КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА
Справа № 488/5130/26
Провадження № 2/488/3787/26
УХВАЛА
Іменем України
19.10.2026 року м. Миколаїв
Суддя Корабельного районного суду м. Миколаєва Чернявська Я.А., розглянувши матеріали зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Отрищенко Олег Іванович про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні судді Корабельного районного суду м. Миколаєва Чернявської Я.А. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном, в якій позивач просить суд усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права користування та розпоряджання спадковим майном шляхом зобов`язання ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 наявні у неї оригінали документів щодо таких транспортних засобів - Toyota Avensis, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 та Toyota Avensis, 2010 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 , а також у разі встановлення судом факту перебування у ОСОБА_1 ключів від зазначених транспортних засобів -зобов`язати її передати такі ключі ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 18.09.2026 року відкрито провадження у вищезазначеній справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
06.10.2026 року до Корабельного районного суду м. Миколаєва надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Отрищенко Олег Іванович про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, в якій ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене 08.06.2026 приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Отрищенко Олегом Івановичем, спадкова справа №61/2025 рік, зареєстровано в реєстрі за №762.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 19.01.2026 у справі № 488/3617/25, яке набрало законної сили, встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з грудня 2018 року до 19.02.2025.
Позивачка зазначає, що під час спільного проживання вони вели спільне господарство, накопичували кошти та набували майно. Зокрема, 25.03.2020 ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 1,9500 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:000:8104, розташовану за межами с. Водотиї Брусилівського району Житомирської області, а також набуто два автомобілі марки Toyota 2007 та 2010 років випуску, які придбано в Польській Республіці 18.10.2021 та 01.09.2023 відповідно. Іншого майна у спільній сумісній власності, за твердженням позивачки, не було.
Після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_1 18.06.2025 звернулася до приватного нотаріуса Отрищенка О.І. із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої заведено спадкову справу № 61/2025. Із заявою про прийняття спадщини також звернулася дочка померлого - ОСОБА_2 .
За твердженням ОСОБА_1 , після поховання померлого сторони обговорювали розподіл спадкового майна: ОСОБА_2 мала намір отримати земельну ділянку, а ОСОБА_1 - переоформити на себе автомобілі.
Однак 08.06.2026 ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, а також свідоцтво про право на спадщину за законом на все майно ОСОБА_3 , де б воно не знаходилося і з чого б не складалося, посвідчене приватним нотаріусом Отрищенком О.І., спадкова справа № 61/2025, зареєстроване в реєстрі за № 762.
ОСОБА_1 вважає, що видачею зазначеного свідоцтва порушено її права та інтереси як особи, яка проживала з померлим однією сім`єю без реєстрації шлюбу та претендує на поділ спільного сумісного майна. Посилаючись на ст. 74 СК України, позивачка зазначає, що в разі задоволення позовних вимог про зміну черговості спадкування матиме право на спадкування нарівні зі спадкоємицею першої черги.
Крім того, позивачка вважає неправомірною видачу свідоцтва без конкретизації складу спадкового майна, оскільки його загальне формулювання щодо всього майна померлого не визначає конкретних об`єктів, права на які оформлено за спадкоємицею.
Обґрунтовуючи взаємопов`язаність первісного та зустрічного позовів, ОСОБА_1 зазначає, що первісні позовні вимоги ОСОБА_2 про усунення перешкод стосуються транспортних засобів, які були зареєстровані за померлим та, за твердженням позивачки, набуті під час їхнього спільного проживання, а підставою первісного позову є, зокрема, оспорюване свідоцтво про право на спадщину за законом.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене 08.06.2026 приватним нотаріусом Отрищенком О.І., спадкова справа № 61/2025, зареєстроване в реєстрі за № 762, а також об`єднати первісний та зустрічний позови в одне провадження з метою їх спільного розгляду та процесуальної економії.
08.10.2026 року через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_2 надійшли заперечення щодо прийняття зустрічної позовної заяви до спільного розгляду з первісним позовом, у яких остання просить повернути зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 на підставі ч. 3 ст. 194 ЦПК України у зв`язку з відсутністю передбачених ч. 2 ст. 193 ЦПК України умов для її спільного розгляду з первісним позовом.
На обґрунтування заперечень ОСОБА_2 зазначає, що первісний та зустрічний позови мають різний безпосередній предмет і передбачають встановлення різних обставин. Зокрема, первісний позов стосується усунення перешкод у користуванні та розпорядженні двома транспортними засобами шляхом зобов`язання ОСОБА_1 передати наявні в неї оригінали документів та, за наявності, ключі від них, тоді як зустрічний позов спрямований на визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом. На думку ОСОБА_2 , розгляд зустрічних позовних вимог потребуватиме дослідження додаткових обставин щодо підстав видачі свідоцтва, складу спадкового майна та правового режиму майна, на яке посилається ОСОБА_1 , що істотно розширить предмет доказування у справі.
Крім того, ОСОБА_2 вказує, що задоволення зустрічного позову саме по собі не виключає повністю або частково задоволення первісного позову, оскільки визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину не є тотожним встановленню відсутності у неї спадкових прав. Також зазначає, що рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 19.01.2026 у справі № 488/3617/25 встановлено лише факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, однак питання про належність спірних транспортних засобів, визначення часток у них та їх поділ цим рішенням не вирішувалися.
Також у запереченнях зазначено, що з доданих до зустрічної позовної заяви документів убачається наявність окремого судового спору за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним сумісним майном та його поділ, зміну черговості спадкування та визнання права власності, який передано за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва. Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 вважає, що спільний розгляд первісного та зустрічного позовів не сприятиме процесуальній економії, а тому просить повернути зустрічну позовну заяву.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України передбачено, що відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Отже, умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним, тобто такими, що виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів.
Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно, і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень. Доцільним є сумісний розгляд первісного і зустрічного позову, якщо задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу. Таким чином, при вирішенні питання про прийняття зустрічного позову суд вирішує наступні питання: чи виникають позовні вимоги з одних правовідносин, чи можуть вимоги за позовами зараховуватися, чи виключить задоволення зустрічного позову повністю або частково задоволення первісного позову.
Пред`явлення зустрічного позову не змінює первісного процесуального статусу сторін у справі, а тільки ускладнює його, додаючи окремі елементи процесуального статусу протилежної сторони. Зустрічний позов має певну специфіку, яка відрізняє його від інших видів позовів (зокрема, й від первісного). По-перше, право подання зустрічного позову має не будь-який учасник процесу, а лише відповідач за первісним позовом; пред`являється він до первісного позивача. По-друге, подання зустрічного позову є можливим лише до винесення судом першої інстанції рішення за первісним позовом. По-третє, зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або заліком, або спростуванням його частково чи повністю, або розглядом в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов`язаних вимог.
Суд вважає, що об`єднання первісного й зустрічного позову в одне провадження та їх спільний розгляд є недоцільним, оскільки заявлені сторонами позовні вимоги не є взаємопов`язаними настільки, щоб їх спільний розгляд був доцільним у розумінні ст. 193 ЦПК України.
Первісний позов спрямований на усунення перешкод у користуванні та розпорядженні конкретними транспортними засобами шляхом зобов`язання ОСОБА_1 передати документи та, за наявності, ключі від них. Натомість предметом зустрічного позову є визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_2 . Отже, заявлені вимоги мають різний безпосередній предмет, а їх спільний розгляд потребуватиме дослідження додаткових обставин щодо правомірності видачі свідоцтва про право на спадщину.
При цьому задоволення зустрічного позову саме по собі не виключає повністю або частково задоволення первісного позову, оскільки вирішення питання про дійсність свідоцтва про право на спадщину не зумовлює автоматичного вирішення питання щодо наявності підстав для зобов`язання відповідачки передати документи та ключі від транспортних засобів.
Крім того, з долучених до зустрічної позовної заяви доказів убачається, що ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28.09.2026 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Отрищенко О.І., про визнання майна спільним сумісним майном та його поділ, зміну черговості спадкування та визнання права власності, яку передано за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва. Водночас відомості про відкриття провадження у цій справі Дарницьким районним судом м. Києва в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні.
Суд також наголошує, що повернення зустрічного позову в межах цієї справи не є перешкодою у доступі до правосуддя, адже учасник справи не позбавляється можливості подання такого позову як окремого на загальних підставах.
Як зазначено, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 752/2177/22 (провадження № 61-4447св23) доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
За таких обставин суд доходить висновку, що спільний розгляд первісного та зустрічного позовів не відповідатиме критеріям доцільності, визначеним ст. 193 ЦПК України, оскільки вимоги мають різний безпосередній предмет, а задоволення зустрічного позову не виключає повністю або частково задоволення первісного позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 193, 194, 258-261, 354, 355 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Матеріали зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Отрищенко Олег Іванович про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом - повернути заявниці.
Роз`яснити, що відмова у прийнятті зустрічного позову не перешкоджає зверненню до суду із зазначеним позовом у загальному порядку.
Копію зустрічної позовної заяви долучити до матеріалів справи.
Копію даної ухвали направити учасникам судового процесу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення
Ухвала може бути оскаржена подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Миколаївського апеляційного суду.
Суддя Я.А. Чернявська