Доманівський районний суд Миколаївської області
Справа № 475/1078/26
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
19 жовтня 2026 р. с-ще Доманівка
Доманівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Єгорової Н.І.,
за участю секретаря Маковецької Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел-ща Доманівка, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Доманівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Доманівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся - ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина та залишилося спадкове майно, яке складається з земельної ділянки розміром 0.0752 га, розташованої в межах території Доманівської селищної ради та житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
За життя, на випадок смерті, бабуся склала на ім`я позивача заповіт, яким заповіла майно, де б воно не було та з чого б не складалося, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач звернувся до нотаріуса з приводу оформлення спадкових прав, однак йому було роз"яснено,що ним пропущено визначений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини.
Причиною пропуску строку звернення до нтаріуса з заявю про прийняття спадщини за заповітом, позивач зазначає, що на момент смерті бабусі він не знав про існування заповіту, а 06.12.2024 був призваний за мобілізацією на військову службу і на даний час перебуває на службі в ЗСУ.
Враховуючи , що строк звернення з заявою до нотаріуса позивач пропустив з поважної причини, так як перебуває гна службі в ЗСУ позивач просить визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини терміном на 4 місяці. Інших спадкоємців після смерті бабусі не має.
У судове засідання позивач не з"явився, від його представника адвоката Бороденко Р.В.надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують .
Представник відповідача надав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги визнають ..
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступного висновку.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 20.08.2024 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла. ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина та залишилося спадкове майно.
Відповідно до копії заповіту від 13.02.2018, посвідченого державним нотаріусом Другої Первомайської державної нотаріальної контори, зареєстрованим в реєстрі за № 49, ОСОБА_2 , зробила заповітне розпорядження на випадок смерті, за яким все своє майно заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до довідки від 21.07.2026 №1/114/668 , лейтенат призову за мобілізацією ОСОБА_1 перебуває на військові службі у ВЧ НОМЕР_2 .
З витягу із наказу командира частини №356 від 06.12.2024 вбачається, що ОСОБА_1 призваний на військову службу 06.12.2024.
Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30.07.2026 , №159/02-31 , ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно,що залишилося після смерті ОСОБА_2 ,померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв"язку з пропуском 6-ти місячного терміну з часу відкриття спадщини для подачі заяви до нотаріуса.
Підставами пропуску строку на прийняття спадщини позивач ОСОБА_1 вказав необізнаність про наявність заповіту та призов на військову службу по мобілізації з 06.12.2024 , яку проходить і на даний час.
Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).
Зміст статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, згідно ст. 1269 ЦК України. При цьому, такі дії повинні бути вчинені у встановлений законом для прийняття спадщини строк.
Пропуск такого строку, позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору, який пропущено з поважних причин, і потребує пред`явлення нею позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Наведені положення у повній мірі відповідають Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 6 лютого 2013 року в справі № 6-167цс12.
Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.
Призначення спадкоємцем є правом заповідача, визначеним частиною першою статті 1235 ЦК України.
Згідно ч. 1,2 ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі №643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18), від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження№ 61-14038св20), від 03 березня 2020 року у справі № 145/148/20 (провадження № 61-16153св20) та інших.
Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, що відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17,від 26 липня 2021 року по справі № 405/7058/19.
У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховним Судом України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.
Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту вказано також у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17, від 06 червня 2018 року у справі № 315/765/14-ц, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.
Також позивач причиною пропуску строку для прийняття спадщини вказав перебування на військовій службі у зв`язку з мобілізацією через збройну агресію рф до України. Факт збройної агресії російської федерації до держави України, введення через це військового стану та оголошення загальної мобілізації є загальновідомим фактом та відповідно до ч. 3 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.
Згідно ст. 2 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Суд приймає до уваги вказану обставину як таку, що є поважною, з урахуванням обставин справи.
Позивач пропустив встановлений строк для прийняття спадщини, тому вправі звернутись в суд з позовом для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.
У постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду висновує, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Проте це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини. Спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк з часу відкриття спадщини. Тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом.
Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст. 89 ЦПК України докази в їх сукупності, оскільки позивач не є спадкоємцем за законом першої черги, пропустив строк прийняття спадщини, то суд вважає за необхідне визнати причини пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини спадкоємцем поважними, і визначити йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини.
Суд звертає увагу на те, що визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не вирішує питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.
На підставі викладеного, враховуючи те, що відновлення права на прийняття спадщини позивачем не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб, а також відсутність заперечень з боку відповідача , відсутність інших спадкоємців, про що свідчить копія спадкової справи, суд приходить висновку, що позовні вимоги щодо визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. , 12,13, 81, 89, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на чотири місяці з дня набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.ст. 354-356 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий суддя : Н. І. Єгорова