Справа № 127/7710/26
Провадження № 2-а/127/80/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року місто Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Волошин С.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
ВСТАНОВИВ:
10.03.2026 представник позивача Гаврилюк Олександр Васильович, який діє в інтересах ОСОБА_1 на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АВ №1279915 від 09.03.2026 року звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Позов мотивовано тим, що 02.03.2026 р. інспектором Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Лозінським Романом Сергійовичем була складена постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6750305, згідно з якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн. (три тисячі чотириста гривень) у зв`язку з порушенням вимог п.2.1.а ПДР України, відповідальність за порушення яких передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП. Позивач вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення, оскільки, інспектором порушено вимоги ст. 280 КУпАП. При розгляді справи не були з`ясовані всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не досліджені важливі обставини процесуального характеру, не взято до уваги пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, не надано можливості прийняти участь у захисті прав особи адвокату.
Позивач звертає увагу на те, що відповідно до змісту постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6750305 від 02.03.2026 року, складеної відносно ОСОБА_1 , останньому інкримінується вчинення кількох адміністративних правопорушень, а саме: порушення вимог п. 2.3 Правил дорожнього руху України (керування транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки), відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП; керування транспортним засобом, який не пройшов обов`язковий технічний контроль, відповідальність за що передбачена ч. 3 ст. 121 КУпАП у взаємозв`язку з вимогами ст. 35 Закону України «Про дорожній рух»; керування транспортним засобом без наявності при собі посвідчення водія відповідної категорії, що є порушенням вимог п. 2.1.а Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим самим органом (посадовою особою), адміністративне стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Отже, враховуючи, що серед інкримінованих ОСОБА_1 адміністративних правопорушень найбільш сувору відповідальність передбачає ч. 2 ст. 126 КУпАП, уповноважена особа при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності повинна була застосувати адміністративне стягнення саме в межах санкції цієї статті, як такої, що передбачає більш суворе покарання. Таким чином, фактично особу було притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, санкція якого передбачає більш суворий вид та розмір адміністративного стягнення, що відповідає вимогам ст. 36 КУпАП щодо накладення стягнення при сукупності адміністративних правопорушень.
Відповідно до посвідчення водія № НОМЕР_1 від 10.05.2024, виданого на ім`я ОСОБА_1 , водій має відкриту категорію «B». Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу FAW, д.н.з. НОМЕР_2 , повна маса автомобіля становить 4,655 кг, а споряджена маса - 2,155 кг, що класифікує його як транспортний засіб категорії C1 (дозволена маса від 3,500 до 7,500 кг). Водночас, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №348 від 22.03.2022, внесеної до Постанови КМУ №184 від 03.03.2022, під час воєнного стану дозволено керувати транспортними засобами категорій C та C1 особам, які мають посвідчення водія категорії B. Отже, водій ОСОБА_1 мав законне право керувати зазначеним транспортним засобом, оскільки його посвідчення категорії B повністю відповідає вимогам чинного законодавства у період воєнного стану. Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення неправильно застосовано ч. 2 ст. 126 КУпАП щодо відсутності посвідчення водія категорії C, оскільки фактично для даного транспортного засобу потрібна категорія C1, а водій підпадає під спеціальну норму дозволу для воєнного стану. Таким чином, правова кваліфікація порушення є неправильною та необґрунтованою, що створює підстави для скасування постанови та закриття провадження у справі.
На підставі вищевикладеного, з даною постановою ОСОБА_1 не погоджується, вважає її такою, що підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Відповідно до ухвали судді Вінницького міського суду Вінницької області від 11.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати одноособово за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження, визначених ст. 286 КАС України, без виклику учасників справи на підставі матеріалів справи (у письмовому провадженні).
13.04.2026 від представника відповідача Герман Ірини Володимирівни на адресу суду надійшов відзив, у якому представник просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, оскільки вважає їх безпідставними, адже суб`єкт владних повноважень в даному випадку діяв на підставі, в межах та у спосіб, що визначені законами та Конституцією України. В додатках до відзиву міститься довіреність на ОСОБА_2 , виписка з ЄДР, компакт-диск з відеозаписами з бодікамер працівників поліції, квитанція про надсилання стороні позивача копії відзиву.
Як зауважено у відзиві, 02.03.2026 року у м. Вінниця, по вул. Козацька відносно ОСОБА_3 (вочевидь сторона відповідача має на увазі ОСОБА_1 ) винесено постанову, серії ЕНА №66750305, по справі про адміністративне правопорушення, за керування транспортним засобом не пристебнутим паском безпеки, чим порушив п.2.3.в ПДР, при цьому керував автомобілем, у якого був відсутній обов`язковий технічний контроль, чим порушив ст. 121 КУпАП, п. 35 ЗУ «Про дорожній рух» та не мав посвідчення водія категорії С, а тому не мав права на керування, чим порушив п.2.1.а ПДР, яка не має права керування таким ТЗ, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 126, ч. 3 ст. 121, ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Згідно з п.2 та п.3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1993 р. №340, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії, крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами. Із наведеного слідує, що особа має право керувати транспортним засобом за умови отримання посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії.
Відповідно до п.5-1 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1993 р. №340: «Для оформлення, персоналізації, повернення, обміну, видачі посвідчення водія (зокрема в електронній формі без виготовлення його на бланку) особа надає згоду володільцям персональних даних, які обробляються в державних реєстрах, базах даних, доступ до яких має МВС, на передачу до територіальних сервісних центрів МВС інформації (відомостей, даних) в обсягах і за змістом, необхідних для надання відповідних послуг або здійснення інших повноважень відповідно до цього Положення, із дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних, захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах, про електронні довірчі послуги, електронний документообіг та порядків електронної інформаційної взаємодії». Отже, перевірка особи за наявними базами даних та виявлення факту правопорушення являється підставою для реагування, у тому числі притягнення до адміністративної відповідальності. Одночасно слід зазначити, що притягуючи особу до адміністративної відповідальності за результатами перевірки по наявних базах даних поліцейський фактично констатує наявність відповідної інформації у базах даних МВС.
Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просила залишити постанову серії ЕНА №6750305 від 02.03.2026, по справі про адміністративне правопорушення без змін, а позовну заяву ОСОБА_4 до ГУНП у Вінницькій області про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - без задоволення.
Інших заяв по суті спору матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення, судові дебати не проводяться.
Повно та всебічно з`ясувавши обставини в адміністративній справі, які підтверджені дослідженими доказами, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Судом встановлено, що відповідно до постанови інспектора Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції Лозінського Романа Сергійовича серії ЕНА №6750305 від 02.03.2026 року, 02.03.2026 о 09:29 год. у с. Микулинці, по вул. Коцюбинського водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, при цьому не був пристебнутим паском безпеки, чим порушив п.2.3.в ПДР, при цьому керував автомобілем, у якого був відсутній обов`язковий технічний контроль, чим порушив ст. 121 КУпАП, п. 35 ЗУ «Про дорожній рух» та не мав посвідчення водія категорії С, а тому не мав права на керування даним транспортним засобом, чим порушив п.2.1.а ПДР.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим самим органом (посадовою особою), адміністративне стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Отже, враховуючи, що серед інкримінованих ОСОБА_1 адміністративних правопорушень найбільш сувору відповідальність передбачає ч. 2 ст. 126 КУпАП, уповноважена особа при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності застосувала адміністративне стягнення саме в межах санкції цієї статті, як такої, що передбачає більш суворе покарання.
Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення положень ч. 2 ст. 126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 гривень.
Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеку регулює Закон України «Про дорожній рух».
Відповідно до ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримуватись вимог ЗУ «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п. 2.1.а Правил дорожнього руху - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
За змістом ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.2.13 ПДР транспортні засоби належать до таких категорій, зокрема:
С1 - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С1 та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;
С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів).
Відповідно до посвідчення водія № НОМЕР_1 від 10.05.2024, виданого на ім`я ОСОБА_1 , водій має відкриті категорії «А» та «B». Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу FAW, д.н.з. НОМЕР_2 , повна маса автомобіля становить 4,655 кг, а споряджена маса - 2,155 кг, що класифікує його як транспортний засіб категорії C1 (дозволена маса від 3,500 до 7,500 кг).
Указом Президента №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, і діє на даний час.
Відповідно до статей 12-1, 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України 03.03.2022 прийняв постанову №184 «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами», згідно з п. 1-1 якої установлено, що у період воєнного стану до керування транспортними засобами категорії «С», «С1» на території України допускаються особи, які мають посвідчення водія категорії «В».
Вказаний пункт було внесено на підставі постанови КМУ від 22 березня 2022 року №348.
Згідно з п.п. 3 п. 1 постанови №360 КМУ від 25.03.2022 «Деякі питання підготовки та допуску водіїв до керування транспортними засобами в період дії воєнного стану на території України або окремих її місцевостях», в період дії правового режиму воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях право на керування транспортними засобами категорії «C», «C1» надається особам, які мають посвідчення водія категорії «В» і навички керування транспортними засобами відповідної категорії більше 3-х років протягом останнього часу, пройшли перепідготовку з практичного керування транспортними засобами за встановленими програмами та склали практичний іспит на право керування транспортними засобами категорії «С1».
Таким чином, постанова КМУ №360 від 25.03.2022 доповнює постанову КМУ №348 від 22.03.2022 в частині права на керування транспортними засобами категорії «С1» особою, яка має посвідчення водія категорії «В», встановивши тим самим вимоги до водія та відповідні умови. При цьому, будь-яких обмежень, щодо категорій осіб, які мають посвідчення водія категорії «В» та у період воєнного стану на території України допускаються до керування транспортними засобами категорії C1, постанова не містить.
Вказані постанови КМУ регулюють різні за своїм змістом правовідносини - питання безпосереднього допуску до керування транспортними засоби та окремо питання отримання права на таке керування з подальшою видачею посвідчення водія відповідної категорії.
Тобто, у період дії правового режиму воєнного стану в Україні особи, які мають посвідчення водія категорії «В», допускаються до керування транспортними засобами категорії «С», «С1» без перепідготовки, навчання, тощо.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які стосуються правил дорожнього руху, зокрема і ч. 2 ст. 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.
Відповідно п. 2 розділу ІІІ Інструкції №1395, постанова по справі про адміністративні правопорушення, передбачена, зокрема, частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122 КУпАП, частинами першою, другою і четвертою статті 126, виноситься поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Частиною 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Частиною 4 ст. 258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 285 КУпАП у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.
Згідно з ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Статтею 251 КУпАП (зі змінами) передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до підпункту 9 частини першої статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 вказаного закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Суд, оглянувши долучений до матеріалів справи компакт-диск, дійшов висновку, що відеозаписи з бодікамер працівникв поліції, які знаходяться на даному диску, не підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, зокрема даними відеозаписом зафіксовано лише процес винесення оскаржуваної постанови працівником поліції. Водієві було роз`яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КупАП, разом з тим, ОСОБА_1 не заявляв клопотання про надання йому правничої допомоги, як це було зазначено стороною позивача у позові. Водночас, долучені відеозаписи не дають змоги встановити коли саме розпочався розгляд справи про притягнення водія до адміністративної відповідальності та яка справа підлягає розгляду, оскільки вказані обставини не зафіксовані вказаними відеозаписами. Таким чином, суд робить висновок, що працівники поліції під час винесення оскаржуваної постанови не дотримались положень ст. 279 КУпАП у повному обсязі.
Відповідно до ст. 1 КУпАП, його завданням є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади повинні здійснювати свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, на переконання суду, постанова серії ЕНА №6750305 від 02.03.2026 р. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за порушення правил дорожнього руху та притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Крім того, суд звертає увагу на те, що частинами 1, 2 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту 1 частини 3 цієї ж статті КАС України до витрат пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011року №3674-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до ст. 1 якого судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Зокрема, як встановлено судом та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, за подання до Вінницького міського суду Вінницької області даної позовної заяви ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 532,48 грн., що підтверджується відповідною квитанцією №7773-9442-3110-9000 від 09.03.2026 року.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що позовні вимоги ОСОБА_1 судом задовольняються, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 532 гривень 48 копійок.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 7, 9, 33, 122, 222, 245, 247, 251, 287 КУпАП, ст.ст. 2, 20, 72, 77, 90, 132, 139, 229, 286 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову інспектора Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції Лозінського Романа Сергійовича серії ЕНА №6750305 від 02.03.2026 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн. - скасувати.
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 (сорок вісім) копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, ЄДРПОУ 40108672, адреса: 21050, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Театральна, 10.
Суддя: