Рішення № 140706151 у справі № 761/25306/25 від 21.09.2026

Справа № 761/25306/25

Провадження № 2/761/2842/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Мальцева Д.О.,

за участю секретаря: Журавльова М.Б.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за розпискою, -

В С Т А Н О В И В:

У червня 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 (далі по тексту відповідач), у якому просила стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), суму основного боргу у розмірі - 1 1000 000,00 (один мільйон сто тисяч) гривень., а також 3% річних від простроченої суми та інфляційні збитки у загальній сумі - 17826,03 грн. та судовий збір в сумі 11 178,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що

Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, позивач вимушена була звернутись до суду з вказаним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2025 року матеріали позову передані на розгляд судді Юзьковій О.Л.

18.08.2025 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Юзькової О.Л. відкрито провадження у справі, за правилами позовного провадження в загальному порядку, призначено підготовче засідання.

На підставі розпорядження № 01-08-599 від 06.03.2026 року, щодо повторного автоматизованого розподілу справи № 761/25306/25 за підписом керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2026, матеріали справи передані на розгляд судді Мальцеву Д.О.

09.03.2026 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. прийнято цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за розпискою - до свого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Протокольною ухвалою від 08.07.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача та позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечували.

Відповідач у судове засідання не з`явився, свого представника до суду не направив, судом вживались заходи щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України), у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно положень ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що позивач щодо заочного розгляду справи не заперечує, відповідач до суду не з`явився, відзив на позовну заяву не надав, як не надав і заяву про розгляд справи за його відсутності, суд, на підставі ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, дійшов до такого висновку.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 30 квітня 2021 року ОСОБА_3 взяв у борг у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1 1000 000,00 (один мільйон сто тисяч) гривень в строк до 10.05.2025 року про що відповідачем було власноручно складено відповідну письмову розписку та того ж числа ним були отримані вказані грошові кошти.

Незважаючи на домовленість, відповідач у встановлений строк борг не повернув та ухилявся від його погашення перед позивачем, чим порушив взяті на себе зобов`язання. Позивач неодноразово вживала заходи щодо звернення до відповідача з вимогою про повернення вказаної вище суми грошових коштів, втім останній ухиляється від спілкування з відповідачем, злісно та безвідповідально уникає повного виконання покладених зобов`язань зі сплати позивачу боргу.

05 травня 2025 року, за місцем проживання відповідача ( АДРЕСА_1 ), через Укрпошту позивачем було направлено рекоменований лист з повідомлення, а саме лист-вимога, щодо повернення боргу у сумі 1 1000 000 грн., згідно розписки від 30.04.2021 року. даний лист повернувся на адресу позивача, у зв`язку з його неотриманням.

27 червня 2025 року позивачем повторно направлено лист відповідачу лист-вимогу, щодо погашення боргу згідно розписки від 30.04.2021 року. даний лист, також повернувся, у зв`язку з неотриманням.

На час звернення з даним позовом зобов`язання відповідача перед позивачем не виконанні у повному обсязі, грошові кошти у розмірі 1 1000 000,00 (один мільйон сто тисяч) гривень не повернуті.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики позикодавець передає позичальникові у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.

Вимогами ч.1 ст.1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

В свою чергу, приписами ч. 2 ст. 1047 ЦК України визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У своїй постанові від 05 вересня 2018 року у справі №756/8630/14- ц Верховний Суд зазначив, що ЦК України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається право підтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі якщо складається боргова розписка, це вже є доказом факту отримання грошових коштів, тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України. В цивільному праві при аналізі правової природи розписки у позикових відносинах йдеться про сурогати або замінники письмової форми правочину, які свідчать про додержання вимоги закону про письмову форму правочину. Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає отримання коштів, скріплює її своїм підписом, це свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов`язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження, яке складено окремо чи міститься в тексті договору, про завершену дію щодо передання коштів позичальнику не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов`язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.

В свою чергу, згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК Україниьякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

З огляду на досліджені судом докази, які містяться у справі, суд приходить до висновку, що відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасного повернення грошових коштів. Своїм підписом відповідач засвідчив, що його волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає його внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 1050 Цивільного кодексу України, наслідки порушення договору позичальником, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, проценти за договором позики, Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно проведеного позивачем розрахунку боргу, який перевірено судом, встановлено, що за порушення відповідачем грошового зобов`язання підлягає стягненню 3% річних від простроченої суми у розмірі 3 526,03 грн. та інфляційних збитків у сумі 14300,00 грн., що у загальному розмірі становить 17826,03 грн.

В ході розгляду цивільної справи, відповідач не скористався процесуальним правом на подання своїх заперечень стосовно наявності боргового зобов`язання перед позивачем, а також невиконання грошового зобов`язання в обумовлені сторонами терміни.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором позики щодо повернення позивачеві суми позики, суд, перевіривши правильність розрахунків, вважає, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення на її користь з відповідача суми основного боргу у розмірі - 1 1000 000,00 (один мільйон сто тисяч) гривень, а також 3% річних від простроченої суми та інфляційних збитків у загальній сумі - 17826,03 грн., є обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони, понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а відтак, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на оплату судового збору в розмірі 11 179,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280-283, 353-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за розпискою, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) суму основного боргу у розмірі 1 1000 000,00 (один мільйон сто тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) 3% річних від простроченої суми та інфляційні збитки у загальній сумі - 17826,03 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 11 178,27 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя