Провадження № 2/470/516/26
Справа № 470/593/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2026 року с-ще Березнегувате
Березнегуватський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Орлової С.Ф.,
за участю секретаря судового засідання Ляшенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні 06 жовтня 2026 року в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Березнегуватської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю,
ВСТАНОВИВ:
06 липня 2026 року позивачка звернулася до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС із позовною заявою, підписаною її представницею - Грінченко І.В., яка діє на підставі ордера № 1196928 від 06 липня 2026 року.
У позовній заяві зазначено, що з 1990 року вона разом із сім`єю відкрито, добросовісно та безперервно володіє і користується житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 . До зазначеного будинку вона вселилася на законних підставах у зв`язку з тим, що її чоловік перебував у трудових відносинах із комбікормовим заводом, який надав сім`ї це житло для проживання.
Позивачка зазначає, що протягом усього часу проживання вона разом із членами сім`ї утримує будинок у належному стані, здійснює його ремонт та несе всі витрати, пов`язані з його утриманням. При цьому право власності на зазначений житловий будинок ні за ким не зареєстровано, що підтверджується довідкою КП «Березнегуватське бюро технічної інвентаризації».
Крім того, на її замовлення виготовлено технічний паспорт на спірний житловий будинок, однак оформити право власності у позасудовому порядку вона не має можливості через відсутність правовстановлюючих документів на нерухоме майно.
Посилаючись на викладені обставини, позивачка просила суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 63,3 кв. м, житловою площею 44,2 кв. м.
Позивачка та її представник - адвокат Грінченко І.В. (за договором про надання правничої (адвокатської) допомоги від 27 березня 2026 року) в судове засідання не з`явились, до суду направили заяву у якій позовні вимоги підтримали в повному обсязі, на їх задоволенні наполягали.
Відповідач в судове засідання не з`явився, до суду направив заяву про розгляд справи за відсутності їх представника, проти позовних вимог заперечень не висловили.
Вивчивши матеріали справи та наявні у них докази суд доходить наступного.
З матеріалів справи, а саме з копії довідки Березнегуватської селищної ради від 12.12.2025 року № 946, копії паспорту громадянина України позивачки та витягу з Реєстру територіальної громади від 15.08.2024 року убачається, що позивачка зареєстрована та з 08.02.1990 року постійно проживає за адресою АДРЕСА_1 ( а.с.12,14,54 на звороті).
За інформацією Комунального підприємства «Березнегуватське бюро технічної інвентаризації Березнегуватської селищної ради» від 02.06.2026 року № 134 право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , не за ким не зареєстроване ( а.с.6).
Судом встановлено та матеріалами справи, а саме: випискою з протоколу № 9 зборів уповноважених колгоспників колгоспу імені Калініна від 04 серпня 1989 року підтверджено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 було придбано робочим ОСОБА_2 за 2575 рублів, який повністю сплатив вартість придбаного будинку (а.с.33-36,39-41). З копії свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 убачається, що ОСОБА_2 є чоловіком позивачки ( а.с.54).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2 виданого 08 червня 2002 року відділом реєстрації актів громадянського стану Березнегуватського РУЮ ( а.с.16).
З копії спадкової справи №189/2025 зареєстрованої в книзі обліку і реєстрації спадкових справ за № 530 убачається, що спадщину після смерті ОСОБА_2 позивачка у встановленому законом порядку прийняла. Однак отримання свідоцтва про право на спадщину на вказане нерухоме майно в порядку спадкування після смерть чоловіка неможливе через відсутність належних правовставлюючих документів на житловий будинок ( а.с.47-54).
У позовній заяві позивачка зазначила, що з моменту вселення по теперішній час постійно із членами родини проживає у вказаному житловому будинку, якийє єдиним її житлом, відкрито та добросовісно володіє ним, утримує у належному стані, здійснює необхідні ремонти та витрати пов`язанні з його утриманням, ставиться до нього як до власного майна. За роки проживання, з використанням власних будівельних матеріалів, провела його капітальний ремонт, що значно покращило його технічний стан та умови проживання.
З весь період володіння спірним майном позивачкою жодна особа не заявляла прав на нього, не вимагала його звільнення чи повернення, та не оспорювала права володіння позивачки.
Березнегуватська селищна рада не заперечувала проти позовних вимог позивачки, матеріали справи не містять даних, що житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 , передавався у комунальну власність Березнегуватської селищної ради.
Згідно ч. 4 ст. 344 Цивільного кодексу України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Стаття 41 Конституції України зазначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконністю набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень: і протиправних посягань.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним; якщо особа при заволодіти чужим, майном не знала і не могла знати про відсутність,у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна а її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнішним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до: часу свого володіння увесь час, протягом якого цим: майном володіла особа; чиїм спадкоємцем, (правонаступником) вона є. (частина друга статті 344 ЦК).
Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно; яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна; або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під. час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) не знайшла підстав для відступу від наведених висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки за змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Отже, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно позивач має довести факт існування такого нерухомого майна; відкритість та безперервність володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше десяти років.
Будь-які які докази, якими спростовуються встановлені в судовому засіданні обставини, викладені позивачем, в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, позивачка, яка є також сингулярним та універсальним правонаступником попереднього фактичного володільця та користувача ОСОБА_2 , щодо спірного майна розташованого за адресою АДРЕСА_1 , яке немає власника, добросовісно, відкрито та безперервно володіє нерухомим майном, якє є єдиним її житлом та місцем реєстрації з лютого 1990 року, вона відкрито користується житловим будинком в цілому та утримує його, не володіє цим майном поза волею власників. Обставин, які б свідчили про заборону чи обмеження набуття у власність позивачем садибного житлового будинку, судом не встановлено.
Частиною 4 ст.344 ЦК України передбачено, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.
Враховуючи вищезазначене, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд доходить висновку, що позов позивачки про визнання права власності на цілий житловий будинок садибного типу із господарськими будівлями і спорудами за набувальною давністю підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.12, 13,200,258, 263-265 ЦПК України, суд,
УХВАЛ И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Березнегуватської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 63,3 кв.м, житловою площею 44,2 кв. розташований за адресою АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 - адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
Представник позивача: Грінченко Інна Валеріївна - адреса здійснення адвокатської діяльності, індекс 56203, вул. Миру, буд. № 67 с-ще Березнегувате Баштанський район Миколаївська область.
Відповідач: Березнегуватська селищна рада - адреса місцезнаходження: індекс: 56203, Соборно- Миколаївська площа, 10 с-ще Березнегувате Баштанський район Миколаївська область, ЄДРПОУ 04375808.
Суддя С. Ф. Орлова
Повне рішення суду складене 16 жовтня 2026 року.