Справа №479/1321/25
Провадження №2/479/443/26
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
06 жовтня 2026 року с-ще Криве Озеро
Кривоозерський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючого - судді Репушевської О.В.,
за участі: секретаря судового засідання Добровольської І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу №479/1321/25 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банк "ПРИВАТБАНК", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 , про стягнення коштів за договором банківського вкладу та неустойки,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача адвокат Нуянзова А.О.,
відповідач АТ КБ "ПРИВАТБАНК",
представник відповідача адвокат Пономарь С.Г.,
третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог ОСОБА_2 ,
в с т а н о в и в :
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ КБ "ПРИВАТБАНК", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про стягнення коштів за договором банківського вкладу.
Позов мотивовано тим, що в середині грудня 2010 року позивач звернувся до відділення "Кривоозерське" Миколаївського РУ АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з метою розміщення власних грошових коштів на депозитному рахунку. З питання відкриття позивача безпосередньо консультувала ОСОБА_2 , яка на той час обіймала посаду начальника відділення - головного менеджера з обслуговування клієнтів відділення "Кривоозерське" Миколаївського РУ АТ КБ "ПРИВАТБАНК". Консультація проводилась у її власному кабінеті без сторонніх осіб. Після обговорення умов відкриття депозиту ОСОБА_2 запевнила, що грошові кошти позивача будуть розміщені на депозитному рахунку банку. Знаючи, що ОСОБА_2 перебуває на посаді начальника відділення "Кривоозерське" Миколаївського РУ АТ КБ "ПРИВАТБАНК", і має право на проведення банківських операцій з грошовими коштами, позивач передав їй грошові кошти в сумі 640 000 грн., які остання прийняла безпосередньо в кабінеті, не в касі, і сказала, що оформлення депозитного рахунку займе певний час, запропонувала залишити гроші. На підтвердження факту отримання коштів ОСОБА_2 власноручно написала розписку про отримання грошових коштів із зобов`язанням повернути їх після закінчення терміну дії договору депозиту, після чого поставила ввірену їй печатку банку. Розписка на суму 640 000 грн. не збереглася, оскільки кожного разу, коли позивач приносив нову суму для вкладу, ОСОБА_2 забирала попередню розписку і видавала нову. Розрахунок суми, яка підлягає поверненню, проводився з урахуванням відсотків по депозиту за весь строк зберігання станом на дату повернення. Саме тому позивач взяв за основу позову розписку, яка була видана останньою та в якій зафіксовано остання загальна сума боргу. Жодних сумнівів про те, що депозитний рахунок відкрито в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на ім`я позивача і кошти, які він передав ОСОБА_2 , знаходяться на цьому рахунку протягом тривалого часу не виникало. Всі питання, що стосувалися депозиту позивач вирішував з ОСОБА_2 як з представником АТ КБ "ПРИВАТБАНК". За весь період - з грудня 2010 грудня по жовтень 2017 року, позивач отримав від ОСОБА_2 кошти на загальну суму 320 000 грн. в рахунок відсотків за депозитом. На початку 2017 року ОСОБА_2 видала позивачу розписку, в якій зобов`язалася повернути в строк до 22 вересня 2017 року належні позивачу 44759494 грн.. У жовтні 2017 року позивач в черговий раз звернувся до ОСОБА_2 і повідомив, що хоче зняти 2 000 000 грн. з депозитного рахунку. Однак, під різними приводами ОСОБА_2 відтягувала момент передачі коштів, вводила позивача в оману, направляла у відділення банку, що знаходилося у м.Миколаїв. Позивач усно звертався до керівника обласного відділення АТ КБ "ПРИВАТБАНК" і на що останній сказав, що протягом 2-3 днів розбереться в ситуації. Однак, бажаного результату не було досягнуто. 12 вересня 2018 року позивач звернувся до поліції відносно шахрайських дій ОСОБА_2 і подав заяву про вчинення злочину. Як з`ясувалося в ході досудового розслідування, ОСОБА_2 ошукала ще 16 осіб. Результатами судової почеркознавчої експертизи підтверджено, що розписка, видана ОСОБА_1 про отримання 44759494 грн., виконана ОСОБА_2 і підписана нею.
Вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 листопада 2021 року по справі №479/883/21 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.191, ч.4 ст.191 та ч.5 ст.191 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з позбавленням права обіймати посади у банках та інших фінансових установах, а також посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 3 роки та з конфіскацією всього майна, що є її особистою власністю.
Вироком встановлено, зокрема, що згідно укладеного відповідачем з ОСОБА_2 договору про повну матеріальну відповідальність вона була матеріально-відповідальною особою, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, тобто являлась службовою особою АТ "КБ "Приватбанк". Також вироком встановлено факт передачі ОСОБА_1 грошей ОСОБА_2 як керуючій відділенням банку для розміщення їх на депозитному рахунку. Отже, вчиняючи злочин в період перебування на посаді начальника відділення - головного менеджера з обслуговування клієнтів відділення "Кривоозерське" Миколаївського РУ АТ КБ "ПРИВАТБАНК" ОСОБА_2 не лише заволоділа коштами фізичних осіб - клієнтів банку, а і створила правові наслідки для самого АТ "КБ "Приватбанк".
На неодноразові звернення позивача до АТ "КБ "Приватбанк" з приводу повернення коштів, банк надавав відповіді щодо неможливості врегулювання даного питання. Обставини, встановлені вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 листопада 2021 року по справі №479/883/21 в своїй сукупності дають підстави стверджувати про наявність обов`язку саме у АТ "КБ "Приватбанк" повернути позивачу кошти за договором банківського вкладу, оскільки фактично між позивачем та АТ "КБ "Приватбанк" склалися правовідносини за таким договором, який не було повернуто в строк. Загальна сума заборгованості становить 107081330,05 грн., яка складається з 44759494 грн. суми банківського вкладу з нарахованими відсотками за вкладом; 10672380,17 грн. - 3% річних та 51649455,88 грн. інфляційних втрат. Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з АТ "КБ "Приватбанк" на свою користь вищевказану заборгованість за договором банківського вкладу та понесені судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позов, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, з підстав, вказаних у відзиві, окрім того, до спірних правовідносин просив застосувати строки позовної давності.
В судове засідання ОСОБА_2 не з`явилась, причини неявки не повідомила, конверт повернувся із відміткою "Адресат відсутній".
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), яка надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно зі ст.1059 ЦК України, договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Недодержання письмовій формі договору банківського вкладу тягне за собою нікчемність цього договору.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 видала ОСОБА_1 розписку, в якій отримала від нього 44759494 грн. та зобов`язалася повернути в строк до 22 вересня 2017 року.(а.с.12).
Оскільки відповідно до пункту 1.4 Положення, пунктів 1.8, 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за №1172/8493 (дійсна станом на 2010 - 2017 рік коли за словами позивача відбулась перша передача грошей), письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час її виконання), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.
Таким чином, відповідно до положень ст.1059 ЦК України, пункту 1.4 Положення, пункту 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції №174, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.
Подібні висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі №756/420/17, від 23 грудня 2020 року у справі №712/11226/18: "...Верховний Суд зазначає, що суди вказуючи про те, що позивач виконала свій обов`язок з доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог, не звернули уваги на те, що у матеріалах справи відсутні оригінали або належним чином посвідчені судом копії договору банківських вкладів від 21 серпня 2007 року №SAMDN4700[телефон приховано], від 23 червня 2009 року №SAMDN4700[телефон приховано], а також квитанції до них як доказ зарахування грошових коштів на рахунки за цими договорами вкладу. З урахуванням наведеного Верховний Суд також вважає передчасними та суперечливими висновки судів про те, що позивач довела внесення нею коштів на банківські вклади, оскільки позивач не надала оригінали квитанцій або інших документів, які б підтверджували внесення готівки у відповідній платіжній системі або зарахування коштів з одного депозитного рахунку на інший. Відповідно, судам необхідно встановити, чи дотримано обов`язкову письмову форму договору банківського вкладу...".
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Однак, позивач не надав суду жодного належного банківського документа: договору банківського вкладу, укладеного з АТ КБ "ПРИВАТБАНК", ощадної книжки, виписки з особового чи карткового рахунку, або квитанції (прибуткового касового ордера) про внесення готівкових коштів у касу банку, як це чітко вимагається Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні.
Наданий позивачем документ, який за своєю правовою природою є розпискою у розумінні ст.1047 ЦК України, написаний ОСОБА_2 як фізичною особою, засвідчує лише факт отримання нею коштів і містить її особисте зобов`язання щодо їх повернення. Наявність на вказаному борговому документі відбитка печатки відділення банку не змінює його матеріально-правової природи та не перетворює його на договір банківського вкладу. Видача розписок працівниками банку замість офіційних касових документів суперечить Закону України "Про банки і банківську діяльність". Відтак, встановлена законом письмова форма договору з банком не дотримана, що в силу ст.1059 ЦК України тягне за собою абсолютну нікчемність такого правочину.
Крім того, згідно з ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 листопада 2021 року у справі №479/883/21, який набрав законної сили, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.3,4,5 ст.191 КК України(а.с.24-60).
Цим вироком суду преюдиціально встановлено, що грошові кошти ОСОБА_1 не надходили на рахунки АТ КБ "ПРИВАТБАНК" і не прибуткувалися в касі установи. ОСОБА_2 , діючи з умислом на особисте збагачення та зловживаючи своїм службовим становищем, привласнила кошти Позивача (у розмірі 640 000 грн.) безпосередньо у своєму кабінеті та обернула їх на власну користь. Таким чином, судовим рішенням у кримінальному провадженні встановлено факт кримінального заволодіння коштами позивача фізичною особою ОСОБА_2 , а не факт виконання нею банківських операцій від імені та в інтересах банку.
Злочинні дії працівника банку, вчинені з метою особистого збагачення, не можуть вважатися виконанням трудових (службових) обов`язків у розумінні ст.1172 ЦК України. Банк не може нести договірну відповідальність перед позивачем, оскільки сама банківська установа ці кошти ніколи не отримувала та на свої рахунки не зараховувала.
Крім того, стягнення належних ОСОБА_1 коштів, які він передавав ОСОБА_2 в борг, у відповідності з договором позики, вже було предметом розгляду іншої цивільної справи №479/1400/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Рішенням суду від 30 травня 2019 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в розмірі 73 928 895 грн..
Крім того, що сума 44 759 494 грн., яка вказана в останньому борговому документі від імені ОСОБА_2 , є результатом безперервного щорічного переоформлення розписок між двома фізичними особами та самостійного нарахування відсотків із невідомими та мінливими ставками (зокрема, 3% та 7% на місяць). Жоден нормативно-правовий акт Національного банку України чи внутрішні положення АТ КБ "ПРИВАТБАНК" не передбачають і не дозволяють встановлення таких фінансових умов чи капіталізації заборгованості поза офіційними програмними комплексами банку. Вказаний борговий документ відображає виключно особисті зобов`язання між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. Оскільки банк не володів цими коштами, вимоги про стягнення відсотків, а також похідних сум 3% річних (10 672 380,17 грн.) та інфляційних втрат (51 649 455,88 грн.), на підставі ст.625 ЦК України, є абсолютно безпідставними.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" є необґрунтованими, безпідставними та задоволенню не підлягають.
Крім того, оскільки суд позовні вимоги визнає безпідставними по суті, застосування наслідків пропуску строку позовної давності (про які заявляє представник відповідача) не здійснюється.
У зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати по справі, відповідно до положень ст.141 ЦПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.12, 81, 259, 263 265, 352 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банк "ПРИВАТБАНК", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 , про стягнення коштів за договором банківського вкладу та неустойки, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено - 16 жовтня 2026 року.
Суддя :