УХВАЛА
16 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 757/35865/25
провадження № 61-13131ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Новопечерська школа - Ліцей І-ІІІ рівнів» на постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новопечерська школа - Ліцей І-ІІІ рівнів» про стягнення безпідставно набутих коштів,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новопечерська школа - Ліцей І-ІІІ рівнів» (далі - ТОВ «Новопечерська школа - Ліцей І-ІІІ рівнів») про стягнення безпідставно набутих коштів.
Позов обґрунтовано тим, що його дружина ОСОБА_2 на підставі заяви про приєднання від 17 червня 2025 року № 1483 надала згоду на зарахування сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ТОВ «Новопечерська школа - Ліцей І-ІІІ рівнів» з 01 вересня 2025 року до КДП-5 класу. Підписанням заяви про приєднання ОСОБА_2 підтвердила своє ознайомлення зі змістом договору про надання послуг, опублікованим на сайті школи та погодження зі всіма його умовами, в тому числі із вартістю послуг, а також гарантування не порушувати правила і порядок, встановлені у школі.
Після масованого обстрілу міста Києва ОСОБА_2 разом із сім`єю вирішила переїхати за місто для забезпечення безпеки дитині. Про таке рішення в телефонному режимі повідомила адміністрацію ліцею, зазначила, що можливості навчатися у школі немає, через що виникла потреба у поверненні коштів, сплачених на рахунок відповідача.
У подальшому від відповідача ОСОБА_2 отримала зразок заяви про розірвання договору. 09 липня 2025 року ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою про розірвання договору та повернення всієї суми сплачених коштів у сумі 74 177,50 грн. Відповідач повернув частину коштів 22 935,00 грн за послуги із харчування.
Вказує, що договір про надання послуг із ТОВ «Новопечерська школа - Ліцей І-ІІІ рівнів» ні позивач, ні його дружина не укладали. Оскільки за умовами цього договору, зокрема пункту 4.3., договір вважається укладеним та набирає чинності після виконання одночасно двох умов: 1) підписання заяви про приєднання та надання переліку документів згідно пункту 4.2. договору, 2) оплати виставленого відповідачем рахунку. Вказані умови ні позивач, ні його дружина не виконали. Відтак, отримані відповідачем від позивача кошти є безпідставно набутими.
Зазначає про існування підстав для виникнення у позивача права на нарахування сум, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, просив суд стягнути з ТОВ «Новопечерська школа - Ліцей І-ІІІ рівнів» на користь позивача безпідставно набуті кошти у сумі 51 242,50 грн та судові витрати.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Ковальчук А. С., задоволено.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року скасовано, ухвалено нове судове рішення.
Позов задоволено
Стягнуто з ТОВ «Новопечерська школа-ліцей І-ІІІ рівнів» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у сумі 51 242,50 грн.
Стягнуто з ТОВ «Новопечерська школа-ліцей І-ІІІ рівнів» на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, 1 453,44 грн.
У жовтні 2026 року ТОВ «Новопечерська школа-ліцей І-ІІІ рівнів» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2026 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки ціна позову (51 242,50 грн) станом на 01 січня 2026 року не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 х 30 = 99 840,00 грн), справа є малозначною відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Проте заявником не наведено переконливих доводів стосовно того, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.
Інших доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Новопечерська школа - Ліцей І-ІІІ рівнів» на постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новопечерська школа - Ліцей І-ІІІ рівнів» про стягнення безпідставно набутих коштів, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник