ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.10.2026 року м. Дніпро Справа № 908/915/26
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Чус О.В. (доповідач),
судді: Андрейчук Л.В., Вінніков С.В.
секретар судового засідання Солодова І.М.
за участю:
від позивача: не з`явився;
від відповідача: Гриценко В.С. (поза межами суду) - самопредставництво;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал МТЗ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.06.2026 (повне рішення складено 03.07.2026, суддя Дроздова С.С.) у справі № 908/915/26
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал МТЗ", м. Дніпро
до відповідача: Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ
про стягнення 457 413 грн. 88 коп.,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсал МТЗ" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення інфляційних втрат у розмірі 320 450 грн 88 коп. та 3 % річних у розмірі 136 963 грн 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань зі сплати заборгованості, визначеної рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.01.2024 у справі № 908/3222/23, за договором поставки товару № 53-121-01-21-11006 від 22 грудня 2021 року. Позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 15 травня 2025 року по 01 січня 2026 року на суму боргу в розмірі 6 975 080, 40 грн. та за період з 15 січня 2026 року по 01 лютого 2026 року на суму боргу в розмірі 3 243 412,39 грн. та інфляційних втрат за період з 01 квітня 2025 року по 01 січня 2026 року на суму боргу в розмірі 6 975 080, 40 грн. та за період з 15 січня 2026 року по 01 лютого 2026 року на суму боргу в розмірі 3 243 412,39 грн.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.06.2026 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал МТЗ" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал МТЗ" 125 783,83 грн. 3 % річних, 252 236,90 грн. інфляційних втрат, 4 536,28 грн. судового збору.
Суд виходив із того, що в рамках даного спору позивачем заявлено вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та відсотків річних за договором поставки 53-121-01-21-11006 від 22.12.2021 за загальний період прострочення з 15 травня 2025 року по 01 лютого 2026 року, тобто період який не був предметом спору ані по справі № 908/3222/23, ані по справі № 908/1256/25, та визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат правомірними частково.
Суд першої інстанції встановив, що позивач неправильно визначив граничний строк нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат без врахування дати погашення відповідачем суми боргу, у даному випадку дати фактичного виконання рішення суду у справі № 908/3222/23. Зобов`язання боржником виконано 04.12.2025 в розмірі 4 816 050,61 грн. та остаточно 27.01.2026 в розмірі 4 185 513,13 грн.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі «Законодавство», виходячи з моменту виконання рішення суду у справі № 908/915/26, зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 ГПК України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що контррозрахунок відповідача є обґрунтованим та арифметично правильним, а тому вимоги позивача підлягають частковому задоволенню: щодо стягнення трьох процентів річних за період 15.05.2025 - 03.12.2025 в розмірі 116 378 грн 74 коп. на суму боргу 6 975 080 грн 40 коп., 05.12.2025-26.01.2026 в розмірі 9 405 грн 09 коп. на суму боргу 2 159 029 грн 79 коп.; щодо стягнення інфляційних втрат за період травень 2025 - листопад 2025 в розмірі 232 775 грн 41 коп. на суму боргу 6 975 080 грн 40 коп., грудень 2025-січень 2026 в розмірі 19 461 грн 49 коп. на суму боргу 2 159 029 грн 79 коп.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних за період з 15.01.2026 по 01.02.2026 на суму боргу 3 243 412 грн 39 коп., суд попередньої інстанції вказав, що в порушення вимог статей 74 та 162 Господарського процесуального кодексу України, позивач не обґрунтував і не довів належними первинними документами базову суму основного боргу - 3 243 412 грн 39 коп., на яку здійснювалося нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період з 15.01.2026 по 01.02.2026.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням суду, через систему «Електронний суд», представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал МТЗ", звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: рішення господарського суду Запорізької області по справі № 908/915/26 в частині відмови у задоволенні заявлених в суді першої інстанції вимог скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі; вирішити питання щодо розподілу судових витрат; апеляційний розгляд справи здійснити за участі представника ТОВ «Універсал МТЗ».
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
На переконання апелянта, суд першої інстанції дійшов хибних висновків щодо моменту виконання боржником зобов`язання з виконання рішення суду.
Як вважає скаржник, в межах спірних правовідносин отримувачем (кредитором) є виключно стягувач ТОВ «Універсал МТЗ». Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відтак, належним виконанням грошового зобов`язання є саме момент фактичного надходження та зарахування грошових коштів на банківський рахунок позивача.
При цьому, на думку апелянта, посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 910/3600/22 є безпідставним, оскільки правові висновки у вказаній справі сформовані за інших фактичних обставин. Зокрема, у наведеній судом першої інстанції практиці Верховний Суд досліджував питання виконання зобов`язань в межах окремого виконавчого провадження, де сплачені боржником кошти були чітко цільовими та персоніфікованими під конкретний наказ суду. Більш того, у вказаній постанові Верховного Суду жодним чином не вказано, що моментом фактичного виконання судового рішення є саме момент надходження коштів з рахунку боржника на відповідний рахунок виконавчої служби, а не на рахунок стягувача (позивача у справі).
Крім цього, скаржник зазначає, що у даній справі матеріалами справи підтверджується, що виконавче провадження з виконання наказу № 908/3222/23 було приєднано до зведеного виконавчого провадження № 74403832 про стягнення коштів з АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь багатьох різних кредиторів. Зараховані боржником кошти на загальний рахунок зведеного провадження були знеособленими. Боржник у зведеному провадженні не має правового контролю над порядком та строками розподілу цих сум, а самі кошти не вважаються належним виконанням перед конкретним кредитором до моменту, поки державний виконавець не здійснить їх персоніфікацію та розподіл.
Позивач, посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 та від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц та п. 4.31 постанови Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, вказує, що наявність судового акта про стягнення чи відкриття виконавчого провадження не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум, які є способом захисту майнового інтересу від знецінення коштів, аж до моменту повного зарахування грошей отримувачу. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах.
Також апелянт звертає увагу, що суд дійшов висновку щодо безпідставності заявлених вимог про стягнення інфляційних втрат за період з 01.12.2025 і не надав жодних обґрунтувань не включення до періоду стягнення інфляційних витрат за квітень 2025 року.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує та не визнає аргументів, викладених позивачем у апеляційній скарзі, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 29.06.2026 без змін, посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Відповідач наголошує, що спеціальним нормативним актом з питань виконання судового рішення є Закон України «Про виконавче провадження», яким врегульовані питання щодо порядку, умов та підстав здійснення виконавчого провадження з примусового виконання рішень, а також черговість розподілу стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум. Відповідно до ч. 1 ст. 30 цього Закону виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження. Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону «Про виконавче провадження» грошові кошти, стягнуті з боржника, зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Автоматизована система виконавчого провадження дає боржнику можливість для оплати боргу виключно на реквізити органу ДВС.
Відповідач зазначає, що ч. 1 ст. 49 Закону «Про платіжні послуги» встановлено, що платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми на рахунок отримувача, а згідно з п. 52 ч. 1 ст. 1 цього Закону у виконавчому провадженні державний виконавець, який діє в інтересах стягувача, на цей період стає «отримувачем» коштів. Відповідно до п. 21 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, у разі надходження на рахунок органу ДВС коштів, достатніх для задоволення вимог усіх стягувачів, виконавче провадження підлягає закінченню. Отже, з моменту зарахування коштів на депозитний рахунок органу ДВС боржник вважається таким, що належним чином виконав своє зобов`язання перед стягувачем.
На думку відповідача, місцевим судом вірно встановлено, що 04.12.2025 боржником перераховано кошти на депозитний рахунок органу ДВС у розмірі 173 923 001,39 грн (п/і №7567 від 04.12.2025) для погашення заборгованості у зведеному виконавчому провадженні №74403832, до якого входило виконавче провадження №78495928 з примусового виконання наказу №908/3222/23 від 18.01.2024, як це передбачено ч. 1 ст. 47 Закону «Про виконавче провадження». Державним виконавцем в межах зведеного виконавчого провадження здійснено розподіл грошових коштів у розмірі 175 665 723,29 грн, сплачених АТ «НАЕК «Енергоатом на депозитний рахунок Шевченківського ВДВС у м. Києві КМУ МЮУ. Відповідно до Розрахунку розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням №74403832 про стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом», позиція 66 сума до виплати за наказом №908/3222/23 від 12.06.2025 ТОВ «Універсал МТЗ» визначено в розмірі 4 816 050,61 грн. За рахунок коштів, що були перераховані 04.12.2025 АТ «НАЕК «Енергоатом» в порядку примусового виконання судового рішення, у межах зведеного виконавчого провадження, органом ДВС погашено заборгованість в розмірі 4 816 050,61 грн у виконавчому провадженні №78495928 з виконання рішення №908/3222/23 від 18.01.2024. Залишок суми боргу за рішенням №908/3222/23 в розмірі 4 185 513,13 грн (в тому числі основний борг за договором в розмірі 2 159 029,79 грн) сплачено 27.01.2026. Боржником 27.01.2026 здійснено повне погашення заборгованості за зведеним виконавчим провадженням №74403832 та зараховано на депозитний рахунок органу ДВС грошові кошти в розмірі 169 211 251,20 грн. (платіжна інструкція №550 від 27.01.2026). Таким чином, зобов`язання в розмірі 6 975 080,40 грн (основний борг за договором), заборгованість за яким стягнуто рішенням №908/3222/23 від 18.01.2024, є фактично виконаним 04.12.2025 та 27.01.2026, коли кошти надійшли з рахунку боржника на відповідний рахунок органу ДВС.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Вінніков С.В., Андрейчук Л.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал МТЗ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.06.2026 у справі № 908/915/26; розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 29.09.2026 о 10 год. 00 хв.; витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи (оскарження) № 908/915/26, необхідні для розгляду апеляційної скарги.
У судове засідання 29.09.2026 з`явилися представники позивача та відповідача. Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні.
У судовому засіданні 29.09.2026 колегією суддів оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, яке буде проголошено в судовому засіданні 14.10.2026 о 14:20 год.
У судовому засіданні 14.10.2026 колегією суддів була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи
18.01.2024 Господарським судом Запорізької області було ухвалено рішення у справі № 908/3222/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал МТЗ" до відповідача - Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція про стягнення 8 854 742,60 грн заборгованості (основного боргу за поставлений товар).
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2025 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 18.01.2024 у справі №908/3222/23 набрало законної сили 22.04.2025.
Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що « 22.12.2021 між ТОВ "Універсал МТЗ", (Постачальник) та ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька атомна електрична станція", (Покупець) укладено Договір поставки товару № 53-121-01-21-11006 (далі за текстом - Договір-5), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, перелік якого наведено в цьому пункті Договору, на загальну суму 6 975 080,40 грн. з ПДВ. (п. 1.1 Договору-5 в редакції Додаткової угоди № 1 від 15.12.2022)
Строк поставки товару: грудень 2021 року - листопад 2022 року. (п. 1.2 Договору-5).
За змістом п. 12.1 Договору-5 цей Договір вважається укладеним з дати його підписання сторонами і діє до 31.01.2023.
Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору-5 суду не надано.
В пункті 3.1 Договору-5 в редакції Додаткової угоди № 1 від 15.12.2022 сторонами погоджено, що вартість товару за Договором складає 5 812 567,00 грн., крім того ПДВ 20 %: 1 162 513,40 грн., загальна вартість разом: 6 975 080,40 грн.
Умовами п. 4.1 Договору-5 визначено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP(м. Енергодар) відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010. Вантажоодержувач: ЗВ ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом" м. Енергодар, вул. Промислова 122 (склад).
Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Електронна адрес Покупця для листування в рамках адміністрування ПДВ: [пошта прихована]. (п. 4.4 Договору-5).
В пункті 3.2 Договору-5 встановлено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН). (п. 3.3 Договору-5).
Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором-5, а саме здійснив поставку відповідачу обумовленого Договором товару на загальну суму 6 975 080,40 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 14 від 03.08.2022 на суму 374 679,00 грн., № 17 від 03.08.2022 на суму 1 320 895,92 грн., № 18 від 03.08.2022 на суму 1 411 524,36 грн., № 19 від 13.10.2022 на суму 1 109 331,48 грн., № 20 від 13.10.2022 на суму 1 120 616,64 грн., № 21 від 13.10.2022 на суму 845 536,20 грн., № 22 від 10.11.2022 на сум 507 040,80 грн., № 23 від 10.11.2022 на суму 285 456,00 грн.
Зазначена вище видаткові накладні підписані уповноваженими особами Постачальника і Покупця, підписи представників сторін скріплені печатками Товариств.
Відповідач факт отримання від позивача товару за вище вказаними видатковими накладними по Договору-5 на загальну суму 6 975 080,40 грн. не заперечив.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору № 53-121-01-21-11006 від 22.12.2021 на суму 6 975 80,40 грн. є доведеним.
Відповідачем оплата отриманого товару за Договором-5 станом на час вирішення спору судом не здійснена.
Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 53-121-01-21-11006 від 22.12.2021 становить 6 975 080,40 грн.».
Платіжною інструкцією № 493 від 14 січня 2026 року, в рамках виконання рішення господарського суду Запорізької області по справі № 908/3222/23, Шевченківським відділом державної виконавчої служби у м. Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал МТЗ» перераховано 4 816 050, 61 грн.
Платіжною інструкцією № 1765 від 02 лютого 2026 року, в рамках виконання рішення господарського суду Запорізької області по справі № 908/3222/23, Шевченківським відділом державної виконавчої служби у м. Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал МТЗ» перераховано 4 185 513, 13 грн.
Також рішенням Господарського суду Запорізької області від 24 червня 2025 року у справі № 908/1256/25 стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал МТЗ» три проценти річних в розмірі 102 235,40 грн; інфляційні втрати в розмірі 1 698 629,02 грн, судовий збір в розмірі 33 147,09 грн., за період прострочення з 15 жовтня 2022 року по 01 травня 2025 року 3%річних та за період прострочення з 15 жовтня 2022 року по березень 2025 року інфляційних втрат.
Отже, неналежне виконання вчасно відповідачем зобов`язань за договором, стали підставою для звернення позивача за захистом своїх порушених прав та законних інтересів про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 320 450 грн 88 коп. (01.04.2025-01.01.2026, 15.01.2026-01.02.2026), 3 % річних у розмірі 136 963 грн 00 коп. (15.05.2025-01.01.2026, 15.01.2026-01.02.2026).
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал МТЗ», виходячи з наступного.
Зважаючи на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсал МТЗ» оскаржує рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, колегія суддів здійснює апеляційний перегляд судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до частини першої статті 269 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 509, 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються.
За змістом ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що передбачені ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та три проценти річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права кредитора та компенсацією негативних наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання.
Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу (Аналогічна правова позиція висловлена у п. 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 ).
Подібний висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 98, 99 постанови від 10.09.2025 у справі № 369/13444/20, в якій зазначено, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з ухваленням судового рішення щодо нього чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність актів правосуддя про стягнення заборгованості не припиняє зобов`язань сторін. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та не спростовано учасниками справи, заборгованість відповідача у розмірі 6 975 080,40 грн, яка виникла за договором поставки № 53-121-01-21-11006 від 22.12.2021, була встановлена рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/3222/23.
Зазначене судове рішення виконувалося у примусовому порядку в межах виконавчого провадження № 78495928, приєднаного до зведеного виконавчого провадження № 74403832.
Відповідно до встановлених у цій справі обставин, 04.12.2025 відповідачем сплачено на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби грошові кошти, з яких у подальшому на виконання рішення у справі № 908/3222/23 було розподілено 4 816 050,61 грн. Залишок суми основного боргу у розмірі 2 159 029,79 грн. було погашено за рахунок коштів, які надійшли на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби 27.01.2026.
Місцевий господарський суд обґрунтовано врахував, що перерахування коштів боржником на рахунок органу державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження є виконанням обов`язку перед стягувачем з моменту надходження коштів на відповідний рахунок органу ДВС, оскільки державний виконавець приймає та розподіляє їх в інтересах стягувача (постанова Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №910/3600/22).
Відповідно до пункту 73 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні послуги", примусове списання (стягнення) - платіжна операція з рахунку платника, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановленого законом виконавчого документа у випадках, передбачених законодавством, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, чи рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) у випадках, передбачених Податковим кодексом України.
Згідно з частиною 2 ст. 1071 ЦК України, грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі на підставі виконавчих документів, установлених законами України.
Таким чином державний виконавець діє саме в інтересах стягувача задля виконання судового рішення, яке постановлено на користь останнього, тобто, стягувач фактично наділяє виконавця своїм правом на одержання належних йому грошових коштів, а виконавець на цей період стає "отримувачем" таких коштів (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.07.2019 р. у справі № 910/3692/18 та від 22.05.2024 р. у справі № 910/3600/22 ).
Отже, із моменту примусового списання грошових коштів з рахунків боржника останній повністю позбавляється можливості розпоряджатися такими коштами, відкликати їх або будь-яким чином впливати на подальший порядок їх перерахування.
Подальше перебування стягнутих коштів на депозитному рахунку органу державної виконавчої служби та їх наступний розподіл між стягувачами здійснюються державним виконавцем відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» і не залежать від волевиявлення боржника.
Тобто, затримка між моментом примусового списання коштів з рахунків боржника та моментом їх фактичного перерахування стягувачу обумовлена особливостями процедури виконавчого провадження, а не невиконанням боржником свого грошового зобов`язання.
Аргументи скаржника в апеляційній скарзі про те, що висновок Верховного Суду у постанові від 22.05.2024 у справі № 910/3600/22 не підлягає застосуванню у зв`язку з виконанням рішення в межах зведеного виконавчого провадження, колегія суддів відхиляє.
Сам по собі факт приєднання окремого виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження не змінює правової природи примусового виконання судового рішення та не свідчить про продовження прострочення виконання грошового зобов`язання після примусового списання коштів із рахунків боржника.
Після надходження коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби боржник втрачає будь-яку можливість впливати на строки та порядок їх подальшого розподілу між стягувачами. Відповідно, період здійснення державним виконавцем дій щодо розподілу коштів не може покладатися на боржника як період прострочення виконання ним грошового зобов`язання.
Посилання апелянта на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц та постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, також не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду щодо моменту припинення прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.
У зазначених постановах Верховним Судом сформульовано загальний правовий висновок про те, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості сама по собі не припиняє грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України.
Разом із тим, у наведених справах не вирішувалося питання визначення моменту припинення прострочення у випадку примусового виконання рішення суду шляхом списання коштів у виконавчому провадженні. Тому зазначені правові висновки не спростовують висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.05.2024 у справі № 910/3600/22, який безпосередньо стосується спірних правовідносин.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, з урахуванням надходження коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, припинилося 04.12.2025 та 27.01.2026.
Здійснивши власний перерахунок, суд попередньої інстанції правильно встановив, що за загальний період прострочення з 15.05.2025 до 26.01.2026 включно з відповідача підлягають стягненню 125 783,83 грн. трьох процентів річних, з яких:
- 116 378,74 грн. на суму боргу 6 975 080,40 грн. за період з 15.05.2025 до 03.12.2025 включно, тобто до дня, що передував частковому погашенню боргу 04.12.2025;
- 9 405,09 грн. на суму боргу 2 159 029,79 грн. за період з 05.12.2025 до 26.01.2026 включно, тобто до дня, що передував остаточному погашенню боргу 27.01.2026.
Тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги про стягнення трьох процентів річних у сумі 125 783,83 грн.
За результатами перевірки розрахунку інфляційних втрат місцевий господарський суд встановив, що на суму боргу 6 975 080,40 грн. за період травень 2025 року - листопад 2025 року їх розмір становить 232 775,41 грн. та на суму боргу 2 159 029,79 грн. за період грудень 2025 року - січень 2026 року становить - 19 461 грн. 49 коп.
Водночас, з огляду на зміст заявлених позовних вимог та встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що при визначенні розміру інфляційних втрат у цій справі суд першої інстанції мав врахувати індекс інфляції за квітень 2025 року як перший місяць, за який інфляційні втрати не були охоплені рішенням у справі № 908/1256/25 та який входить до періоду прострочення, заявленого у цій справі.
Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.06.2025 у справі № 908/1256/25 з відповідача на користь позивача вже стягнуто інфляційні втрати за період прострочення з 15.10.2022 по березень 2025 року включно. Таким чином, інфляційні втрати за квітень 2025 року зазначеним судовим рішенням не охоплювалися та предметом розгляду у справі № 908/1256/25 не були.
У зв`язку з цим розмір інфляційних втрат, визначений місцевим господарським судом, підлягає збільшенню на суму інфляційних втрат, нарахованих за квітень 2025 року на суму основного боргу 6 975 080,40 грн.
За здійсненим апеляційним судом розрахунком сума інфляційних втрат за квітень-листопад 2025 року становить 283 230,40 грн, а за грудень 2025 року- січень 2026 року - 19 461,49 грн, всього 302 691,89 грн.
Таким чином, рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині розміру інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача, з 252 236,90 грн. до 302 691,89 грн.
В іншій частині висновки місцевого господарського суду щодо визначення періоду прострочення, зокрема його припинення у відповідних частинах у день зарахування коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, а також щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача 3 % річних за період з 15.01.2026 по 01.02.2026 на суму основного боргу 3 243 412,39 грн., є правильними та відповідають встановленим у справі обставинам і нормам матеріального права.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 1 ст. ст. 277 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про часткову обґрунтованість апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал МТЗ», у зв`язку з чим, рішення Господарського суду Запорізької області від 29.06.2026 у справі № 908/915/26 підлягає зміні в частині визначеного судом розміру інфляційних втрат шляхом збільшення суми, що підлягає стягненню з відповідача, з 252 236,90 грн до 302 691,89 грн. В іншій частині рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.
9. Судові витрати.
Відповідно до ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал МТЗ" - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 29.06.2026 у справі № 908/915/26 - змінити.
Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти в такій редакції:
«Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал МТЗ" (вул. Сагайдачного, буд. 1А, к. 2, м. Дніпро, 49074, ідентифікаційний код юридичної особи 39567260) 125 783 (сто двадцять п`ять тисяч сімсот вісімдесят три) грн 83 коп. 3 % річних, 302 691 (триста дві тисячі шістсот дев`яносто одна) грн 89 коп. інфляційних втрат, 5 141 (п`ять тисяч сто сорок одна) грн 74 коп. судового збору».
В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 29.06.2026 у справі № 908/915/26 залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал МТЗ" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 537 грн. 97 коп., про що видати наказ.
Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 19.10.2026
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя Л.В. Андрейчук
Суддя С.В. Вінніков