Постанова № 140698210 у справі № 908/2253/25 від 16.09.2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 року м.Дніпро Справа № 908/2253/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Король С.Ю. (в залі суду);

від відповідача: Філь А.В. (власні засоби);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2025 (суддя Дроздова С.С., повний текст якого підписаний 08.12.2025) у справі № 908/2253/25

за позовом: Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАТУСБУДІНЖИНІРИНГ", м. Запоріжжя

про визнання недійсними пункти договорів та стягнення 5 468 750 грн 27 коп.

ВСТАНОВИВ:

22.07.2025 Департамент з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАТУСБУДІНЖИНІРИНГ" про:

- визнання недійсним п. 2.2 Договору підряду від 31.05.2023 № К22/ДП/ВНК по об`єкту: "Капітальний ремонт з відновленням несучих конструкцій житлового будинку № 22 по вул. Кияшка у м. Запоріжжя після потрапляння боєприпасів (І,ІІ,ІІІ черги)", укладеного між Департаментом з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАТУСБУДІНЖИНІРИНГ", в частині включення до ціни договору податку на додану вартість щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла в сумі 4 070 125 грн 85 коп.;

- визнання недійсним п. 2.2 Договору від 17.12.2024 № К22/ВНК/ДР на додаткові роботи по об`єкту: "Капітальний ремонт з відновленням несучих конструкцій житлового будинку № 22 по вул. Кияшка у м. Запоріжжя після потрапляння боєприпасів" Коригування (додаткові роботи)", укладеного між Департаментом з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАТУСБУДІНЖИНІРИНГ", в частині включення до ціни договору податку на додану вартість щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла в сумі 1 398 624 грн 42 коп.;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАТУСБУДІНЖИНІРИНГ" на користь Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради 5 468 750 грн 27 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що пункти 2.2 зазначених договорів не відповідають пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК), яким передбачено звільнення від оподаткування операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти, внаслідок чого завдано збитків державному бюджету та бюджету Запорізької територіальної громади і тому вказані пункти підлягають визнанню недійсними в силу приписів статті 215 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК), а сума податку на додану вартість (далі за текстом - ПДВ) підлягає стягненню з відповідача на підставі статті 1212 ЦК як безпідставно сплачені кошти.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.11.2025 у справі № 908/2253/25 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Департамент з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

При цьому, заявник апеляційної скарги посилається на те, що:

- оскільки предметом договорів було виконання будівельних робіт в вигляді капітального ремонту з відновленням несучих конструкцій житлового будинку № 22 по вул. Кияшка у м. Запоріжжя за рахунок державних коштів, операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла, що будується за державні кошти підлягали звільненню від оподаткування податком на додану вартість згідно з положеннями п. 197.15 ст. 197 ПКУ, тому Господарський суд Запорізької області суд дійшов не правильного висновку щодо відсутності підстав для визнання недійсними пункту 2.2 Договору підряду від 31.05.2023 №К22/ДП/ВНК в частині включення до ціни договору податку на додану вартість щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла в сумі 4 070 125 (чотири мільйони сімдесят тисяч сто двадцять п`ять) грн 85 коп. та пункту 2.2 Договору від 17.12.2024 №К22/ВНК/ДР на додаткові роботи по об`єкту: «Капітальний ремонт з відновленням несучих конструкцій житлового будинку №22 по вул. Кияшка у м. Запоріжжя після потрапляння боєприпасів» Коригування (додаткові роботи)» в частині включення до ціни договору податку на додану вартість щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла в сумі 1 398 624 (один мільйон триста дев`яносто вісім тисяч шістсот двадцять чотири) грн 42 коп.;

- посилання суду на лист (роз`яснення) Міністерства доходів і зборів від 17.12.2013 № 20121/5/99-99-19-04-02-16 та правовий висновок, викладений у постанові КАС ВС від 13.11.2018 у справі № 814/18/14, є безпідставними, оскільки обставини зазначеної справи та підстави позову не є подібними до обставин цієї справи. Аналогічних висновків щодо відсутності подібності у справі № 814/18/14 та подібних цій справі, та з приводу того, що роз`яснення державних органів виконавчої влади (зокрема, листи) носять рекомендаційний характер і не є нормами матеріального права у розумінні Господарського процесуального кодексу України, дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 03.12.2025 у справі № 909/753/24. Отже, згаданий лист Міністерства доходів і зборів України не може вважатися джерелом права в розумінні чинного законодавства. З наведеного вбачається, що ні постанова КАС ВС від 13.11.2018 у справі № 814/18/14, ні роз`яснення (лист) Міністерства доходів і зборів України від 17.12.2013 № 20121/5/99-99-19-04-02-16 не можуть бути застосовані до правовідносин, що розглядались в межах даної справи, тим паче не можуть бути підставами для відмови у задоволенні судом першої інстанції позовної заяви департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради до ТОВ «СТАТУСБУДІНЖИНІРИНГ»;

- доводи суду, що форма, істотні умови, в тому числі й пункт про ціну з включенням ПДВ, були передбачені умовами тендерної документації відкритих торгів на закупівлю робіт та проект такого Договору був запропонований позивачем, спростовує тим, що Позивачем в проєкті договору було зазначено лише про наявність в сумі договору ПДВ, але жодним чином не визначався його розмір; у складі тендерних пропозицій саме Відповідач поряд з основною ціною договору вказував суму ПДВ, при цьому, що у нього була можливість зазначити суму тендерної пропозиції з урахуванням вимог пункту 197.15 статті 197 ПКУ;

- також вважає безпідставним посилання суду на Акт від 29.04.2025 № 040817-24/5 Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, як доказ порушення Відповідачем зобов`язань за договором, оскільки вказаний акт був лише підставою для розгляду питання наявності правових підстав для звернення до суду з відповідною позовною заявою;

- враховуючи, що Відповідач отримав від Позивача кошти за роботи по Договору № К22/ДП/ВНК в якості безпідставно нарахованого на вартість будівельних робіт податку на додану вартість у в сумі 4 070 125 (чотири мільйони сімдесят тисяч сто двадцять п`ять) грн 85 коп. та по Договору № К22/ВНК/ДР в сумі 1 398 624 (один мільйон триста дев`яносто вісім тисяч шістсот двадцять чотири) грн 42 коп. не зважаючи на те, що відповідні роботи були звільнені від оподаткування податком на додану вартість, позовні вимоги про стягнення з Відповідача вказаної суми коштів податку на додану вартість як безпідставно отриманих, вважає обґрунтованими, позаяк утримання та неповернення Відповідачем означеної суми, перерахованої Позивачем поза межами договірних платежів, має прямим наслідком необґрунтоване збагачення Відповідача за рахунок Позивача поза підставою, передбаченою законом- укладеними між сторонами Договорами;

- Господарським судом Запорізької області взагалі не досліджено наявні у справі докази та не надано належної їм оцінки.

Так, абзацами 3-6 пункту 16.6. Договору № К22/ДП/ВНК та Договору № К22/ВНК/ДР передбачено, що ПІДРЯДНИК (Відповідач) зобов`язується відшкодовувати в повному обсязі всі збитки ЗАМОВНИКА (Позивача), які можуть виникнути у зв`язку з невизнанням податковими органами проведених операцій виконання робіт належним (законним) у зв`язку з наявності в ланцюзі контрагентів ПІДРЯДНИКА підприємств, що допустили вчинення податкового правопорушення, чи скоєння податкового правопорушення самим ПІДРЯДНИКОМ. Факт нанесення даних збитків підтверджується відповідним актом ненормативного характеру, винесеним контролюючими органами стосовно ЗАМОВНИКА. При цьому, з моменту винесення контролюючим органом акта ненормативного характеру і до закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, ЗАМОВНИК (Позивач) має право пред`явити вимоги про погашення збитків у загальному порядку. Закінчення строку дії Договору не звільняє ПІДРЯДНИКА (Відповідача) від обов`язку відшкодування в повному обсязі збитків в порядку, передбаченому цим розділом Договору. Відповідно до п. 12.2 Договору № К22/ДП/ВНК та Договору № К22/ВНК/ДР, у разі недосягнення Сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку. Водночас Господарським судом Запорізької області взагалі не досліджено вказані положення договорів підряду та не надано жодної оцінки прийнятим Відповідачем обов`язкам згідно умов даних договорів.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу щодо доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Зазначив, що наразі, апелянт посилається на абзаци 3-6 пункту 16.6. Договору № К22/ДП/ ВНК та Договору № К22/ВНК/ДР, якими передбачено наступне: «Підрядник (відповідач) зобов`язується відшкодовувати в повному обсязі всі збитки замовника (позивача), які можуть виникнути у зв`язку з невизнанням податковими органами проведених операцій виконання робіт належним (законним) у зв`язку з наявності в ланцюзі контрагентів підрядника підприємств, що допустили вчинення податкового правопорушення, чи скоєння податкового правопорушення самим підрядником. Факт нанесення даних збитків підтверджується відповідним актом ненормативного характеру, винесеним контролюючими органами стосовно замовника. При цьому, з моменту винесення контролюючим органом акта ненормативного характеру і до закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, замовник має право здійснювати притримання грошових коштів, призначених для виплати підряднику за даним Договором або іншим Договорами у розмірі суми, зазначеної в акті, а в разі закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, здійснювати першочергове погашення завданих збитків за рахунок даної суми, а у разі її недостатності, пред`явити вимоги про погашення збитків у загальному порядку.» При цьому апелянтом наведено зміст абзацу 6 пункту 16.6. Договору № К22/ДП/ВНК та Договору № К22/ВНК/ДР, який не відповідає дійсності.

З аналізу вказаних положень договорів № К22/ДП/ВНК та Договору № К22/ ВНК/ДР слідує, що апелянт має право пред`явити вимогу про стягнення збитків за наявності одночасно наступних умов: - збитки мають виникнути у зв`язку з невизнанням податковими органами проведених операцій виконання робіт належним (законним) у зв`язку з наявності в ланцюзі контрагентів підрядника підприємств, що допустили вчинення податкового правопорушення, чи скоєння податкового правопорушення самим підрядником; - стосовно замовника має бути складений відповідний акт ненормативного характеру, винесений контролюючими органами; - має бути закінчена процедура адміністративного або судового оскарження відповідного акту контролюючого органу.

Наразі, матеріалами справи не підтверджено настання вказаних умов, як-то факт складання стосовно замовника акту відповідного структурного підрозділу Державної податкової служби України, а також обставини, що свідчили б про наявність адміністративного або судового оскарження відповідного акту контролюючого органу. Крім того, судом першої інстанції було зроблено обґрунтований висновок про відсутність повноважень Держаудитслужби щодо проведення перевірки дотримання суб`єктами господарювання вимог податкового законодавства. Саме на Акт від 29.04.2025 № 040817-24/5 вказаного контролюючого органу посилається апелянт як на підставу пред`явлення позову. Зазначений висновок не спростовується доводами апеляційної скарги.

Вважає, що судом першої інстанції було зроблено обґрунтований висновок про те, що відповідач не являється суб`єктом, який звільняється від сплати податку на додану вартість згідно пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України з огляду на те, що серед матеріалів справи відсутні докази, які б свідчили про відповідність відповідача всім умовам застосування пільги щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла згідно з роз`ясненнями Міністерства доходів і зборів від 17.12.2013 №17671/6/99-99-19-04-02-15.

Верховним Судом, у Постанові від 13.11.2018 у справі № 814/18/14 вказано про необхідність врахування зазначеного роз`яснення Міністерства.

Згідно ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи положення вказаної норми процесуального права, слід вважати необґрунтованими доводи апелянта стосовно неправомірного врахування судом першої інстанції висновку Верховного суду, викладеного у Постанові від 13.11.2018 у справі № 814/18/14, оскільки у вказаній справі, що розглядалась Верховним Судом, предметом дослідження було, в тому числі, встановлення відповідності суб`єкта господарювання умовам застосування пільги щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла згідно з роз`ясненнями Міністерства доходів і зборів від 17.12.2013 №17671/6/99-99-19-04-02-15.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про відсутність належних, достатніх та допустимих доказів, що свідчили б про наявність підстав для визнання недійсними пунктів 2.2 Договору підряду від 31.05.2023 № К22/ ДП/ВНК та Договору від 17.12.2024 № К22/ВНК/ДР на момент вчинення вказаних правочинів, як наслідок отримання коштів за наявної підстави, тому судом також обґрунтовано відмовлено і у стягненні коштів на підставі ст.1212 ЦК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 26.12.2025 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

02.01.2026 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2025 у справі № 908/2253/25; розгляд справи №908/2253/25 призначено у судовому засіданні на 21.05.2026 на 12:15 год.; зазначено, що у разі надходження відповідних клопотань сторін таке судове засіданні (і всі наступні) будуть проведені у режимі відеоконференції і з цього приводу за кожною окремою заявою суд не виносить процесуальних документів; сторонам встановлений строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань.

22.01.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

30.03.2026 до суду від представника відповідача Філя Анатолія Вікторовича надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Судове засідання, призначене на 21.05.2026 не відбулося, у зв`язку з відрядженням судді Паруснікова Ю.Б.

Ухвалою суду від 01.06.2026 визначена нова дата судового засідання - 16.09.2026.

У судовому засіданні 16.09.2026 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги; представник відповідача їх заперечив.

В судовому засіданні 16.09.2026 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

На підставі Звіту про результати проведення процедури закупівлі, з використанням системи електронних державних закупівель Prozorro, між Департаментом з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАТУСБУДІНЖИНІРИНГ" було укладено два договори підряду: Договір підряду від 31.05.2023 № К22/ДП/ВНК по об`єкту: "Капітальний ремонт з відновленням несучих конструкцій житлового будинку № 22 по вул. Кияшка у м. Запоріжжя після потрапляння боєприпасів (І,ІІ,ІІІ черги)" (далі - Договір № К22/ДП/ВНК) та Договір від 17.12.2024 № К22/ВНК/ДР на додаткові роботи по об`єкту: "Капітальний ремонт з відновленням несучих конструкцій житлового будинку № 22 по вул. Кияшка у м. Запоріжжя після потрапляння боєприпасів" Коригування (додаткові роботи)" (далі - Договір № К22/ВНК/ДР).

Відповідно до п. 1.1 Договору № К22/ДП/ВНК Замовник доручає, а Підрядник, на свій страх і ризик, в межах договірної ціни приймає на себе обов`язки, власними або залученими силами, виконувати ремонтні роботи з капітального ремонту з відновленням несучих конструкцій житлового будинку № 22 по вул. Кияшка у м. Запоріжжя після потрапляння боєприпасів (І, II, III черги) в обумовлений цим Договором термін та з належною якістю, в межах затвердженої проектно-кошторисної документації, договірної ціни, вимог національних стандартів, будівельних норм і правил, вимог техніки безпеки і охорони праці.

Згідно з п. 2.2 Договору № К22/ДП/ВНК ціна складає 50 487 942 грн 23 коп., у тому числі ПДВ - 8 414 657 грн 04 коп. Ціна робіт визначається згідно з національними стандартами, будівельними нормами та правилами. Ціна Договору враховує усі витрати Підрядника на виконання предмету Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору № К22/ДП/ВНК Замовник здійснює фінансування Підрядника па потреби виконання робіт за Договором за рахунок коштів бюджету міста Запоріжжя, як Головний розпорядник коштів у розмірі 50 487 942 грн 23 коп. П`ятдесят мільйонів чотириста вісімдесят сім тисяч дев`ятсот сорок дві грн 23 коп.), у т.ч. ПДВ-8 414 657 грн 04 коп. (вісім мільйонів чотириста чотирнадцять тисяч шістсот п`ятдесят сім грн, 04 коп.), наданих для фінансування предмету Договору, в межах яких буде проводитись оплата виконаних робіт Підрядника.

Обсяг фінансування робіт у 2023 році складатиме 19 000 000 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ.

Обсяг фінансування робіт у 2024 році складатиме суму, що залишилась, а саме - 31 487 942 грн 23 коп., в т.ч. ПДВ.

Додатковою угодою від 31.08.2023 № 1 до Договору № К22/ДП/ВНК було внесено зміни до п. 3.1, який було викладено в новій редакції: " 3.1. Замовник здійснює фінансування Підрядника на потреби виконання робіт за Договором за рахунок коштів бюджету міста Запоріжжя та за рахунок субвенції з державного бюджету, як Головний розпорядник коштів у розмірі 50 487 942 грн 23 коп. (П`ятдесят мільйонів чотириста вісімдесят сім тисяч дев`ятсот сорок дві грн 23 коп.), ут.ч. ПДВ-8 414 657 грн 04 коп. (Вісім мільйонів чотириста чотирнадцять тисяч шістсот п`ятдесят сім грн 04 коп.), наданих для фінансування предмету Договору, в межах яких буде проводитись оплата виконаних робіт Підрядника.

Обсяг фінансування у 2023 році за рахунок коштів бюджету міста Запоріжжя складатиме 12 940 289,77 грн. (Дванадцять мільйонів дев`ятсот сорок тисяч двісті вісімдесят дев`ять грн 77 коп.) в т.ч. ПДВ.

Обсяг фінансування у 2023 році за рахунок субвенції з державного бюджету складатиме 37 537 652,46 грн (Тридцять сім мільйонів п`ятсот тридцять сім тисяч шістсот п`ятдесят дві грн 46 коп.) в т.ч. ПДВ.

Обсяг фінансування у 2024 році за рахунок коштів бюджету міста Запоріжжя складатиме 10 000 грн. (Десять тисяч грн 00 коп.) в т.ч. ПДВ.

Обсяг фінансування у 2024 році за рахунок субвенції з державного бюджету складатиме 0,00 грн. (нуль грн).

Відповідно до п. 3.2 Договору № К22/ДП/ВНК розрахунки по даному Договору проводяться у відповідності до законодавства України у сфері бюджетного фінансування в межах та за рахунок коштів, наданих для фінансування предмету Договору шляхом:

- поетапної оплати Замовником виконаних робіт після підписання Сторонами довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3, акту приймання викопаних робіт за формою КБ-2в, складених Підрядником відповідно до вимог КНУ "Настанова з визначення вартості будівництва", в межах ціни цього Договору, у строк до 180 (ста вісімдесяти) календарних днів після надходження коштів для фінансування предмету Договору.

Замовник має право не приймати неналежним чином оформлені документи від Підрядника. У цьому випадку вся відповідальність за можливе порушення термінів виконання робіт, несвоєчасну їх оплату та інші негативні наслідки, пов`язані з подальшим порушенням Сторонами своїх зобов`язань і обов`язків за Договором лягає на Підрядника (п. 3.3 Договору № К22/ДП/ВНК).

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Договору № К22/ДП/ВНК терміни виконання робіт за цим Договором, а також їх окремих обсягів (об`єктів, етапів, видів), визначаються Графіком виконання робіт (далі - "Графік"), який оформлюється у вигляді додатку і є невід`ємною частиною цього Договору.

Термін виконання робіт за цим Договором починає обчислюватися з моменту фактичного прийняття об`єкта робіт відповідно до умов Договору (наявності Повідомлення про початок будівельних робіт та попередньої оплати згідно п. 3.2. цього Договору, якщо така попередня оплата здійснюється ЗАМОВНИКОМ), У разі несвоєчасного прийняття об`єкту термін початку виконання робіт починає обчислюватися з останнього дня строку приймання об`єкту, визначеного цим Договором.

Строк виконання робіт встановлюється згідно з Графіком (Додаток № 2)

- початок робіт - протягом 10-ти календарних днів з моменту, зазначеного у п. 4.1 цього Договору;

закінчення робіт - до 31.12.2024 року.

Місце виконання робіт: м. Запоріжжя, вул. Кияшка, 22.

Відповідно до п. 1.1 Договору № К22/ВНК/ДР Замовник доручає, а Підрядник, на свій страх і ризик, в межах договірної ціни приймає на себе обов`язки, власними або залученими силами, виконувати додаткові роботи по об`єкту: "Капітальний ремонт з відновленням несучих конструкцій житлового будинку № 22 по вул. Кияшка у м. Запоріжжя після потрапляння боєприпасів" Коригування (додаткові роботи) (код ДК 021:2015-45453000-7 капітальний ремонт і реставрація) із обумовлений цим Договором термін та з належною якістю, в межах затвердженої проектно-кошторисної документації, договірної ціни, вимог національних стандартів, будівельних норм і правил, вимог техніки безпеки і охорони праці.

Згідно з п. 2.1 Договору № К22/ВНК/ДР ціна Договору с динамічною та визначена на підставі договірної ціни,, яка є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору № К22/ВНК/ДР договірна ціна складає 20 723 112,35 гри. (двадцять мільйонні сімсот двадцять три тисячі сто дванадцять гривень 35 копійок), у т.ч. ПДВ 3 453 852,06 грн (три мільйони чотириста п`ятдесят три тисячі вісімсот п`ятдесят дві гривні 06 копійок).

Обсяг фінансування у 2024 році за рахунок коштів бюджету міста Запоріжжя складатиме 00 грн (нуль гривень нуль копійок) в т.ч. ПДВ.

Обсяг фінансування у 2024 році за рахунок субвенції з державного бюджету складатиме 20 723 112,35 грн (двадцять мільйонів сімсот двадцять три сто дванадцять гривень 35 копійок) у т.ч. ІІДВ 3 453 852,06 грн (три мільйони чотириста п`ятдесят три тисячі вісімсот п`ятдесят дві гривні 06 копійок).

Ціна робіт визначається згідно з національними стандартами, будівельними нормами та правилами Ціна Договору враховує усі витрати Підрядника на виконання предмету Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору № К22/ВНК/ДР Замовник здійснює фінансування Підрядника на потреби виконання робіт за Договором за рахунок коштів бюджету міста Запоріжжя та за рахунок субвенції з державного бюджету, як Головний розпорядник коштів у розмірі 20 723 112,35 гри. (двадцять мільйонні сімсот двадцять три тисячі сто дванадцять гривень 35 копійок), у т.ч. ПДВ 3 453 852,06 грн (три мільйони чотириста п`ятдесят три тисячі вісімсот п`ятдесят дві гривні 06 копійок), наданих для фінансування предмету Договору, в межах яких буде проводитись оплата виконаних робіт Підрядника.

Обсяг фінансування у 2024 році за рахунок коштів бюджету міста Запоріжжя складатиме 00 грн (нуль гривень нуль копійок) в т.ч. ПДВ.

Обсяг фінансування у 2024 році за рахунок субвенції з державного бюджету складатиме 20 723 112,35 грн (двадцять мільйонів сімсот двадцять три сто дванадцять гривень 35 копійок) у т.ч. ІІДВ 3 453 852,06 грн (три мільйони чотириста п`ятдесят три тисячі вісімсот п`ятдесят дві гривні 06 копійок).

Відповідно до п. 3.2 Договору № К22/ВНК/ДР розрахунки по даному Договору проводяться у відповідності до законодавства України у сфері бюджетного фінансування в межах та за рахунок коштів, наданих для фінансування предмету Договору шляхом:

- поетапної оплати Замовником виконаних робіт після підписання Сторонами довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3, акту приймання викопаних робіт за формою КБ-2в, складених Підрядником відповідно до вимог КНУ "Настанова з визначення вартості будівництва", в межах ціни цього Договору, у строк до 180 (ста вісімдесяти) календарних днів після надходження коштів для фінансування предмету Договору.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Договору № К22/ВНК/ДР терміни виконання робіт за цим Договором, а також їх окремих обсягів (об`єктів, етапів, видів), визначаються Графіком виконання робіт (далі - "Графік"), який оформлюється у вигляді додатку і є невід`ємною частиною цього Договору.

Термін виконання робіт за цим Договором починає обчислюватися з моменту фактичного прийняття об`єкта робіт відповідно до умов Договору (наявності Повідомлення про початок будівельних робіт та попередньої оплати згідно п. 3.2 цього Договору, якщо така попередня оплата здійснюється Замовником), У разі несвоєчасного прийняття об`єкту термін початку виконання робіт починає обчислюватися з останнього дня строку приймання об`єкту, визначеного цим Договором.

Строк виконання робіт встановлюється згідно з Графіком (Додаток № 2):

- початок робіт - протягом 10-ти календарних днів з моменту, зазначеного у п. 4.1 цього Договору;

- закінчення робіт-до 31.12.2024 року.

Місце виконання робіт: м. Запоріжжя, вул. Кияшка, 22.

Позивач у позовній заяві зазначав, що по Договорам № К22/ДП/ВНК від 31.05.2023 та № К22/ВНК/ДР від 17.12.2024 Замовник та Підрядник виконали свої зобов`язання в повному обсязі.

Зокрема, на пiдтвердження розрахункiв за вказаними вище договорами до перевiрки закупiвель надано регiстри бухгалтерського облiку по рахунку 6415 згiдно вказаних вище документiв, виконано робiт для Департаменту на загальну суму 71 211 054.58 грн, зокрема:

- за договором від 31.05.202З № К22/ДП/ВНК виконано робiт на загальну суму 50 487 942,23 гривень;

- за договором вiд 17 .12.2024 №К22/ВНК/ДР виконано робiт на загальну суму 20 723 112,35 грн. (Реєстр актів приймання виконаних будiвельних робiт, форми КБ-2в за договорами від 31.05.2023 № К22/ДП/ВНК, та від 17.12.2024 № К2/ВНК/ДР, укладеними між Департаментом з управлiння житлово-комунальним господарством Запорiзької міської ради та ТОВ «Статусбудінжиніринг» у додатку 5 до акта).

Згiдно наданих до перевiрки закупiвель платiжних iнструкцiй, Департаментом перераховано на користь ТОВ «Статусбудінжиніринг» коштiв за вказаними вище договорами на загальну суму 71 211 054.58 грн, зокрема:

- за договором вiд 31.05.202З № К22/ДП/ВНК 50 487 942.23 грн на загальну суму 50 487 942,23 грн;

- за договором вiд l7.12.2024 № К22/ВНК/ДР на загальну суму 20 723 112.35 грн. (реєстр платіжних інструкцій щодо перерахування коштів за договорами від 31.05.2023 № К22/ДП/ВНК, та від 17.12.2024 № К2/ВНК/ДР, укладеними між Департаментом з управлiння житлово-комунальним господарством Запорiзької міської ради та ТОВ «Статусбудінжиніринг» у додатку 6 дo акта).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2, ч. 2 ст. 5 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", пп. 1 п. 4 Порядку проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 631 та на підставі направлення від 25.03.2025 № 109, виданого начальником управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області Ващенком Г.В., аудиторською групою, очоленою начальником відділу контролю у сфері будівництва управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області Старосельським І.О. проведено перевірку закупівель в департаменті з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради (Позивача) протягом усього періоду проведення закупівель: планування, проведення закупівель, укладання договорів про закупівлю та їх виконання.

Перевірці підлягали саме вищезазначені процедури закупівель:

- UA-2023-05-12-010253-а - "Капітальний ремонт з відновленням несучих конструкцій житлового будинку №22 по вул. Кияшка у м. Запоріжжя після потрапляння боєприпасів (І,ІІ,ІІІ черги)";

- UA-2024-12-19-018163-а - "Капітальний ремонт з відновленням несучих конструкцій житлового будинку №22 по вул. Кияшка у м. Запоріжжя після потрапляння боєприпасів" Коригування (додаткові роботи)" (код ДК 021:2015 - 45453000-7 капітальний ремонт і реставрація)".

За результатами проведеної перевірки управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області складено Акт від 29.04.2025 № 040817-24/5 перевірки закупівель в Департаменті з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради (далі - Акт).

Під час перевірки закупівель встановлено порушення п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України, ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, п.п. 5.34, 6.1 Настанови з визначення вартості будівництва, п.п. 2.2, 3.2, 8.2 Договору, дані порушення були зазначені у вищевказаному Акті.

Перевіркою правильності визначення вартості ремонтно-будівельних робіт встановлено, що до актів форми №КБ-2в за вказаними вище договорами включено ПДВ у загальній сумі 11 868 509 (одинадцять мільйонів вісімсот шістдесят вісім тисяч п`ятсот дев`ять) грн 09 коп., зокрема:

- за Договором № К22/ДП/ВНК у загальній сумі 8 414 657 (вісім мільйонів чотириста чотирнадцять тисяч шістсот п`ятдесят сім) грн 04 коп.;

- за Договором № К22/ВНК/ДР у загальній сумі 3 453 852 (три мільйони чотириста п`ятдесят три тисячі вісімсот п`ятдесят дві) грн 06 коп.

Включення ПДВ до вартості робіт передбачено пунктами 2.1, 2.2 вказаних вище договорів якими визначено, що ціна Договору є динамічною та визначена на підставі договірної ціни, яка є невід`ємною частиною Договору.

Пунктом 8.2 Договорів визначено, що розрахунок вартості фактично виконаних робіт у формі КБ-2в, КБ-3 виконується Підрядником згідно з вимогами національних стандартів України, будівельних норм, узгодженої договірної ціни, проектно-кошторисної документації.

Основні правила застосування кошторисних норм та нормативів з ціноутворення у будівництві для визначення вартості нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту будинків, будівель і споруд будь-якого призначення, їх комплексів та частин, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури (крім автомобільних доріг загального користування), а також реставрації пам`яток архітектури та містобудування визначено Настановою з визначення вартості будівництва, затвердженою наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281.

Пунктом 5.34 Настанови з визначення вартості будівництва передбачено, що до складу ціни пропозиції учасника процедури закупівлі (договірної ціни) включаються встановлені чинним законодавством податки, збори, обов`язкові платежі, не враховані складовими вартості будівництва. Розмір цих витрат визначається, виходячи з норм і бази для їх нарахування, встановлених законодавством.

Згідно з п. 6.1 Настанови з визначення вартості будівництва, у вартості виконаних робіт враховуються прямі витрати, загальновиробничі витрати, кошти на зведення і розбирання тимчасових будівель і споруд, кошти на виконання будівельних робіт у зимовий (літній) період, інші супутні витрати (на відрядження, перевезення працівників, доплати працівникам у зв`язку з втратою часу в дорозі тощо), а також прибуток, адміністративні витрати, кошти на покриття ризиків, на покриття додаткових витрат, пов`язаних з інфляційними процесами, податки, збори, обов`язкові платежі, встановлені законодавством і не враховані складовими вартості будівництва, податок на додану вартість.

Пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України передбачено, що операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти звільняються від оподаткування.

Позивач у позовній заяві посилався на Узагальнюючу податкову консультацію щодо окремих питань застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, встановленого п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.08.2024 № 397 (далі - Узагальнююча податкова консультація), операції генерального підрядника (платника податку на додану вартість) з постачання Замовнику будівельно-монтажних робіт з нового будівництва житла, реконструкції житла, реставрації житла та капітального ремонту житла, якщо оплата таких робіт відбувається за рахунок державних коштів, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Оскільки фінансування Договорів № К22/ДП/ВНК та № К22/ВНК/ДР здійснено за рахунок державних коштів (КПКВК МБ 1217375 та 1217383) - операції по вказаним договорам звільняються від оподаткування податком на додану вартість на підставі п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України.

Згідно Узагальнюючої податкової консультації замовник будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти, зобов`язаний компенсувати генеральному підряднику витрати на сплату податку на додану вартість за товарами/послугами, необоротними активами (у тому числі, що надані субпідрядними організаціями), які призначені для використання або починають використовуватися повною мірою в операціях, звільнених від оподаткування податком на додану вартість згідно з п. 197.15 ст. 197 розділу V Податкового кодексу України.

В ході перевірки закупівель, з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку позивача проведено зустрічну звірку у Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАТУСБУДІНЖИНІРИНГ".

Зустрічною звіркою встановлено, що частина матеріалів, виробів і комплектів, інші супутні витрати (утилізація сміття), інші будівельні роботи (заміна лічильників), вартість яких включено до актів форми № КБ-2в за Договорами № К22/ДП/ВНК та № К22/ВНК/ДР, Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАТУСБУДІНЖИНІРИНГ" придбано у інших суб`єктів господарювання з урахуванням ПДВ.

Під час перевірки закупівель проведено співставлення вартості робіт та витрат, включених до актів форми № КБ-2в по вказаним вище договорам, з вартістю робіт та витрат визначеною з урахуванням вимог п.197.15 ст. 197 розділу V Податкового кодексу України (враховуючи компенсацію генеральному підряднику витрат на сплату податку на додану вартість за товарами/послугами включеними до актів форми № КБ-2в, які підтверджені в ході зустрічної звірки, проведеної в Товаристві з обмеженою відповідальністю "СТАТУСБУДІНЖИНІРИНГ").

За результатами вказаного співставлення встановлено, що вартість виконаних робіт згідно актів форми № КБ-2в за вказаними вище договорами завищена на загальну суму 5 468 750 (п`ять мільйонів чотириста шістдесят вісім тисяч сімсот п`ятдесят) грн 27 коп., з них:

- за Договором № К22/ДП/ВНК на загальну суму 4 070 125 (чотири мільйони сімдесят тисяч сто двадцять п`ять) грн 85 коп.;

- за Договором № К22/ВНК/ДР на загальну суму 1 398 624 (один мільйон триста дев`яносто вісім тисяч шістсот двадцять чотири) грн 42 коп. (Довідка співставлення вартості робіт та витрат, включених до актів форми № КБ-2в за Договором № К22/ДП/ВНК та Договором № К22/ВНК/ДР, з вартістю робіт та витрат визначеною з урахуванням вимог п. 197.15 ст. 197 розділу V Податкового кодексу України у Додатку № 8 до Акта).

Позивач вважає, що в порушення п. 197.15 ст. 197 розділу V Податкового кодексу України, ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, п.п. 5.34, 6.1 Настанови з визначення вартості будівництва, п.п. 2.2, 3.2, 8.2 Договору № К22/ДП/ВНК та Договору № К22/ВНК/ДР, ним укладено вказані договори з договірною ціною до якої включено ПДВ, і прийнято у відповідача та сплачено акти форми № КБ-2в по об`єкту: "Капітальний ремонт з відновленням несучих конструкцій житлового будинку № 22 по вул. Кияшка у м. Запоріжжя після потрапляння боєприпасів (І,ІІ,ІІІ черги)" та по об`єкту: "Капітальний ремонт з відновленням несучих конструкцій житлового будинку № 22 по вул. Кияшка у м. Запоріжжя після потрапляння боєприпасів" Коригування (додаткові роботи)" з урахуванням ПДВ, тоді як операції з постачання будівельно-монтажних робіт з капітального ремонту житла звільнено від оподаткування податком на додану вартість, внаслідок чого завищено вартість виконаних на загальну суму 5 468 750 (п`ять мільйонів чотириста шістдесят вісім тисяч сімсот п`ятдесят) грн 27 коп., з них:

1) за Договором № К22/ДП/ВНК на загальну суму 4 070 125 (чотири мільйони сімдесят тисяч сто двадцять п`ять) грн 85 коп., які оплачені за рахунок коштів державного та місцевого бюджету, зокрема:

- по КПКВК МБ 1217383 за КЕКВ 3131 у сумі у сумі 3 497 043 (три мільйони чотириста дев`яносто сім тисяч сорок три) грн 31 коп. (в тому числі: у 2023 - 1 707 392 (один мільйон сімсот сім тисяч триста дев`яносто дві) грн 85 коп., у 2024 - 1 789 650 (один мільйон сімсот вісімдесят дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят) грн 46 коп.);

- по КПКВК МБ 1217383 за КЕКВ 3131 у сумі 573 082 (п`ятсот сімдесят три тисячі вісімдесят дві) грн 54 коп. (в тому числі: у 2023 - 192 987 (сто дев`яносто дві тисячі дев`ятсот вісімдесят сім) грн 25 коп., у 2024 - 380 095 (триста вісімдесят тисяч дев`яносто п`ять) грн 29 коп.).

2) за Договором № К22/ВНК/ДР на загальну суму 1 398 624 (один мільйон триста дев`яносто вісім тисяч шістсот двадцять чотири) грн 42 коп., які оплачені за рахунок коштів державного бюджету по КПКВК МБ 1217383 за КЕКВ 3131 у 2024 році.

Позивач вважає, що внаслідок допущеного порушення завдано збитків державному бюджету на загальну суму 4 895 667 (чотири мільйони вісімсот дев`яносто п`ять тисяч шістсот шістдесят сім) грн 73 коп. та бюджету Запорізької міської територіальної громади на загальну суму 573 082 (п`ятсот сімдесят три тисячі вісімдесят дві) грн 54 коп., що змусило позивача звернутися з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що аналіз статті 197, зокрема пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України, дає підстави для висновку, що застосовувати податкову пільгу щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла, що будується за державні кошти, мають право лише ті суб`єкти господарювання - платники податку на додану вартість, які відповідають водночас двом обов`язковим ознакам: по-перше, є забудовниками та визначені виконавцями цільової програми будівництва; по-друге, здійснюють будівництво житла за державні кошти.

Натомість, матеріалами справи не підтверджується наявність будь-яких бюджетних програм, за якими здійснювались би роботи з капітального ремонту з відновленням несучих конструкцій житлового будинку № 22 по вул. Кияшка у м. Запоріжжя після потрапляння боєприпасів.

Ні умови тендерної документації, ні укладені Договори № К22/ДП/ВНК та Договір № К22/ВНК/ДР не містять вказівок про те, що об`єкт, виконання робіт, що є предметом укладених договорів, належить до доступного житла чи житла, що будується за державні кошти.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАТУСБУДІНЖИНІРИНГ" не є суб`єктом, який звільняється від сплати податку на додану вартість у відповідності до статті 197 пункту 197.15 ПК України, оскільки не є забудовником та виконавцем цільової програми будівництва та не здійснював будівництво житла за державні кошти.

У даному випадку позивачем не доведено підстав для визнання недійсним пункту 2.2 Договору № К22/ДП/ВНК, в частині включення до ціни договору податку на додану вартість щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла в сумі 4 070 125 грн 85 коп. та пункту 2.2 Договору № К22/ВНК/ДР, в частині включення до ціни договору податку на додану вартість щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла в сумі 1 398 624 грн 42 коп.

Щодо стягнення заявленої позивачем суми, суд наголосив, що оплата позивачем і прийняття відповідачем вартості робіт виконаних відповідачем здійснена згідно з умовами дійсних Договорів, тобто на правовій підставі, що зумовлює відсутність факту безпідставного набуття ним коштів.

Відтак, враховуючи, що підставою отримання відповідачем коштів податку на додану вартість у загальному розмірі 5 468 750 грн 27 коп. є відповідні пункти договорів, які не були визнані судом недійсними, суд зазначив, що відповідна підстава існує та не відпала, з огляду на що підстави для застосування ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин відсутні.

Колегія суддів погоджується з остаточним висновком господарського суду, наведеним у резолютивній частині рішення з наступних підстав.

Предметом розгляду цієї справи є вимоги Департаменту, який є також позивачем у цій справі, про визнання недійсним пунктів 2.2 укладених з відповідачем договорів будівельного підряду в частині включення до ціни договору ПДВ щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла та стягнення з відповідача на користь Департаменту на підставі ст.1212 ЦК безпідставно отриманих коштів як ПДВ у складі вартості робіт.

Таким чином, предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, які підтвердять або спростують твердження позивача стосовно невідповідності умов п.п.2.2 договорів підряду вимогам законодавства, а саме пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України та, у зв`язку з цим наявність/відсутність підстав для стягнення коштів за нормою ст.1212 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За положеннями ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

У частині 2 ст. 631 Цивільного кодексу України визначено, що договір набирає чинності з моменту його укладення.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

Підстави недійсності правочину визначені у ст. 215 ЦК України. Так, за змістом вказаної норми: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1); якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3).

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Положеннями статті 217 ЦК України визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідків недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був вчинений без включення до нього недійсної частини.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 в справі № 759/24061/19 ).

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті "нівелювання" правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що спосіб захисту порушеного права обирає позивач, а суд захищає порушене право позивача з урахуванням ефективного способу захисту та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст.180 ГК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Так, п. 2.2 Договору № К22/ДП/ВНК ціна складає 50 487 942 грн 23 коп., у тому числі ПДВ - 8 414 657 грн 04 коп.

Пунктом п. 2.2 Договору № К22/ВНК/ДР договірна ціна складає 20 723 112,35 грн (двадцять мільйонні сімсот двадцять три тисячі сто дванадцять гривень 35 копійок), у т.ч. ПДВ 3 453 852,06 грн (три мільйони чотириста п`ятдесят три тисячі вісімсот п`ятдесят дві гривні 06 копійок).

Тобто, до договірної ціни було включено податок на додану вартість, з урахуванням якого замовником (позивачем) сплачено відповідачу кошти.

Податок на додану вартість визначено у підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України як непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 ПК України).

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується замовником послуг.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. За змістом підпунктів "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.

Пунктом 194.1 статті 194 Податкового кодексу України встановлено, що операції, зазначені у статті 185 розділу V ПКУ, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною у підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, яка є основною.

Пунктом 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України передбачено, що ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: 20 відсотків (основна ставка), 0 відсотків та 7 відсотків.

За приписами п.200-1.2 ст.200-1 ПК України платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, крім випадку, передбаченого абзацом другим пункту 87.1 статті 87 цього Кодексу.

Відповідно до п. 197.15 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.

В обґрунтування звернення до суду з позовом у цій справі, позивач зазначив, що оскільки предметом Договору № К22/ДП/ВНК та Договору № К22/ВНК/ДР було виконання робіт з будівництва житла, що будується за державні кошти, які підлягали звільненню від оподаткування податком на додану вартість згідно з положеннями п. 197.15 ст. 197 ПК України, слід дійти висновку про наявність підстав для визнання недійсним пункту 2.2 Договору № К22/ДП/ВНК та Договору № К22/ВНК/ДР, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, адже таке включення здійснено без дотримання вимог податкового законодавства.

Суд першої інстанції, з посиланням на лист (роз`яснення) Міністерства доходів і зборів від 17.12.2013 № 20121/5/99-99-19-04-02-16 та правовий висновок, викладений у постанові КАС ВС від 13.11.2018 у справі № 814/18/14, зауважив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАТУСБУДІНЖИНІРИНГ" не є суб`єктом, який звільняється від сплати податку на додану вартість у відповідності до статті 197 пункту 197.15 ПК України, оскільки не є забудовником та виконавцем цільової програми будівництва та не здійснював будівництво житла за державні кошти.

В той же час, як слушно зауважив апелянт, у постанові КГС ВС від 27.01.2026 у справі №909/753/24, з огляду на висновки ВП ВС, викладені в ухвалі від 03.12.2025 у цій же справі, за змістом листа від 17.12.2013, він (лист) стосується питання обкладення ПДВ операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла, тоді як у справі, що розглядається, мова йде про операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла за державні кошти. З пункту 197.15 статті 197 ПК України вбачається, що застосування пільги розповсюджується на два види операцій з постачання будівельно-монтажних робіт - з будівництва доступного житла та житла за державні кошти.

Проаналізувавши постанову КАС ВС від 13.11.2018 у справі № 814/18/14, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в зазначеній постанові колегія суддів не робила самостійних висновків щодо застосування норм права, зокрема, пункту 197.15 статті 197 ПК України, а лише надала правову оцінку фактичним обставинам, які стосувалися предмета позову, в контексті роз`яснення (листа) Міністерства доходів і зборів України щодо оподаткування операцій з постачання робіт по будівництву доступного житла. Разом з тим, роз`яснення державних органів виконавчої влади (зокрема, листи) носять рекомендаційний характер і не є нормами матеріального права у розумінні ГПК України, правильність застосування судами яких перевіряє Верховний Суд. Звідси, згаданий лист Міністерства доходів і зборів України не може вважатися джерелом права в розумінні чинного законодавства (стаття 11 ГПК України), а тому й покликання КАС ВС на це роз`яснення (лист) не може вважатися висновком щодо застосування норми права в аспекті доповнення пункту 197.15 статті 197 ПК України новими умовами, від виконання яких залежить податкова пільга, як зазначила колегія КГС ВС в ухвалі про передачу.

При цьому обставини адміністративної справи не є подібними до обставин справи, переданої на розгляд Великої Палати Верховного Суду, враховуючи, що предметом спірного (в частині включення в ціну робіт суми ПДВ) договору № 185 були операції (роботи) з будівництва житла за державні кошти.

Враховуючи викладене, постанова від 13.11.2018 в адміністративній справі № 814/18/14 не містить конкретного висновку про те, як саме повинна застосовуватися процитована КАС ВС норма права (пункт 197.15 статті 197 ПК України), та ухвалена у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у господарській справі, яка розглядається, за предметом та підставами позову, змістом позовних вимог і встановленими фактичними обставинами, а також за матеріально-правовим регулюванням, яке обумовлюється характером операції, щодо оподаткування якої вирішується питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає неприйнятним посилання господарського суду і відповідача у дійсній справі на лист (роз`яснення) Міністерства доходів і зборів від 17.12.2013 № 20121/5/99-99-19-04-02-16 та постанову КАС ВС від 13.11.2018 у справі № 814/18/14 і можливість їх застосування у спірних відносинах.

В той же час, колегія суддів зауважує, що Верховним Судом розглядались справи з подібними правовідносинами (за критерієм відповідності щодо предмету спору і правового регулювання).

Так, у постановах КГС ВС від 13.08.2026 по справі №911/1553/25, від 09.09.2026 у справі №911/3375/25, від 15.09.2026 у справі №911/3300/25, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій (про задоволення позову) з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним пункту договорів будівельного підряду в частині включення до ціни договору (вартості робіт) ПДВ та стягнення, сплаченої покупцем продавцю (постачальнику) суми ПДВ, які в силу частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими, Верховний Суд виходив з такого:

«- питання застосування положень ПК у системному зв`язку з нормами статей 203, 215, 217, 625, 1212 ЦК вже неодноразово розглядалося Верховним Судом, висновки щодо їх застосування викладені касаційною інстанцією у постановах від 14.11.2023 у справі №910/2416/23, від 23.05.2024 у справі №911/1870/23, від 28.05.2024 у справі №910/12151/23, від 10.09.2024 у справі №922/4055/23, від 12.09.2024 у справі №916/2677/23, від 17.09.2024 у справі №915/1377/23 та від 18.09.2024 у справі №916/3864/23.

Разом з тим, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування ПДВ, нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 ПК, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ, не здійснюється.

Норми ПК не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування установленої діючим законодавством ставки податку є обов`язком, а не правом платника податку;

- як вбачається з предмета та підстав позову, недійсність спірного пункту договору в частині умови про включення до ціни товару суми ПДВ позивач обґрунтовує тим, що така умова суперечить чинному законодавству, а саме, положеннями пункту 197.15 статті 197 ПК щодо формування вартості робіт з урахуванням ПДВ, який не підлягав нарахуванню, оскільки відповідна операція не підлягає оподаткуванню;

- загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз положень наведеної норми дає підстави для висновку, що безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без певної правової підстави.

Частиною другою статті 1212 ЦК встановлено, що положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

За змістом положень глави 83 ЦК для кондикційних зобов`язань, характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав; під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.

Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.08.2025 у справі №902/16/24);

- хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою договору про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (див. постанову Верховного Суду від 14.11.2023 у справі №910/2416/23).

Визначення операцій як таких, які підлягають/не підлягають оподаткуванню ПДВ, належить до сфери публічно-правових, а не приватно-правових відносин.

Відтак, обов`язок (або його відсутність) щодо сплати ПДВ не може ставитися в залежність від волевиявлення сторін правочину, з огляду на публічно-правовий порядок правовідносин щодо справляння податків, оскільки знаходиться поза межами регулювання цивільного законодавства та контролюється державою в особі органів доходів та зборів.

ПК не є актом цивільного законодавства, а імперативно регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до частини першої статті 6 ПК податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Податок на додану вартість, визначений в підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підпункт "а" пункту 185.1 статті 185 ПК).

Згідно з пунктом 185.1 ПК об`єктом оподаткування ПДВ є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на території України (як резидентами так і нерезидентами), ввезення товарів та послуг (включаючи оренду) та, відповідно, вивезення товарів та послуг за межі митної території України. Згідно з тим же ПК України ставки ПДВ можуть бути 0%, 7% та 20% від бази оподаткування.

Відповідно до пункту 200-1.5 статті 200-1 ПК з рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з ПДВ, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з ПДВ, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань, та суми податкового боргу з податку.

Згідно з пунктом 200-1.6 статті 200-1 ПК за підсумками звітного податкового періоду відповідно до задекларованих у податковій декларації результатів платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 ПК.

Відповідно до пункту 19 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 (далі - Порядок №569), за підсумками звітного (податкового) періоду відповідно до задекларованих у податкових деклараціях з податку результатів діяльності, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації з податку, платником податку проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтею 200 ПК.

У разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань платник податку у строки, встановлені ПК України для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з поточного рахунка (пункт 22 Порядку №569).

Згідно з пунктом 20 Порядку №569 для перерахування до бюджету сум узгоджених податкових зобов`язань відповідно до поданої податкової декларації з ПДВ Державна податкова служба не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого ПКУ для самостійної сплати податкових зобов`язань, надсилає Державній казначейській службі реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК) бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Згідно з пунктами 1, 11, 23 частини першої статті 2 БК план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету. Доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ).

Таким чином, податок на додану вартість - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).

Податок на додану вартість складає кошти бюджету у вигляді податкових надходжень.

Отже, виконання відповідачем у цій справі власного зобов`язання зі справляння до Державного бюджету України спірної суми ПДВ є відповідальністю останнього.

При цьому, судами не встановлено наявності доказів порушення відповідачем вимог податкового законодавства за спірними господарськими операціями;

- за наведених обставин, в цьому випадку відсутні підстави стверджувати про порушення інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми грошових коштів, оскільки такі кошти підлягають сплаті відповідачем у вигляді податку в дохід Державного бюджету України, незалежно від волі останнього, а контроль за виконанням такого обов`язку законом покладено на органи доходів і зборів.

Відтак, у розумінні положень статті 1212 ЦК відповідач не є кінцевим набувачем спірних грошових коштів.

Тобто, на час звернення позивача до суду з цим позовом фактичний володілець грошових коштів не змінився, оскільки набувачем спірного майна (грошових коштів у вигляді ПДВ) є саме Держава Україна, оскільки додатком №2 до договору сторони погодили календарний графік виконання робіт по об`єкту, а додатком №3 визначили, що джерелом фінансування робіт є субвенції з державного бюджету;

- за сформованою практикою Верховного Суду, зокрема і в постанові від 14.10.2019 у справі №910/6642/18, зі змісту статті 16 ЦК та завдання господарського судочинства, визначеного у частині першій статті 2 ГПК, випливає, що, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів статей 13, 74 ГПК, зобов`язаний довести наявність порушення його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.

Тобто на позивача покладається обов`язок довести, яким чином порушується його право або законний інтерес, а суд лише після підтвердження таких доводів може надавати оцінку усім обставинам спірних відносин, оскільки відсутність порушених прав чи інтересів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, суди мають надавати оцінку щодо можливості поновлення права/захисту інтересу в обраний позивачем спосіб. Подібна за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.10.2022 у справі №910/11884/24.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

З огляду на відсутність підстав стверджувати про порушення в цьому випадку інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми грошових коштів, Суд приходить до висновку про відсутність порушеного права позивача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Подібні правові висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.07.2026 у справі №910/6530/24.

79. Зміст постанови Верховного Суду від 13.08.2026 у справі №911/1553/25 свідчить, що у такій категорії справ, зокрема, щодо стягнення грошових коштів у формі ПДВ, сплачених за договорами, в яких в ціну товару (робіт або послуг) включено 20%, а не нульова ставка ПДВ, вагомим та ключовим є встановлення факту сплати відповідачем до Державного бюджету України такого податку, оскільки факт такої оплати у цьому випадку свідчить про відсутність порушення інтересів держави, яка за умови такої оплати є набувачем та фактичним володільцем грошових коштів у вигляді ПДВ, а отже про відсутність порушеного права позивача та, відповідно, про відсутність підстав для подання прокурором позову на захист таких інтересів держави, у тому числі в особі уповноваженого державною органу (позивача).

80. При цьому Суд враховує, що таке узгоджується зі змістом постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.07.2026 у справі №910/6530/24, яка також розглядала питання щодо наявності підстав для визнання недійсними пунктів договорів та для стягнення коштів з огляду, зокрема, на положення підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК та статті 1212 ЦК.».

За встановлених судом апеляційної інстанції у дійсній справі обставин:

- за Договорами підряду від 31.05.2023 № К22/ДП/ВНК по об`єкту: "Капітальний ремонт з відновленням несучих конструкцій житлового будинку № 22 по вул. Кияшка у м. Запоріжжя після потрапляння боєприпасів (І,ІІ,ІІІ черги)" (далі - Договір № К22/ДП/ВНК) та від 17.12.2024 № К22/ВНК/ДР на додаткові роботи по об`єкту: "Капітальний ремонт з відновленням несучих конструкцій житлового будинку № 22 по вул. Кияшка у м. Запоріжжя після потрапляння боєприпасів" Коригування (додаткові роботи)" на здійснення капітального ремонту з відновленням несучих конструкцій житлового будинку № 22 по вул. Кияшка у м. Запоріжжя після потрапляння боєприпасів (І,ІІ,ІІІ черги)" (далі - Договір № К22/ДП/ВНК) та на додаткові роботи по цьому ж об`єкту, зокрема виділено кошти у вигляді субвенції.

Так, за договором № К22/ДП/ВНК від 31.05.2023, з урахуванням додаткової угоди №1 від 31.08.2023. обсяг фінансування на 2023 рік за рахунок субвенцій державного бюджету становить 37 537 652,46 грн, обсяг фінансування за кошт бюджету міста Запоріжжя - 12 940 289,77 грн.; обсяг фінансування на 2024 рік: за рахунок коштів бюджету міста - 10 000 грн, субвенції держбюджету - 0,00грн.

За договором від 17.12.2024 № К22/ВНК/ДР на додаткові роботи по цьому ж об`єкту: кошти бюджету міста - 0,00 грн, за рахунок субвенцій держбюджету - 20 723 112,35 грн.

Отже, за обома договорами субвенції з державного бюджету становили 58 260 764,81 грн, решта суми (12 950 289,77 грн) - фінансувалась з бюджету міста Запоріжжя;

- за договорами будівельного підряду від 31.05.2023 № К22/ДП/ВНК та від 17.12.2024 № К22/ВНК/ДР замовник в оплату вартості виконаних робіт перерахував виконавцю кошти, які включали ПДВ в загальній сумі 11 868 509,09 грн, зокрема за договором від 31.05.2023 №К22/ДП/ВНК у загальній сумі 8 414 657,03 грн, за договором від 17.12.2024 № К22/ВНК/ДР у загальній сумі 3 453 852,06 грн;

При цьому, позивачем позов заявлено саме з підстави того, що внаслідок допущеного порушення (безпідставного включення суми ПДВ до ціни договору) завдано збитків державному бюджету на загальну суму 4 895 667 грн 73 коп. та бюджету Запорізької міської територіальної громади на загальну суму 573 082 грн 54 коп., тобто всього на суму 5 468 750,27 грн. і цю всю суму заявник просить стягнути на його користь;

- згідно з актом від 29.04.2025 №040817-24/5 перевірки закупівель в Департаменті з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради, на який позивач послався як наявність підстави заявлених вимог, зустрiчною звiркою встановлено, що частина матерiалiв, виробiв i комплектiв, iншi супутнi витрати (утилiзацiя смiття), iншi будiвельнi роботи (замiна лiчильникiв), вартість яких включено до актів форми № КБ-2в за договорами від 31.05.2023 №К22/ДП/ВНК та вiд 17.12.2024 № К22/ВНК/ДР, ТОВ «Статусбудінжиніринг» придбано у iнших суб`єктiв господарювання з урахуванням ПДВ.

Отже, як слідує з матеріалів справи, на момент укладення та виконання сторонами Договору відповідач був зареєстрований як платник ПДВ, ціна Договору №К22/ДП/ВНК та Договору №К22/ВНК/ДР, виставлення відповідачем рахунків за умовами договору, здійснювалась з урахуванням ПДВ, що відповідають умовам процедури закупівлі, оголошення про яку і зміст договорів готував позивач. Також у довідках про вартість виконаних будівельних робіт, які підписані і скріплені печаткою, в тому числі й позивача, відображено вартість устаткування, що придбані відповідачем з врахуванням ПДВ.

З огляду на відсутність підстав стверджувати про порушення в цьому випадку (за встановлених судами обох інстанції обставин у цій справі) інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми грошових коштів, зокрема у розмірі 4 895 667 грн 73 коп., оскільки такі кошти відповідач сплатив у формі податку в дохід Державного бюджету України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушеного права позивача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Щодо суми 573 082 грн 54 коп., заявленої позивачем, як збитки, спричинені бюджету Запорізької міської територіальної громади, включенням саме сум ПДВ до договорів підряду, то, як вже зазначалось вище, відповідачем сплачені суми ПДВ до бюджету, внаслідок чого неможливо констатувати, що відповідач, у розумінні положень статті 1212 ЦК не є кінцевим набувачем спірних грошових коштів.

За наявності обставин, які є самостійною підставою для відмови у позові у цій справі, Суд не надає оцінки іншим доводам скаржника в межах визначених ним підстав апеляційного оскарження, які (доводи) виходять за межі наведеного у цій постанові.

Саме з цих підстав слід було відмовити у задоволенні позову.

Втім, зазначене не є підставою скасування правильного по суті рішення господарського суду.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2025 у справі № 908/2253/25 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2025 у справі № 908/2253/25- залишити без змін.

Судові витрати Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено і підписано суддями Івановим О.Г., Парусніковим Ю.Б. 30.09.2026, суддею Верхогляд Т.А. (через перебування у відпустці) 19.10.2026.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков