ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 734/4650/23
провадження № 61-14795 св 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Осіяна О. М. (суддя-доповідач),
суддів: Коломієць Г. В., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В.,
позивач - керівник Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державне підприємство «Ліси України»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури на ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 червня 2025 року судді Бузунко О. А. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Євстафіїва О. К., Скрипки А. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2023 року керівник Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації, звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державне підприємство «Ліси України» (далі - ДП «Ліси України»), про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позовна заява мотивована тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 24 травня 2021 року № 25-1178/1421-ОГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 1, 6 га, у тому числі сіножатей 1, 6 га, кадастровий номер [номер приховано]:21:309:0005, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту с. Лошакова Гута на території Деснянської селищної ради Козелецького району (на даний час - Чернігівського району) Чернігівської області.
28 квітня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Чуприненко О. В. зареєстрований в реєстрі за № 359, на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:21:309:0005 (рішення про державну реєстрацію від 28 квітня 2023 року, індексний номер 67389587).
Вказував, що передача зазначеної земельної ділянки у власність відбулася з порушення норм земельного, лісового законодавства та законодавства про природно-заповідний фонд.
Так, на момент видачі вказаного наказу спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні ДП «Остерське лісове господарство», правонаступником якого було ДП «Чернігівське лісове господарство», а на цей час є ДП «Ліси України».
Належність земельної ділянки до земель лісового фонду підтверджується інформацією ВО «Укрдержліспроект» від 18 липня 2023 року № 667 та доданим фрагментом публічної кадастрової карти, згідно з якою земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:21:309:0005 розташована у виділах 3, 4, 5, 8, 9 кварталу 30 Косачівського лісництва філії «Чернігівське лісове господарство» ДП «Ліси України».
Відповідно до проекту організації та розвитку лісового господарства Косачівського лісництва ДП «Остерське лісове господарство», розробленого у 2012 році, квартал 30 Косачівського лісництва знаходиться у межах регіонального ландшафтного парку у зоні регульованої рекреації.
Рішенням Чернігівської обласної ради від 20 червня 2002 року, у тому числі, на території Козелецького району, створено регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський» (далі - РЛП «Міжрічинський»), площею 87672, 9 га, за рахунок земель, що включаються до його складу без вилучення у землевласників та землекористувачів.
Рішеннями Чернігівської обласної ради від 14 серпня 2003 року, від 28 грудня 2004 року та від 26 січня 2007 року змінено межі і площу РЛП «Міжрічинський» до 78753, 95 га та рішенням Чернігівської обласної ради від 27 листопада 2003 року затверджено проєкт організації території, охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів і об`єктів РЛП «Міжрічинський», як об`єкта природно-заповідного фонду. Згідно з проєктом, РЛП «Міжрічинський утворено фактично у тому числі за рахунок частини земель, які станом на час створення парку перебували у постійному користуванні ДП «Остерське лісове господарство».
У подальшому, відповідно до охоронних зобов`язань від 12 вересня 2019 року та від 30 листопада 2021 року, складених з ДП «Остерське лісове господарство», вказаному суб`єкту господарювання під охорону та дотримання встановленого режиму передано частину території РЛП «Міжрічинський», загальною площею 5550, 7 га, які розташовані, у тому числі в кварталі 30 Косачівського лісництва.
Таким чином спірна земельна ділянка знаходиться у межах об`єкту природно-заповідного фонду - РЛП «Міжрічинський», яке погодження на її вилучення та зміну цільового призначення не надавало, а тому вона не могла бути передана в приватну власність.
Ураховуючи викладене, керівник Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив:
- витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації земельну ділянку, площею 1, 6 га, кадастровий номер [номер приховано]:21:309:0005, що розташована в межах Деснянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області;
- скасувати рішення приватного нотаріусу Чернігівського районного нотаріального округу Чуприненко О. В. від 28 квітня 2023 року № 67389587 і здійснену на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 (із закриттям розділу) на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:21:309:0005 (номер відомостей про речове право: 50090994 від 28 квітня 2023 року);
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:21:309:0005 у Державному земельному кадастрі, припинивши право приватної власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 червня 2025 року, залишеною без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року, позовну заяву керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації, залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 8 частини першої статті 257 ЦПК України.
Залишаючи без розгляду позовну заяву прокурора, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що 09 квітня 2025 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року № 4292-ІХ (далі - Закон № 4292-ІХ), а тому, в силу положень статті 390 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 4292-ІХ, частини четвертої статті 177 ЦПК України, частини другої статті 185 ЦПК України, прокурор мав усунути недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 10 червня 2025 року, шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна.
Суд першої інстанції зауважив, що вимога частини четвертої статті 177 ЦПК України про обов`язок позивача додати до позову документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, застосовується виключно щодо позовних вимог про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача в порядку статті 388 ЦК України. Проте спростування презумпції добросовісності набувача може бути здійснене виключного під час розгляду справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
24 листопада 2025 року через підсистему Електронний суд представник Чернігівської обласної прокуратури - Могілевський В. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 червня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року, в якій, посилаючи та порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга подана на підставі абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 734/4650/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
24 грудня 2025 року справа № 734/4650/23 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга Чернігівської обласної прокуратури мотивована тим, що сиди попередніх інстанцій не врахували, що на дату звернення прокурора з позовом до суду у жовтні 2023 року діяла редакція статті 177 ЦПК України, якою визначено перелік документів, що додаються до позовної заяви. Позовну заяву з доданими до неї документами подано прокурором до суду з дотриманням вимог статей 175, 177 ЦПК України.
У Законі № 4292-ІХ відсутні норми, які вказують на те, що частина четверта статті 177 ЦПК України має зворотну дію в часі. Так, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4292-IX передбачено зворотну дію закону в часі лише в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права. Умови та порядок компенсації викладено законодавцем у частині п`ятій статті 390 ЦК України. Порядок обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права викладено у статті 388 ЦК України. При цьому частина четверта статті 177 ЦПК України не містить умов та порядку компенсації вартості нерухомого майна, а також порядку обчислення та перебігу граничного строку, оскільки є нормою процесуального права, а не нормою матеріального права.
Суди не звернули увагу на те, що прокурор у позовній заяві посилався на незаконність відведення спірної земельної ділянки, яка відноситься до земель лісового фонду та знаходиться в межах об`єкту природно-заповідного фонду - РЛП «Міжрічинський», та недобросовісність відповідачів. Про недобросовісність відповідачів також зазначав прокурор у заяві про зміну предмета позову та у поясненнях від 18 червня 2025 року.
Суди не врахували, що питання добросовісності чи недобросовісності набувача може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення.
Вказує, що неправильне застосування судами частини четвертої статті 177 ЦПК України обмежило право прокурора на представництво інтересів держави в суді та доступі до правосуддя.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У жовтні 2023 року керівник Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації, звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ДП «Ліси України», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2023 року відкрито провадження у даній справі, підготовче засідання у справі призначено на 23 жовтня 2023 року о 10 год 30 хв.
19 травня 2025 року через систему Електронний суд представник Козелецької окружної прокуратури - Сорока С. Г. подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просив змінити предмет позову та викласти позовні вимоги в такій редакції:
- витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації земельну ділянку, площею 1, 6 га, кадастровий номер [номер приховано]:21:309:0005, що розташована в межах Деснянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області;
- скасувати рішення приватного нотаріусу Чернігівського районного нотаріального округу Чуприненко О. В. від 28 квітня 2023 року № 67389587 і здійснену на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 (із закриттям розділу) на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:21:309:0005 (номер відомостей про речове право: 50090994 від 28 квітня 2023 року);
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:21:309:0005 у Державному земельному кадастрі, припинивши право приватної власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку.
Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 10 червня 2025 року прийнято до розгляду заяву керівника Козелецької окружної прокуратури Сороки С. Г. про зміну предмета позову; позов залишено без руху та надано Козелецькій окружній прокуратурі строк, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом внесення на депозитний рахунок Козелецького районного суду Чернігівської області прокурором грошових коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки та сплати судового збору.
Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 червня 2025 року позовну заяву керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 10 червня 2025 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 16 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо залишення позову (заяви) без розгляду.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з абзацом 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга Чернігівської обласної прокуратури підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Вимоги щодо форми і змісту позовної заяви визначені у статті 175 ЦПК України.
Відповідно до частини одинадцятої статті 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Пунктом 8 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що 09 квітня 2025 року набув чинності Закон № 4292-ІХ, а тому відповідно до статті 390 ЦК України, пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4292-ІХ, частини четвертої статті 177 ЦПК України, прокурор мав усунути недоліки позовної заяви шляхом внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми у розмірі оцінки (експертно-грошова оцінка земельних ділянок), здійсненої в порядку, визначеному Законом України «Про оцінку земель», чинної на дату подання позовної заяви, однак прокурор вказані вимоги закону не виконав, що свідчить про неможливість розгляду вказаної справи судом.
Колегія суддів не може погодитись із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
09 квітня 2025 року набрав чинності Закон № 4292-ІХ), яким внесені зміни, зокрема, до статей 388, 390, 391 ЦК України та статей 177, 185, 265 ЦПК України.
Відповідно до частини п`ятої статті 390 ЦК України, у редакції наведеного Закону, суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Відповідні зміни були імплементовані й у цивільне процесуальне законодавство, у тому числі, статті 177, 185, 265 ЦПК України.
У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви (абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України, у редакції Закону № 4292-IX).
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму (абзац третій частини другої статті 185 ЦПК України у редакції Закону № 4292-IX).
Необхідно зауважити, що положення Закону № 4292-IX набрали чинності 09 квітня 2025 року, у той час як прокурор звернувся до суду з позовом 05 жовтня 2023 року.
У пункті 2 розділу ІІ Закону № 4292-IX зазначено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.
Наведені положення Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 4292-IX після набрання чинності цим Законом створили у сторін цього спору неоднакового розуміння того, чи поширюється на прокурора у цій справі обов`язок внести на депозитний рахунок суду вартості майна, про витребування якого він просить, навіть після відкриття провадження у справі судом, тобто встановлення відсутності недоліків позовної заяви.
Як зазначав Верховний Суд у постановах від 15 січня 2026 року у справі № 484/1213/25, від 13 липня 2026 року у справі № 305/2027/23 визначальним у цій справі є не стільки дія Закону № 4292-IX у часі (у тому числі, зворотна), скільки загалом сфера його застосування.
Так, як зазначалося вище, за змістом частини п`ятої статті 390 ЦК України суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду.
Положення Закону № 4292-IX розраховані на вирішення правових ситуації, пов`язаних з витребуванням майна саме у добросовісних набувачів, тобто застосування цього Закону залежать від підстав пред`явленого позову.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, який у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 127/8274/24, від 15 січня 2026 року у справі № 484/1213/25, від 25 лютого 2026 року у справі № 603/102/25, від 13 липня 2026 року у справі № 305/2027/23 та інших, вирішував подібне до цієї справи процесуальне питання та зазначив, що обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений у нормі матеріального права. Положення частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню.
У випадку, якщо позивач обґрунтовує позов про витребування нерухомого майна недобросовісністю набувача, то положення частини п`ятої статті 390 ЦК України не застосовуються. Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування частини п`ятої статті 390 ЦК України. Натомість у разі встановлення, що набувач добросовісний, суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини п`ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, прокурор звертаючись до суду із цим позовом, посилався на обізнаність відповідачів щодо незаконності відведення земельної ділянки та їхню недобросовісність. Про недобросовісність відповідачів також зазначав прокурор у заяві про зміну предмета позову та у поясненнях від 18 червня 2025 року.
Не вдаючись в оцінку обґрунтованості зазначених тверджень, Верховний Суд констатує, що позов про витребування спірної земельної ділянки обґрунтований, у тому числі, недобросовісністю останнього набувача, та поданий на підставі статті 387 ЦК України.
За встановлених у цій справі обставин суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок про залишення позову без розгляду, оскільки прокурор у цій справі пред`явив позов про витребування земельної ділянки у недобросовісного набувача, а отже, норми частини п`ятої статті 390 ЦК України, частини четвертої статті 177, абзацу третього частини другої статті 185 ЦПК України у такому випадку не підлягають застосуванню при вирішенні питання про прийняття позову до розгляду. Питання про добросовісність/недобросовісність набувача суд може вирішити лише за результатами дослідження доказів у справі на стадії ухвалення судового рішення.
Подібні висновки у спірних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2026 року у справі №603/102/25, від 18 березня 2026 року у справі № 390/599/25.
З урахуванням викладеного, колегія судді дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин норми статті 390 ЦК України, частини четвертої статті 177, частини одинадцятої статті 187 ЦПК України.
Відповідно до частин третьої і четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
У частині шостій статті 411 ЦПК України визначено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
Оскільки порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права призвело до ухвалення неправильних судових рішень, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В усіх інших випадках, зокрема, при вирішенні процесуального питання як у цій справі, судові витрати розподіляються за правилами статті 141 ЦПК України при вирішенні спору по суті.
Оскільки касаційний суд дійшов висновку про передачу справи на розгляд суду першої інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури задовольнити.
Ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 червня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. М. Осіян
Судді: Г. В. Коломієць
Н. Ю. Сакара
' В. В. Сердюк
В. В. Шипович