УХВАЛА
07 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 183/4502/16
провадження № 61-10081вно26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Грушицького А. І.,
суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 13 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що 01 грудня 2013 року ОСОБА_4 позичив ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 70 000 дол. США, які позичальник був зобов`язаний повернути у термін до 01 січня 2015 року. Грошові кошти надавались під щомісячні проценти, про що відповідач склав розписку.
15 січня 2015 року до договору позики внесені зміни, якими продовжено строк повернення грошових коштів до 01 січня 2016 року, про що вказано в складеній відповідачем розписці.
ОСОБА_4 кожен місяць (в кінці місяця) особисто їздив до відповідача з метою отримання процентів за умовами розписки від 01 грудня 2013 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позикодавець ОСОБА_4 помер. Позивач ОСОБА_1 , будучи спадкоємцем першої черги за законом, прийняла спадщину на майно померлого ОСОБА_4 .
В липні 2015 року позивач засобами телефонного зв`язку звернулася до відповідача з вимогою сплати процентів за розпискою від 01 грудня 2013 року позивачу, як правонаступнику позикодавця ОСОБА_4
28 квітня 2016 року позивач направила відповідачу цінним листом з описом вкладення письмове повідомлення про зміну особи позикодавця у зв`язку зі смертю ОСОБА_4
24 травня 2016 року відповідач особисто отримав вказане повідомлення, про що свідчить підпис в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. В зазначеному повідомленні про зміну особи позикодавця містилася вимога до відповідача виконати умови розписки, а саме: повернути 70 000 дол. США та сплатити проценти за користування грошима починаючи з травня 2015 року (так як після смерті позикодавця проценти не сплачувались).
Зазначене повідомлення було направлено на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення. На час звернення до суду з позовом, як і на час подання заяви про збільшення розміру позовних вимог, будь-яких спроб з боку відповідача зв`язатися з позивачем не було, грошові кошти не повернуті.
Враховуючи зазначене, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь борг в розмірі 1 752 100 грн, що еквівалентно на день подачі заяви про збільшення розміру позовних вимог 70 000 дол. США, проценти в розмірі 911 092 грн, що еквівалентно 36 400 дол. США, три проценти річних у розмірі 294 848,79 грн.
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області рішенням від 10 березня 2020 року, яке Дніпровський апеляційний суд постановою від 11 жовтня 2023 року залишив без змін, позовні вимоги задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 01 грудня 2013 року, що виникла станом на 10 березня 2020 року в розмірі 1 744 505 грн, відсотки за користування грошовими коштами за період з 01 травня 2015 року по 01 березня 2020 року у розмірі 785 027,25 грн, три проценти річних за період з 01 січня 2016 року по 10 березня 2020 року у розмірі 219 520,78 грн, всього 2 751 053,03 грн.
В решті позову відмовив.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 980,00 грн.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що відповідач порушив умови договору та не повернув отримані в борг грошові кошти.
Верховний Суд постановою від 13 травня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року в частині вирішення позовної вимоги про стягнення процентів за договором позики та в частині розподілу судових витрат скасував і ухвалив нове судове рішення.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 139 560,40 грн процентів за договором позики за період з 01 травня 2015 року до 01 січня 2016 року.
В частині позову про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 процентів за договором позики за період після 01 січня 2016 року відмовив.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 01 грудня 2013 року у розмірі 1 744 505 грн та трьох процентів річних у розмірі 219 520,78 грн залишив без змін.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 383,12 грн судових витрат.
Поновив виконання рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року у нескасованій касаційним судом частині.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, стягнувши з відповідача проценти за користування позикою за період після спливу строку повернення позики, неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення судових рішень у цій частині з порушенням вимог закону. Правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за договором позики наявні лише за період з 01 травня 2015 року до 01 січня 2016 року у розмірі 5 600 дол. США, що еквівалентно 139 560,40 грн. Після 01 січня 2016 року проценти за користування позикою відповідно до статті 1048 ЦК України не нараховуються.
Разом з тим, висновки судів щодо наявності підстав для стягнення основної суми боргу, а також трьох процентів річних як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання є обґрунтованими та відповідають вимогам закону.
Короткий зміст вимог заяви про перегляд постанови Верховного Суду
за нововиявленими обставинами та її рух у Верховному Суді
У липні 2026 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 13 травня 2026 року у справі № 183/4502/16, з підстав наявності істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України).
Верховний Суд ухвалою від 01 вересня 2026 року відкрив провадження
за нововиявленими обставинами у вказаній справі, витребував
із місцевого суду цивільну справу, призначив справу до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно із протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22 вересня 2026 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Калараш А. А., Литвиненко І. В., Пророк В. В., Ситнік О. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала заяву про перегляд постанови Верховного Суду
за нововиявленими обставинами
Заява ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами мотивована тим, що після завершення судового розгляду заявнику стали відомі істотні для справи фактичні обставини, які існували на час розгляду справи, однак не були і не могли бути йому відомі, та які, на його думку, ставлять під сумнів достовірність боргової розписки, покладеної судами в основу висновку про існування між сторонами договору позики та заборгованості.
Заявник посилається на встановлені експертизою ознаки внесення виправлень до розписки, нововиявлені відомості про можливе використання аналогічного механізму щодо інших осіб, обставини фактичної передачі коштів, невідповідність розписки реальним правовідносинам сторін, наявність свідків відповідних обставин, неповернення оригіналу розписки після проведення розрахунку, а також на звернення до правоохоронних органів після отримання зазначеної інформації. На переконання заявника, сукупність цих обставин має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки безпосередньо стосується достовірності основного письмового доказу, а тому є підставою для перегляду судового рішення відповідно до статті 423 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали заперечень на заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Позиція Верховного Суду та застосовані норми права
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною другою статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами
для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні
для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових
чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України.
За змістом частини першої статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частини четверта, п`ята статті 423 ЦПК України).
За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишалися невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
Отже, процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.
Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення.
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявнику на час розгляду справи.
Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи.
Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Суди не уповноважені здійснювати повторну оцінку фактичних даних, на які посилається заявник як на підставу для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, які вже були предметом розгляду судів першої, апеляційної інстанцій, перевірені та оцінені ними.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, «Устименко проти України» від 29 січня 2016 року) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Зазначені висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено в ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2026 року у справі № 296/8558/21.
Обставини, на які посилається заявник як на нововиявлені, зокрема щодо можливого використання аналогічного механізму заволодіння майном інших осіб, внесення змін до розписки, дійсної природи правовідносин сторін, передачі коштів через третіх осіб, наявності свідків, неповернення оригіналу розписки та отримання відповідної інформації після завершення судового розгляду, не є нововиявленими обставинами у розумінні статті 423 ЦПК України.
Посилання заявника на те, що у липні 2026 року йому стало відомо про можливе використання щодо інших осіб аналогічного механізму заволодіння майном, а також на відповідні звернення до громадських та правоохоронних органів, не свідчать про наявність нововиявлених обставин. Наведені відомості стосуються інших осіб та правовідносин, не встановлюють недійсності чи підроблення саме спірної розписки та не підтверджують, що правовідносини сторін цієї справи були частиною аналогічної схеми. Саме звернення до правоохоронного органу та викладені в ньому відомості не є встановленим фактом вчинення відповідних дій.
Фактично зазначені доводи зводяться до подання нових доказів та відомостей на підтвердження заперечень заявника проти висновків судів, а не до встановлення нових юридичних фактів.
Не є нововиявленими і доводи щодо можливого внесення змін до спірної розписки. Вказані обставини були предметом дослідження у справі та пов`язані з оцінкою наявних доказів, у тому числі висновку експерта. Незгода заявника з оцінкою судами доказів не може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Так само не є нововиявленими посилання на те, що фактичні правовідносини сторін були пов`язані не з договором позики, а з придбанням гідродвигуна та відстроченням оплати. Ці обставини безпосередньо стосуються предмета спору та були відомі заявнику на час розгляду справи.
Посилання на передачу коштів через третіх осіб, наявність свідків та неповернення оригіналу розписки також не свідчать про появу нових юридичних фактів. Заявник фактично посилається на докази, за допомогою яких, на його думку, могли бути підтверджені його заперечення, хоча відповідні обставини належали до предмета доказування та могли бути доведені під час розгляду справи.
Отже, процедура перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не може використовуватися для подання нових доказів, виправлення недоліків позиції сторони чи повторної оцінки доказів, яким суд уже надав оцінку. Самі по собі сумніви заявника щодо достовірності розписки також не є нововиявленою обставиною.
Таким чином, наведені у заяві доводи не свідчать про існування істотних для справи юридичних фактів, які існували на час її розгляду, не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі заявнику. Фактично заява спрямована на повторне дослідження обставин виникнення боргового зобов`язання, переоцінку розписки, висновку експертизи та інших доказів, а також подання нових доказів на підтвердження заперечень заявника.
За таких обставин підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, для перегляду постанови Верховного Суду від 13 травня 2026 року за нововиявленими обставинами не встановлено.
Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі. У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами суд постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 13 травня 2026 року.
Керуючись статтями 423, 429 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 13 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики відмовити.
Постанову Верховного Суду від 13 травня 2026 року залишити в силі.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. І. Грушицький
Судді А. А. Калараш І. В. Литвиненко
В. В. Пророк
О. М. Ситнік