УХВАЛА
16 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 759/8610/23
провадження № 61-12984ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Навіа Інвест» на постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Навіа Інвест» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу та витребування майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Навіа Інвест» (далі - ТОВ «Навіа Інвест») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Навіа Інвест» 336 908,23 грн заборгованості за договором фінансового лізингу від 07 лютого 2022 року № 07022022, витребувати з володіння ОСОБА_1 у власність ТОВ «Навіа Інвест» транспортний засіб: модель 5, марки Mazda державний номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску 2011, колір сірий, номер кузова НОМЕР_2 , номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , покласти на відповідача судові витрати.
Позов мотивований тим, що 07 лютого 2022 року ТОВ «Навіа Інвест» та ОСОБА_1 було укладено договір фінансового лізингу № 07022022, невід`ємними частинами якого є три додатки - специфікація, графік лізингових платежів та акт приймання-передачі в лізинг.
Відповідно до додатку № 3 до договору, лізингодавцем (позивачем) передано, а лізингоодержувачем (відповідачем) прийнято у фінансовий лізинг предмет лізингу: транспортний засіб: модель 5, марки Mazda державний номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску 2011, колір сірий, номер кузова НОМЕР_2 , номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 .
Згідно з пунктом 3 додатку № 1 до договору, вартість предмета лізингу становить 225 000,00 грн. Згідно з пунктом 2 додатку № 3 до договору, предмет лізингу оглянуто та перевірено в присутності сторін, предмет лізингу технічно справний, зовнішні пошкодження відсутні, лізингоодержувач не має зауважень щодо якості, комплектація та відповідності предмета лізингу специфікації.
Пунктом 6 договору передбачено, що за користування предметом лізингу лізингоодержувач на рахунок лізингодавця сплачує лізингові платежі в порядку та розмірах, передбачених цим договором та графіком платежів.
Термін сплати усіх платежів вже настав (термін сплати останнього платежу 10 лютого 2023 року). В порушення умов договору, лізингоодержувачем 08 лютого 2022 року було сплачено єдиний платіж в сумі 67 500,00 грн, і заборгованість за протермінованими лізинговими платежами становить 171 675,19 грн.
Враховуючи, що відповідачем не сплачено 12 поточних лізингових платежів, передбачених додатком № 2 до договору, відповідно до умов пункту 11.7.1 договору позивач направив відповідачу повідомлення від 06 березня 2023 року про відмову (розірвання) договору фінансового лізингу, згідно якого договір є розірваним з 06 березня 2023 року.
У зв`язку з достроковим припиненням дії договору 07 березня 2023 року відповідачеві була надіслана вимога № 23/03/06-8 про повернення предмету лізингу, сплату лізингових та інших платежів по договору, яка отримана відповідачем 10 березня 2023 року.
Згідно з положеннями пункту 6.5.3 договору, у випадку зміни курсу долара США в бік зростання більше, ніж на 5 % з дати укладення цього договору на дату сплати чергового платежу за графіком лізингових платежів, застосовується коригування. За період з укладення договору по дату виставлення даної вимоги відбулася зміна курсу долара США у бік зростання більше, ніж на 5 %. В такому випадку, згідно з пунктом 6.5.3 договору, комісійна винагорода в сумі 14 174,19 грн, визначена додатком № 2 до договору, підлягає коригуванню на коефіцієнт збільшення встановленого НБУ курсу долара США до гривні, тобто на 1,2992, і відповідно коригування (зростання) розміру комісійної винагороди згідно з пунктом 6.5.3 договору становить 4 240,92 грн.
Крім того, згідно з пунктом 13.6.1 договору, за несвоєчасну сплату лізингових платежів та інших грошових зобов`язань лізингоодержувач зобов`язаний сплачувати лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Пеня нараховується за весь строк прострочення до повного погашення заборгованості. Отже, всього пеня за весь час прострочення з 11 березня 2022 року по 19 травня 2023 року становить 58 481,88 грн.
Крім того, відповідно до пункту 13.6.2 договору сторони погодили, що у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату будь-яких платежів за договором, лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу більше, ніж 10 робочих днів, лізингоодержувач сплачує 50 % річних, починаючи з 11 дня прострочення. Таким чином, всього збитки від зростання індексу інфляції за весь час прострочення з 11 березня 2022 року по 19 травня 2023 року становлять 18780,29 грн, а три проценти річних - 58 148,76 грн.
Згідно з пунктом 13.8 договору у разі дострокового розірвання за вимогою лізингодавця у разі настання обставин, передбачених в статті 11 цього договору, лізингоодержувач на вимогу лізингодавця сплачує на користь лізингодавця штраф у розмірі 5 % від вартості предмета лізингу згідно з цим договором, а також відшкодовує всі збитки та документально підтверджені витрати, пов`язані з розірванням даного договору та поверненням предмету лізингу. Таким чином, штраф у розмірі 5 % від вартості предмету лізингу становить 225 000,00 грн * 5 % = 11 250,00 грн.
Пунктом 13.4 договору передбачено, що у випадку порушення лізингоодержувачем порядку повернення предмету лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф у розмірі 5 % вартості предмету лізингу та відшкодовує йому всі збитки, пов`язані з таким порушенням. Оскільки предмет лізингу мав бути повернутий лізингодавцеві не пізніше 20 березня 2023 року, однак його повернуто не було, відповідачу нараховано штраф у розмірі 5 % від вартості предмету лізингу, а саме 11 250,00 грн.
Крім того, відповідно до пункту 13.5 договору за порушення строків передачі предмету лізингу лізингодавцю з вини лізингоодержувача останній сплачує лізингодавцю неустойку в розмірі 10 % річних від залишкової вартості непереданого йому вчасно предмету лізингу за кожен день прострочення. Таким чином, з відповідача за 50 днів прострочення підлягає стягненню неустойка в розмірі 3 082,19 грн.
Відповідно до пункту 5.5 договору, лізингоодержувач зобов`язаний у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу. Оскільки, незважаючи на отримання 10 березня 2023 року повідомлення про розірвання договору та необхідність повернення предмету лізингу, відповідач предмет лізингу не повернув, такий підлягає витребуванню з володіння відповідача у власність позивача.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 квітня 2026 року позов частково задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Навіа Інвест» заборгованість за договором фінансового лізингу у розмірі 336 908,23 грн та судовий збір у розмірі 5 053,80 грн. В решті позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , задоволено.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 квітня 2026 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу у розмірі 336 908,23 грн, а також в частині стягнення судового збору в розмірі 5 053,00 грн скасовано та прийнято в цій частині нову постанову.
Відмовлено ТОВ «Навіа Інвест» у позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу.
Стягнуто з ТОВ «Навіа Інвест» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 064,56 грн.
У жовтні 2026 року ТОВ «Навіа Інвест» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2026 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що зазначений припис має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Ціна позову у справі складає 561 908,23 грн (336 908,23 + 225 000,00), яка станом на 01 січня 2026 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 х 250 = 832 000,00 грн).
Враховуючи зазначене вище, постанова Київського апеляційного суду від 23 вересня 2026 року не підлягають касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга не містить посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; наявність випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, колегією суддів не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Навіа Інвест» на постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Навіа Інвест» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник