ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2026 року м. Дніпро Справа № 904/3956/26
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),
суддів: Чередка А.Є., Мороза В.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Зеленодольської міської ради
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2026р.
(суддя Ліпинський О.В., м. Дніпро)
у справі
за позовом Зеленодольської міської ради, м. Зеленодольск, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мар`янський ринок", с. Мар`янське,
про стягнення заборгованості, в розмірі 143 267,04 грн.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
Зеленодольська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мар`янський ринок» про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою, пені та трьох процентів річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності за договором оренди землі №41, а з 28.11.2025 - за договором оренди землі №05.
Позивач виходив, зокрема, з того, що рішенням Зеленодольської міської ради №396 від 29.06.2021 для відповідної категорії земель установлено ставку орендної плати у розмірі 7 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у зв`язку з чим, на думку ради, починаючи з 01.01.2022 відповідач мав сплачувати орендну плату саме із застосуванням ставки 7 %, незалежно від того, що до договору оренди землі №41 відповідні зміни сторонами не вносилися.
Під час розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог та остаточно просив стягнути з відповідача 123 380,42 грн основної заборгованості, 13 309,00 грн пені та 6 577,62 грн трьох процентів річних.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2026р. у справі № 904/3956/23 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Мар`янський ринок» на користь Зеленодольської міської ради 33 374,24 грн. заборгованості з орендної плати та 775,26 грн. витрат зі сплати судового збору. У решті позовних вимог відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із рішенням у частині відмови у задоволенні позову, Зеленодольська міська рада звернулася з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2026 у відповідній частині та ухвалити нове рішення про повне задоволення позовних вимог.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування ставки орендної плати 7 % у період з 01.01.2022 по 27.11.2025.
На думку апелянта, рішення Зеленодольської міської ради №396 від 29.06.2021 є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування, прийнятим у межах його компетенції, а тому відповідно до статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є обов`язковим для виконання на відповідній території.
Позивач зазначає, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а тому встановлення органом місцевого самоврядування нової ставки орендної плати, на його переконання, тягне зміну розміру платежу незалежно від внесення відповідних змін до договору оренди землі.
Апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду та стверджує, що відсутність підписаної сторонами додаткової угоди не є підставою для незастосування встановленої рішенням ради ставки 7 %.
Окремо скаржник не погоджується з повною відмовою у стягненні пені та трьох процентів річних.
Зеленодольська міська рада зазначає, що, встановивши наявність основної заборгованості у розмірі 33 374,24 грн, суд першої інстанції повинен був самостійно здійснити правильний розрахунок пені та трьох процентів річних, а не відмовляти у задоволенні цих вимог лише з огляду на неправильність наданого позивачем розрахунку.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2026р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чередко А.Є., Мороз В.Ф..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.09.2026р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Зеленодольської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2026р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи; витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/3956/26.
28.09.2026р. матеріали справи № 904/3956/26 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи
Між Мар`янською сільською радою Апостооівського району Дніпропетровської області (далі Орендодавець) та ТОВ "Мар`янський ринок" (далі Орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки № 41 від 21.10.2013 року (далі Договір № 41).
Згідно п. 1.1. Договору № 41 Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільського ринку та іншої комерційної діяльності, яка знаходиться по вул. Перше Травня, 37 "а", в селі Мар`янське, Апостолівського району, Дніпропетровської області на підставі рішення Мар`янської сільської ради № 555- 24(VI) від 11 жовтня 2013 року.
Відповідно до п. 2. Договору №41 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,9435 га, у тому числі по угіддях: запасу Мар`янської сільської ради. кад. № [номер приховано]:03:003:0725.
Пунктом 3 Договору № 41 передбачено, що на земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна - капітальна будівля: будинок складу - магазину, яка знаходиться у власності, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.04.2013 серія САЕ № 929140.
Згідно п. 8. Договору № 41 орендна плата за 0,9435 га вноситься орендарем у грошовій формі, річний розмір якої становить 44 155,80 грн., сплачується щомісячно в розмірі 3 679,65 грн. на рахунок Мар`янської сільської ради згідно з чинним законодавством.
Відповідно до п. 9, 10 Договору № 41, обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної власності здійснюється з урахуванням індексації, цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Орендна плата вноситься щомісячно, на протязі 30 календарних днів, наступним за останнім днем звітного місяця, кінцевий строк сплати 20 грудня кожного року.
Відповідно до акта приймання-передачі від 21.10.2013 року Відповідач прийняв в оренду земельну ділянку згідно Договору № 41.
10.02.2014 року Сторони уклали додаткову угоду до Договору оренди землі № 41, за змістом якої внесли зміни в розділ "Орендна плата", визначивши його умови в наступній редакції:
"Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та в зв`язку з введенням в дію з 01.01.2014 року нормативно-грошової оцінки землі на підставі рішення № 505 сесія 21/VIскликання Мар`янської сільської ради від 25.05.2013 року, згідно витягу відділу Держземаганства в Апостолівському районі за № 425/1-10 від 31.01.2014 року нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 0,9435 га складає 1 094 214,02 грн., згідно Податкового кодексу України ст. 288, 288.5.2б, що становить 6% нормативної грошової оцінки: 1 094 214,02 х6% =65 652,84 грн. річна сума, 5 471,07 грн. в місяць.
Згідно рішення Зеленодольської міської ради № 1053 від 30.07.2015 року "Про добровільне об`єднання територіальних громад" були об`єднані населені пункти: село Велика Костромка Великокостромської сільської ради, село Мар`янське Мар`янської сільської ради, село Мала Костромка та місто Зеленодольськ в Зеленодольську міську територіальну громаду з центром в місті Зеленодольськ Криворізького району Дніпропетровської області.
29 червня 2021 року Зеленодольською міською радою прийнято рішення № 396 "Про встановлення місцевих податків і зборів", яке вступило в силу з 01.01.2022 року.
Відповідно до даного рішення, за земельні ділянки з цільовим призначенням відповідно до КВЦПЗ 03.07: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, встановлена ставка орендної плати 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
28.11.2025 року у зв`язку з закінченням строку дії Договору оренди землі № 41, відповідно до рішення Зеленодольської міської ради № 2157 від 27.11.2025 року "Про передачу земельної ділянки в оренду" ТОВ "Мар`янський ринок" було укладено новий Договір оренди земельної ділянки № 05 (надалі - Договір № 05).
Згідно п. 1.1. Договору № 05 Орендодавець на підставі рішення Зеленодольської міської ради №2157 від 27.11.2025 року "Про передачу земельної ділянки в оренду", що знаходиться на території Зеленодольської міської територіальної громади в межах села Мар`янське по вул. Перше Травня, 37А, надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 0,9435 га, з кадастровим номером [номер приховано]:03:003:0725, за рахунок земель житлової та громадської забудови. Цільове призначення згідно КВЦПЗ: 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Відповідно до п. 2.1.-2.3. Договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,9435 га, кадастровий № [номер приховано]:03:003:0725. На земельній ділянці, що є предметом цього Договору, знаходиться об`єкт нерухомого майна. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення цього договору становить 2 941 457,79 грн.
Договір укладено на 15 (п`ятнадцять) років. Після закінчення терміну дії Договору Орендар має переважне право на поновлення Договору на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію. (п. 3.1., 3.2. Договору).
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що річний розмір орендної плати на момент укладення договору становить 7% від нормативної грошової оцінки землі, що дорівнює 205 902,04 грн. за рік.
Згідно п. 4.3. Договору орендна плата вноситься Орендарем щомісячно у грошовій формі в розмірі 1/12 частини від загальної річної орендної плати, протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
Звертаючись з даним позовом до суду Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість з орендних платежів за землю в розмірі 123 380,42 грн., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 6 577,62 грн., пеню в розмірі 13 309,00 грн.
Відповідно до наданого Позивачем розрахунку (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), при визначенні розміру річної орендної плати за період з 2022 по 31.05.2026 року, Позивачем застосовано ставку орендної плати в розмірі 7% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.
В якості підстави для застосування за Договором оренди землі № 41 ставки орендної плати в розмірі 7%, Позивач посилається на рішення Зеленодольської міської ради № 396 від 29.06.2021 року "Про встановлення місцевих податків і зборів", яке набрало чинності 01.01.2022 року, відповідно до якого за земельні ділянки з цільовим призначенням відповідно до КВЦПЗ 03.07: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, встановлена ставка орендної плати 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
Вирішуючи спір, місцевий господарський суд виходив із того, що додатковою угодою від 10.02.2014 до договору оренди землі №41 сторони погодили розмір орендної плати на рівні 6 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Рішення Зеленодольської міської ради №396 від 29.06.2021, яким установлено ставку орендної плати 7 %, саме по собі не змінило погоджений сторонами договору розмір орендної плати, оскільки рішення органу місцевого самоврядування про встановлення ставок орендної плати не є законодавчою зміною граничного розміру такої плати, а умовами договору №41 не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати внаслідок прийняття такого рішення.
У зв`язку з цим суд першої інстанції здійснив розрахунок орендної плати за період дії договору №41 виходячи зі ставки 6 %, а після укладення 28.11.2025 нового договору оренди землі №05 - зі ставки 7 %.
За результатами проведеного розрахунку та з урахуванням фактично сплачених відповідачем протягом спірного періоду 618 193,30 грн суд установив, що належний розмір орендної плати становив 651 567,54 грн, а непогашена заборгованість відповідача - 33 374,24 грн.
Відмовляючи у стягненні пені та трьох процентів річних, суд зазначив, що здійснений позивачем розрахунок цих сум ґрунтувався на визначеному ним розмірі основного зобов`язання із застосуванням ставки 7 %, який суд визнав неправильним.
При цьому суд урахував, що протягом спірного періоду відповідач здійснював платежі різного розміру, у тому числі часткові платежі та платежі, які перевищували нарахування за відповідні періоди, а позивач розподіляв такі платежі між відповідними періодами виходячи з власного розрахунку орендної плати.
За висновком місцевого господарського суду, зміна бази нарахування орендної плати зумовлює необхідність установлення залишку простроченої заборгованості за кожний окремий період та моменту її погашення кожним платежем, тоді як необхідних вихідних даних для здійснення такого нового розрахунку позивачем не наведено.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до статті 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі є договором, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За змістом статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Згідно зі статтею 30 цього Закону, зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди спір вирішується в судовому порядку.
Відповідно до статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, крім випадків застосування цін, які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом.
За приписами статей 651, 654 ЦК України, зміна договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, та вчиняється у тій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Пунктом 288.1 статті 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Водночас, Податковий кодекс України встановлює законодавчі межі розміру орендної плати.
Отже, необхідно розмежовувати встановлений законом граничний розмір орендної плати та конкретний розмір орендної плати, погоджений сторонами відповідного договору.
У цій справі сторони додатковою угодою від 10.02.2014 до договору №41 погодили орендну плату у розмірі 6 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Рішенням Зеленодольської міської ради №396 від 29.06.2021 для відповідної категорії земель установлено ставку 7 %.
Однак, прийняття такого рішення не є законодавчою зміною граничного мінімального чи максимального розміру орендної плати.
Саме цей підхід сформульований Верховним Судом у постанові від 16.04.2018 у справі №910/7905/17: зміна розміру орендної плати у відсотках від нормативної грошової оцінки, оформлена рішенням міської ради, не є законодавчою підставою для зміни договору, оскільки граничні розміри орендної плати встановлюються на законодавчому рівні.
Водночас, рішення органу місцевого самоврядування може бути підставою для зміни орендної плати, якщо сторони безпосередньо у договорі передбачили прийняття такого рішення як підставу для перегляду розміру плати.
Аналогічний за змістом підхід сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі №635/4233/19.
Велика Палата виходила з необхідності розмежування зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка є основою для визначення орендної плати та безумовно впливає на її розмір, і зміни рішенням органу місцевого самоврядування самої процентної ставки.
Підставою для перегляду процентної ставки орендної плати незалежно від волевиявлення сторін є законодавча зміна її граничного розміру або зміна розміру земельного податку. Натомість рішення органу місцевого самоврядування про встановлення певної процентної ставки може бути підставою для зміни договору тоді, коли сторони передбачили таку підставу у самому договорі.
Умови договору №41 у редакції додаткової угоди від 10.02.2014 не встановлюють автоматичної зміни погодженої сторонами ставки орендної плати внаслідок прийняття Зеленодольською міською радою рішення про встановлення іншої ставки.
Відповідних змін до договору після прийняття рішення №396 від 29.06.2021 сторони також не внесли.
За таких обставин саме по собі набрання чинності рішенням ради №396 не змінило погоджену сторонами договору №41 ставку з 6 % до 7 %.
Приписи статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» самі по собі не надають рішенню місцевої ради властивості автоматично змінювати погоджену сторонами істотну умову чинного договору, якщо відповідна можливість не встановлена законом або самим договором.
Отже, посилання апелянта на нормативний характер рішення №396 не спростовує висновків суду першої інстанції.
Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №910/7905/17 не підтверджує його позицію.
Навпаки, у цій постанові Верховний Суд зазначив, що зміна ставки орендної плати рішенням органу місцевого самоврядування не є законодавчою зміною граничного розміру орендної плати та може бути підставою для зміни конкретного договору лише з урахуванням його умов.
Крім того, наведений висновок надалі отримав розвиток у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №635/4233/19, яка підлягає врахуванню судами при вирішенні відповідного питання.
Не підтверджує позицію апелянта і наведена ним постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2020 у справі №910/17955/17.
Предметом спору у справі №910/17955/17 були правовідносини у сфері постачання електричної енергії та оскарження рішення комісії електропередавальної організації щодо визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії.
Отже, правовідносини у зазначеній справі не є подібними до спірних земельних орендних правовідносин, а сформульовані в ній висновки не підтверджують твердження Зеленодольської міської ради про автоматичну зміну ставки орендної плати за договором №41.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо необхідності застосування ставки 7 % з 01.01.2022 по 27.11.2025 є необґрунтованими.
Суд першої інстанції, виходячи з установленої договором №41 ставки 6 %, а з 28.11.2025 - зі ставки 7 %, передбаченої новим договором №05, здійснив власний розрахунок належної до сплати орендної плати.
За результатами такого розрахунку суд установив, що загальний належний розмір орендної плати за спірний період становить 651 567,54 грн.
Матеріалами справи підтверджується сплата відповідачем протягом відповідного періоду 618 193,30 грн.
Отже, непогашена заборгованість становить:
651 567,54 грн - 618 193,30 грн = 33 374,24 грн.
Доводи апеляційної скарги не містять аргументів щодо арифметичної неправильності зазначеного розрахунку за умови застосування ставки 6 %.
Фактично незгода скаржника з визначеним судом розміром основної заборгованості ґрунтується виключно на необхідності, на його думку, застосовувати ставку 7 % починаючи з 01.01.2022.
Оскільки цей довід апеляційним судом відхилено, відсутні й підстави для зміни рішення в частині визначеного місцевим господарським судом розміру основного боргу.
Щодо пені та трьох процентів річних.
За загальним правилом, якщо позивач здійснив неправильний розрахунок заявленої до стягнення суми, суд не зв`язаний цим розрахунком і, встановивши наявність правових підстав для відповідного нарахування та маючи необхідні вихідні дані, повинен перевірити розрахунок і визначити належну суму в межах заявлених вимог.
Саме по собі допущення кредитором арифметичної помилки не є достатньою підставою для відмови у позові, якщо правильний розмір відповідної вимоги може бути встановлений судом на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.
Водночас, зазначене правило не означає, що суд зобов`язаний замість сторони формувати відсутню доказову базу, встановлювати не зазначену позивачем послідовність погашення численних зобов`язань або виходити з припущень щодо розміру простроченої заборгованості на кожну конкретну дату.
За приписами статей 13, 73, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Стаття 86 ГПК України зобов`язує суд оцінити наявні у справі докази, однак не покладає на суд обов`язку збирати докази замість сторони та самостійно формувати фактичні підстави заявленої вимоги.
Особливістю цієї справи є те, що помилка позивача при нарахуванні пені та трьох процентів річних полягає не у неправильному застосуванні математичної формули чи окремій арифметичній неточності.
Розрахунок здійснено виходячи з іншого розміру щомісячного основного зобов`язання - із застосуванням ставки 7 % замість погоджених договором 6 %.
Водночас, протягом спірного періоду відповідач здійснював численні платежі різного розміру, у тому числі часткові платежі, а також платежі, що перевищували суму нарахування за окремий відповідний період.
Тому, після визначення судом іншого належного розміру щомісячної орендної плати змінюється не лише кінцевий розмір боргу, але й сама база для нарахування пені та трьох процентів річних у кожний окремий проміжок часу.
Для здійснення правильного розрахунку необхідно встановити щодо кожного періоду: належний розмір орендної плати; дату настання строку її сплати; розмір несплаченої на відповідну дату суми; дату та суму кожного наступного платежу; частину платежу, яка погашала конкретне прострочене зобов`язання; залишок боргу після такого погашення та тривалість прострочення відповідного залишку.
Отже, у цьому випадку йдеться не про звичайне арифметичне виправлення поданого позивачем розрахунку, а про необхідність побудови нового розрахунку на іншій фактичній базі.
Матеріалами справи не підтверджено надання позивачем такого альтернативного розрахунку виходячи зі ставки 6 %, а також необхідних систематизованих вихідних даних, які дозволяли б достовірно визначити суму простроченого зобов`язання у кожний конкретний період з урахуванням усіх часткових оплат та порядку їх зарахування.
Тому, висновок місцевого господарського суду про недоведеність саме розміру заявлених до стягнення пені та трьох процентів річних є обґрунтованим.
Посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 цього висновку не спростовує.
Правові висновки Верховного Суду щодо необхідності перевірки розрахунку не звільняють позивача від установленого статтями 13, 73, 74 ГПК України обов`язку довести вихідні фактичні дані, необхідні для визначення розміру заявленої до стягнення суми.
Більше того, практика Верховного Суду виходить із необхідності перевірки судами не тільки математичного результату розрахунку трьох процентів річних, але й конкретних періодів нарахування, розміру боргу в кожному такому періоді та здійснених часткових погашень.
Отже, можливість суду здійснити власний розрахунок не може ототожнюватися з обов`язком суду самостійно створити замість позивача відсутній розрахунок на підставі фактичних даних, які останній належним чином не визначив і не довів.
При цьому, суд першої інстанції не заперечував самого права позивача на застосування передбачених законом і договором наслідків прострочення грошового зобов`язання, а відмовив у відповідних вимогах саме внаслідок недоведеності їх заявленого розміру.
Тому, доводи апеляційної скарги в цій частині також не дають підстав для скасування або зміни рішення.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду та не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального або процесуального права.
За таких обставин, передбачені статтею 277 ГПК України підстави для скасування чи зміни рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2026 відсутні.
Апеляційну скаргу Зеленодольської міської ради слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального права судом попередньої інстанції під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.
10. Судові витрати
У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Зеленодольської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2026 у справі №904/3956/26 - залишити без змін.
Судові витрати Зеленодольської міської ради зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз