Справа № 127/35804/26
Провадження 2-о/127/617/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Горбатюк В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту перебування на утриманні,
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні.
Заявниця просить встановити факт її перебування на утриманні рідного брата, військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 2013 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою отримання одноразової грошової допомоги та інших виплат, передбачених законодавством у зв`язку зі смертю військовослужбовця.
Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, судом враховано, що заява має відповідати як загальним правилам щодо вимог до позовної заяви, встановлених ст. 175, 177 ЦПК України, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 318 ЦПК України. На це також звернув увагу Верховний Суд України в постанові Пленуму «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Під час вивчення матеріалів заяви судом встановлено її невідповідність вимогам ст. 175, 177, 318 ЦПК України, а тому є підстави для залишення її без руху відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України з метою усунення недоліків.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.
Згідно з ч. 2 ст. 318 ЦПК України до заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Заявниця зазначає, що вона є рідною сестрою померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 та повторно виданим свідоцтвом про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , відповідно до яких їхніми батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Проте до заяви не додано жодного із зазначених свідоцтв про народження, як і будь-яких інших документів, які б підтверджували родинні відносини між заявницею та померлим військовослужбовцем.
Суд звертає увагу, що встановлення факту перебування на утриманні померлого військовослужбовця для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги пов`язане з необхідністю визначення належності заявниці до кола осіб, які відповідно до закону можуть мати право на отримання такої допомоги.
За змістом п. 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на дату смерті ОСОБА_2 , до осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, належать, зокрема, інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Отже, наявність родинних відносин між заявницею та померлим військовослужбовцем є однією з обставин, якими вона обґрунтовує свої вимоги, а тому відповідно до ст. 175, 318 ЦПК України заявниця повинна зазначити докази на підтвердження таких обставин та додати наявні у неї документи.
Таким чином, заявниця, посилаючись на родинні відносини з померлим військовослужбовцем, не надала жодного документа на їх підтвердження, хоча у заяві зазначає конкретні реквізити відповідних свідоцтв про народження, не пояснивши причин їх неподання.
Для усунення зазначеного недоліку заявниці необхідно надати належним чином засвідчені копії свідоцтв про народження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на які вона посилається у заяві, або інші наявні документи, що підтверджують родинні відносини між ними. У разі неможливості подання відповідних документів необхідно зазначити причини їх неподання, повідомити, у кого вони перебувають, та за наявності підстав заявити клопотання про їх витребування.
Крім того, заявниця зазначає, що вона та її брат з 2013 року проживали разом і вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Асоціації органів самоорганізації населення м. Вінниці, квартального комітету «Димитрівський» № 216 від 01.06.2026, виданою на підставі свідчень сусідів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Водночас зазначену довідку до заяви не додано.
До матеріалів заяви долучено акт про тимчасову відсутність ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак за своїм змістом зазначений акт стосується тимчасової відсутності особи за вказаною адресою та не містить відомостей щодо спільного проживання заявниці з братом і ведення ними спільного господарства протягом усього періоду з 2013 року до 17.12.2025, за який вона просить встановити факт перебування на утриманні.
Також заявниця зазначає, що з 17.04.2014 перебуває на обліку у Вінницькому обласному центрі реінтеграції бездомних громадян як особа, яка не має постійного місця проживання, посилаючись на посвідчення про взяття на облік № 46 від 17.04.2014.
Проте копію відповідного посвідчення до заяви також не додано.
При цьому заявниця одночасно посилається на постійне спільне проживання з братом за конкретною адресою з 2013 року та перебування на обліку як особа, яка не має постійного місця проживання, не пояснивши співвідношення цих обставин.
Враховуючи викладене, заявниці необхідно надати довідку квартального комітету «Димитрівський» № 216 від 01.06.2026, посвідчення про взяття на облік № 46 від 17.04.2014 або повідомити причини неможливості їх подання, а також конкретизувати обставини спільного проживання з братом протягом заявленого періоду та зазначити наявні докази на їх підтвердження.
Окрім цього, заявниця обґрунтовує свої вимоги тим, що внаслідок тривалого тяжкого захворювання не могла самостійно забезпечувати себе, не працювала та не мала власного постійного джерела доходів, у зв`язку з чим перебувала на утриманні брата, який надавав їй матеріальну та фізичну допомогу.
На підтвердження зазначених обставин заявницею долучено медичні документи щодо проходження лікування у різні періоди, зокрема виписки з медичних карт, результати обстежень та консультативні висновки лікарів.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Таким чином, для встановлення факту перебування на утриманні має значення не лише надання матеріальної допомоги померлим, а й характер такої допомоги, її систематичність та значення для забезпечення життєвих потреб особи, яка стверджує про перебування на утриманні.
Верховний Суд у постанові від 30.06.2026 у справі № 127/4820/25 зазначив, що сама лише відсутність у особи доходів або факт надання їй матеріальної допомоги загиблим військовослужбовцем не є достатніми для висновку про належність такої особи до кола утриманців, які мають право на відповідні виплати. Для вирішення цього питання необхідно враховувати також визначені законом умови набуття права на пенсію у разі втрати годувальника.
Заявниця стверджує, що перебувала на повному утриманні брата, проте у заяві не конкретизовано, у чому саме полягало її матеріальне забезпечення протягом періоду з 2013 року до 17.12.2025, з якою періодичністю та в який спосіб ОСОБА_2 надавав їй грошові кошти або забезпечував її повсякденні потреби.
Також заявниця не зазначила, за рахунок яких доходів брат здійснював її матеріальне забезпечення до призову на військову службу 06.08.2025, чи отримувала вона у зазначений період пенсію, соціальні виплати або інші доходи, а також не навела відомостей про співвідношення такої допомоги з іншими можливими джерелами її існування.
При цьому медичні документи, долучені до заяви, підтверджують факт проходження заявницею лікування, однак відомостей щодо встановлення їй інвалідності або іншого передбаченого законом статусу непрацездатної особи на момент смерті брата заява не містить.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на момент смерті брата була повнолітньою особою. Водночас у заяві не зазначено, на якій саме передбаченій законом підставі заявниця відносить себе до кола непрацездатних членів сім`ї померлого військовослужбовця, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника.
Заявниця також посилається на те, що після смерті брата самостійно організувала та оплатила його поховання, на підтвердження чого надала договір-замовлення від 30.12.2025 та товарний чек № 30/12/2025 на суму 70 000 грн. Однак зазначені документи стосуються витрат, понесених заявницею після смерті брата, та не містять відомостей щодо характеру матеріальної допомоги, яку вона отримувала від нього за життя.
Отже, заявниці необхідно конкретизувати обставини перебування на утриманні ОСОБА_2 , зазначити, у чому саме полягала матеріальна допомога брата, які доходи вона мала або з яких причин не мала власних доходів, а також обґрунтувати свою належність до передбаченого законом кола осіб, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника, зазначивши докази на підтвердження відповідних обставин.
Водночас суд звертає увагу, що остаточна оцінка достатності та достовірності доказів перебування заявниці на утриманні здійснюватиметься під час розгляду справи по суті. На стадії вирішення питання про відкриття провадження заявниця повинна належним чином викласти обставини, якими обґрунтовує свої вимоги, зазначити наявні докази на їх підтвердження та подати такі докази відповідно до вимог процесуального закону.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 318 ЦПК України у заяві повинні бути зазначені причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують факт, який заявник просить встановити.
Заявниця зазначає, що встановлення факту перебування на утриманні необхідне їй для отримання одноразової грошової допомоги та інших виплат, передбачених законодавством у зв`язку зі смертю військовослужбовця.
Проте у заяві не конкретизовано, які саме виплати, окрім одноразової грошової допомоги, заявниця має намір отримати, до яких органів вона зверталася з метою їх оформлення, які документи подавала та з яких причин не може підтвердити факт перебування на утриманні в позасудовому порядку.
Матеріали заяви не містять відомостей щодо звернення заявниці до відповідних уповноважених органів із питання оформлення виплат або отримання документів на підтвердження обставин перебування на утриманні.
Разом із тим, сама по собі відсутність попереднього звернення до уповноваженого органу чи відмови такого органу не виключає можливості встановлення юридичного факту в судовому порядку. Однак відповідно до ст. 318 ЦПК України заявниця повинна зазначити причини, з яких відповідний факт не може бути підтверджений документами в інший спосіб.
З огляду на викладене, заявниці необхідно уточнити мету встановлення факту, конкретизувати, які саме виплати вона має намір оформити, зазначити причини неможливості документального підтвердження факту перебування на утриманні в позасудовому порядку та повідомити про звернення до відповідних органів, якщо такі здійснювалися.
Крім того, суд звертає увагу на необхідність визначення належного кола заінтересованих осіб у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Визначаючи коло заінтересованих осіб під час встановлення факту, необхідно враховувати їх юридичний інтерес, а саме: чи може встановлення відповідного факту вплинути на їх права та обов`язки, а також чи належать вони до органів, у яких заявник має намір реалізувати судове рішення.
У поданій заяві Міністерство оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначені як «інші особи».
Відповідно до п. 6 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Верховний Суд у постанові від 01.04.2026 у справі № 314/190/24 зазначив, що для цілей визначення того, чи є особа утриманцем у розумінні чинного законодавства, необхідно встановити, чи має така особа право на призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Верховний Суд також зазначив, що суб`єктом прийняття остаточного рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги утриманцям загиблого військовослужбовця є відповідна комісія Міністерства оборони України, а не територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Тому саме Міністерство оборони України та відповідний орган Пенсійного фонду України є заінтересованими особами у таких справах і мають залучатися для їх вирішення при зверненні особи із заявою про встановлення факту перебування на утриманні в порядку окремого провадження.
Отже, визначення Міністерства оборони України як заінтересованої особи у цій справі є обґрунтованим, оскільки встановлення відповідного юридичного факту може мати значення для вирішення цим органом питання про призначення одноразової грошової допомоги.
Водночас заявниця не зазначила, чим обумовлена необхідність участі у справі саме ІНФОРМАЦІЯ_5 та яким чином встановлення юридичного факту може вплинути на його права чи обов`язки.
При цьому, враховуючи мету встановлення факту та наведені висновки Верховного Суду, заявницею не вирішено питання щодо залучення до участі у справі відповідного органу Пенсійного фонду України.
Крім цього, заявниця зазначає, що вона та померлий брат не мали власних сімей, проте не повідомляє про наявність або відсутність інших осіб, які можуть мати право на отримання одноразової грошової допомоги після смерті ОСОБА_2 , зокрема його батьків, інших утриманців або осіб, визначених в особистому розпорядженні військовослужбовця.
Зокрема, у заяві названо батьків заявниці та померлого військовослужбовця - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , однак відомостей про те, чи є вони живими, заявниця не зазначила.
Вказані обставини мають значення для визначення повного кола осіб, права та законні інтереси яких можуть бути пов`язані з встановленням відповідного юридичного факту та отриманням передбачених законом виплат.
Отже, заявниці необхідно уточнити коло заінтересованих осіб, обґрунтувати процесуальну заінтересованість зазначеного нею територіального центру комплектування та соціальної підтримки, вирішити питання щодо зазначення відповідного органу Пенсійного фонду України як заінтересованої особи, а також повідомити про наявність інших осіб, які можуть мати право на відповідні виплати після смерті ОСОБА_2 , або зазначити про відсутність чи невідомість таких осіб.
Окрім цього, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
У поданій заяві не зазначено поштового індексу місця проживання заявниці та її представника, а також відомостей про наявність або відсутність адреси електронної пошти заявниці.
Отже, заявниці необхідно уточнити відповідні відомості, а у разі їх відсутності повідомити про це у заяві.
Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
У заяві наведено перелік додатків, однак відсутні відомості про наявність у заявниці або інших осіб оригіналів письмових доказів, копії яких долучено до матеріалів справи, а також не зазначено причин неподання документів, на які заявниця посилається як на докази своїх вимог, зокрема свідоцтв про народження, довідки квартального комітету та посвідчення про взяття на облік.
Заявниці необхідно зазначити відповідні відомості, а також привести перелік додатків у відповідність до фактично поданих документів.
Згідно з п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
У поданій заяві попередній розрахунок судових витрат відсутній, тому заявниці необхідно зазначити відповідні відомості.
З огляду на викладене, заяву необхідно привести у відповідність до вимог процесуального закону шляхом викладення її у новій редакції із зазначенням повного кола заінтересованих осіб, конкретизацією обставин перебування на утриманні, юридичної мети встановлення факту та причин неможливості його документального підтвердження в позасудовому порядку, наданням документів, на які заявниця посилається на підтвердження своїх вимог, або пояснень щодо неможливості їх подання, а також усуненням інших недоліків, зазначених у цій ухвалі.
Уточнену заяву необхідно подати до суду з виконанням вимог щодо надсилання її копій разом із додатками заінтересованим особам.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Залишення заяви без руху з метою її належного оформлення відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства не є обмеженням доступу до правосуддя. Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що право на суд не є абсолютним і за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З урахуванням викладеного, залишення заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист.
На підставі викладеного та керуючись ст. 175, 177, 185, 260, 261, 293, 294, 315, 318 ЦПК України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту перебування на утриманні - залишити без руху.
Надати заявниці п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Роз`яснити заявниці, що в разі неусунення у встановлений строк недоліків заяви, вона вважатиметься неподаною і буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В. В. Горбатюк