Справа № 467/1001/26
Провадження № 6/467/40/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19.10.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді Кологривої Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка цивільну справу за заявою відповідача ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення у цивільній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2026 року відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про розстрочку виконання рішення у цивільній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що її середньомісячний дохід складає 9200-9600 грн., інших постійних джерел доходу не має. На її утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей. Посилаючись на викладене, прохала розстрочити виконання рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13 серпня 2026 року строком на 24 місяці із сплатою щомісячно протягом грошових коштів у розмірі 404 грн. 43 к.
У судове засідання заявник не з`явилася, подала заяву про розгляд заяви в її відсутність та про підтримання доводів, зазначених у заяві про розстрочку виконання рішення суду.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» в судове засідання не з`явився.
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13 серпня 2026 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за кредитним договором №6428274 в розмірі 5376 грн. 26 к., з яких: 2883 грн. 50 к. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2492 грн.76 к. - сума заборгованості за процентами, витрати на правничу допомогу у розмірі 3071 грн. 90 к., а також витрати на оплату судового збору у розмірі 1258 грн. 25 к.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.
Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".
У рішенні від 17 травня 2005 року по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до змісту рішення від 20 липня 2004 року Європейського суду з прав людини "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на доступ до суду включає право на своєчасне виконання рішення (рішення у справі "Трихліб проти України", заява №58312/00, пп.25-32, від 20 вересня 2005 року, у справі "Іммобіліаре Саффі проти Італії", заява №22774/93, ЄСПЛ 1999-V, п.66).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Відповідно до частин 3, 4 статті 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
На обґрунтування своєї вимоги щодо скрутного матеріального становища та сімейного стану заявником надано суду: витяг з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за 2011-2026 роки, з якого вбачається, що відповідач у 2025 році отримала дохід у розмірі 185666 грн. 24 к., за 8 місяців 2026 року - дохід у розмірі 185034 грн. 05 к. з державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№83)», свідоцтво про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про народження, сформований програмою «Дія», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виписку по картковому рахунку в АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 , рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2012 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 06 червня 2022 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .
Суд вважає, що не може бути надана розстрочка платежів, стягнутих у вигляді одноразової суми, у зв`язку із порушенням зобов`язань по сплаті періодичних платежів.
Також, наявність двох неповнолітніх дітей, перебування відповідача у розірваному шлюбі, отримання середньомісячного доходу відповідачем у розмірі 23208 грн. 28 к., наявність кредитних зобов`язань в інших банках не свідчить про наявність виключних підстав, передбачених ст. 267 ЦПК України та ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, суд виходить з того, що при укладенні кредитного договору на умовах, зазначених в ньому, відповідач повинна була враховувати розмір своєї заробітної плати чи інших доходів та усвідомлювати, що на час дії кредитного договору вона несе зобов`язання щодо виконання його умов.
За таких обставин, суд вважає, що відсутні виключні підстави в розумінні ст. 267 ЦПК України, ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» для розстрочення виконання рішення суду, а тому клопотання відповідача про розстрочку виконання судового рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 259, 260 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення у цивільній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі 15 днів з дня її проголошення.
Суддя Т.М. Кологрива