УХВАЛА
07 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 486/339/18
провадження № 61-4791св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Калараша А. А.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 жовтня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Савіна О. І., та постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 березня 2026 року, ухвалену колегією у складі суддів Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Царюк Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. 20 березня 2018 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
2. Позов мотивовано тим, що 06 липня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 640/366-К366, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався в порядку та на умовах визначених цим договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, передбачених договором та графіком погашення кредиту.
3. Відповідач ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, не перерахував у встановлені строки чергові платежі в рахунок погашення заборгованості, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 28 листопада 2017 року складала 42 901,08 доларів США, що еквівалентно 1 151 262,11 грн, з яких: 679 535,08 грн - заборгованість за кредитом; 228 519,51 грн - заборгованість за відсотками; 182 002,17 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 31 205,35 грн - пеня за несвоєчасне повернення відсотків.
4. Посилаючись на викладені обставини, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 42 901,08 доларів США, що еквівалентно 1 151 262,11 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 17 268,94 грн (т. 1 а. с. 3 зв.).
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
5. Южноукраїнський міський суд Миколаївської області заочним рішенням від 22 жовтня 2018 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором станом на 28 листопада 2017 року в сумі 49 901,08 доларів США, що еквівалентно 1 151 262,11 грн (т. 1 а. с.52, 53).
6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконував належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим з останнього на користь ПАТ «Укрсоцбанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в сумі 49 901,08 доларів США, що еквівалентно 1 151 262,11 грн.
7. Южноукраїнський міський суд Миколаївської області ухвалою від 09 травня 2024 року залучив до участі у справі замість позивача АТ «Укрсоцбанк» його правонаступника АТ «Сенс Банк» (т. 1 а. с. 161).
8. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів»від 26 лютого 2025 року № 4273-IX Южноукраїнський міський суд Миколаївської області перейменовано на Південноукраїнський міський суд Миколаївської області.
9. Південноукраїнський міський суд Миколаївської області від 25 листопада 2025 року залишив без задоволення заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв представник - адвокат Гайдаржий А. В., про перегляд заочного рішення у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (т. 1 а. с. 228, 229).
10. Київський апеляційний суд постановою від 03 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Кучерява Т. Ю., залишив без задоволення, заочне рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 жовтня 2018 року залишив без змін (т. 2 а. с. 46-51).
11. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що після визнання ФОП ОСОБА_1 банкрутом, останній виконав свої зобов`язання перед банком в установленому кредитним договором обсязі (за винятком стягнутих у межах провадження справи про банкрутство сум), які підлягають стягненню у правовідносинах між банком (позивача у справі) та боржником (відповідачки), як фізичної особи.
12. Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 , як фізична особа, має борг за кредитним договором, укладеним з банком, а відтак заявлена позивачем сума підлягає до стягнення.
13. Суд апеляційної інстанції вправі прийняти до розгляду заяву про застосування позовної давності лише за умови, що відповідач у справі не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про день та час судового розгляду справи, чи у разі інших поважних причин, які об`єктивно позбавляли особу зробити в суді першої інстанції таку заяву, внаслідок чого було порушено принцип процесуальної рівності сторін, проте за фактичних обставин цієї справи обставини, які позбавили відповідача зробити таку заяву були відсутні.
14. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи представника позивача, що вона мала намір заявити про застосування позовної давності у суді першої інстанції, але не встигла, з врахуванням того, що розгляд цієї заяви проводився судом першої інстанції більше ніж два роки з 11 липня 2023 року по 25 листопада 2025 року, поважних причин, які об`єктивно позбавляли особу вчинити такі дії протягом тривалого часу не вказано та матеріали справи не містять.
15. З огляду на викладене апеляційний суд не вбачав підстав для прийняття заяви представника відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, адже відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи у суді першої інстанції належним чином.
16. Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позивачем позову, у достатньому обсязі визначився із характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
17. 09 квітня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Кучерява Т. Ю., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 жовтня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 березня 2026 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
18. Касаційна скарга мотивована тим, що між сторонами було укладено кредитний договір для купівлі транспортних засобів для їх використання у підприємницькій діяльності відповідача. Однак 19 січня 2010 року відповідач як фізична особа-підприємець (далі - ФОП) звернувся до Господарського суду Миколаївської області із заявою про визнання його банкрутом. Постановою Господарського суду Миколаївської області від 18 лютого 2010 року у справі № 18/06/10 відповідача було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. 16 квітня 2010 року ПАТ «Укрсоцбанк» завило у справі про банкрутство свої кредиторські вимоги на загальну суму 316 603,50 грн. Це підтверджується відзивом ліквідатора у справі про банкрутство від 23 квітня 2010 року. Ухвалою суду від 18 травня 2010 року затверджено реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство. До реєстру вимог включена вимога ПАТ «Укрсоцбанк» на суму 316 603,50 грн, які виникли саме з кредитного договору від 06 липня 2007 року № 640/366-К366. Ухвалою суду від 01 березня 2016 року у справі про банкрутство ліквідовано підприємницьку діяльність відповідача та припинено його державну реєстрацію. Згідно з цією ухвалою у процесі ліквідаційної процедури за рахунок продажу майна відповідача кредиторські вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» були частково задоволенні у сумі 78 617,70 грн. Пунктом 3 резолютивної частини цієї ж ухвали усі вимоги кредиторів, не задоволенні за відсутності майна боржника, вважаються погашеними. Це вказує на те, що позивач у справі № 486/339/18 заявив позовні вимоги, які вважаються погашеними, тому його позов є безпідставним.
19. Суди попередніх інстанцій не врахували юридичні наслідки процедури банкрутства, фактично допустили повторне стягнення вже погашених вимог.
20. Судами попередніх інстанцій допущена ситуація, за якої одна і та ж заборгованість була предметом розгляду у справі про банкрутство, частково погашена, інша частина - списана, але разом з цим повторно стягується у позовному провадженні.
21. 07 серпня 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий через підсистему «Електронний суд» АТ «Сенс Банк», в інтересах якого діє представник - адвокат Панченко Д. В., у якому останній просить касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Кучерява Т. Ю., залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
22. Відзив мотивовано тим, що АТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 саме як до фізичної особи. Кредитних правовідносин у ОСОБА_1 як ФОП з АТ «Укрсоцбанк» не було.
23. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що після визнання ФОП ОСОБА_1 банкрутом останній виконав свої зобов`язання перед банком в установленому кредитним договором обсязі (за винятком стягнутих у межах провадження справи про банкрутство сум), які підлягають стягненню у правовідносинах між банком та боржником як фізичною особою.
24. Отже, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ОСОБА_1 як фізична особа має борг за кредитним договором, укладеним з банком, а відтак заявлена позивачем сума підлягає до стягненню. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05 листопада 2025 року у справі № 202/18374/13.
Провадження у суді касаційної інстанції
25. Верховний Суд ухвалою від 02 липня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Кучерява Т. Ю., на заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 жовтня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 березня 2026 року, витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
26. У липні 2026 року матеріали цивільної справи № 486/339/18 надійшли до Верховного Суду.
27. Верховний Суд ухвалою від 09 вересня 2026 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
28. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суди застосували норму права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Судувід 01 червня 2023 року у справі № 908/73/22, від 17 серпня 2023 року у справі № 910/21049/17 [пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)].
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
29. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 06 липня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 640/366-К366 на купівлю автотранспортних засобів.
30. За умовами цього договору відповідач отримав кредит у розмірі 33 768,00 доларів США зі сплатою 13 процентів річних з наступним порядком погашення основної заборгованості:
- із серпня 2007 року по червень 2012 року - щомісячно до 10 числа 536,00 доларів США;
- у липні 2012 року - 551,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 05 липня 2012 року.
31. Кредит надано для оплати придбання чотирьох автомобілів марки «Chery Amulet», 2007 року випуску, згідно з договором купівлі-продажу від 04 липня 2007 року № Ч124/200, укладеного із ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод».
32. В якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків, можливих штрафних санкцій, сторони уклали договір застави транспортних засобів, загальною заставною вартістю 198 640,00 грн, що за курсом Національного банку України на день укладення договору (100 доларів США - 505,00 грн) становить 39 334,65 доларів США (т. 1 а. с. 9-11).
33. Господарський суд Миколаївської області постановою від 18 лютого 2010 року у справі № 18/06/10 ФОП ОСОБА_1 визнав банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру з дня прийняття постанови підприємницьку діяльність банкрута припинено, строк виконання всіх грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і обов`язкових платежів вважати таким, що настав, припинено нарахування неустойки, відсотків та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості, вимоги за зобов`язаннями банкрута, що виникли під час судового провадження, пред`являються в межах ліквідаційної процедури (т. 1 а. с. 78, 79).
34. 16 квітня 2010 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» заявив у справі про банкрутство свої кредиторські вимоги на загальну суму 316 603,50 грн, які виникли з кредитного договору від 06 липня 2007 року № 640/366-К366 (т. 1 а. с. 74).
35. Господарський суд Миколаївської області ухвалою від 18 травня 2010 року затвердив реєстр вимог кредиторів у справі № 18/06/10 про банкрутство, визнав грошові вимоги кредиторів, зокрема, і Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» на суму 316 603,50 грн - третя черга кредиторських вимог (т. 1 а. с. 81, 82).
36. Господарський суд Миколаївської області ухвалою від 01 березня 2016 року у справі № 18/06/10 про банкрутство припинив підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 , вимоги кредиторів, не задоволені за відсутності майна банкрута, вважаються погашеними.
37. Згідно з цією ухвалою у процесі ліквідаційної процедури за рахунок продажу 12 березня 2015 року майна відповідача - чотирьох автомобілів марки «CHERRY», модель AmuletA15, які були предметом застави за кредитним договором від 06 липня 2007 року № 640/366-К366, кредиторські вимоги АТ «Укрсоцбанк» були частково задоволені у сумі 78 617,70 грн (т. 1 а. с. 83-93).
38. Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 10 вересня 2019 року та єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк» .
39. Згідно з рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року № 5/2019 затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» внаслідок реорганізації шляхом приєднання виникають у АТ «Укрсоцбанк» є АТ «Альфа-Банк».
40. 01 грудня 2022 року змінено назву АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк» (т. 1 а. с. 112, 113).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
41. Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
42. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленій постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 05 листопада 2025 року у справі № 202/18374/13 щодо застосування норм частини другої статті 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції закону станом на 23 грудня 2009 року), статей 133, 134 Кодексу України з питань банкрутства (далі - КУзПБ) у випадку, коли банк звертається до суду із позовом про стягнення з позичальника (фізичної особи) заборгованості за кредитним договором після того як у справі про банкрутство позичальника як ФОП заявлені вимоги банку за цим же кредитним договором визнані погашеними.
43. У справі, яка переглядається у касаційному порядку, встановлено, що ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс банк», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором як до фізичної особи.
44. Господарський суд Миколаївської області постановою від 18 лютого 2010 року у справі № 18/06/10 ФОП ОСОБА_1 визнав банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру, з дня прийняття постанови підприємницьку діяльність банкрута припинено, строк виконання всіх грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і обов`язкових платежів вважати таким, що настав, припинено нарахування неустойки, відсотків та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості, вимоги за зобов`язаннями банкрута, що виникли під час судового провадження, пред`являються в межах ліквідаційної процедури.
45. 16 квітня 2010 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» заявив у справі про банкрутство свої кредиторські вимоги на загальну суму 316 603,50 грн, які виникли з кредитного договору від 06 липня 2007 року № 640/366-К366.
46. Господарський суд Миколаївської області ухвалою від 18 травня 2010 року затвердив реєстр вимог кредиторів у справі № 18/06/10 про банкрутство, визнав грошові вимоги кредиторів, зокрема, і Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» на суму 316 603,50 грн - третя черга кредиторських вимог.
47. У процесі ліквідаційної процедури за рахунок продажу 12 березня 2015 року майна відповідача - чотирьох автомобілів марки «CHERRY», модель AmuletA15, які були предметом застави за кредитним договором від 06 липня 2007 року № 640/366-К366, кредиторські вимоги АТ «Укрсоцбанк» були частково задоволені у сумі 78 617,70 грн.
48. Господарський суд Миколаївської області ухвалою від 01 березня 2016 року у справі № 18/06/10 про банкрутство припинив підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 , вимоги кредиторів, не задоволені за відсутності майна банкрута, вважаються погашеними.
49. Згідно з частиною другою статті 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» громадянин-підприємець звільняється від подальшого виконання усіх вимог кредиторів, що були заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, але за винятком вимог особистого характеру, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця відповідно в повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством України (у редакції Закону про банкрутство, чинні станом на час визнання ФОП ОСОБА_1 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури).
50. Відповідно до частини сьомої статті 133 КУзПБ вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені або погашені частково у процедурі задоволення вимог кредиторів, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи в порядку, встановленому цивільним законодавством.
51. Частиною другою статті 134 КУзПБ також передбачено, що фізична особа не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів після завершення судових процедур у справі про неплатоспроможність та обов`язку повернення непогашених боргів, а саме: 1) відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи; 2) сплати аліментів; 3) виконання інших вимог, які нерозривно пов`язані з особистістю фізичної особи.
52. Отже, законодавець передбачив як загальне правило звільнення громадянина-підприємця від подальшого виконання вимог кредиторів, заявлених у процедурі банкрутства, встановивши виняток для вимог особистого характеру.
53. Чинне законодавство не містить визначення поняттю «вимоги особистого характеру».
54. У науковій доктрині під вимогами особистого характеру розуміють вимоги, спрямовані на захист немайнових або особистих прав конкретної людини, які не можна передати іншим особам (наприклад, стягнення аліментів, захист честі та гідності, розірвання шлюбу або відшкодування моральної шкоди).
55. Вимоги банку про повернення кредиту, сплату процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором, за своєю правовою природою не є вимогами особистого характеру, оскільки вони можуть бути переуступлені іншій особі.
56. Такий висновок узгоджується зі змістом положень частин сьомої статті 133 та частини другої статті 134 КУзПБ, які до вимог, від подальшого виконання яких фізична особа не звільняється після завершення процедури неплатоспроможності, відносять, зокрема, вимоги про сплату аліментів, відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, та інші вимоги, нерозривно пов`язані з особистістю фізичної особи.
57. Отже, заборгованість за кредитним договором від 06 липня 2007 року № 640/366-К366 не належить до вимог особистого характеру відповідача.
58. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, якщо кредиторські вимоги банку, що були включені до реєстру у справі про банкрутство, та в силу судового рішення та закону вважається погашеними, то правовим наслідком цього є припинення відповідних вимог за кредитним договором.
59. У справі, яка переглядається у касаційному порядку, банк скористався своїм правом кредитора у справі про банкрутство, заявивши вимоги за кредитним договором, а тому відсутні підставі для стягнення із відповідача як фізичної особи нарахованої банком заборгованості за цим же кредитним договором після завершення процедури банкрутства, де вимоги банку визнанні погашеними.
60. Разом з цим, Перша судова палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 05 листопада 2025 року у справі № 202/18374/13 у подібних правовідносинах дійшла висновку про те, що оскільки після визнання позичальника як ФОП банкрутом він не виконав свої зобов`язання перед банком за укладеним кредитним договором у повному обсязі, то позичальник як фізична особа має борг за кредитним договором.
61. Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
62. Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може призвести до порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
63. Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
64. Згідно з частиною другою статті 403 ЦПК України та з урахуванням наведеного наявні підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
65. Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів дійшла висновку про необхідність передання справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 05 листопада 2025 року у справі № 202/18374/13 щодо застосування норм частини другої статті 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції закону станом на 23 грудня 2009 року), статей 133, 134 Кодексу України з питань банкрутства (далі - КУзПБ) у випадку, коли банк звертається до суду із позовом про стягнення з позичальника (фізичної особи) заборгованості за кредитним договором після того як у справі про банкрутство позичальника як ФОП заявлені вимоги банку за цим же кредитним договором визнані погашеними.
Керуючись частиною другою статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 жовтня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 березня 2026 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. А. Калараш
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
В. В. Пророк