ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 920/130/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Бутенка А. О.,
представників учасників справи:
прокурора - Єреп В. В.,
позивача - не з`явився,
відповідача - Чабан Д. Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Кортакоз"
на рішення Господарського суду Сумської області від 08 квітня 2026 року (суддя Резніченко О.Ю.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22 липня 2026 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Іванов В.П., судді: Пономаренко Є.Ю., Чаплян С.Є.)
у справі № 920/130/26
за позовом першого заступника керівника Сумської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації
до Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Кортакоз"
про стягнення 1 946 019,65 грн,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Перший заступник керівника Сумської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації (далі - Департамент; ДКБ Сумської ОДА; позивач) звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Кортакоз" (далі - ТОВ - фірма "Кортакоз"; відповідач) 1 946 019,65 грн заборгованості за договором про будівництво від 08 липня 2024 року № 121, а саме 1 191 535,10 грн пені, 528 268,39 грн інфляційних втрат, 226 216,16 грн 3% річних.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору про будівництво від 08 липня 2024 року № 121 у частині строку використання попередньої оплати.
Короткий зміст судових рішень
3. Рішенням Господарського суду Сумської області від 08 квітня 2026 року, з урахуванням ухвали Господарського суду Сумської області від 20 квітня 2026 року, залишеними без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22 липня 2026 року, позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ТОВ -фірма "Кортакоз" на користь Департаменту 953 228,08 грн пені, 528 268,39 грн інфляційних втрат, 226 216,16 грн 3% річних.
Задоволено клопотання відповідача про зменшення розміру пені, викладене у відзиві на позов. Зменшено розмір пені на 20%.
4. Вирішуючи спір у справі суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до умов договору від 08 липня 2024 року № 121 та положень постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1764 отримана відповідачем попередня оплата в сумі 7 970 725,56 грн мала бути використана протягом шести місяців або повернута замовнику. З огляду на повернення відповідачем 17 грудня 2024 року частини авансу в сумі 61 827,36 грн його невикористаний залишок у сумі 7 908 898,20 грн підлягав використанню або поверненню до 16 січня 2025 року. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що використання цієї суми підтверджено актом від 30 грудня 2025 року, а отже, дійшли висновку про прострочення відповідачем виконання відповідного зобов`язання та наявність підстав для нарахування пені відповідно до пункту 16.10 договору за період з 17 січня 2025 року до 16 липня 2025 року, а також інфляційних втрат і 3% річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України за період з 17 січня 2025 року до 30 грудня 2025 року. Водночас суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керуючись статтею 551 ЦК України, зменшив розмір заявленої пені на 20%.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов залишити без розгляду.
6. Скаржник підставою касаційного оскарження судових рішень визначив пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Рух справи в суді касаційної інстанції
7. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 серпня 2026 року для розгляду зазначеної касаційної скарги у справі визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.
8. Верховний Суд ухвалою від 31 серпня 2026 року відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача на підставах пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
9. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
10. Частиною 2 статті 300 ГПК України визначено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11. На обґрунтування підстав касаційного оскарження відповідач посилається на пункти 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме:
- пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України - суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08 липня 2026 року у справі № 910/16365/25, від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 липня 2018 року у справі № 822/1169/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 813/661/17, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 - щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII); від 27 квітня 2026 року у справі № 158/2439/22, від 10 грудня 2024 року у справі № 240/19209/21 - щодо обов`язку суду застосовувати Конституцію України як акт прямої дії та не застосовувати закон, який їй суперечить; від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22, від 15 лютого 2023 року у справі № 920/437/22 - щодо застосування частини третьої статті 551 ЦК України та критеріїв, які мають враховуватися судом при зменшенні неустойки;
- пункт 4 частини другої статті 287, пункт 5 частини першої статті 310 ГПК України - апеляційний господарський суд розглянув справу за відсутності представника відповідача, оскільки не забезпечив його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, незважаючи на попередньо наданий судом дозвіл на таку участь та авторизацію представника у підсистемі відеоконференцзв`язку. При цьому посилається на постанови Верховного Суду від 02 липня 2026 року у справі № 917/1748/25, від 17 липня 2025року у справі №520/2563/25, від 28 червня 2024 року у справі № 910/8633/21, від 23 березня 2023 року у справі № 905/2371/21, від 18 листопада 2025 року у справі № 925/1634/24.
Доводи інших учасників справи
12. Прокурор звернувся до Верховного Суду із відзивом на касаційну скаргу, в якому просить залишити цю касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з підстав, наведених у відзиві.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
13. Суди попередніх інстанцій встановили, що 08 липня 2024 року за результатами проведення оборонної закупівлі між Департаментом (замовник) та ТОВ -фірмою "Кортакоз" (підрядник) було укладено договір про будівництво фортифікаційних споруд на території Сумської області № 121, за умовами якого підрядник взяв на себе зобов`язання виконати та здати замовнику в установлений договором строк закінчені роботи, а також проектної документації на цей об`єкт, а замовник - прийняти належним чином виконані роботи на оплатити їх.
14. Згідно з пунктами 2.1, 3.1 договору строк виконання робіт - з 08 липня 2024 року до 15 серпня 2024 року, приблизна (динамічна) договірна ціна робіт становить 11 386 750,80 грн.
15. Відповідно до пункту 19.1 договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31 грудня 2024 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.
16. Відповідно до пункту 12.1 договору попередня оплата здійснюється за рішенням замовника. Замовник може перераховувати попередню оплату у розмірі, що не перевищує 70% загальної вартості робіт за договором на строк не більше як шість місяців. Невикористана сума попередньої оплати повертається замовнику. Попередня оплата здійснюється на небюджетний рахунок, відкритий на їх ім`я підрядника в органах Державної казначейської служби. В разі надання авансу замовник після виставлення рахунку підрядником проводить оплату авансу.
17. Додатковою угодою від 21 серпня 2024 року № 1 внесено зміни до договору та визначено строк виконання робіт з 08 липня 2024 року до 31 грудня 2024 року та внесено зміни до календарного графіку робіт.
18. Додатковою угодою від 19 грудня 2024 року № 2 внесено зміни до договору та визначено договірну ціну у сумі 11 298 426,00 грн.
19. Додатковою угодою від 31 грудня 2024 року № 3 продовжено строк виконання робіт до 31 грудня 2025 року та визначено строк його дії до 31 грудня 2025 року.
20. Наведені положення договору узгоджуються із пунктом 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1764 (далі - Порядок № 1764), яким визначено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях для виконання робіт з будівництва військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд для потреб оборони замовник може здійснювати попередню оплату (виплату авансу) в розмірі до 70 відсотків вартості робіт за договором (контрактом) на строк не більш як шість місяців.
21. Суди попередніх інстанцій встановили, що порядок, строки та умови здійснення попередньої оплати (авансу), передбачені як умовами договору, так і вимогами законодавства.
22. Так, умовами договору передбачено, що попередня оплата має бути використана підрядником у 6 місячний строк.
23. Замовником перераховано підряднику попередню оплату на загальну суму 7 970 725,56 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 12 липня 2024 року № 239 (дата фактичної оплати - 16 липня 2024 року).
24. З огляду на положення пункту 12.1 договору та пункт 19 Порядку № 1764 попередня оплата надавалася підряднику строком на 6 місяців, тобто до 16 січня 2025 року (з урахуванням продовження строку дії договору).
25. Підрядник відповідно до платіжної інструкції від 17 грудня 2024 року № 2 повернув суму невикористаного авансу у розмірі 61 827,36 грн.
26. На думку Прокурора, попередня оплата на загальну суму 7 908 898,20 грн (7 970 725,56 грн - 61 827,36 грн) підрядником використана несвоєчасно, тобто не у 6 місячний термін, шляхом виконання робіт, що підтверджується актом № 1 приймання-виконаних будівельних робіт за грудень 2025 року на суму 9 794 600,40 грн.
27. Департаментом на адресу ТОВ -фірми "Кортакоз" надсилалися претензії від 06 лютого 2025 року та 26 травня 2025 року, в яких серед іншого вказувалося про те, що підрядником не надано актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), що підтверджують використання авансу, і не повернуто попередню оплату за договором про будівництво від 08 липня 2024 року № 121.
28. Замовник наголошував на необхідності виконання підрядником взятих на себе договірних зобов`язань, зокрема, щодо негайного повернення отриманої попередньої оплати, попереджав про звернення до суду щодо стягнення відповідних коштів, а також штрафних санкцій за порушення умов договору. Разом з тим підрядник відповіді на вказані претензії на адресу замовника не надіслав.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
29. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу (пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України).
30. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
31. Як убачається зі змісту касаційної скарги, скаржник однією з підстав касаційного оскарження зазначає, зокрема, те, що апеляційним господарським судом порушено норми процесуального права, а саме, не забезпечено участь його представника Шевчука Віктора Сергійовича (далі - Шевчук В. С.) у судовому засіданні 22 липня 2026 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (за наявності клопотання про можливість брати участь у розгляді справи дистанційно у режимі відеоконференції).
32. Так, за доводами скаржника, ухвалою апеляційного суду від 11 червня 2026 року було задоволено його клопотання про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції, однак 22 липня 2026 року його представник, який завчасно авторизувався в підсистемі ВКЗ, до відеоконференції допущено не було. На думку скаржника, цим апеляційний суд позбавив його представника можливості брати участь у судовому засіданні, надавати пояснення, заявляти клопотання та заперечення, чим порушив статті 2, 13, 42, 197 ГПК України та принципи змагальності й рівності учасників процесу. У зв`язку з цим скаржник вважає зазначене процесуальне порушення підставою для скасування постанови апеляційного суду.
33. Верховний Суд вважає наведені аргументи скаржника обґрунтованими з огляду на таке.
34. Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
35. Верховний Суд неодноразово зазначав, що право на доступ до суду, тобто право ініціювати у судах провадження у цивільних/господарських справах, є невід`ємним елементом, притаманним праву, закріпленому пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це право на доступ не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які, однак, не можуть забороняти або скорочувати доступ особи у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом.
36. Законодавець у статті 2 ГПК України закріпив норму, відповідно до якої основними засадами (принципами) господарського судочинства, серед іншого, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін.
37. Згідно зі статтею 42 ГПК України, яка визначає права та обов`язки учасників справи, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
38. Такі принципи господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право брати участь у судових засіданнях, право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.
39. Участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції регулює стаття 197 ГПК України. Так, за змістом частини 1 статті 197 ГПК України учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.
40. Відповідно до абзаців першого, третього пункту 51 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (далі - Положення), у разі проведення судового засідання в режимі відеоконференції секретар судового засідання засобами підсистеми ЄСІТС забезпечує ведення протоколу (журналу) судового засідання в електронній формі та технічний запис судового засідання. До матеріалів справи в паперовій формі за необхідності приєднується роздрукований паперовий примірник протоколу (журналу) судового засідання з посиланням на технічний запис судового засідання.
41. Відповідно до Інструкції секретаря судового засідання щодо проведення судових засідань в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, розміщеній на офіційному веб-сайті https://vkz.court.gov.ua/, додавання учасників до відеоконференції виконується організатором на сторінці конференції або у режимі адміністрування.
42. Отже, з наведених вище норм вбачається, що секретар судового засідання забезпечує ведення протоколу (журналу) судового засідання в електронній формі, технічного запису судового засідання та запрошує учасників справи до участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції шляхом їх додавання до відеоконференції на сторінці конференції або у режимі адміністрування (див. пункт 71 постанови Верховного Суду від 25 червня 2026 року у справі № 903/124/25).
43. Законодавче закріплення у статті 197 ГПК України права учасника справи брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції є гарантією забезпечення доступу до правосуддя, а обмеження цього права за наявності технічної можливості та задоволеного клопотання учасника є порушенням принципу змагальності сторін і процесуальних прав учасника. Таке порушення обмежує фундаментальне право учасника на судовий захист, нівелює засади рівності та змагальності сторін.
44. У постанові від 23 березня 2023 року у справі № 905/2371/21, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначив, що: "з матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Донецької області від 28 липня 2022 року було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 15 серпня 2022 року. 22 липня 2022 року ПрАТ "АПК-Інвест" звернулося до місцевого господарського суду з клопотанням № 591 про забезпечення проведення судових засідань у справі (у тому числі, підготовчого) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Отже, представник ПрАТ "АПК-Інвест" скористався своїм правом, передбаченим частиною 1 статті 197 ГПК України та подав до місцевого господарського суду заяву про участь у судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. При цьому Суд враховує, що процесуальне законодавство не містить приписів, які унеможливлювали б звернення до суду з єдиним (одним) клопотанням (заявою) щодо участі у всіх судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції (що й було зроблено ПрАТ "АПК-Інвест") або передбачали звернення виключно з окремим клопотанням (заявою) щодо кожного судового засідання. Згідно з ухвалою суду від 28 липня 2022 року заяву ПрАТ "АПК-Інвест" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів задоволено; постановлено провести судове засідання, призначене на 15 серпня 2022 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Відповідно до ухвали суду від 15 серпня 2022 року у судове засідання з`явився представник ПрАТ "АПК-Інвест" та надав пояснення по суті позовних вимог. У судовому засіданні 15 серпня 2022 року оголошено перерву до 02 вересня 2022 року о 12:30 год. Згідно з протоколом судового засідання від 02 вересня 2022 року та рішенням суду від 02 вересня 2022 року представники сторін у судове засідання не з`явилися. Водночас у матеріалах справи відсутні докази того, що місцевий господарський суд під час проведення судового засідання 02 вересня 2022 року здійснив запрошення/виклик представника ПрАТ "АПК-Інвест" на його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (про що, зокрема, зазначав представник ПрАТ "АПК-Інвест" у запиті до суду з приводу надання інформації щодо провадження у справі); також відсутні докази того, що під час запрошення/виклику представника ПрАТ "АПК-Інвест" на його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції існувала технічна неможливість його участі у відеоконференції, переривання або відсутність інтернет-зв`язку, що, у свою чергу, призвело до неможливості з`єднання суду з представником названого товариства. Суд вважає, що незабезпечення місцевим господарським судом участі представника ПрАТ "АПК-Інвест" у судовому засіданні 02 вересня 2022 року у режимі відеоконференції без вагомих на те підстав призвело до незабезпечення можливості стороні реалізувати надані їй законом процесуальні права, що є одним з ключових принципів процесуальної справедливості. Згідно з гарантіями, які надає стаття 6 Конвенції, сторона провадження повинна мати можливість ефективно брати участь у судовому засіданні суду, який розглядає її справу. Суд апеляційної інстанції на зазначене порушення уваги не звернув, помилково зазначивши про те, що ПрАТ "АПК-Інвест" не подавало заяву про участь у судовому засіданні 02 вересня 2022 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Так, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на зміст клопотання ПрАТ "АПК-Інвест" від 22 липня 2022 року № 591, яке не обмежувалося одним судовим засіданням, а також не врахував того, що оголошення перерви у судовому засіданні - це процесуальна дія суду стосовно перенесення часу продовження судового засідання на інший чітко визначений час".
45. Верховний Суд у постанові від 19 березня 2025 року у справі № 2602/5125/12 дійшов таких висновків: "якщо апеляційний суд задовільнив клопотання учасника справи про його участь у розгляді справи у режимі відеоконференції, то відкладення розгляду справи не означає анулювання задоволення цього клопотання. Якщо відповідний учасник не звернувся з новим клопотанням щодо порядку його участі у розгляді справи, яке відміняє його попереднє клопотання щодо участі у режимі відеоконференції, то призначення знятої з розгляду/відкладеної справи на нову дату передбачає участь відповідного учасника справи у режимі відеоконференції. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у пункті 64 постанови від 16 серпня 2023 року у справі № 753/19205/21. Однак, Київський апеляційний суд проігнорував вищезазначене власне судове рішення про участь особи у розгляді справи у режимі відеоконференції, оскільки матеріали справи не містять даних про те, що адвокату Мазнєвій С. Г. надано 11 липня 2024 року можливість участі у розгляді справи у режимі відеоконференції за допомогою сервісу EASYCON або, що вона не здійснила таку участь у режимі відеоконференції із власної ініціативи. Секретар судового засідання у протоколі судового засідання від 11 липня 2024 року зазначив лише про неявку сторони відповідача у судове засідання, а не про відсутність учасника у режимі відеоконференції. За таких обставин, незважаючи на належне повідомлення представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Мазнєвої С. Г. про дату, час і місце судового засідання, водночас ураховуючи наявність у вказаних осіб об`єктивних і поважних причин, з яких вони не змогли прийняти участь при апеляційному розгляді справи, з огляду на невід`ємне право особи на судовий захист і право бути почутим у суді, застосовувавши відповідні процесуальні норми крізь призму загальних засад цивільного судочинства, дотримання гарантій прав особи на участь у розгляді її справи, а також обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав, Верховний Суд дійшов висновку, що встановлені обставини обмеження права сторони відповідача ОСОБА_1 на участь у апеляційному перегляді справи № 2602/5125/12 є достатньою підставою для скасування постанови Київського апеляційного суду від 11 липня 2024 року в оскаржуваній частині".
46. Верховний Суд у постанові від 18 березня 2026 року у справі № 569/11978/24 зазначив: "що у разі проведення судового засідання в режимі відеоконференції обов`язковими є ведення протоколу (журналу) судового засідання в електронній формі та технічна фіксація судового засідання засобами ЄСІТС. Водночас порядок фіксування судового засідання, що проводиться в режимі відеоконференції, передбачає обов`язок секретаря судового засідання здійснити запрошення учасника справи до створеної конференції для його участі у такому засіданні. Функціонал підсистеми відеоконференцзв`язку дає можливість належним чином відобразити у протоколі (журналі) судового засідання, зокрема, обставини неявки учасника справи, який виявив бажання брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, або настання обставин, визначених частиною п`ятою статті 212 ЦПК України. Відтак, саме на секретаря судового засідання покладено обов`язок щодо направлення запрошення учаснику справи для приєднання до судового засідання, призначеного до розгляду в режимі відеоконференції, оскільки можливість самостійного приєднання в учасника справи відсутня. При призначенні усного слухання справи суд зобов`язаний забезпечити право учасників справи брати участь в судових засіданнях, що є елементом гласності і відкритості судового процесу як однією із основних засад судочинства. Складовою забезпечення цього права є участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду є правом учасників справи, у задоволенні відповідної заяви учасника справи суд може відмовити лише за відсутності у суді відповідної технічної можливості, таке право учасника справи є безумовним, у тому числі з використанням власних технічних засобів (постанова Верховного Суду від 09 серпня 2023 року в справі № 161/10117/21). Згідно з частиною першою статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Відтак, за встановлених у справі обставин 03 квітня 2025 року Рівненський апеляційний суд всупереч постановлених ухвал від 10 березня 2025 року та 01 квітня 2025 року про задоволення клопотань, зокрема, сторони відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, розглянув справу за відсутності як відповідача, так і його представника. Вищевказане свідчить про те, що судом апеляційної інстанції фактично не було враховано приписи частини третьої статті 223 ЦПК України, а саме те, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Заявник та його представник у своїх касаційних скаргах стверджують, що вони були позбавлені можливості брати участь у судовому засіданні у Рівненському апеляційному суді, що призначеному на 03 квітня 2025 року. Зазначають, що 03 квітня 2025 року судове засідання о 12:30 год, як це було визначено в ухвалі, не відбулося, а в системі "Захищений відеоконференцзв`язок з судом" за офіційним посиланням https://vkz.court.gov.ua/ було відсутнє будь-яке запрошення для приєднання до відеоконференції. Більше того, у зазначеній системі взагалі не було створено відповідної відеоконференції. Заявник вказує, що неодноразово телефонував до Рівненського апеляційного суду з метою повідомлення про намір брати участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції. Враховуючи вищенаведене, а також те, що протокол судового засідання в режимі відеоконференції містить відомості про запрошення до участі у справі виключно представника позивача - Авдєєнка В. В., проте не містить жодних відомостей щодо запрошення ОСОБА_2 , або його представника, оскаржувані постанови Рівненського апеляційного суду не можна вважати законними й обґрунтованим. Подібних за змістом висновків щодо порушення права учасника справи на доступ до суду у зв`язку з незабезпеченням можливості брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції дійшов Верховний Суд у змісті постанови від 30 листопада 2023 року у справі № 607/7742/23 (адміністративне провадження № К/990/25587/23). На переконання колегії суддів, суд апеляційної інстанції не забезпечив відповідачу можливість брати участь у судовому засіданні у цій справі, що є порушенням права на доступ до правосуддя та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таке порушення створило перешкоди заявнику у належному користуванні процесуальними правами, передбаченими нормами ЦПК України, та призвело до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства. Відтак, оскільки Рівненський апеляційний суд фактично не забезпечив ОСОБА_2 реалізацію права на доступ до суду, останній був позбавлений можливості брати участь у судовому засіданні та надавати пояснення у справі".
47. Верховний Суд зазначав, що в Україні визнається і діє принцип "верховенства права" (стаття 8 Конституції України). Принцип "правової (юридичної) визначеності" є одним із суттєвих елементів верховенства права. Вказаний принцип вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності як самих правових норм, так і того, як ці норми мають бути застосовані судами у подібних правовідносинах. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Саме така діяльність суду забезпечує дотримання принципу "рівності всіх осіб перед законом", який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
48. Як убачається із матеріалів справи, апеляційний господарський суд ухвалою від 13 травня 2026 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки) відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення суду першої інстанції і призначив її розгляд на 11 червня 2026 року.
49. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11 червня 2026 року розгляд справи відкладено на 22 червня 2026 року, задоволено клопотання ТОВ - фірма "Кортакоз" про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Вирішено провести судове засідання у справі № 920/130/26, призначене на 22 червня 2026 о 14:40, а також наступні судові засідання у цій справі в режимі відеоконференції.
50. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22 червня 2026 року у справі № 920/130/26 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги ТОВ-фірма "Кортакоз" на рішення Господарського суду Сумської області від 08 квітня 2026 року у справі № 920/130/26 до 22 липня 2026 року. При цьому суд не задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, в якому відповідачем також заявлялося клопотання про його участь у наступних судових засіданнях у цій справі в режимі відеоконференції.
51. У протоколі судового засідання від 22 липня 2026 року, в якому ухвалювалася оскаржувана постанова, зазначено, що судове засідання розпочалося об 11:00 та закінчилося об 11:08, у судове засідання з`явився лише Прокурор. Водночас у протоколі не зафіксовано відомостей щодо запрошення представника відповідача до участі у відеоконференції, його приєднання до відеоконференції або спроб суду встановити з ним відеозв`язок, а також причин, з яких участь представника відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції не відбулася. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що неможливість участі представника відповідача у відеоконференції була зумовлена технічними обставинами, які виникли саме на стороні відповідача. Зокрема, відсутній акт чи інший документ, складений працівниками апеляційного суду, який би засвідчував наявність технічної несправності або втрату зв`язку з боку представника відповідача. За таких обставин, з огляду на наявність чинної ухвали апеляційного суду про проведення судових засідань у справі в режимі відеоконференції, суд апеляційної інстанції мав забезпечити можливість участі представника відповідача у судовому засіданні та належним чином зафіксувати обставини, що перешкодили такій участі, чого не здійснив.
52. Отже, переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд не врахував вищенаведених висновків Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, попри раніше задоволене клопотання про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке зберігає свою чинність і після оголошення перерви у справі, апеляційний суд не забезпечив участі представника відповідача у судовому засіданні 22 липня 2026 року в режимі відеоконференції та не встановив і не зафіксував причин, з яких така участь не відбулася, що призвело до незабезпечення можливості стороні реалізувати надані їй законом процесуальні права, зокрема, на участь у судовому засіданні, надання пояснень, здійснення захисту прав та інтересів. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги у цій частині є обґрунтованими, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із направленням справи на новий апеляційний розгляд.
53. Щодо інших підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, які наведені у касаційній скарзі, то Верховний Суд зазначає, що ці доводи можуть бути предметом касаційного перегляду після розгляду справи судом апеляційної інстанцій з дотриманням норм процесуального права (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 905/2371/21).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
54. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
55. Пунктом 2 частин 1 статті 308 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
56. Згідно з частиною 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
57. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, отримали часткове підтвердження під час касаційного провадження. Порушення норм процесуального права допустив суд апеляційної інстанцій, в зв`язку з чим касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувану постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
58. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, дати їм належну оцінку і залежно від встановленого вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Кортакоз" задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22 липня 2026 року у справі № 920/130/26 скасувати.
3. Справу № 920/130/26 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Л. Власов
Судді І. В. Булгакова
Т. М. Малашенкова