ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
про забезпечення позову
м. Київ
16.10.2026 Справа № 910/10997/26
Суддя Маринченко Я.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» про забезпечення позову у справі №910/10997/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік Буд Трейд» про стягнення коштів у розмірі 20738879,04 грн, без виклику сторін,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік Буд Трейд» про стягнення 20738879,04 грн.
15.10.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову.
Вказана заява обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову. Позивач зазначає, що відповідач тривалий час не виконує грошове зобов`язання за договором поставки та не сплачує навіть визнану ним у відзиві заборгованість у розмірі 20000 грн за наявності доходів і прибутку, а після звернення позивача до суду змінив позицію щодо заборгованості. Крім того, після пред`явлення позову відповідач зменшив статутний капітал на 25780400 грн, належна йому частка у статутному капіталі іншого товариства перейшла до його єдиного учасника, а кількість транспортних засобів у його власності, за даними відкритих реєстрів, зменшилася. Також позивач посилається на те, що, згідно з фінансовою звітністю відповідача, обсяг його грошових коштів значно менший за ціну позову, а тому арешт лише грошових коштів не забезпечить виконання рішення суду, тоді як основна частина активів відповідача існує у формі іншого майна. Щодо зустрічного забезпечення позивач вважає, що підстав для його застосування немає, оскільки арештовані кошти та майно залишаються у власності та володінні відповідача, а обмежується лише можливість розпорядження ними.
На підставі викладеного, позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на будь-яких його рахунках у банках та інших надавачах платіжних послуг на території України, які будуть виявлені виконавцем під час виконання ухвали суду, та на інше рухоме та нерухоме майно відповідача, яке буде виявлене виконавцем під час виконання ухвали суду, у межах ціни позову 20738879,04 грн.
Відповідач, в свою чергу, заперечив проти задоволення заяви про забезпечення позову, вказавши, що позивач не довів необхідності застосування заходів забезпечення позову, їх співмірності з предметом позовних вимог та зв`язку між невжиттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання рішення суду, а доводи позивача ґрунтуються на припущеннях. За твердженням відповідача, зменшення статутного капіталу є законним правом товариства та стандартною корпоративною процедурою і автоматично не означає виведення активів, а витяги з ЄДР підтверджують лише факт реєстраційної дії. Відповідач також зазначає, що заборгованість є спірною, оскільки поставки на суму понад 14,5 млн грн не здійснювалися, акт звірки розрахунків не є первинним документом, а визнана ним заборгованість у розмірі 20000 грн є незначною порівняно з ціною позову. Крім того, на думку відповідача, арешт грошових коштів у межах ціни позову призведе до зупинки його господарської діяльності та унеможливить виплату заробітної плати, сплату податків і виконання поточних зобов`язань перед контрагентами.
Окрім того, відповідачем заявлено про застосування зустрічного забезпечення шляхом зобов`язання ТОВ «Дніпрохим» внести на депозитний рахунок Господарського суду міста Києва грошові кошти в розмірі ціни позову 20738879,04 грн або надати банківську гарантію на вказану суму. Вказане обґрунтовано тим, що арешт грошових коштів у такому розмірі завдасть відповідачу значних збитків у вигляді реальних втрат, зокрема відповідальності за невиконання поточних зобов`язань перед працівниками, контрагентами, державою, та у вигляді упущеної вигоди.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною першою статті 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Щодо накладення арешту на грошові кошти відповідача суд зазначає наступне.
Предметом позову у справі є стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 20738879,04 грн.
Як вбачається з наданих позивачем витягів з ЄДР, 09.10.2026 проведено державну реєстрацію зміни розміру статутного капіталу відповідача, який становить 34219600 грн, а 13.10.2026 - державну реєстрацію зміни складу учасників ТОВ «Техно Органіка», внаслідок якої учасником цього товариства з часткою у статутному капіталі в розмірі 7883335,75 грн замість відповідача став його єдиний учасник, а відповідача з числа учасників виключено.
Вказані зміни зареєстровано після звернення позивача до суду з позовом у цій справі 31.08.2026 та відкриття провадження у справі від 03.09.2026.
Зазначені обставини дають достатньо обґрунтовані підстави для висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Виконання рішення суду у разі задоволення позову про стягнення грошових коштів безпосередньо пов`язане з наявністю у відповідача грошових коштів у відповідній сумі. Арешт грошових коштів у межах ціни позову не виходить за межі заявлених позовних вимог.
З урахуванням викладеного заява позивача в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову 20738879,04 грн підлягає задоволенню.
Щодо накладення арешту на інше майно відповідача суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 144 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
У пункті 28 постанови Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 зазначено: «Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами».
Позивач просить накласти арешт на інше рухоме та нерухоме майно відповідача, яке буде виявлене виконавцем під час виконання ухвали суду, однак не визначає, на яке саме майно слід накласти арешт.
При цьому, за поясненнями позивача, відомості про склад майна відповідача отримано із загальнодоступних інформаційних ресурсів, зокрема з веб-ресурсу YouControl.
Інших належних та допустимих доказів на підтвердження перебування у власності відповідача відповідного майна, як рухомого, так і нерухомого матеріали заяви не містять.
Згідно з частиною першою статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Частиною другою статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відомості з комерційного інформаційного ресурсу (YouControl), не підтверджені витягами з відповідних державних реєстрів, не дають змоги встановити, яке саме майно належить відповідачу. Визначення такого майна позивач фактично покладає на виконавця. За таких обставин суд позбавлений можливості визначити в ухвалі, яка є виконавчим документом, майно відповідача, на яке накладається арешт.
З урахуванням викладеного у задоволенні заяви в частині накладення арешту на інше рухоме та нерухоме майно відповідача слід відмовити.
Щодо доводів відповідача, викладених у запереченнях, суд зазначає наступне.
Вжиття заходів забезпечення позову передбачає доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).
Позивач послався не лише на можливість відповідача розпорядитися коштами, а й на вибуття з власності відповідача після звернення позивача до суду частки у статутному капіталі ТОВ «Техно Органіка» та зменшення статутного капіталу відповідача, що підтверджується витягами з ЄДР.
Доводи відповідача про те, що зменшення статутного капіталу є законним правом товариства та стандартною корпоративною процедурою, а витяги з ЄДР підтверджують лише факт реєстраційної дії, відхиляються з огляду на те, що суд не оцінює правомірність зменшення статутного капіталу відповідача. Водночас у запереченнях відповідач не наводить доводів щодо зміни складу учасників ТОВ «Техно Органіка», внаслідок якої відповідача виключено з числа учасників цього товариства.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Тому доводи відповідача щодо спірності заборгованості підлягають оцінці під час розгляду справи по суті.
Доводи відповідача про те, що арешт грошових коштів у межах ціни позову призведе до зупинки його господарської діяльності, суд відхиляє з огляду на таке.
Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач не надав доказів на підтвердження того, що арешт грошових коштів у межах ціни позову призведе до зупинки його господарської діяльності.
Щодо клопотання відповідача про застосування зустрічного забезпечення суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 141 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Згідно з частиною третьою статті 141 Господарського процесуального кодексу України розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.
У постанові Верховного Суду від 22.04.2025 у справі № 44/639-б (910/15659/24) зазначено: « 26. Частиною першою статті 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову без вирішення питання зустрічного позову не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про незаконність оскаржуваної ухвали місцевого суду, а відповідно і постанови апеляційного суду про залишення її без змін».
Метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. (п. 30)
У пункті 34 цієї постанови зазначено: «При цьому колегія суддів звертає увагу, що доказування відповідних обставин, в силу зазначених норм ГПК України, не може ґрунтуватися на припущеннях».
Відповідач не надав доказів на підтвердження можливих збитків, які можуть бути спричинені арештом грошових коштів, та їх розміру. Внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі ціни позову відповідач не обґрунтував доказами розміру збитків, яких він може зазнати у зв`язку із забезпеченням позову.
З урахуванням викладеного, підстав для застосування зустрічного забезпечення суд не вбачає, а відтак заява відповідача про застосування зустрічного забезпечення не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 141, 144, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» про забезпечення позову задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Вік Буд Трейд» і знаходяться на будь-яких рахунках відповідача у банках та інших надавачах платіжних послуг на території України, які будуть виявлені виконавцем під час виконання ухвали суду в межах ціни позову 20738879 (двадцять мільйонів сімсот тридцять вісім тисяч вісімсот сімдесят дев`ять) грн 04 коп.
В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовити.
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік Буд Трейд» про застування зустрічного забезпечення позову відмовити.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» дана ухвала є виконавчим документом.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» (49019, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Квітки-Основ`яненка, буд. 5, ідентифікаційний код: 31477264)
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вік Буд Трейд» (03680, м. Київ, вул. Волноваська, буд. 3, ідентифікаційний код: 38316536)
Дана ухвала дійсна для пред`явлення до виконання до 16.10.2029 року (включно).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Дата підписання: 16.10.2026.
Суддя Я.В. Маринченко