СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року м. Харків Справа №922/1699/26
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Россолов В.В.
секретар судового засідання Гаркуша О.Л.
за участю представників:
прокурора - Галушко Д.Ю. (в залі суду) - службове посвідчення №072764 від 01.03.2023
1-го позивача - не з`явився
2-го позивача - не з`явився
відповідача - не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Чугуївської окружної прокуратури Харківської області (вх.№1854Х) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.08.2026
у справі №922/1699/26 (суддя Шатерніков М.І., повну ухвалу складено 18.08.2026)
за позовом Чугуївської окружної прокуратури Харківської області, Харківська область, м.Чугуїв в інтересах держави,
в особі: 1. Пролісненської селищної ради Чугуївського району Харківської області, с.Пролісне, Чугуївський р-н, Харківська область
2. Чкаловської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області, с.Пролісне, Чугуївський район, Харківська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-Будівельна компанія "ЕВЕРЕСТ" Харківська область, м.Лиман,
про стягнення збитків у сумі 50.996,00 грн
ВСТАНОВИВ:
Чугуївська окружна прокуратура Харківської області в інтересах держави в особі: 1. Пролісненської селищної ради Чугуївського району Харківської області; 2. Чкаловської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-Будівельна компанія "Еверест", в якому просить стягнути з ТОВ "Проектно-Будівельна компанія "ЕВЕРЕСТ" на користь Пролісненської селищної ради Чугуївського району Харківської області (код ЄДРПОУ: 04397738) збитки у сумі 50.996,00 гривень. Обґрунтовуючи позовні вимоги прокуратура посилається на ту обставину, що внаслідок неповного виконання робіт з капітального ремонту житлового будинку за адресою: вул.Шевченко, буд.226, с.Коробочкине Чугуївського району Харківської області за договором підряду №86 від 08.04.2024, їх вартість завищено на суму 50.996,00 грн, яка відповідно до вимог ст. 22 Цивільного кодексу України підлягає відшкодуванню.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.08.2026 позов залишено без розгляду.
Чугуївська окружна прокуратура Харківської області, не погодилась з зазначеною ухвалою, звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.08.2026 у справі №922/1699/26, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги зводяться до такого:
- суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 53, 226 ГПК України та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави, не врахувавши встановлених обставин порушення інтересів держави та нездійснення їх захисту компетентними органами;
- прокурором дотримано передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядку попереднього повідомлення уповноважених органів про виявлене порушення інтересів держави. Незважаючи на обізнаність Чкаловської селищної військової адміністрації з обставинами можливого завдання збитків місцевому бюджету щонайменше з 16.02.2026, остання протягом розумного строку не звернулася до суду з відповідним позовом та не вжила інших ефективних заходів для захисту порушених інтересів. Така бездіяльність свідчить про наявність підстав для здійснення прокурором субсидіарного представництва відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20;
- посилання військової адміністрації на недостатність доказової бази для пред`явлення позову є необґрунтованим, оскільки цей орган, будучи обізнаним з обставинами виконання договору підряду та володіючи відповідною документацією, не вжив заходів для отримання додаткових доказів, необхідність яких сам зазначав у відповідях прокуратурі. Натомість суд першої інстанції не надав належної оцінки цим обставинам, фактично погодившись із позицією адміністрації про відсутність достатніх підстав для звернення до суду;
- висновок судової будівельно-технічної експертизи, отриманий у межах кримінального провадження, є доказом, який відповідно до статті 86 ГПК України підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами під час розгляду справи по суті. Вирішуючи питання про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави, суд не повинен встановлювати остаточну доведеність порушення, розмір збитків чи достовірність експертного висновку, оскільки це призводить до передчасного вирішення спору без його розгляду по суті;
- суд першої інстанції неправильно витлумачив рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025, не врахувавши, що неконституційні приписи абз.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" втрачають чинність лише з 01.01.2027. Відтермінування втрати ними чинності зумовлене, зокрема, необхідністю забезпечення безперервності виконання прокуратурою її конституційних функцій та належного захисту інтересів держави в умовах воєнного стану;
- виключність випадку представництва інтересів держави обумовлена характером спірних правовідносин, пов`язаних із використанням бюджетних коштів, особливою суспільною значущістю їх законного та ефективного витрачання в умовах воєнного стану, а також виявленням обставин можливого завдання збитків під час здійснення прокурором процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України. Сукупність цих обставин підтверджує винятковий характер звернення прокурора до суду та необхідність судового захисту відповідних публічних інтересів.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2026 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Россолов В.В.
31.08.2026 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив ТОВ "Проектно-Будівельна компанія "ЕВЕРЕСТ" на апеляційну скаргу (за вх.№9466), в якому відповідач заперечує обґрунтованість заявлених прокурором позовних вимог, посилаючись на недоліки висновку судової будівельно-технічної експертизи, зокрема проведення обстеження об`єкта без участі представників підрядника, замовника та осіб, відповідальних за технічний і авторський нагляд, відсутність документів щодо використаного експертом обладнання, неналежну якість фотоматеріалів та розбіжності в розрахунках вартості виконаних робіт. Відповідач також зазначає, що Пролісненська селищна рада не пред`являла йому претензій щодо якості виконаних робіт або завданих збитків, а прокурором не враховано фактично виконані, проте, за твердженням відповідача, не оплачені роботи. У відзиві заявлено прохання визнати висновок експерта неналежним і недопустимим доказом, позовні вимоги безпідставними, викликати та допитати як свідків осіб, причетних до проведення досудового розслідування, врахувати відсутність у представника відповідача юридичної освіти, вирішити питання щодо відшкодування моральної шкоди, а також постановити окрему ухвалу стосовно можливих порушень законодавства працівниками правоохоронних органів із направленням відповідних матеріалів до компетентних органів. Крім того, представник відповідача виклав твердження щодо обставин особистого конфлікту з окремими працівниками правоохоронних органів та можливого переслідування з їхнього боку.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2026 витребувано матеріали справи №922/1699/26 з Господарського суду Харківської області. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Чугуївської окружної прокуратури Харківської області на ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.08.2026 у справі №922/1699/26 до надходження матеріалів справи.
08.09.2026 на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/1699/26.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 у справі №922/1699/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чугуївської окружної прокуратури Харківської області; встановлено строк до 05.10.2026 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи до 05.10.2026 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України; призначено справу до розгляду на 13.10.2026.
Розглянувши викладені у відзиві на апеляційну скаргу клопотання та прохання відповідача, колегія суддів зазначає, що питання про визнання висновку експерта неналежним і недопустимим доказом, визнання позовних вимог безпідставними, виклик та допит свідків, а також відшкодування моральної шкоди виходять за межі предмета цього апеляційного перегляду, який полягає у перевірці законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду. Оцінка доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, встановлення наявності та розміру збитків належать до розгляду спору по суті, тоді як необхідність виклику зазначених відповідачем осіб як свідків не обґрунтована обставинами, що мають значення для перевірки оскаржуваної ухвали. Питання відшкодування моральної шкоди не є предметом заявленого позову та не може вирішуватися в межах цього апеляційного провадження.
Щодо викладеного у відзиві відповідача прохання про постановлення окремої ухвали стосовно можливих порушень законодавства працівниками правоохоронних органів колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.246 ГПК України підставою для постановлення окремої ухвали є виявлення судом порушень законодавства або недоліків у діяльності відповідних осіб. Наведені відповідачем твердження про неправомірні дії працівників правоохоронних органів не стосуються обставин, які підлягають встановленню під час апеляційного перегляду ухвали про залишення позову без розгляду, та не підтверджують наявності встановлених судом порушень законодавства, які зумовлювали б необхідність постановлення окремої ухвали. За таких обставин підстав для задоволення відповідного прохання колегія суддів не вбачає.
04.09.2026 через електронну систему "Електронний суд" до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення прокурора щодо відзиву відповідача на апеляційну скаргу (за вх.№9683), в яких зазначено, що доводи відповідача стосовно недопустимості висновку експерта, безпідставності позовних вимог та необхідності виклику і допиту свідків спрямовані на вирішення спору по суті та не стосуються предмета апеляційного перегляду ухвали про залишення позову без розгляду. Прокурор також заперечує проти прохання відповідача про постановлення окремої ухвали щодо можливих порушень законодавства працівниками правоохоронних органів та направлення матеріалів до органів досудового розслідування, посилаючись на відсутність належних доказів таких порушень і передбачених ст.246 ГПК України підстав для постановлення окремої ухвали. На думку прокурора, відповідне прохання є необґрунтованим та містить ознаки зловживання процесуальними правами в розумінні ст.43 ГПК України. З огляду на викладене прокурор підтримує вимоги апеляційної скарги, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На момент розгляду апеляційної скарги позивачі не скористалися наданим ст.263 ГПК України процесуальним правом, відзивів на апеляційну скаргу не надали.
13.10.2026 в судове засідання з`явилася прокурор - Галушко Д.Ю., яка підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу до господарського суду для продовження розгляду справи.
З огляду на положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, явка їх представників у судове засідання не визнавалась обов`язковою, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд заяви за відсутності інших сторін у справі в даному судовому засіданні.
Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів погоджується з висновком про наявність підстав для залишення позову без розгляду з огляду на таке.
08.04.2024 між виконавчим комітетом Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області в особі начальника Чкаловської селищної військової адміністрації та ТОВ "Проектно-Будівельна компанія "ЕВЕРЕСТ" укладено договір підряду №86 на виконання робіт з капітального ремонту житлового будинку за адресою: вул.Шевченка, буд.226, с.Коробочкине Чугуївського району Харківської області. Договірна ціна становила 1.261.410,00 грн, джерелом фінансування робіт визначено кошти місцевого бюджету.
На виконання умов договору підрядником надано акт приймання виконаних робіт №1 від 18.06.2024, на підставі якого замовником здійснено оплату в сумі 1.244.594,42 грн відповідно до платіжної інструкції №4 від 21.06.2024.
Підставою для звернення прокурора з позовом стали обставини можливого завищення вартості виконаних робіт, виявлені під час досудового розслідування кримінального провадження №42024222140000024 від 22.04.2024, з матеріалів якого в подальшому виділено кримінальне провадження №12025221240000732 від 22.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України. Зокрема, згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 07.04.2025 №СЕ-19/121-24/36804-БТ виявлено невідповідність обсягів та вартості фактично виконаних робіт даним, зазначеним в актах їх приймання. Посилаючись на цей висновок, прокурор стверджує про завищення вартості виконаних робіт та завдання місцевому бюджету збитків у сумі 50.996,00 грн.
В межах кримінального провадження було проведено судову будівельно-технічну експертизу з метою встановлення відповідності обсягів та вартості фактично виконаних робіт даним, зазначеним в актах їх приймання за договором підряду від 08.04.2024 №86. Згідно з висновком експерта від 07.04.2025 №СЕ-19/121-24/36804-БТ вартість фактично виконаних робіт з капітального ремонту житлового будинку за адресою: вул.Шевченка, 226, с.Коробочкине Чугуївського району Харківської області становить 1.210.414,53 грн, при цьому встановлено невідповідність обсягів та вартості виконаних робіт відомостям, відображеним в актах їх приймання, на суму 50.966,00 грн.
З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави Чугуївська окружна прокуратура 16.01.2026 Чугуївська окружна прокуратура звернулася до Пролісненської селищної ради Чугуївського району Харківської області та Чкаловської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області лист з приводу того, що прокурату вивчивши матеріали кримінального провадження №120251240000732 встановила, що виконавчим комітетом Чкаловської (наразі Пролісненської) селищної ради Чугуївського району Харківської області та ТОВ "Проектно-Будівельна компанія "ЕВЕРЕСТ" укладено договір підряду №86 від 08.04.2024 з капітального ремонту житлового будинку за адресою: вул.Шевченка, б.226, с.Коробочкине Чугуївського району Харківської області та згідно висновку експерта від 07.04.2025 №СЕ-19/121-24/36804-БТ обсяг іі вартість фактично виконаних робіт з капітального ремонту вказаного вище житлового будинку не відповідають вказаним в актах приймання будівельних робіт на суму 50.996,00 грн, тому не звернення до суду з позовом про стягнення коштів з товариства, сплачених за фактично не виконані роботи, призведе до шкоди бюджету.
Прокурор у даному листі просив Пролісненську селищну раду Чугуївського району Харківської області та військову адміністрацію повідомити свою позицію щодо звернення до суду з відповідним позовом.
На підставі Постанови Верховної Ради України №3984-IX від 19.09.2024 перейменоване у селище Чкаловське Чугуївського району перейменоване на селище Пролісне.
Пролісненська селищна рада Чугуївського району Харківської області та Чкаловська селищна військова адміністрація Чугуївського району Харківської області очолюються однією особою Котенко С.І.
У відповіді від 03.02.2026 начальник Чкаловської селищної військової адміністрації зазначив, що адміністрація не отримувала висновку експерта та матеріалів, на яких він ґрунтується, у зв`язку з чим не має можливості перевірити наведені прокурором відомості, встановити наявність і розмір збитків та сформувати належну правову позицію щодо пред`явлення позову. Водночас адміністрація повідомила про готовність після отримання відповідних матеріалів провести їх правовий і документальний аналіз та за наявності підстав ініціювати претензійно-позовну роботу.
16.02.2026 прокуратура повторно звернулася до військової адміністрації, надавши копію висновку судової будівельно-технічної експертизи та постанову про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування.
Листом від 25.03.2026 Чкаловська селищна військова адміністрація повідомила про відсутність належних та достатніх підстав для звернення до суду виключно на підставі наданих прокуратурою матеріалів. Зокрема, адміністрація звернула увагу на неповноту вихідних даних експертного дослідження, відсутність видаткових і товарно-транспортних накладних, актів на закриття прихованих робіт, графічної частини проєкту, а також умовне прийняття експертом окремих робіт як виконаних. Зазначила, що за таких обставин вирішення питання про пред`явлення позову потребує додаткової перевірки повноти, достатності та узгодженості доказової бази.
При цьому військова адміністрація наголосила, що не ухиляється від захисту інтересів держави та територіальної громади, однак вважає пред`явлення позову без достатніх доказів передчасним, і повідомила про можливість повторного розгляду цього питання після надання повного комплекту необхідних документів.
Вважаючи, що незвернення уповноважених органів до суду свідчить про нездійснення ними захисту інтересів держави, прокурор 15.05.2026 подав відповідний позов до Господарського суду Харківської області.
Залишаючи без розгляду позовну заяву прокурора, господарський суд мотивував своє рішення відсутністю належних підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах. При цьому суд, врахувавши висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025, щодо неконституційності окремих приписів абз.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", зазначив, що на момент звернення з позовом прокурору було відомо про спростування презумпції конституційності відповідних положень закону та обмежувальний характер його повноважень на представництво інтересів держави. Суд виходив із того, що саме по собі використання бюджетних коштів та незвернення уповноважених органів до суду не свідчать про наявність виключного випадку представництва, тим більше що військова адміністрація надала мотивовані відповіді щодо недостатності доказової бази для пред`явлення позову. За таких обставин, керуючись ч.6 ст.11 ГПК України та враховуючи відповідні правові висновки Верховного Суду, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави та застосував п.2 ч.1 ст.226 ГПК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Предметом апеляційного оскарження у даній справі є ухвала Господарського суду Харківської області від 13.08.2026 про залишення позову без розгляду.
З огляду на доводи апеляційної скарги, предметом перевірки суду апеляційної інстанції у цій справі є наявність або відсутність передбачених законом підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, зокрема щодо доведеності нездійснення або неналежного здійснення захисту цих інтересів уповноваженими органами та наявності виключних обставин, які обумовлюють необхідність такого представництва. Водночас перевірці підлягає правильність застосування судом першої інстанції положень ст.23 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025, його правових наслідків та визначеного строку втрати чинності неконституційними приписами, а також обґрунтованість застосування п.2 ч.1 ст.226 ГПК України як процесуальної підстави для залишення позову прокурора без розгляду.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. За змістом ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" підставами для такого представництва є порушення або загроза порушення інтересів держави, захист яких не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також відсутність такого органу. При цьому згідно з ч.4 ст.23 зазначеного Закону та ч.4 ст.53 ГПК України саме на прокурора покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав представництва, необхідність захисту інтересів держави та попередньо повідомити про звернення до суду відповідного суб`єкта владних повноважень.
Отже, наявність порушеного інтересу держави та підстав для його представництва прокурором є самостійними правовими передумовами, які підлягають судовій перевірці.
Рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 визнано неконституційними окремі приписи абз.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" в частині надання прокурору повноважень на представництво інтересів держави у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням їх захисту компетентним органом. Підставою такого висновку стала невизначеність у законі критеріїв встановлення відповідних обставин, що допускає надмірну дискрецію прокурора та суду і не узгоджується з виключним характером представництва, передбаченим Конституцією України. Водночас Конституційний Суд України відтермінував втрату чинності зазначеними приписами до 01.01.2027 та визначив, що його рішення не поширюється на правовідносини представництва, які виникли під час їх чинності та продовжують існувати після втрати ними чинності.
Суд першої інстанції, врахувавши рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025, виходив із можливості незастосування визнаних неконституційними приписів закону відповідно до ч.6 ст.11 ГПК України, за якою суд у разі встановлення суперечності закону Конституції України застосовує норми останньої як норми прямої дії. Такий підхід знайшов відображення у постанові Верховного Суду від 08.07.2026 у справі №910/16365/25, в якій враховано можливість незастосування відповідних положень закону до правовідносин представництва, що виникли після ухвалення зазначеного рішення Конституційного Суду України. Водночас Верховний Суд у постановах від 24.06.2026 у справі №908/450/25 та від 01.10.2026 у справі №910/6143/26 виходив із того, що відповідні приписи ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" залишаються чинними до 01.01.2027 та підлягають застосуванню з урахуванням конституційно визначеного виключного характеру представництва. Отже, саме по собі відтермінування втрати чинності зазначеними приписами, на яке посилається скаржник, не усуває обов`язку прокурора довести наявність передбачених законом підстав для представництва інтересів держави у конкретних правовідносинах. Вирішення цього питання залежить від предмета та підстав позову, змісту наведеного прокурором обґрунтування і встановлених обставин справи.
У постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, це є достатнім аргументом для підтвердження підстав представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав представництва, однак відсутність відповіді компетентного органу сама по собі не свідчить про необґрунтованість звернення прокурора. Водночас незвернення органу до суду підлягає оцінці з урахуванням розумності строку, значущості можливого порушення та обставин, які могли перешкоджати самостійному захисту відповідних інтересів. Зазначений підхід відображений також у постановах Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 та від 24.06.2026 у справі №908/450/25. При цьому Верховний Суд у постанові від 01.10.2026 у справі №910/6143/26 наголосив на необхідності оцінки підстав представництва з урахуванням предмета і підстав конкретного позову та наведеного прокурором обґрунтування виключності такого представництва.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, колегія суддів зазначає таке.
У цій справі прокурор обґрунтовує необхідність представництва інтересів держави можливим завданням збитків місцевому бюджету внаслідок оплати фактично невиконаних робіт за договором підряду №86 від 08.04.2024. Колегія суддів враховує, що правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а забезпечення їх законного та ефективного витрачання набуває особливого значення в умовах воєнного стану. Водночас характер спірних правовідносин та суспільна значущість відповідного інтересу самі по собі не підтверджують наявності виключного випадку представництва прокурором, оскільки необхідність захисту інтересів держави не є тотожною наявності передбачених законом підстав для здійснення такого захисту саме прокурором.
Як встановлено судом першої інстанції, на повідомлення прокуратури від 16.01.2026 Чкаловська селищна військова адміністрація надала відповідь від 03.02.2026, в якій зазначила про неможливість визначити наявність підстав для пред`явлення позову без отримання висновку експерта та матеріалів, на яких він ґрунтується. Після повторного звернення прокуратури від 16.02.2026 з наданням копії експертного висновку адміністрація у відповіді від 25.03.2026 навела конкретні обставини, які перешкоджали формуванню належної доказової бази, зокрема відсутність частини первинних документів, неповноту вихідних матеріалів експертного дослідження та умовне прийняття експертом окремих робіт як виконаних.
Отже, незвернення військової адміністрації до суду було зумовлено висловленими нею зауваженнями щодо достатності наявних матеріалів для обґрунтування вимоги про стягнення збитків, а не залишенням повідомлення прокурора без розгляду.
У позовній заяві прокурор визначив Пролісненську селищну раду та Чкаловську селищну військову адміністрацію органами, уповноваженими на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, посилаючись на повноваження ради щодо реалізації майнових прав територіальної громади та військової адміністрації щодо забезпечення виконання місцевого бюджету в умовах воєнного стану. Водночас, оскільки зазначені органи по-різному відреагували на повідомлення прокурора про можливе порушення інтересів держави, наявність підстав для представництва потребує окремої оцінки щодо кожного з них.
При цьому прокурор у позовній заяві прямо зазначив, що Пролісненська селищна рада не надала відповіді на повідомлення від 16.01.2026 та самостійно не звернулася до суду з вимогою про стягнення збитків. Отже, на момент пред`явлення позову 15.05.2026 після повідомлення цього органу минуло майже 4 місяці. З огляду на наведені висновки Великої Палати Верховного Суду така обставина має самостійне правове значення для вирішення питання про наявність підстав представництва, а відсутність відповіді селищної ради не може оцінюватися за тими самими критеріями, що й мотивовані відповіді військової адміністрації. Визначальним у цьому випадку є встановлення повноважень селищної ради щодо самостійного пред`явлення відповідного позову та оцінка розумності строку, протягом якого вона не вживала заходів судового захисту.
Щодо Чкаловської селищної військової адміністрації колегія суддів враховує, що у позовній заяві прокурор розцінив її відповідь від 25.03.2026 як відмову від вжиття заходів цивільно-правового характеру з міркувань економії та раціонального використання бюджетних коштів. Водночас зі змісту цієї відповіді, наведеного судом першої інстанції, вбачається, що військова адміністрація також зазначила конкретні недоліки матеріалів експертного дослідження та необхідність додаткової перевірки доказової бази. Проте наведення таких зауважень саме по собі не підтверджує здійснення адміністрацією заходів для перевірки обставин можливого порушення або отримання відсутніх документів. Тому для встановлення характеру її поведінки необхідно враховувати не лише мотиви незвернення до суду, а й наявність або відсутність заходів, спрямованих на перевірку повідомлених прокурором обставин і забезпечення захисту інтересів територіальної громади.
Посилання прокурора на виявлення можливого порушення інтересів держави під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням також не змінює наведеної оцінки. Конституційний Суд України в рішенні від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 дійсно зазначив таку обставину серед можливих випадків представництва прокурором інтересів держави, однак навів їх у контексті повноважень законодавця щодо визначення виключних випадків представництва та необхідності їх чіткого законодавчого врегулювання. Відтак сам факт отримання прокурором відомостей про можливе порушення в межах кримінального провадження не звільняє його від обов`язку обґрунтувати наявність передбачених законом підстав для звернення до господарського суду. При цьому наявність висновку судової будівельно-технічної експертизи може свідчити про обставини, які потребують судової перевірки, однак питання достовірності такого висновку, доведеності порушення умов договору та розміру збитків належать до вирішення спору по суті й не підлягають остаточній оцінці під час перевірки підстав представництва прокурором інтересів держави.
Таким чином, оцінюючи наведені прокурором підстави представництва в їх сукупності, колегія суддів враховує, що дотримання процедури попереднього повідомлення компетентних органів та їх незвернення до суду не можуть оцінюватися відокремлено від змісту наданих відповідей, причин такої поведінки та обставин, якими прокурор обґрунтовує необхідність свого втручання. У цій справі військова адміністрація повідомила конкретні причини, з яких вважала пред`явлення позову на підставі наданих матеріалів передчасним, тоді як наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують цих причин та не обґрунтовують необхідності невідкладного судового захисту саме прокурором. Бюджетний характер спірних правовідносин, їх виникнення в умовах воєнного стану та отримання відомостей про можливе порушення під час досудового розслідування підтверджують суспільну значущість відповідного інтересу, однак самі по собі не доводять виключної необхідності його представництва прокурором. За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для висновку про помилковість застосованого судом першої інстанції процесуального наслідку у вигляді залишення позову без розгляду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що у разі встановлення судом після відкриття провадження у справі відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави позовна заява вважається підписаною особою, яка не має права її підписувати, що зумовлює застосування п.2 ч.1 ст.226 ГПК України. Оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено відсутність належних підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, залишення поданої ним позовної заяви без розгляду відповідає зазначеним положенням процесуального закону.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права та обґрунтовано залишив позов прокурора без розгляду. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду та не свідчать про наявність передбачених законом підстав для скасування оскаржуваної ухвали, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Господарського суду Харківської області від 13.08.2026 у справі №922/1699/26 - без змін.
З урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Чугуївської окружної прокуратури Харківської області залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.08.2026 у справі №922/1699/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повна постанова складена 19.10.2026.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Россолов