інстанції з позовом у цій справі, прокурор посилається на те, що шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки деревини, завдана місцевому бюджету Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, а факт невідшкодування такої призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, що порушує інтереси територіальної громади.
Враховуючи, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №1202517[телефон приховано] від 13.03.2025 не встановлено осіб, які здійснили незаконну порубку дерев, тому завдані незаконною порубкою дерев збитки мають бути відшкодовані її постійним користувачем (відповідачем), що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.
Як вже зазначалося, за результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Полтавської області ухвалено оскаржуване рішення від 27.07.2026 у справі №917/377/26, яким позовні вимоги задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача-1 шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу у розмірі 272151,85грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що прокурор дотримався порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", шляхом повідомлення позивачів про встановлені порушення та надання строку для вжиття заходів до поновлення порушених інтересів держави, а також повідомлення про намір звернутися до суду в інтересах позивачів з відповідним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується склад цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача, яка виражається в неналежному виконанні своїх обов`язків щодо охорони та захисту лісового фонду; розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу, обрахований відповідно до чинних такс обчислення розміру шкоди самим відповідачем; наявний безпосередній причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, оскільки шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; а також наявна вина відповідача, що полягає в протиправній бездіяльності та неперешкоджанні його посадовими особами незаконному вирубуванню лісових насаджень та порушенню природно-заповідного режиму, у зв`язку з цим суд дійшов висновку, що вимоги прокурора про стягнення з відповідача 272151,85грн шкоди є законними та обґрунтованими.
Надаючи правову кваліфікацію спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.
Предметом спору в цій справі є стягнення з відповідача збитків, завданих державі у зв`язку з порушенням норм лісового та природоохоронного законодавства, внаслідок незаконної вирубки дерев.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частинами 1 та 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Суд апеляційної інстанції враховує, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.
Отже, суд, розглядаючи спір про стягнення збитків, має встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Таким чином, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.
Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (такий висновок сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).
За загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відносини щодо стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема Лісовим кодексом України (далі - ЛК України).
Відповідно до ст. 19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.
Згідно зі ст. 63 ЛК України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Частиною 5 ст. 86 ЛК України встановлено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на, зокрема постійних лісокористувачів.
Стаття 105 ЛК України встановлює, що порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.
Відповідно до ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Судова колегія зазначає, що правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Системний аналіз положень ст. 86, п. 1 ч. 2 ст. 105, ст. 107 ЛК України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, до того ж, підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.01.2025 року у справі №907/48/24, від 18.05.2023 року у справі №914/669/22, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 року у справі №909/976/17.
Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у даному випадку, здійснення незаконної порубки дерев.
За таких обставин, у цих правовідносинах визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев, при цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування.
Колегія суддів при розгляді справи приймає до уваги висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 12.09.2024 року у справі №907/181/22, де вказано, що господарський суд, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, виходить з презумпції вини правопорушника.
Східний апеляційний господарський суд враховує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження встановлення винних осіб у кримінальному провадженні №1202517[телефон приховано] від 13.03.2025.
При цьому, наявність вироку у кримінальному провадженні щодо притягнення службових осіб або інших (третіх) осіб за незаконну порубку лісу не є визначальним для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності на підставі ст. 1166 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що місцевим судом не визначено конкретний перелік заходів, які відповідач був зобов`язаний вчинити для забезпечення охорони лісу від незаконних рубок, адже приписи ЛК України покладають на постійного лісокористувача функціональний обов`язок забезпечити охорону, захист та збереження лісових насаджень, однак не встановлюють і об`єктивно не можуть встановлювати вичерпного переліку конкретних організаційних, технічних чи інших заходів, достатніх для виконання такого обов`язку у кожній конкретній ситуації.
У свою чергу, визначення необхідності, достатності, структури, періодичності та послідовності відповідних заходів належить до сфери господарської компетенції самого постійного лісокористувача та повинно здійснюватися ним добросовісно, розумно і професійно з урахуванням особливостей відповідної лісової ділянки.
При цьому критерієм належного виконання такого обов`язку є забезпечення охорони та збереження лісових насаджень від незаконних рубок.
Сам факт незаконної рубки дерев на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні відповідача, свідчить про недостатність вжитих ним заходів для забезпечення охорони лісу та не може бути спростований лише посиланнями на складність здійснення охорони значної площі лісового фонду чи відсутність законодавчо визначеного алгоритму відповідних дій.
Досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, зокрема, протокол огляду , судовою колегією встановлено, що незаконна порубка дерева не відбувалася будь-яким прихованим способом, який би не надавав відповідачу об`єктивної можливості виявити та усунути відповідне порушення, а здійснювалася на відкритій місцевості лісового масиву (поблизу розташоване поле) за допомогою спеціальних механічних засобів (поряд з кучею деревини на землі виявлені 2 бензопили "Дружба 2" червоного кольору та "Дніпро М" чорного кольору, каністра з паливними матеріалами), що не може свідчити про наявність у лісгоспу об`єктивних перешкод у виявленні та припиненні відповідного порушення.
З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про наявність у його діях сумлінної поведінки, оскільки в даному випадку не підтверджено відсутність у лісгоспу можливості виявити та запобігти незаконній вирубці дерев, яка здійснювалася технічними засобами ( трьома бензопилами) на відкритій місцевості, тобто відповідачем не спростовано пасивність своєї поведінки як лісокористувача.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що сам по собі факт повідомлення правоохоронних органів про виявлення факту здійснення незаконної порубки лісів не звільняє особу, на яку покладено обов`язок зі здійснення в тому числі охорони від незаконної порубки лісів від відповідальності за завдані збитки через не дотримання покладених обов`язків.
Судова колегія наголошує, що саме відповідач, як постійний лісокористувач має обов`язок попередити, припинити та/або зафіксувати незаконну порубку дерев на підвідомчій йому території, водночас належних та достатніх заходів не вжив.
Доводи відповідача про те, що факт самовільної порубки дерев було виявлено безпосередньо його працівниками саме під час здійснення заходів з охорони і захисту лісів від незаконних порубок, про що самостійно повідомлено правоохоронні органи, що свідчить про належне виконання відповідачем своїх посадових обов`язків, не спростовують факт наявності вини відповідача та його бездіяльності щодо незабезпечення належної охорони лісу.
Колегія суддів враховує, що повідомлення компетентних органів після виявлення незаконної рубки характеризує лише поведінку відповідача після встановлення факту правопорушення та свідчить про виконання ним окремого обов`язку щодо реагування на вже вчинене кримінальне правопорушення. Водночас, такі дії жодним чином не спростовують факту попереднього неналежного виконання відповідачем покладеного законом обов`язку щодо забезпечення охорони та збереження лісових насаджень, поза як належність (повнота та ефективність) діяльності із захисту лісу унеможливила б такої вирубки.
Таким чином, апелянт безпідставно ототожнює два самостійні цивільно-правові делікти (незаконна рубка дерев, вчинена невстановленими особами, та протиправна бездіяльність постійного лісокористувача щодо незабезпечення охорони та схоронності лісових насаджень), які мають різний суб`єктний склад, різні юридичні підстави відповідальності та не виключають один одного.
Разом з цим, колегія суддів зауважує на тому, що встановлення у майбутньому конкретних фізичних осіб, які здійснили незаконну рубку, та притягнення їх до кримінальної чи цивільно-правової відповідальності саме по собі не звільняє відповідача як постійного лісокористувача від цивільно-правової відповідальності за власну протиправну бездіяльність щодо незабезпечення охорони лісових насаджень.
При цьому у разі відшкодування шкоди відповідач не позбавлений права звернутися у встановленому законом порядку з відповідними регресними вимогами до осіб, які безпосередньо здійснили незаконну рубку, якщо такі особи будуть встановлені. Отже, можливість подальшого притягнення безпосередніх правопорушників до відповідальності не впливає на правомірність заявлення позову саме до постійного лісокористувача.
У пункті 88 постанови від 13.05.2020 у справі №901/93/19 Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок про те, що згідно вимог ч. 2 ст. 19, ст. 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 та 19.09.2018 у справах №909/976/17, №925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень.
Крім того, згідно з п. 3.1. Статуту ДСГП "Ліси України", затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 24.06.2025 №206, підприємство створене з метою, зокрема, ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.
Відповідно до п.п. 3.2.2. та 3.2.3. цього Статуту основними напрямами діяльності підприємства є, зокрема, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин.
Предметом діяльності Філії "Слобожанський лісовий офіс", серед іншого, є також забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і травин.
Колегія суддів враховує, що у постанові від 28.09.2023 у справі №927/32/23, розглядаючи питання про стягнення з постійного лісокористувача збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що статутом такого лісокористувача визначено цілі його діяльності та обов`язки щодо охорони лісу, а відсутність визначеного чіткого переліку заходів не звільняє відповідача від необхідності та не спростовує можливості виконання ним комплексу заходів, необхідних і достатніх для виконання покладених на нього обов`язків.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства.
У постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі №918/1356/23 у контексті застосування ст. 107 ЛК України також зазначено, що протиправна поведінка відповідача полягає в тому, що він не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на належній йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело (причинно-наслідковий зв`язок) до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу.
Дослідженими судом матеріалами справи підтверджується, що відповідач допустив самовільну вирубку лісу, внаслідок чого лісовому фонду України заподіяно матеріальної шкоди, а отже, не виконав покладених на нього обов`язків щодо охорони та захисту лісових насаджень, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відтак, суд першої інстанції не був зобов`язаний встановлювати перелік комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, адже саме законом передбачена імперативна вимога щодо виконання покладених законодавством обов`язків на лісокористувача з охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території від незаконних рубок.
Таким чином, наведені обставини у сукупності свідчать про належне підтвердження протиправної поведінки відповідача у формі бездіяльності, яка у цьому випадку полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.
Разом з тим, відповідачем не доведено відсутності своєї вини у заподіянні шкоди у повному розмірі.
Колегія суддів зазначає, що обставина незаконної порубки дерев підтверджується наявними в справі належними та допустимими доказами, зокрема, протоколом огляду від 13.03.2025, проведеного старшим слідчим СВ ВП №2 КРУП ГУНП в Полтавській області, підписаного без зауважень всіма особами, які брали участь у проведенні слідчих дій та огляді (працівників поліції, понятих, працівників лісового господарства -лісничого Філії "Слобожанський лісовий офіс" Василенка Б.В.). У вказаному протоколі огляду зафіксовано конкретне пошкодження лісового насадження, кількість виявлених пнів, їх діаметр та породу.
Зазначені дані у повній мірі зафіксовані та відображені у протоколі огляду місця події від 13.03.2025 та відображені на фотознімках, які підписані всіма учасниками без зауважень, у тому числі представником лісництва, що свідчить про узгодженість зафіксованих фактичних даних.
Крім того, матеріали справи містяться заява про вчинення кримінального правопорушення №1809/37-11-1-2025 від 18.03.2025 Філії "Слобожанський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України", направленому на адресу Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області про те, що 13.03.2025 працівниками державної лісової охорони в кварталі 58 виділах 1 та 7 Крюківського лісництва Миргородського надлісництва філії "Слобожанський лісовий офіс" ДП "Ліси України" поблизу Кам?янопотоківської об?єднаної територіальної громади, була виявлена незаконна порубка 23 дерев різних порід. Про виявлене правопорушення було повідомлено органи Національної поліції за номером 102. У результаті зазначеної незаконної порубки заподіяно шкоду лісу на суму 272151,85 грн (двісті сімдесят дві тисячі сто п?ятдесят одна гривня 85 коп.), яка обчислена згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2008 р. №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".
До вказаного листа (заяви) від 18.03.2025 також долучено розрахунок шкоди, заподіяної лісу (наявний в матеріалах справи, а.с. 18, виконаний провідним інженером з охорони та захисту лісу відділу охорони та зихисту лісів "Слобожанський лісовий офіс" ДП "Ліси України") та план -схема місця вчинення кримінального правопорушення
Разом з цим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що вказане дерево на земельній ділянці, що розташовані в адміністративних межах села Дмитрівка Кременчуцького району Полтавської області та перебуває в постійному користуванні ДСГП "Ліси України", було відведене в законному порядку під рубку.
Як вже вказувалося раніше, обов`язок щодо охорони лісів від незаконних рубок, а також обов`язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів покладено саме на відповідача як постійного лісокористувача.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт виявлення незаконної рубки лісу на земельній ділянці, наданій відповідачеві у постійне користування, свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого було здійснено незаконне вирубування лісу.
Враховуючи те, що відповідач, як постійний лісокористувач, допустив протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення.
Щодо розміру шкоди, колегія суддів враховує, що чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18).
Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відхилення заперечень відповідача щодо відсутності висновку експертизи, яка б мала визначити розмір збитків, оскільки висновок судової експертизи не є єдиним доказом, що підтверджує розмір завданих збитків внаслідок незаконної порубки дерев.
З розрахунку суми завданої шкоди, наданого прокурором до позову, вбачається, що він здійснений самим відповідачем (виконаний провідним інженером з охорони та захисту лісу відділу охорони та зихисту лісів "Слобожанський лісовий офіс" ДП "Ліси України").
В зазначеному розрахунку, складеному посадовою особою відповідача, фактично містяться всі необхідні відомості: два показники діамерту з вирахуванням середнього діаметру, категорія придатності (сироростуче/сухостійне), маса деревини, порода та сума збитків за кожним окремим деревом.
Відомості, викладені в протоколі огляду від 13.03.2025, фактично підтверджують відомості, зазначені у вказаному розрахунку та не суперечать їм. Саме відповідач фіксував кількість дерев, їхні параметри та ознаки, зафіксовані внаслідок незаконної рубки, з урахуванням того, що вказані відомості наведено у протоколі огляду. Під час розгляду справи відповідач не надавав контррозрахунку розміру шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки лісу.
Отже, розрахунок шкоди, завданий державі внаслідок самовільної рубки дерев, здійснено правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства та є належним та допустимим доказом.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок шкоди, завданий державі внаслідок самовільної рубки дерев, здійснено прокурором у відповідності до вимог чинного законодавства.
Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів було правильно встановлено наявність підстав для настання цивільно-правової відповідальності відповідача та стягнення шкоди. Судом в повній мірі було досліджено розрахунок шкоди, протоколи огляду місця події, за наслідками оцінки та дослідження яких суд правильно встановив розмір шкоди завданої природньому середовищу та підстави настання цивільно-правової відповідальності.
Отже, місцевим господарським судом було надано оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та встановлено наявність складу правопорушення: незаконної порубки дерев на відомчій відповідачу території, що свідчить про протиправність поведінки останнього; шкоди, розмір якої підтверджено наявними у справі належними та допустимим доказами; причинно-наслідкового зв`язку шкоди з протиправною поведінкою відповідача, адже заподіяння збитків зумовлено невиконання ним обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок. Наведене також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 30.01.2025 року у справі №907/48/24.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку прокурор при зверненні до суду позивачами визначив Кам`янопотоківську сільську раду Кременчуцького району Полтавської області та Держекоінспекцію Центрального округу.
06.02.2026 Кременчуцька окружна прокуратура Полтавської області листом №52-219ВИХ-26 звернулася до Держекоінспекції Центрального округу в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" з метою повідомлення уповноваженого органу про наявність порушення інтересів держави та необхідності самостійного вжиття заходів реагування задля їх поновлення - звернення до суду з позовною заявою до ДСГП "Ліси України" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі. У листі також було зазначено, у разі невжиття заходів реагування самостійно, у Кременчуцької окружної прокуратури виникнуть підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді шляхом звернення до суду з відповідним позовом, про результати розгляду просив проінформувати прокуратуру.
Також з відповідним запитом прокуратура звернулась 06.02.2026 до Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.
На обох запитах прокуратури міститься відбиток штемпелю Кременчуцької окружної прокуратури про опрацювання та надіслання вихідної кореспонденції (від 06.02.2026).
Згідно з відповіддю Держекоінспекції Центрального округу від 16.02.2026 повідомлено, що не зверталась до суду з позовом до ДСГП "Ліси України" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища в сумі 251931,92грн, та просила прокуратуру вжити заходів прокурорського реагування шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Зі змісту отриманого листа від позивача вбачається, що прокуратурою дотримано порядок, визначений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", адже Держекоінспекція Центрального округу просила прокурора вжити заходів прокурорського реагування шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Стосовно доводів апелянта про відсутність у матеріалах справи поштових доказів (описів вкладення, квитанцій) безпосереднього вручення Кам`янопотоківській сільській раді листа прокурора від 06.02.2026 № 52-2197, що, на думку скаржника, виключає можливість констатації бездіяльності цього органу, колегія суддів зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, на копіях відповідних листів прокурора наявні офіційні відмітки (штампи) Кременчуцької окружної прокуратури про опрацювання та надіслання вихідної кореспонденції від 06.02.2026. Факт реального отримання аналогічного повідомлення Державною екологічною інспекцією Центрального округу підтверджується її письмовою відповіддю від 16.02.2026.
Водночас, колегія суддів наголошує, що Кам`янопотоківська сільська рада набула процесуального статусу позивача у даній справі в силу закону (частина п`ята статті 53 ГПК України). З матеріалів справи вбачається, що сільська рада належним чином отримувала всі процесуальні документи у справі, включаючи копію позовної заяви прокурора з усіма додатками та ухвали суду через систему "Електронний суд".
У разі незгоди із заявленим позовом або заперечень щодо наявності підстав представництва її інтересів саме органами прокуратури, Кам`янопотоківська сільська рада мала право та об`єктивну можливість заявити про це суду. Проте, сільська рада жодних заперечень не висловила. Більше того, орган місцевого самоврядування продемонстрував процесуальну пасивність і під час розгляду справи - не подав відзиву на позовну заяву під час розгляду справи судом першої інстанції, а також не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача (на відміну від Держекоінспекції, яка письмово підтримала вимоги прокурора в суді першої інстанції).
З огляду на засади диспозитивності господарського судочинства, неотримання відповіді на досудовий лист прокурора за умови подальшого повного і беззастережного схвалення радою позовних вимог у суді (шляхом неотримання від неї жодних заперечень) не спростовує факт неналежного здійснення цим органом захисту інтересів держави на етапі, що передував зверненню до суду. Сільська рада володіла інформацією про судовий процес, самостійно інтересів громади не захистила, кошти до бюджету не стягнула, а тому доводи апелянта про дефекти досудового повідомлення ради (відсутність в матеріалах справи доказів направлення) як на підставу для залишення позову без розгляду колегією суддів відхиляються.
Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо наявності розбіжностей між сумою збитків, указаною в повідомленнях прокурора від 06.02.2026 (251 931,92 грн), та ціною позову, заявленою в суді (272 151,85 грн), як підставу для скасування рішення, з огляду на таке.
Надаючи оцінку досудовим листам прокурора, надісланим у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", суд апеляційної інстанції виходить з того, що ключовим критерієм належності такого повідомлення є чітка та однозначна ідентифікація самого факту правопорушення, що надає компетентному органу реальну можливість установити суть завданих державі збитків.
Як свідчать матеріали справи, у направлених прокурором повідомленнях було чітко й детально визначено номер відповідного кримінального провадження - № 1202517[телефон приховано] від 13.03.2025, а також конкретне місце виявлення самовільної рубки (квартал 58 Крюківського лісництва). Наявність зазначеного унікального номеру кримінального провадження спростовує твердження апелянта про те, що позивачі були позбавлені можливості з`ясувати обставини справи. Зазначення прокурором первинної суми збитків у розмірі 251 931,92 грн є технічною неточністю (опискою) на етапі формування доказової бази, яка жодним чином не нівелює правового значення досудового повідомлення, оскільки предмет правопорушення та його юридична сутність залишилися незмінними. Оцінка остаточної суми позовних вимог (272 151,85 грн) здійснювалася безпосередньо судом під час розгляду справи по суті на підставі належних доказів, а тому розбіжності в досудових листах не спростовують факт бездіяльності позивачів та не є підставою для залишення позову без розгляду.
Місцевим господарським судом встановлено, що в разі належного виконання своїх повноважень в сфері контролю за дотриманням природоохоронного законодавства, визначених діючим законодавством, як Держекоінспекція Центрального округу, так і Кам`янопотоківська сільська рада повинні були дізнатися про правопорушення, вчинене 13.03.2025, з моменту його вчинення. Однак, зазначені обставини свідчать про усвідомлену пасивну поведінку уповноважених суб`єктів владних повноважень щодо належного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносин, внаслідок чого спричинена незаконною рубкою дерев шкода не відшкодовується протягом більше року, що призводить до ненадходження коштів до бюджетів різних рівнів.
Наведені обставини свідчать про неналежне здійснення повноважень щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах Держекоінспекцією Центрального округу та Кам`янопотоківською сільською радою, внаслідок чого у прокурора виникає право на звернення з позовом до суду з метою захисту її інтересів.
Судова колегія враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справі № 360/4969/21, яка ґрунтується на висновках Верховного Суду у справах №№ 903/129/18 912/2385/18, 910/11956/20, 920/821/18, 920/266/19,805/430/18-а, 922/3025/20, де, зазначено, що факт неподання уповноваженим органом, що мав змогу захистити інтереси держави, позову, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, свідчить про неналежне виконання ним своїх повноважень, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з позовом.
Як вбачається з матеріалів, листами від 12.03.2026 Держекоінспекцію Центрального округу та Кам`янопотоківську сільську раду було додатково повідомлено прокурором в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про представництво окружною прокуратурою в суді інтересів держави шляхом пред`явлення відповідного позову.
Оскільки прокуратурою було дотримано порядку, визначеного ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" і отримано відповіді згідно яких чітко та однозначно вбачається, що відповідні особи не будуть самостійно вчиняти дії, то подальше дотримання строків прокуратурою за своєю суттю вже буде необґрунтованим зволіканням для ініціювання захисту інтересів.
Виходячи з наведеного, судом апеляційної інстанції не встановлено обставин щодо недотримання прокуратурою розумного строку повідомлення позивачів перед зверненням до суду для надання їм можливості належним чином відреагувати на виявлені порушення.
Враховуючи встановлені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, ці обставини було детально досліджено судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги відповідача наведених висновків суду не спростовують та фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.
Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ДСГП "Ліси України" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Полтавської області від 27.07.2026 у справі №917/377/26 підлягає залишенню без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 27.07.2026 у справі №917/377/26 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя О.В. Плахов
Суддя М.М. Слободін